Справа № 333/10253/25
Провадження №1-кп/333/951/25
Іменем України
11 грудня 2025 року м.Запоріжжя
Комунарський районний суд м.Запоріжжя у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Комунарського районного суду м.Запоріжжя, кримінальне провадження, внесене в ЄРДР за №12025082040001328 від 11.10.2025 року, відносно
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Енергодар Запорізької області, громадянки України, офіційно не працевлаштованої, не заміжньої, освіта середня, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої,
за обвинуваченням в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.345 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
потерпілого ОСОБА_5 ,
обвинуваченої ОСОБА_3 , -
1. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.
Судом визнано доведеним, що 11 жовтня 2025 року співробітники Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції (далі - УПП в області ДПП) - патруль з позивним «ХИЖАК АП-601», поліцейський взводу №2 роти №2 батальйону №4 сержант поліції ОСОБА_5 разом з поліцейським взводу №1 роти №2 батальйону №4 капітаном поліції ОСОБА_6 на службовому автомобілі марки «Toyota», моделі «Prius» з державним номерним знаком НОМЕР_1 на синьому фоні з розпізнавальними написами «ПОЛІЦІЯ», заступили на чергування з охорони громадського порядку на території Комунарського району міста Запоріжжя, при цьому, знаходились у форменому одязі працівника поліції та виконували покладені на них службові обов'язки зі здійснення превентивної та профілактичної діяльності, спрямованої на запобігання вчиненню правопорушень, виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень, припиненню таких правопорушень та вжиття у межах своєї компетенції заходів для їх усунення, охорони громадського порядку, шляхом патрулювання території оперативного обслуговування м. Запоріжжя відповідно до покладених на них завдань, передбачених положеннями Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року.
11 жовтня 2025 року, приблизно о 13 годині 40 хвилин патруль з позивним «ХИЖАК АП-601» на службовий планшет отримав виклик «ДТП БЕЗ ТРАВМОВАНИХ» про те, що водій автомобіля ВАЗ 2107 щойно в'їхав в яму у стані алкогольного сп'яніння, за адресою: м. Запоріжжя, вул. Дослідна станція, 1. Під час опрацювання отриманої інформації, патрулем з позивним «ХИЖАК АП-601», приблизно о 13 годині 50 хвилин, було помічено вищевказаний автомобіль, який знаходився біля будинку №1 по вулиці Дослідній станції у місті Запоріжжі, після чого, з автомобіля ВАЗ 2107, з державним номерним знаком НОМЕР_2 , з боку водійської двері вийшов ОСОБА_7 . В подальшому, працівники патрульної поліції вживали заходи щодо встановлення обставин ДТП та причин перебування ОСОБА_7 у стані алкогольного сп'яніння і як наслідок можливого вчинення ним відповідних адміністративних правопорушень. Однак, під час проведення поліцейським ОСОБА_6 та ОСОБА_5 профілактичних заходів з ОСОБА_7 , безпідставно, проявляючи явну неповагу до представників патрульної поліції, погрожуючи застосуванням до останніх насильства, у розмову втрутилась ОСОБА_3 .
В ході безпідставно створеного конфлікту між працівниками поліції ОСОБА_6 , ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , остання маючи прямий умисел, направлений на умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу тілесного ушкодження у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, діючи умисно, з метою нанесення тілесних ушкоджень, з мотивів неповаги до авторитету органів державної влади в особі працівника правоохоронного органу, нанесла один удар своєю правою ногою в область голови поліцейського взводу №2 роти №2 батальйону №4 сержанта поліції ОСОБА_5 , внаслідок чого, останній згідно з висновком експерта №2072п від 13.10.2025 року Комунальної установи «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» Запорізької обласної ради, отримав садну у правій виличній ділянці з розповсюдженням на праву скроневу ділянку, котра згідно з п.2.3.2.б, п.2.3.5 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 року №6, кваліфікується як легке тілесне ушкодження
2. Стаття (частина статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винною у вчиненні якого визнана обвинувачена.
Своїми умисними діями ОСОБА_3 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.345 КК України, - умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків.
3. Позиція обвинуваченої.
Допитана у судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_3 свою вину у скоєнні інкримінованого їй кримінального правопорушення визнала повністю і суду пояснила, що вдень 11 жовтня 2025 року дійсно нанесла один удар своєю правою ногою в область голови поліцейського. Протиправні діяння, які ставляться їй в провину, вона не оспорює, в скоєному щиросердно розкаюється.
4. Докази на підтвердження встановлених судом обставин вчинення кримінального правопорушення.
У судовому засіданні також оголошені документи, що характеризують особу ОСОБА_3 .
Відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини від 27.02.1980 року (скарга № 6903/75) «Девеер проти Бельгії» (Deweerv. Belgium) держава та її судові органи зобов'язані забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних справ шляхом спрощеного та скороченого розгляду, і суд має перевірити, чи не був такий вибір зумовлений виключно бажанням завершити справу швидко, без участі повної судової процедури та не привертаючи уваги громадськості та засобів масової інформації, чи бажанням бути обвинуваченим у вчиненні менш тяжких злочинів, заручившись підтримкою прокурора щодо отримання менш суворого покарання або взагалі звільнення від покарання за окремими епізодами справи.
Суд вважає, що позиція обвинуваченої щодо розгляду справи у порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, є добровільною і не пов'язана з вищевказаними чинниками.
Враховуючи те, що обвинувачена та інші учасники процесу не оспорюють всі фактичні обставини справи, і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд, роз'яснивши учасникам процесу положення ст.349 КПК України, провів судове слідство у справі щодо всіх фактичних обставин із застосуванням правил ч.3 ст.349 КПК України, обмеживши дослідження доказів допитом обвинуваченої, дослідженням матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченої.
5. Висновок суду щодо винуватості обвинуваченої.
Аналізуючи досліджені по справі докази в їх сукупності, суд вважає, що вина ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.345 КК України, за викладених у вироку обставинах повністю підтверджена дослідженими в ході судового слідства доказами.
Під час допиту обвинувачена не заперечувала, що вона нанесла один удар своєю правою ногою в область голови поліцейського, чим спричинила останньому легке тілесне ушкодження.
Покази обвинуваченої суд вважає такими, що повністю відповідають фактичним обставинам, встановленим судом, а також дослідженим матеріалам кримінального провадження, тому розцінює їх як достовірні, приймає як доказ її вини і вважає, що вони в сукупності з дослідженими в ході судового слідства доказами можуть бути покладені в основу обвинувального вироку.
За таких обставин, суд вважає доведеним пред'явлене ОСОБА_3 обвинувачення і кваліфікує дії останньої за ч.2 ст.345 КК України як умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків.
6. Обставини, які пом'якшують або обтяжують покарання.
Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_3 , суд визнає щире каяття у скоєному, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_3 , суд не вбачає.
7. Мотиви призначення судом покарання.
При призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_3 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення, яке у відповідності до ст.12 КК України, є нетяжким злочином, дані, що характеризують особу винної, - раніше не судима, її вік, стан здоров'я - на обліку у психіатра і нарколога не перебуває, соціальні зв'язки - не заміжня, на її утриманні неповнолітніх дітей немає, офіційно не працює, має мінливий дохід.
У рішенні «Бремер проти Німеччини» від 03.10.2002 року Європейський суд з прав людини зазначає, що кримінальний суд має враховувати особу засудженого, його стаж злочинної діяльності, обставини скоєного ним злочину, його поведінку після злочину, умови його життя та наслідки, яких можна очікувати у зв'язку з відстрочкою.
Згідно з вимогами ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного й обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а згідно із ч. 2 ст. 50 КК покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.
Виходячи із принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації - це покарання має бути відповідним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Санкцією ч.2 ст.345 КК України передбачено кілька видів альтернативних покарань.
Враховуючи дані про особу обвинуваченої, яка вперше притягується до кримінальної відповідальності, її ставлення до вчиненого, яке побудоване на критичній оцінці своєї протиправної поведінки, усвідомлення скоєного та готовність понести покарання, щире каяття, беззастережне визнання своєї винуватості, а також конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення, наявність обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченої, думку учасників провадження, висловлену у судових дебатах, положення ст.61 КК України, суд вважає, що для виправлення обвинуваченого і для попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень у майбутньому буде справедливим та достатнім обрати їй покарання у виді обмеження волі, обмежившись мінімальним строком, визначеним в межах санкції закону з урахуванням особливостей визначених щодо даного виду покарання в загальній частині кримінального закону, що відповідає принципам справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання.
Законодавець надав дискреційні повноваження судам у визначенні можливості застосувати ст. 75 КК України, оскільки застосування звільнення від покарання з випробуванням потребує врахування і оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація дискреційної функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в межах якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст. 75 КК України, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо призначено покарання певного виду і розміру, враховано тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, і всі ці дані у сукупності спонукають до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.
Враховуючи дані про особу обвинуваченої, яка вперше притягається до кримінальної відповідальності, наявність обставин, що пом'якшують покарання, відсутність обставин, що обтяжують покарання, тяжкість і конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення, суд, з урахуванням вимог ст.75 КК України, дійшов висновку про можливість звільнення її від покарання з випробуванням, що є необхідним і достатнім для того, щоб обвинувачена в умовах здійснення контролю за її поведінкою довела своє виправлення.
8. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.
Вирішуючи питання про запобіжний захід щодо обвинуваченої ОСОБА_3 , суд, враховуючи відсутність у учасників процесу відповідних клопотань, вважає за необхідне запобіжний захід обвинуваченій до вступу вироку в законну силу не обирати.
По справі цивільний позов не заявлено.
Під час досудового розслідування у кримінальному провадженні не були застосовані заходи забезпечення кримінального провадження.
Процесуальні витрати по справі відсутні.
Долю речових доказів вирішити на підставі ст.100 КПК України.
Керуючись ст.ст.100, 124, 349, 368, 369, 370, 373, 374, 376 КПК України, суд -
ОСОБА_8 визнати винуватою у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.345 КК України, на підставі якої призначити їй покарання у виді одного року обмеження волі.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк - один рік.
Відповідно до ст.76 КК України, у зв'язку із звільненням від відбування покарання з випробуванням, покласти на засуджену ОСОБА_3 обов'язки повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи, періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.
Запобіжний захід ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили не обирати.
Речові докази:
- диск для лазерних систем зчитування марки «Verbatim», формату DVD-R, об'ємом 4,7 GB, який упаковано до паперового конверту, - залишити в матеріалах кримінального провадження,
- диск для лазерних систем зчитування марки «Axent», формату CD-R, об'ємом 700 МБ, який упаковано до паперового конверту, - залишити в матеріалах кримінального провадження.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому і прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Комунарського районного суду
м.Запоріжжя ОСОБА_1