79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
01.12.2025 Справа № 914/1419/25
Господарський суд Львівської області в складі головуючої судді Бургарт Т.І. при секретарі судового засідання Бабій М.Т., розглянувши у судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Рефсистем-Україна» (03148, вулиця Коласа Якуба, будинок 9, квартира 91, місто Київ, код ЄДРПОУ 43841982);
до відповідача: Приватного підприємства «Аеромакс-Монтаж» (79017, вулиця Водогінна, будинок 2, офіс 619, місто Львів, Львівської області, ЄДРПОУ 36462303);
про: стягнення заборгованості в сумі 671' 038,49 грн,-
з участю:
представника позивача: Роздорожний О.О. (в режимі відеоконференції);
представника відповідача: не зв'явився.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Рефсистем-Україна» (далі також позивач, ТзОВ «Рефсистем-Україна») звернулося до Господарського суду Львівської області із позовною заявою до Приватного підприємства «Аеромакс-Монтаж» (далі також відповідач, ПП «Аеромакс-Монтаж») про стягнення заборгованості в сумі 671' 038,49 грн.
Процесуальний рух справи відображено у відповідних ухвалах суду і протоколах судових засідань.
Ухвалою суду від 18 серпня 2025 року строк підготовчого провадження продовжено на 30 днів.
Ухвалою суду від 02 жовтня 2025 року закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті.
В судовому засіданні 01 грудня 2025 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Аргументи учасників справи
Аргументи позивача
Позивач вимоги позову обґрунтовує тим, що 14 вересня 2022 року між ним та відповідачем укладено договір поставки/ монтажу/ пусконалагодження/ ремонту обладнання, відповідно до умов якого позивач зобов'язався передати у власність відповідачу обладнання, та/або здійснити роботи, визначені договором, а відповідач зобов'язався оплатити вартість обладнання, робіт та прийняти обладнання та роботи у позивача.
На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар вартістю 1' 927' 444,68 грн. Водночас відповідач здійснив тільки часткову оплату поставленого товару в сумі 1' 275' 773, 50 грн, внаслідок чого утворилася заборгованість в розмірі 671' 038,49 грн, стягнення якої є предметом цього позову.
Крім того, у позовній заяві заявлено вимогу про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, попередній (орієнтовний) розрахунок розміру якої становить 201' 311,55 грн.
Аргументи відповідача
Відповідач відзиву чи письмових обґрунтованих пояснень суду не надав, позовні вимоги не заперечив, доказів сплати заборгованості не подав.
Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 13 червня 2025 року направлена судом рекомендованим листом на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: вул. Водогінна, будинок 2, офіс 619, м. Львів, 79017, що підтверджується списком розсилки поштової кореспонденції (а.с. 73). Однак зазначена ухвала повернулась до Господарського суду Львівської області із зазначенням причин повернення: за закінченням встановленого терміну зберігання (а.с.101).
Ухвали суду від 10 липня 2025 року про виклик у підготовче засідання, від 18 серпня 2025 року про продовження строку підготовчого провадження, від 02 жовтня 2025 року про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до розгляду по суті, від 30 жовтня 2025 року та від 17 листопада 2025 року про виклик відповідача в судові засідання направлені відповідачеві за юридичною адресою, що підтверджується списками розсилки поштової кореспонденції (а.с.111, а.с.125, а.с.161). Однак вручення адресату не відбулося, оскільки кожна з ухвал повернулася на адресу суду із приміткою «за закінченням терміну зберігання» (а.с.113, а.с.135, а.с.162).
Разом з тим, суд зазначає, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному разі суду.
До схожих за змістом висновків дійшов Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постановах від 27 липня 2022 року у справі №908/3468/13, від 13 січня 2020 у справі № 910/22873/17, від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19 тощо.
Згідно пункту 1 частини 3 статті 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі його неявки в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Оскільки відповідач був належним чином повідомленим про час, дату та місце розгляду справи, однак не скористався своїм правом та не з?явився в судове засідання, суд розглядає справу за наявними доказами у справі.
Обставини, встановлені судом
14 вересня 2022 року між позивачем (далі також постачальник) та відповідачем (далі також покупець) укладено договір поставки/ монтажу/ пусконалагодження/ ремонту обладнання № 140922 (далі також договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався передати у власність відповідачу холодильне та/або кліматичне обладнання, матеріали та комплектуючі (далі по тексту обладнання), та/або здійснити монтаж, пусконалагодження та/або ремонт та пуск переданого обладнання (далі по тексту роботи), а відповідач зобов'язався оплатити вартість обладнання, робіт та прийняти обладнання та роботи у позивача.
Сторони домовились, що приймають даний договір у формі «змішаного договору», який містить в собі елементи різних договорів, а саме: договору поставки та договору на виконання робіт, яке базується на загальних принципах цивільного та господарського законодавства України, принципах свободи договору та звичаях ділового обороту.
Згідно з пункту 5.3. договору, прийом-передача обладнання здійснюється в присутності уповноважених представників сторін, з оформленням накладної на обладнання. Документи на обладнання, які постачальник зобов'язаний передати покупцю: накладна (акт прийому-передачі обладнання), податкова накладна, супровідно-технічна документація (інструкції по експлуатації).
Відповідно до пункту 5.4. договору, обладнання вважається переданим постачальником по кількості, комплектності та якості (цілісності - без видимих дефектів) в момент отримання покупцем обладнання по накладній та/або акту прийому-передачі.
Судом встановлено, що позивачем в період з 02 жовтня 2024 року по 22 січня 2025 року поставлено відповідачу товар на загальну суму 1' 564' 206,42 грн, що підтверджується належним чином складеними та підписаними обома сторонами видатковими накладними (від 02 жовтня 2024 року № 250 на суму 183'022, 66 грн (а.с. 40), від10 жовтня 2024 року № 252 на суму 196' 273,12 грн (а.с. 40 зворотна сторона),від 09 грудня 2024 року № 296 на суму 395' 986,02 грн, (а.с. 41), від 10 грудня 2024 року № 297 на суму 257' 574,24 грн (а.с. 41 зворотна сторона), від 17 грудня 2024 року № 302 на суму 180' 354,72 грн (а.с. 42),від 03 січня 2025 року № 13 на суму 186' 830,86 грн (а.с.38),від 22 січня 2025 року № 19 на суму 164' 164,80 грн (а.с. 39 зворотна сторона).
При цьому, поставка товару позивачем здійснювалася на умовах передоплати на підставі попередньо виставлених позивачем рахунків, реквізити яких надалі зазначалися у відповідних видаткових накладних, що підписувалися сторонами надалі під час фактичного приймання-передачі товару (відповідно до зазначеного вище пункту 5.3 договору).
Судом встановлено, що поставлений в період з 02 жовтня 2024 року по 22 січня 2025 року відповідачу товар на загальну суму 1' 564' 206,42 грн був передплачений сукупно в розмірі 834' 940.88 грн.
Зокрема:
- товар, поставлений за видатковою накладною від 02 жовтня 2024 року № 250 на суму 183' 022, 66 грн попередньо оплачений відповідачем 17 вересня 2024 року в розмірі 95' 000,00 грн, (відповідно до рахунка на оплату № 209 від 07 серпня 2024 року, що вбачається з банківської виписки за 17 вересня 2024 року (а.с. 43 зворотна сторона));
- товар, поставлений за видатковою накладною від 10 жовтня 2024 року № 252 на суму 196' 273,12 грн попередньо оплачений в розмірі 104' 660,04 грн (відповідно до рахунка на оплату № 245 від 23 вересня 2024 року, що вбачається з банківської виписки за 02 жовтня 2024 року (а.с. 44));
- товар, поставлений за видатковою накладною від 09 грудня 2024 року № 296 на суму 395' 986,02 грн попередньо оплачений в розмірі 150' 000,00 грн (відповідно до рахунка на оплату № 291 від 09 листопада 2024 року, що вбачається з банківської виписки за 02 грудня 2024 року (а.с.45, зворотна сторона));
- товар, поставлений за видатковою накладною від 10 грудня 2024 року № 297 на суму 257' 574,24 грн попередньо оплачений в розмірі 130' 000,00 грн (відповідно до рахунка на оплату № 282 від 31 жовтня 2024 року, що вбачається з банківської виписки за 06 листопада 2024 року (а.с.45, зворотна сторона));
- товар, поставлений за видатковою накладною від 17 грудня 2024 року № 302 на суму 180' 354,72 грн попередньо оплачений в розмірі 90' 177,36 грн (відповідно до рахунка на оплату № 283 від 01 листопада 2024 року, що вбачається з банківської виписки за 03 грудня 2024 року (а.с.46, зворотна сторона));
- товар, поставлений за видатковою накладною від 03 січня 2025 року № 13 на суму 186' 830,86 грн попередньо оплачений в розмірі 185' 103,48 грн двома платежами (відповідно до рахунка на оплату № 177 від 05 липня 2024 року, що вбачається з банківських виписок за 28 серпня 2024 року на суму 92'551,74грн (а.с.43) та за 15 жовтня 2024 року на суму 92' 551,74грн (а.с.44, зворотна сторона));
- товар, поставлений за видатковою накладною від 22 січня 2025 року № 19 на суму 164' 164,80 грн попередньо оплачений в розмірі 80' 000,00 грн (відповідно до рахунка на оплату № 326 від 18 грудня 2024 року, що вбачається з банківської виписки за 20 грудня 2024 року (а.с.47));
Крім цього, позивач зазначив, що 13 лютого 2025 року та 19 березня 2025 року ним здійснено поставку відповідачу товару на суму 363' 238,26 грн. На підтвердження цього надав непідписані ані відповідачем, ані позивачем видаткові накладні, а саме видаткову накладну від 13 лютого 2025 року № 35 на суму 177' 792, 28 грн (а.c. 38 зворотна сторона ) та видаткову накладну від 19 березня 2025 року № 55 на суму 185' 445, 98 грн (а.с. 39).
З матеріалів справи вбачається, що відповідач здійснив авансовий платіж для поставки товарів відповідно до зазначених непідписаних накладних № 35 від 13 лютого 2025 року та 55 від 19 березня 2025 року в сумі 181' 619,13 грн.
Зокрема:
- товар за видатковою накладною № 35 від 13 лютого 2025 року на суму 177' 792, 28 грн попередньо оплачений відповідачем 31 січня 2025 року в розмірі 88' 896,14 грн (відповідно до рахунка на оплату № 8 від 06 січня 2025 року , що вбачається з банківської виписки за 31 січня 2025 року (а.с.48));
- товар за видатковою накладною № 55 від 19 березня 2025 року на суму 185' 445, 98 грн попередньо оплачений відповідачем в розмірі 92' 722,99 грн на підставі (відповідно до рахунка на оплату № 5 від 06 січня 2025 року що вбачається з банківської виписки за 28 січня 2025 року (а.с.47, зворотна сторона));
З долучених до матеріалів справи банківських виписок вбачається, що відповідачем у спірний період також здійснено наступні перекази коштів на банківський рахунок позивача на загальну суму 259,213.49 грн:
- 09 грудня 2024 року на суму 88' 916,26 грн з цільовим призначенням платежу : рахунок № 303 від 21 листопада 2024 року(а.с.46 зворотна сторона);
- 28 січня 2025 року на суму 92' 722,99 грн з цільовим призначенням платежу : рахунок № 4 від 06 січня 2025 року, (а.с. 47 зворотна сторона);
- 18 лютого 2025 року на суму 77' 574,24 грн з цільовим призначенням платежу : рахунок № 266 від 17 жовтня 2024 року, (а.с. 48 зворотна сторона).
При цьому, видаткових накладних, на підставі яких позивачем виставлені згадані вище рахунки № 303, № 4 та № 266, до матеріалів справи не долучено.
Відтак, сукупно за спірний період відповідач перерахував на рахунок позивача кошти в загальному розмірі 1' 275' 773.50 грн (з яких 834' 940.88 грн грн - передоплата поставленого за підписаними сторонами видатковими накладними товару; 181' 619,13 грн - авансовий платіж на підставі рахунків, зазначених у непідписаних видаткових накладних, 259'213.49 грн - перекази коштів без підтвердження їх призначення відповідними видатковими накладними).
Відповідно до пункту 4.1.3 договору, відповідач зобов'язався оплатити вартість обладнання та робіт на умовах, зазначених в додатках до цього договору.
Згідно з положеннями пункту 4.2.4 договору, постачальник має право вимагати від покупця сплати вартості товару та робіт відповідно до умов, вказаних в додатках до цього договору.
Оскільки відповідач не здійснив повної оплати за поставлений товар, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення 671' 038,49 грн заборгованості за договором, що утворилася внаслідок не виконання відповідачем грошового зобов'язання.
Оцінка суду
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (частина 2 статті 509 ЦК України).
Частиною 2 статті 11 ЦК передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 626 ЦК України).
Згідно з частиною 2 статті 628 ЦК України, сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, з якого виник спір, суд дійшов висновку, що цей договір є належною правовою підставою для виникнення між сторонами взаємних зобов'язань, оскільки умови договору чітко визначають обов'язки сторін та конкретизують їхні правові стосунки відповідно до вимог статей 11, 509 ЦК України. Зокрема, позивач зобов'язується передати відповідачу обладнання, а також виконати роботи з його монтажу та пусконалагодження, що є комплексним зобов'язанням. В свою чергу, відповідач зобов'язується прийняти товар та оплатити його в межах встановлених умов. Тому договір є належною правовою підставою для виконання зобов'язань, що відповідає вимогам чинного законодавства.
Дослідивши умови вказаного договору, суд дійшов висновку, що цей договір є змішаним, оскільки поєднує в собі елементи різних договорів: договору поставки та договору виконання робіт (підряду).
Спір у межах цієї справи виник виключно у частині несплати відповідачем коштів у повному обсязі за поставлений позивачем товар. Відтак, у частині регулювання відносин щодо передачі та оплати товару договір має ознаки договору поставки, оскільки постачальник зобов'язався передати покупцю товар, а покупець - прийняти та оплатити його (стаття 712 ЦК України).
Частиною 2 статті 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).
Дослідженням змісту видаткових накладних у їх взаємозв'язку з виписками банку судом встановлено, що поставка товару здійснювалася позивачем на умовах передоплати (авансу).
Зокрема, з аналізу вказаних матеріалів справи вбачається, що позивач, відповідно до умов укладеного між сторонами договору, спочатку виставляв рахунки на оплату товару, які в кожному випадку датуються днем, що передує наступній частковій оплаті. Після цього відповідач здійснював авансові платежі на підставі зазначених рахунків. Лише після надходження попередньої оплати позивач виконував свої зобов'язання щодо поставки товару, що підтверджується датами складення відповідних видаткових накладних, кожна з яких містить посилання на попередньо виставлений рахунок.
Наприклад, за накладною № 250 від 02 жовтня 2024 року, на суму 183' 022,66 грн, рахунок на оплату № 209 від 07 серпня 2024 року був виставлений ще до того, як відповідач здійснив попередній платіж у розмірі 95' 000,00 грн 17 вересня 2024 року, що підтверджується банківською випискою (а.с. 43 зворотна сторона). Лише після отримання цього авансового платежу позивач здійснив поставку товару, що, своєю чергою, підтверджується датою видаткової накладної та посиланням на відповідний рахунок у документі.
Така ж послідовність дій спостерігається і в інших випадках, що свідчить про загальний характер застосування умов передоплати. Тобто в кожному конкретному випадку поставка товару відбувалася тільки після того, як відповідач здійснював часткові авансові платежі на підставі попередньо виставлених рахунків, що є підтвердженням виконання договору на умовах передоплати.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач на виконання умов договору у спірному періоді перерахував позивачу кошти у загальному розмірі 1' 275' 773,50 грн, з яких: 834' 940,88 грн - передоплата поставленого за підписаними сторонами видатковими накладними товару; 181' 619,13 грн - авансовий платіж на підставі рахунків, зазначених у непідписаних видаткових накладних, 259,213.49 грн - перекази коштів без підтвердження їх призначення відповідними видатковими накладними, що підтверджується наданими до справи банківськими виписками АТ КБ «ПриватБанк».
Позивачем визнається та обставина, що всі сплачені відповідачем кошти в сумі 1' 275' 773,50 грн здійснено на виконання умов єдиного наявного між сторонами договору та на оплату фактично поставленого товару за видатковими накладними, що долучені до матеріалів справи. Крім цього, в судовому засіданні представник позивача зазначив, що інших неоплачених поставок товару, які б не охоплювалися цим спором, між сторонами не було. Відтак, всі здійснені відповідачем оплати, в тому числі кошти, оплачені відповідачем на підставі рахунків № 303, № 4 та № 266, які не містять підтвердженого призначення видатковими накладними, позивач зарахував як оплату поставленого у період з 02 жовтня 2024 року по 22 січня 2025 року (тобто, у спірний період) товару. Зазначив, що невідповідність у нумерації рахунків, які зазначені у банківських виписках, матеріалам справи пояснюється виключно технічними помилками працівників, які здійснювали відповідні банківські транзакції.
З цього питання суд зазначає, що аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 918/631/19, постанова Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 9 10/12382/17).
З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що відповідач на виконання умов договору здійснив авансовий платіж в рахунок майбутньої поставки товару за усіма долученими до позовної заяви видатковими накладними (як за тими, що підписані сторонами - на суму 834' 940.88 грн; так і за тими, які не підписані - на суму 181' 619,13 грн).
Відтак, у відповідача виник зустрічний обов'язок щодо поставки передплаченого товару, сукупна вартість якого, відповідно до змісту видаткових накладних, становить 1' 927' 444,68 грн (1' 564'206,42 грн за підписаними накладними та 363' 238,26 грн - за непідписаними).
Суд звертає увагу, що сторони умовами договору узгодили здійснення прийому-передачі обладнання в присутності уповноважених представників сторін, з оформленням накладної на обладнання. Умовами договору визначено також перелік документів, які постачальник зобов'язаний передати покупцю на виконання договору поставки, серед яких, окрім видаткових накладних, зазначено також акт прийому-передачі та податкова накладна (пункт 5.3).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Відтак, в контексті спірних правовідносин, видаткова накладна, оформлена відповідно до договору та вказаних вимог закону, є первинним документом, що підтверджує факт надання послуг або передачі обладнання.
Частиною 2 статті 9 вказаного закону встановлено, що первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Отже, виключно наявність у накладній обов'язкових реквізитів, зокрема дати складання, найменування підприємства, змісту та обсягу господарської операції, а також підписів відповідальних осіб, створює підставу для виникнення обов'язку сторони здійснити розрахунки за отриманий товар чи послугу. Відсутність таких підписів чи інших реквізитів виключає можливість визнання накладної належним доказом поставки та, відповідно, позбавляє суд підстав вважати доведеним факт передачі товару за такою накладною.
Позивачем на підтвердження виконання своїх зобов'язань за договором, долучено до матеріалів справи видаткові накладні на загальну суму 1' 564' 206,42 грн які підписані та скріплені печатками обох сторін. Відтиск печаток сторін договору на видаткових накладних є свідченням їх участі у здійсненні господарської операції за цими накладними.
Схожа правова позиція щодо можливості підтвердження відбитком печатки факту отримання товару наведена в постановах Верховного Суду від 20 грудня 2018 року у справі №910/19702/17, від 29 січня 2020 року у справі №916/922/19.
А тому, суд дійшов висновку, що підписання вищезазначених видаткових накладних, які є первинними документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та відповідають вимогам цього Закону, фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, що є підставою для виникнення обов'язку відповідача здійснити розрахунки за отриманий товар.
Разом з тим, видаткові накладні № 35 від 13 лютого 2025 року на суму 177' 792, 28 грн та № 55 від 19 березня 2025 року на суму 185' 445, 98 грн не підписані ні позивачем, ні відповідачем. Відтак, в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», вказані накладні не є первинними документами, що підтверджують факт поставки товару.
Суд наголошує, що підпис покупця підтверджує прийом товару, а підпис продавця/постачальника фіксує факт передачі товару, встановлюючи договірні відносини і засвідчуючи, що господарська операція здійснена. Без цих підписів видаткова накладна не може слугувати доказом фактичного виконання зобов'язання з поставки.
Визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, тому окрім обставин оформлення первинних документів, слід досліджувати наявність або відсутність реального руху такого товару, наприклад обставини здійснення перевезення товару, поставленого за спірною видатковою накладною, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця.
Однак, у матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували фактичну поставку товару позивачем згідно видаткових накладних № 35 та № 55, в тому числі товарно-транспортні накладні чи інші документи, які б вказували на перевезення товару від постачальника до покупця, як і відсутні підтвердження будь-якого письмового листування між сторонами договору щодо умов його виконання (претензії, вимоги тощо), чи документи на поставлений товар тощо.
Суд наголошує, що учасники спірних правовідносин, що виникають з договорів поставки, не позбавлені інших засобів доказування обставин, характеру та обсягів здійснених сторонами господарських операцій.
Згідно усталеної судової практики, у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару (позиція, викладена в постановах Верховного Суду від 04 листопада 2019 року у справі № 905/49/15, від 29 листопада 2019 року у справі № 914/2267/18).
Однак, не зважаючи на те, що умовами договору визначено додатковий перелік документів, які постачальник зобов'язаний передати покупцю на виконання договору поставки, серед яких зазначено також акт прийому-передачі та податкова накладна, позивач на підтвердження своїх позовних вимог не долучив інших належних доказів щодо виконання ним обов'язку з поставки товару за накладними № 35 та № 55.
На підставі наведеного суд дійшов висновку, що факт поставки товару за видатковими накладними № 35 від 13.02.2025 та № 55 від 19.03.2025 належними та допустимими доказами не підтверджений. Зазначені накладні не містять підписів жодної зі сторін, а позивач не надав інших передбачених договором документів, якими відповідно до умов правочину підтверджується факт передачі товару, що унеможливлює визнання доведеними відповідних вимог.
Суд критично оцінює покликання позивача на те, що поставка товару за цими накладними нібито підтверджується фактом їх часткової оплати. Як убачається з матеріалів справи, сторони здійснювали взаєморозрахунки на умовах авансування та чітко визначили перелік документів, які посвідчують передачу товару і є підставою для виникнення у покупця обов'язку з оплати. Отже, сама по собі оплата не свідчить про прийняття товару або визнання відповідачем наявності заборгованості.
У сукупності наведене свідчить про недоведеність позовних вимог у цій частині, а відтак - про відсутність підстав для їх задоволення.
Підсумовуючи наведене, суд зазначає, що позивачем доведено належними, достовірними та допустимими доказами обставину щодо поставки відповідачу товару та суму 1' 564' 206,42 грн, а також обставину сплати відповідачем авансових платежів за умовам договору поставки на суму 1'016'560,01 грн (834 940,88 грн + 181 619,13 грн).
З огляду на встановлений обсяг належно підтвердженої поставки та суму здійснених відповідачем авансових платежів, суд дійшов висновку, що у відповідача виник обов'язок з оплати поставленого товару у розмірі 547'646,41 грн (1'564'206,42 грн - 1'016'560,01 грн).
Разом із тим, суд враховує, що відповідачем у спірний період здійснено додаткові платежі на загальну суму 259'213,49 грн за рахунками № 303, № 4 та № 266, стосовно яких позивач не надав видаткових накладних, що підтверджували б їх зв'язок із конкретними поставками товару.
Водночас сам позивач визнав, що усі кошти, сплачені відповідачем у спірний період у сумі 1' 275' 773,50 грн (в тому числі аванси за накладними № 35 та № 55), він зарахував в оплату поставленого товару та підтвердив, що жодних інших неоплачених поставок, не охоплених цим спором, між сторонами не здійснювалося.
За таких обставин суд дійшов висновку, що й зазначені платежі, здійснені за рахунками, які не мають підтвердженого зв'язку з наявними у справі видатковими накладними, підлягають зарахуванню в погашення відповідної частини боргу за договором поставки, оскільки інше суперечило б установленим фактичним даним, які є взаємологічними та узгодженими із позицією самого позивача.
З огляду на відсутність будь-яких доказів з боку відповідача, які б спростовували наведені пояснення позивача, суд бере до уваги послідовну позицію останнього та його волевиявлення щодо зарахування спірних платежів у рахунок виконання відповідачем договірних зобов'язань за умовами договору від 14 вересня 2022 року № 140922.
Позивач підтвердив, що кошти, перераховані відповідачем за платіжними документами із помилковим зазначенням номерів рахунків, фактично надійшли на його рахунок і підлягають зарахуванню як часткова оплата вартості поставленого обладнання. Враховуючи наведене, а також відсутність будь-яких заперечень або доказів, які б свідчили про інше цільове призначення цих коштів, суд дійшов висновку, що зазначені платежі враховуються в погашення заборгованості відповідача перед позивачем за укладеним договором.
Відтак, після врахування усіх належно підтверджених поставок та всіх платежів, що підлягають зарахуванню в рахунок виконання грошового зобов'язання відповідача, суд дійшов висновку, що невиконання грошового зобов'язання відповідачем підтверджено в сумі 288' 432,92 грн (547' 646,41 грн - 259'213,49 грн).
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Враховуючи положення укладеного сторонами договору та встановлені в ході судового розгляду обставин справи, суд дійшов висновку, що обов'язок відповідача з оплати товару виник після фактичного його прийняття у дати, вказані у відповідних видаткових накладних, що підтверджують передачу товару.
Згідно статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно частини 1 статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач не здійснив повну оплату поставленого товару та допустив заборгованість в сумі 288' 432,92 грн, що відповідає різниці між загальною вартістю поставленого товару та сумою здійснених авансових платежів та інших належно зарахованих коштів.
Відтак, суд дійшов висновку про доведеність порушення відповідачем права позивача на отримання своєчасної та повної оплати за договором поставки товару, у зв'язку з чим таке право підлягає судовому захисту у спосіб, передбачений пунктом 5 частини 2 статті 16 ЦК України шляхом примусового виконання обов'язку в натурі, а саме стягнення з відповідача в користь позивача 288' 432,92 грн боргу.
Судовий збір
У відповідності до частини 1 статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Сплачений судовий збір, згідно статті 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Звертаючись до суду із позовом, позивач сплатив судовий збір у розмірі 8' 052,80 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 2225 від 22 квітня 2025 року (а.с.9).
Таким чином, зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у розмірі 3' 461,34 грн (288' 432,92 х 8' 052,80 / 671' 038,49).
З огляду на вищенаведене та керуючись ст. ст. 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 130, 233-241 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Рефсистем-Україна» до Приватного підприємства «Аеромакс-Монтаж» задовольнити.
2. Стягнути з Приватного підприємства «Аеромакс-Монтаж» (79017, вулиця Водогінна, будинок 2, офіс 619, місто Львів, Львівської області, ЄДРПОУ 36462303) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рефсистем-Україна» (03148, вулиця Коласа Якуба, будинок 9, квартира 91, місто Київ, код ЄДРПОУ 43841982) заборгованість у розмірі 288' 432,92 грн та 3'461,34 судового збору.
3. В задоволенні решти вимог позовної заяви відмовити.
4.Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до статті 327 ГПК України.
5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано згідно статті 241 ГПК України.
6.Апеляційна скарга на рішення суду подається до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 253-259 ГПК України.
7.Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
8. Повне судове рішення складено 09 грудня 2025 року.
Суддя Бургарт Т.І.