Справа № 309/3431/25
Провадження № 2/302/597/25
11 грудня 2025 року селище Міжгір'я
Міжгірський районний суд Закарпатської області у складі головуючого судді Готри В. Ю., з участю секретаря судового засідання Царь О. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Виконавчого комітету Драгівської сільської ради Хустського району Закарпатської області як органу опіки та піклування до ОСОБА_1 про відібрання дитини без позбавлення батьківських прав,
У вересні 2025 року виконавчий комітет Драгівської сільської ради Хустського району Закарпатської області як органу опіки та піклування звернувся до Хустського районного суду Закарпатської області з позовом до ОСОБА_1 про відібрання дитини без позбавлення батьківських прав.
Позов обґрунтовано тим, що відповідач є батьком малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 від 01.11.2012.
Мати дитини ОСОБА_2 - ОСОБА_3 позбавлена батьківських прав на підставі рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 10.12.2024.
На сьогоднішній час відповідач одружений з ОСОБА_4 та на їх утриманні перебувають три доньки останньої від попереднього шлюбу, яких відповідач ОСОБА_1 офіційно вдочерив, син від попереднього шлюбу ОСОБА_2 та їх спільний син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Батьки ОСОБА_1 та ОСОБА_4 перебувають заробітках у Чехії, догляд за дітьми дружини та їх спільного сина здійснює баба ОСОБА_6 , яка також вела догляд і за ОСОБА_2 .
Дитина ОСОБА_2 систематично залишав місце свого проживання, що могло зашкодити здоров'ю та безпеці дитини. Під час повернення працівниками поліції Андруся Василя 21 червня 2025 року до місця проживання у с. Забрід, то ОСОБА_6 відмовилася приймати дитину.
На батька дитини - відповідача ОСОБА_1 працівниками ювенальної поліції складено три адміністративні протоколи за неналежне виконання батьківського обов'язку. У розмові з працівниками служби в справах дітей Драгівської сільської ради відповідач неодноразово заявляв, що він має намір виготовити для сина і забрати його до Чехії з подальшим влаштуванням, однак цього не зробив.
23 червня 2025 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був узятий службою у справах дітей Драгівської сільської ради на облік, як такий, що опинився у складний життєвих обставинах. Комісією неодноразово проводилися обстеження побутових умов родини та проводились профілактичні бесіди з усіма членами родини. Додатково під супровід сім'я ОСОБА_7 взята ЦНСП при Драгівській сільській раді. Обстеження проведені працівниками служби у справах дітей Драгівської сільської ради вивили, що відносини в сім'ї напружені, наявні часті сварки, скандали, про що складено відповідні акти. Також 1 серпня 2025 року до Хусгського РУП ГУНП в Закарпатській області надійшов виклик працівників поліції до місця проживання у звязку зі здійсненням насилля відповідачем відносно його сина ОСОБА_8
Згідно з довідкою КНП «Хустська ЦЛ ім. Віципського О.II.» від 11.08.2025, відповідач з 07.08.2025 по 11.08.2025 проходив лікування у психіатричному відділенні від гострої алкогольної інтоксикації.
На початку вересня відповідач виїхав за межі країни, не повідомивши службу у справах дітей Драгівської сільської ради.
03 вересня 2025 року дитина ОСОБА_9 знову покинув місце проживання у АДРЕСА_1 і був знайдений працівниками ювенальної поліції 05.09.2025 у с. Колочава. При цьому з його слів, він не буде проживати за вказаним місцем проживання у с. Забрідь. Відтак його повернення за даною адресою спричинить повторні втечі з дому, що може становити загрозу для здоров'я та безпеки дитини.
Згідно з поданням служби у справах дітей Драгівської сільської ради та рішення виконавчого комітету Драгівської сільської ради № 6 від 16.09.2025 «Про негайне відібрання відібрання дитини», дитина ОСОБА_2 перебуває у притулку для дітей служби у справах дітей Закарпатської обласної державної адміністрації у селищі Батьово, 146.
Посилаючись на наведені вище обставини позивач просив суд відібрати малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від батька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканця будинку АДРЕСА_1 , без позбавлення його батьківських прав, а також вирішити питання про розподіл судових витрати.
Ухвалою судді Хустського районного суду Закарпатської області від 30.09.2025 зазначений позов передано за територіальною підсудністю до Міжгірського районного суду Закарпатської області, який до останнього надійшов 27.10.2025.
Ухвалою судді Міжгірського районного суду Закарпатської області від 28 жовтня 2025 року відкрито провадження у цій справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Своїм правом подати відзив на позовну заяву відповідач ОСОБА_1 не скористався.
Ухвалою Міжгірського районного суду Закарпатської області від 26.11.2025 закрито підготовче провадження та призначено цю справу до судового розгляду по суті.
У судове засідання представник позивача - ОСОБА_10 не з'явився, хоча повідомлявся належним чином про дату, час і місце розгляду справи, однак подав до суду 11.12.2025 письмову заяву, в якій просив розглянути цю справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_1 також у судове засіданні не з'явився, хоч повідомлявся належним чином про дату, час і місце розгляду справи, проте подав до суду 11.12.2025 письмову заяву, в якій просив розглянути дану справу за його відсутності, позовні вимоги визнав повністю і не заперечував щодо їх задоволення.
З огляду на наведене вище суд уважає за можливим розглянути цю справу за відсутності сторін за наявними матеріалами, які є достатніми для ухвалення законного та обґрунтованого рішення суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши обставини у даній справі та об'єктивно оцінивши у сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, суд зазначає таке.
Судом установлено, що відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 01.11.2012, батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_11 (а.с.18).
Рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 10.12.2024 у справі № 302/1595/24, яке набрало законної сили, зокрема позбавлено ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.11,12).
Відповідно до наказу Служби у справах дітей Драгівської сільської ради Хустського району Закарпатської області від 23.06.2025 № 01-05/39, взято на облік ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як такого, що опинився у складних життєвих обставинах через невиконання батьками своїх батьківських обов'язків з виховання дитини (а.с.17).
Рішенням виконавчого комітету Драгівської сільської ради Хустського району Закарпатської області від 16.09.2025 № 6 вирішено: - відібрати малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від батька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; - тимчасово влаштувати малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до притулку для дітей служби у справах дітей Закарпатської ОДА; - затвердити висновок органу опіки та піклування при Драгівській сільській раді про доцільність відібрання малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від батька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , без позбавлення його батьківських прав (а.с.6).
Із висновку органу опіки та піклування при виконавчому комітеті Драгівської сілсьької ради, затвердженого рішенням цієї ж сільської ради від 16.09.2025 № 6 вбачається, що цей орган опіки та піклування Драгівської сільської ради вважає за доцільне відібрати малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від батька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , без позбавлення його батьківських прав (а.с.7,8).
Згідно з ч. 3 ст. 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Відповідно до ст. 5 СК України держава охороняє сім'ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім'ї; держава створює людині умови для материнства та батьківства, забезпечує охорону прав матері та батька, матеріально і морально заохочує і підтримує материнство та батьківство; держава забезпечує пріоритет сімейного виховання дитини; ніхто не може зазнавати втручання в його сімейне життя, крім випадків, встановлених Конституцією України.
Частиною першою ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Позбавлення батьківських прав або відібрання дитини у батьків без позбавлення їх цих прав не звільняє батьків від обов'язку утримувати дітей (частини 1, 4 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства»).
У ч. 7 ст. 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з частинами 1-5 ст. 150 СК України батьки зобов'язанні виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, свої Батьківщини, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину; передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.
Згідно з пунктами 2-5 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва.
У п. 16 постанови Пленуму ВСУ від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» Верховний Суд України роз'яснив, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 СК України суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров'я і морального виховання. У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням або органові опіки та піклування.
Під час ухвалення рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них без позбавлення їх батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім'ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, в якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв?язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, в якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України»).
Якщо рішення мотивується необхідністю захистити дитину від небезпеки, має бути доведено, що така небезпека справді існує. При ухваленні рішення про відібрання дитини від батьків може виникнути необхідність врахування низки чинників. Можливо, потрібно буде з'ясувати, наприклад, чи зазнаватиме дитина, якщо її залишать під опікою батьків, жорстокого поводження, чи страждатиме вона через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки, або визначити, чи виправдовується встановлення державної опіки над дитиною станом її фізичного або психічного здоров'я. З іншого боку, той факт, що дитина може бути поміщена в середовище, більш сприятливе для її виховання, не виправдовує примусового відібрання її від батьків. Такий захід не можна також виправдовувати виключно посиланням на ненадійність ситуації, адже такі проблеми можна вирішити за допомогою менш радикальних засобів, не вдаючись до роз'єднання сім'ї, наприклад, забезпеченням цільової фінансової підтримки та соціальним консультуванням (пункт 50 рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України).
Основні підстави для відібрання дитини зазначені у частині першій статті 164 СК України.
Інші випадки, коли дитина може бути відібрана від батьків, про які йдеться у наведеній вище ч. 1 ст. 170 СК України, охоплюють ситуації, коли залишення дитини у батьків є небезпечним для її життя, здоров'я і морального виховання. Така небезпека може випливати не лише з поведінки батьків, а й з їх особистих негативних звичок (демонстрація та заохочення у дитини розпусної поведінки). Для відібрання дитини від батьків достатня наявність ризику лише для життя, здоров'я або лише для морального виховання. Варто враховувати й ступінь небезпеки для кожної окремо взятої дитини, враховуючи її фізичний та психічний розвиток.
Наведене узгоджується з правовим висновком щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц, провадження № 14-327цс18.
Згідно зі ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради № 789-X11 від 27 лютого 1991 року, в усіх випадках щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї.
Стаття 9 Конвенції про права дитини покладає на держави-учасниці обов'язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Відповідно до ч. 3 ст. 161 СК України, якщо орган опіки та піклування або суд визнав, що жоден із батьків не може створити дитині належних умов для виховання та розвитку, на вимогу баби, діда або інших родичів, залучених до участі у справі, дитина може бути передана комусь із них. Якщо дитина не може бути передана жодній із цих осіб, суд на вимогу органу опіки та піклування може постановити рішення про відібрання дитини від особи, з якою вона проживає, і передання її для опікування органу опіки та піклування.
Таким чином, виходячи з комплексного тлумачення статей 161 та 170 СК України, у випадку відібрання дитини у батьків, суд, вирішуючи, кому саме передати дитину, повинен також враховувати найкращі інтереси дитини та надавати пріоритет саме другому з батьків, бабусі, дідусю чи іншим родичам. І лише, якщо дитина не може бути передана жодній із цих осіб, або в разі, якщо ніхто з них не проявив такого бажання, передавати дитину органу опіки та піклування для вжиття заходів щодо захисту особистих та майнових прав дитини й забезпечення тимчасового влаштування дитини.
Зазначене узгоджується із положеннями частинами 4, 5 ст. 167 СК України згідно з якими, якщо дитина не може бути передана другому з батьків, переважне право перед іншими особами на передання їм дитини мають, за їхньою заявою, баба та дід, повнолітні брати та сестри, інші родичі дитини, мачуха, вітчим; якщо дитина не може бути передана бабі, дідові, повнолітнім братам та сестрам, іншим родичам, мачусі, вітчиму, вона передається на опікування органу опіки та піклування.
Також суд зауважує, що відібрання дитини від батьків або одного з них без позбавлення їх батьківських прав є тимчасовим заходом на відміну від позбавлення цих осіб батьківських прав, яке має безстроковий характер. Тому якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками суд за заявою батьків може постановити рішення про повернення їм дитини, при цьому суд керується інтересами дитини (ч. 3 ст. 170 СК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи
Положеннями ч. 1 ст. 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (ст. 129 Конституції України).
Відповідно до частини 3 ст. 12, частин 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, окрім випадків установлених Законом, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Виходячи із висновків Європейського Суду з прав людини, викладених у рішенні у справі «Бочаров проти України» від 17.03.2011 (п. 45), «Суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom). Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів (див. рішення у справі «Салман проти Туреччини» (Salman v. Turkey, заява № 21986/93, п. 100, ECHR 2000-VII).
Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків, які можуть бути підставою для задоволення позову, покладено на позивача.
Отже, враховуючи якнайкращі інтереси дитини та всі обставини цієї справи, зокрема, що матір дитини позбавлена батьківських прав; відповідач ухиляється від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини, в тому числі не піклується його здоров'ям, моральним та психологічним станом, не забезпечує дитині задовільні умови проживання; на час розгляду справи не встановлено інших родичів дитини, яким би за їх згодою можна було передати малолітнього ОСОБА_2 , а ОСОБА_6 відмовляється приймати дитину за місцем проживання, яке ОСОБА_2 неодноразово залишав тощо, у зв'язку з чим у порядку ч. 2 ст. 170 СК України через безпосередню загрозу для життя, здоров'ю дитини було прийнято рішення про негайне відібрання дитини ОСОБА_2 від батька ОСОБА_1 , а також зважаючи на визнання позову відповідачем, суд доходить висновку, що є підстави для відібрання малолітнього ОСОБА_2 від батька ОСОБА_1 без позбавлення його батьківських прав із передачею виконавчому комітетові Драгівської сільської ради Хустського району Закарпатської області, як органу опіки та піклування, для її подальшого влаштування.
З огляду на наведене вище суд доходить висновку, що позивач довів поза розумним сумнівом належними, допустимими, достовірними, а в їх сукупності та взаємозв'язку між собою достатніми доказами свою вимогу, а відтак позов підлягає до задоволення.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до пункту 12 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання, зокрема позовної заяви про захист прав малолітніх чи неповнолітніх осіб.
Керуючись наведеним вище та статтями 76-81, 89, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд
Позов Виконавчого комітету Драгівської сільської ради Хустського району Закарпатської області як органу опіки та піклування до ОСОБА_1 про відібрання дитини без позбавлення батьківських прав задовольнити.
Відібрати малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від батька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканця будинку АДРЕСА_1 , без позбавлення його батьківських прав із передачею виконавчому комітетові Драгівської сільської ради Хустського району Закарпатської області, як органу опіки та піклування, для її подальшого влаштування.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 273 ЦПК України.
Повне судове рішення складено та підписано 11.12.2025.
Учасники справи:
Позивач Виконавчий комітет Драгівської сільської ради Хустського району Закарпатської області як орган опіки та піклування, місце знаходження: вул. Центральна, 100 с. Драгово Хустського району Закарпатської області, код в ЄДРПОУ 44206707.
Відповідач ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Суддя В. Ю. Готра