Справа № 206/3666/25
Провадження № 2/331/3189/2025
20 листопада 2025 року місто Запоріжжя
Олександрівський районний суд міста Запоріжжя в складі :
головуючого - судді Скользнєвої Н.Г.,
за участю : секретаря Постарнак М.М.
розглянув в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в місті Запоріжжі справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Торезької міської ради про визнання права власності,
30 червня 2025 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 звернулися до Самарського районного суду м. Дніпра з позовом до Торецької міської ради про визнання права спільної сумісної на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 53.60 кв.м., житловою площею 38 кв.м. (а.с. 2-4)
В обґрунтування позову зазначено, що позивачі отримали Свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 . Право власності зареєстровано відповідно дореєстраційного написуКП «Бюро технічної інвентаризації м. Торез» № 3769 від 06.03.1995. Позивачі звернулися до Державного реєстратора прав на нерухоме майно із заявою про реєстрацію прав власності на квартиру, однакрішенням від 23.05.2025 № 79068335у задоволенізаяви було відмовлено у зв'язку із неможливістю отримати від БТІ інформацію про зареєстровані речові права до 1 січня 2013 року через окупацію м. Торез.На цей час у позивачів є необхідність подати заяву на отримання компенсації до Комісії з розгляду питань щодо надання компенсації за знищені об'єкти нерухомого майна відповідно до Постанови КМУ від 30.05.2023 № 600 «Про затвердження Порядку надання компенсації за знищені об'єкти нерухомого майна». Однак, це не можливо через відсутність об'єкту нерухомості у Державному реєстрі речових прав.
Ухвалою судді Самарського районного суду м. Дніпра від 01 липня 2025 року вказану цивільну справу передано за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Олександрівського районного суду м. Запоріжжя. (а.с. 34-35)
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.09.2025 року справу передано в провадження судді Скользнєвої Н.Г. (а.с. 40)
Ухвалою Олександрівського районного суду місто Запоріжжя від 22.09.2025 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження. (а.с. 42-43)
Ухвалою Олександрівського районного суду міста Запоріжжя від 22.10.2025закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті. (а.с. 69)
У судове засідання позивачі не з'явилися, представник - адвокат Кравченко М.О.подав до суду заяву про розгляд справу без їх участі, позов підтримують в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечують.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився,хоча про час день та місце слухання справи був повідомлений належним чином. Причину неявки суду не повідомив. Заперечень стосовно позовних вимог позивача, суду не надав.
Відповідно до ч.1 ст.131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
Суд, вивчивши матеріали справи, оцінивши докази надані позивачами, приходить до наступних висновків.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа, має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 13 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 02.03.1995 ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 є власниками квартири АДРЕСА_1 . (а.с. 5, 22, 25,27)
Право власності позивачів на вказану квартиру також підтверджується розпорядженням органу приватизації № 180/П від 02.03.1995. (а.с. 7)
Квартира зареєстрована у КП «Бюро технічної інвентаризації м. Торез», про що внесено відповідний запис № 3769 від 06.03.1995. (а.с. 6)
Відповідно до технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_1 , трикімнатна квартира має загальну площу 53,6кв.м, житлову - 38,0кв.м та складається з кімнат 11.5 кв.м., 11.8 кв.м. та 14,7кв.м, кухні площею 6,8кв.м, ванної кімнати площею 1.89кв.м, вбиральні площею 1,0 кв.м, коридору площею 4,8кв.м. (а.с. 8-11)
У позовній заяві вказано, що оригінал свідоцтва про право власності на житло та технічний паспорт є в наявності у позивачів в оригіналі.
Позивачі звернулися до Державного реєстратора прав на нерухоме майно виконавчого комітету Вінницької міської ради із заявою про реєстрацію прав власності на квартиру.
Рішенням від 23.05.2025 № 79068335відмовлено в проведенні реєстраційних дій у зв'язку із неподанням заявником чи неотриманням державним реєстратором у порядку, визначеному законодавством, відомостей про зареєстровані речові права до 1 січня 2013 року на квартиру АДРЕСА_1 . Натомість державному реєстратору надійшла відповідь Департаменту економіки Донецької обласної державної адміністрації де зазначено, що через те що з 07.04.2014 Горлівський район (зокрема м. Чистякове) тимчасово окуповано РФДонецбкаобласно військова адміністрація не може надати інформацію про зареєстровані до 01.01.2023 права власності. (а.с. 12)
Отже позивачі вважають, що їх право власності на нерухоме майно не визнається.
Згідно із положеннями, зокрема, ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод чи інтересів.
З урахуванням цих норм, суд повинен установити чи було порушено, не визнано або оспорено права, свободи чи інтереси заявника, i залежно від установленого, вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні, в залежності від наявності для цього відповідних підстав, встановлених законом або договором.
Предметом позову у даній справі є вимога позивачів до відповідача про визнання права власності на об'єкт нерухомого майна з підстав того, що це право оспорюється або не визнається іншими особами на такий об'єкт.
Згідно зі статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до статті 321ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
За змістом статей 316, 317, 328 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Положеннями частини другої статті 328 ЦК України встановлюється презумпція правомірності набуття права власності, котра означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше не встановлено в судовому порядку або незаконність набуття права власності прямо не випливає із закону.
Відповідно до статті 379 ЦК України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них.
За правилами статті 392 ЦК України позов про визнання права власності може бути пред'явлено, по перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.
Вирішуючи спір про визнання права власності на підставі статті 392 цього Кодексу, слід враховувати, що за змістом вказаної норми права судове рішення не породжує права власності, а лише підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його.
Отже, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності у судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами як права власності на майно, яке оспорюється або не визнається іншою особою, так і порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно.
Верховний Суд в своїй постанові від 22.06.2021 року у справі № 334/3161/17 вказав, що до2013 року реєстрація права власності на майно проводилася в реєстрі прав власності на нерухоме майно, який зараз є архівною складовою частиною Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Реєстрацію права власності на квартири, житлові будинки, нежитлові приміщення та інше нерухоме майно, проводилася у Бюро технічної інвентаризації, із видачею про це документів (витягів) або проставленням відповідних штампів (відміток) на самому документі. Якщо документи містять одну з наступних відміток: штамп БТІ або відмітку БТІ, чи є витяг з реєстру БТІ, тоді документи вважаються належним чином оформлені, а право власності зареєстроване до2013 року в старому реєстрі прав власності на нерухоме майно і відповідно, держава визнає право власності на таке майно. Такі документи є дійсними.
Тобто, особа, яка до 01 січня 2013 року придбала нерухоме майно за договором купівлі-продажу, державну реєстрацію якого було належним чином здійснено, стала власником такого нерухомого майна з моменту державної реєстрації відповідного договору купівлі-продажу незалежно від того, чи здійснила ця особа в подальшому державну реєстрацію свого права власності.
Відповідно до Порядку реєстрації прав власності, який діяв до 2013 року, реєстрація права власності на квартири, житлові будинки, нежитлові приміщення та інші приміщення, будівлі та споруди проводилася в реєстрі прав власності на нерухоме майно, який зараз є архівною складовою частиною Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, здійснювалась реєстраторами заснованих відповідними органам місцевого самоврядування комунальних підприємств бюро технічної інвентаризації (БТІ)за місцезнаходженням об'єктів нерухомого майна.
Державна реєстрація здійснювалась на підставі правовстановлювальних документів, зокрема: -договорів, за яким відповідно до законодавства передбачається перехід права власності; виданих нотаріусом свідоцтва про право на спадщину, про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя, про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів); свідоцтва про право власності на нерухоме майно, видане органом місцевого самоврядування; свідоцтва про право власності, видане органом приватизації наймачам житлових приміщень державного та комунального житлового фонду; рішення суду про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна, про встановлення факту права власності на об'єкти нерухомого майна тощо.
Одночасно з прийняттям рішення про державну реєстрацію прав, реєстратор БТІ вносив записи до відповідного розділу Реєстру прав власності на нерухоме майно, після чого видавав у паперовому вигляді витяг про державну реєстрацію прав,який є невід'ємною частиною правовстановлювального документа, а у разі проведення державної реєстрації права на нерухоме майно на правовстановлювальному документі також робив відмітку (штамп)про державну реєстрацію.
Отже, для підтвердження свого права, яке виникло до 01.01.2013, якщо власники зазначених об'єктів нерухомого майна мають документи, що містять одну з наступних відміток: штамп БТІ або відмітку БТІ, чи є витяг з реєстру БТІ, такі документи вважаються належним чином оформлені, а право власності зареєстроване до 2013 року в старому реєстрі прав власності на нерухоме майно.
Нормами статті 11 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» на тимчасово окупованій території право власності охороняється згідно із законодавством України. За державою Україна, Автономною Республікою Крим, територіальними громадами, у тому числі територіальною громадою міста Севастополя, державними органами, органами місцевого самоврядування та іншими суб'єктами публічного права зберігається право власності та інші речові права на майно, у тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходиться на тимчасово окупованій території.
За фізичними особами, незалежно від набуття ними статусу біженця чи іншого спеціального правового статусу, підприємствами, установами, організаціями зберігається право власності та інші речові права на майно, у тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходиться на тимчасово окупованій території, якщо воно набуте відповідно до законів України.
Набуття та припинення права власності на нерухоме майно, яке знаходиться на тимчасово окупованій території, здійснюється відповідно до законодавства України за межами тимчасово окупованої території. У разі неможливості здійснення державним реєстратором повноважень щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на тимчасово окупованій території орган державної реєстрації визначається Кабінетом Міністрів України.
Отже, система державної реєстрації прав, яка проводиться відповідно до Закону, запроваджена в Україні з 01.01.2013 року, до цього часу державна реєстрація права власності та інших речових прав на об'єкти нерухомого майна, проводилася реєстраторами БТІ в Реєстрі права власності на нерухоме майно та на паперових носіях (реєстрових книгах та реєстраційних справах), які зберігаються в БТІ. При цьому Закон про державну реєстрацію не розмежовує, чи була проведена реєстрація у Державному реєстрі прав, інших електронних реєстрах або на паперових носіях.
Тобто, до 2013 року державна реєстрація таких об'єктів нерухомого майна вже проводилася, але реєстр був паперовий і зберігався в архіві відповідного БТІ.
Отже, Свідоцтво про право власності на житло зі штампом БТІ і є тим доказом, що підтверджує їх право власності на спірну квартиру.
Отже судом встановлено обставин, з якими закон пов'язує визнання за позивачами права власності в порядку ст. 392 ЦК України, тому існують підстави для задоволення позовних вимог.
Керуючись статтями 12, 13, 259, 263-265, 280 -282 ЦПК України,
Позов ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_3 ), ОСОБА_4 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_7 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_8 , РНОКПП НОМЕР_4 ) задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_3 ), ОСОБА_4 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_7 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_8 , РНОКПП НОМЕР_4 ) право спільної сумісної на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 53.60 кв.м., житловою площею 38 кв.м.
Інші учасники справи: відповідач - Торезька міська рада (адреса місцезнаходження: Донецька обл., м. Чистякове, вул. Піонерська, буд. 3, ЄДРПОУ 04052838).
Сторонам, які не з'явилися в судове засідання, направляється копія заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ст.284 ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне рішення складено 01 грудня 2025 року.
Суддя: Н.Г.Скользнєва