18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
09 грудня 2025 року Черкаси справа №925/462/25
Суддя Господарського суду Черкаської області Кучеренко О.І., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Смілаенергопромтранс» про відстрочення виконання судового рішення у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (вулиця Шолуденка, 1, місто Київ, 04116, ідентифікаційний код 42399676)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Смілаенергопромтранс» (вулиця Стуса Василя, 41, місто Сміла, Черкаський район, Черкаська область, 20705, ідентифікаційний код 33931257)
про стягнення 12 927 384,63 грн,
за участю представників:
від позивача Столярець О.В., адвокат (приймає участь у режимі відеоконференції),
від відповідача Самофал В.І., адвокат,
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 12.08.2025 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Смілаенергопромтранс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» 12 927 384,63 грн заборгованості та 155 128,62 грн судового збору.
03.09.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Смілаенергопромтранс» до суду надійшла заява про відстрочення виконання рішення, у якій заявник просить суд відстрочити виконання рішення Господарського суду Черкаської області від 12.08.2025 у справі №925/462/25 на 6 місяців з дня його ухвалення. Заява мотивована тим, що поставлений позивачем природний газ використовувався виключно для виробництва та постачання теплової енергії в опалювальний сезон для категорії споживачів «населення», а не будь-якому іншому споживачу за економічно необґрунтованим тарифом. Відповідно до протоколів засідання територіальної комісії з питань узгодження заборгованості з різниці у тарифах Черкаської обласної військової адміністрації узгоджені, але не відшкодовані суми різниці у тарифах на загальну суму 44 018 874,00 грн. Наявність не відшкодованої різниці у вартості у сумі понад 44 мільйона гривень позбавляє товариство можливості розрахуватися за природний газ у сумі, яка в тричі є меншою. Товариство не має змоги одномоменто виконати рішення у справі №925/462/25, так як у період військового стану діяльність є постійно збитковою. Так за 2022 рік чистий збиток товариства складав 40261,00 тис. грн, за 2023 - 4939,0 тис. грн, за 2024 - 534 тис. грн, за І півріччя 2025 року збиток 12841,2 тис. грн, що підтверджується фінансовими звітностями малого підприємства за відповідні роки. Тобто товариство з об'єктивних причин не мало фінансової можливості розрахуватися у повному обсязі за природний газ після оголошення військового стану та відсутності компенсації з боку держави різниці у тарифах. Також слід врахувати, що товариство є оператором об'єкта критичної інфраструктури сектору системи життєзабезпечення, оскільки надає життєво важливу та монопольну послугу населенню у місті Сміла Черкаської області з постачання теплової енергії, що підтверджується листом Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури від 27.06.2024 № 8275/31/14-24. Товариство вже виконує рішення Господарського суду Черкаської області від 16.04.2025 у справі №925/1595/24 між тими самими сторонами про стягнення 3 249 447,08 грн та виконання якого розстрочене до 30 жовтня 2025 року з щомісячною сплатою 446 193,95 грн. У боржника наразі немає об'єктивної можливості сплатити кошти за рішенням у цій справі, але така можливість виникне у зв'язку надходженням від споживачів коштів за надання послуг в опалювальний період. У випадку відстрочки виконання рішення не заблокується робота підприємства та буде можливість приготуватися та розпочати опалювальний сезон 2025-2026 років. У разі ж зриву опалювального сезону, це може викликати соціальні збурення та мітинги, пошкодження мереж траспортування теплоносія як магістральних, так і в будинках безпосередньо, що зумовить збитки та взагалі банкрутство боржника у цій справі, що безумовно не сприятиме або й взагалі зробить неможливим виконання рішення у цій справі. Товариство не просить відстрочити виконання рішення на рік, а вважає за необхідне з врахуванням взаємних балансів інтересів учасників справи та фінансового стану боржника просити відстрочити його виконання на 6 місяців, з можливістю сплати повної суми під час проходження опалювального сезону, коли надходитимуть основна частина коштів під час безпосереднього надання послуги з теплопостачання споживачам. Негайне звернення стягнення на кошти і майно товариства з великою вірогідністю не буде сприяти ефективному відновленню та може порушити господарську діяльність боржника, або зможе призвести до банкрутства підприємства боржника (оскільки несплата податків або заробітної плати при арешті рахунків зумовить додаткові штрафи та пені), що також не бути сприяти можливості виконання рішення у справі.
У запереченнях на заяву про відстрочення виконання рішення, Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» вказало, що зазначені боржником у заяві про відстрочення виконання рішення обставини не є виключними обставинами у розумінні статті 331 Господарського процесуального кодексу України, якими виконання рішення суду ускладнюється чи видається неможливим, а відповідно і не можуть бути підставами для надання відстрочення виконання судового рішення. Умови договору постачання природного газу №7297- ПСЯО(ТКЕ)-36 від 11.10.2022 не містять відкладальної умови щодо здійснення розрахунків за використаний природний газ. Поставка відповідачу природного газу відбувалась у період листопад 2022 року - березень 2023 року, тобто на сьогоднішній день зобов'язання за договором є невиконаним протягом тривалого терміну. Тому, надання відстрочки ще на шість місяців призведе до порушення прав позивача на отримання своїх коштів у розумний строк. Доказів реальної можливості виконати рішення суду у цій справі, за умови надання судом відстрочення виконання, відповідачем суду не надано. Також слід зазначити, що та обставина, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Смілаенергопромтранс» є об'єктом критичної інфраструктури не є такою, що істотно ускладнює виконання рішення або робить його неможливим, оскільки сам по собі факт того, що підприємство є об'єктом критичної інфраструктури не зумовлює підстав для відстрочення виконання рішення суду. Відповідач, крім того, що є виконавцем комунальної послуги та здійснює постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря, також здійснює і інші види діяльності, зокрема: виробництво електроенергії (основний вид діяльності); виробництво олії та тваринних жирів; лісопильне та стругальне виробництво; оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами; оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; неспеціалізована оптова торгівля; установлення та монтаж машин і устатковання. Недостатність чи відсутність коштів не можна вважати безумовними винятковими обставинами, за наявності яких виконання судового рішення можна відстрочити. Виконання рішення суду не ставиться в залежність від виконання будь-яких зобов'язань з боку третіх осіб, зокрема кінцевих споживачів, та не залежить від наявності чи відсутності у боржника коштів. Відповідач є юридичною особою. Відповідно до статті 96 Цивільного кодексу України однією з ознак юридичної особи є можливість самостійно відповідати за своїми зобов'язаннями та відповідати за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном. Позивач вважає, що належними доказами відсутності коштів та майна, на яке можливо звернути стягнення в рахунок погашення заборгованості, зокрема є довідки з банківських установ, в яких відкриті рахунки Відповідача, довідки про рух коштів за період з моменту виникнення заборгованості по теперішній час, інвентаризаційні відомості, що містять інформацію про його майнові активи (рухоме, нерухоме майно, основні засоби виробництва, тощо). Такі докази відповідачем не надані. Щодо посилання відповідача на надходження коштів з державного бюджету як компенсації за різницю в тарифі, то воно ґрунтується виключно на припущеннях щодо можливого надходження коштів, до суду не представлено жодних документів з чіткими датами та сумами надходження коштів. Посилання відповідача на справу №925/1595/24, у якій вже ухвалено судове рішення про стягнення заборгованості, виконання якого розстрочено до 30.10.2025, постачання природного газу у якій відбулось за іншим договором (№8381-НГТ-36 від 29.06.2021), а також на справу №925/907/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Смілаенергопромтранс» до Смілянської міської ради про стягнення заборгованості, ніяким чином не є тією виключною обставиною, яка в розумінні статті 331 Господарського процесуального кодексу України зумовлює підстави для відстрочення виконання рішення суду у цій справі. Військова агресія російської федерації проти України та введення в Україні воєнного стану має загальний характер та впливає загалом на економіку держави та на діяльність суб'єктів господарювання, у тому числі і позивача.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 05.09.2025 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Смілаенергопромтранс» про відстрочення виконання судового рішення призначено до розгляду у судовому засіданні о 12 год 00 хв 24.09.2025.
12.09.2025 до Господарського суду Черкаської області надійшла ухвала Північного апеляційного господарського суду Черкаської області від 11.09.2025 про витребування матеріалів справи №925/462/25.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 18.09.2025 зупинено провадження з розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Смілаенергопромтранс» про відстрочення виконання судового рішення у справі №925/462/25 до повернення справи з Північного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2025 прийнято відмову Товариства з обмеженою відповідальністю «Смілаенергопромтранс» від апеляційної скарги на рішення Господарського суду Черкаської області від 12.08.2025 у справі №925/462/25. Закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Смілаенергопромтранс» на рішення Господарського суду Черкаської області від 12.08.2025 у справі №925/462/25.
06.11.2025 справа повернулася до Господарського суду Черкаської області.
10.11.2025 на виконання рішення Господарського суду Черкаської області від 12.08.2025 видано наказ.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 10.11.2025 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Смілаенергопромтранс» про відстрочення виконання судового рішення призначено до розгляду у судовому засіданні об 11 год 00 хв 09.12.2025.
Представниця позивача (стягувача) у судовому засіданні 09.11.2025 проти задоволення заяви про відстрочення виконання рішення заперечила та просила суд відмовити у її задоволенні.
Представник відповідача (боржника) у судовому засіданні підтримав заяву про відстрочення виконання рішення та просив суд її задовольнити.
Суд, розглянувши заяву про відстрочення виконання рішення суду, зазначає, що частиною 2 статті 331 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Відповідно до пункту 9 частини 2 статті 129 Конституції України, статті 326 Господарського процесуального кодексу України закріплено принцип обов'язковості рішень суду, згідно із яким судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковим на всій території України, невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012 виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.
Частина 2 статті 13 Цивільного кодексу України передбачає зобов'язання особи при здійсненні своїх прав утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.
Відповідно до положень статті 331 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, який розглядав справу як суд першої інстанції за заявою сторони, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (частини 3, 4 статті 331 Господарського процесуального кодексу України).
Європейський суд з прав людини у своїй практиці звертає увагу, що несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, однак відстрочення чи розстрочення виконання рішення суду не повинно шкодити сутності права, гарантованого частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно з якою «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру», а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. До того ж, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.
Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру спору, що визначено судом. Обставини, які зумовлюють надання відстрочки чи розстрочки виконання рішення суду повинні бути об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. Питання щодо надання відстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.
Отже, в основу судового акту про надання розстрочки або відстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання.
Разом з тим, положення Господарського процесуального кодексу України не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд повинен оцінити докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 86 такого кодексу. Відповідно до вказаної статті господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відстрочення судом виконання судового рішення має бути пов'язано з об'єктивними та виключними обставинами, які ускладнюють його вчасне виконання, при цьому відстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів як стягувача, так і боржника, між цим, оскільки право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист, вирішуючи питання про відстрочення виконання рішення, суд не повинен надавати перевагу жодній із сторін.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з витягом з розпорядження Черкаської обласної військової адміністрації №154 від 15.04.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «Смілаенергопромтранс» визначено критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період.
Судом враховано, що основними напрямками діяльності відповідача є виробництво електроенергії, постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря. Неможливість, чи тимчасове припинення діяльності підприємства у цих напрямках, може спричинити вкрай важкі наслідки для комунального господарства міста Сміла та міського населення.
Підприємство відповідача належить до об'єктів критичної інфраструктури та є виробником і надавачем послуг з теплопостачання населенню у місті Сміла. Суд враховує, що поставлений позивачем природний газ використовувався відповідачем для надання послуг з опалення житлових будинків міста та забезпечення мешканців міста гарячою водою.
Звертаючись із заявою про відстрочення виконання рішення суду, заявник посилається на наявність значної заборгованості держави перед відповідачем з різниці у тарифах.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Смілаенергопромтранс» подало до суду копії протоколів засідань територіальної комісії з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах Черкаської обласної військової адміністрації №9 від 04.11.2022, №7 від 11.03.2025, №9 від 22.03.2023, №19 від 14.05.2024, №27 від 14.08.2025, №28 від 14.08.2024, №38 від 14.11.2024, №35 від 08.08.2023, №21 від 11.05.2023, №17 від 15.05.2025, №10 від 21.09.2021, №54 від 09.11.2023, якими підтверджуються суми заборгованості з різниці в тарифах на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, на теплову енергію, послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води у сумі 41 261 265,00 грн.
Боржником також надані суду фінансові звіти за 2022-2025 роки, згідно з якими чистий фінансовий результат Товариства з обмеженою відповідальністю «Смілаенергопромтранс» складає збиток: за 2022 рік у сумі 40261,00 тис. грн., за 2023 - 4939,0 тис. грн., за 2024 - 534 тис. грн., за І півріччя 2025 року збиток 12841,2 тис. грн.
Незважаючи на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Смілаенергопромтранс» є збитковим підприємством з незалежних від нього обставин, підприємство зобов'язане надавати послуги населенню за тарифами, які є економічно необґрунтованими, сподіваючись на відшкодування різниці від держави.
Судом враховується, що боржник обмежений у праві на застосування до споживачів комунальних послуг (населення) економічно обгрунтованих тарифів на послуги з централізованого опалення, постачання теплової енергії та постачання гарячої води в опалювальному періоді. Такі обмеження були застосовані відповідно до вимог Закону України від 30.03.2020 N540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)».
Отже, однією з причин несплати існуючої кредиторської заборгованості є відсутність фінансування щодо відшкодування різниці в тарифах на теплопостачання для населення. Тобто, неможливість боржником виконати свої зобов'язання виникла з незалежних від підприємства причин та обставин, існування яких виключає наявність будь-яких умисних дій з його сторони в порушенні прав стягувача.
Відповідач розраховує, що на умовах відстрочення виконання рішення суду, ним буде забезпечено та одержано надходження грошових коштів від населення, підприємств і бюджетних організації міста, що дасть можливість провести розрахунки з позивачем та підготуватись до наступного опалювального сезону.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд із певною свободою розсуду повинен враховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору, наявність надзвичайних непереборних подій, інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини (як то, зокрема, ненадання (несвоєчасне надання) бюджетних асигнувань або бюджетних зобов'язань заявнику та/або недоведення (несвоєчасне доведення) фінансування видатків до заявника - отримувача бюджетних коштів в обсязі, достатньому для своєчасного виконання ним грошових зобов'язань та/або погашення податкового боргу, а також неперерахування (несвоєчасне перерахування) заявнику з бюджету коштів в обсязі, достатньому для своєчасного виконання ним грошових зобов'язань та/або погашення податкового боргу, у тому числі в рахунок оплати наданих заявником послуг (виконаних робіт, поставлених товарів); загроза виникнення неплатоспроможності (банкрутства) заявника в разі своєчасної та в повному обсязі сплати ним грошового зобов'язання або погашення податкового боргу в повному обсязі).
На теперішній час також існують незалежні від боржника об'єктивні обставини, які безпосередньо впливали та продовжують впливати на платіжні можливості підприємства та здійснюють значний тиск, який в умовах дії воєнного стану в Україні лише посилився. Так, на законодавчому рівні на період дії воєнного стану заборонено стягувати з фізичної особи заборгованість за житлово-комунальні послуги, нараховувати та стягувати пеню, інфляційні втрати, проценти річні за несвоєчасну сплату за житлово-комунальні послуги, підвищувати тарифи на теплову енергію.
Суд вважає, що невідкладне вжиття до Товариства з обмеженою відповідальністю «Смілаенергопромтранс» заходів примусового виконання судового рішення зі сторони органів державної виконавчої служби (зокрема, звернення стягнення на грошові кошти та інше майно боржника), зупинення видаткових операцій по банківських рахунках підприємства неминуче призведе до неможливості виробництва теплової енергії та її постачання та постачання питної води, а також, як наслідок, місто (включаючи всі соціально - важливі об'єкти: лікарні, дитячі садочки, школи тощо) залишиться без тепла, гарячого водопостачання та питної води, що є неприпустимим на фоні зростання соціально - політичної напруги у суспільстві та ситуації в країні, яка склалася внаслідок повномасштабного вторгнення військ російської федерації на територію України.
Суд вважає, що зазначені вище обставини можуть вважатись надзвичайними подіями, що істотно ускладнюють виконання рішення суду, та свідчать про наявність правових підстав для відстрочення виконання рішення суду, оскільки захист населення у цьому випадку має пріоритет у порівнянні із дотриманням строків виконання судового рішення.
Відсутність оплати населенням міста за надані послуги не надає підприємству права на припинення надання послуг, оскільки, відповідно до положень чинного законодавства України на підприємство покладено обов'язок безперебійного постачання йому питної води та теплової енергії.
Невідкладне стягнення суми боргу буде мати незворотній характер та призведе до значних фінансових труднощів для Товариства з обмеженою відповідальністю «Смілаенергопромтранс», потенційно підриваючи його економічну стабільність і здатність продовжувати надавати послуги. Таке рішення може загрожувати не лише функціонуванню підприємства, але й мати ширші соціальні наслідки, включаючи переривання у наданні критично важливих комунальних послуг для місцевого населення.
На думку суду, надання відстрочення виконання судового рішення забезпечить боржнику можливість розрахуватися за попередніми зобов'язаннями та погасити присуджені до стягнення сум, а стягувачу - можливість реального отримання грошових коштів із певним інтервалом у часі.
Разом з тим, суд звертає увагу, що передбачена процесуальним законом можливість відстрочення виконання судового рішення жодним чином не звільняє сторону боржника від виконання взятих на себе зобов'язань та виконання безспірних вимог стягувача, проте, надає сторонам можливість врегулювати фінансові питання зі зменшенням ризику негативних наслідків для обох сторін, для боржника - загроза неможливості подальшого виконання своїх зобов'язань, а для стягувача - загроза можливості неотримання одразу протягом тривалого часу присудженої до стягнення суми коштів.
Разом з тим, суд враховує, що відповідач, посилаючись на скрутне фінансове становище, не ухиляється від виконання судового рішення, а лише вказує про неможливість погашення наявної заборгованості за судовим рішенням перед позивачем у найближчий час.
Більш того, інтерес боржника полягає у погашенні наявних сум боргу при збереженні сталої роботи підприємства, зважаючи на можливість оплатити наявний борг з майбутніх доходів від господарської діяльності.
Суд враховує, що інтерес стягувача полягає в тому, щоб рішення суду було виконано у повному обсязі, однак ненадання відстрочки виконання рішення суду призведе до неможливості його виконання взагалі, оскільки існує ризик припинення або призупинення діяльності відповідача та важких соціальних наслідків.
У рішенні Конституційного Суду України №5-пр/2013 від 26.06.2013 зазначено, що відстрочення або розстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.
Зважаючи на викладене та враховуючи визнання з боку держави причин виникнення заборгованості, фінансовий стан відповідача та ступінь його вини у виникненні спору, фінансовий стан позивача, інтереси кожної із сторін, у тому числі і матеріальні, загальний строк невиконання судового рішення, який є складовою права на справедливий судовий захист, зокрема, як неналежне виконання обов'язків з оплати за послуги по теплопостачанню та водопостачанню населенню, суд вважає обґрунтованими доводи заявника про те, що наведені ним обставини є такими, що підтверджують ускладненість та неможливість негайного виконання рішення Господарського суду Черкаської області від 12.08.2025 у справі.
Відстрочення виконання рішення у вищевказаний спосіб не порушить справедливої рівноваги та справедливого балансу у розумінні статті 6 Конвенції, оскільки надасть можливість виконати судове рішення при максимальному дотриманні співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом кредитора реально отримати грошові кошти.
За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції («Корнілов та інші проти України», заява №36575/02, ухвала від 07.10.2003). І навіть два роки та сім місяців не визнавались надмірними і не розглядалися як такі, що суперечать вимогам розумного строку, передбаченого статтею 6 Конвенції (ухвала від 17.09.2002 у справі «Крапивницький та інші проти України», заява № 60858/00).
Відповідно до частини 5 статті 331 Господарського процесуального кодексу України розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Суд, вирішуючи питання щодо строку відстрочення виконання рішення, враховуючи баланс інтересів сторін, а саме досягнення мети виконання судового рішення при максимальному дотриманні співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом кредитора, з урахуванням заяви боржника про відстрочення виконання рішення суду, у якій останній просив суд відстрочити виконання рішення суду на 6 місяців з дня його ухвалення, дійшов висновку про часткове задоволення заяви боржника та вважає за необхідне відстрочити виконання рішення суду у справі №925/462/25 до 09 лютого 2026 року.
Керуючись статтями 233-235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Смілаенергопромтранс» про відстрочення виконання судового рішення задовольнити частково.
2.Відстрочити виконання рішення Господарського суду Черкаської області у справі №925/462/25 від 12.08.2025 про стягнення 12 927 384,63 грн заборгованості на два місяці до 09.02.2026.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її проголошення.
Повна ухвала складена 10.12.2025.
Суддя О.І.Кучеренко