Справа № 301/2917/25
2/301/1544/25
"10" грудня 2025 р. м. Іршава
Іршавський районний суд Закарпатської області у складі:
головуючого судді Бобик О.І.,
за участю секретарі судового засідання Бабинець В.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Іршава в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,
ТОВ «Свеа Фінанс» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 29.11.2022 між товариством з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит», правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_1 було укладено договір споживчого кредиту № 504166, згідно якого позичальник отримав кредит в розмірі 8700,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом, на строк 365 днів. Позивач свої зобов'язання за договором виконав та надав відповідачу грошові кошти, шляхом їх перерахування на картку відповідача. В порушення умов кредитного договору відповідач свої зобов'язання за вказаним договором не виконав і його заборгованість перед позивачем становить 70334,39 грн., з яких: 8699,99 грн заборгованість по тілу, 61634,40 грн заборгованість по відсотках. Просить стягнути з відповідача в користь позивача: заборгованість за кредитним договором № 504166 в сумі 70334,39 грн. та 2422,40 грн сплаченого судового збору.
Ухвалою суду від 11.11.2025 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. У прохальній частині позовної заяви просить проводити розгляд справи у відсутність представника позивача, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився. Поштова кореспонденція судом направлялася на адресу реєстрації місця проживання відповідача, встановленої в порядку передбаченому ч.ч. 6, 7 ст. 187 ЦПК України, однак поштовий конверт повернувся до суду з відміткою причини невручення «адресат відсутній за вказаною адресою», а отже в силу приписів п.3 ч.8 ст. 128 ЦПК України, така поштова кореспонденція вважається врученою належним чином.
Оскільки суд не має відомостей про причину неявки відповідача, повідомленого належним чином, враховуючи відсутність відзиву відповідача, беручи до уваги, що позивач не заперечує проти ухвалення заочного рішення, суд ухвалив на підставі ст. 280 ЦПК України провести заочний розгляд справи та, згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України не здійснювати фіксацію процесу звукозаписувальними технічними засобами.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 29.11.2022 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Селфі Кредит" та ОСОБА_1 було укладено Договір №504166 про надання споживчого кредиту, згідно якого позичальник отримав кредит в розмірі 8700 грн. 00 коп. на 365 днів, із процентною ставкою в день 2,2 %.
Визначений в п. 1.4. періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 15 днів.
Указаний договір підписано сторонами з використанням електронного підпису відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».
Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний Відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора.
Отримання коштів відповідачем ОСОБА_1 в розмірі 8700,00 грн. підтверджується доказами, наданими позивачем, кошти за договором позики було переведено на картковий рахунок НОМЕР_1 , які суд приймає до уваги.
Із дослідженого паспорту споживчого кредиту та Додатку №1 до кредитного договору суд встановив, що між сторонами означеного правочину обумовлено порядок повернення кредиту, кількість та розмір платежів, періодичність внесення, а також розмір платежів.
11 січня 2024 року між ТОВ «Селфі Кредит» і ТОВ «Росвен Інвест Україна» укладено договір факторингу № 01.02-95/24, відповідно до умов якого ТОВ «Селфі Кредит» відступило за плату, а ТОВ «Росвен Інвест Україна» набуло права вимоги до боржників, вказаних у реєстрах боржників.
Відповідно до витягу з Реєстру Боржників за Договором факторингу № 01.02-95/24, товариство з обмеженою відповідальністю "Свеа Фінанс" набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 70334,39 грн.
Рішенням єдиного учасника ТОВ «Росвен Інвест Україна» від 25.03.2024 змінено назву на «Товариство з Обмеженою відповідальністю "Свеа Фінанс".
Таким чином, ТОВ «Свеа Фінанс» наділено правом вимоги до відповідача за договором № 504166 від 29.11.2022.
Відповідно розрахунку заборгованості за договором №504166 від 29.11.2022, заборгованість ОСОБА_1 складає 70334,39 грн., з яких: 8699,99 грн заборгованість по тілу, 61634,40 грн заборгованість по відсотках.
Таким чином судом встановлено, що ТОВ «Селфі Кредит» свої зобов'язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу кредит у розмірі, встановленому кредитним договором. У свою чергу, позичальник зобов'язався своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом, повернути кредит у визначені кредитним договором терміни, а також виконати інші свої зобов'язання відповідно цього договору.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).
За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог Закону. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України). Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України). Визначення поняття зобов'язання міститься у ч. 1 ст. 509 ЦК України. Відповідно до цієї норми зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Таке визначення розкриває сутність зобов'язання як правового зв'язку між двома суб'єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов'язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов'язання надано право, що кореспондує обов'язку першої. Обов'язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов'язання (ст. 510 ЦК України).
В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якої договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 року у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 року у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 року у справі № 127/33824/19.
Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
З врахуванням встановленого суд приходить до висновку про укладеність вищевказаного кредитного договору між відповідачем та відповідною фінансовою установою, невиконання позичальником своїх зобов'язань щодо повернення, отриманих в борг коштів, та наявності в нього боргових зобов'язань перед позивачем.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно з ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. В силу ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
При цьому право дострокового повернення означає, що кредитор вимагає виконання зобов'язання до настання строку виконання, визначеного договором.
Так, одним із видів порушення зобов'язання є прострочення невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Згідно з ст.ст. 610, 611, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за кредитним договором у відповідача виникла заборгованість за кредитним договором № 504166 від 29.11.2022, яка згідно розрахунку заборгованості складає 70334,39 грн., з яких: 8699,99 грн заборгованість по тілу, 61634,40 грн заборгованість по відсотках.
Враховуючи наведене, а також те, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку ні первинному кредитору, ні ТОВ «Свеа Фінанс» не повернуті, ОСОБА_1 односторонньо порушив взяті на себе зобов'язання за кредитним договором № 504166 від 29.11.2022 року, та відповідно до вимог ст. ст. 1048, 1049 ЦК України позикодавець вправі вимагати повернення кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, комісії, згідно умов договору.
За наведених обставин, оскільки відповідач доказів щодо часткового чи повного погашення заборгованості за кредитним договором суду не представив, не спростував документально нарахований позивачем розмір заборгованості, з урахуванням наведеного, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, та, враховуючи факт невиконання ОСОБА_1 умов кредитного договору 504166 від 29.11.2022, суд приходить до висновку, що позов ТОВ «Свеа Фінанс» про стягнення заборгованості за кредитним договором слід задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача 70334,39 грн.
Суд також вважає, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, стягнути з відповідача ОСОБА_1 в користь ТОВ «Свеа Фінанс» 2 422,40 гривень судового збору, що був сплачений позивачем при зверненні до суду.
Керуючись ст. ст. 76-81, 141, 263-265, 280-284, 354-355 ЦПК України, ст. ст. 526, 527, 530, 610, 625, 629, 1048-1050, 1054 ЦК України, суд,
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» (04070, м.Київ, вул. Іллінська, 8, ЄДРПОУ 37616221) заборгованість за договором №504166 від 29.11.2022 у розмірі 70334 (сімдесят тисяч триста тридцять чотири) гривень 39 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» судовий збір в розмірі 2422,40 гривень.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Закарпатського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 10.12.2025.
Суддя Іршавського
районного суду: О. І. Бобик