ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
11.12.2025Справа № 910/10627/25
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Літвінової М.Є. розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КРЕМБУДІНДУСТРІЯ"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Паливно процесинговий центр"
про стягнення 30 351, 39 грн.
Без повідомлення (виклику) представників учасників справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю "КРЕМБУДІНДУСТРІЯ" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Паливно Процесинговий Центр" (далі - відповідач) про стягнення 30 351, 39 грн.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначає, що позивач свої зобов'язання згідно з умовами Договору виконав належним чином, у той же час відповідач, всупереч положень Договору № 763/1 від 15.07.2022 та норм чинного законодавства, своїх зобов'язань належним чином не виконав, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.09.2025 відкрито провадження у справі № 910/10627/25, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (без проведення судового засідання); встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.
Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву, хоча про розгляд Господарським судом міста Києва справи № 910/10627/25 відповідач повідомлявся належним чином шляхом надсилання ухвали суду до електронного кабінету відповідача, що підтверджується повідомленням про доставлення процесуального документа з бази "Діловодство спеціалізованого суду".
Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Згідно з ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
За таких обставин, відповідач вважається належним чином повідомлений про розгляд Господарським судом міста Києва справи № 910/10627/25.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
15 липня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Паливно Процесинговий Центр» (далі - Комісіонер) та Товариством з обмеженою відповідальністю «КРЕМБУДІНДУСТРІЯ» (далі - Замовник) було укладено Договір № 763/1 (Договір) з протоколом погодження умов розрахунків під час обслуговування до даного договору.
Відповідно до п. 1.2. Договору послуги - це послуги заправки автотранспорту безпосередньо в паливний бак дизельним паливом, рідким реагентом, скрапленим нафтовим газом-паливом, іншими видами нафтопродуктів і продуктів нафтопереробки, проїзд по платних дорогах, тунелях і на поромах, використання парковок і мийок, послуги процесингу - збір і обробка інформації для змовника, а також інші послуги, що надаються з використанням пластикових карт «ARIS».
Згідно з п. 2.1. Договору Комісіонер зобов?язується надавати замовнику пластикові карти «ARIS» і надавати йому послуги на станціях Комітента, з використанням замовником пластикових карт «ARIS».
При цьому п. 4.1. Договору встановлює, що вартість наданих послуг замовнику на станціях, з використанням Пластикової карти «ARIS», визначається на підставі діючої на Станції ціни з урахуванням умов, передбачених в Протоколах, які є невід?ємною частиною цього договору. Вартість наданих замовнику на станціях комітента послуг фіксується в платіжній квитанції - чеку, виданому пост-терміналом.
Фактом підтвердження надання замовнику послуг є чек встановленої форми(п. 4.2 Договору).
Прийняття умов оплати і ціни замовником вважається факт початку надання послуг автотранспорту замовника на станції (п. 4.5 Договору).
Термін, протягом якого замовник оплачує вартість наданих послуг, вказується в протоколі узгодження умов розрахунків. Замовник має право вносити передоплату за Договором, при цьому в призначенні платежу вказується номер і дата Договору (п.4.8 Договору).
У разі втрати чека, документом, що підтверджує факт надання послуг, є електронний запис по транзакції на сервері комітента (п.4.9 Договору).
Відповідно до п. 8.1. Договору цей договір діє з моменту підписання до 31 грудня 2022 року.
Згідно з п. 8.2. Договору договір вважається пролонгованим на кожний наступний календарний рік, якщо за 10 календарних днів до моменту закінчення терміну його дії жодна із сторін не заявить про необхідність закінчення терміну дії договору.
Відповідно до п. 8.4. Договору договір може бути розірваний в односторонньому порядку однією із сторін після попереднього письмового повідомлення іншої сторони не менше ніж за 10 календарних днів до дати розірвання договору.
Згідно з п. 8.5. Договору у разі припинення терміну дії або розірвання договору сторони зобов?язані провести розрахунки відповідно до положень, встановлених договором та додатками до нього.
Крім того, між ТОВ «Паливно Процесинговий Центр» та ТОВ «КРЕМБУДІНДУСТРІЯ» було укладено протокол № 1 погодження умов розрахунків під час обслуговування з пластикових карт від 15.07.2022 до Договору № 763/1 від 15.07.2022.
Пунктом 1 Протоколу встановлено наступний термін оплати послуг заправки автотранспорту замовника дизельним паливом і додаткових послуг: передоплата.
На виконання умов даного договору позивачем за період з 15 липня 2022 року до 31 березня 2025 року перераховано на рахунок ТОВ «Паливно Процесинговий Центр» грошові кошти у сумі 7 380 000,00 грн, а саме:
- у 2022 році 1 170 000,00 грн;
- у 2023 році 2 570 000,00 грн;
- у 2024 році 3 230 000,00 грн;
- у 2025 році 410 000,00 грн.
Дані обставини підтверджуються доданими до даної позовної заяви копіями платіжних інструкцій, які долучені до матеріалів справи.
Відповідно до підписаних сторонами актів надання послуг на виконання Договору №763/1 від 15.07.2022 ТОВ «Паливно Процесинговий Центр» за період з 15 липня 2022 року до 31 березня 2025 року надало ТОВ «КРЕМБУДІНДУСТРІЯ» послуги загальною вартістю 7 349 648, 29 грн, а саме:
- у 2022 році 1 069 682,70 грн;
- у 2023 році 2 613 637,01 грн;
- у 2024 році 3 282 270,03 грн;
- у 2025 році 384 058,55 грн.
Як зазначає позивач, з 01 квітня 2025 року ТОВ «Паливно Процесинговий Центр» припинило виконання умов Договору №763/1 від 15.07.2022, а тому вартість оплачених, але не наданих послуг, за Договором №763/1 від 15.07.2022 становить 30 351,39 грн.
Між сторонами підписано акт звірки взаємних розрахунків за період березень 2025 року, згідно з яким станом на 31 березня 2025 року заборгованість ТОВ «Паливно Процесинговий Центр» перед ТОВ «КРЕМБУДІНДУСТРІЯ» складає 30 351, 39 грн.
З метою проведення розрахунків між сторонами, 05 серпня 2025 року ТОВ «КРЕМБУДІНДУСТРІЯ» направило на адресу ТОВ «Паливно Процесинговий Центр» вимогу про повернення грошових коштів, що підтверджується накладною № 0104200223136 та описом вкладення у цінний лист.
У вказаній вимозі ТОВ «КРЕМБУДІНДУСТРІЯ» повідомило відповідачу про розірвання Договору № 763/1 від 15.07.2022 починаючи з 17 серпня 2025 року та вимагало у семиденний строк від дня пред?явлення вимоги повернути ТОВ «КРЕМБУДІНДУСТРІЯ» вартість оплачених, але не наданих послуг, за Договором №763/1 від 15.07.2022 у сумі 30 351, 39 грн.
Як зазначає позивач, станом на 25 серпня 2025 року ТОВ «Паливно Процесинговий Центр» не надав жодної відповіді на вказану вище вимогу та останнім не було повернуто вартість оплачених, але не наданих послуг за Договором №763/1 від 15.07.2022 у сумі 30 351, 39 грн, що і стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з таких підстав.
Пунктом 1 частини другої ст. 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до частини другої ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Як встановлено судом, спірні правовідносини сторін виникли на підставі укладеного між сторонами Договору № 763/1 від 15.07.2022.
Відповідно до частини першої ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частина 1 ст. 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов?язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Так, ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України зазначає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
На підтвердження надання позивачем послуг за спірним Договором в період з 15 липня 2022 року до 31 березня 2025 року надано підписані сторонами акти надання послуг на загальною вартістю 7 349 648, 29 грн.
Зауважень щодо кількості та якості наданих позивачем у спірному періоді послуг та заперечень проти підписання вказаних Актів згідно з п. 3.3. 6 Договору, відповідачем надано не було.
Оскільки, ТОВ «КРЕМБУДІНДУСТРІЯ» відповідно до п. 8.4. Договору направило на адресу ТОВ «Паливно Процесинговий Центр» повідомлення про розірвання Договору №763/1 від 15.07.2022 починаючи з 17 серпня 2025 року, то в силу положень ст. 651 Цивільного кодексу України Договір №763/1 від 15.07.2022 починаючи з 17 серпня 2025 року є розірваним.
Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Зобов?язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Як встановлено ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов?язків.
Відповідно до частини першої ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Пунктом 1 Протоколу № 1 погодження умов розрахунків під час обслуговування з пластикових карт від 15.07.2022 до Договору № 763/1 встановлено наступний термін оплати послуг заправки автотранспорту замовника дизельним паливом і додаткових послуг: передоплата.
Як було встановлено вище, вартість оплачених, але не наданих послуг, за Договором №763/1 від 15.07.2022 становить 30 351, 39 грн, адже в матеріалах справи відсутні докази виконання відповідачем зобов?язання за Договором №763/1 від 15.07.2022 саме на таку суму.
Отже, враховуючи розірвання Договору №763/1 від 15.07.2022 у відповідача виникло зобов?язання перед позивачем по поверненню вартості оплачених, але не наданих послуг (аванс), за Договором №763/1 від 15.07.2022 на суму 30 351,39 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов?язку не встановлений або визначений моментом пред?явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов?язок у семиденний строк від дня пред?явлення вимоги, якщо обов?язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Так, 05 серпня 2025 року ТОВ «КРЕМБУДІНДУСТРІЯ» направило на адресу ТОВ «Паливно Процесинговий Центр» вимогу, у якій просило у семиденний строк від дня її пред?явлення повернути позивачу вартість оплачених, але не наданих послуг, за Договором №763/1 від 15.07.2022 у сумі 30 351, 39 грн. Строк виконання зобов?язання з повернення суми авансу за Договором №763/1 від 15.07.2022 - 12 серпня 2025 року.
Станом на момент розгляду справи відповідачем так і не повернуто вартість оплачених, але не наданих послуг за Договором №763/1 від 15.07.2022 у сумі 30 351, 39 грн.
Згідно з ч. 4 ст. 653 ЦК України сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов?язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Зі змісту ст. 693 Цивільного кодексу України вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
За приписами ч. 1 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
За змістом цієї статті безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які вникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуте за допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, в разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав, договірний характер правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України, у тому числі й щодо зобов'язання повернути майно потерпілому.
Отже, із змісту зазначеної норми вбачається, що підставою виникнення зобов?язання, визначеного даною нормою, є сукупність наступних умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав, або коли така підстава згодом відпала. До таких підстав відноситься також випадок, коли зобов?язання було припинено на вимогу однієї із сторін, якщо це допускається договором або законом.
У постанові Верховного Суду від 25.03.2020 у справі №537/4259/15-ц визначено, що тлумачення частини третьої статті 651, частини четвертої статті 653, пункту 3 частини третьої статті 1212 Цивільного кодексу України свідчить, що якщо одна із сторін договору передала у власність іншій стороні певне майно (сплатила кошти) і судом встановлено порушення еквівалентності зустрічного надання внаслідок невиконання або неналежного виконання своїх обов?язків однієї із сторін, сторона, що передала майно (сплатила кошти), має право вимагати повернення переданого іншій стороні в тій мірі, в якій це порушує погоджену сторонами еквівалентність зустрічного надання. Тобто, якщо сторона яка вчинила виконання, проте не отримала зустрічного надання в обсязі, який відповідає переданому майну (сплаченим коштам) і згодом відмовилася від договору, то вона може вимагати від сторони, яка порушила договір і не здійснила зустрічне надання, повернення майна (коштів) на підставі пункту 3 частини третьої статті 1212 Цивільного кодексу України.
Про можливість виникнення позадоговірного грошового зобов?язання на підставі ст. 1212 ЦК України зазначала також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі №910/10156/17.
Позиція Верховного Суду з приводу того, що відмова замовника від договору є підставою для задоволення вимоги про повернення невикористаної частини авансу (виконаного однією стороною у припиненому зобов?язанні) відповідно до вимог ст. 1212 ЦК України, викладена у постановах Верховного Суду від 11.11.2018 у справі №910/13332/17, від 25.02.2021 у справі №904/7804/16, від 16.03.2021 у справі №910/10233/20, від 01.06.2021 у справі №916/2368/18, від 24.11.2021 у справі №910/17235/20. Хоч у вказаних справах і вирішувалося питання щодо стягнення авансу за договором підряду, проте сам лише вид укладеного договору в цьому випадку не впливає на застосування ст. 1212 ЦК України.
Аналогічна правова позиція щодо можливості стягнення замовником з підрядника невикористаної суми авансу у разі припинення договірних правовідносин за аналогічних фактичних обставин викладена також у постановах Верховного Суду від 11.11.2018 у справі №910/13332/17, від 25.02.2021 у справі №904/7804/16, від 16.03.2021 у справі №910/10233/20, від 01.06.2021 у справі №916/2368/18, від 24.11.2021 у справі №910/17235/20, від 19.03.2025 у справі №910/2026/24.
Зазначені постанови Верховного Суду підтверджують усталений підхід до вирішення спорів цієї категорії, згідно з яким припинення договірних правовідносин замовником з виконавцем (підрядником) у зв?язку з порушенням останнім договірних зобов?язань створює підстави для стягнення невикористаної суми авансу в порядку ст. 1212 ЦК України.
За доводами суду, з огляду не надання відповідачем послуг за Договором №763/1 від 15.07.2022 на суму 30 351, 39 грн та одностороннє розірвання такого договору на підставі вимоги від 05.08.2025, ТОВ «Паливно Процесинговий Центр» зберігає у себе без достатніх правових підстав грошові кошти (аванс), належні ТОВ «КРЕМБУДІНДУСТРІЯ», у сумі 30 351,39 грн, що в свою чергу свідчить про наявність правових підстав для стягнення з ТОВ «Паливно Процесинговий Центр» на користь ТОВ «КРЕМБУДІНДУСТРІЯ» грошових коштів у сумі 30 351,39 грн на підставі ст. 1212 ЦК України як безпідставно набутого майна.
Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Саме на позивачеві лежить процесуальний тягар доведення суду першої інстанції підстав, розміру, строку обчислення боргу шляхом надання суду деталізованого розрахунку усіх заявлених позивачем сум. Водночас, відповідач вправі надати відповідні заперечення щодо позовних вимог та здійснити контррозрахунок таких сум. Як розрахунок позивача, так і контррозрахунок відповідача повинні бути аргументованими, щоби суд, аналізуючи відповідні докази та аргументи учасників справи, виконував функцію здійснення правосуддя, а не змушений би був, в іншому випадку, виконувати обчислення, тобто здійснювати дії, покладені законом на учасників справи.
Аналогічна правова позиція викладені у постанові Верховного Суду від 21.11.2019 у справі №910/1265/17.
Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
У зв'язку з наведеними обставинами, суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.
Витрати позивача по сплаті судового збору (у розмірі 2 422, 40 грн, розрахованого із застосуванням понижуючого коефіцієнту у розмірі 0,8 за подання позовної заяви з долученими до неї документами в електронній формі з використанням системи «Електронний суд»), з огляду на висновки суду про задоволення позовних вимог, суд покладає на відповідача відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "КРЕМБУДІНДУСТРІЯ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Паливно Процесинговий Центр" про стягнення 30 351, 39 грн задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Паливно процесинговий центр" (адреса: 03134, місто Київ, вулиця Симиренка, будинок 1/2, код ЄДРПОУ 43552213) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КРЕМБУДІНДУСТРІЯ" (адреса: 40000, Сумська область, місто Суми, вулиця Петропавлівська, будинок 86, офіс 93; код ЄДРПОУ 36865046) суму коштів у розмірі 30 351 (тридцять тисяч триста п'ятдесят одну) грн 39 коп та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 11.12.2025.
Суддя М.Є. Літвінова