65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
про забезпечення позову
"10" грудня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/4876/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Сулімовської М.Б., розглянувши заяву про забезпечення позову у справі
за позовом: Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (код ЄДРПОУ 14360570, 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд.1Д)
до відповідача-1: Фермерського господарства "Мєзєнцева" (код ЄДРПОУ 34237168, 75243, Херсонська обл., Чаплинський р-н, с. Строганівка, вул. Фрунзе, буд. 43)
відповідача-2: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса місця проживання згідно ЄІССС: АДРЕСА_2 )
про стягнення 778666,66 грн.
Позивач Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" звернувся до Господарського суду Одеської області із позовом до відповідачів Фермерського господарства "Мєзєнцева" та ОСОБА_1 про стягнення 778666,66 грн. заборгованості.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем-1 умов кредитного договору від 09.06.2021, за належне виконання якого поручився відповідач-2.
Одночасно з позовом позивачем подано заяву про забезпечення позову, відповідно до якої заявник просить суд накласти арешт на нерухоме майно, що належить ОСОБА_1 , а саме: квартиру, загальною площею (кв.м): 91.2 (з них житлова 47.2 кв.м.), що складається з 3 кімнат, розташована за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1641170780000, в межах ціни позову.
Обґрунтовуючи заяву позивач зазначає, що 09.06.2021 між Фермерським господарством "Мєзєнцева" та АТ КБ "Приватбанк" було укладено кредитний договір № б/н, який за своєю правовою природою є договором приєднання та складається із Анкети-заяви та Умов.
Відповідно до п. 1.2. кредитного договору від 09.06.2021, розмір кредиту становить 1000000,00 грн., строк кредиту 12 місяців з дати видачі кредитних коштів.
10.06.2021 на підставі укладеного договору позивачем було перераховано на рахунок відповідача-1 кредитні кошти у розмірі 1000000,00 грн., що підтверджується випискою за рахунком НОМЕР_2 .
09.06.2021 між АТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_1 було підписано договір поруки №POR1623233245974, предметом якого є надання поруки відповідачем-2 за виконання зобов'язань відповідача-1, які випливають з кредитного договору.
Однак, в порушення умов кредитного договору та приписів законодавства ФГ "Мєзєнцева" не повернуло кредитні кошти у передбачений термін та не сплатило у повному обсязі проценти у вигляді щомісячної комісії.
Станом на 28.11.2025 заборгованість відповідача-1 за договором становить 778666,66 грн. та складається з: 666666,66 грн. - заборгованість за кредитом; 112000,00 грн. - заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії.
З огляду на вищенаведене, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідачів заборгованості в примусовому порядку.
В свою чергу, відповідно до інформаційної довідки №5005560622632 від 18.11.2025 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, за відповідачем ОСОБА_1 зареєстровано наступне нерухоме майно: земельні ділянки площею 4.7516 га (кадастровий номер: 6525484000:04:014:0009), реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2580683665060; площею 5.1603 га (кадастровий номер: 6525484000:02:001:0431), реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2431980365254; площею 4.8347 га (кадастровий номер: 6525484000:04:019:0014), реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2540913765060; площею 4.7519 га (кадастровий номер: 6525484000:04:014:0010), реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2580826165060; площею 5.45 га (кадастровий номер: 6525484000:04:001:0011), адреса: Херсонська обл., Чаплинський р., с/рада. Строганівська, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 680761265254; площею 4.8703 га (кадастровий номер: 6525484000:04:020:0007), реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2563805365060; площею 5.3805 га (кадастровий номер: 6525484000:03:020:0006), реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2547354865060; площею 2 га (кадастровий номер: 6525484000:03:023:0003), реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2000137065254; площею 5.0334 га (кадастровий номер: 6525484000:04:013:0006), адреса: Херсонська обл., Чаплинський р., с/рада. Строганівська, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1749269765254; площею 2 га (кадастровий номер: 6525484000:03:023:0004), реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1999889365254; площею 4.7658 га (кадастровий номер: 6525484000:04:013:0003), адреса: Херсонська обл., Чаплинський р., с/рада. Строганівська, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1255750765254; площею 4.7815 га (кадастровий номер: 6525484000:04:014:0008), реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1917647165254, а також квартира, загальна площа (кв.м): 91.2 (з них житлова 47.2 кв.м.), що складається з 3 кімнат, розташована за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1641170780000.
Враховуючи, що нерухоме майно належить відповідачу-2 і наразі відсутні будь-які заборони та обтяження у державних реєстрах щодо цього майна, на переконання позивача існує очевидна небезпека відчуження вищевказаного майна іншим особам та заподіяння шкоди правам та інтересам стягувача - АТ КБ "Приватбанк", оскільки ОСОБА_1 може безперешкодно відчужувати власне майно, тому є підстави для забезпечення позову з метою не допустити подальше відчуження нерухомого майна та забезпечити виконання рішення суду, у разі задоволення позовних вимог.
На думку позивача, підставами забезпечення позову є наявність ймовірної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі; неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача без вжиття таких заходів; необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав, свобод та інтересів позивача в разі невжиття цих заходів.
Позивач звертає увагу, що оскільки права АТ КБ "Приватбанк", як стягувача та кредитора, порушені, він вимушений звертатися до суду з позовом про стягнення заборгованості. У випадку реалізації майна в подальшому, його неможливо буде повернути, так як новий власник за таких умов буде добросовісним набувачем. Саме тому невжиття заходів забезпечення позову призведе до безповоротної втрати майна та може завдати шкоди інтересам позивача.
З обставин справи вбачається, що відповідачі не сплачують добровільно заборгованість, ухиляються від виконання зобов'язань, не співпрацюють з кредитором, що завдає збитків стягувачу та позбавляє можливості отримати кошти та забезпечення, на які розраховував кредитор, тому у разі задоволення позову, задля попередження потенційних труднощів у подальшому при виконанні такого рішення суду, необхідно забезпечити позовну заяву.
В свою чергу, як зазначає позивач, заходи забезпечення позову унеможливлять реєстрацію права власності на об'єкт нерухомості за третіми особами, в тому числі пов'язаними з боржником, тим самим у позивача відпаде необхідність у докладанні значних зусиль та витрат для відновлення прав, свобод та інтересів у разі невжиття цих заходів, звернення з новими позовами до суду. Тобто, це заходи з припинення дій, які можуть утруднити виконання у майбутньому рішення суду чи зробити його виконання неможливим.
У зв'язку з чим позивач просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, що належить відповідачу-2, до набрання рішенням суду законної сили по цій справі.
Запропоновані заходи, на переконання банку, є повністю об'єктивними, не підпадають під особливості, наведені в ст.137 ГПК України, є повністю обґрунтованими, розумними, співмірними та адекватними предмету спору, оскільки не порушуватимуть відповідних прав та інтересів відповідачів, при цьому забезпечать реальну можливість виконання рішення суду.
На думку заявника, такі заходи забезпечення позову будуть ефективними для забезпечення виконання рішення щодо позову про стягнення заборгованості, оскільки накладення арешту не дозволить відповідачу укладати угоди щодо продажу, дарування, передання в статутний капітал юридичних осіб та інших способів відчуження майна, допоможе заявнику уникнути ситуацій, у разі винесення рішення судом на його користь, коли фактично майно буде відчужено кілька разів.
Вжиття зазначених заходів забезпечення позову сприятиме запобіганню порушення прав позивача на час вирішення спору в суді, а в разі задоволення позову - забезпечить можливість виконання рішення суду, шляхом звернення стягнення на таке майно.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд дійшов наступних висновків.
За приписами частини 1 статті 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
У рішенні Конституційного Суду України від 16.06.2011 №5-рп/2011 у справі №1-6/2011 зазначено, що судочинство охоплює, зокрема, інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України.
Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, або забезпечити ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову (такі висновки викладені в постанові Верховного Суду від 30 вересня 2022 року у cправі №904/1045/22).
Слід зазначити, що згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України", засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" було зазначено, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припинення порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
Положеннями статті 136 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Відповідно до частини першої статті 137 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову (ч.3 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з частиною четвертою статті 137 Господарського процесуального кодексу України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності прав чи законних інтересів, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 16.11.2023 у справі №921/333/23, від 13.07.2022 у справі №904/4710/21.
Частиною 11 статті 137 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Відповідно до частини першої статті 139 Господарського процесуального кодексу України, заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити, зокрема: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Забезпечення позову є процесуальним засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень, прийнятих за результатами розгляду спору. Учасник справи, який звертається із заявою про забезпечення позову, повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення.
Вирішуючи питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
У пункті 8.8 постанови від 18.05.2021 у справі №914/1570/20 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача.
Вжиття заходів забезпечення позову, відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України, є правом суду, а за наявності відповідних виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав для забезпечення позову.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Заходи забезпечення позову повинні узгоджуватись з предметом та підставами позову, можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати права інших осіб.
Обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
Так, позов забезпечується, в тому числі, накладенням арешту на майно.
У постанові Верховного Суду від 21.02.2021 у справі №910/18193/21 міститься висновок, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору.
Суд зазначає, що виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод. Європейським судом у рішенні від 19.03.1997 у справі "Горнсбі проти Греції" зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Водночас, судовий захист, як і діяльність суду, не можуть вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 18.05.2004 у справі "Продан проти Молдови" Суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов'язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній із сторін.
Таким чином, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого судового рішення, що повністю відповідає практиці Європейського суду з прав людини.
Господарський суд повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого рішення.
Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18.
Так, предметом позову Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" є вимога про стягнення 778666,66 грн. заборгованості за кредитним договором, за належне виконання якого Фермерським господарством "Мєзєнцева" поручився відповідач-2 ОСОБА_1 (яка також є головою відповідача-1 ФГ "Мєзєнцева"). Отже виконання в майбутньому судового рішення у даній справі у разі задоволення позовних вимог безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матимуть відповідачі, в тому числі ОСОБА_1 , необхідні джерела, за рахунок яких позивач матиме можливість задовольнити свої вимоги у разі задоволення позову, тому застосування заходу забезпечення позову, обраного позивачем, безпосередньо пов'язане із предметом позову.
Адекватність такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на майно відповідача у межах ціни позову полягає у тому, що такі дії забезпечать реальне виконання судового рішення у разі задоволення позову.
Таким чином, суд вважає, що запропоновані заходи забезпечення позову в частині накладення арешту на майно відповідають вимогам процесуального законодавства щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, доведеності обставин щодо ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.
Суд звертає увагу на те, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (вказана правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22, постанові Верховного Суду від 09.06.2023 у справі №37з-23).
До того ж, за обставин звернення з позовом про стягнення грошових коштів саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.10.2022 у справі № 905/446/22).
Наведений підхід щодо розподілу тягаря доказування обставин співмірності заходів забезпечення позову є логічним та раціональним, адже інформація щодо дійсного фінансового стану відповідача (у тому числі відомості стосовно наявності банківських рахунків, фінансово-економічний стан клієнта) у розумінні статті 60 Закону України "Про банки і банківську діяльність" є банківською таємницею, а тому саме відповідач має можливість більш повно доводити наведені обставини. Зокрема, спростувати підстави для накладення арешту на майно в межах оспорюваної суми; обґрунтувати, яким чином накладення арешту на майно відповідача в межах оспорюваної суми порушує його права; зазначити про наявність у нього на відкритих ним рахунках в банківських установах достатньої кількості грошових коштів, про наявність іншого майна (із конкретизацією переліку та вартості), що в сукупності свідчитиме про можливість реального та фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову. Тобто спростувати обставини імовірності утруднення виконання рішення суду у справі в разі задоволення позову у випадку невжиття заходів забезпечення позову у вигляді арешту належного йому майна в межах спірної суми.
Відповідач не позбавлений права подати суду докази, які б дозволили оцінити дійсний майновий стан відповідача та в залежності від цього встановити, чи є ризики утруднення виконання судового рішення у разі задоволення позову або, що заходи забезпечення позову, про вжиття яких просить позивач, є неспівмірними.
При цьому, у разі, коли відповідач не доводить, що наявних у нього грошових коштів та майна достатньо для виконання судового рішення у разі задоволення позову, накладення арешту на майно в межах спірної суми є співмірним та виправданим.
Аналогічний висновок Верховного Суду міститься у постанові від 07.01.2025 у справі 910/1/21.
Такий висновок узгоджується з пунктом 31 постанови Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22: "За умови неможливості встановити достатність чи недостатність грошових коштів, що належать відповідачу і знаходяться на всіх його рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, для задоволення вимог про стягнення коштів доцільно було накласти арешт на майно відповідача саме у межах суми, яка була б достатньою для такого стягнення у випадку недостатності арештованих грошових коштів, тобто лише в межах різниці між сумами ціни позову та арештованих грошових коштів.".
Крім того, можливість забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача у межах ціни позову у спорі про стягнення грошових коштів (у майновому спорі) підтверджена висновком Верховного Суду, викладеним у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 березня 2023 року у справі № 905/448/22.
Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Право на ефективний засіб юридичного захисту", кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Суд враховує, що заходи забезпечення позову, виконуючи роль гарантії виконання судового рішення з конкретним предметом спору, водночас не повинні припиняти чи іншим чином негативно впливати на діяльність сторони зобов'язання чи інших осіб. Проте, у заявлений позивачем спосіб законні права відповідача не порушуються. Арешт на майно, який накладається судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, має на меті подальше звернення стягнення на нього в разі задоволення позову. Відповідний спосіб забезпечення позову не порушує балансу інтересів сторін, а є законним тимчасовим заходом до результатів вирішення спору, спрямованим на забезпечення гарантії виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
За умови неможливості встановити достатність чи недостатність грошових коштів, що належать відповідачам, зокрема відповідачу-2, і знаходяться на його рахунках в банківських установах, для задоволення вимог про стягнення 778666,66 грн., суд вважає за доцільне накласти арешт на майно відповідача-2 саме у межах суми, яка була б достатньою для такого, тобто в межах суми ціни позову.
При цьому, сторони не позбавлені права звернутися до суду з відповідним клопотанням про скасування заходів забезпечення позову у разі надання відповідних доказів, які б спростовували необхідність застосування таких заходів.
Таким чином, суд дійшов висновку про задоволення заяви про забезпечення позову.
При цьому, судом не розглядається питання щодо зустрічного забезпечення, оскільки частиною 1 статті 141 ГПК України передбачено право суду, а не обов'язок вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).
Розгляд судом першої інстанції заяви про забезпечення позову, яка не містить конкретних пропозицій щодо зустрічного забезпечення, не є порушенням вимог ст.141 ГПК України та не свідчить про допущення судом істотних процесуальних порушень, достатніх для скасування судового рішення, яким вжито відповідні заходи забезпечення позову, оскільки з метою захисту своїх прав відповідач не позбавлений можливості звернутися з клопотанням про зустрічне забезпечення.
Наведена позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 18.07.2018 у справі №916/2851/17, від 26.11.2018 у справі №904/2925/18, від 17.12.2018 у справі №914/970/18, від 18.06.2019 у справі №904/661/19, від 24.06.2019 у справі №916/2933/18, від 10.10.2019 у справі №916/1572/19, від 16.12.2021 у справі №911/1658/21, від 23.12.2021 у справі №927/762/21.
Частиною 6 ст.140 ГПК України встановлено, що про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Керуючись статтями 136, 137, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Заяву Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про вжиття заходів забезпечення позову задовольнити.
2. Накласти арешт на нерухоме майно, що належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса місця проживання згідно ЄІССС: АДРЕСА_2 ), а саме: квартиру, загальною площею (кв.м): 91.2 (з них житлова 47.2 кв.м.), що складається з 3 кімнат, розташована за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1641170780000, в межах ціни позову 778666,66 грн., до набрання законної сили рішенням у справі №916/4876/25.
Стягувачем за даною ухвалою є: Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" (код ЄДРПОУ 14360570, 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд.1Д)
Боржником за даною ухвалою є: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса місця проживання згідно ЄІССС: АДРЕСА_2 )
Суддя Сулімовська Марина Богданівна
Ухвала є виконавчим документом в розумінні Закону України "Про виконавче провадження", може бути пред'явлена до примусового виконання у строк, передбачений ст.12 Закону України "Про виконавче провадження", і підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Ухвала набирає законної сили у порядку, встановленому ст.235 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до ч.8 ст.140 Господарського процесуального кодексу України, ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено у строки та в порядку, визначені ст.ст.254-257 Господарського процесуального кодексу України. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвалу складено і підписано 10.12.2025.