"10" грудня 2025 р. Справа153/1913/25
Провадження2-а/153/56/25-а
Ямпільський районний суд Вінницької області
в складі головуючого судді Швеця Р.В.
за участю секретаря судового засідання Гуцол Т.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ямпіль справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним вище адміністративним позовом.
Свої вимоги мотивує тим, що 18.11.2025 на його мобільний телефон зателефонували з Ямпільського відділу ДВС у Могилів-Подільському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) та вказали про необхідність з'явитись в ДВС для вручення постанови про відкриття виконавчого провадження. 18.11.2025 він прибув до Ямпільського ВДВС, де йому була вручена постанова про відкриття виконавчого провадження№78494851 від 02.07.2025. Ознайомившись з матеріалами виконавчого провадження, він дізнався, що відповідно до постанови №2/25/98 від 13.02.2025, винесеної начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн. В описовій частині постанови зазначено, що 03.02.2025 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 було встановлено, що у військовозобов'язаного ОСОБА_1 був відсутній при собі військово-обліковий документ, чим ОСОБА_1 порушив вимоги абз.2 пп.10-1 п.1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487 (зі змінами). Про розгляд справи ОСОБА_1 був належним чином повідомлений, що підтверджується його підписом у протоколі №2/25/98 від 03.02.2025, примірник протоколу був вручений ОСОБА_1 , а також йому не були роз'яснені права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, передбаченими в ст.268 КУпАП, ст.63 Конституції України. Позивач вказав, що дійсно 03.02.2025 автомобілем КАМАЗ рухався з м. Ладижин в м.Ямпіль. На автошляху «Брацлав - Тульчин» він був зупинений працівниками поліції та ІНФОРМАЦІЯ_2 , на їх вимогу надав паспорт, водійське посвідчення, повістку (про явку в другий відділ ІНФОРМАЦІЯ_3 на 09.02.2025), а також на мобільному телефоні показав витяг з «Резерв плюс». Однак, з незрозумілих причин його в примусовому порядку повезли в ІНФОРМАЦІЯ_4 . Потім, нічого не пояснивши, повезли в ІНФОРМАЦІЯ_2 , де утримували 3 доби. Під час перебування у ІНФОРМАЦІЯ_2 він проходив військово-лікарську комісію, однак, будь-якого документу йому не дали та по спливу 3 діб випустили. Позивач зазначив, що має важку хворобу та знятий з військового обліку. Вважає, що постанова №2/25/98 від 13.02.2025 є незаконною, передчасною та такою, яка прийнята з порушенням вимог чинного законодавства України, а тому підлягає скасуванню, оскільки згідно з даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів А1ТС «Оберіг» та його військово-облікового документу РЕЗЕРВ+ він непридатний до військової служби, тобто, не є військовозобов'язаним, розгляд справи відбувся у його відсутності, чим порушено його право на захист, протокол №2/25/98 від 03.02.2025 в його присутності не складався, підпис в протоколі він не ставив, другий примірник протоколу не отримував. Крім цього, в порушення вимог ст.283 КУпАП, в резолютивній частині оскаржуваної постанови не міститься інформації про визнання його - ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, а лише зазначено рішення про накладення адміністративного стягнення. Вважаючи свої права порушеними, позивач просить скасувати постанову №2/25/98 від 13.02.2025, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ухвали Ямпільського районного суду Вінницької області від 01.12.2025 поновлено позивачу строк звернення до суду із позовною заявою, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з проведенням судового засідання та повідомленням (викликом) сторін, витребувано докази.
Позивач ОСОБА_1 10.12.2025 за вх.№7837 в судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи без його участі. Позовні вимоги підтримує, просить їх задовольнити повністю.
Представник ІНФОРМАЦІЯ_5 в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Відповідач своїм процесуальним правом не скористався, відзив на позов не подав та у встановлений строк не надав витребуваних судом доказів. Жодних заяв чи повідомлень щодо неможливості надання витребуваних доказів до суду не надходило.
Відповідно до ч.3 ст.268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
З урахуванням вимог частини 4 статті 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження суд не здійснював фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що 13.02.2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_2 винесено постанову №2/25/98 по справі про адміністративне правопорушення, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 гривень. Згідно оскаржуваної постанови суть інкримінованого позивачу адміністративного правопорушення полягає в тому, що 03.02.2025 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 у військовозобов'язаного ОСОБА_1 був відсутній при собі військово-обліковий документ, чим ОСОБА_1 порушив вимоги абз.2 пп.10-1 п.1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487 (зі змінами) (а.с.17).
Із копії паспорта громадянина України, серія НОМЕР_1 , виданого на ім'я ОСОБА_1 та копії витягу з реєстру територіальної громади №2025/010080395 від 24.07.2025 встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрована по АДРЕСА_1 (а.с. 11, 12).
Із копії витягу військово-облікового документу з мобільного застосунку Резерв+, сформованого 12.06.2025, встановлено, що ОСОБА_1 не є військовозобов'язаним, підстава зняття/виключення: непридатний (згідно редакції Наказу №402 від 14.10.2024), дані уточнено вчасно - 12.06.2025 (а.с.13).
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Отже, в межах даної справи суду належить здійснити перевірку рішення суб'єкта владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності на предмет відповідності вимогам законності, верховенства права, правам, свободам та законним інтересам осіб, вимогам розумності, добросовісності, безсторонності (неупередженості).
Відповідно до ст.245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст.280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні; чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Зазначені обставини встановлюються у відповідності до ст.279 КУпАП, зокрема, шляхом повного та всебічного дослідження доказів, якими відповідно до ст.251 КУпАП є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема і протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами та інше.
Зі змісту ст.284 КУпАП вбачається, що одним з можливих наслідків розгляду і вирішення справи про адміністративне правопорушення є притягнення особи до адміністративної відповідальності шляхом винесення постанови про накладення адміністративного стягнення.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності може бути правомірним результатом розгляду і вирішення справи про адміністративне правопорушення, якщо судом у встановленому законодавством порядку шляхом дослідження належних, допустимих, достовірних, достатніх доказів буде встановлено факт вчинення діяння, що відповідно до чинного законодавства містить ознаки складу адміністративного правопорушення, а також вину особи у вчиненні такого діяння.
Вирішуючи питання про наявність в діях позивача ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП, суд виходить з такого.
Відповідно до ч. 3 ст. 210 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, вчинене в особливий період.
Спеціальним законом, який визначає, зокрема, обов'язки громадян щодо здійснення мобілізації в особливий період, є Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII зі змінами та доповненнями (далі - Закон № 3543-ХІІ).
За визначенням абзацу 5 частини першої статті 1 Закону №3543-XII особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022 на території України введено воєнний стан з 24 лютого 2022 року, який триває і досі.
Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 03 березня 2022 року №2105-IX затверджено Указ Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24 лютого 2022 року №65/2022, яким оголошено проведення загальної мобілізації, яка триває і досі.
Обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації визначені у статті 22 Закону №3543-ХІІ, відповідно до частини шостої якої у період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов'язані мати при собі військово-обліковий документ та пред'являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України.
Під час перевірки документів уповноважений представник територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейський здійснює фото- і відеофіксацію процесу пред'явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації, а також може використовувати технічні прилади, засоби та спеціалізоване програмне забезпечення з доступом до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
При цьому, в даній статті унормовано, що вимоги, зазначені у частині 6 статті 22, стосовно проведення уповноваженими представниками територіального центру комплектування та соціальної підтримки фото- і відеофіксації процесу пред'явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації, застосовуються з 17 липня 2024 року, згідно із Законом «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11 квітня 2024 року №3633-IX .
Слід також звернути увагу, що таке фіксування не залежить від місця проведення перевірки.
Відповідно до абзацу 3 пункту 10-1 Правил військового обліку, які є додатком 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30 грудня 2022 року, призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні у період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії правового режиму воєнного стану мати при собі військово-обліковий документ разом з документом, що посвідчує особу, та пред'являти їх за вимогою уповноваженого представника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Держприкордонслужби у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон.
Отже, за змістом частини шостої статті 22 Закону №3543-XII та абзацу 3 пункту 10-1 Правил військового обліку, які є додатком 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30 грудня 2022 року відповідальність за частиною третьою статті 210 КУпАП настає як за відсутність при собі військово-облікового документа, так і при не пред'явленні його за вимогою уповноваженого представника.
Законодавчий припис про необхідність мати при собі і пред'являти за вимогою військово-обліковий документ покладає на особу обов'язок отримати такий документ.
Питання щодо форми, в якій оформляється (створюється) та видається військово-обліковий документ регулюється Порядком оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №559 (далі - Порядок №559).
Так, п.1 Порядку №559 визначено, що військово-обліковий документ є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов'язку, який оформляється (створюється) та видається громадянину України, який є призовником, військовозобов'язаним або резервістом, у тому числі, якщо він був виключений з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідно до пунктів 3 і 4 частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та не отримував такий документ до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №559 «Про затвердження Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів і форми такого документа».
Відповідно до п.2 Порядку №559 військово-обліковий документ оформляється (створюється) та видається (замінюється): в електронній формі - засобами електронного кабінету призовника, військовозобов'язаного, резервіста та/або Державного веб-порталу електронних публічних послуг у сфері національної безпеки і оборони та/або Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія), зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія) (у разі технічної реалізації); у паперовій формі - на бланку, форма якого затверджується постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №559. Особа може мати на бланку лише один військово-обліковий документ.
Пунктами 5-7 цього Порядку №559 передбачено, що військово-обліковим документом призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також громадян, виключених з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 частини шостої статті 37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", в електронній формі (далі - військово-обліковий документ в електронній формі) є відображення в електронній формі відомостей про громадянина України, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також відомостей щодо звернення або повідомлення про вчинення адміністративного або кримінального правопорушення до Національної поліції.
Військово-обліковий документ в електронній формі формується засобами: електронного кабінету призовника, військовозобов'язаного, резервіста, зокрема, з використанням його мобільного додатка; Державного веб-порталу електронних публічних послуг у сфері національної безпеки і оборони; Порталу Дія, зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія) (у разі технічної реалізації). Військово-обліковий документ в електронній формі формується на безоплатній основі за бажанням особи після проходження нею електронної ідентифікації та автентифікації.
Формування та відображення військово-облікового документа в електронній формі здійснюється автоматично за умови підключення електронного пристрою до Інтернету та наявності у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей, визначених у пункті 8 цього Порядку. У військово-обліковому документі в електронній формі відображається унікальний електронний ідентифікатор у вигляді двовимірного штрихкоду. Строк дії військово-облікового документа в електронній формі становить не більше одного року з дати його формування та не може перевищувати строк дії відстрочки від направлення для проходження базової військової служби для призовників або відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період (бронювання) для військовозобов'язаних та резервістів. У разі коли відомості, зазначені у підпунктах 1-5, 8, 11-13 пункту 8 цього Порядку, на момент зчитування не відповідають відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, військово-обліковий документ в електронній формі вважається недійсним.
Згідно п.9 Порядку №559 військово-обліковий документ в електронній формі (у тому числі роздрукований) та військово-обліковий документ у паперовій формі мають однакову юридичну силу.
Як слідує з матеріалів справи, на виконання ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» позивач дані уточнив вчасно за допомогою електронного кабінету призовника, військовозобов'язаного, резервіста у застосунку «Резерв+» та було сформовано військово-обліковий документ в електронній формі.
Матеріали справи містять копію електронного військово-облікового документу із застосунку «Резерв +», відповідно до якого позивач не військовозобов'язаний, виключений з обліку, підстава зняття/виключення - непридатний, номер в електронному реєстрі «Оберіг» - 101120200693266100006, дата уточнення даних 12.06.2025 року (дані уточнено вчасно).
Система "Резерв+" працює як цифрове відображення даних з Реєстру призовників, військовозобов'язаних і резервістів (ЄРКВ), який веде Міністерство оборони України
Законом України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» від 16.03.2017 №1951-VIII (далі Закон №1951) регулюється функціонування «Резерв+».
Відповідно до частини 1 статті 14-1 Закону «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» (№1951) електронний кабінет це персональний кабінет (захищений відокремлений веб-сервіс), за допомогою якого призовнику, військовозобов'язаному, резервісту, який пройшов електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації про його персональні та службові дані, а також до послуг. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу.
Отже аналіз викладених норм законодавства дає підстави дійти висновку, що додаток «Резерв+» є тим мобільним додатком, через який формується військово-обліковий документ в електронній формі, а дійсність сформованого військово-облікового документа підтверджується QR-кодом.
За таких обставин, пред'явлення мобільного додатку «Резерв+» є виконанням військовозобов'язаним вимог частини 6 статті 22 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Відповідач не надав до суду жодних доказів не пред'явлення ОСОБА_3 03.02.2025 року військово-облікового документу.
Не є спростованими обставини, що ОСОБА_3 03.02.2025 року пред'явив представнику ІНФОРМАЦІЯ_2 електронний військово-обліковий документ, який був сформований за допомогою мобільного додатку «Резерв+», адже відповідач не скористався правом надання відзиву на позову, будь-які докази які підтверджують вчинення позивачем адміністративного правопорушення, зокрема фото- і відео процесу пред'явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації, не подав.
Крім того, суд звертає увагу, що згідно примітки до ст.ст. 210, 210-1 КУпАП, положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
В матеріалах справи відсутні дані, що відповідач під час винесення оскаржуваної постанови вживав заходи щодо отримання з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних позивача, відомості про якого, як зазначено вище, в наявності у вказаному Реєстрі. Відомості про відсутність такої можливості з боку відповідача в матеріалах справи відсутні.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами (фото або відеозаписом правопорушення).
Однак, суб'єкт владних повноважень не надав належних доказів, які підтверджують вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
Таким чином, у матеріалах справи відсутні докази, передбачені ст.72 КАС України та ст.251 КУпАП, на підтвердження правомірності постанови про накладення адміністративного стягнення на позивача, а позивач заперечує факт вчинення ним адміністративного правопорушення.
Частина 2 статті 77 КАС України передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В силу принципу презумпції невинуватості, який закріплений у ст.62 Конституції України та діє в адміністративному праві, вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, всі сумніви у винності особи, що притягається до відповідальності, тлумачаться на її користь.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі, що не було зроблено відповідачем, а тому наявність підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності не доведена. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
На необхідність справедливого розгляду справ звертає увагу і ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Суд звертає увагу на те, що саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення. Аналогічна позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 26.04.2018 у справі №338/1/17 (№К/9901/15804/18).
Відповідач не виконав обов'язку доведення правомірності прийнятого рішення, на виконання ухвали суду у строки встановлені судом не надав ані відзив на позовну заяву, ані витребуваних матеріалів справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , за наслідками розгляду якої було винесено оскаржувану постанову про адміністративне правопорушення №2/25/98 від 03 лютого 2025 року.
Згідно із п.3 ч.1 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Враховуючи викладене та приймаючи до уваги встановлені обставини, а також те, що правомірність прийнятого рішення відповідачем не доведено, суд доходить висновку про задоволення позову шляхом скасування оскаржуваної постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення.
Враховуючи той факт, що судове рішення ухвалене на користь позивача та дотримуючись вимог ст.139 КАС України, суд вирішив стягнути на користь позивача витрати на сплату судового збору у розмірі 605,60 грн. за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.2, 5, 9, 72-79, 90, 139, 242-246, 262, 268-272, 286 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.
Скасувати постанову №2/25/98 від 13.02.2025, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210 КУпАП відносно ОСОБА_1 - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , судові витрати, пов'язані із розглядом справи, а саме: витрати, пов'язані зі сплатою судового збору в розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_7 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_3 .
Суддя Р.В. Швець