вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"16" жовтня 2025 р. м. Київ Справа № 911/1569/22
Суддя Господарського суду Київської області Смірнов О.Г., за участю секретаря судового засідання Дубенко Г.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №911/1569/22
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРС ГАРД"
до відповідача: Боярської міської ради
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_1
про визнання незаконним та скаcування рішення
за участю представників:
від позивача: Марченко В.А.
від відповідача: не з'явився
від третьої особи: не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю "ФОРС ГАРД" звернулось до Господарського суду Київської області позовною заявою №б/н від 31.08.2022 до Боярської міської ради про визнання незаконним та скаcування рішення Боярської міської ради №22/1479 від 24.02.2022.
При цьому, разом з позовом позивачем подано до суду клопотання про витребування доказів.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.09.2022 позовну заяву передано для розгляду судді Смірнову О.Г.
Ухвалою суду від 07.09.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 06.10.2022 о 14:00 та витребувано у відповідача належним чином засвідчену копію рішення від 24.02.2022 №22/1479.
27.09.2022 на адресу суду від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі.
05.10.2022 на електронну пошту суду від позивача надійшла заява про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 . Вказана заява підписана електронним цифровим підписом.
06.10.2022 на адресу від відповідача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи, а саме рішення Боярської міської ради №22/1479 від 24.02.2022.
Ухвалою суду від 06.10.2022 залучено до участі у справі №911/1569/22 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 та зупинено провадження у справі №911/1569/22 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №369/6625/22.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2023 ухвалу Господарського суду Київської області від 06.10.2022 у справі №911/1569/22 в частині зупинення провадження у справі скасовано та передано справу для продовження розгляду до Господарського суду Київської області.
27.02.2023 на адресу суду надійшли матеріали справи № 911/1569/22.
Ухвалою суду від 13.03.2023 призначено підготовче засідання на 06.04.2023 о 14:40.
04.04.2023 на адресу суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання про зупинення провадження у справі.
06.04.2023 на електронну пошту суду від позивача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, яке підписано електронним цифровим підписом.
Ухвалою суду від 06.04.2023 продовжено строк підготовчого провадження у справі №911/1569/22 та відкладено підготовче засідання на 28.04.2023 о 10:00.
27.04.2023 на електронну пошту суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, який підписаний електронним цифровим підписом, в якому останній проти позовних вимог заперечує, мотивуючи свою позицію наступним:
- оскаржуваним рішенням Боярської міської ради від 24.02.2022 №22/1479 вирішено питання щодо передачі третій особі в оренду (з правом передачі в суборенду) земельної ділянки з кадастровим номером 3222410300:02:009:5440 (комунальної форми власності), площею 1,3105 га. За наявними відомостями. у третьої особи наявні речові права на об?єкти нерухомого майна, розміщені на земельній ділянці з кадастровим номером 3222410300:02:009:5440;
- з матеріалів справи вбачається, що ТОВ «ФОРС ГАРД» є власником об??єкта нерухомого майна площею 19,5 кв.м., яке нібито знаходиться на спірній земельній ділянці;
- з огляду на те, що спірна земельна ділянка не перебувала у власності або оренді (у користуванні на іншому правовому титулі) у особи, яка нібито відчужила об?єкт нерухомого майна позивачеві, правило, передбачене ч. 1 ст. 120 ЗК України, у даному випадку не діє. Отже, будь-яке речове право на спірну земельну ділянку до позивача не перейшло;
- у витязі з ДЗК про земельну ділянку (доданий до позовної заяви) міститься кадастровий план спірної земельної ділянки, на якому зображені 5 об?єктів нерухомого майна. Тож, твердження позивача про те, що право оренди спірної земельної ділянки повинно було перейти саме до нього (нібито власника одного з об?єктів нерухомого майна) варто оцінювати критично;
- згідно доданого до позову витягу з ДРРП підставою виникнення у позивача права власності на об?єкт нерухомого майна вказаний договір №217. Разом з тим, до позову додана копія договору купівлі-продажу об?єкта нерухомого майна площею 19,5 кв.м з іншим номером.
28.04.2023 на електронну пошту суду від позивача надійшли заперечення на клопотання третьої особи про зупинення провадження у справі, які підписано електронним цифровим підписом.
Ухвалою суду від 28.04.2023 постановлено оголосити перерву у підготовчому засіданні до 19.05.2023 о 09:30.
18.05.2023 на електронну пошту суду від позивача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання на іншу дату. Вказане клопотання підписано електронним цифровим підписом.
Ухвалою суду від 19.05.2023 відкладено підготовче засідання на 15.06.2023 о 15:15.
14.06.2023 на електронну пошту суду від позивача надійшло клопотання, яке підписане електронним цифровим підписом, в якому останній просить суд:
- не розглядати пункт 1 прохальної частини заперечень позивача від 27 квітня 2023 року;
- зупинити провадження у справі №911/1569/22 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №369/6625/22.
Ухвалою суду від 15.06.2023 клопотання ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРС ГАРД" про зупинення провадження у справі №911/1569/22 задоволено та зупининено провадження у справі №911/1569/22 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №369/6625/22.
Ухвалою суду від 20.05.2025 поновлено провадження у справі №911/1569/22 та призначено підготовче засідання з розгляду справи на 26.06.2025 о 14:20.
Ухвалою суду від 26.06.2025 відкладено підготовче засідання на 17.07.2025 о 15:00.
У підготовчому засіданні 17.07.2025 судом оголошено перерву до 31.07.2025 о 17:00.
Ухвалою суду від 17.07.2025 повідомлено ОСОБА_1 про те, що судове засідання у справі №911/1569/22 відбудеться 31.07.2025 о 17:00.
29.07.2025 на адресу суду від позивача надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи, в якому останній просить суд визнати поважними причини пропуску строку для подання додаткового доказу у даній справі та поновити позивачу відповідний строк для подання копії витягу з Державного реєстру речових прав 427909221.
30.07.2025 через систему «Електронний суд» від третьої особи надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату.
Ухвалою суду від 31.07.2025 закрито підготовче провадження у справі №911/1569/22 та призначено справу до судового розгляду по суті на 28.08.2025 о 11:45. Клопотання позивача про приєднання доказів до матеріалів справи, визнання поважними причини пропуску строку для подання доказу та поновлення відповідного строку повернуто без розгляду Товариству з обмеженою відповідальністю "ФОРС ГАРД".
У судовому засіданні 28.08.2025 судом оголошено перерву до 16.10.2025 о 10:15.
Ухвалою суду від 28.08.2025 повідомлено Боярську міську раду та ОСОБА_1 про те, що судове засідання у справі №911/1569/22 відбудеться 16.10.2025 о 10:15.
14.10.2025 через систему «Електронний суд» від третьої особи надійшла заява про розгляд справи без участі третьої особи та її представника.
У судове засідання 16.10.2025 з'явився представник позивача.
Представник відповідача та третя особа в судове засідання 16.10.2025 не з'явились, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правові норми, які підлягають застосуванню, враховуючи позиції учасників справи, суд встановив.
Позов мотивовано порушенням, на думку позивача, його прав, як землекористувача земельної ділянки кадастровий номер: 3222410300:02:009:5440, що знаходиться за адресою Київська область, Фастівській район, місто Боярка, вулиця Білогородська, 53.
Так, позивач зазначає, що він на підставі договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 15 лютого 2022 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Д.В., зареєстрованого в реєстрі за №218, набув у власність нежитлову будівлю, операторну АЗС, розташовану на земельній ділянці площею 1,3105 га, кадастровий номер: 3222410300:02:009:5440, за адресою: Київська область, Фастівській район, місто Боярка, вулиця Білогородська, будинок 53а, на підтвердження чого позивачем долучено до матеріалів справи вказаний вище договір купівлі-продажу нежитлової будівлі.
Позивач наголошує на тому, що право власності на нежитлову будівлю Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРС ГАРД" зареєстровано приватним нотаріусом Поньомарьовою Д.В. в Державному ресстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 15.02.2022, індексний номер витягу 299708687, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2571787932140. Вказаний витяг позивачем долучено до матеріалів справи.
З позовної заяви вбачається, що згідно відомостей, які містяться в Державному земельному кадастрі про земельну ділянку кадастровий номер: 3222410300:02:009:5440, зазначена земельна ділянка розташована в Київській області, м. Боярка, вулиця Білогородська, 53, цільове призначення 11.04, категорія земель землі промисловості, транспорту, зв?язку, енергетики, оборони та іншого призначення, форма власності комунальна, площа 1 3105 гектарів. Дата державної реєстрації земельної ділянки 12.02.2021. Відповідний витяг позивачем долучено до матеріалів справи.
Позивач вказує, що станом на дату подання позовної заяви право постійного користування вказаною вище земельною за будь-якими особами юридичними чи/або фізичними не зареєстровано.
Позивач зазначає, що 07.06.2022 звернувся до Боярської міської ради з заявою вих. 0706/22 щодо оренди земельної ділянки, в якій повідомив Боярську міську раду, що ТОВ «Форс Гард» розпочинає ведення господарської діяльності за місцем реєстрації речового права нерухомого майна, набутого за Договором купівлі-продажу нежитлової будівлі, зареєстровано в реєстрі за №218 від 15.02.2022 та посвідчено приватним нотаріусом Пономарьовою Д.В. Київського міського нотаріального округу. Майно зареєстровано за адресою: Київська область, Фастівський р-н, м. Боярка, вул. Білогородська, 53а. У вказаній заяві позивач просив відповідача сприяти позивачу укласти договір оренди або суборенди земельної ділянки за адресою: Київська область, Фастівський р-н, м. Боярка, вулиця Білогородська, 53, кадастровий номер: 3222410300:02:009:5440. Вказаний лист позивачем долучено до матеріалів справи.
У відповідь на вказану вище заяву Боярська міська рада листом від 06.07.2022 №02-10/2703 повідомила позивача, що питання вказане у заяві розглядалось 27.06.2022 на черговому засіданні постійної депутатської комісії з питань стратегічного сталого розвитку, містобудування, архітектури, організації публічного простору, земельних відносин, охорони навколишнього середовища, зеленого будівництва та рекреаційних зон Боярської міської ради. Відповідно до висновків вказаної комісії, дане питання не рекомендовано до розгляду на черговій сесії Боярської міської ради у зв?язку із тим, що вказана земельна ділянка перебуває у користуванні іншої особи. Відповідний лист позивачем долучено до матеріалів справи.
З позову вбачається, що в подальшому адвокатом позивача на адресу відповідача був надісланий адвокатський запит від 14.07.2022 з проханням надати інформацію і відповідні копії документів про користувача земельної ділянки кадастровий номер: 3222410300:02:009:5440. Відповідний адвокатський запит позивачем долучено до матеріалів справи.
У відповідь на вказаний адвокатський запит Боярська міська рада листом від 22.07.2022 за №02-10/2944 повідомила позивача, що на засіданні депутатів чергової 22 сесії восьмого скликання від 24 лютого 2022 року було розглянуто питання та прийнято рішення щодо передачі земельної ділянки комунальної власності площею 1,3105 га з кадастровим номером 3222410300:02:009:5440 в оренду з правом суборенди фізичній особі. У вказаному листі відповідач також зазначив, що факту надання орендарем вказаної земельної ділянки згоди на обробку даних про нього, які є конфіденційною інформацією, а також наявність підстав для обробки даних про фізичну особу без її згоди з адвокатського запиту не вбачається. Вказаний лист позивачем долучено до матеріалів справи.
Позивач також зазначає, що на адресу відповідача було надіслано адвокатський запит від 16 серпня 2022 року з проханням надати копії документів, а саме: рішення відповідача про передачу в оренду земельної ділянки та інформацію чи був укладений договір оренди земельної ділянки на дату звернення з адвокатським запитом. Однак, відповідь відповідача на вказаний адвокатський запит не надходила. Відповідний адвокатський запит позивачем долучено до матеріалів справи.
Позивач наголошує на тому, що йому стало відомо з офіційного сайту Боярської міської ради про те, що відповідачем 24.02.2022 прийнято рішення №22/1479 Про передачу в довгострокову оренду земельної ділянки терміном на 49 років Орищенку О.В. (з правом суборенди), що знаходиться за адресою: м. Боярка, вул. Білогородська, 53, кадастровий номер 3222410300:02:009:5440.
З позову вбачається, що станом на дату звернення позивачем до суду, дане рішення відповідача не реалізоване, договір оренди земельної ділянки не укладено, право постійного користування земельною ділянкою не зареєстровано. Позивач вважає, що у зв?язку з прийняттям оскаржуваного рішення порушено його право як власника майна, позивач позбавлений можливості в установленому порядку здійснити оформлення оренди (суборенди) земельної ділянки.
Позивач зазначає, що у разі відведення іншій особі земельної ділянки, яка входить до меж землі, необхідної для обслуговування майна позивача, останній автоматично втратить можливість оформити належне йому право користування земельною ділянкою для обслуговування об?єктів нерухомого майна та, відповідно, може бути позбавлений можливості повноцінно користуватись власним нерухомим майном.
На думку позивача, його право на користування (оренду) земельною ділянкою, що знаходиться за адресою: м. Боярка, вул. Білогородська, 53, кадастровий номер 3222410300:02:009:5440, встановлене ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України, а відтак оскаржуване рішення Боярської міської ради підлягає визнанню незаконним та скасуванню.
Вказане вище стало підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРС ГАРД" до суду з позовною заявою, в якій останній просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Боярської міської ради від 24.02.2022 №22/1479.
Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши надані учасниками справи докази, а також заслухавши пояснення у судовому засіданні, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Пунктом 10 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів передбачено визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Так, земельна ділянка, з кадастровим номером 3222410300:02:009:5440, загальною площею 1,3105 га, що знаходиться за адресою Київська область, Києво-Святошинський район, місто Боярка, вул. Білогородська, 53, належить до комунальної форми власності, що підтверджується Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-9902066932022 від 31.08.2022.
Відповідно до рішення Боярської міської ради №22/1479 від 24.02.2022 Про передачу в довгострокову оренду земельної ділянки терміном на 49 (сорок дев'ять) років з правом передачі в суборенду для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд технічної інфраструктури (виробництва та розподілення газу, постачання пари та гарячої води, збирання, очищення та розподілення води) в м. Боярка, ОСОБА_1 було вирішено передати в довгострокову оренду терміном на 49 (сорок дев?ять) років Орищенку Олександру Валентиновичу земельну ділянку з правом передачі в суборенду, площею 1,3105 га кадастровий номер 3222410300:02:009:5440, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд технічної інфраструктури (виробництва та розподілення газу, постачання пари та гарячої води, збирання, очищення та розподілення води) в АДРЕСА_1 .
Також, Боярською міською радою було вирішено Орищенку Олександру Валентиновичу звернутися до Боярської міської ради для укладення договору оренди у письмовій формі на вказану земельну ділянку, зі ставкою орендної плати в розмірі 5% від нормативної грошової оцінки даної земельної ділянки в рік, відповідно до рішення Боярської міської ради від 23.12.2021 року №20/1367 та зобов'язано Орищенка Олександра Валентиновича зареєструвати право оренди на земельну ділянку у відповідності до чинного законодавства України.
Відповідно до статті 116 ЗК України (тут і надалі в редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Згідно ч. 1 статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
За частиною першою статті 120 ЗК України у разі набуття права власності на об'єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об'єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці (крім земель державної, комунальної власності), право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об'єкта до набувача такого об'єкта без зміни її цільового призначення. У разі якщо відчужувачу (попередньому власнику) такого об'єкта належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку, до набувача цього об'єкта переходить право власності на таку частку. При вчиненні правочину, що передбачає перехід права власності на зазначений об'єкт, мають дотримуватися вимоги частини шістнадцятої цієї статті.
Відповідно до ст. 377 Цивільного кодексу України (в редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) до особи, яка набула право власності на об'єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об'єкт незавершеного будівництва, право власності на який зареєстровано у визначеному законом порядку, або частку у праві спільної власності на такий об'єкт, одночасно переходить право власності (частка у праві спільної власності) або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об'єкт, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об'єкта, у порядку та на умовах, визначених Земельним кодексом України. Істотною умовою договору, який передбачає перехід права власності на об'єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об'єкт незавершеного будівництва, який розміщений на земельній ділянці і перебуває у власності відчужувача, є умова щодо одночасного переходу права власності на таку земельну ділянку (частку у праві спільної власності на неї) від відчужувача (попереднього власника) відповідного об'єкта до набувача такого об'єкта.
Отже, земельне та цивільне законодавство імперативно передбачають перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об'єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах статті 120 Земельного кодексу України, статті 377 Цивільного кодексу України, інших положеннях законодавства.
Відтак, особа, яка набула право власності на об'єкт нерухомості, розташований на земельній ділянці, якою користувався попередній власник нерухомого майна, набуває право вимагати оформлення на своє ім'я права користування земельною ділянкою в обсязі, які були встановлені для попереднього землекористувача - власника об'єкта нерухомості, або частиною земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування об'єкта нерухомості розташованого на ній.
Згідно п. 1. Договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 15.02.2022, який зареєстровано в реєстрі за №218, що укладений між ОСОБА_2 (далі - Продовець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФОРС ГАРД" (далі - Покупець), Продавець передає у власність, а Покупець приймає й зобов?язується оплатити на нижчевикладених умовах нежитлову будівлю, операторну АЗС, розташовану на земельній ділянці площею 1,3105 га, кадастровий номер: 3222410300:02:009:5440, за адресою: АДРЕСА_1 (п?ятдесят три з літерою «а»). Будівля позначена літ. «А1», її загальна площа становить 19,5 (дев?ятнадцять цілих п?ять десятих) кв. метрів, надалі - «Нерухоме майно».
Пунктом 2. Договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 15.02.2022 визначено, що нерухоме майно належить Продавцю згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №297487623, виданого 02 лютого 2022 року Шерстюк А.О., державним реєстратором Сквирської міської ради Київської області, право власності на нерухоме майно в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано 31 січня 2022 року Шерстюк А.О., державним реєстратором Сквирської міської ради Київської області, за номером запису: 46473637, реєстраційний номер об?єкту нерухомого майна: 2571787932140, підстави для державної реєстрації: технічний паспорт, серія та номер: Т101:3385-9152-5345-8056, виданий 31.01.2022, видавник: ЄДЕССБ, Документ отримано з ЄДЕССБ; довідка, серія та номер: 1, виданий 20.01.2022, видавник: ФОП Штеменко Сергій Миколайович.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Відповідно до ст. 6 цього ж закону орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.
Згідно ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
За змістом ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі: розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.
Згідно ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Відповідно до ст. 16 Закону України «Про оренду землі» укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами земельних торгів.
Отже, передача в оренду земельних ділянок із земель комунальної власності відповідних територіальних громад здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями та належною правовою підставою для набуття права оренди є укладений із власником договір оренди земельної ділянки, речове право за яким має бути зареєстроване в реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Як вбачається з матеріалів справи попередній власник нерухомого майна ОСОБА_2 жодних дій з метою оформлення права оренди щодо користування земельною ділянкою на якій розташоване нерухоме майно не здійснював, договір оренди не укладено, державна реєстрація відповідного права не проведена.
При цьому оскільки, договір оренди має базуватися на вільному волевиявленні сторін, щодо визначення обсягу права оренди, умов користування земельної ділянкою, інших істотних умов, до моменту укладення відповідного договору та проведення державної реєстрації відповідних речових прав, Труханський О.М. не міг вважатись суб'єктом якому належали майнові права щодо користування земельною ділянкою загальною площею 1, 3105 га, в той час як площа нерухомого майна складає 19, 5 кв. метрів, оскільки останньому разом з відповідачем належало право визначити, зокрема, розмір земельної ділянки, який може бути переданий в оренду.
У постанові Верховного Суду від 04.12.2018 у справі №910/18560/16 було сформовано правовий висновок, згідно якого передбачений законодавцем принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди не знаходить належного втілення у нормах, які регулюють перехід прав на земельну ділянку при переході права власності на споруду, яка на ній розташована, коли такий об'єкт нерухомого майна знаходиться на земельній ділянці, що перебуває на праві постійного користування.
В постанові Верховного Суду від 28.02.2020 у справі №913/169/18 було сформовано правовий висновок, згідно якого за імперативними вимогами статті 125 ЗК України від однієї особи до іншої особи за правилами статті 120 цього Кодексу та частини 3 статті 7 Закону України «Про оренду землі» не може перейти право оренди земельної ділянки, яке у попереднього землекористувача ще не виникло станом на час відчуження ним будівель, розташованих на цій земельній ділянці, незалежно від дати укладення договору оренди земельної ділянки, оскільки виникненням права оренди є момент державної реєстрації цього речового права, а не дата укладення договору оренди; відсутність у продавця будівлі на момент її відчуження зареєстрованого права оренди земельної ділянки, на якій розташована ця будівля, унеможливлює як перехід такого права оренди до покупця будівлі (відповідача) за правилами частини 3 статті 7 Закону України «Про оренду землі», так і заміну сторони у зобов'язанні.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.07.2022 у справі №910/5201/19 у разі укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна за відсутності в попереднього власника такого нерухомого майна належним чином оформлених прав користування земельною ділянкою, на якій розміщено нерухоме майно, положення статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України в частині переходу прав на земельну ділянку до нового власника в тому ж обсязі застосуванню не підлягають. Отримання особою в оренду земельної ділянки в розмірах, що значно перевищують площу належної їй будівлі, для нового будівництва передбачає дотримання процедури проведення земельних торгів у порядку, визначеному положеннями статей 134, 135 ЗК України.
При цьому, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі №200/606/18 зазначила, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів Давнього Риму (лат. superficies solo cedit - збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об'єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об'єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об'єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об'єкти розташовані. Отже, об'єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об'єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об'єкт права власності. Звідси власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об'єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об'єктом нерухомого майна.
З огляду на вказане, власник нерухомого майна дійсно не може бути обмежений у праві користування земельною ділянкою, що розташована безпосередньо під об'єктом нерухомого майна, така земельна ділянка не може бути окремим об'єктом цивільного обороту, на неї не може претендувати інша особа.
Отже, принцип єдності юридичної долі земельної ділянки захищає інтереси власника будівель та споруд, що на ній розташовані від ситуації, коли на земельну ділянку під об'єктами нерухомого майна може претендувати інша особа, що загрожуватиме нормальному цивільному обороту та невіддільності таких будівель від земельної ділянки, на якій вони розташовані.
Проте, вказаний принцип (єдності юридичної долі земельної ділянки) не захищає права на землю, яка не розташована безпосередньо під об'єктами нерухомості. Право на користування земельною ділянкою у розмірі більшому ніж зайняте об'єктами нерухомості має бути належним чином оформлене та зареєстроване.
З огляду на це позивач не може розраховувати на те, що із набуттям права власності на нежитлову будівлю - операторну АЗС загальною площею 19, 5 кв. метрів до нього перейшло право на оренду земельної ділянки загальною площею 1, 3105 га.
При цьому, з наявного в матеріалах справи кадастрового плану земельної ділянки з кадастровим номером 3222410300:02:009:5440, що є додатком до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, вбачається що на спірній земельній ділянці знаходиться 5 об'єктів нерухомого майна.
Таким чином, позивачем не доведено наявності у нього захищуваного права в аспекті права користування земельною ділянкою на умовах оренди загальною площею 1, 3105 га з кадастровим номером 3222410300:02:009:5440, у зв'язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Разом з цим, з наданих до матеріалів справи доказів вбачається, що придбане позивачем нерухоме майно - операторна АЗС знаходиться за адресою м. Боярка, вулиця Білогородська, 53А, в той час як адреса земельної ділянки з кадастровим номером 3222410300:02:009:5440 - м. Боярка, вулиця Білогородська, 53. За спірним рішенням Орищенку О.В. було передано земельну ділянку з кадастровим номером 3222410300:02:009:5440, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .
Також, в матеріалах справи міститься рішення Боярської міської ради №6/323 від 25.02.2021, яким вирішено передати Орищенку О.В. в довгострокову оренду земельну ділянку площею 1, 3105 га, кадастровий номер 3222410300:02:009:5440, яка знаходиться за адресою м. Боярка, вулиця Білогородська, 61, а також договір оренди земельної ділянки укладений на виконання вказаного рішення ради.
Однак, доказів поділу земельної ділянки на різні адреси, рішення міської ради про зміну адреси спірної земельної ділянки або присвоєння різних адрес вказаним об'єктам нерухомого майна, які знаходяться на спірній земельній ділянці згідно кадастрового плану земельної ділянки, що є додатком до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, матеріали справи не містять, що також підтверджує вказаний вище висновок суду.
Велика Палата Верховного Суду вже зауважувала, що у кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату позивач хоче досягнути унаслідок вирішення спору. Суд розглядає справи у межах заявлених вимог, але, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України. Виконання такого обов'язку пов'язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально (постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2021 у справі № 9901/172/20 (пункти 1, 80-81, 83), від 01.07.2021 у справі № 9901/381/20 (пункти 1, 43-47), від 26.10.2021 у справі № 766/20797/18 (пункти 6, 20-26, 101, 102), від 01.02.2022 у справі № 750/3192/14 (пункти 4, 26, 47), від 22.09.2022 у справі № 462/5368/16-ц (пункти 4, 36), від 04.07.2023 у справі № 233/4365/18 (пункт 31)).
Суд також враховує, що задоволення судом позовної вимоги має, з урахуванням вимог правовладдя (верховенства права), дозволити досягнути мети судочинства, зокрема реально відновити суб'єктивне право, яке порушив, оспорює або не визнає відповідач. Якщо таке право чи інтерес мають бути захищені лише певним способом, і той, який обрав позивач, можна використати для захисту інших прав або інтересів, а не тих, за захистом яких він звернувся до суду, суд визнає обраний позивачем спосіб захисту неналежним, зокрема неефективним, і відмовляє у позові. У тому ж випадку, якщо заявлену позовну вимогу взагалі не можна використати для захисту права чи інтересу, оскільки незалежно від доводів сторін спору суд не може її задовольнити, таку вимогу не можна розглядати як спосіб захисту (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 331/6927/16-ц (пункт 36), від 22.09.2020 у справі № 127/18934/18).
Решта доводів сторін, а також всі подані докази судом уважно досліджено та розглянуто, однак вони не спростовують вказаних висновків суду.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом. Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (постанова Конституційного суду України №3-рп/2003 від 30.01.2003 року).
Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі “Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору, відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "ФОРС ГАРД".
У судовому засіданні, яке відбулось 16.10.2025, відповідно до частини 1 статті 240 ГПК України, було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивну частини.
Керуючись ст. ст. 7, 8, 13, 74, 86, 123, 129, 233, 236, 238, ч. 1 ст. 240 ГПК України, суд
1. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРС ГАРД" до Боярської міської ради відмовити.
2. Витрати зі сплати судового збору покласти на позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "ФОРС ГАРД".
Повне рішення складено 10.12.2025.
Суддя О.Г. Смірнов
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.