65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"10" грудня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/1330/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Мостепаненко Ю.І.
при секретарі судового засідання Самойловій С.А.
за участю представників сторін:
від позивача - Промах А.В.;
від відповідача - Анісімов О.М.,
від третіх осіб - не з'явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 916/1330/25
за позовом Приватного акціонерного товариства «Українське дунайське пароплавство» (68600, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Пароходна, 28, код ЄДРПОУ 01125821);
до відповідача - Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (01135, м. Київ, пр. Берестейський, 14, код ЄДРПОУ 38727770) в особі філії «Усть-Дунайськ» (68355, Одеська область, Кілійський р-н, м. Вилкове, вул. Придунайська, 2, код ЄДРПОУ 38728528);
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1) Товариство з обмеженою відповідальністю «Зерновий термінал Кілія» (65020, м. Одеса, вул. Спиридонівська, 31, офіс, 2 код ЄДРПОУ 43098924); 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Краншип" (14013, м. Чернігів, пр. Перемоги, 139, офіс, 413 код ЄДРПОУ 32428972).
про стягнення 185 137,41грн
02.04.2025 Приватне акціонерне товариство «Українське дунайське пароплавство» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до відповідача Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі філії «Усть-Дунайськ», в якій просить суд стягнути з відповідача 185 137,41 грн. заборгованості, у тому числі: 148 444,07 грн. суму основної заборгованості, 19 787,17 грн. пені, 13 984,43 грн. інфляційних витрат, 2 921,74 грн. 3% річних, а також судові витрати.
В обґрунтування позову позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору (Букінг-ноту) №2-І-ФУД-23 від 28.02.2023.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судових справ між суддями від 02.04.2025 справу № 916/1330/25 розподілено судді Степановій Л.В.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.04.2025 року у справі № 916/1330/25 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження із призначенням до розгляду справи по суті на 24.04.2025.
08.04.2025 до суду від позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (вх. №11347/25), яка була задоволена ухвалою суду від 09.04.2025.
23.04.2025 до суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх. №13082/25) мотивоване тим, що ухвала Господарського суду Одеської області від 07.04.2025 про відкриття провадження у даній справі надійшла до електронного кабінету відповідача 10.04.2025, у зв'язку з чим у відповідача до 25.04.2025 наявний час на підготовку та подання відзиву на позовну заяву.
24.04.2025 до суду від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів (вх. №13095/25), в якому у зв'язку із зверненням з заявою про відкладення розгляду справи та помилкового не надання доказу отримання ухвали Господарського суду Одеської області від 07.04.2025 про відкриття провадження у даній справі, що надійшла до електронного кабінету, відповідач просив долучити до матеріалів справи скріншот з електронного кабінету відповідача з датою надходження вказаної ухвали суду - 10.04.2025.
Судове засідання, призначене на 24.04.2025 не відбулося, у зв'язку із перебуванням судді Степанової Л.В. на лікарняному з 14.04.2025, про що секретарем судового засідання складено відповідну довідку.
25.04.2025 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №13394/25), в якому останній заперечує проти доводів позовної заяви та просить у задоволенні позовних вимог відмовити, зокрема зазначаючи про те, що у 2023 році використання ліхтеру здійснювалось щодобово, але у 2024 році у зв'язку зі зменшенням суднозаходів, використання ліхтеру здійснювалось лише частково, а саме у червні 2024 року ліхтер використовувався 21 діб, а у липні 2024 - 11 діб, що підтверджується актами надання послуг, складеними між Гарантом та Портовими операторами, при цьому за фактично використані дні відповідач розрахувався в повному обсязі, а тому у нього відсутня заборгованість перед позивачем.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.04.2025 року у справі № 916/1330/25 призначено судове засідання на 15.05.2025.
30.04.2025 до суду від відповідача надійшло клопотання про залучення до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача (вх. №13856/25).
09.05.2025 до суду від відповідача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (вх. №14808/25), яка була задоволена ухвалою суду від 15.05.2025.
12.05.2025 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. №14965/25), в якій останній зазначає про те, що у період з травня місяця 2024 по липень місяць 2024 ліхтер щодобово знаходився в користуванні відповідача, при цьому твердження відповідача про те, що нарахування за використання ліхтеру повинно бути саме за фактичні дні його використання, а не за фактичне щоденне використання згідно актів приймання - передачі та умов договору є безпідставним.
13.05.2025 до суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх. №15243/25) у зв'язку тим, що ним готуються до подання до суду у строк до 27.05.2025 заперечення на позов.
14.05.2025 до суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх. №15327/25), у зв'язку з перебуванням його представника на лікарняному з 12.05.2025.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.05.2025 року у справі № 916/1330/25 судове засідання відкладено на 24.06.2025.
27.05.2025 до суду від відповідача надійшли:
- заперечення на відповідь на відзив (вх. №16898/25), в який останній звертає увагу на те, що умовами укладеного між сторонами договору, а саме в пункті 2.2 договору сторони узгодили лише нарахування за неповну добу як за повну, а не в розумінні позивача про нарахування фрахту від дати дії періоду цього договору до акту приймання - передачі одиниці флоту від Гаранта до Судновласника, при цьому жодним пунктом договору не передбачено оплати Судновласнику від Гаранта за повний місяць використання ліхтеру у якості буферного ліхтеру.
- клопотання про долучення доказів (вх. №16900/25), а саме доказів на підтвердження надсилання позивачу на електронну адресу заперечення на позов.
В судовому засіданні 24.06.2025 судом постановлено протокольну ухвалу про оголошення перерви у справі №916/1330/25 до 08.07.2025.
07.07.2025 до суду від позивача надійшли заперечення на клопотання про залучення третіх осіб (вх. №21295/25), мотивоване тим, що позовні вимоги позивача до відповідача не пов'язані з правами та інтересами третіх осіб, яких відповідач просить залучити до матеріалів справи.
В судовому засіданні 08.07.2025, за участі представників сторін, ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.07.2025 року у справі № 916/1330/25 заяву Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (вх. №13856/25) задоволено; залучено до участі у справі, в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Зерновий термінал Кілія» та Товариство з обмеженою відповідальністю "Краншип". Поряд із цим, постановлено протокольну ухвалу про оголошення перерви у справі №916/1330/25 до 05.08.2025.
Судове засідання, призначене на 05.08.2025 не відбулося, у зв'язку із перебуванням судді Степанової Л.В. на лікарняному з 04.08.2025, про що секретарем судового засідання складено відповідну довідку.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.08.2025 року у справі № 916/1330/25 судове засідання призначено на 09.09.2025.
В судовому засіданні 09.09.2025 судом постановлено протокольну ухвалу про оголошення перерви у справі №916/1330/25 до 07.10.2025.
06.10.2025 до суду від відповідача надійшли:
- клопотання про долучення доказів (вх. №30994/25), а саме доказів надсилання третім особам матеріалів справи №916/1330/25;
- клопотання про відкладення розгляду справи (вх. №31002/25), у зв'язку з хворобою представника відповідача та знаходженням його на лікарняному.
06.10.2025 до суду від позивача надійшла заява (вх. №31025/25) про надсилання третім особам копій позовної заяви, заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, відповіді на відзив та клопотання про відкладення та продовження строку підготовчого провадженні, поданих позивачем у даній справі.
В судовому засіданні 07.10.2025 судом постановлено протокольну ухвалу про оголошення перерви у справі №916/1330/25 до 11.11.2025, про що повідомлено відповідача ухвалою суду від 07.10.2025 в порядку ст. 120 ГПК України.
Розпорядженням керівника апарату №207 від 23.10.2025 було призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 916/706/21, у зв'язку із прийняттям Вищою радою правосуддя рішення від 21.10.2025 №2163/0/15-25 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Господарського суду Одеської області у зв'язку з поданням заяви про відставку".
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.10.2025 справу № 916/1330/25 розподілено судді Мостепаненко Ю.І.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.10.2025 суддею Мостепаненко Ю.І. прийнято справу № 916/1330/25 до свого провадження, розгляд справи № 916/1330/25 вирішено здійснювати спочатку за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення сторін та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 26.11.2025 р.
В судовому засіданні 26.11.2025 судом постановлено протокольну ухвалу про перерву у судовому засіданні з розгляду справи № 916/1330/25 по суті до 10.12.2025 на підставі ст. 216 ГПК України, про що ухвалою від 26.11.2025 в порядку статті 120 ГПК України повідомлено Товариство з обмеженою відповідальністю «Зерновий термінал Кілія» та Товариство з обмеженою відповідальністю "Краншип".
10.12.2025 до суду від відповідача надійшли:
- додаткові письмові пояснення (вх. № 39514/25);
- клопотання про долучення доказів (вх. № 29494/25)
В судовому засіданні 10.12.2025 суд, розглянувши клопотання відповідача про долучення доказу, його задовільнив, долучивши доданий до клопотання доказ до матеріалів справи. Також в судовому засіданні 10.12.2025 представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд їх задовільнити; представник відповідача заперечував проти задоволення позову, просив суд відмовити у його задоволенні.
Представники третіх осіб у жодне судове засідання не з'явились, про поважність причин відсутності не повідомляли, письмових пояснень щодо позову, будь-яких заяв або клопотань не надали, при цьому про час та місце судових засідань повідомлялись належним чином шляхом надсилання ухвал суду, які були доставлені до електронного кабінету третіх осіб, про що свідчать наявні в матеріалах справи довідки про доставку електронних документів.
В судовому засіданні 10.12.2025 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов наступних висновків.
Як вбачається з матеріалів справи, 28.02.2023 між Приватним акціонерним товариством "Українське Дунайське пароплавство" (Судновласник), Державним підприємством «Адміністрація морських портів України» в особі філії «Усть-Дунайськ» (Гарант), Товариством з обмеженою відповідальністю "Краншип" (Портовий оператор 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Зерновий термінал Кілія» (Портовий оператор 2) підписано договір (Букінг-нота) №2-І-ФУД-23, відповідно до пункту 1.1 якого Судновласник надає Гаранту ліхтер UDP-DM-2258 (далі - Ліхтер) для використання на акваторії портового пункту Кілія морського порту «Усть-Дунайськ» в якості буферу причальної стінки під час навантаження Портовими операторами морського судна на вантажному причалі №1.
Відповідно до пункту 1.2 договору Судновласник погоджує використання Ліхтеру, в якості буферу причальної стінки вантажного причалу №1, під час швартування суден під обробку Портовими операторами.
Згідно пункту 1.3 договору Гарант гарантує Судновласнику оплату послуги Портовим оператором за використання Ліхтеру згідно п. 1.1 цього договору, шляхом тримання вартості послуги Портового оператора на рахунку Гаранта та перераховує отримані від Портового оператора кошти, відповідно до умов п. 2.7 цього договору на рахунок Судновласника.
Місце приймання/передачі ліхтеру від Судновласника гаранту - порт Кілія. Місце приймання/передачі ліхтера від Гаранта Судновласнику - порт Ізмаїл. Приймання-передача оформлюється двостороннім Актом приймання-передачі з описом технічного стану ліхтеру. Акти приймання-передачі оформлюються в двох примірниках по одному для кожної із сторін і підписуються представниками Гаранта і Судновласника. Датою Акту приймання-передачі від Судновласника Фрахтувальнику є дата взяття одиниці флоту із зчалу судновласника. Датою Акту приймання-передачі одиниці флоту від Гаранта Судновласнику є дата повернення одиниці флоту в зчал Судновласника (пункт 1.4 договору).
Пунктами 2.1.1 та 2.1.2 договору сторони узгодили, що ставка фрахту: еквівалент в національній валюті USD 144 на добу з ПДВ та обслуговування ліхтера здійснюється за ставкою USD 34,2 з ПДВ на одиницю флоту на добу. Умови оплати такі самі, як по оплаті фрахту.
Згідно пункту 2.2 договору від дати початку дії періоду цього договору до дати Акту приймання-передачі одиниці флоту від Гаранта Судновласнику. Неповна доба рахується як повна. У разі дострокового завершення дії цієї букінг-ноти з ініціативи Гаранта, останній сплачує суму в розмірі 50% фрахту, що мав бути сплачений за невикористаний період дії цього договору.
Відповідно до пункту 2.6 договору впродовж перших 15 днів місяця, що йде за оплачуваним періодом Судновласник виставляє рахунок Гаранту за минулий календарний період, що оплачується.
Згідно пункту 2.7 договору Гарант перераховує суму вартості послуги за цим договором отриманої від Портових операторів, на розрахунковий рахунок Судновласника згідно виставлених рахунків впродовж 5 банківських днів з моменту отримання копії рахунку. Скан копії рахунків, що передані електронною поштою на електронну адресу приймаються. Гарант оплачує Судновласнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за суму заборгованості за кожну добу затримання платежу. Підставою для виставлення Гаранту рахунку за використання флоту є цей договір, акти приймання-передачі одиниці флоту, акт наданих послуг.
У пункті 2.8 визначено, що рахунки виставляються в національній валюті та розраховується за курсом НБУ на день виставлення рахунку. В разі затримання платежів на період, впродовж якого відбулося суттєве зростання (на 5% і більше) курсу USD до національної валюти, вартість послуги перераховується за актуальним курсом.
Відповідно до пункту 4.6 Гарант несе повну майнову і юридичну відповідальність за збереження ліхтера, в тому числі загибель, і його технічний стан продовж періоду використання на умовах даного договору. В разі пошкодження ліхтера Гарант за рахунок Портового оператора забезпечує ремонт і його оплату. Будь-який ремонт здійснюється за попереднім узгодженням з Судновласником.
Згідно пункту 4.7 договору Гарант зобов'язується своєчасно та в повному обсязі сплачувати рахунки Судновласнику згідно з законодавчими та нормативними документами, зазначеними в п.2.7 цього договору.
За порушення гарантом термінів оплати, вказаних у цьому договорі, Судновласник має право стягнути з гаранта пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, враховуючи день сплати. Оплата пені і штрафу не звільняє Гаранта від обов'язку сплатити суму заборгованості (пункт 5.4 договору).
Положеннями пункту 8.1 сторони визначили, що цей договір вступає в силу з моменту надання послуг (01.01.2023) і діє до 31.03.2023, а частині взаєморозрахунків до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором. Дія договору вважається продовженою на наступний квартал, якщо не пізніше ніж за 30 календарних днів до останнього дня терміну дії договору жодна із сторін не повідомила іншу сторону про припинення даного договору у встановлений термін.
29.12.2023 між Приватним акціонерним товариством "Українське Дунайське пароплавство" (Судновласник) та Державним підприємством «Адміністрація морських портів України» в особі філії «Усть-Дунайськ» укладено додаткову угоду №1 до договору №2-І-ФУД-23 від 28.02.2023, якою сторони домовились викласти з 01.01.2024 пункт 2.1.1 договору в новій редакції, а саме: « 2.1.1 Ставка фрахту: еквівалент в національній валюті USD 96 на добу з ПДВ».
На виконання умов договору позивачем були виставлені рахунки відповідачу за користування ліхтером, зокрема:
- рахунок №30415/24 від 28.06.2024 на суму 116747,71 грн;
- рахунок №30461/24 від 18.07.2024 на суму 67 667,12 грн.
Матеріали справи містять докази направлення вказаних рахунків та отримання їх відповідачем 19.07.2024 та 16.08.2024 відповідно. Факт отримання цих рахунків та дати їх отримання не заперечуються відповідачем.
Також матеріали справи містять: акт виконаних робіт (наданих послуг) від 28.06.2024 за договором №2-І-ФУД-23 від 28.02.2023 за виставленим рахунком №30415/24 від 28.06.2024 на суму 116747,71 грн. з ПДВ, який підписаний відповідачем із зауваженням про те, що ліхтер фактично використовувався відповідачем 21 добу та акт виконаних робіт (наданих послуг) від 18.07.2024 за договором №2-І-ФУД-23 від 28.02.2023 за виставленим рахунком №30461/24 від 18.07.2024 на суму 67 667,12 грн з ПДВ, який містить підпис лише позивача.
З наявної в матеріалах справи виписки по рахунку за 17.07.2024 вбачається, що відповідачем перераховано згідно платіжної інструкції №251 від 17.07.2024 на рахунок позивача 205 753,40 грн з призначенням платежу: часткова сплата рах.№30362/24, №30363/24 від 31.05.2024 та рах.№30415/24 від 28.06.2024 за фактично відпрацьований час ліхтера (дог.№ 2-І-ФУД-23 від 28.02.2023), договір не по тендеру, ПДВ-20% - 34292,23 грн.
Згідно виписки по рахунку за 21.08.2024 відповідачем перераховано згідно платіжної інструкції №302 від 21.08.2024 на рахунок позивача 59 381,67 грн з призначенням платежу: часткова сплата рах.№30461/24, №30462/24 від 18.07.2024 за фактично відпрацьований час ліхтера за липень 2024 (дог.№ 2-І-ФУД-23 від 28.02.2023), договір не по тендеру, ПДВ-20% - 9896,95 грн.
Протоколом №33 від 27.12.2023 затверджено з 01.01.2024 нові ставки фрахту ліхтерів. Додатком №1 до вказаного протоколу є Планова собівартість ліхтерів, які використовуються в якості буферу причальної стінки на 2024р.
12.07.2024 на електронну адресу позивача від відповідача надійшов лист від 12.07.2024 №142/25-01-01-ВИХ з пропозицією припини дію договору у зв'язку з значним зменшенням суднозаходів до п/п Кілія порту «Усть-Дунайськ», філія «Усть-Дунайськ» ДП «Адміністрація морських портів України», що унеможливлює виконання в повному обсязі умов договору № 2-І-ФУД-23 від 28.02.2023, а саме пунктів 2.7, 2.8, 2.9.
23.07.2024 Приватне акціонерне товариство "Українське Дунайське пароплавство" електронною поштою направило на електронну пошту відповідача відповідь на вказаний вище лист, в якому висловило згоду на укладення угоди про розірвання договору № 2-І-ФУД-23 від 28.02.2023 за умови сплати відповідачем заборгованості у сумі 207 740,37 грн.
Як встановлено судом, позивач звертався до відповідача з вимогою сплатити суму заборгованості, зокрема, надіслав на адресу відповідача наступні претензії:
- претензію №1594/03-02.3.1/03-02 від 06.08.2024 на суму 207 825,74 грн.;
- претензію № 1895/03-02.3.1/03-02 від 25.09.2024 на суму 148 444,07 грн.
Листом відповідач надав відповідь на претензію позивача від 06.08.2024, якою не визнав існування боргу у розмірі 175 435,08 грн. та просив перевиставити рахунки з розрахунку використання ліхтеру у якості буферного ліхтеру лише за фактично використаний час. Крім того, відповідач листом від 09.10.2024 №212/25-01-00/Вих надав відповідь на превенцію позивача № 1895/03-02.3.1/03-02 від 25.09.2024, в якій також не визнавав суму боргу у розмірі 148 444,07 грн.
Крім того, позивач неодноразово направляв електронною поштою листи на електронну пошту відповідача, зазначену у договорі № 2-І-ФУД-23 від 28.02.2023 з проханням сплатити суму заборгованості та підписати та направити на адресу позивача акт виконаних робіт від 18.07.2024 за вказаним договором, виставлений за рахунком №30461/24 від 18.07.2024 на суму 67 667,12 грн., що підтверджується супровідними листами з електронної пошти від 05.08.2024, від 12.08.2024, від 14.08.2024 та від 22.08.2024.
Поряд з цим, матеріали справи містять:
- довідку використання ліхтера портовими операторами за травень - липень 2024, складену головним бухгалтером відповідача, згідно якої, зокрема, у червні 2024 ліхтер використовувався 21 добу та у липні - 11 діб;
- акти наданих послуг, складені Державним підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі філії «Усть-Дунайськ» з Товариством з обмеженою відповідальністю «Зерновий термінал Кілія» та з Товариством з обмеженою відповідальністю "Краншип", а також виставлені їм відповідачем рахунки.
Предметом спору у даній справи є вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 85 137, 41 грн. заборгованості, у тому числі: 148 444,07 грн. суму основної заборгованості, 19 787,17 грн. пені, 13 984,43 грн. інфляційних витрат та 2 921,74 грн. 3% річних, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору (Букінг-ноту) №2-І-ФУД-23 від 28.02.2023.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.
Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст.628 ЦК України).
Згідно зі ст. 912 Цивільного кодексу України за договором чартеру (фрахтування) одна сторона (фрахтівник) зобов'язується надати другій стороні (фрахтувальникові) за плату всю або частину місткості в одному чи кількох транспортних засобах на один або кілька рейсів для перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти або з іншою метою, якщо це не суперечить закону та іншим нормативно-правовим актам. Порядок укладення договору чартеру (фрахтування), а також форма цього договору встановлюються транспортними кодексами (статутами).
Статтею 133 Кодексу торговельного мореплавства України передбачено, що за договором морського перевезення вантажу перевізник або фрахтівник зобов'язується перевезти доручений йому відправником вантаж з порту відправлення в порт призначення і видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (одержувачу), а відправник або фрахтувальник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату (фрахт). Фрахтувальником і фрахтівником визнаються особи, що уклали між собою договір фрахтування судна (чартер).
Відповідно до статті 134 Кодексу торговельного мореплавства України договір морського перевезення вантажу повинен бути укладений у письмовій формі. Документами, що підтверджують наявність і зміст договору морського перевезення вантажу, є: 1) рейсовий чартер - якщо договір передбачає умову надання для перевезення всього судна, його частини або окремих суднових приміщень; 2) коносамент - якщо договір не передбачає умови, зазначеної в пункті 1 цієї статті; 3) інші письмові докази.
Положеннями статті 203 Кодексу торговельного мореплавства України унормовано, що за договором чартеру (фрахтування) судна на певний час судновласник зобов'язується за обумовлену плату (фрахт) надати судно фрахтувальнику для перевезення пасажирів, вантажів та для інших цілей торговельного мореплавства на певний час. Надане фрахтувальнику судно може бути укомплектоване екіпажем (тайм-чартер) або не споряджене і не укомплектоване екіпажем (бербоут-чартер).
За умовами статті 205 Кодексу торговельного мореплавства України у договорі чартеру (фрахтування) судна на певний час повинні бути вказані найменування сторін договору, назва судна, його технічні і експлуатаційні дані (вантажопідйомність, вантажомісткість, швидкість тощо), район плавання, мета фрахтування, розмір фрахту, термін дії договору, місце приймання і здавання судна.
В силу статті 206 Кодексу торговельного мореплавства України, яка має назву "Суборенда" фрахтувальник може в межах прав, що надаються йому за договором чартеру (фрахтування) судна на певний час, укласти від свого імені самостійний договір чартеру (фрахтування) судна з третьою особою. Укладання такого договору не звільняє фрахтувальника від виконання договору, укладеного ним з судновласником. До договору чартеру (фрахтування) судна на певний час, укладеного фрахтувальником з третьою особою, відповідно застосовуються правила цієї глави.
У статті 207 Кодексу торговельного мореплавства України зазначено, що судновласник зобов'язаний передати судно фрахтувальнику в стані, придатному для використання його з метою, передбаченою договором чартеру (фрахтування) судна на певний час. При фрахтуванні судна за тайм-чартером судновласник зобов'язаний, крім того, спорядити і укомплектувати судно екіпажем, а також підтримувати судно протягом терміну тайм-чартеру в морехідному стані, сплачувати його страхування і утримання суднового екіпажу.
Відповідно до статті 208 Кодексу торговельного мореплавства України фрахтувальник зобов'язаний здійснювати експлуатацію судна відповідно до умов фрахтування, визначених договором чартеру (фрахтування) судна на певний час.
Згідно зі статтею 212 Кодексу торговельного мореплавства України фрахтувальник сплачує судновласнику фрахт в порядку і терміни, передбачені договором чартеру (фрахтування) судна на певний час. Він звільняється від сплати фрахту і витрат щодо судна за час, протягом якого судно було непридатне для експлуатації внаслідок неморехідного стану, за винятком випадків, коли непридатність судна настала з вини фрахтувальника.
Проаналізувавши наведені положення законодавства, суд зазначає, що Кодексом торговельного мореплавства України передбачено укладення низки відмінних між собою договорів, а саме: статтею 133 цього Кодексу регламентовано укладення договорів морського перевезення (чартеру), у той час як статтею 203 даного Кодексу визначена можливість укладення договорів фрахтування судна на термін з екіпажем (тайм-чартер) та фрахтування судна без екіпажу (бербоут-чартер).
Приписами 759 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
В силу статті 798 Цивільного кодексу України предметом договору найму транспортного засобу можуть бути повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо. Договором найму транспортного засобу може бути встановлено, що він передається у найм з екіпажем, який його обслуговує. Сторони можуть домовитися про надання наймодавцем наймачеві комплексу послуг для забезпечення нормального використання транспортного засобу.
Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд зазначає про відсутність правових підстав для кваліфікації вказаного правочину в якості договору перевезення, в тому числі з огляду на ненадання жодного доказу, з яким чинне законодавство пов'язує здійснення перевезень (зокрема, коносаментів, рейсових чартерів тощо). Крім того, узгоджені у договорі права та обов'язки сторін також не є характерними для змісту зобов'язань з перевезення, натомість в повній мірі регулюють передачу в оренду судна.
За умовами договору (Букінг-нота) №2-І-ФУД-23 від 28.02.2023, на підставі якого заявлено позовні вимоги, Судновласник виділив Гаранту ліхтер UDP-DM-2258 для використання на акваторії портового пункту Кілія морського порту «Усть-Дунайськ» в якості буферу причальної стінки під час навантаження Портовими операторами морського судна на вантажному причалі №1, а Гарант зобов'язався здійснювати оплату наданих Судновласником послуг в строки, на умовах та за ціною визначеною в цьому договорі.
Тобто, за умовами договору, позивач передав відповідачу ліхтер в цілому як окремий транспортний засіб, а не місткість у них, що безумовно підтверджує неможливість віднесення вказаного правочину до договорів чартеру, передбачених статтею 912 Цивільного кодексу України та статтею 133 Кодексу торговельного мореплавства України.
Суд також наголошує на тому, що зміст договору свідчить про те, що останній має низку інших ознак, характерних для договору найму (оренди), а саме: судно передається за плату на певний строк; проведення ремонту ліхтера Гарантом та ін.
При цьому, суд також враховує, що використання у договорі таких найменувань сторін як "Судновласник" та "Гарант" замість традиційних для орендних правовідносин назв "наймодавець" та "наймач", а також назва відповідного договору "букінг-нота" жодним чином не спростовують наявність правових підстав для кваліфікації зазначеного правочину саме як договору найму (оренди) транспортного засобу, а лише свідчить про те, що цей правочин має свої особливості, які першочергово пов'язані з певною специфікою самого предмета найму судна.
Отже з урахуванням наведеного, враховуючи також положення договору, суд зазначає, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором найму (оренди) транспортного засобу ліхтера UDP-DM-2258, у зв'язку з чим застосуванню підлягають відповідні норми законодавства, що регулюють вказані правовідносини.
Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Згідно із частиною 1 статті 798 ЦК України предметом договору найму транспортного засобу можуть бути повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо.
Договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі (ч.1 ст.799 ЦК України).
Частиною 1 статті 762 ЦК України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
За ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За вимогами ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно пункту 2.7 договору Гарант перераховує суму вартості послуги за цим договором отриманої від Портових операторів, на розрахунковий рахунок Судновласника згідно виставлених рахунків впродовж 5 банківських днів з моменту отримання копії рахунку. Скан копії рахунків, що передані електронною поштою на електронну адресу приймаються. Гарант оплачує Судновласнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за суму заборгованості за кожну добу затримання платежу. Підставою для виставлення Гаранту рахунку за використання флоту є цей договір, акти приймання-передачі одиниці флоту, акт наданих послуг.
Як вже зазначалось, позивачем на виконання умов договору були виставлені рахунки відповідачу за користування ліхтером, зокрема рахунок №30415/24 від 28.06.2024 на суму 116747,71 грн та рахунок №30461/24 від 18.07.2024 на суму 67 667,12 грн.
Також матеріали справи містять акт виконаних робіт (наданих послуг) від 28.06.2024 за договором №2-І-ФУД-23 від 28.02.2023 за виставленим рахунком №30415/24 від 28.06.2024 на суму 116747,71 грн. з ПДВ, який підписаний відповідачем із зауваженням про те, що ліхтер фактично використовувався відповідачем 21 добу та акт виконаних робіт (наданих послуг) від 18.07.2024 за договором №2-І-ФУД-23 від 28.02.2023 за виставленим рахунком №30461/24 від 18.07.2024 на суму 67 667,12 грн з ПДВ, який містить підпис лише позивача.
З наявної в матеріалах справи виписки по рахунку за 17.07.2024 вбачається, що відповідачем перераховано згідно платіжної інструкції №251 від 17.07.2024 на рахунок позивача 205 753,40 грн з призначенням платежу: часткова сплата рах.№30362/24, №30363/24 від 31.05.2024 та рах.№30415/24 від 28.06.2024 за фактично відпрацьований час ліхтера (дог.№ 2-І-ФУД-23 від 28.02.2023), договір не по тендеру, ПДВ-20% - 34292,23 грн.
Згідно виписки по рахунку за 21.08.2024 відповідачем перераховано згідно платіжної інструкції №302 від 21.08.2024 на рахунок позивача 59 381,67 грн з призначенням платежу: часткова сплата рах.№30461/24, №30462/24 від 18.07.2024 за фактично відпрацьований час ліхтера за липень 2024 (дог.№ 2-І-ФУД-23 від 28.02.2023), договір не по тендеру, ПДВ-20% - 9896,95 грн.
Враховуючи здійснення відповідачем часткової оплати, позивачем зараховано в рахунок сплати заборгованості за рахунком №30415/24 від 28.06.2024 - 695,51 грн. та за рахунком №30461/24 від 18.07.2024 -35 275,25 грн, що не заперечується відповідачем.
Між тим доказів сплати заборгованості за вказаними рахунками у сумі 148 444,07 грн. матеріали справи не містять.
При цьому доводи відповідача про те, у червні 2024 року ліхтер фактично використовувався 21 добу, а у липні 2024 - 11 діб, що підтверджується актами надання послуг, укладеними відповідачем з Портовими операторами та за фактично використані дні відповідач розрахувався в повному обсязі, а тому у нього відсутня заборгованість перед позивачем, судом не приймаються до уваги, оскільки по-перше, умовами укладеного договору не передбачено, що розрахунок Гаранта з Судновласником здійснюється з урахуванням актів складених між Гарантом та Портовими операторами, по-друге, в матеріалах справи відсутні докази не використання ліхтера у спірний період, а також докази його повернення позивачу за Актом приймання - одиниці флоту від Гаранта Судновласнику, як то передбачено умовами договору, а отже фактично ліхтер перебував у користуванні відповідача та останній мав можливість його використовувати у цей період щодобово.
За таких обставин, враховуючи наведені норми права, узгоджені сторонами умови договору №2-І-ФУД-23 від 28.02.2023, відсутність у матеріалах справи доказів здійснення відповідачем повної оплати виставлених позивачем рахунків, суд вважає, що наявні правові підстави для задоволення позову в частині стягнення з відповідача 148 444,07 грн. заборгованості.
Відповідно до приписів статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Статтею 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.
Неустойкою (штрафом, пенею) згідно з приписами статті 549 Цивільного кодексу України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Пунктом 5.4 договору передбачено, що за порушення гарантом термінів оплати, вказаних у цьому договорі, Судновласник має право стягнути з гаранта пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, враховуючи день сплати. Оплата пені і штрафу не звільняє Гаранта від обов'язку сплатити суму заборгованості.
Крім того, як встановлено укладеним між сторонами договором №2-І-ФУД-23 від 28.02.2023 за невиконання або неналежне виконання обов'язків за даним договором сторони несуть відповідальність відповідно до діючого законодавства України.
Так, законом установлено обов'язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов'язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов'язання.
За змістом статті 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.
Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Тобто, приписи цієї статті поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Враховуючи положення ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, нарахування 3% річних та інфляційних збитків входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочення виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними від неустойки способами захисту, цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань, а не штрафною санкцією.
Проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов'язання за частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов'язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (аналогічна правова позиція викладена у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).
Вказані інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування за загальним правилом здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи із суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція)..
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу. Із наведеного вбачається, що інфляційні втрати та 3% річних є спеціальними мірами цивільно-правової відповідальності, способами захисту майнового права, які не можна ототожнювати із штрафними санкціями.
Оскільки відповідачем виконані умови договору не в повному обсязі та з порушенням строків оплати, він зобов'язаний сплатити на користь позивача інфляційні втрати та три проценти річних від простроченої суми. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу.
Враховуючи викладене, позивач цілком правомірно на підставі ст. 625 ЦК України просить суд стягнути з відповідача пеню, інфляційні втрати та 3% річних.
Перевіривши наведений позивачем розрахунок інфляційних втрат в межах заявленого останнім періоду нарахування суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 13 984,43 грн., у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
При перевірці правомірності визначення позивачем періоду у часі, протягом якого нараховані пеня та 3% річних суд зазначає, що в п. 2.7 договору сторонами застосовується термін "банківський день" при визначенні порядку розрахунків, а саме зазначено, що Гарант перераховує суму вартості послуги за цим договором отриманої від Портових операторів, на розрахунковий рахунок Судновласника згідно виставлених рахунків впродовж 5 банківських днів з моменту отримання копії рахунку.
Щодо поняття «банківський день», то суд зазначає наступне.
Так, відповідно до Інструкції про виконання міжбанківських платіжних операцій в Україні в національній валюті, затв. постановою Правління Національного банку України 16.08.2006 № 320 «банківський день» це позначений календарною датою проміжок часу, протягом якого виконуються технологічні операції, пов'язані з проведенням міжбанківських платіжних інструкцій через систему електронних платежів Національного банку (далі - СЕП), за умови, що підсумки розрахунків за цими документами відображаються на рахунках учасників СЕП у Національному банку на ту саму дату. Банківський день може включати два і більше календарних днів, якщо міжбанківські платіжні операції через СЕП здійснюються у вихідні, святкові та неробочі дні, що передують даті цього банківського дня. Підсумки розрахунків за міжбанківськими платіжними інструкціями, проведеними через СЕП у вихідні, святкові та неробочі дні, відображаються на рахунках учасників СЕП у Національному банку в перший робочий (операційний) день після вихідних, святкових та неробочих днів.
З 01.04.2023 зазначена Інструкція втратила чинність, поняття «банківський день» в Україні не використовується у зв'язку з прийняттям постанови Правління Національного банку України від 16.09.2021 № 93 «Про запровадження міжнародного стандарту ISO 20022 у платіжній інфраструктурі України».
Отже, з 1 квітня 2023 року в Україні система переказів функціонує на базі міжнародного стандарту ISO 20022, що означає, що здійснювати міжбанківські платіжні операції можна в будь-який час, не чекаючи ранку чи закінчення вихідних (четверта версія Системи електронних платежів НБУ - СЕП-4). Після запровадження СЕП-4 (після 01.04.2023), в Україні скасовано поняття "банківський день", тобто міжбанківські перекази можуть бути отримані навіть у вихідні чи святкові дні, ввечері та вночі. Попередня версія СЕП надсилала банківські платежі, здійснені ввечері, на ранок наступного дня, а у вихідні - в перший робочий день.
Разом з тим, оскільки на момент укладання між сторонами договору (28.02.2023) діяла Інструкція НБУ №320 від 16.08.2006 року, яке містила визначення такого поняття, суд, керуючись п.6 ч.1 ст.3, 213 Цивільного кодексу України та господарської практики, що мала місце з приводу призначення строків у суб'єктів господарювання у банківських днях, вважає за можливе вимірювати вказаний строк виключно робочими днями, оскільки поняття "банківські дні" відповідно до звичаїв ділового обороту у господарських правовідносинах є аналогічним за змістом з поняттям "робочий день" та з урахуванням загального правила ст. 52 КзПП України щодо 5-ти денного робочого тижня з двома вихідними днями (без урахування вихідних суботи та неділі, враховуючи, що святкові дні після оголошеного воєнного стану не впливали на перебіг строків).
Судом також враховано, що Цивільний кодекс України передбачає, що вчинення будь-яких дій в установі можливе лише в період робочого часу в цій установі; звичаї ділового обороту свідчать про те, що у переважної більшості підприємств, установ України вихідними днями є субота та неділя, отже вчинення будь-яких дій на підприємстві відповідача, в тому числі проведення платежів, у вихідні дні є ускладненим або неможливим взагалі
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних та пені, з урахуванням моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов'язання, судом встановлено, що позивачем не вірно визначено дати, з якої починається відлік прострочення сплати грошових зобов'язань.
Так, враховуючи отримання відповідачем рахунку №30415/24 від 28.06.2024 - 19.07.2024 та рахунку №30461/24 від 18.07.2024 - 16.08.2024, прострочення з оплати №30415/24 від 28.06.2024 почалось з 29.07.2024, а прострочення з оплати №30461/24 від 18.07.2024 почалось з 26.08.2024.
Суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Таким чином здійснивши обрахунок пені та 3% річних, враховуючи наведені вище висновки, не виходячи за межі періоду у часі, визначеного у позовній заяві, судом встановлено, що сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 19 365,36 грн. (15 080,00 грн. за період з 29.07.2024 по 25.01.2025 на суму боргу 116 052,20 грн. + 4 285,36 грн. за період з 26.08.2024 по 22.02.2025 на суму боргу 32 391,87 грн.), а сума 3% річних складає 2285,67 грн. (розрахована наступним чином: 1 722,41 грн. за період з 29.07.2024 по 25.01.2025 на суму боргу 116 052,20 грн. + 563,26 грн. за період з 26.08.2024 по 22.02.2025 на суму боргу 32 391,87 грн.), у зв'язку з чим позовні вимоги у цій частині підлягають частковому задоволенню.
У відповідності до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з вимогами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі Салов проти України від 06.09.2005).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі Надточий проти України від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, приймаючи до уваги наявні в матеріалах справи докази, господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Українське дунайське пароплавство».
На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку із частковим задоволенням позовних вимог, судові витраті по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу Ураїни-
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (01135, м. Київ, пр. Берестейський,14, код ЄДРПОУ 38727770) в особі філії «Усть-Дунайськ» (68355, Одеська область, Кілійський р-н, м. Вилкове, вул. Придунайська, 2, код ЄДРПОУ 38728528) на користь Приватного акціонерного товариства «Українське дунайське пароплавство» (68600, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Пароходна, 28, код ЄДРПОУ 01125821) 148 444 (сто сорок вісім тисяч чотириста сорок чотири) грн. 07 коп. - основної заборгованості, 19 365 (дев'ятнадцять тисяч триста шістдесят п'ять) грн. 36 коп. - пені, 13 984 (тринадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят чотири) грн. 43 коп. - інфляційних витрат та 2285 (дві тисячі двісті вісімдесят п'ять) грн. 67 коп. - 3% річних.
3. Стягнути з Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (01135, м. Київ, пр. Берестейський,14, код ЄДРПОУ 38727770) в особі філії «Усть-Дунайськ» (68355, Одеська область, Кілійський р-н, м. Вилкове, вул. Придунайська, 2, код ЄДРПОУ 38728528) на користь Приватного акціонерного товариства «Українське дунайське пароплавство» (68600, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Пароходна, 28, код ЄДРПОУ 01125821) витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 407 (дві тисячі чотириста сім) грн. 90 коп.
4. В решті позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено та підписано 11.12.2025
Суддя Ю.І. Мостепаненко