Справа № 143/896/25
05.12.2025 року м. Погребище
Погребищенський районний суд Вінницької області в складі:
головуючого - судді Сича С.М.,
за участю секретаря Левченко М.О.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в місті Погребище Вінницького району Вінницької області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, -
встановив:
У вересні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами.
Позов мотивовано тим, що 08.04.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 укладено Договір №2109825841577, відповідно до умов якого кредитодавець надав позичальнику кредит у розмірі 1400 грн. 00 коп. зі сплатою процентів за користування кредитом.
Крім того, на підставі анкети - заяви позичальника між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інфінанс» та ОСОБА_1 23.03.2021 року в електронній формі укладено Договір №0676480897/2, відповідно до умов якого кредитодавець надав позичальнику кредит у розмірі 7319 грн. 00 коп. строком на 3 роки зі сплатою процентів за користування кредитом.
01.12.2021 року між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено Договір №1-12, відповідно до якого останнє набуло права вимоги за кредитними договорами, в тому числі за Договором №2109825841577.
10.01.2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено Договір №10-01/2023, згідно із яким останнє набуло права вимоги за кредитними договорами, в тому числі за Договором №2109825841577.
18.02.2025 року між ТОВ «Коллект Центр» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено Договір №18-02/25, згідно із яким позивач набув права вимоги за кредитними договорами, в тому числі за Договором №2109825841577.
22.06.2022 року між ТОВ «Інфінанс» та ТОВ «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір №22/06-22, згідно із яким останнє набуло права вимоги за кредитними договорами, в тому числі за Договором №0676480897/2.
23.05.2024 року між ТОВ «Європейська агенція з повернення боргів» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено Договір №23/05/24, згідно із яким позивач набув права вимоги за кредитними договорами, в тому числі за Договором №0676480897/2.
На момент подання позову заборгованість відповідача за Договором №2109825841577 становить 24874 грн. 64 коп., із яких: заборгованість за тілом кредиту - 1400 грн. 00 коп. та за нарахованим процентами - 23474 грн. 64 коп.
Водночас, заборгованість відповідача за Договором №0676480897/2 становить 89933 грн. 67 коп., із яких: заборгованість за тілом кредиту - 7319 грн. 00 коп. та за нарахованими процентами -82614 грн. 67 коп.
Таким чином, позивач стверджує, що загальний розмір заборгованості відповідача перед ним становить 114808 грн. 31 коп., які він просить стягнути на свою користь, а судовий збір в розмірі 2422 грн. 40 коп. та витрати на правничу допомогу в розмірі 25000 грн. 00 коп.
Ухвалою судді від 23.09.2025 року відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (а.с.101 - 103).
В позовній заяві представник позивача Сердійчук Я.Я. просить розгляд справи здійснювати за відсутності представника товариства, проти ухвалення заочного рішення не заперечує (а.с.6).
Відповідач ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленим про розгляд справи, в судові засідання 31.10.2025 року, 05.12.2025 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позовну заяву до суду не подав (а. с.107, 112).
В силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно із ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Ухвалою суду від 05.12.2025 року постановлено проводити заочний розгляд справи.
Відповідно до ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
За змістом ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
За правилами ст.ст. 2, 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Вимоги ст. 264 ЦПК України зобов'язують суд під час ухвалення рішення вирішити чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
Звертаючись із позовом до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту і, діючи на засадах змагальності, повинен переконливими, належними та допустимими доказами довести правову та фактичну підставу заявлених ним вимог. Розглядаючи справу, суд має забезпечити сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Судом встановлено, що Договір №2109825841577 підписаний ОСОБА_2 електронним підписом одноразовим ідентифікатором G7, а отже сторони в належній формі урегулювали його істотні умови.
Відповідно до п. 1.1 договору, відповідачу надано кредит у сумі 1400,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності. Орієнтовний строк повернення кредиту складає 16 днів (п. 1.3). Проценти за користування кредитом розраховуються від суми кредиту за кожним день користування, протягом фактичного строку користування кредитом починаючи з першого дня перерахування суми кредиту в наступному розмірі: 2% за кожен день користування кредитом за умови сплати всіх нарахованих процентів не пізніше, ніж протягом орієнтовного строку повернення кредиту; починаючи з першого дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,64 %; починаючи з 15 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,38 %; починаючи з 30 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 2,65 %. (а.с. 26-28).
Відповідно до п. 1.9. договору граничний строк кредитування (строк дії кредитного договору): 1 рік.
Також, встановлено, що відповідач підписав заяву-анкету для отримання кредиту та графік платежів, що є додатком № 1 та додатком № 2 до кредитного договору № 2109825841577 від 08 квітня 2021 року (а.с. зворот 28,29).
На виконання умов укладеного договору позикодавцем перераховано грошові кошти на рахунок ОСОБА_1 у розмірі 1400,00 грн., що підтверджується листом ТОВ Фінансова компанія "ВЕЙ ФОР ПЕЙ", згідно якого на підставі укладеного між товариством і ТОВ ФК "ВЕЙ ФОР ПЕЙ" договору про організацію переказів грошових коштів ТОВ ФК "ВЕЙ ФОР ПЕЙ" 08 квітня 2021 року здійснено один переказ грошових коштів на банківську карту № НОМЕР_1 , за договором 2109825841577, у сумі 1400,00 грн. (а.с. 51).
Відповідно до Договору факторингу № 1-12 від 01 грудня 2021 року, укладеного між ТОВ "Служба миттєвого кредитування" (Клієнт) та ТОВ "Вердикт Капітал" (Фактор), Клієнт відступив Фактору права вимоги, зазначені в Реєстрі боржників (а.с. 63-65).
Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором № 2109825841577, з 08.04.2021 року по 30.11.2021 року загальна сума заборгованості за кредитом становила 11130 грн. 00 коп., з яких: 1400 грн. 00 коп. за тілом кредиту, 9730 грн. 00 коп. заборгованість за відсотками (а.с. зворот 51-53).
Відповідно до платіжного доручення № 307600018 від 03 грудня 2021 року, ТОВ "Вердикт Капітал" сплатило ТОВ "Служба миттєвого кредитування" 5 535 543,12 грн. в рахунок оплати лоту згідно договору факторингу № 1-12 від 01 грудня 2021 року (а.с. 65).
Згідно з Актом приймання-передачі реєстру боржників за Договором факторингу № 1-12 від 01 грудня 2021 року, ТОВ "Служба миттєвого кредитування" передало ТОВ "Вердикт Капітал" право вимоги відповідно до Договору факторингу № 1-12 із загальною кількістю боржників - 31 632 та загальним розміром заборгованості в сумі 60 183 678,63 грн.(а.с. зворот 65).
Реєстром боржників (Додатком № 3 до Договору факторингу № 1-12 від 01 грудня 2021 року) підтверджується передання права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 2109825841577 від 08 квітня 2021 року, загальна сума заборгованості 11130,00 грн., з яких 1400,00 грн. - заборгованості за тілом кредиту; 9730 грн. - заборгованості за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги (а.с. 66-67).
У свою чергу, ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право грошової вимоги до позичальників ТОВ «Коллект Центр» відповідно до договору відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-01/2023 від 10.01.2023 року, у тому числі за договором про надання фінансового кредиту № 2109825841577 (а.с. 80-82).
Відповідно до Реєстру Боржників до договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-01/2023 від 10.01.2023 року, ТОВ «Коллект центр» набуло право грошової вимоги до відповідача за договором № 2109825841577 від 08.04.2021 року у сумі 24874 грн. 64 коп, з яких 1400 грн. 00 коп. сума боргу за кредитом, 23474 грн. 64 коп. сума нарахованих процентів (а.с. 84-85,15).
18.02.2025 року було укладено договір №18-08/25 між ТОВ «Коллект Центр» та ТОВ «Факторинг Партнерс», яким відступлено право вимоги на користь позивача (а.с.7-8).
Відтак, матеріалами справи підтверджуються обставини відступлення права вимоги за договором про надання фінансових послуг №2109825841577 від 08.04.2021 року на користь ТОВ «Факторинг Партнерс».
Крім того, 23.03.2021 року між ТОВ "Інфінанс" та ОСОБА_1 на підставі заявки-анкети №3548068 на умовах пропозиції (оферти) на укладення електронного договору позики, що акцептована відповідачем шляхом підписання електронним підписом останнього, було укладено договір надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту 0676480897/2, за умовами якого відповідач отримав кошти у розмірі 7319,00 грн., які відповідач зобов'язувався повернути в 30-ти денний строк, а також сплатити проценти за користування кредитом за процентною ставкою 1,58% (а.с. 34,35).
Згідно листа Сервісу Онлайн Платежів iPay від 30.07.2025, останнє повідомило ТОВ «Інфінанс» про успішне зарахування грошових коштів на платіжну картку клієнта: 23.03.2021 14:25 на суму 7319,00 грн, маска картки НОМЕР_2 , номер транзакції в системі iPay - 83960474, призначення платежу: зарахування 7319,00 грн на картку НОМЕР_2 (а.с. 54).
Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором №0676480897/2, станом на 22.06.2022 року загальна сума заборгованості за кредитом становить 89933 грн. 67 коп., з яких: 7319 грн. 00 коп. за тілом кредиту, за нарахованими процентами - 82614 грн. 67 коп. (а.с. 55-58).
22.06.2022 року було укладено договір № 22/06-22 відповідно до якого ТОВ ''Інфінанс" відступило на користь ТОВ Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 0676480897/2 (а.с.68-69).
23.05.2024 року було укладено договір № 23/05/24 відповідно до якого ТОВ Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» відступило на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 0676480897/2 (а.с.73-74).
Відповідно до Реєстру заборгованості № 4 до договору факторингу № 23/05/24 від 23.05.2024 року, ТОВ «Факторинг Партнерс» набуло право грошової вимоги до відповідача за договором № 0676480897/2 щодо заборгованості в сумі 89933 грн. 67 коп., з яких: 7319 грн. 00 коп. за тілом кредиту, за нарахованими процентами - 82614 грн. 67 коп. (а.с. 77-78).
Крім цього, ТОВ «Інфінанс» повідомило ТОВ «Факторинг Партнерс» про зарахування кредитних коштів на рахунок ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , за кредитним договором 0676480897/2 від 23.03.2021 року (а.с.зворот 54).
Таким чином, ТОВ «Факторинг Партнерс» наділено правом вимоги до Відповідача за договором № 0676480897/2.
Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків згідно із ч. 2 ст. 11 ЦК України є договори та інші правочини, як узгоджене волевиявлення всіх його учасників (сторін договору).
Згідно із частиною 1статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Згідно з частиною 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
У відповідності до частини 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Договір підписаний відповідачем ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами кредитного договору в електронній формі.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина перша статті 509 ЦК України).
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Абзац 2 ч.2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до ч.1 ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
За ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1054 ЦК України).
Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор (частина перша статті 510 ЦК України).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).
Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).
Аналіз вказаних норм свідчить, що частина перша статті 514 ЦК України регулює відносини між первісним кредитором та новим кредитором. Дійсність вимоги (суб'єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб'єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення. У разі, зокрема, коли право вимоги не виникло (наприклад у разі нікчемності чи недійсності договору) або яке припинене до моменту відступлення (зокрема, внаслідок платежу чи зарахування) чи існують законодавчі заборони (або обмеження), то така вимога не переходить від первісного до нового кредитора. Тобто, відступлення права вимоги (цесія) в такому випадку не має розпорядчого ефекту. Проте це не зумовлює недійсність договору між первісним кредитором та новим кредитором, тому що правовим наслідком відсутності критеріїв дійсності права вимоги є цивільно-правова відповідальність первісного кредитора перед новим кредитором.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 зроблено правовий висновок, що правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов'язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов'язання. Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги є виконання обов'язку у конкретному зобов'язанні; 2) зобов'язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов'язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов'язанні.
Відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов'язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України) (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 листопада 2018 року в справі № 243/11704/15-ц.
Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (частина третя статті 512 ЦК України).
При цьому відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 04 червня 2020 року у справі № 910/1755/19, у зв'язку із заміною кредитора в зобов'язанні саме зобов'язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб'єктний склад у частині кредитора.
Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Із матеріалів справи слідує, що унаслідок укладення ланцюгів правочинів до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за обома згаданими вище кредитними договорами.
Відповідач не надав доказів погашення заборгованості за тілом кредиту по Договору №2109825841577 в сумі 1400 грн. 00 коп., а тому в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про стягнення заборгованості за нарахованими процентами за Договором №2109825841577 в сумі 23474 грн. 64 коп., суд послуговується правовим висновком, сформульованим у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), який зводиться до того, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Після спливу передбаченого договором строку чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Таким чином, зі спливом строку кредитування чи пред'явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред'явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.
Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов'язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.
Зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов'язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов'язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 ЦК України.
За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов'язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.
Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.
Регулятивні відносини між сторонами кредитного договору обмежені, зокрема, часовими межами, в яких позичальник отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг (строком кредитування та визначеними у його межах періодичними платежами). Однак якщо позичальник порушує зобов'язання з повернення кредиту, в цій частині між ним та кредитодавцем регулятивні відносини трансформуються в охоронні.
Інакше кажучи, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно.
На період після прострочення виконання зобов'язання з повернення кредиту кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника обов'язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою.
При цьому компенсаторний характер процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, не свідчить про те, що вони є платою боржника за «користування кредитом» (тобто можливістю правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу). Такі проценти слід розглядати саме як міру відповідальності. На відміну від процентів за «користування кредитом», до процентів річних, передбачених зазначеною статтею, застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.
Щодо можливості нарахування процентів поза межами строку кредитування, то особи мають право вибору: використати існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на власний розсуд. Цивільний договір як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, виявляє автономію волі учасників щодо врегулювання їхніх відносин згідно з розсудом і у межах, встановлених законом, тобто є актом встановлення обов'язкових правил для сторін, індивідуальним регулятором їхньої поведінки.
Приписи частин другої та третьої статті 6 і статті 627 ЦК України визначають співвідношення між актами цивільного законодавства та договором, зокрема ситуації, коли сторони у договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд і коли вони не вправі цього робити.
У частині третій статті 6 ЦК України зазначено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд; сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Тобто частина третя статті 6 ЦК України не допускає встановлення договором умов, які не відповідають закону.
У статті 627 ЦК України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, ця стаття також не допускає свободу договору в частині порушення, зокрема, вимог ЦК України та інших актів цивільного законодавства.
Тому сторони не можуть з посиланням на принцип свободи договору домовитись про те, що їхні відносини будуть регулюватися певною нормою закону за їхнім вибором, а не тією нормою, яка регулює їхні відносини, виходячи з правової природи останніх.
Зазначене не означає, що сторони не можуть домовитися про те, що в разі прострочення повернення кредиту позичальник сплачує кредитору проценти саме як міру відповідальності, зокрема в тому ж розмірі, в якому він сплачував проценти як плату за наданий кредит, або в іншому розмірі. Водночас така домовленість за правовою природою є домовленістю про сплату процентів річних у визначеному договором розмірі на підставі статті 625 ЦК України, і цей розмір може зменшити суд.
Для вирішення подібних спорів важливим є тлумачення умов договорів, на яких ґрунтуються вимоги кредиторів, для з'ясування того, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування. Для цього можуть братися до уваги формулювання умов про сплату процентів, їх розміщення в структурі договору (в розділах, які регулюють правомірну чи неправомірну поведінку сторін), співвідношення з іншими положеннями про відповідальність позичальника тощо. У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).
Установивши, що умова договору передбачає нарахування процентів як міри відповідальності після закінчення строку кредитування, тобто за період прострочення виконання грошового зобов'язання, слід застосовувати як статтю 625 ЦК України, так і інше законодавство, яке регулює наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Повертаючись до обставин розглядуваної справи, суд звертає увагу на те, що відповідно до п.1.2 Договору №2109825841577 кредит надається на строк, зазначений у заяві - анкеті та графіку платежів, який є додатком до цього договору та є невід'ємною його частиною.
В Анкеті - заяві ОСОБА_1 зазначено, що орієнтовний строк повернення кредиту - 16 днів з моменту отримання кредиту. Нараховані проценти підлягають обов'язковій сплаті на 16 день з моменту отримання кредиту. Строком на 365 днів з правом повернення достроково та зобов'язується повернути кредит в сумі 1400 грн. 00 коп. та проценти у розмірі 448 грн. 00 коп.
В п.1.3 Договору №2109825841577 визначено, що орієнтовний строк повернення кредиту - 16 днів з моменту отримання кредиту.
За змістом підпункту «а» п.1.4 Договору №2109825841577 проценти за користування кредитом розраховуються від суми кредиту за кожний день користування протягом фактичного строку користування кредитом, починаючи з першого дня перерахування суми кредиту у розмірі 2% за кожен день користування кредитом за умови сплати всіх нарахованих процентів за користування кредитом не пізніше, ніж протягом орієнтовного строку повернення кредиту.
Згідно із Графіком платежів (Додаток №2 до Договору №2109825841577) кількість днів у розрахунковому періоді становить 16 днів ( з 08.04.2021 року по 23.04.2021 року), упродовж якого позичальник має сплатити проценти за користування кредитом в сумі 448 грн. 00 коп.
Водночас, зі змісту пунктів «б», «в», «г» п.1.4 Договору №2109825841577 випливає, що у разі несплати всіх нарахованих процентів за користування кредитом не пізніше, ніж протягом орієнтовного строку повернення кредиту, розмір процентної ставки прогресивно збільшується, починаючи з першого, 15 та 30 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту (на 1, 64%, 1, 38% та 2, 65% відповідно).
В п.1.4.1 Договору №2109825841577 визначено, що нараховані проценти підлягають обов'язковій сплаті на 16 день з моменту отримання кредиту, в сумі, що нарахована за фактичний строк користування кредитом на дату сплати.
За п.1.4.2 Договору №2109825841577 в разі, якщо сума кредиту лишається неповернутою після орієнтовного строку повернення кредиту, проценти підлягають обов'язковій сплаті кожні 16 днів у сумі, нарахованій за фактичний строк користування кредитом.
Згідно із розрахунком заборгованості за Договором №2109825841577 заборгованість позичальника станом на 30.11.2021 року становить 11130 грн. 00 коп. із яких заборгованість за тілом кредиту - 1400 грн. 00 коп. та заборгованість за відсотками - 9730 грн. 00 коп.
Згідно із розрахунком заборгованості за Договором №2109825841577 заборгованість позичальника станом на 10.01.2023 року становить 24874 грн. 64 коп. із яких заборгованість за тілом кредиту - 1400 грн. 00 коп. та заборгованість за відсотками - 23474 грн. 64 коп. (9730 грн. 00 коп. (заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги) та 13744 грн. 64 коп. (нараховані відсотки за кредитним договором).
Із наведеного слідує, що в Договорі №2109825841577 використовуються два достатньо близькі за своїм сутнісним змістом поняття, за допомогою яких можна визначити наміри сторін щодо урегулювання такої істотної умови як строк кредитування, упродовж якого позичальник має сплатити проценти за правомірне користування кредитними коштами: 1) «кредит надається на строк» (п.1.2 Договору); 2) «орієнтовний строк повернення кредиту» (п.1.3 Договору).
Відповідно до ч.1 ст.637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 ЦК України. У частинах 2, 3 ст.213 ЦК України визначаються загальні способи, що застосовуватимуться при тлумаченні, які втілюються в трьох рівнях тлумачення.
Перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значення термінів.
Другим рівнем тлумачення (у разі, якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також з намірами сторін, які вони виражали при вчиненні правочину, а також з чого вони виходили при його виконанні.
Третім рівнем тлумачення (при без результативності перших двох) є врахування: (а) мети правочину, (б) змісту попередніх переговорів, (в) усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніш в правовідносинах між собою), (г) звичаїв ділового обороту; (ґ) подальшої поведінки сторін; (д) тексту типового договору; (е) інших обставин, що мають істотне значення.
Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 18.04.2018 року у справі №753/11000/14-ц.
На переконання суду із буквального значення слів і понять, вжитих у Договорі №2109825841577, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значення термінів (перший рівень тлумачення), не можливо встановити справжню волю осіб в аспекті визначення ними строку кредитування.
В той же час, здійснюючи тлумачення означеної умови шляхом порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також з намірами сторін, які вони виражали при вчиненні правочину (другий рівень тлумачення), суд ураховує, що відповідно до п.1.2 Договору №2109825841577 кредит надається на строк, зазначений у заяві - анкеті та графіку платежів, який є додатком до цього договору та є невід'ємною його частиною.
Отже, за змістом цього пункту Договору №2109825841577 строк кредитування має визначатися, виходячи передусім із сукупності положень, наведених як у заяві - анкеті, так і у графіку платежів, який є додатком до цього договору та є невід'ємною його частиною.
Як описано вище, в Анкеті - заяві ОСОБА_1 , зокрема, зазначено, що орієнтовний строк повернення кредиту - 16 днів з моменту отримання кредиту. Нараховані проценти підлягають обов'язковій сплаті на 16 день з моменту отримання кредиту.
Водночас, згідно із Графіком платежів (Додаток №2 до Договору №2109825841577) кількість днів у розрахунковому періоді становить 16 днів ( з 08.04.2021 року по 23.04.2021 року), упродовж якого позичальник має сплатити проценти за користування кредитом в сумі 448 грн. 00 коп.
Таким чином, слід дійти висновку, що строк кредитування за Договором №2109825841577 становить 16 днів, що узгоджується із вжитим у п.1.3 Договору терміном «орієнтовний строк повернення кредиту».
При цьому суд вважає, що зазначений у Анкеті - заяві ОСОБА_1 строк тривалістю 365 днів не може розцінюватися як строк кредитування, оскільки прямої вказівки на таке його розуміння у згаданій Анкеті - заяві немає.
Крім того, Графіком платежів (Додаток №2 до Договору №2109825841577) не передбачено конкретних сум періодичних платежів по сплаті процентів упродовж 365 днів з дня отримання кредиту.
Разом із цим, за змістом позовної заяви нарахування 3% річних, як відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання на підставі ст.625 ЦК України, не здійснювалося.
Відтак, із відповідача слід стягнути на користь позивача проценти за користування кредитними коштами за Договором №2109825841577 в сумі 448 грн. 00 коп., а у задоволенні іншої частини цієї позовної вимоги слід відмовити.
Отже, позовні вимоги про стягнення заборгованості за Договором №2109825841577 підлягають частковому задоволенню та із відповідача необхідно стягнути на користь позивача 1848 грн. 00 коп. (1400 грн. 00 коп. + 448 грн. 00 коп.).
Відповідачем також не надано доказів сплати тіла кредиту за Договором №0676480897/2 в сумі 7319 грн. 00 коп., а тому в цій частині позов підлягає задоволенню.
Вирішуючи по суті позовну вимогу про стягнення із відповідача заборгованості за нарахованими процентами за Договором №0676480897/2 в сумі 82614 грн. 67 коп., суд виходить із наступного.
В Анкеті - заяві ОСОБА_2 на отримання кредиту №3548068 від 23.03.2021 року обумовлено, що термін кредиту становить 30 днів.
В Пропозиції укласти Договір №0676480897/2 визначено, що строк користування кредитом становить 30 днів. Строк дії договору 3 роки. Відсоткова ставка 1, 58 % за один день користування кредитом застосовується за умови належного виконання умов договору та відсутності пролонгації. Максимальна відсоткова ставка 3, 5 % за один день користування кредитом застосовується за умови неналежного виконання умов договору.
Такі ж самі умови кредитування передбачені в Акцепті на укладення Договору №0676480897/2.
Згідно із розрахунком заборгованості за Договором №0676480897/2 заборгованість відповідача станом на 23.02.2022 року становить 89933 грн. 67 коп., із яких: заборгованість за тілом кредиту - 7319 грн. 00 коп. та за нарахованими процентами - 82614 грн. 67 коп.
При цьому з 23.03.2021 року по 22.04.2021 року проценти нараховувалися в сумі 115 грн. 64 коп., що становить 1, 58 % від тіла кредиту, а з 23.04.2021 року - в розмірі 256 грн. 17 коп., що становить 3,5 % в день.
Суд констатує, що на період після прострочення виконання зобов'язання з повернення кредиту кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника обов'язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.
У постанові Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року у справі №753/11000/14-ц зроблено висновок, що у разі, якщо з'ясувати справжній зміст відповідної умови договору неможливо за допомогою загальних підходів до тлумачення змісту правочину, передбачених у частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України, слід застосовувати тлумачення contra proferentem. Contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов'язаний з неясністю такої умови. При цьому це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які «не були індивідуально узгоджені» (no individually negotiated), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір «під переважним впливом однієї зі сторін» (under the diminant sinfluence of the party).
За умовами Договору №0676480897/2 максимальна відсоткова ставка 3, 5 % за один день користування кредитом застосовується за умови неналежного виконання умов договору, а отже, виходячи із доктрини contra proferentem, її слід тлумачити як міру відповідальності після закінчення строку кредитування, тобто за період прострочення виконання грошового зобов'язання, та має кваліфікуватися не як проценти за правомірне користування кредитом в розумінні приписів ст.1048 ЦК України, а як проценти за порушення виконання грошового зобов'язання в аспекті ст.625 ЦК України.
Разом із цим, за змістом позовної заяви нарахування процентів, як відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання на підставі ст.625 ЦК України, не здійснювалося.
З огляду на викладене, із відповідача слід стягнути на користь позивача проценти за користування кредитними коштами за Договором №0676480897/2 в сумі 3469 грн. 20 коп. (7319 грн. 00 коп. : 100 Х 1, 58 Х 30), а у задоволенні іншої частини цієї позовної вимоги слід відмовити.
Отже, позовні вимоги про стягнення заборгованості за Договором №0676480897/2 підлягають частковому задоволенню та із відповідача необхідно стягнути на користь позивача 10788 грн. 20 коп. (7319 грн. 00 коп. + 3469 грн. 20 коп.).
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що із відповідача підлягає стягненню на користь позивача заборгованість за Договором №2109825841577 та Договором №0676480897/2 в розмірі 12636 грн. 20 коп. (1848 грн. 00 коп. + 10788 грн. 20 коп.).
За змістом ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Ціна позову становить 114808 грн. 31 коп., а судом стягнуто на користь позивача 12636 грн. 20 коп., що становить 11 % від ціни позову (12636 грн. 20 коп.: (114808 грн. 31 коп. : 100).
Зважаючи на викладене, із відповідача слід стягнути на користь позивача судовий збір в сумі 266 грн. 46 коп. (2422 грн. 40 коп. : 100 Х 11).
Вирішуючи питання про стягнення із відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 25000 грн. 00 коп., суд виходить із наступного.
За змістом п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За правилами ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі №206/6537/19 зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21 зроблено висновок про те, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представником позивача надано: Договір № 02-09/2024 - 5 від 02.07.2024 року про надання правової допомоги, що укладений між ТОВ «Факторинг Партнерс» та Адвокатським об'єднанням «Лігал Ассістанс» (а.с.21, 22); прайс - лист Адвокатського об'єднання «Лігал Ассістанс» щодо виду послуг, одиниці виміру та ціни роботи (а.с.22 зворот, 23); заявку ТОВ «Факторинг Партнерс» на надання юридичної допомоги №145 вартістю 25000 грн. 00 коп. (а.с.24); Витяг з Акту №17 про надання юридичної допомоги від 31.08.2025 року вартістю 25000 грн. 00 коп. (а.с.25).
Оцінивши надані позивачем докази на підтвердження розміру понесених ним судових витрат, ураховуючи складність справи, ціну позову, обсяг виконаної роботи Адвокатським об'єднанням «Лігал Ассістанс» в контексті критерію реальності адвокатських витрат, керуючись принципами справедливості та верховенства права, суд дійшов висновку, що пропорційно до задоволених позовних вимог на користь ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» слід стягнути із відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2750 грн. 00 коп. (25000 грн. 00 коп. : 100 Х 11).
Керуючись ст. ст. 2-7, 10, 133, 141, 258, 259, 263, 268, 279 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» заборгованість за Договором №2109825841577 від 08.04.2021 року та Договором №0676480897/2 від 23.03.2021 року в розмірі 12636 (дванадцять тисяч шістсот тридцять шість) грн. 20 коп.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» сплачений судовий збір в розмірі 266 (двісті шістдесят шість) грн. 46 коп. та витрати на правничу допомогу в розмірі 2750 (дві тисячі сімсот п'ятдесят) грн. 00 коп., а разом - 3016 (три тисячі шістнадцять) грн. 46 коп.
Учасники справи:
Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», код ЄДРПОУ 42640371, місцезнаходження:вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс. 521, м. Київ, 03150.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою:АДРЕСА_1 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Повне рішення суду складено 11.12.2025 року.
Суддя