Іменем України
27 листопада 2025 року м. Чернігівсправа № 927/538/25
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Моцьора В.В., за участю секретаря судового засідання Гринчук О.К., розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу
за позовом: Приватного акціонерного товариства “Таксосервіс»
м. Чернігів, вул. Громадська, 58, код ЄДРПОУ 03119718
до відповідача: Управління транспорту, транспортної інфраструктури та
зв'язку Чернігівської міської ради
м. Чернігів, вул. Шевченка, 50Б, код ЄДРПОУ 24840845
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Чернігівська міська військова адміністрація Чернігівського району Чернігівської області,
м. Чернігів, вул. Магістратська, буд. 7, код ЄДРПОУ 45105079.
про стягнення 4 265 595,75 грн
За участю представників:
від позивача: Марченко Н.І.
від відповідача: Малай А.В., Рижий О.М.
від третьої особи: не прибув
від прокуратури: Бабич Є.А., Ходико О.Є.
Дії суду щодо розгляду справи.
Приватним акціонерним товариством «Таксосервіс» подано позов до Управління транспорту, транспортної інфраструктури та зв'язку Чернігівської міської ради про стягнення 4 265 595,75 грн, з яких 720 766,15 грн заборгованості за надані транспортні послуги за Договором №02 від 07 липня 2023 року про організацію пасажирських перевезень на міських автобусних маршрутах загального користування міста Чернігова; 3 544 829,59 грн заборгованості за надані транспортні послуги за Договором №10 від 28 серпня 2024 року на компенсацію втрат доходу перевізника за виконання безоплатних перевезень окремих категорій пасажирів на 2024 рік.
Ухвалою суду від 29.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі у порядку загального позовного провадження, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Чернігівську міську військову адміністрацію Чернігівського району Чернігівської області (код ЄДРПОУ 45105079); підготовче засідання призначено на 16.06.2025.
Учасники справи були належним чином повідомлені про дату та час підготовчого засідання, що підтверджено довідками про доставку електронного листа до їх електронних кабінетів в системі Електронний суд.
03.06.2025 та 16.06.2025 від третьої особи надійшли письмові пояснення по справі, які долучено судом до матеріалів справи.
11.06.2025 від відповідача надійшов відзив на позов, який також долучено до матеріалів справи.
13.06.2025 від відповідача надійшла заява про долучення до матеріалів справи додаткового доказу, яка задоволена судом, доказ долучено до матеріалів справи.
13.06.2025 від Чернігівської окружної прокуратури надійшла заява про вступ у справу.
Ухвалою суду від 16.06.2025 задоволено заяву Чернігівської окружної прокуратури про вступ у справу № 927/538/25, допущено до участі у справі № 927/538/25 Чернігівську окружну прокуратуру; продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів; відкладено підготовче засідання на 12.08.2025.
17.06.2025 від позивача надійшла відповідь на відзив, яка долучена судом до матеріалів справи.
26.06.2025 від прокуратури надійшли пояснення по справі, які також долучено судом до матеріалів справи.
08.08.2025 від відповідача надійшла заява про розгляд справи без участі його представника, яка задоволена судом.
У підготовчому засіданні 12.08.2025 суд постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 02.09.2025.
У зв'язку з оголошенням повітряної тривоги на території України, у тому числі в м. Чернігові, судові засідання 02.09.2025, 11.09.2025 та 30.09.2025 не відбулися, про що складено акти №143-25 від 02.09.2025, № 181-25 від 11.09.2025, № 236 від 30.09.2025.
Ухвалами суду від 02.09.2025, 11.09.2025 та 30.09.2025 повідомлено учасників справи про відкладення судових засідань на 11.09.2025, 30.09.3035 та 21.10.2025 відповідно.
У зв'язку з погодинним та позаплановим відключенням електропостачання в м. Чернігові та відсутністю електроенергії у приміщенні Господарського суду Чернігівської області, судове засідання 21.10.2025 не відбулося, про що складено акт №307-25 від 22.10.2025.
Ухвалою суду від 28.10.2025 повідомлено учасників справи про відкладення судового засідання на 12.11.2025.
У судовому засіданні 12.11.2025 оголошено перерву до 26.11.2025.
У судовому засіданні 26.11.2025 судом розглянув справу по суті, перейшов до стадії ухвалення судового рішення.
У судовому засіданні 27.11.2025 проголосив скорочене рішення (вступну та резолютивну частини).
Позиції учасників справи.
Позовні вимоги мотивовано порушенням відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором №02 від 07.07.2023 про організацію пасажирських перевезень на міських автобусних маршрутах загального користування міста Чернігова та за Договором №10 від 28.08.2024 на компенсацію втрат доходу перевізника за виконання безоплатних перевезень окремих категорій пасажирів на 2024 рік.
Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позову заперечує, посилаючись на те, що станом на 01.01.2025 за виконану транспортну роботу перевізниками в місті Чернігові за листопад-грудень та частину за жовтень, по КПКВКМБ 1917450 «Інша діяльність у сфері транспорту» зареєстровано кредиторську заборгованість в сумі 10 000 000,00 грн, у т.ч по ПрАТ «Таксосервіс» - 720 766,16 грн, в межах планових асигнувань згідно рішення виконавчого комітету, але не затверджених начальником Чернігівської міської військової адміністрації Чернігівського району Чернігівської області. За пільгові перевезення автотранспортом в м. Чернігові за вересень-грудень 2024 року по КПКВКМБ 1913033 «Компенсаційні виплати на пільговий проїзд автомобільним транспортом окремим категоріям громадян» - 9 597 933,00 гривень, в т.ч. по ПрАТ «Таксосервіс» 3 544 829,59 грн. Разом сума кредиторської заборгованості, в межах планових асигнувань згідно рішення виконавчого комітету, складає - 19 597 933,00 гривень, в т.ч. по ПрАТ «Таксосервіс» - 4 265 595,75 грн, що обліковується на балансі управління та зареєстровано в органах Державної казначейської служби м. Чернігова станом на 01.01.2025.
Відповідач у відзиві зазначає, що Управлінням транспорту, транспортної інфраструктури та зв'язку Чернігівської міської ради було виконано всі відповідні дії задля забезпечення здійснення розрахунків на оплату перевізнику ПрАТ «Таксосервіс» за надані транспортні послуги та пільгові перевезення відповідно до Програми розвитку громадського транспорту загального користування м. Чернігова на 2022-2024 роки, затвердженої рішенням міської ради від 25.11.2021 №13/VІІІ-2 зі змінами, Програми компенсації пільгових перевезень окремих категорій громадян в міському електро- та автомобільному транспорті загального користування на 2022-2024 роки, затвердженої рішенням міської ради від 30.09.2021 № 11/VІІІ-3 зі змінами, та договорів №02 від 07.07.2023 та №10 від 28.08.2024.
Відповідно до розпорядження начальника Чернігівської міської військової адміністрації Чернігівського району Чернігівської області від 27.12.2024 № 430 «Про затвердження бюджету Чернігівської міської територіальної громади на 2025 рік» зі змінами та доповненнями відсутні бюджетні призначення для погашення кредиторської заборгованості за 2024 рік.
Враховуючи рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 22.10.2024 у справі № 620/9845/24, яке набрало законної сили 04.02.2025, на виконання вимог начальника Чернігівської міської військової адміністрації Чернігівського району Чернігівської області відповідач з 01.03.2025 списав та зняв з обліку кредиторську заборгованість перед перевізниками за 2024 рік, про що повідомив Управління Державної казначейської служби у м. Чернігові Чернігівської області та перевізників.
Станом на 01.03.2025 в управлінні по КПКВКМБ 1917450 «Інша діяльність у сфері транспорту» та по КПКВКМБ 1913033 «Компенсаційні виплати на пільговий проїзд автомобільним транспортом окремим категоріям громадян» кредиторська заборгованість за 2024 рік відсутня, в т.ч. і по ПрАТ «Таксосервіс».
Відповідач зазначає, що здійснив всі залежні від нього дії, спрямовані на виконання зобов'язання, зобов'язання не було виконано з причин, що не залежали від волі відповідача у справі.
Позивач у відповіді на відзив зазначає, що відсутні правові підстави для звільнення відповідача від відповідальності за невиконання ним зобов'язань за Договором № 02 від 07.07.2023 та № 10 від 28.08.2024. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування не можуть перекладати витрати на виконання соціальних програм на осіб приватного права. Відсутність належної комунікації між відповідачем, Чернігівською міською радою, Чернігівською міською військовою адміністрацією не може бути підставою для порушення майнових прав позивача як особи приватного права, яка мала і правові і договірні підстави очікувати від відповідача одержання грошових кошів на компенсацію своїх витрат по виконанню місцевих соціальних програм.
Третя особа в письмових поясненнях повідомляє, що Чернігівська міська рада та Виконавчий комітет Чернігівської міської ради у період функціонування Чернігівської МВА не уповноважені на прийняття рішень про затвердження та внесення змін до бюджету Чернігівської міської територіальної громади, що, в тому числі, встановлено рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 22.10.2024 у справі №620/9845/24, яким визнано протиправним та нечинним рішення Чернігівської міської ради «Про бюджет Чернігівської міської територіальної громади на 2024 рік (2555900000 код бюджету)» від 10.07.2024 № 41/VIII-3 та встановлено відсутність компетенції (повноважень) Чернігівської міської ради на прийняття такого рішення. Управління не мало права укладати договір з ПрАТ «Таксосервіс» №10 від 28.08.2024, адже із договору в Управління виникали зобов'язання без фактичних бюджетних асигнувань та такі зобов'язання суперечили рішенню про бюджет Чернігівської міської територіальної громади на 2024 рік, що був затверджений Чернігівською МВА. Управління в 2024 році також не мало правових підстав брати зобов'язання на суму більше ніж 75 млн грн. щодо компенсації підприємствам-перевізникам по Програмі розвитку громадського транспорту загального користування м. Чернігова на 2022 - 2024 роки.
Також третя особа звертає увагу, що станом на дату прийняття виконавчим комітетом Чернігівської міської ради рішень від 16.08.2024 № 548 «Про внесення змін і доповнень до бюджету Чернігівської міської територіальної громади на 2024 рік» та від 17.09.2024 № 580 «Про внесення змін і доповнень до бюджету Чернігівської міської територіальної громади на 2024 рік» не існувало жодного нормативно-правового акту, який надавав би право Чернігівській МВА затверджувати рішення виконавчих органів Чернігівської міської ради. А тому станом на 16.08.2024 (і в більш пізній час) набуття чинності рішень виконавчого комітету Чернігівської міської ради жодним чином не залежало від рішень Чернігівської МВА.
Чернігівська МВА не могла погоджувати бюджетні призначення за рішеннями виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 16.08.2024 № 548 «Про внесення змін і доповнень до бюджету Чернігівської міської територіальної громади на 2024 рік» та від 17.09.2024 № 580 «Про внесення змін і доповнень до бюджету Чернігівської міської територіальної громади на 2024 рік», адже виконавчий комітет не мав повноважень на прийняття таких рішень.
Третя особа вважає, що немає правових підстав для стягнення боргу, оскільки компенсацію втрат доходу перевізника за виконання безоплатних перевезень окремих категорій пасажирів сплачено у повному обсязі згідно передбачених асигнувань, тому у задоволенні позову необхідно відмовити.
Прокурор у письмових поясненнях просить в позові відмовити у повному обсязі, посилаючись на те, що Управління у 2024 році не мало правових підстав про взяття зобов'язань щодо компенсації підприємствам-перевізникам, зокрема ПрАТ «Таксосервіс», відповідно до рішень виконавчого комітету Чернігівської міської ради про зміни до бюджету Чернігівської міської територіальної громади. Заборгованість перед ПрАТ «Таксосервіс» утворилась внаслідок відсутності бюджетних асигнувань, є небюджетними зобов'язаннями і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів Чернігівської територіальної громади. Згідно листа Управління Державної казначейської служби у м. Чернігові від 19.06.2025 по Управлінню за КПКВКМБ 1917450 «Інша діяльність у сфері транспорту» та за КПКВКМБ 1913033 «Компенсаційні виплати на пільговий проїзд автомобільним транспортом окремим категоріям громадян» кредиторська заборгованість відсутня.
Обставини справи встановлені судом.
07.07.2023 між Приватним акціонерним товариством «Таксосервіс» (Перевізник) та Управлінням транспорту, транспортної інфраструктури та зв'язку Чернігівської міської ради (Організатор) було укладено Договір №02 про організацію пасажирських перевезень на міських автобусних маршрутах загального користування міста Чернігова (Договір №02).
Відповідно до п.1.1. Договору №02 Організатор надає Перевізнику право з 10.07.2023 по 09.07.2028 на перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування міста Чернігова:
-№26 «Мікрорайон «Айстра» - Пляж «Золотий берег» (через вул. В'ячеслава Чорновола)»;
-№28 «Залізничний вокзал - Яцево (через вул. Івана Мазепи, Шевченка)»;
-№37 «вул. Курсанта Єськова - Залізничний вокзал (через вул. Льотну, проспект Перемоги)».
Згідно з п. 1.2 Договору №04 Перевізник зобов'язується здійснювати перевезення пасажирів на умовах згідно з Додатком 1 до договору, а Організатор зобов'язується здійснювати розрахунок на оплату перевізнику за надані транспортні послуги відповідно до Програми розвитку громадського транспорту загального користування м. Чернігова на 2022-2024 роки (надалі - Програма І), затвердженої рішенням Чернігівської міської ради №13/VШ - 2 від 25 листопада 2021 року.
Додатковою угодою № 7 від 15.02.2024 п. 1.2 Договору № 02 був доповнений пунктом 1.2.1, зміст якого змінювався додатковими угодами № 8 від 18.09.2024, № 9 від 23.12.2024. В остаточній редакції від 23.12.2024 пункт 1.2.1 Договору викладений у наступній редакції:
Організатор здійснює зменшення оплати Перевізнику за фактично надані транспортні послуги (оплату послуг з обслуговування автомобільним транспортом), відповідно до бюджетних призначень на 2024 рік зі змінами, ДК 021:2015 60112000-6 Послуги громадського автомобільного транспорту (Послуги з обслуговування автомобільним транспортом) на суму 401583,49 грн.
Розрахунок за транспортні послуги здійснюється згідно з механізмом, визначеним Порядком розрахунку за надані транспортні послуги з перевезення пасажирів громадським транспортом загального користування у місті Чернігові (надалі - Порядок), затвердженим рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 17.11.2022 №566, та відповідно до рішення виконавчого комітету Чернігівської місьткої ради від 17.11.2022 №567 «Про встановлення розрахункових тарифів на транспортні послуги з перевезення пасажирів громадським транспортом загального користування міста Чернігова» (п.1.3. Договору №02).
Розрахунок за транспортні послуги здійснюється в межах коштів , передбачених в бюджеті Чернігівської міської територіальної громади на відповідний рік на зазначені цілі (п.1.5. Договору №02).
Пунктом 2.1.8., 2.1.11 Договору №02 Організатор зобов'язаний здійснювати виплати за пільгові перевезення у межах бюджетних призначень, встановлених на відповідний бюджетний рік на підставі окремого договору, а також розрахунки та оплату за надані транспортні послуги Перевізнику відповідно до п. 1.2., 1.3., 1.5 Договору на підставі поданих ним заявок, у разі забезпечення Перевізником виконання рейсів (регулярності руху транспортних засобів) на маршруті від 94% до 100 %.
Згідно п. 3.2.8 Договору №02 Перевізник має право отримувати оплату за фактично виконаний обсяг транспортної роботи відповідно до п. 1.2., 1.3., 1.5 Договору у разі забезпечення виконання рейсів (регулярності руху транспортних засобів) на маршруті від 94% до 100 %.
Відповідно до п.9.1 Договору №02 договір діє з 10.07.2023 до 09.07.2028 і набирає чинності з дня його підписання сторонами.
Відповідно до акту № 59 від 15.11.2024 позивач в період з 01.10.2024 по 31.10.2024 виконав передбачені Договором №02 роботи з надання транспортних послуг при перевезенні пасажирів на автобусному маршруті пасажирських перевезень № 28 на суму 295 238,66 грн. Вартість транспортної послуги в межах бюджетних асигнувань становить 240 801,37 грн.
Відповідно до акту № 66 від 23.12.2024 позивач за період з 01.11.2024 по 30.11.2024 виконав передбачені Договором №02 роботи з надання транспортних послуг при перевезенні пасажирів на автобусному маршруті пасажирських перевезень № 28 на суму 476 929,40 грн. Вартість транспортної послуги в межах бюджетних асигнувань становить 412 075,74 грн.
Відповідно до акту № 73 від 23.12.2024 позивач за період з 01.12.2024 по 16.12.2024 виконав передбачені Договором №02 роботи з надання транспортних послуг при перевезенні пасажирів на автобусному маршруті пасажирських перевезень № 28 на суму 278 462,14 грн. Вартість транспортної послуги в межах бюджетних асигнувань становить 273 663,76 грн.
Відповідачем було перераховано 205 775,72 грн згідно з платіжної інструкції №20/11/2024№332 від 27.11.2024 (акт № 59 від 15.11.2024).
Загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем по Договору № 02 від 07.07.2023 станом на 01.01.2025 склала 720 765,16 грн (35025,65+412075,74+273663,76), що підтверджено актом звірки розрахунків за надані транспортні послуги станом на 01.01.2025, підписаним сторонами.
Станом на 22.05.2025 заборгованість за договором №02 від 07.07.2023 відповідачем не погашена.
28.08.2024 між Приватним акціонерним товариством «Таксосервіс» (Перевізник) та Управлінням транспорту, транспортної інфраструктури та зв'язку Чернігівської міської ради (Платник) укладено Договір №10 на компенсацію втрат доходу перевізника за виконання безоплатних перевезень окремих категорій пасажирів на 2024 рік (надалі - Договір №10).
Відповідно до п. 1.1. Договору №10 Перевізник зобов'язується здійснювати перевезення окремих категорій пасажирів, за проїзд яких в автобусах загального користування здійснюються компенсаційні відшкодування відповідно до Програми компенсації пільгових перевезень окремих категорій громадян в міському електро- та автомобільному транспорті загального користування на 2022-2024 роки (надалі - Програма), затвердженої рішенням Чернігівської міської ради №11/VШ - 3 від 30 вересня 2021 року, а Платник зобов'язується компенсувати Перевізнику кошти по відшкодуванню витрат, пов'язаних з безоплатним перевезенням пільгових категорій пасажирів міста Чернігова, зазначених у додатку 1 до Програми, за маршрутами згідно з додатком 1 до Договору.
Згідно з п.1.2 Договору №10 фінансування відшкодування компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян здійснюється згідно з механізмом, визначеним Програмою, буде здійснюватися з бюджету Чернігівської міської територіальної громади в сумі 3 500 000, 00 грн, відповідно рішення Чернігівської міської ради від 10.07.2024 №41/VIII-3 «Про бюджет Чернігівської міської територіальної громади на 2024 рік» та рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 16.08.2024 №548 «Про внесення змін і доповнень до бюджету Чернігівської міської територіальної громади на 2024 рік».
Додатковою угодою № 1 до Договору № 10 від 23.12.2024 пункт 1.2 Договору був доповнений підпунктом 1.2.1. наступного змісту: «Організатор (очевидно - «Платник») здійснює збільшення відшкодування компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян з бюджету Чернігівської міської територіальної громади на суму 166736,59 грн, відповідно фактично виконаних перевезень окремих категорій громадян, в межах планових асигнувань».
Пунктом 1.4 Договору № 10 встановлено, що компенсація втрат доходу перевізників від безоплатного перевезення окремих категорій пасажирів на міських маршрутах згідно з цим договором за рахунок бюджету Чернігівської міської територіальної громади відбувається в межах бюджетних асигнувань до моменту внесення змін до ЗУ «Про Державний бюджет України на 2024 рік» в частині фінансування з Державного бюджету України компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян.
Положеннями п. 2.4. Договору №10 визначено, що Платник щомісячно готує реєстри про фактично нараховані суми та укладає з Перевізником акти звіряння розрахунків.
За несвоєчасне здійснення розрахунків з Перевізником в межах бюджетних призначень при надходженні коштів на рахунок Платника останній несе відповідальність (п.3.4. Договору 10).
Положеннями п.6.1. Договору №10 термін дії договору встановлено до 31.12.2024. В частині проведення розрахунків - до повного виконання зобов'язань.
Позивач відповідно до умов Договору № 10 та Програми компенсації щомісячно, починаючи з вересня 2024 року, складав та подавав відповідачеві звіти про втрати доходу від безоплатних перевезень окремих категорій пасажирів та звіти про фактичну кількість перевезених пасажирів:
Відповідно до звіту втрати доходу позивача за серпень 2024 року - 121 907,00 грн.
Відповідно до звіту втрати доходу позивача за вересень 2024 року - 988 023,00 грн.
Відповідно до звіту втрати доходу позивача за жовтень 2024 року - 1 405 356,00 грн.
Відповідно до звіту втрати доходу позивача за листопад 2024 року - 1 379 584,00 грн.
Відповідно до звіту втрати доходу позивача за грудень 2024 року - 1 317 194,00 грн.
Загальна сума втрат доходу позивача за період з серпня по грудень 2024 року склали 5 212 064,00 грн (121 907,00 грн + 988 023,00 грн + 1 405 356,00 грн + 1 379 584,00 грн +1 317 194,00 грн).
Відповідно до п.1.2 Договору сума відшкодування обмежується сумою, закладеною в місцевому бюджеті, яка з урахуванням додаткової угоди від 23.12.2024 становить 3 666 736,59 грн. (3 500 000,00 грн + 166 736,59 грн).
Фактично на відшкодування втрат позивачу за платіжною інструкцією 23/09/2024№250 відповідачем було перераховано 121 907,00 грн.
Сума заборгованості відповідача перед позивачем за Договором №10 від 28.08.2024 становить 3 544 829,59 грн, що підтверджено актом звірки розрахунків між сторонами заборгованості з бюджету Чернігівської міської територіальної громади на компенсацію за пільговий проїзд окремих категорій громадян в рамках виконання Програми Компенсації пільгових перевезень окремих категорій громадян в міському електро- та автомобільному транспорті загального користування на 2022-2024 роки, який підписаний обома сторонами, відповідно до якого станом на 01.01.2025 року заборгованість становила 3 554 829,59 грн.
Станом на 22.05.2025 заборгованість за договором №10 від 28.09.2024 відповідачем не погашена.
Загальна сума заборгованості Управління транспорту, транспортної інфраструктури та зв'язку Чернігівської міської ради перед ПрАТ «Таксосервіс» за обома договорами становить: 4 265 595,75 грн = 720 765,16 грн + 3 554 829,59 грн.
Дані обставини стали підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.
Нормативно-правове обґрунтування та оцінка аргументів. Висновки суду.
Правовідносини з перевезення пасажирів регулюються Законом України “Про автомобільний транспорт».
Приписами Закону України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», який визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, встановлено, що пільги щодо оплати, зокрема, транспортних послуг та критерії їх надання, компенсація вартості яких є предметом спору у даній справі, визначаються виключно законами України.
Приписами ст. 37 Закону України “Про автомобільний транспорт» (далі - Закон), встановлено, що пільгові перевезення пасажирів, які відповідно до законодавства користуються такими правами, забезпечують автомобільні перевізники, які здійснюють перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування. Автомобільному перевізнику, який здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, забороняється відмовлятися від пільгового перевезення, крім випадків, передбачених законом. Безпідставна відмова від пільгового перевезення тягне за собою відповідальність згідно із законом. Види та обсяги пільгових перевезень установлюються замовленням, у якому визначається порядок компенсації автомобільним перевізникам, які здійснюють перевезення пасажирів на маршрутах загального користування, збитків від цих перевезень.
Законодавством не визначено залежність розміру відшкодування від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, чи випадки повного або часткового звільнення від обов'язку здійснення розрахунків з постачальниками послуг на пільгових умовах, оскільки надання пільг певним категоріям населення відбувається у відповідності до вимог Законів України.
Частиною 2 ст. 218 ГК України та ст. 617 ЦК України не передбачено такої підстави для звільнення від відповідальності як відсутність у боржника необхідних коштів.
Стаття 3 Закону регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.
За правилами ст.7 цього Закону забезпечення організації пасажирських перевезень покладається:
на міських, приміських і міжміських автобусних маршрутах загального користування, що не виходять за межі території однієї територіальної громади, - на виконавчий орган ради, що представляє інтереси відповідної територіальної громади;
на міжміських і приміських автобусних маршрутах загального користування, що проходять територією двох або більше територіальних громад та не виходять за межі території Автономної Республіки Крим чи області, - на Раду міністрів Автономної Республіки Крим або обласні державні адміністрації;
на міжміських і приміських автобусних маршрутах загального користування, що виходять за межі території області (міжобласні маршрути), і міжнародних автобусних маршрутах загального користування - на центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту.
За змістом ст. 29 Закону автомобільним перевізником та автомобільним самозайнятим перевізником, які здійснюють перевезення пасажирів на договірних умовах, є суб'єкти господарювання, які відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надають послуги за договором перевезення пасажирів транспортним засобом, що використовується ними на законних підставах. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані надати перевізникам, які здійснюють пільгові перевезення пасажирів та перевезення пасажирів за регульованими тарифами, компенсацію відповідно до закону.
Відносини автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування врегульовані ст. 31 Закону.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 42 Закону договір про організацію перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування міському, приміському та міжміському, які не виходять за межі території області (внутрішньо обласні маршрути), укладається між органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування та автомобільним перевізником і вважається укладеним з моменту його підписання сторонами.
Судом встановлено, що на підставі письмових договорів на перевезення окремих категорій пасажирів автобусами загального користування між сторонами виникли правовідносини з надання послуг перевезення окремим категоріям населення на пільговій основі, у яких Відповідач зобов'язаний здійснювати розрахунки з Позивачем, який надає послуги особам, що за законом мають право на соціальні пільги.
Позивач є суб'єктом господарювання, який надавав послуги з перевезення громадян, метою діяльності якого є досягнення економічних та соціальних результатів та одержання прибутку відповідно до ч. 2 ст. 3 ГК України.
За приписами ч. 1, 2 ст. 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Частиною 2 статті 916 ЦК України передбачено, що плата за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти, що здійснюється транспортом загального користування визначається за домовленістю сторін, якщо вона не встановлена тарифами, затвердженими у встановленому порядку. Пільгові умови перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти транспортом загального користування можуть встановлюватися організацією, підприємством транспорту за їх рахунок або за рахунок відповідного бюджету у випадках, встановлених законом та іншими нормативно-правовими актами.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем належним чином виконувались обов'язки щодо пільгового перевезення окремих категорій громадян у відповідності до договорів про організацію перевезення.
Згідно з підпунктом “ґ» пункту 3 статті 91 Бюджетного кодексу України до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, належать видатки на компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян.
За приписами статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23 лютого 2006 №3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, а саме, у справі Кечко проти України (заява № 63134/00) Європейський Суд зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок з державного бюджету, однак свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (п. 23 Рішення Суду). У зв'язку з цим, Європейський Суд не прийняв до уваги позицію Уряду України про колізію двох нормативних актів, якими встановлені відповідні доплати та пільги з бюджету і які є діючими, та Закону України Про Державний бюджет на відповідний рік, де положення останнього, на думку Уряду України, превалювали як спеціальний закон.
У пункті 26 рішення Європейського Суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі Кечко проти України зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Відповідно до п.5 оглядового листа Вищого господарського суду України №01-06/374/2013 від 18.02.2013 відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України від 18.10.2005 та у справі Бакалов проти України від 30.11.2004 зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
У рішенні від 9 липня 2007 року №6-рп/2007 Конституційний Суд України вказав на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави /підпункт 3.2/.
Разом з тим держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності правового регулювання покладаються на державу.
Суд звертає увагу, що Конституційний Суд України неодноразово висловлював правову позицію щодо неможливості поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету (рішення від 20 березня 2002 року №5-рп/2002, від 17 березня 2004 року №7-рп/2004, від 1 грудня 2004 року №20-рп/2004, від 9 липня 2007 року №6-рп/2007).
За змістом п.п. 1, 6 ст. Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; основи соціального захисту тощо визначаються виключно законами України.
Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначено Законом України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії».
Статтею 19 Закону України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» передбачено, що виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Соціальні пільги на пасажирські перевезення для ряду категорій громадян встановлено, зокрема, Міжурядовою Угодою про взаємне визнання прав на пільговий проїзд для інвалідів та учасників Великої Вітчизняної війни, а також осіб, прирівняних до них від 12 березня 1993 року, законами України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», “Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам», “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», “Про охорону дитинства», “Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист».
Забезпечуючи пільгове перевезення окремих категорій громадян, держава поклала на себе обов'язок відшкодовувати за рахунок державного або місцевого бюджетів збитки, понесені за пільгові перевезення пасажирів.
Факт підписання вищезазначених актів без зауважень та заперечень є підтвердженням та визнанням Відповідачем існуючої заборгованості перед Позивачем.
Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 2 ст. 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" встановлено, що державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Відповідно до ч. 1 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Тобто, боржник, як юридична особа, відповідає за своїми зобов'язаннями, і така відповідальність не може ставитись в залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.
З наведеного вбачається, що заборгованість Відповідача за компенсацію витрат за перевезення громадян, які мають право на пільговий проїзд підтверджується матеріалами справи та підлягає до стягнення.
При цьому, твердження Відповідача щодо відсутності у нього обов'язку по сплаті понесених Позивачем витрат з огляду на відсутність бюджетних асигнувань судом відхиляються, оскільки, Закон України "Про автомобільний транспорт" та Закони, якими встановлено право певних категорій громадян на отримання пільг щодо проїзду на внутрішніх лініях (маршрутах) автомобільного транспорту, не передбачають жодного обмеження щодо надання послуг у разі відсутності коштів на зазначені цілі, а тому, відсутність бюджетних призначень на відповідні видатки не є підставою для звільнення Відповідача від виконання встановленого чинним законодавством зобов'язання.
Судом наголошується, що право Позивача на отримання компенсації вартості послуг з автомобільного перевезення, наданих пільговим категоріям громадян, підлягає реалізації і захисту незважаючи на обставини наявності/відсутності відповідних видатків на ці потреби, оскільки, відповідні зобов'язання держави по відшкодуванню пільг виникають не з Закону про Державний бюджет на відповідний рік, а з законодавства, яким унормовано надання соціальних пільг визначеним законодавчо особам, а також, з нормативно-правових актів, якими встановлено порядок здійснення розрахунків, зокрема, з автомобільним перевізником за послуги з перевезення певних категорій громадян, які мають право на пільги, а також з договорів укладених між сторонами.
Відсутність у Відповідача (Боржника) необхідних для погашення заборгованості коштів не є підставою для звільнення від відповідальності та обов'язку виконати грошове зобов'язання.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №911/4249/16.
В порушення вимог законодавства відповідач не відшкодував позивачу вартість наданих послуг з перевезення пільгових категорій населення, у результаті чого за ним утворилась заборгованість.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Господарський суд констатує, що неналежне фінансування заходів соціального захисту окремих категорій громадян не є підставою для звільнення відповідача від відшкодування вказаних вище витрат, понесених позивачем, та не може бути підставою для звільнення від відповідальності за порушення такого зобов'язання.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Доказами у справі, відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК України).
Судом кожній стороні була надана розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, у т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, реалізувати право на витребування доказів, надати пояснення, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.
Згідно зі статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно із ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах Трофимчук проти України, Серявін та інші проти України обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з'ясовано усі основні питання, винесені на його розгляд.
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення з мотивів, викладених у цьому рішенні.
Розподіл судових витрат.
При ухваленні рішення в справі, суд, у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.
Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи зокрема відносяться витрати понесені учасником справи на отримання професійної правничої допомоги.
Згідно зі статтею 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (1); розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (2).
За статтею 129 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити в зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо), що подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За приписами частини 3 статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Частинами 3 - 6 статті 126 ГПК України визначено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) (1); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) (2); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт (3); ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (4).
Виходячи з аналізу вказаних статей для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу суд повинен враховувати критерії складності справи, обсяг наданих адвокатом послуг, кваліфікації і досвіду адвоката, ціну позову, керуватися принципами розумності та справедливості.
У позовній заяві позивачем було наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, до яких включено 15 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
На підтвердження вимоги про стягнення витрат на правову допомогу позивачем надано договір про надання правничої допомоги від 20.05.2025, між Приватним акціонерним товариством «Таксосервіс» (Клієнт) та адвокатом Марченко Ніною Іванівною (Адвокат), ордер на надання правової допомоги серії СВ №1128699 від 26.05.2025, акт приймання-передачі правових послуг (опис послуг) від 23.05.2025, платіжну інструкцію №2995 від 23.05.2025 на суму 15 000,00 грн.
Відповідно до п.1.1 Договору Клієнт доручив, а Адвокат взяв на себе зобов'язання надати Клієнту правові послуги в обсязі та на умовах, визначених цим договором, а Клієнт зобов'язався сплатити Адвокату винагороду за надання правничої допомоги.
Згідно з п.1.2. Договору правові послуги, що надаються Адвокатом Клієнту по даному договору:
- підготовка та подання до суду позову до Управління транспорту, транспортної інфраструктури та зв'язку Чернігівської міської ради про стягнення заборгованості за договорами №02 від 07.07.2023, №10 від 28.08.2024;
- представництво інтересів Клієнта в Господарському суді Чернігівської області при розгляді справи про стягнення заборгованості за вказаними договорами;
- за необхідності - підготовка та подання адвокатських запитів, письмових пояснень, заяв по суті та з процесуальних питань у вказаній справах.
Вартість правових послуг за цим договором (гонорар адвоката) встановлюється у фіксованій сумі 15 000,00 грн, яка не залежить від обсягу виконаних робіт (наданих послуг), часу, затраченого адвокатом на їх виконання, кількості судових засідань у справі, в яких прийме участь Адвокат (п. 3.1. Договору).
Відповідно до п.3.4 Договору на підтвердження надання правових послуг за цим Договором сторони складають акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг).
23.05.2025 між сторонами складено та підписано акт приймання-передачі правових послуг (опис послуг) від 23.05.2025, згідно з яким Адвокатом надано Клієнту правові послуги на загальну суму 15 000,00 грн.
Платіжною інструкцією №2995 від 23.05.2025 позивачем сплачено адвокату 15 000,00 грн за послуги з надання правової допомоги.
Таким чином, позивачем доведено та підтверджено належними доказами надання йому професійної правової допомоги на суму 15 000,00 грн.
Відповідно до ч.4 ст.11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Так, Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "East/West Alliance Limited" проти України" (заява N 19336/04, п. 269) вказав, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Господарський суд, беручи до уваги ступінь складності справи, характер та обсяг наданих адвокатом послуг, та керуючись частиною 4 статті 129 ГПК України за відсутності мотивованих заперечень відповідача, вирішив покласти на останнього відшкодування документально підтверджених витрат позивача на професійну правничу допомогу в сумі 15 000,00 грн.
Статтею 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За таких обставин, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в сумі 51 187,16 грн.
Керуючись статтями 42, 73, 74, 76-79, 123, 129, 233, 236, 238, 241 ГПК України, господарський суд
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Управління транспорту, транспортної інфраструктури та зв'язку Чернігівської міської ради (код ЄДРПОУ 24840845; вул. Шевченка, 50Б, м. Чернігів, 14035) на користь Приватного акціонерного товариства “Таксосервіс» (код ЄДРПОУ 03119718, м. Чернігів, вул. Громадська, 58) 720 766,15 грн заборгованості за надані транспортні послуги за Договором №02 від 07 липня 2023 року про організацію пасажирських перевезень на міських автобусних маршрутах загального користування міста Чернігова; 3 544 829,59 грн заборгованості за надані транспортні послуги за Договором №10 від 28 серпня 2024 року на компенсацію втрат доходу перевізника за виконання безоплатних перевезень окремих категорій пасажирів на 2024 рік; 51 187,16 грн судового збору та 15 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено та підписано 11.12.2025, в перший день виходу судді Моцьора В.В. з відпустки.
Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.
Суддя В.В. Моцьор