Справа № 303/9697/25
2-о/303/306/25
про залишення заяви без руху
11 грудня 2025 року м. Мукачево
Суддя Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області Заболотний А.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , орган опіки та піклування - виконавчий комітет Мукачівської міської ради, про визнання особи недієздатною, встановлення опіки і призначення опікуна,-
Заявник ОСОБА_1 звернувся до Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області в порядку окремого провадження із заявою про визнання особи недієздатною, встановлення опіки і призначення опікуна. Так, в заяві просить визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , недієздатною та призначити заявника ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_2 .
Ознайомившись з поданою заяву, слід прийти до висновку про необхідність залишення її без руху за таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
За змістом ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.
У ч. 3 ст. 296 ЦПК України визначено, що заяву про визнання фізичної особи недієздатною може бути подано членами її сім'ї, близькими родичами, незалежно від їх спільного проживання, органом опіки та піклування, закладом з надання психіатричної допомоги.
Обґрунтовуючи наявність підстав для звернення до суду з цією заявою ОСОБА_1 зазначає, що він є зятем ОСОБА_2 , а тому є її близькою особою і має право звернення до суду з цією заявою. Додатково ОСОБА_1 зазначає про те, що донька ОСОБА_2 - ОСОБА_3 не бажає та не має можливості доглядати та опікуватися своєю матір'ю так як зайнята постійним доглядом за батьком, ОСОБА_4 , який є інвалідом ІІІ групи з рекомендацією лікування у невропатолога.
За нормами СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки (ст. 3 СК України).
Статтею 9 СК України встановлено коло осіб - подружжя, батьки дитини, батьки і діти, інші члени сім'ї та родичі, сімейні відносини між якими регулюються СК України.
Згідно з абз. 5 п. 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03.06.1999 року № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміна «член сім'ї» зазначено, що обов'язковими умовами для визнання членами сім'ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах та утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.
Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім'ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім'ю. Такими критеріями віднесення до кола членів однієї сім'ї є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважним причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов'язки осіб, які об'єдналися для спільного проживання.
Що стосується тлумачення поняття «близькі родичі», то виходячи з вимог ЦК України, СК України поняттями «родичі», «родинні стосунки» охоплюється коло осіб, які пов'язані між собою певним ступенем споріднення. Такими особами можуть бути близькі родичі за походженням, зокрема, батьки, діти, баба, дід, прабаба, прадід, внуки, правнуки, брат та сестра (повнорідні і неповнорідні), двоюрідні брати та сестри, тітка, дядько, племінниця, племінник. Усиновлений та усиновлювач прирівнюються до родичів за походженням.
У свою чергу первинно право на звернення до суду з вимогами про визнання фізичної особи недієздатною та призначення опікуна належить членам її сім'ї такої особи чи близьким родичам.
Згідно з довідкою про реєстрацію у житловому приміщенні/будинку осіб № 26817/0/99-25 від 07.11.2025 року у будинку АДРЕСА_1 разом з ОСОБА_2 зареєстровані ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 .
Відтак заявнику слід додатково належним чином обґрунтувати та доказово підтвердити наявність підстав для його звернення до суду з цією заявою із врахуванням зазначеного вище. Зокрема, слід надати докази саме неможливості ОСОБА_3 доглядати та опікуватися своєю матір'ю, докази ведення спільного господарства з ОСОБА_1 з ОСОБА_2 , тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах та утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин та належність до членів сім'ї. При цьому ОСОБА_1 слід конкретизувати його право на звернення із цією заявою як члена сім'ї чи як близького родича ОСОБА_2 із відповідним обґрунтуванням.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 року, в яких зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
У зв'язку з наведеним, вказані вимоги суду не є порушенням права на справедливий судовий захист, залишення заяви без руху жодним чином не перешкоджає заявнику у доступі до правосуддя після усунення недоліків заяви.
Згідно з ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог ст.ст. 175, 177 ЦПК України, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Відповідно до ч. 2 ст. 185 ЦПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи зазначене, заява підлягає залишенню без руху з наданням заявнику строку для усунення недоліків.
Керуючись ст.ст. 175, 177, 185, 299 ЦПК України, суддя,-
Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , орган опіки та піклування - виконавчий комітет Мукачівської міської ради, про визнання особи недієздатною, встановлення опіки і призначення опікуна - залишити без руху.
Повідомити заявника про необхідність усунення недоліків, вказаних у мотивувальній частині цієї ухвали, протягом п'яти днів з дня отримання ухвали.
Роз'яснити, що якщо заявник не усуне недоліки заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається заявнику (ч. 3 ст. 185 ЦПК України).
Копію ухвали надіслати заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя А.М.Заболотний