ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
11.12.2025Справа № 910/11088/25
За позовом Київської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДК-БІЛД»
про стягнення заборгованості 115 718, 28 грн
Суддя Я.А.Карабань
Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).
Київська міська рада (надалі - позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДК-БІЛД» (надалі - відповідач) про стягнення заборгованості 115 718, 28 грн.
Позовні вимоги, з посиланням на ст. 15, 16, 257, 1212 Цивільного кодексу України, ст. 83, 93, 116, 120, 122, 123, 124, 125, 152, 206 Земельного кодексу України, ст.14, 284, 289 Податкового кодексу України, ст. 23 Закону України «Про оцінку земель», ст. 21 Закону України «Про оренду землі» мотивовані тим, що відповідач набувши право власності на нерухоме майно по вулиці Олекси Довбуша, 32 у Дніпровському районі міста Києва, що розташоване на земельній ділянці комунальної власності загальною площею 0,3242 га за кадастровим номером 8000000000:66:259:0005, своєчасно не оформив та не зареєстрував речові права на земельну ділянку, не вносив плату за користування нею, внаслідок чого за період з 05.11.2020 по 14.08.2022 безпідставно зберіг грошові кошти у вигляді орендної плати земельної ділянки у розмірі 115 718,28 грн у порядку ст. 1212 Цивільного кодексу України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі №910/11088/25. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
08.10.2025 від представника позивача, на виконання вимог ухвали суду, надійшли документи та письмове підтвердження, що ціна позову не змінилась.
Про розгляд даної справи відповідач був повідомлений ухвалою суду від 08.09.2025, яка отримана останнім у його електронному кабінеті, що підтверджується повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи 08.09.2025 о 19:56 год.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.
За відсутності відзиву від відповідача суд вирішує справу за наявними матеріалами на підставі ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.
Беручи до уваги наведене вище та відсутність будь-яких клопотань сторін, у яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність в матеріалах справи всіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об?єктивного її розгляду і вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи, призначеної до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання) за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
При розгляді справи судом враховано частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка визначає право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з?ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об?єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 03.09.2025 № 441996646 за відповідачем зареєстровано право власності на нерухоме майно - виробничо-складські нежитлові будівлі, загальною площею 1278, 3 кв.м, розташовані за адресою: місто Київ, вулиця Довбуша Олекси, будинок 32, реєстраційний номер об'єкта 1218031380000, номер відомостей про речове право 19847948, яке належить відповідачу на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 34656110 від 06.04.2017, зареєстроване державним реєстратором Державного підприємства «Сетам» - Франчик З.А. у м. Києві.
Рішенням ІІ сесії ІХ скликання Київської міської ради від 04.11.2021 №3365/3406 «Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю «ДК-БІЛД» земельної ділянки в оренду для експлуатації та обслуговування виробничо-складських нежитлових будівель на вул. Олекси Довбуша, 32 у Дніпровському районі міста Києва» вирішено, зокрема:
- затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю «ДК-БІЛД» для експлуатації та обслуговування виробничо-складських нежитлових будівель на вул. Олекси Довбуша, 32 у Дніпровському районі міста Києва (категорія земель землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, код КВЦПЗ - 11.02), заява ДЦ від 27.05.2021 №50382-005808846-031-03, справа № 615443915;
- передати Товариству з обмеженою відповідальністю «ДК-БІЛД», за умови виконання п.3 цього рішення, в оренду на 10 років земельну ділянку площею 0, 3242 га (кадастровий номер 8000000000:66:259:0005) для експлуатації та обслуговування виробничо-складських нежитлових будівель (код КВЦПЗ - 11.02, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості) на вул. Олекси Довбуша, 32 у Дніпровському районі міста Києва із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва у зв'язку з набуттям права власності на нерухоме майно від 04.04.2017, номер запису про право власності 19847948.
На підставі вказаного рішення 15.08.2022 між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди земельної ділянки, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем'яненко Т.М. та зареєстровано в реєстрі за № 283 (надалі - договір).
Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець (позивач), на підставі рішення позивача від 04.11.2021 за №3365/3406, передає, а орендар (відповідач) приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку (надалі - об'єкт оренди або земельна ділянка), визначену цим договором, для експлуатації та обслуговування виробничо-складських нежитлових будівель.
Земельна ділянка, яка є об'єктом оренди, належить до земель комунальної власності територіальної громади міста Києва на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності».
Реєстрація права власності на об'єкт оренди здійснюється згідно з Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» одночасно з державною реєстрацією права оренди.
Згідно з положеннями п. 2.1. договору, об'єктом оренди відповідно до відомостей з Державного земельного кадастру, рішення позивача від 04.11.2021 за №3365/3406 та цього договору є земельна ділянка з наступними характеристиками:
- кадастровий номер 8000000000:66:259:0005;
- місце розташування - вулиця Олекси Довбуша, 32 у Дніпровському районі міста Києва;
- цільове призначення - 11.02, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (для експлуатації та обслуговування виробничо-складських нежитлових будівель);
- категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення;
- розмір (площа) - 0,3242 га.
Відповідно до витягу із технічної документації Головного управління Держгеокадастру у м. Києві від 30.06.2022 за № 2352/86-22, нормативна грошова оцінка земельної ділянки на дату укладання договору становить 3 385 797, 06 грн.
Договір укладено на 10 років (п.3.1 договору).
Пунктом 4.2 договору сторони погодили, що річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 3% від її нормативної грошової оцінки.
Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 03.09.2025 № 441994623 право власності на зазначену земельну ділянку зареєстровано за позивачем 15.08.2022, а право оренди за відповідачем на підставі договору оренди № 283 від 15.08.2022.
Звертаючись до суду з позовом, позивач зазначає, що відповідач з моменту набуття права власності на нерухоме майно (06.04.2017) по день укладання договору оренди земельної ділянки з позивачем (15.08.2022), не оформив право власності або користування на земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:66:259:0005, площею 0, 3242 га та використовував її без достатніх правових підстав, не сплачуючи орендну плату, що за переконанням позивача є підставою для стягнення з останнього безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України за період з 05.11.2020 (з моменту реєстрації земельної ділянки) по 14.08.2022 (до моменту укладання із позивачем договору оренди земельної ділянки.
Верховний Суд у постановах від 16.09.2020 у справі № 922/3361/19, від 02.06.2020 у справі № 922/2417/19, від 12.03.2019 у справі № 916/2948/17, від 09.04.2019 у справі № 922/652/18 неодноразово зазначав, що при розгляді справ про стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді недоотриманої плати підлягають встановленню обставини, зокрема, чи є земельна ділянка сформованим об'єктом цивільних прав протягом усього періоду, зазначеного у позові.
Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера (частина 4 статті 791 Земельного кодексу України).
Як убачається із витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-0006913782021 від 01.06.2021 державна реєстрація вказаної вище земельної ділянки проведена 05.11.2020.
Отже, земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:66:259:0005 по вулиці Олекси Довбуша, 32 у Дніпровському районі міста Києва в розумінні статті 791 Земельного кодексу України сформована та є об'єктом цивільних прав з 05.11.2020.
Як підтверджено матеріалами справи та не заперечується самими сторонами, на вказаній вище земельній ділянці розташовані об'єкти нерухомості, що належать на праві власності відповідачу.
Правові підстави користування земельною ділянкою комунальної власності за змістом глави 15 Земельного кодексу України реалізується через право постійного користування або право оренди.
Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування (частина 1 статті 123 Земельного кодексу України).
Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу (частина 1 статті 124 Земельного кодексу України).
Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності (частина 1 статті 93 Земельного кодексу України).
Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13 Закону України «Про оренду землі»).
Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону (частина 1 статті 116 Земельного кодексу України).
Правовий механізм переходу прав на землю, пов'язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, визначено у статті 120 Земельного кодексу України.
У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. (частини 1, 2 статті 120 Земельного кодексу України у редакції чинній станом на дату набуття відповідачем права власності на об'єкти нерухомого майна).
Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (частина 1 статті 125 Земельного кодексу України).
Як убачається з положень статті 120 та 125 Земельного кодексу України, виникнення права власності на об'єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені.
Проте, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 22.06.2021 у справі №200/606/18 зазначила, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів Давнього Риму (лат.superficies solo cedit - збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об'єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об'єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об'єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об'єкти розташовані. Отже, об'єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об'єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об'єкт права власності.
Звідси власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об'єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об'єктом нерухомого майна.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15.12.2021 в справі №924/856/20, від 27.09.2022 у справі №922/423/19, від 02.11.2022 у справі №915/766/21, від 16.11.2022 у справі №922/519/20, від 20.12.2022 у справі №924/250/19, від 06.09.2023 у справі №910/5909/22.
Слід зазначити, що із дня набуття права власності на об'єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, а тому саме із цієї дати у власника об'єкта нерухомого майна виникає обов'язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташовано. При цьому до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт, такі кошти є безпідставно збереженими. Відповідний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20.
Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (частина 1 статті 1212 Цивільного кодексу України).
Положення цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (частина 2 статті 1212 Цивільного кодексу України).
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов:
- набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого);
- набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
Обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.
Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.
Використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка (частина 1 статті 206 Земельного кодексу України).
Плата за землю справляється відповідно до закону (частина 2 статті 206 Земельного кодексу України).
Плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (пункту 14.1.1.47 статті 14 Податкового кодексу України).
Оскільки, відповідач у спірний період не був власником або постійним землекористувачем зазначеної земельної ділянки, останній не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку, а тому то єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата.
Отже, з огляду на те, що земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:66:259:0005 по вулиці Олекси Довбуша, 32 у Дніпровському районі міста Києва, є сформованою з 05.11.2020, позивач правомірно обраховує розмір безпідставно збережених відповідачем коштів орендної плати за період з 05.11.2020 (з моменту реєстрації земельної ділянки) по 14.08.2022 (до моменту укладання із позивачем договору оренди земельної ділянки.
Відповідно до пунктів 14.1.125, 14.1.136 статті 14 та статті 288.5 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов'язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною.
Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території (пункту 284.1. статті 284 Податкового кодексу України).
Основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки - підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим, ніж установлено положеннями підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України.
Зокрема, розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу для земельних ділянок, нормативно грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки (пункт 288.5.1 статті 288 Податкового кодексу України).
Відповідно до п.4.2 договору оренди земельної ділянки сторони погодили, що річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 3% від її нормативної грошової оцінки.
Згідно з положеннями ст.20 Закону України «Про оцінку земель» за результатами бонітування ґрунтів та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт.
Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.
Технічна документація з бонітування ґрунтів та нормативної грошової оцінки земельних ділянок, звіти про експертну грошову оцінку земельних ділянок державної та комунальної власності, звіти про експертну грошову оцінку земельних ділянок, що проводиться для цілей оподаткування, нарахування та сплати інших обов'язкових платежів, що справляються відповідно до законодавства, є публічною інформацією.
Відповідно до ч.3 ст.23 Закону України «Про оцінку земель» витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.05.2018 року в справі № 629/4628/16-ц дійшла висновку, що обов'язковими для визначення орендної плати є відомості у витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, про що також наголошено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 в справі № 320/5877/17 (пункт 71).
Висновок про те, що належним доказом розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути витяг, довідка або технічна документація з нормативної грошової оцінки, Велика Палата Верховного Суду зробила у постанові від 09.11.2021 року в справі № 905/1680/20.
Згідно з витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-0006913782021 від 01.06.2021 нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:66:259:0005 по вулиці Олекси Довбуша, 32 у Дніпровському районі міста Києва становить 3 077 997, 33 грн (за 2021 рік).
Згідно з витягу з технічної документації з Держгеокадастру № 2352/86-22 від 30.06.2022 нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:66:259:0005 по вулиці Олекси Довбуша, 32 у Дніпровському районі міста Києва становить 3 385 797, 06 грн (за 2022 рік). Зазначена сума нормативно грошової оцінки земельної ділянки зазначена сторонами в п.2.2 договору оренди земельної ділянки.
Положенням статті 289 Податкового кодексу України передбачено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель (Кі), на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), на 1 січня поточного року, що визначається за формулою:
Кi = І:100,
де І - індекс споживчих цін за попередній рік.
У разі якщо індекс споживчих цін перевищує 115 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 115.
Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, зазначеної в технічній документації з нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок.
Індекс споживчих цін встановлюється Державною службою статистики України, є загальнодоступним, розміщується на їх офіційному сайті, а тому не потребує доказування. Відповідно до інформації з офіційного сайту Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, адже саме цей орган уповноважений реалізовувати державну політику у сфері земельних відносин (https://land.gov.ua/derzhheokadastr-povidomliaie-pro-indeksatsiiu-normatyvnoi-hroshovoi-otsinky-zemel-za-2021-rik/) значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель несільськогосподарського призначення за 2020 рік становить 1,0.
Отже, нормативно грошова оцінка земельної ділянки за 2020 рік становитиме 3 077 997, 33 грн (3 077 997, 33 грн / 1,0).
Розрахунок орендної ставки за користування відповідачем земельною ділянкою позивач здійснив у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки за кожен день оренди відповідного місяця згідно з додатками 11 до рішення Київської міської ради «Про бюджет міста Києва на 2020 рік» від 12.12.2019 № 465/8029, до рішення Київської міської ради «Про бюджет міста Києва на 2021 рік» від 24.12.2020 №24/24, до рішення Київської міської ради «Про бюджет міста Києва на 2022 рік» від 09.12.2021 №3704/3745.
Згідно з наведеного позивачем розрахунку за період з 05.11.2020 по 14.08.2022 розмір орендної плати становить 169 613, 07 грн.
Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок орендної плати за період з 05.11.2020 по 14.08.2022, вважає правомірним нарахування відповідачу плати за користування земельною ділянкою за кадастровим номером 8000000000:66:259:0005 у загальному розмірі 169 613, 07 грн.
За даними Головного управління ДПС у місті Києві (лист від 18.09.2025 № 26420/5/26-15-19-08-05) відповідач сплачував орендну плату за землю за 2021 рік у розмірі 53 894, 79 грн.
Отже, заборгованість відповідача перед позивачем за спірний період складає 115 718, 28 грн (169 613, 07 грн (нараховано позивачем) - 53 894, 79 грн (сплачено відповідачем).
Доказів погашення суми заборгованості в розмірі 115 718, 28 грн матеріали справи не містять та відповідачем, в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України, суду не надано.
З огляду на викладене вище та враховуючи, те що матеріалами справи підтверджується факт несплати відповідачем орендної плати за користування земельною ділянкою загальною площею 0, 3242 га за кадастровим номером 8000000000:66:259:0005 за період з 05.11.2020 по 14.08.2022, вимоги позивача про стягнення з відповідача 115 718, 28 грн безпідставно збережених коштів визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З огляду на наведені вище норми, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 115 718, 28 грн безпідставно збережених грошових коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 129, 233, 237 - 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДК-БІЛД» (02090, місто Київ, вулиця Новаторів, будинок 9, ідентифікаційний код 16289468) на користь Київської міської ради (01044, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 36, ідентифікаційний код 22883141) 115 718 (сто п'ятнадцять тисяч сімсот вісімнадцять) грн 28 коп. безпідставно збережених грошових коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою та 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп. судового збору.
3. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції у строки передбачені ст. 256 ГПК України.
Суддя Я.А.Карабань