Справа № 308/8701/24
05 грудня 2025 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:
головуючого судді Крегул М.М.,
за участю секретаря судового засідання Бегені В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Ужгороді цивільну справу за позовною заявою адвоката Петрика Віталія Васильовича, який діє в інтересах позивача-1 ОСОБА_1 , та позивача-2 ОСОБА_2 до Ужгородської міської ради про визнання права власності на спадкове майно,
Адвокат Петрик В.В., який діє в інтересах позивача-1 ОСОБА_1 , та позивач-2 ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Ужгородської міської ради про визнання права власності на спадкове майно.
Згідно заявлених вимог, представник позивача просить суд визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 в порядку спадкування за законом після померлого ОСОБА_3 , право власності на спадкове майно: житловий будинок загальною площею 123 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 .
Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_3 , про що свідчить Свідоцтво про смерть Серія НОМЕР_3 від 27.04.2020 року. Вказує, що після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина у вигляді будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Померлий ОСОБА_3 заповіту не залишив, а позивачі є спадкоємцями по закону першої черги, інших спадкоємців немає. 15.09.2022 року зареєстрована Спадкова справа №69686130, що підтверджується Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 15.09.2022 року №70037670. Однак, при зверненні Позивачів до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на вказаний будинок, останні 23.01.2023 року отримали відмову нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв'язку з не поданням оригіналу документа, що підтверджує право власності на будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . У позовній заяві, зазначено, що ОСОБА_3 свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок не отримував, так як останній фактично прийняв спадщину після смерті своїх батьків - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вигляді житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки на момент їх смерті був зареєстрований з ними та проживав разом з ними. Таким чином, Позивачі вимушені звернутись до суду із позовною заявою про визнання права власності на будинок в порядку спадкування за законом, оскільки відмова нотаріуса перешкоджає їм вирішити питання, щодо оформлення спадкових прав. При цьому, як вважають Позивачі сам факт відсутності правовстановлюючого документу на ім'я спадкодавця не може бути підставою для відмови у задоволенні вимог про оформлення права власності, за умов доведення таких обставин як належність спадкодавцю цього майна.
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 28.06.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній цивільній справі.
18 липня 2024 року представником відповідача Ужгородської міської ради направлено на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому Відповідач просить відмовити в задоволенні позовної заяви у повному обсязі. Відзив мотивований тим, що спадкодавець за життя не набув права власності на самочинно збудований будинок, а тому зазначене майн не може входити до спадкової маси.
Позивачі та представник адвокат Петрик В.В. у судове засідання не з'явилися, при цьому, останній подав до суду заяву, згідно з якою просить розглянути справу без участі.
Представник відповідача Ужгородської міської ради у судове засідання не з'явився, повідомлявся належним чином про дату, час та місце слухання справи. Причини неявки суд не повідомив.
За загальним правилом частини першої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо за положеннями ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити, виходячи з наступного.
Згідно ст. ст.13, 81 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_3 , про що свідчить Свідоцтво про смерть Серія НОМЕР_3 від 27.04.2020 року, зареєстроване Ужгородським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ).
Відповідно до ч.1ст.1218,ч.ч.1,2ст.1220 ЦК України внаслідок смерті особи відкривається спадщина, до складу якої входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Часом відкриття спадщини є день смерті особи.
Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина у вигляді будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Померлий ОСОБА_3 заповіту не залишив, позивачі є спадкоємцями по закону першої черги, інших спадкоємців немає.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_2 (дошлюбне - ОСОБА_6 ) являється донькою померлого ОСОБА_3 , що підтверджується Свідоцтвом про народження від 15.12.1981 року Серія НОМЕР_4 . У свою чергу, ОСОБА_1 являється дружиною померлого, що підтверджується Сідоцтвом про шлюб від 06.11.1980 року, зареєстрованим Відділом реєстрації актів цивільного стану Ужгородського міського управління юстиції Закарпатської області, про що в Книзі реєстрації шлюбів 06.11.1980 року зроблено відповідний запис за № 760.
Згідно ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до вимог ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини (ч.1 ст.1222 ЦК України).
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259цього Кодексу.
У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ч.1 ст.1261 ЦК України).
Таким чином позивачі є спадкоємцями за законом першої черги після смерті ОСОБА_3 .
Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 15.09.2022 року зареєстрована Спадкова справа №69686130, що підтверджується Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 15.09.2022 року №70037670.
Померлий ОСОБА_3 за життя не зробив особистого розпорядження щодо належного йому майна на випадок своєї смерті.
Як встановлено судом, ОСОБА_3 фактично прийняв спадщину після смерті своїх батьків - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вигляді житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , і свідоцтво про право на спадщину за законом на вищезазначений житловий будинок не отримував.
Вищезазначене підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи. Так, у відповідності до Акту про фактичне місце проживання (не проживання) зафіксовано, що ОСОБА_3 фактично проживав за адресою АДРЕСА_1 .
Вищезазначене також підтверджується розрахунковими книжками та квитанціями про плату різноманітних комунальних послуг ОСОБА_3 , які містяться у матеріалах справи.
Згідно Довідки Комунального підприємства Ужгородської міської ради Архітектурно-планувального бюро №498 від 03.08.2022 року за архівними даними КП «БТІ м. Ужгород» за адресою АДРЕСА_1 було заведено 1976р. інвентарну справу за №8298 на забудівника ОСОБА_4 . Право власності за даною адресою не реєструвалось.
23.01.2023 року Позивачі звернулися до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на вказаний будинок, однак отримали відмову нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв'язку з не поданням оригіналу документа, що підтверджує право власності на будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Через відсутність правоустановчих документів на нерухоме майно, що унеможливлює видачу свідоцтва про право на спадщину позивачі були змушені звернутися до суду за захистом порушеного права.
Відповідно до ч. 1 ст.1297ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно, який, відповідно до вимог ст. 68 Закону України «Про нотаріат», при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва та склад спадкового майна.
Отже, діючим законодавством України чітко визначений порядок отримання спадкоємцем документа, який посвідчує його право на успадковане майно - свідоцтва про право на спадщину, видачу якого, відповідно до норм цивільного законодавства та Закону України «Про нотаріат», покладено на нотаріальний орган. Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення у нотаріальному порядку.
Відповідно до ст.328ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Припиняється право власності, зокрема, у разі смерті власника (п. 11 ч. 1ст. 346 ЦК України).
Як передбачено п.4.18 Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, який затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року №296/5, якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, що підлягає реєстрації (за винятком земельної ділянки), нотаріус вимагає, крім правовстановлюючого документа, витяг з Реєстру прав власності. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз'яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.
Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.
Згідно зі ст.392ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку (п. 3.1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року).
Верховний Суд України у постанові Пленуму № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» в п.23 роз'яснив, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Оскільки позивачі через відсутність у них правовстановлюючих документів на спадкове майно не можуть оформити свої спадкові права в нотаріальному порядку, тому їх права підлягають захисту в судовому порядку шляхом визнання за ними права власності на це майно.
Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.
Гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на справедливий суд включає в себе принцип доступу до суду, ефективність якого обумовлюється тим, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду за вирішенням певного питання, і що держава не повинна чинити правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Принцип «пропорційності» тісно пов'язаний із принципом верховенства права: принцип верховенства права є фундаментом, на якому базується принцип «пропорційності», натомість принцип «пропорційності» є умовою реалізації принципу верховенства права і водночас його необхідним наслідком. Судова практика Європейського суду з прав людини розглядає принцип «пропорційності» як невід'ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності.
Дотримання принципу «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв'язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.
Такий правовий висновок викладений Верховним Судом в постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 681/203/17.
Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (1950 р.), ратифікованою Законом від 17 липня 1997р. № 475/97-ВР, зокрема ст. 1 Першого протоколу до неї (1952 р.) передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Гарантії здійснення права власності та його захисту закріплено й у вітчизняному законодавстві. Так, відповідно до ч.4 ст.41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно зі ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує право власності. Позивачем у зазначених спорах у порядку правонаступництва може виступати спадкоємець, який прийняв спадщину відповідно до вимог статей 1268-1270 ЦК України.
Законодавець розмежовує поняття "виникнення права на спадщину" та "виникнення права власності на нерухоме майно, що входить до складу спадщини", і пов'язує із виникненням цих майнових прав різні правові наслідки. Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов'язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину та не здійснив державну реєстрацію права. Відсутність свідоцтва про право власності на спадкове майно після смерті спадкодавця, не є перешкодою для реалізації права на прийняття спадщини. Оскільки виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов'язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину та не здійснив державну реєстрацію права (постанова Верховного Суду від 14.08.2019 року у справі № 523/3522/16-ц).
Отже, відсутність факту офіційного визнання перешкоджає належному володінню користуванню та розпорядженню успадкованим майном, створює умови правової невизначеності речових прав позивача. При цьому, в даному випадку, нотаріусом було відмовлено позивачам у видачі свідоцтва про право на спадщину через відсутність у них оригіналу правовстановлюючих документів на нерухоме майно.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Виходячи з викладеного, суд вважає доведеним наявність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача-1 ОСОБА_1 , та позивача-2 ОСОБА_2 до Ужгородської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 на житловий будинок загальною площею 123 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 .
Керуючись ст. 129 Конституції України, ст. 392, 1216, 1217, 1233, 1296, 1297 Цивільного кодексу України, Законом України «Про нотаріат», Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, який затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року №296/5, п.23 постанови Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування",ст. 12, 13, 81, 89, 133, 141, 247, 259, 263, 264-265, 273, 353 ЦПК України, суд,-
Позов адвоката Петрика Віталія Васильовича, який діє в інтересах позивача-1 ОСОБА_1 , та позивача-2 ОСОБА_2 до Ужгородської міської ради про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 в порядку спадкування за законом після померлого ОСОБА_3 , право власності на спадкове майно: житловий будинок загальною площею 123 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач-1: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 .
Позивач-2: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 .
Відповідач: Ужгородська міська рада, код ЄДРПОУ 33868924, місцезнаходження: Закарпатська область, м. Ужгород, площа Поштова, буд. 3.
Повний текст рішення складено та проголошено 10.12.2025 року о 10 год. 10 хв.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду М.М. Крегул