ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
02.12.2025Справа № 910/8513/25
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Д.Трейдінг";
до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго";
про стягнення 100 367 775,20 грн.
Суддя Мандриченко О. В.
Секретар судового засідання Григоренко С. В.
Представники:
Від позивача: Бова О.Ю., адвокат, довіреність від 27.01.2025 №21/ДТРЕЙД/2025;
Від відповідача: Драчова М.С., адвокат, довіреність від 20.11.2024 № 20/11-27.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Д.Трейдінг" (далі також - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі також - відповідач) про стягнення інфляційних втрат у розмірі 81 570 418,98 грн та 3% річних у розмірі 18 842 515,49 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором про врегулювання небалансів електричної енергії № 0065-01024 від 07.05.2019.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.07.2025 вирішено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі № 910/8513/25, розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, а підготовче засідання призначити на 16.09.2025.
11.08.2025 Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" подало до господарського суду відзив на позовну заяву, в якій просило відмовити у задоволенні позову.
19.08.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Д.Трейдінг" до господарського суду надійшла відповідь на відзив Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго".
14.10.2025 Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" подало до господарського суду клопотання про зупинення провадження у справі, в якому просило зупинити провадження у справі № 910/8513/25 до прийняття рішення об'єднаною платою Касаційного господарського суду у складі Верховного суду у справі № 910/10365/15.
У підготовчому засіданні 14.10.2025 судом розглядалося клопотання Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про зупинення провадження у справі, за наслідками розгляду якого, судом у задоволенні вказаного клопотання відмовлено повністю.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.10.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/8513/25 до судового розгляду по суті.
27.10.2025 Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" подало до господарського суду клопотання про відстрочення виконання рішення.
10.11.2025 до господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Д.Трейдінг" надійшла заява, в якій заперечувало проти відстрочення виконання рішення.
Під час розгляду спору по суті у судовому засіданні 02.12.2025 представник позивача позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні 02.12.2025 проти позовних вимог заперечував, у задоволенні позову просив відмовити.
02.12.2025 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Позивач є учасником ринку електричної енергії та здійснює свою діяльність на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу, виданої згідно з постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) № 222 від 15.02.2019.
Відповідно до частини другої статті 2 Закону України "Про ринок електричної енергії" (далі - Закон) основні умови діяльності учасників ринку електричної енергії та взаємовідносини між ними визначаються нормативно-правовими актами, що регулюють впровадження Закону про ринок, зокрема, правилами ринку, які, в тому числі, визначають правила функціонування балансуючого ринку.
Так, пунктом 1.3.2 глави 1.3 Правил ринку, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 307 (далі - Правила ринку), встановлено, що для суб'єктів господарювання, визначених у підпункті 1.2.1 глави 1.2, обов'язковою умовою участі на ринку електричної енергії є укладення договору про врегулювання небалансів електричної енергії з ОСП, що є договором приєднання, типова форма якого наведена в додатку 1 до цих Правил. Учасники ринку укладають договір про врегулювання небалансів електричної енергії шляхом приєднання до договору.
07.05.2019 позивачем та відповідачем укладено договір про врегулювання небалансів шляхом подання позивачем і акцептування відповідачем заяви-приєднання до договору про врегулювання небалансів (далі - Договір про врегулювання небалансів, договір).
На підставі Договору про врегулювання небалансів позивач став учасником ринку електричної енергії та стороною відповідальною за баланс, у розумінні Правил ринку та Закону.
Позивач вказує, що Господарський суд міста Києва розглянув судові справи про стягнення з відповідача заборгованості за несвоєчасну оплату небалансів за Договором про врегулювання небалансів, зокрема, за періоди купівлі-продажу небалансів електричної енергії: з 01.10.2020 по 31.05.2021 у справі № 910/11055/21; з 21.11.2022 по 10.04.2024 у справі № 910/18572/23; з 01.10.2023 по 30.06.2024 у справі № 910/14374/24.
З огляду на несвоєчасність здійснених відповідачем розрахунків за договором, що підтверджено рішеннями судів, що набрали законної сили у справах № 910/11055/21, № 910/18572/23 і № 910/14374/24, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення 100 412 934,47 грн з яких 81 570 418,98 грн - інфляційні втрати, а 18 842 515,49 грн - три проценти річних.
Відповідач, заперечуючи проти задоволення розміру позовних вимог, вказує, що може сплачувати позивачу вартість балансуючої електричної енергії виключно з поточного рахунка із спеціальним режимом використання відповідно до Правил ринку та за наявності коштів, що надійшли від учасників балансуючого ринку, на такому рахунку.
Також відповідач зазначає, що не користується коштами, які надходять на рахунок зі спеціальним режимом використання, відтак відсутні підстави для стягнення з останнього інфляційних втрат та 3% річних та, на його думку, неможливо перевірити, що здійснений розрахунок зроблено позивачем з заокругленням до десяткового числа після коми, оскільки долучена до позовної заяви таблиця не містить даних щодо сукупного індексу інфляції та періоду, за який проводиться нарахування інфляційних втрат.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина перша статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Укладений сторонами договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).
Судом встановлено, що Господарський суд міста Києва розглянув справи про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за несвоєчасну оплату небалансів за Договором про врегулювання небалансів, зокрема, за періоди купівлі-продажу небалансів електричної енергії:
1. З 01.10.2020 по 31.05.2021 у справі № 910/11055/21;
2. З 21.11.2022 по 10.04.2024 у справі № 910/18572/23;
3. З 01.10.2023 по 30.06.2024 у справі № 910/14374/24.
Заборгованість за несвоєчасну оплату небалансів за Договором про врегулювання небалансів за період з 01.10.2020 по 31.05.2021 була предметом розгляду у справі № 910/11055/21.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.09.2021 у справі № 910/11055/21 провадження в частині стягнення з відповідача основної заборгованості в сумі 30 870 468,46 грн було закрито і стягнуто з відповідача на користь позивача 142 228 885,26 грн основної заборгованості, пеню в сумі 198 508,75 грн, три проценти річних в сумі 1 675 472,65 грн, інфляційні втрати в сумі 6 766 380,77 грн та витрати по сплаті судового збору в сумі 794 500,00 грн.
Рішення Господарського суду міста Києва від 27.09.2021 у справі № 910/11055/21 залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2021 і постановою Верховного Суду від 13.05.2022.
Як вбачається з вказаного рішення, інфляційні втрати і три проценти річних були стягнуті за період з моменту прострочення оплати рахунків-фактур і коригуючих рахунків-фактур і до 15.06.2021, однак заборгованість за період купівлі-продажу небалансів електричної енергії з 01.10.2020 по 31.05.2021 не була повністю сплачена відповідачем у строк до 15.06.2021.
Позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати і три проценти річних починаючи з 16.06.2021 до дати фактичної сплати заборгованості за рахунками-фактурами і коригуючими рахунками за період купівлі-продажу електричної енергії з 01.10.2020 по 31.05.2021, а саме: За першу декаду жовтня 2020: № 1610202000289 від 16.10.2020 на суму 4 252 062,40 грн з ПДВ; № 1610202000940 від 16.10.2020 на суму 1 839 193,55 грн з ПДВ; № 1610202002886 від 16.10.2020 на суму 2 777 637,59 грн з ПДВ; № 1610202003208 від 16.10.2020 на суму 1 458 025,57 грн з ПДВ; За другу декаду жовтня 2020: № 2510202000923 від 25.10.2020 на суму 189 954,53 грн з ПДВ; № 2510202001568 від 25.10.2020 на суму 8 218 361,08 грн з ПДВ; № 2510202002535 від 25.10.2020 на суму 612 806,84 грн з ПДВ; За третю декаду жовтня 2020 № 0611202001257 від 06.11.2020 на суму 2 702 413,51 грн з ПДВ; № 0611202001581 від 06.11.2020 на суму 1 276 985,08 грн з ПДВ; № 0611202002561 від 06.11.2020 на суму 3 740 967,59 грн з ПДВ; За листопад 2020 № 1611202002489 від 16.11.2020 на суму 1 324 773,02 грн з ПДВ; № 0412202000572 від 04.12.2020 на суму 427 355,89 грн з ПДВ; № 0412202001801 від 04.12.2020 на суму 3 039 083,44 грн з ПДВ; № 0412202002721 від 04.12.2020 на суму 190 563,50 грн з ПДВ; За грудень 2020: № 1712202000264 від 17.12.2020 на суму 229449,23 грн з ПДВ; № 2412202002718 від 24.12.2020 на суму 5434847,20 грн з ПДВ; № 0501202102173 від 05.01.2021 на суму 1271698,01 грн з ПДВ; № 0501202103117 від 05.01.2021 на суму 2323730,86 грн з ПДВ; № 0501202103430 від 05.01.2021 на суму 2344626,00 грн з ПДВ; За першу декаду січня 2021: № 1401202100271 від 14.01.2021 на суму 4727808,12 грн з ПДВ; № 1401202100580 від 14.01.2021 на суму 9281495,11 грн з ПДВ; № 1401202100887 від 14.01.2021 на суму 1873097,94 грн з ПДВ; № 1401202102116 від 14.01.2021 на суму 2014387,68 грн з ПДВ; № 1401202102420 від 14.01.2021 на суму 7310382,12 грн з ПДВ; № 1401202102727 від 14.01.2021 на суму 5716760,74 грн з ПДВ; № 1401202103032 від 14.01.2021 на суму 1551295,00 грн з ПДВ; За другу декаду січня 2021: № 2601202101200 від 26.01.2021 на суму 755646,77 грн з ПДВ; № 2601202101511 від 26.01.2021 на суму 1422816,22 грн з ПДВ; № 2601202101823 від 26.01.2021 на суму 745397,29 гр. з ПДВ; За третю декаду січня 2021: № 0402202100590 від 04.02.2021 на суму 2262611,26 грн з ПДВ; № 0402202100899 від 04.02.2021 на суму 5774600,54 грн з ПДВ; № 0402202101525 від 04.02.2021 на суму 7398421,82 грн з ПДВ; № 0402202101837 від 04.02.2021 на суму 11614517,14 грн з ПДВ; № 0402202102150 від 04.02.2021 на суму 4818103,61 грн з ПДВ; За лютий 2021: № 0403202100551 від 04.03.2021 на суму 3082231,20 грн з ПДВ; № 0403202100852 від 04.03.2021 на суму 6416331,50 грн з ПДВ; № 0403202101155 від 04.03.2021 на суму 546722,69 грн з ПДВ; № 0403202101460 від 04.03.2021 на суму 4285956,97 грн з ПДВ; № 0403202101765 від 04.03.2021 на суму 9307809,64 грн з ПДВ; № 0403202102070 від 04.03.2021 на суму 4698470,42 грн з ПДВ; № 0403202102375 від 04.03.2021 на суму 1359249,42 грн з ПДВ; За березень 2021 № 1703202101474 від 17.03.2021 на суму 726963,32 грн з ПДВ; № 2603202104761 від 26.03.2021 на суму 3429466,79 грн з ПДВ; № 2603202105359 від 26.03.2021 на суму 763530,10 грн з ПДВ; № 2603202105657 від 26.03.2021 на суму 2033696,17 грн з ПДВ; № 0704202100571 від 07.04.2021 на суму 1551793,48 грн з ПДВ; № 0704202100872 від 07.04.2021 на суму 678426,95 грн з ПДВ; № 0704202102080 від 07.04.2021 на суму 1704745,01 грн з ПДВ; № 0704202102973 від 07.04.2021 на суму 66196,02 грн з ПДВ; № 0704202103271 від 07.04.2021 на суму 901187,08 грн з ПДВ; За квітень 2021: № 1604202101733 від 16.04.2021 на суму 605031,92 грн з ПДВ; № 2704202101426 від 27.04.2021 на суму 3387957,58 грн з ПДВ; № 2704202101719 від 27.04.2021 на суму 3193852,00 грн з ПДВ; № 2704202102597 від 27.04.2021 на суму 2945521,85 грн з ПДВ; № 0705202100258 від 07.05.2021 на суму 1012262,29 грн з ПДВ; № 0705202101450 від 07.05.2021 на суму 1466991,74 грн з ПДВ; За травень 2021: № 1705202100239 від 17.05.2021 на суму 759203,81 грн з ПДВ; № 1705202100515 від 17.05.2021 на суму 137492,56 грн з ПДВ; № 1705202100789 від 17.05.2021 на суму 419713,49 грн з ПДВ; № 1705202101065 від 17.05.2021 на суму 727921,61 грн з ПДВ; № 1705202101341 від 17.05.2021 на суму 1490749,94 грн з ПДВ; № 2805202100802 від 28.05.2021 на суму 1572538,46 грн з ПДВ; № 2805202101347 від 28.05.2021 на суму 452965,24 грн з ПДВ; № 2805202101892 від 28.05.2021 на суму 1981960,31 грн з ПДВ; № 2805202102433 від 28.05.2021 на суму 11705,58 грн з ПДВ; № 2805202102704 від 28.05.2021 на суму 333617,68 грн з ПДВ; № 0706202100255 від 07.06.2021 на суму 1593116,34 грн з ПДВ; № 0706202100527 від 07.06.2021 на суму 588843,43 грн з ПДВ; № 0706202102416 від 07.06.2021 на суму 335128,42 грн з ПДВ; № 0706202102686 від 07.06.2021 на суму 1549929,05 грн з ПДВ; № 0706202102957 від 07.06.2021 на суму 1678683,62 грн з ПДВ.
Заборгованість за несвоєчасну оплату небалансів за Договором про врегулювання небалансів за період з 21.11.2022 по 10.04.2024 була предметом розгляду у справі № 910/18572/23.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.07.2024 у справі № 910/18572/23 провадження у справі № 910/18572/23 в частині позовних вимог позивача до відповідача про стягнення заборгованості в сумі 492 797 702,04 грн закрито, позов задоволено і стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість в розмірі 224 417 983,21 грн, інфляційні втрати в розмірі 2 816 686,18 грн, три проценти річних в розмірі 3 422 333,75 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 939 400,00 грн.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2024 у справі № 910/18572/23 апеляційну скаргу відповідача задоволено частково, рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2024 у справі № 910/18572/23 змінено, у частині вирішення питання про розподіл між сторонами судових витрат, пов'язаних із сплатою судового збору та викладено резолютивну частину судового рішення в наступній редакції:
"1. Закрити провадження у справі № 910/18572/23 в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Д. Трейдінг" до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про стягнення заборгованості в сумі 492 797 702,04 грн.
2. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Д.Трейдінг" задовольнити.
3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 25; код ЄДРПОУ 00100227) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Д. Трейдінг" (04119, м. Київ, вул. Гарета Джонса, 8, літ. 20Д; код ЄДРПОУ 42751799) заборгованість в розмірі 224 417 983,21 грн, інфляційні втрати в розмірі 2 816 686, 18 грн, 3% річних в розмірі 3 422 333,75 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 299 506,23 грн. 4. Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.
5. У задоволенні клопотання Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про відстрочення виконання рішення відмовити. ".
Постановою Верховного Суду від 22.01.2025 у справі №910/18572/23: касаційне провадження за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрито; касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, задоволено частково; рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2024 у справі №910/18572/23 в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 2 816 686,18 грн скасовано; справу №910/18572/23 в частині вирішення питання про стягнення інфляційних втрат та розподіл судового збору направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва; в іншій оскаржуваній частині (про закриття провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення заборгованості в сумі 492 797 702,04 грн; стягнення заборгованості в розмірі 224 417 983,21 грн, три проценти річних в розмірі 3 422 333,75 грн) рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2024 у справі №910/18572/23 залишено без змін.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.03.2025 у справі № 910/18572/23, прийнятого за результатами нового розгляду: позов задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача інфляційні втрати у розмірі 2813506 (два мільйони вісімсот тринадцять тисяч п'ятсот шість) грн 06 коп.; в іншій частині позову відмовлено.
Таким чином, рахунки-фактури і коригуючі рахунки, за якими відбувалося стягнення заборгованості за період з 21.11.2022 по 10.04.2024 у справі № 910/18572/23 можна розділи на три групи: приєднані до позовної заяви у справі № 910/18572/23; приєднані до заяви щодо збільшення розміру позовних вимог від 07.02.2024 у справі № 910/18572/23; приєднані до заяви щодо збільшення розміру позовних вимог від 17.06.2024 y справі № 910/18572/23.
З вказаних рішень вбачається, що розрахунок інфляційних втрат і трьох процентів річних за рахунками-фактурами і коригуючими рахунками-фактурами, які були приєднані до позовної заяви у справі № 910/18572/23 був зроблений станом на 20.11.2023.
Позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати і три проценти річних за період з 21.11.2023 до дати фактичної сплати заборгованості за приєднаними до позовної заяви у справі № 910/18572/23 рахунками-фактурами і коригуючими рахунками: № 0612202200204 від 06.12.2022 на суму 10134252,06 грн з ПДВ; № 261220220555 від 26.12.2022 на суму 10415232,19 грн з ПДВ; № 2601202300188 від 26.01.2023 на суму 791525,83 грн з ПДВ; № 0602202300187 від 06.02.2023 на суму 33239654,30 грн з ПДВ; № 2606202300319 від 26.06.2023 на суму 8199579,88 грн з ПДВ.
Позивач також просить стягнути з відповідача інфляційні втрати і трьох процентів річних за період з 06.02.2024 до дати фактичної сплати заборгованості за приєднаними до заяви про збільшення розміру позовних вимог від 08.04.2024 у справі № 910/18572/23 рахунками-фактурами і коригуючими рахунками: № 2612202300365 від 26.12.2023 на суму 7524350,28 грн з ПДВ; № 0112202300604 від 01.12.2023 на суму 77849917,19 грн з ПДВ; № 2112202300370 від 21.12.2023 на суму 160479978,37 грн з ПДВ; № 0801202400607 від 08.01.2024 на суму 150384787,55 грн з ПДВ; № 1801202400618 від 18.01.2024 на суму 173320151,95 грн з ПДВ.
Також позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати і три проценти річних за період з 31.05.2024 до дати фактичної сплати заборгованості за приєднаними до позовної заяви рахунками-фактурами і коригуючими рахунками: № 602202400142 від 06.02.2024 на суму 9642513,31 гр. з ПДВ; № 15022202400388 від 15.02.2024 на суму 40158362,50 грн. з ПДВ; № 0603202400391 від 06.03.2024 на суму 1383431,88 грн з ПДВ; № 1604202400164 від 16.04.2024 на суму 13528398,71 грн з ПДВ; № 0103202400387 від 01.03.2024 на суму 20163549,25 грн з ПДВ.
Крім того, суд вказує, що заборгованість за несвоєчасну оплату небалансів за Договором про врегулювання небалансів за період з 01.10.2023 по 30.06.2024 була предметом розгляду у справі № 910/14374/24.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.03.2025 у справі № 910/14374/24: позов задоволено частково; стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Д.Трейдінг" 676 665 704 (шістсот сімдесят шість мільйонів шістсот шістдесят п'ять тисяч сімсот чотири) грн. 43 коп. основного боргу, 1 059 800 (один мільйон п'ятдесят дев'ять тисяч вісімсот) грн. судового збору. Провадження у справі в частині стягнення 068 196,48 грн. основного боргу закрито.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2025 у справі № 910/14374/24: апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2025 у справі № 910/14374/24 задоволено частково; рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2025 у справі № 910/14374/24 скасовано частково в частині судового збору, в цій частині ухвалено нове рішення, яким: стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Д. Трейдінг" 1 056 570 (один мільйон п'ятдесят шість тисяч п'ятсот сімдесят) грн. 64 коп. судового збору; в іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2025 у справі № 910/14374/24 залишено без змін.
З вказаних рішень судів вбачається, що в процесі розгляду справи № 910/14374/24 позивач 22.01.2025 подав до суду заяву про зміну предмету позову, в якій виклав прохальну частину позовної заяви в новій редакції, зокрема, просив стягнути з відповідача на свою користь 678 733 903,91 грн основної заборгованості за договором.
Таким чином, предметом розгляду у справі № 910/14374/24 була лише основна сума заборгованості, а питання стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат не розглядалось.
Основна сума заборгованості у справі № 910/14374/24 сформувалась за період купівлі-продажу небалансів електричної енергії з 01.10.2023 по 30.06.2024.
Позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати і три проценти річних починаючи з дати спливу строку на оплату до дати фактичної сплати заборгованості за рахунками-фактурами і коригуючими рахунками за період купівлі-продажу електричної енергії з 01.10.2023 по 30.06.2024, а саме: № 0606202400384 від 06.06.2024 на суму 66 993 308,00 грн з ПДВ; № 2606202400144 від 26.06.2024 на суму 23 606 443,78 грн з ПДВ; № 2702202400661 від 31.07.2024 на суму 132 444 285,86 грн з ПДВ; № 2902202400667 від 31.07.2024 на суму 315 539 357,98 грн з ПДВ; № 0103202401208 від 31.07.2024 на суму 224 542 340,34 грн з ПДВ; № 1007202400437 від 31.07.2024 на суму 9 741 802,87 грн з ПДВ.
Суд вказує, що за приписами ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
З наведеного вбачається, що обставини, встановлені в рішеннях судів у справі № 910/11055/21, № 910/18572/23 та № 910/14374/24 не підлягають повторному доказуванню.
З огляду на несвоєчасність здійснених відповідачем розрахунків за договором, що підтверджено рішеннями судів, що набрали законної сили у справах № 910/11055/21, № 910/18572/23 і № 910/14374/24, позивач просить стягнути 81 570 418,98 грн інфляційних втрат та 18 842 515,49 грн трьох процентів річних.
Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013).
Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за встановлений судом період прострочки відповідачем грошового зобов'язання вказує, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у розмірі 18 842 515,49 грн.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. 3.1, 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013).
Таким чином, законом установлено обов'язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов'язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов'язання.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання.
Разом із тим, суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Згідно з положеннями ст. 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", індекс споживчих цін (індекс інфляції) - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України.
Відповідно до ст. 3 вищевказаного Закону, індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Оскільки індекси інфляції є саме коефіцієнтами, призначенням яких є переведення розміру заборгованості у реальну величину грошових коштів з урахуванням знецінення первинної суми, такі інфляційні втрати не можуть бути розраховані за певну кількість днів прострочення, так як їх розмір не відповідатиме реальній величині знецінення грошових коштів, що існував у певний період протягом місяця, а не на конкретну дату чи за декілька днів.
Згідно з листом Державного комітету статистики України №11/1-5/73 від 13.02.2009 також не має практичного застосування середньоденний індекс інфляції, що може бути розрахований за формулою середньої геометричної незваженої (корінь з місячного індексу в 31 (30) степені). Так, він вказує лише на темп приросту цін за 1 день та не є показником реальної величини знецінення грошових коштів кредитора за період прострочення боржником своїх зобов'язань.
Зазначені висновки підтверджуються рекомендаціями Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, даних у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997, відповідно до яких визначення загального індексу за певний період часу здійснюється шляхом перемноження помісячних індексів, тобто накопичувальним підсумком. Його застосування до визначення заборгованості здійснюється за умов, якщо в цей період з боку боржника не здійснювалося платежів, тобто розмір основного боргу не змінювався. У випадку, якщо боржник здійснював платежі, загальні індекси інфляції і розмір заборгованості визначаються шляхом множення не за весь період прострочення, а виключно по кожному періоду, в якому розмір заборгованості не змінювався, зі складанням сум отриманих в результаті інфляційних збитків кожного періоду. При цьому, слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.
Таким чином, інфляційні мають розраховуватись шляхом визначення різниці між добутком суми боргу та помісячних індексів інфляції за час прострочення, розділених на сто, і сумою боргу.
Зазначене відповідає п. 6 наказу Держкомстату №265 від 27.07.2007 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін", відповідно до якого розрахунки базового індексу споживчих цін проводяться за міжнародною класифікацією індивідуального споживання за цілями та здійснюються відповідно до модифікованої формули Ласпейреса. Розрахунки базового індексу споживчих цін за квартал, період з початку року і т.п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів.
При цьому, коли відносно кожного грошового зобов'язання, які мають різні строки виникнення, проводиться оплата частинами через короткі проміжки часу, розрахунок інфляційних втрат необхідно здійснювати щодо кожного окремого платежу, як складової загальної суми окремого грошового зобов'язання, за період з моменту виникнення обов'язку з оплати та який буде спільним для всіх платежів по конкретному грошовому зобов'язанню, до моменту фактичного здійснення платежу з подальшим сумуванням отриманих результатів для визначення загальної суми інфляційних втрат.
Крім того, необхідно враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).
Суд, перевіривши розрахунок інфляційних втрат, як збільшення суми основного боргу за період прострочки виконання боржником його грошового зобов'язання в зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, вказує, що такі позовні вимоги підлягають задоволенню у розмірі 81 570 418,98 грн.
При цьому суд вказує, що розрахунок інфляційних втрат, здійснено позивачем у відповідності до постанови Верховного Суду від 23.09.2021 у справі № 924/2/21 в якій суд перевіряючи правильність нарахування сукупного індексу інфляції відповідно до статті 625 ЦК України, не погодився з правильністю визначення судами попередніх інстанцій величини приросту індексу споживчих цін (сукупного індексу інфляції) та зазначив, що такий індекс має заокруглюватися до десяткового числа після коми.
Так, Верховний Суд, зокрема, зауважив, що за період з червня по жовтень 2019 року сукупний індекс інфляції складає 100 %, а не 99,99 % (як визначено в мотивувальній частині рішення суду першої інстанції), а за період із травня по жовтень 2020 року при заокруглюванні до десяткового числа після коми сукупний індекс інфляції має визначатись як 101,2 %, а не 101,19 % - оскільки саме так визначаються місячні та річні індекси споживчих цін Державним комітетом статистики України.
Відповідачем до суду був наданих контррозрахунок, однак суд вказує, що він включає нарахування по рахунку № 602202300187, за яким позивач не заявляв вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат.
Суд звертає увагу, що при цьому розрахунок відповідача в стовпчику «Сукупний індекс інфляції за період прострочення» містить значення, які суперечать вищевказаним висновкам Верховного Суду щодо заокруглення, а саме: Листопад 2020: рахунки № 412202000572, 412202001801, 412202002721 - період індексації: липень-серпень 2021; сукупний індекс інфляції - 99,89 %. Грудень 2020: рахунок № 1712202000264 - період індексації: липень-серпень 2020; сукупний індекс - 99,89 %. Грудень 2020: рахунки № 2412202002718, 501202102173, 501202103117, 5012002103430 - період індексації: липень-вересень 2021; сукупний індекс - 101,09 %. Січень 2021: рахунки № 1401202100271, 1401202100580, 1401202100887, 1401202102116, 1401202102420 - період індексації: липень-вересень 2021; сукупний індекс - 101,09 %. Лютий 2021: рахунки № 402202100590, 402202100899, 402202101525, 402202101837 - період індексації: липень-листопад 2021; сукупний індекс - 102,82 %. Лютий 2021: рахунки № 402202102150, 403202100551, 403202100852, 403202101155, 403202101460, 403202101765, 403202102070, 403202102375 - період індексації: липень-грудень 2021; сукупний індекс - 103,44 %. Березень 2021: рахунки № 1703202101474, 2603202101761, 2603202105359, 2603202105657, 704202100571, 740202100872, 740202102080, 740202102973, 740202103271 - період індексації: липень-грудень 2021; сукупний індекс - 103,44 %. Квітень 2021: рахунки № 1604202101733, 2704202101426, 2704202101719, 2704202102597, 705202100258, 705202101450 - період індексації: липень-грудень 2021; сукупний індекс - 103,44 %. Травень 2021: рахунки № 1705202100789, 1705202101065, 1705202101341, 2805202100802, 2805202101347, 2805202101892, 2805202102433, 2805202102704, 706202100255, 706202100527, 706202102416, 706202102686, 706202102957. Січень 2023: рахунки № 2601202300188, 602202300187 - період індексації: грудень 2023 - березень 2024; сукупний індекс - 101,91 %. Червень 2023: рахунок № 2606202300319 - період індексації: грудень 2023 - березень 2024; сукупний індекс - 101,91 %. Грудень 2023: рахунок № 2612202300365 - період індексації: лютий-жовтень 2024; сукупний індекс - 107,94 %. Лютий 2023: рахунок № 1801202400618 - період індексації: травень-липень 2024; сукупний індекс - 102,81 %. Лютий 2024: рахунок № 1502202400388 - період індексації: серпень-жовтень 2024; сукупний індекс - 103,94 %. Лютий 2024: рахунок № 603202400391 - період індексації: червень-жовтень 2024; сукупний індекс - 106,23 %. Травень 2024: рахунок № 606202400384 - період індексації: серпень-листопад 2024; сукупний індекс - 105,92 %. Травень 2024: рахунок № 606202400384 - період індексації: грудень 2024 - березень 2025; сукупний індекс - 104,98 %. Листопад 2023: рахунок № 2902202400667 - період індексації: серпень 2024 - лютий 2025; сукупний індекс - 109,56 %. Грудень 2023: рахунок № 103202401208 - період індексації: серпень 2024 - лютий 2025; сукупний індекс - 109,56 %. Червень 2024: рахунок № 1007202400437 - період індексації: серпень 2024 - квітень 2025; сукупний індекс - 111,98 %.
З огляду на викладене, контррозрахунок відповідача в частині нарахування інфляційних втрат виконаний з використанням індексу інфляції із заокругленням до сотого значення після коми, що не відповідає висновкам Верховного Суду у постановах від 26.06.2020 у справі № 905/21/19 та від 23.09.2021 у справі № 924/2/21.
Щодо посилань відповідача на те, що позивачем неправильно зазначалась дата оплати, що в свою чергу призвело до нарахування завищених трьох процентів річних, то суд зазначає, що такі посилання не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються наявними в матеріалах справи банківськими виписками, які підтверджують дати оплат простроченої заборгованості, що відображені в розрахунку 3% річних та інфляційних втрат. Більш того, відповідачем зменшені періоди фактичного прострочення, що призвело до заниження суми нарахованих 3% та інфляційних втрат.
Також суд вважає за необхідне зазначити, що в позовній заяві, позивач просив стягнути з відповідача 100 367 775,20 грн, з яких інфляційні втрати - 81 570 418,98 грн та 3% річних -18 842 515,49 грн.
Однак, якщо додати інфляційні втрати - 81 570 418,98 грн та 3% річних - 18 842 515,49 грн, то загальна ціна позову буде складати 100 412 934,47 грн.
Позивачем подано до господарського суду заяву про виправлення описки в частині ціни позову, яка склала 100 412 934,47 грн.
Тобто, розмір інфляційних втрат та 3% річних, які просить позивач стягнути з відповідача, фактично не змінився, лише позивачем вірно зазначено загальну суму інфляційних втрат та 3% річних.
Відповідачем подано клопотання про відстрочення виконання рішення у справі № 910/8513/25 на один рік з дня прийняття відповідного рішення.
Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно ст. 326 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Статтею 331 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:
1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;
2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан;
3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Конституційний Суд України у рішенні № 5-пр/2013 від 26.06.2013 вказав, що розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.
Вирішуючи питання про відстрочку судового рішення, суд повинен врахувати, що за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою. Слід врахувати те, що існування заборгованості, підтверджене обов'язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, легітимні сподівання на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить майно цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі Пономарьов проти України від 03.04.2008, заява № 3236/03, пункт 43), з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності, суд, який надає відстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; чи передбачена домовленістю сторін, чи у національному законодавстві компенсація потерпілій стороні за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як потерпілої сторони; чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі. Відповідно, виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення від 19.03.97 у справі Горнсбі проти Греції, Reports 1997-II, п. 40; рішення у справі Бурдов проти Росії, заява № 59498/00, п. 34, ECHR 2002-III, та рішення від 06.03.2003 у справі Ясюнієне проти Литви, заява № 41510/98).
Отже, запроваджений процесуальними нормами права механізм розстрочення або відстрочення виконання судового рішення є винятковою мірою, який спрямований на досягнення кінцевої мети судового розгляду виконання ухваленого судом рішення, при цьому винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання розстрочки/відстрочки виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.
З огляду на викладені норми вбачається, що рішення суду, яке набрало законної сили підлягає обов'язковому виконанню у визначеному законодавством порядку та строки, і лише у виключних випадках суд, за наявності обґрунтованих обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання, може розстрочити або відстрочити таке виконання.
Таким чином особа, яка подала заяву про розстрочку або відстрочку виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі.
Відтак, вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави, надзвичайні події та інші обставини справи.
За змістом ст. ст. 73-74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Пунктами 1-2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Слід наголосити, що відстрочка за своєю суттю є відкладенням (перенесенням) виконання рішення на новий строк, який визначається судом, та не є підставою для звільнення від його виконання (від відповідальності за його невиконання).
Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання відстрочки виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.
Для належного вирішення питання щодо надання відстрочки виконання судового рішення, суду необхідно з'ясувати чи наявні у справі докази, які б підтверджували добросовісну поведінку боржника і вжиття ним належних заходів для виконання рішення.
Саме на відповідача (заявника) в контексті наведених приписів покладається обов'язок доведення існування відповідних підстав. Отже, до заяви мають бути додані докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві щодо неможливості чи утруднення виконання рішення суду.
Судом встановлено, що заявником не надано суду доказів існування обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, що в силу приписів ст. 331 Господарського процесуального кодексу України є підставою для надання відстрочки виконання судового рішення.
Згідно з частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до частини 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Як вказано в статті 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України встановлено що, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
В статті 79 Господарського процесуального кодексу України вказано, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Д.Трейдінг" підлягають задоволенню у повному обсязі.
З огляду на наведене, судові витрати у справі покладаються на відповідача, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97 від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", №49684/99 від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019 Верховного Суду по справах №910/13407/17 та №915/370/16.
З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як законодавчо необґрунтовані та безпідставні.
Керуючись ст. 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, м. Київ, вул. С. Петлюри, 25, ідентифікаційний код 00100227) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Д.Трейдінг" (04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, буд. 3, корп. 15, ідентифікаційний код 42751799) 81 570 418 (вісімдесят один мільйон п'ятсот сімдесят тисяч чотириста вісімнадцять) грн 98 коп. інфляційних втрат, 18 842 515 (вісімнадцять мільйонів вісімсот сорок дві тисячі п'ятсот п'ятнадцять) грн 49 коп. 3% річних та 1 059 800 (один мільйон п'ятдесят дев'ять тисяч вісімсот) грн 00 коп. судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України подається до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 11.12.2025.
Суддя О.В. Мандриченко