18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
"10" грудня 2025 р. м. Черкаси справа № 925/367/19
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі судового засідання Вовчанській К.Ю., без участі представників, у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси, розглянувши заяву Фермерського господарства “Престиж Агролюкс» про компенсацію витрат у справі № 925/367/19 за первісним позовом Приватного акціонерного товариства «Укрзерноімпекс» до Фермерського господарства «Престиж Агролюкс» за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні первісного позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Імперія Агро» про стягнення 245643 грн. 39 коп. та зустрічним позовом Фермерського господарства «Престиж Агролюкс» до Приватного акціонерного товариства «Укрзерноімпекс» про визнання правочину недійсним,
11.11.2025 року відповідач за первісним позовом - Фермерське господарство “Престиж Агролюкс», в особі представника звернувся, через систему «Електронний суд», до Господарського суду Черкаської області із заявою про розподіл судових витрат (вх.№ 16713/25, т.2 а.с. 72-74), в якій просив стягнути з позивача 32250 грн відшкодування витрат на правничу допомогу адвоката у даній справі відповідно до наданих до заяви доказів.
Заява мотивована тим, що ухвалою Господарського суду Черкаської області від 03.11.2025 року у справі № 925/367/19 первісний позов Приватного акціонерного товариства “Укрзерноімпекс» до Фермерського господарства “Престиж Агролюкс» за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні первісного позивача Товариства з обмеженою відповідальністю “Імперія Агро» про стягнення 245643 грн 39 коп. залишено без розгляду; зустрічний позов Фермерського господарства “Престиж Агролюкс» до Приватного акціонерного товариства “Укрзерноімпекс» про визнання правочину недійсним у справі № 925/367/19 - залишено без розгляду, інтереси відповідача з 10.04.2019 року захищала адвокат Заінковська В.В. на підставі договору про надання правової (правничої) допомоги від 10.04.2019 року, акт прийому -передачі надланих послуг від 24.11.2020 року сторонами погоджено на суму 32250 грн, яку просить стягнути з позивача.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 18.11.2025 року заяву Фермерського господарства “Престиж Агролюкс» про розподіл судових витрат у справі № 925/367/19 призначено до розгляду в судове засідання на 28.11.2025 року.
Представник Приватного акціонерного товариства “Укрзерноімпекс» 25.11.2025 року подав, через систему «Електронний суд», заяву (вх. № 17495/25, т.2 а.с. 84-86), в якій заперечив обґрунтованість заяви відповідача, вказав на недоведеність вимог заявника, просив відмовити у задоволенні заяви, за наявності підстав для задоволення заяви відповідача - зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
В судове засідання 28.11.2025 року сторони явку представників не забезпечили, причини неявки не повідомили, належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання відповідно до довідок суду про доставку електронних листів з ухвалою суду від 18.11.2025 року до їх електронних кабінетів.
Частиною 1 ст. 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи, що явка представників сторін судом обов'язковою не визнавалась, наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, суд, відповідно до ст. 202 ГПК України, визнав за можливе розглянути заяву у відсутності представників сторін.
Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України, судом прийнято судове рішення у справі без участі представників сторін за наявними в ній матеріалами. Датою постановлення ухвали є дата складення її повного тексту.
Дослідивши заяву відповідача про фактично компенсацію судових витрат, здійснених відповідачем (вх. №16713/25 від 11.11.2025 року), заяву позивача за вх № 17495/25 від 25.11.2025 року, матеріали справи № 925/367/19 в частині, що її стосуються, та оцінивши їх у сукупності суд заяву відповідача задовольняє частково з наступних підстав.
04.04.2019 року позивач - Приватне акціонерне товариство «Укрзерноімпекс» звернувся в Господарський суд Черкаської області з позовом до Фермерського господарства «Престиж Агролюкс» про стягнення 245643,39 гривень заборгованості по договору поставки №УМ 27/18Є від 07.02.2018 року, з яких: 176000,00 грн. основного боргу, 3891,71 грн. інфляційних, 15275, 84 грн. 36% річних, 15275,84 грн. пені та 35200,00 грн. штрафу та відшкодування судових витрат.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 08.04.2019 року (суддя Довгань К.І.) прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 925/367/19 за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.
Відповідач в особі адвоката Заінковської В.В. (ордер серії ЧК №118212 від 25.04.2019 року) подав суду:
26.04.2019 року відзив на позовну заяву(вх. №13090,т1 а.с. 39-44), в якому заперечив обґрунтованість позовних вимог, вказав на невірність проведених розрахунків, просив відмовити у задоволенні позову повністю;
26.04.2019 року клопотання (вх. № 13092/19, т.1 а.с. 77-78), в якому просив призначити у справі судово-почеркознавчу та судово-технічну експертизи, на вирішення експертів поставити визначені ним питання;
02.05.2019 року клопотання про зобов'язання позивача подати оригінали документів(вх. № 13152/19, т.1 а.с. 80-81);
10.06.2019 року зустрічну позовну заяву (вх. №1566, т. 1 а.с. 103-107).
Ухвалою суду від 11.06.2019 року відмовлено в прийнятті зустрічної позовної заяви Фермерського господарства «Престиж Агролюкс» (вх. № 17566/19) повернено її заявнику, відмовлено в задоволенні клопотань відповідача про залучення до участі у справі третьої особи, продовження строку підготовчого провадження, призначення у справі комплексної експертизи, закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті на 20.06.2019 року.
Відповідач в особі представника подав 11.06.2019 року заперечення на позовну заяву (вх. № 17719/19, т.1 а.с. 122-124).
Ухвалою суду від 18.06.2019 року зупинено провадження у справі № 925/367/19 до розгляду апеляційної скарги Фермерського господарства «Престиж Агролюкс» на ухвалу суду від 11.06.2019 року.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.07.2019 року апеляційну скаргу Фермерського господарства “Престиж Агролюкс» задоволено та скасовано ухвалу Господарського суду Черкаської області від 11.06.2019 року в частині відмови у прийнятті та повернення зустрічної позовної заяви у справі №925/367/19, а справу повернуто до Господарського суду Черкаської області.
Ухвалами суду від 02.09.2019, 17.10.2019 року постановлено поновити провадження у справі № 925/367/19, повернутись до стадії підготовчого провадження у справі для вирішення питання щодо прийняття зустрічного позову до розгляду, призначено підготовче засідання, яке в подальшому відкладено на 03.12.2019 року.
Ухвалами суду від 03.12.2019, 28.01.2020 року зустрічний позов Фермерського господарства «Престиж Агролюкс» прийнято для спільного розгляду із первісним позовом у справі №925/367/19, призначено підготовче засідання, яке в подальшому відкладено на 25.02.2020 року.
Представник Фермерського господарства «Престиж Агролюкс» подав:
21.02.2020 року заяву (вх. № 12819/20, т.1 а.с. 238-239), в якій просив зупинити провадження у даній справі до набрання законної сили рішень Господарського суду м. Києва у справі №910/2010/19;
24.02.2020 року заяву про зміну підстав зустрічного позову (вх. № 3000/20, т.1 а.с. 146).
Ухвалою суду від 25.02.2020 року задоволено клопотання Фермерського господарства «Престиж Агролюкс», прийнято заяву про зміну підстав зустрічного позову; залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на стороні первісного позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Імперія Агро» в особі арбітражного керуючого Пісної Дар'ї Володимирівни; зупинено провадження у даній справі до набрання законної сили рішень Господарського суду м. Києва у справі №910/2010/19.
У зв'язку із припиненням повноважень судді Довганя К.І. згідно п.2.3.43 Положення про автоматизовану систему документообігу суду був призначений автоматичний розподіл цієї справи і відповідно Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.09.2025 справу передано у провадження судді Скиби Г.М.
Ухвалою суду від 08.09.2025 року (суддя Скиба Г.М.) справу №925/367/19 передано судді Господарському суду Черкаської області у провадженні якого перебуває справа №925/1228/21 про банкрутство Фермерського господарства «Престиж Агролюкс» для її подальшого розгляду в межах справи про банкрутство.
Відповідно до Протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 10.09.2025 року справу №925/367/19 передано на розгляд судді Господарського суду Черкаської області Грачова В.М.
Ухвалою суду від 15.09.2025 року справу №925/367/19 за первісним позовом Приватного акціонерного товариства «Укрзерноімпекс» до Фермерського господарства «Престиж Агролюкс» про стягнення 245643 грн. 39 коп. та зустрічним позовом Фермерського господарства «Престиж Агролюкс» до Приватного акціонерного товариства «Укрзерноімпекс» про визнання правочину недійсним прийнято для розгляду в межах справи №925/1228/21 про банкрутство Фермерського господарства «Престиж Агролюкс», відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 28.10.2025 року.
Представник Фермерського господарства «Престиж Агролюкс» - адвокат Мисан В.М. подав суду 28.10.2025 року:
відзив на позовну заяву (вх. №15811/25, т. 2 а.с. 41-56), в якому просив в задоволенні первісного позову відмовити повністю та покласти судові витрати на Приватне акціонерне товариство «Укрзерноімпекс»;
заяву (вх. №15812/25, а.с. 57-60), в якій просив прийняти до розгляду заяву про зміну підстав зустрічного позову та з урахування зустрічного позову та даної заяви визнати недійсним правочин щодо зарахування вимог, оформлений Актом зарахування зустрічних однорідних вимог від 16.04.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Імперія-Агро» та Приватним акціонерним товариством «Укрзерноімпекс», судові витрати покласти на Приватне акціонерне товариство «Укрзерноімпекс».
Ухвалою суду від 03.11.2025 року первісний позов Приватного акціонерного товариства “Укрзерноімпекс» до Фермерського господарства “Престиж Агролюкс» за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні первісного позивача Товариства з обмеженою відповідальністю “Імперія Агро» про стягнення 245643 грн 39 коп. у справі № 925/367/19 - залишено без розгляду; зустрічний позов Фермерського господарства “Престиж Агролюкс» до Приватного акціонерного товариства “Укрзерноімпекс» про визнання правочину недійсним у справі № 925/367/19 - залишено без розгляду зважаючи на ігнорування позивачами за первісним позовом та за зустрічним позовом своїх процесуальних обов'язків і вимог суду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України.
Статтею 129 ГПК України регламентовано загальні правила розподілу судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, положення якої (статті) є універсальними.
Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, порядок розподілу витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду визначено нормами статті 130 ГПК України. Так, відповідно до частини п'ятої статті 130 ГПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання розподілу судових витрат: стаття 129 ГПК України (розподіл судових витрат) та стаття 130 ГПК України (розподіл судових витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду) дає підстави для висновку, що в разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду суд зобов'язаний виходити з положень частини п'ятої статті 130 ГПК України. Отже, для стягнення компенсації здійснених витрат, пов'язаних з розглядом справи, заявнику необхідно довести, а суду - встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони виражені.
Тобто стягнення з позивача компенсації понесених учасником справи витрат, у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, можливе лише у випадку встановлення необґрунтованості дій позивача. Отже відповідач повинен обґрунтовано заявити про наявність витрат, які виникли у зв'язку із поданням позову до нього і у подальшому закриттям провадження у справі або залишенням його без розгляду.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що стягнення з позивача компенсації понесених відповідачем витрат у разі закриття провадження у справі можливе саме у випадку необґрунтованості дій позивача, та звертала увагу, що сам по собі факт закриття провадження у справі не підтверджує ні відсутність спору позивача з відповідачем, ні відсутність предмету спору, ні свідоме порушення позивачем правил суб'єктної юрисдикції та не свідчить про наявність безумовних підстав для компенсації судових витрат відповідачу (постанова ВП ВС від 18.12.2019 по справі № 640/1029/18-ц (№ в ЄДРСР 87857845), ухвали ВП ВС від 07.04.2020 по справі № 906/961/17 (№ в ЄДРСР 88739875), від 08.07.2020 по справі № 810/3711/18 (№ в ЄДРСР 90458905)).
Тобто стягнення (з позивача) компенсації понесених (відповідачем) витрат, зокрема і витрат на правничу допомогу у разі закриття провадження у справі, можливе лише у випадку встановлення необґрунтованості дій позивача (така правова позиція є сталою і послідовною, та викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 25.04.2024 у справі № 903/1079/23, від 20.06.2023 у справі № 925/1372/21, від 11.05.2023 у справі №921/811/21, від 25.04.2023 у справі № 924/341/22, від 10.10.2023 у справі № 907/636/20).
Своєю чергою, ГПК України не містить норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій позивача. Проте, відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 16.02.2021 у справі № 905/121/19, від 13.05.2021 у справі № 910/16777/20, від 15.09.2021 у справі № 902/136/21, від 18.01.2022 у справі № 922/2017/17, очевидно, що під такими діями можна розуміти таку реалізацію позивачем своїх процесуальних прав, внаслідок якої виникають підстави для закриття провадження або залишення позову без розгляду. Тобто, ч. 5 ст. 130 ГПК України не встановлює конкретні критерії для оцінки дій позивача на предмет обґрунтованості/ необґрунтованості, а тому такі встановлюються судом у кожній справі відповідно до встановлених обставин.
Разом з тим, поняття "необґрунтованість дій позивача" не є тотожним таким поняттям як "зловживання правом", "неправомірність дій" або ж "встановлення того, що спір виник внаслідок необґрунтованих дій позивача" (така правова позиція міститься у постанові КГС ВС від 01.12.2022 у справі № 922/2017/17 (№ в ЄДРСР 107717358)).
Окрім того, поняття "необґрунтовані дії позивача" не є тотожним поняттю "необґрунтований позов", адже законодавець свідомо визначив як підставу для компенсації саме дії позивача, які є необґрунтованими, а не заяву по суті спору - позов. Тобто предметом дослідження в даному випадку не може бути надання оцінки обґрунтованості позовних вимог, яка здійснюється судом при прийнятті рішення по суті спору.
Обов'язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Отже, відповідно до приписів частини п'ятої статті 130 ГПК України для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, відповідачу необхідно довести, а суду - встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно та пред'явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - порушення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується тощо. Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 18.06.2019 у справі №922/3787/17, від 09.07.2019 у справі №922/592/17, від 24.03.2021 у справі №922/2157/20, від 21.01.2020 у справі №922/3422/18, від 26.04.2021 у справі №910/12099/17, від 19.04.2021 у справі №924/804/20, від 25.04.2024 у справі № 903/1079/23.
Оскільки наведена норма частини п'ятої статті 130 ГПК України не встановлює конкретні критерії для оцінки дій позивача на предмет обґрунтованості/ необґрунтованості, то такі слід встановлювати суду у кожній справі окремо, відповідно до встановлених обставин перебігу спірних правовідносин. Така позиція узгоджується із висновками наведеними у додатковій постанові КГС ВС від 26.05.2022 у справі № 905/460/21 (№ в ЄДРСР 104516513).
Реалізація позивачем права на звернення до суду із позовом у будь-якому випадку зачіпає та має вплив на права та інтереси особи, визначеної ним відповідачем. Отримавши звернений до себе позов, відповідач цілком логічно з метою ефективного захисту своїх прав змушений звертатися за професійною правничою допомогою адвоката, яка є оплачуваною працею, і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.
В той же час, Велика Палата Верховного Суду у постанові ВП ВС від 05.07.2023 у справі № 911/3312/21 (№ в ЄДРСР 112664881) зазначила, що при компенсації правничих витрат відповідача у справі за рахунок позивача із застосуванням частини п'ятої статті 130 ГПК України має бути встановлена необґрунтованість дій позивача, пов'язаних з розглядом справи, та необхідність понесення витрат відповідачем з надання правничої допомоги в порушеній позивачем справі (необхідність ознайомлення адвокатом з матеріалами справи, подання відзиву відповідачем у справі, участь адвоката в судових засіданнях, вчинення дій щодо збирання доказів та інше).
Таким чином, компенсація витрат позивачем за надану правничу допомогу відповідачу у випадку залишення позову без розгляду здійснюється з дотриманням загальних процесуальних гарантій щодо розподілу судових витрат за наслідком розгляду спору по суті, з дотриманням вимог, передбачених частиною п'ятою статті 126, частиною восьмою статті 129 ГПК України.
Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У статті 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Згідно з приписами ч. 2 ст. 16 ГПК України, представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Судом враховано, що 10.04.2019 року між відповідачем Фермерським господарством “Престиж Агролюкс», як клієнтом, та адвокатом Заінковською В.В. укладено договір про надання правової (правничої) допомоги (т.2 а.с. 75-76), в якому сторони погодили зокрема наступне:
п. 3.1. - за правову допомогу, передбачену у договорі клієнт сплачує адвокату винагороду в наступному розмірі: вивчення матеріалів позовної заяви Приватного акціонерного товариства «Укрзерноімпекс» про стягнення заборгованості , підготовка і подання відзиву на позовну заяву - 15000 грн.; підготовка і подання зустрічної позовної заяви (за потреби) - 6000 грн.; підготовка апеляційних скарг у справі (за потреби) - від 1500 грн. за 1 год витраченого часу; підготовка і подання інших процесуальних документів у справі (за потреби) - від 1500 грн. за 1 год витраченого часу;
п. 4.1. - розрахунки проводяться в готівковій або безготівковій формі за вибором адвоката.
24.11.2020 між Фермерським господарством “Престиж Агролюкс» та адвокатом Заінковською В.В. погоджено та підписано акт прийому-передачі наданих послуг до договору від 10.04.2019 року (т.2 а.с. 76 на звороті), в якому вказано фактичні послуги, що надані адвокатом клієнту: вивчення матеріалів позовної заяви Приватного акціонерного товариства «Укрзерноімпекс» про стягнення заборгованості , підготовка і подання відзиву на позовну заяву - 1500 грн. за 1 год витрачено 10 год на суму 15000 грн.; підготовка і подання клопотання про призначення комплексної експертизи - 1500 грн. за 1 год витрачено 1 год на суму 1500 грн.; підготовка і подання клопотання про зобов'язання позивача надати оригінали документів - 1500 грн. за 1 год витрачено 0,5 год на суму 750 грн.; підготовка і подання зустрічної позовної заяви експертизи - 1500 грн. за 1 год витрачено 4 год на суму 6000 грн.; підготовка і подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 11.06.2019 року про відмову у прийнятті та поверненні зустрічної позовної заяви - 1500 грн. за 1 год витрачено 1 год на суму 1500 грн.; підготовка і подання клопотання про залучення третьої особи яка не заявляє самостійних вимог - 1500 грн. за 1 год витрачено 1 год на суму 1500 грн. Всього на суму 32250 грн.
Враховуючи вищевикладене, суд зауважує що 04.04.2019 року позивач звернувшись до суду з даним позовом вказав про наявність несплаченої заборгованості відповідача за договором поставки від 07.02.2018 №УМ27/18Є, зокрема: 176000 грн. основного боргу, 3891 грн. 71 коп. інфляційних втрат, 15275 грн. 84 коп. - 36% річних, 15275 грн. 84 коп. пені та 35200 грн. штрафу, що стало предметом первісного позову.
Відповідач з метою ефективного захисту своїх прав у даному спорі звернувся за професійною правничою допомогою до адвоката Заінковської В.В., уклав з нею 10.04.2019 року договір про надання правової (правничої) допомоги.
Адвокат Заінковська В.В., як представник відповідача у справі №925/367/19, подала суду:
26.04.2019 року відзив на позовну заяву(вх. №13090,т1 а.с. 39-44), клопотання про призначення експертизи (вх. № 13092/19, т.1 а.с. 77-78), 02.05.2019 року клопотання про зобов'язання позивача подати оригінали документів(вх. № 13152/19, т.1 а.с. 80-81); 10.06.2019 року зустрічну позовну заяву (вх. №1566, т. 1 а.с. 103-107), 11.06.2019 року заперечення на позовну заяву (вх. № 17719/19, т.1 а.с. 122-124), 21.02.2020 року заяву про зупинення провадження (вх. № 12819/20, т.1 а.с. 238-239), 24.02.2020 року заяву про зміну підстав зустрічного позову (вх. № 3000/20, т.1 а.с. 146).
Суд зауважує, що ухвалою суду від 03.11.2025 року як первісний позов Приватного акціонерного товариства “Укрзерноімпекс» так і зустрічний позов Фермерського господарства “Престиж Агролюкс» у справі № 925/367/19 - залишено без розгляду, на підставі п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України.
Залишення позову без розгляду не може нівелювати права відповідача на отримання компенсації понесених ним судових витрат, необхідність чого була породжена реалізацією своїх прав на судовий захист у рамках ініційованого позивачем судового спору. У даному випадку (залишення позову без розгляду з підстави, встановленої пунктом 4 частини першої статті 226 ГПК України) не є необхідними такі ознаки, як недобросовісність, зловживання чи незаконність, оскільки законодавець у такому випадку чітко визначив інший термін - "необґрунтованість", який є відмінним від наведених, а, заявляючи про залишення позову без розгляду із зазначеної підстави, позивач усвідомлює ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням ним таких процесуальних дій, в т.ч. передбачених частиною п'ятою статті 130 названого Кодексу.
Суд висновує, що за результатами спору ініційованого позивачем - 04.04.2019 року відповідачем укладено 10.04.2019 року із адвокатом Заінковською В.В. договір про надання правової (правничої) допомоги, погоджено спосіб захисту відповідача, обумовлено розмір, порядок сплати послуг, та погоджено їх вартість у акті прийому передачі наданих послуг від 24.11.2020 року за загальну суму 32250 грн., разом з тим, в межах надання послуг за первісним позовом на суму 18750 грн.
Таким чином, наявні в матеріалах справи докази надання адвокатом Заінковською В.В. Фермерському господарству “Престиж Агролюкс» професійної правничої допомоги у даній справі, з урахуванням погоджених розцінок за послуги з надання правничої допомоги є наслідком дій позивача Приватного акціонерного товариства “Укрзерноімпекс», як ініціатора спору з визначеними ним підставами, предметом спору і колом сторін, що дають суду достатні підстави для покладення витрат відповідача на отримання професійної правничої допомоги адвоката на позивача.
При розгляді заяви відповідача суд враховує правову позицію об'єднаної палати Верховного Суду, викладену у постанові від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19, відповідно до якої за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).
Разом з тим, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.ч. 4, 5, 6 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям. Таких доказів або обґрунтувань, у тому числі розрахунків, які свідчили б про неправильність розрахунку витрат або про неналежність наданих послуг адвокатом Заінковською В.В. до справи позивач не надав. Дослідивши додані до відзиву і заяви про компенсацію судових витрат доказів, суд недотримання відповідачем (його представником) вимог частини третьої статті 126 ГПК України також не встановив.
Поряд з цим, аналіз наведених норм частини четвертої статті 126 ГПК України, а також частини п'ятої статті 129 цього Кодексу дає суду підстави для висновку, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмету спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Судом також враховано, що у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.
Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
При цьому, згідно з статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 Господарського процесуального кодексу України.
Разом з цим, за наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, понесених відповідачем на правничу допомогу у зв'язку з розглядом справи, через призму критеріїв, встановлених частиною четвертою статті 126 та частиною п'ятою статті 129 ГПК України, та враховуючи обсяг виконаних адвокатом Заінковською В.В. робіт, послуг, предмет позову, суд доходить висновку про наявність підстав для не покладення на позивача усіх витрат на професійну правничу допомогу відповідача.
Підставою для цього суд вважає непропорційність розміру цих витрат до предмета спору з урахуванням ціни позову, а відтак і їх необґрунтованість, не співмірність і нерозумність.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про покладення на Приватне акціонерне товариство “Укрзерноімпекс» судових витрат Фермерського господарства “Престиж Агролюкс» на професійну правничу допомогу у справі № 925/367/19 частково у розмірі 10000 грн. про що постановляє додаткову ухвалу.
Керуючись ст.ст. 16, 123, 124, 126, 129 ч. 8, 130 ч.ч.5, 6, 221, 234, 255, 256 ГПК господарський суд
Заяву Фермерського господарства “Престиж Агролюкс» про компенсацію витрат за вх. № 16713/25 від 11.11.2025 року у справі № 925/367/19 задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Укрзерноімпекс», ідентифікаційний код юридичної особи 22909745; місцезнаходження: 01004, м. Київ, вул. Дарвіна, буд. 5 на користь Фермерського господарства «Престиж Агролюкс», ідентифікаційний код юридичної особи 36777704; місцезнаходження: 19301, Черкаська обл., Звенигородський район, селище Лисянка, провул. Жовтня, буд. 8 - 10000 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу.
В решті вимог заяви Фермерського господарства «Престиж Агролюкс» про компенсацію витрат в розмірі 22250 грн. - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст ухвали складено 10.12.2025 року.
Суддя В.М. Грачов