Справа № 308/9246/25
11 грудня 2025 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:
головуючої судді Крегул М.М. ,
за участю секретаря судового засідання Бегені В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Ужгороді, у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення аліментів на утримання дитини, -
ОСОБА_3 звернулася в суд з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.
На обґрунтування позову позивачка посилається на те, що 09.06.2011 року між нею та ОСОБА_2 було укладено шлюб , під час якого у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася донька ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 .
Позивачка зазначає , що в подальшому , шлюб між нею та відповідачем було розірвано відповідно до рішення Ужгородського міськрайонного суду від 13.08.2015 року.
ОСОБА_3 зазначає, що після розірвання шлюбу, відповідач припинив надавати їй фінансову допомогу на утримання доньки, турботи і повсякденні інтереси доньки відповідача ніколи не цікавили .
Самоусунення ОСОБА_2 від фінансового забезпечення дитини змушує позивачку звернутися до суду, враховуючи потреби дитини на її розвиток, навчання, а також на те, що відповідач є працездатною особою , наявність у останнього регулярного доходу, відмінного стану здоров'я .
Як стверджує позивач, посилаючись на норми ст. 180 - 182, 184 СК України, остання вважає, що розмір аліментів на доньку мають складати 1/4 частини всіх доходів відповідача та не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку . Саме такий розмір аліментів забезпечить нормальний розвиток доньки, трохи мінімізує її витрати на утримання, дозволить забезпечувати здоровим харчуванням, необхідним одягом та речами, гігієнічними засобами, участь у заходах, спрямованих на духовний інтелектуальний та фізичний розвиток тощо.
На підставі на наведеного у позові , позивача просить суд: стягнути із ОСОБА_2 аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 в розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно до досягнення нею повноліття;
Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22.07.2025р. прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за даним позовом. Розгляд справи постановлено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Позивач у судове засідання не з'явилася, при цьому, у позовній заяві заявлено клопотання про розгляд справи без їх участі та подано аналогічне клопотання від 10.09.2025р., за змістом якого позов просить заовольнити, врахувавши доводи наведені у позові.
Відповідач в судове засідання не з'явився. Про час та місце проведення судового засідання повідомлявся через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, а також шляхом надіслання судової повістки за адресою його місця прожвання, а відтак, вважається належним чином повідомленим про час та місце проведення судового розгляду.
За загальним правилом частини першої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відтак, суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності учасників провадження.
Згідно вимог частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, 9 червня 2011 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено шлюб, який зареєстровано у відділі державної реєстрації актів цивільного стану по місту Ужгороду Ужгородського міськрайонного управління юстиції, про що в книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний актовий запис за №164.
За час перебування у шлюбі у подружжя народилась донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 26.01.2012 р.
В судовому засіданні встановлено, що відповідно до рішення Ужгородського міськрайонного суду від 13.08.2015 року шлюб, укладений 9 червня 2011 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , який зареєстровано у відділі державної реєстрації актів цивільного стану по місту Ужгороду Ужгородського міськрайонного управління юстиції, про що в книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний актовий запис за №164, - розірвано .
Малолітню доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вирішено залишити при матері ОСОБА_1 .
Судом встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 прожває разом з матірю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , є донькою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Ужгороду Ужгородського міськрайонного управління юстиції Закарпатської області від 26.01.2012 року . Угоди про добровільну сплату аліментів між сторонами не досягнуто.
За змістом ч. 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Відповідно до Конвенції ООН про права дітей від 20.11.1989 (ратифікована Україною Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 №789-XІІ) держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Дитина, з огляду на її фізичну й розумову незрілість вимагає спеціального захисту й турботи, включаючи належний правовий захист, як до так і після народження.
Крім того, у відповідності до ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини та ч. 7, 8 ст. 7 СК України, під час вирішення будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з найкращого забезпечення інтересів дітей.
Згідно з ч. 2 ст. 51 Конституції України та ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до положень ст. 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Положенням ч. 1 ст. 182 СК України передбачені обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів. За правилами ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі регламентовано ст. 184 СК України.
Аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів одному з подружжя суд визначає з урахуванням можливості одержання утримання від повнолітніх дочки, сина, батьків та з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення. Розмір аліментів, визначений судом, може бути згодом змінений за рішенням суду за позовною заявою платника або одержувача аліментів у разі зміни їхнього матеріального і (або) сімейного стану (ст. 80 СК України).
Судом встановлено, що спільна дитина сторін проживає разом з матір'ю, перебуває на її утриманні та потребує матеріального забезпечення, що не оспорюється відповідачем.
При визначенні розміру аліментів суд враховує майновий стан позивача, яка веде догляд за малолітньою донькою, вік дитини, матеріальне становище платника аліментів (відповідача), який є особою працездатного віку, відсутність у матеріалах справи даних про наявність у відповідача аліментних зобов'язань та інших утриманців, щодо позовних вимог заперечень не надходило до суду , а також вимоги норми ч. 2 ст. 182 СК України, згідно з якою розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж п'ятдесят відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, а мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Згідно зі ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» з 1січня 2025року установлено прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років становить 2563 грн.
Враховуючи вищевикладене, а також беручи до уваги рівність обов'язку батьків щодо утримання дитини, з урахуванням фактичних обставин справи, які встановлені судом, суд приходить до висновку, що в силу вимогст. 180 СК України з відповідача слід стягнути на користь позивача аліменти на їх спільну дитину доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно і до досягнення нею повноліття.
Розмір аліментів, визначений судом, відповідатиме принципам розумності та справедливості, відповідатиме матеріальній можливості відповідача надавати належну матеріальну допомогу на утримання дитини, що ним не оспорюється.
При цьому, суд зазначає, що сторони не позбавлені права в подальшому, відповідно до положень ст. 192 СК України, ставити питання про зміну розміру аліментів.
Суд, вирішуючи питання про стягнення аліментів керується загальними принципами, за якими стягнення аліментів не повинно погіршувати становище іншого порівняно із становищем одержувача аліментів.
Оскільки відповідач не оспорює факт того, що спільна дитина сторін проживає із позивачем та перебуває на її утриманні, відзиву до суду не подано та щодо позовних вимог заперечень не надходио до суду, суд вважає, що сума аліментів у розмірі 1/4 частини від усіх видів доходу відповідача буде достатньою для того, щоб позивач у результаті їх сплати перестала бути такою, що потребує матеріальної допомоги.
Зазначена сума аліментів, на думку суду, є достатньою для забезпечення належних умов для життя, що буде об'єктивним, необхідним, достатнім та справедливим розміром стягнення аліментів.
Таким чином, з огляду на вищенаведені обставини, суд вважає, що позов є обґрунтованим та підлягає до задоволення повністю.
Оскільки позовні вимоги про стягнення аліментів пред'явлено 27.06.2025 року , то в силу вимог ч. 1 ст. 191 СК України аліменти слід стягувати із цієї дати, а на підставі п. 1 ч. 1ст. 430 ЦПК України слід допустити негайне виконання рішення суду в межах суми платежу за один місяць.
У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Керуючись ст. 7, 80, 84, 141, 180-184, 191 СК України, ст. 4, 13, 49, 76, 80, 81, 89, 141, 206, 223, 258, 259, 263-265, 273, 354, 355, 430 ЦПК України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ( ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ) аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 27.06.2025 року і до досягнення дитиною повноліття.
Допустити негайне виконання рішення суду в межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разіподання апеляційноїскарги рішення,якщо йогоне скасовано,набирає законноїсили післяповернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ),адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ( ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ), адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2
Суддя Ужгородського міськрайонного суду
Закарпатської області Крегул М.М.