просп. Науки, 5, м. Харків, 61612, телефон/факс (057)702 10 79, inbox@lg.arbitr.gov.ua
11 грудня 2025 року м.Харків Справа № 913/201/25
Провадження №19/913/201/25
Господарський суд Луганської області у складі судді Драгнєвіч О.В., розглянувши заяву Акціонерного товариства Комерційний банк “ПриватБанк» про забезпечення позову б/н від 08.12.2025 у справі №913/201/25
за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк “ПриватБанк» (вул. Грушевського, буд. 1 Д, м. Київ, 01001)
до відповідача-1 - Приватного орендного сільськогосподарського підприємства “Маяк» (с. Караїчне, Троїцький район, Луганська область, 92141)
відповідача-2 - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
про стягнення 4 302 455 грн 63 коп.
Акціонерне товариство Комерційний банк “ПриватБанк» (далі - АТ “ПриватБанк», банк) 11.08.2025 через систему “Електронний суд» звернулося до Господарського суду Луганської області з позовом, який зареєстрований відділом документального забезпечення роботи суду 12.08.2025, до відповідача-1 - Приватного орендного сільськогосподарського підприємства “Маяк» (далі - ПОСП “Маяк»), та відповідача-2 - ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) про стягнення солідарно з відповідачів заборгованості за кредитним договором від 26.05.2021 №30714057-КД-1 у сумі 4 302 455 грн 63 коп., яка складається із заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) в сумі 4 010 818 грн 13 коп., заборгованості за процентами в сумі 291 637 грн 50 коп. за період з 02.10.2021 до 01.02.2023.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням ПОСП “Маяк» зобов'язань з повернення сум кредиту, сплати процентів за кредитним договором від 26.05.2021 №30714057-КД-1, виконання зобов'язань за яким забезпечено договором поруки від 26.05.2021 №30714057-ДП-1, який укладений між АТ “ПриватБанк» та ОСОБА_1 .
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.08.2025 справа передана на розгляд судді Косенко Т.В.
Ухвалою від 18.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи здійснювався судом за правилами загального позовного провадження.
24.11.2025 Господарським судом Луганської області ухвалено рішення, яким позов задоволено повністю; присуджено до стягнення солідарно з Приватного орендного сільськогосподарського підприємства “Маяк» та ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк “ПриватБанк» заборгованість за кредитом у сумі 4 010 818 грн 13 коп., за процентами за користування кредитом у сумі 291 637 грн 50 коп.
Присуджено до стягнення з Приватного орендного сільськогосподарського підприємства “Маяк» на користь Акціонерного товариства Комерційний банк “ПриватБанк» судовий збір у сумі 25 814 грн 74 коп.
Присуджено до стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк “ПриватБанк» судовий збір у сумі 25 814 грн 73 коп.
09.12.2025 через систему “Електронний суд» від позивача надійшла заява про забезпечення позову у цій справі б/н від 08.12.2025.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 09.12.2025 заява передана на розгляд судді Косенко Т.В.
На підставі розпорядження керівника апарату суду №59-р від 09.12.2025 у зв'язку з перебуванням судді Косенко Т.В. з 01.12.2025 до 14.12.2025 у відпустці, згідно зі ст.32 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), Положенням про автоматизовану систему документообігу суду та п.5.5. Засад використання автоматизованої системи документообігу Господарського суду Луганської області призначено повторний автоматизований розподіл заяви представника Акціонерного товариства Комерційний банк “ПриватБанк» адвоката Гордієнко В.А. від 08.12.2025 про забезпечення позову у справі №913/201/25 з метою заміни судді.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.12.2025 для розгляду заяви визначено суддю Драгнєвіч О.В.
Як вбачається, заява про забезпечення позову від 08.12.2025 подана АТ “ПриватБанк» в порядку ст.ст.136, 137 ГПК України, в якій позивач просить суд забезпечити позов шляхом заборони відповідачам - ПОСП “Маяк» та ОСОБА_1 , а також Головному сервісному центру МВС та його територіальним сервісним центрам, Державній прикордонній службі України вчиняти будь-які реєстраційні дії (реєстрацію, перереєстрацію, відчуження, передачі у володіння та користування третім особам та інше), вивезення за межі України наступних транспортних засобів.:
1. які зареєстровані за відповідачем-1 - ПОСП “Маяк», згідно відповіді, наданої Регіональним сервісним центром ГСЦ МВС в Донецькій, Луганській областях, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі №31/27/06/223аз/0120252142025 від 05.12.2025, а саме:
1.1. Транспортний засідб марка MAN модель TGS 21.440 державний номер НОМЕР_1 рік випуску 2016 , об'єм двигуна: 10518, колір транспортного засобу: БІЛИЙ, №двиг. НОМЕР_2 № шасі НОМЕР_3
1.2. Транспортний засіб марка ЗИЛ-ММЗ модель 554М державний номер НОМЕР_4 рік випуску 1993 , об'єм двигуна: 4750, колір транспортного засобу: СИНІЙ, № двиг. НОМЕР_5 № шасі НОМЕР_6
1.3. Транспортний засідб марка ЛЕВ модель 1B2013, державний номер: НОМЕР_7 рік випуску 2020, колір транспортного засобу: ЧЕРВОНИЙ, № шасі НОМЕР_8
1.4. Транспортний засідб марка SUZUKI модель JIMNY державний номер НОМЕР_9 , рік виготовлення: 2020, об'єм двигуна: 1462, колір транспортного засобу: ЗЕЛЕНИЙ № двиг. НОМЕР_10 № шасі НОМЕР_11
1.5. Транспортний засідб марка ВЕРДА модель 2.07 державний номер НОМЕР_12 рік випуску 2021, колір транспортного засобу: СІРИЙ, № шасі НОМЕР_13
1.6. Транспортний засідб марка GREAT WALL модель WINGLE держаний номер НОМЕР_14 , рік виготовлення: 2020, об'єм двигуна: 2378, колір транспортного засобу: БІЛИЙ № двиг. НОМЕР_15 № куз. НОМЕР_16
1.7. Транспортний засіб марка TOYOTA модель LAND CRUISER 150 державний номер НОМЕР_17 рік виготовлення: 2021 об'єм двигуна: 3956 колір транспортного засобу: БІЛИЙ № двиг. НОМЕР_18 № шасі
НОМЕР_19 . Всі зареєстровані за відповідачем-2 - поручителем ОСОБА_1 , згідно відповіді, наданої Регіональним сервісним центром ГСЦ МВС в Донецькій, Луганській областях, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі №31/27/06/223аз/0120252142025 від 05.12.2025, а саме:
2.1. Транспортний засіб марка та модель: ЗИЛ-ММЗ 554, V двигуна: 6300, Рік випуску: 1986, Дата реєстрації: 24.12.2020
2.2. Транспортний засіб марка та модель: TOYOTA LAND CRUISER PRADO 150, V двигуна: 2982, Рік випуску: 2010, Дата реєстрації: 05.12.2017
2.3. Транспортний засіб марка та модель: ЗИЛ 554М, V двигуна: 4750, Рік випуску: 1977, Дата реєстрації: 22.11.2017
2.4. Транспортний засіб марка та модель: JANMIL NW-1S, Рік випуску: 2007, Дата реєстрації: 30.09.2016
2.5. Транспортний засіб марка та модель: FORD F 150, V двигуна: 3490, Рік випуску: 2012, Дата реєстрації: 25.06.2014
2.6. Транспортний засіб марка та модель: КАМАЗ 45143, V двигуна: 10850, Рік випуску: 2005, Дата реєстрації: 04.04.2014
2.7. Транспортний засіб марка та модель: ВАЗ 21213 СПГ, V двигуна: 1690, Рік випуску: 1994, Дата реєстрації: 20.05.2008
2.8. Транспортний засіб марка та модель: VOLKSWAGEN LТ35ЗП18С, V двигуна: 2461, Рік випуску: 2002, Дата реєстрації: 08.07.2005.
На обґрунтування заявлених вимог представник позивача фактично наводить в заяві обставини справи, посилаючись на укладення 26.05.2021 між АТ КБ “ПриватБанк», як банком, та ПОСП “Маяк», як позичальником кредитного договору № 30714057-КД-1, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит, вид кредиту - відновлювальна кредитна лінія строком не більше 36 місяців з дати укладення договору з лімітом 5031250.01 грн.
На виконання умов договору, відповідачу-1 було надано наступні, в межах ліміту, кошти на рахунок 20637053731813: 31.05.21 р. - 3284091.81 грн.; 09.07.21 р. - 1600000.00 грн. 06.08.21 р. - 70000.00 грн.
В подальшому, оскільки відповідач-1 здійснив погашення даної заборгованості, відповідно до умов договору йому були надані наступні, в межах ліміту, кошти на рахунок 20637053731813: 16.02.22 р. - 2485060.80 грн. 23.02.22 р. - 2514939.20 грн.
26.05.2021 між позивачем та відповідачем-1 також була укладена додаткова угода №1 до Кредитного договору, відповідно до підпункту “а» пункту 1 якої сторони узгодили, що протягом строку кредиту, зазначеного в п. А.3. Кредитного договору, за умови належного виконання позичальником положень Порядку програми фінансової державної підтримки суб'єктів малого та середнього підприємства та умов цієї Додаткової угоди, позичальник має право на отримання фінансової державної підтримки, умовами якої сторони також погодили порядок та розмір внесення позичальником процентів за користування кредитними коштами.
26.05.2021 між позивачем та ОСОБА_1 (відповідач-2) було укладено договір поруки №30714057-ДП-1, предметом якого є надання поруки відповідачем-2 за виконання зобов'язань відповідача-1, які випливають з кредитного договору.
Відповідач порушив свої зобов'язання за кредитним договором, а саме не повернув у визначений договором строк кредитні кошти в повному обсязі, у звязку з чим, заборгованість відповідача-1 перед позиваем за кредитним договором становить 4 302 455,63 грн., з яких 4 010 818,13 грн. - заборгованість за наданим кредитом (тiлом кредиту) та 291 637,50 грн. - заборгованість за процентами.
Також в заяві представник позивача наводить цитування висновків Верховного Суду, наведених у ряді постанов у справах, в яких вирішувалося клопотання про застосування різних видів заходів забезпечення позову.
За твердженням представника позивача, обраний позивачем спосіб забезпечення позову має на меті збереження гарантованого виконання судового рішення, у разі задоволення позовних вимог, та жодним чином, не буде перешкоджати власнику майна у його користуванні.
Невжиття заходів забезпечення позову може призвести до подальшого відчуження вказаної нерухомості, що фактично нівелює судовий захист позивача, за яким він звернувся.
Окремо, суд зауважує про те, що як вбачається зі змісту наведеного представником позивача обгрунтування на сторінках 8-9 заяви, останній зазначає також про наступне:
“За змістом частини 1 статті 317 ЦК України складовими права власності є право особи володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном. Забезпечуючи у цій справі позов шляхом накладення арешту на майно, яке є предметом спірного договору дарування, суд обмежує діючого власника лише у праві розпоряджатися цим майно, в той час, як право власника володіти та користуватися майно жодним чином не обмежується. Таким чином, забезпечуючи позов у цій справі шляхом заборони ОСОБА_2 , Головному сервісному центру МВС та його територіальним сервісним центрам, Центрам надання адміністративних послуг вчиняти будь-які реєстраційні дії (реєстрацію, перереєстрацію, відчуження, передачі у володіння та користування третім особам та інше) стосовно транспортного засобу, який є предметом спірних правочинів, суд забезпечить баланс інтересів Позивача та Відповідачів, оскільки, з одного боку, для Позивача буде гарантовано реальне виконання рішення, а з іншого боку, для Відповідача (власника майна) протягом розгляду справи будуть відсутні будь-які обмеження щодо користування та володіння майном.
Тобто негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення суттєво менше, ніж наслідки невжиття відповідних заходів, оскільки перш за все, варто зазначити, що даний транспортний засіб вже був неодноразово перереєстрований на нового власника, а у разі повторного відчуження даного транспортного засобу за час розгляду справи Позивач буде вимушений повторно звертатися із аналогічним позовом».
При чому вбачається, що зазначене обгрунтування (текст) наводиться представником позивача не як цитата чи витяг із рішення/постанови відповідного суду, адже будь-яке посилання на таке рішення/постанову із реквізитами справи в заяві представником не зазначається.
Ї Разом з цим, зі змісту наведеного представником позивача тексту вбачається, що в ньому іде мова не про обставини цієї справи №913/201/25.
До заяви про забезпечення позову представником позивача додано копію відповіді Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Донецькій, Луганській областях, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі про розгляд адвокатського запиту від 05.12.2025.
У відповідності до положень ч.1 ст.140 ГПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Розглянувши матеріали заяви про забезпечення позову та встановивши обставини за нею, суд дійшов наступних висновків.
Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.
Відповідно до ст.136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Частиною 1 статті 137 ГПК України встановлено, що позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5)зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.
Заходи забезпечення позову застосовуються судом за наявності для цього відповідних умов та підстав, передбачених процесуальним законом. Такі заходи, серед іншого, повинні відповідати критеріям адекватності та співмірності.
Як передбачено ч.ч.1, 5 ст. 139 ГПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта (для фізичних осіб - громадян України), номери засобів зв'язку, адресу електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; 6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; 7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову. До заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Відповідно до ч.1 ст.138 ГПК України, заява про забезпечення позову подається:
1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо;
2) одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом;
3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.
Щодо питання застосування приписів ст.ст. 136, 138, 139 ГПК України, суд вважає за необхідне звернутися до висновків про застосування норм права, які викладені у постанові Верховного Суду у подібних правовідносинах від 31.10.2019 у справі №910/22712/17, відповідно до яких з аналізу вказаних вище статей вбачається, що забезпечення позову у суді першої інстанції можливо до пред'явлення позову; одночасно з пред'явленням позову; після відкриття провадження у справі - на будь-якій стадії судового розгляду справи.
При цьому забезпечення позову «на будь-якій стадії судового розгляду справи» у суді першої інстанції можливо коли провадження у справі відкрито і триває, але до його закінчення.
Зокрема, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що провадження у справі закінчується після винесення остаточного рішення у справі (це вбачається із рішень у справах «Желтяков проти України», «Брумареску проти Румунії», «Рябих проти Росії», «Правєдная проти Росії», «Попов проти Молдови»).
Отже, питання про вжиття заходів забезпечення позову може бути розглянуто судом першої інстанції до вирішення справи по суті позовних вимог, а якщо розпочато апеляційне провадження, то таке рішення може ухвалити суд апеляційної інстанції до вирішення справи в апеляційному порядку (аналогічний правовий висновок викладений в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 15.04.2019 у справі № 807/898/16 (К/9901/61194/18).
Крім того, такі ж висновки наведені Верховним Судом у постанові від 17.11.2025 у справі №904/6023/19 (904/2827/24), які враховуються господарським судом під час вирішення поданої позивачем заяви про забезпечення позову від 08.12.2025 у цій справі.
З урахуванням викладеного, та ст.233 ГПК України, суд зауважує про те, що суд першої інстанції позбавлений процесуальної можливості забезпечити позов за наявності вже прийнятого ним рішення у справі, яким закінчується судовий розгляд справи по суті у цьому суді (аналогічний висновок наведений у постанові Верховного Суду від 31.10.2019 у справі № 910/22712/17 ).
У відповідності до вимог ч.4 ст.236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Разом з цим, матеріали справи свідчать про те, що наведені судом вище правові висновки у постановах Верховного Суду із порушеного питання не були враховані позивачем під час підготовки та подання заяви про забезпечення позову у цій справі від 08.12.2025.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено наразі судом за результатами розгляду поданої позивачем заяви, 24.11.2025 Господарським судом Луганської області (у складі судді Косенко Т.В.) було ухвалено судове рішення за результатами розгляду справи №913/201/25.
При чому, як вбачається зі змісту рішення та протоколу, в судовому засіданні 24.11.2025 приймав участь представник позивача, адвокат Гордієнко В.А.
Однак, із заявою про вжиття заходів забезпечення позову представник позивача звернувся - 08.12.2025 (надійшла до суду через систему “Електронний суд» 09.12.2025), тобто після прийняття судом першої інстанції рішення по суті позовних вимог у цій справі.
Оскільки чинним ГПК України не передбачено право господарського суду після прийняття рішення по суті позовних вимог здійснювати забезпечення позову, що помилково не було враховано наразі позивачем, суд дійшов висновку про те, що за вказаних обставин в задоволенні заяви АТ КБ “ПриватБанк» про забезпечення позову б/н від 08.12.2025 слід відмовити.
Суд також відхиляє посилання представника позивача в заяві на висновки, наведені в постанові Верховного Суду від 13.04.2020 у справі №913/495/19, адже обставини в зазначеній справі №913/495/19 не є релевантними до обставин у цій справі №913/201/25.
Так, в справі №913/495/19 вирішувалося питання можливості подання заявником заяви про забезпечення позову до суду апеляційної інстанції на стадії апеляційного перегляду ухваленого рішення у справі. Тоді як в цій справі №913/201/25 позивач із заявою про вжиття заходів забезпечення позову звернувся до суду першої інстанції вже після прийняття судом першої інстанції рішення по суті позовних вимог у цій справі.
А тому висновки, наведені Верховним Судом у постанові від 13.04.2020 у справі №913/495/19 не суперечать в цілому висновкам Верховного Суду у зазначених вище постановах, цілком їм відповідають, однак стосуються інших обставин, і відповідно не підлягають врахуванню судом під час вирішення розглядуваної заяви у цій справі.
Згідно ч.6 ст.140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Керуючись ст.ст.136-137, 140, 232 - 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. В задоволенні заяви Акціонерного товариства Комерційний банк “ПриватБанк» про забезпечення позову б/н від 08.12.2025 у справі №913/201/25 відмовити.
Ухвала набрала законної сили з моменту її підписання 11.12.2025 у відповідності до ст.235 ГПК України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст.256 ГПК України та порядку, визначеному ст.257 ГПК України.
Суддя Олена ДРАГНЄВІЧ