Єдиний унікальний номер 130/2755/24
Номер провадження 2/142/175/25
іменем України
11 грудня 2025 року селище Піщанка
Піщанський районний суд Вінницької області
в складі:
головуючого судді Гринишиної А.А,
з участю
секретаря судового засідання Курасевич В.В.,
представника відповідача Тальчук П.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Піщанка Вінницької області в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Віва Капітал", що знаходиться в м. Шпола Черкаської області, вул.Таранця, 20 ЄДРПОУ 40860735, до ОСОБА_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором, та додані до неї матеріали, -
19 листопада 2024 року до Піщанського районного суду Вінницької області з Шаргородського районного суду Вінницької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Віва Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 1332331713978 від 19 листопада 2023 року, що становить 17200 грн., судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 3028, 00 грн. та правничу допомогу в сумі 10600 грн.
В частині 1 ст. 187 ЦПК України передбачено, що за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п'яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому ст. 185 цього Кодексу. Якщо відповідачем вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, суд відкриває провадження не пізніше наступного дня з дня отримання судом у порядку, передбаченому частиною восьмою цієї статті, інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача.
Беручи до уваги, що спір підвідомчий суду, дана справа підсудна Піщанському районному суду Вінницької області, позовна заява та додані до неї документи оформлені з дотриманням вимог ст. 175, ст. 177 ЦПК України, не вбачаю підстав, які б перешкоджали прийняттю позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі.
Ухвалою суду від 21 листопада 2024 року постановлено прийняти до розгляду позовну заяву та відкрити провадження в цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Віва Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Розгляд справи провести у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням ( викликом) сторін.
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Віва Капітал" повноважного представника в судове засідання 10 грудня 2025 року не направив, проте в матеріалах справи наявне клопотання представника позивача про розгляд справи без участі представника позивача за наявними доказами.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання 10 грудня 2025 року не з'явилась, проте її представник, адвокат Шелудько О.О. 06 листопада 2025 року надала відзив на позов, в якому зазначила, що вважає позовні вимоги незаконними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
21 листопада 2024 року ухвалою Піщанського районного суду Вінницької області було відкрито провадження у справі №130/2755/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальність «ФК «ВІВА КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Вказаною ухвалою відповідачу надано строк для подання відзиву на позовну заяву 15 днів з дня вручення ухвали. Відповідно до ч. 7 ст. 178 ЦПК України «Відзив подаєтьсяв строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі». Відповідач вищевказану ухвалу суду про відкриття провадження по справі не отримував. 23.10.2025 Представник Відповідача, адвокат Шелудько Оксана Олександрівна, отримала доступ до матеріалів справи №130/2755/24 підсистеми «Електронний суд», що підтверджується повідомленням №93279 про надання адвокату доступу до справи за допомогою Електронного кабінету Користувача ЄСІТС (міститься в матеріалах справи). Враховуючи вищевказане, вважаємо, зазначає представник, що строк для подання відзиву на позовну заяву - до 06.11.2025.
Крім того, у відзиві зазначається, що позовній заяві вказано, що 19.11.2023 між Відповідачем та ТОВ «ФК «ВІВА КАПІТАЛ» було укладено кредитний договір №1332331713978 із зазначеними в позові істотними умовами, тим самим Відповідачу стало відомо, що Позивач вимагає стягнути суму заборгованості за Кредитним договором №1332331713978 від 19.11.2023 в розмірі 17200,00 грн. Відповідач не згоден з твердженням Позивача, що при укладенні кредитного договору №1332331713978 від 19.11.2023 в електронній формі, Первісним кредитором були виконані всі зобов'язанням в повному обсязі, виходячи з того, що у справі відсутні відповідні докази використання чи накладення електронного підпису ОСОБА_1 . Додані ж до позову документи подані лише у вигляді сканованої копії та не містять електронних підписів кредитодавця та позичальника або будь-яких даних, які б свідчили про волевиявлення прийняття (акцепту) пропозиції (оферти) щодо укладення кредитних договорів Відповідачем. В даному випаду це лише текст, який складений Позивачем одноособово, а тому є сумніви в достовірності доказів, дані документи мають бути визнані судом неналежними доказами укладання кредитних договорів. Також Позивач зазначає в позові про те, що Відповідач отримав одноразовий ідентифікатор, використав його для укладення кредитного договору. Разом з тим, всі ці обставини повинні бути доведені належними та допустимими доказами. При цьому в позовній заяві взагалі не зазначено Позивачем, у який спосіб Відповідачу було надано одноразовий ідентифікатор. Позивач не надав суду жодного належного доказу на підтвердження способу надсилання Відповідачу одноразового ідентифікатору. Крім того Позивачем не доведено належним чином, що номер телефону, якии вказаний у позовній заяві та на який нібито був відправлений одноразовий ідентифікатор для підписання кредитного договору, дійсно належить Відповідачу, а не іншій особі. За умови відсутності належних доказів, відсутні підстави вважати, що вказаний номер телефону є таким, що дійсно належить Відповідачу або є його фінансовим номером телефону. В той же час, Позивач не вказує, яким чином проводилась ідентифікація особи позичальника та чи проводилась вона взагалі, та не надає доказів проведення такої ідентифікації, не надає доказів відправлення одноразового ідентифікатору Відповідачу, не надає доказів того, що саме Відповідач, використав ідентифікатор для укладення кредитного договору. Крім того неможливо перевірити факт підписання оспорюваного кредитного правочину також кредитодавцем, адже тільки докази накладення кваліфікованого електронного підпису первісного кредитора (кредитодавця) можуть слугувати доказом таких фактів, однак Позивачем вони до суду не надані. Позивач не надає жодних належних доказів ідентифікації Відповідача у інформаційно-телекомунікаційній системі кредитора при вході в особистий кабінет, отримання одноразових ідентифікаторів та їх використання для підписання оспорюваного кредитного правочину.Позивачем не надано жодного доказу направлення одноразового ідентифікатору Відповідачеві (наприклад, довідки від мобільного оператора та/або направлення одноразового ідентифікатора на електронну пошту Відповідача та/або у будь-який інший належний спосіб), не надано доказів використання Відповідачем вказаного одноразового ідентифікатору. Без належних доказів відправлення Відповідачу відповідного одноразового ідентифікатора за допомогою СМС-повідомлення та/або відправлення на електронну пошту, твердження Позивача, що про підписання кредитного договору одноразовим ідентифікатором не несуть в собі безсумнівну правдивість таких даних та не слугують тією інформацією, яка може встановлювати об'єктивну істинність обставин вчинення товариством та/або його системою дій з надіслання Відповідачу ідентифікатора для реєстрації/входу в систему та для акцептування пропозиції укласти договір. У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно- комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт).Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Інформаційна система суб'єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції. Позивачем не доведено та не обґрунтовано, що надані ним вищевказані документи створюються автоматично системою в день укладення договору. Таким чином, відсутні докази того, що саме відповідач будь-яким способом застосував ідентифікатори електронного підпису, відсутні докази отримання, саме ним цих одноразових ідентифікаторів, відсутні докази реєстрації саме відповідача у інформаційно-телекомунікаційній системі позивача, відсутні докази отримання ним коштів за вказаним кредитним договором.
В той же час, у матеріалах справи відсутні: оферта на укладення кредитного договору, акцепт оферти на укладення кредитного договору, відсутня інформація щодо того, чи проходила особа яка нібито укладала кредитний договір ідентифікацію, як це передбачено чинним законодавством, відсутні докази проведення такої ідентифікації, відсутня відповідь особи яка нібито проходила ідентифікацію про прийняття пропозиції (акцепт), відсутнє підтвердження вчинення електронного правочину, яке повинен був отримати позичальник, при укладанні договору.Так само не є належним доказом укладення кредитних договорів наданий Позивачем Паспорт споживчого кредиту по конкретному кредитному договору. До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до Закону України «Про споживче кредитування», у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію») із зазначенням дати надання такої інформації терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті (ч. 2 ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування»). Інформація, викладена у Паспорті споживчого кредиту, зберігає чинність та є актуальною до 22.11.2023. Отже, зазначений Паспорт споживчого кредиту містить узагальнену інформацію про умови кредитування та є лише інформаційною довідкою для споживача про умови кредитування, з якими банк (фінансова установа) зобов язаний його ознайомити для прийняття споживачем усвідомленого рішення про наступне укладення кредитного договору, відтак паспорт споживчого кредиту не є невід'ємною складовою частини кредитного договору. Таким чином твердження Позивача про те, що Первісним кредитором в повному обсязі були виконані зобов'язання з підписання та укладення кредитного договору №1332331713978 від 19.11.2023 є необґрунтованими та недоведеними належними на те доказами. З наданих Позивачем документів не вбачається можливим встановити наявність волевиявлення Відповідача щодо укладення кредитного договору №1332331713978 від 19.11.2023 та підписання його електронним підписом, зокрема шляхом використання одноразового ідентифікатора, оскільки відповідні докази відсутні, всі додані до заяви документи складені заявником одноособово.
Позивачем до позовної заяви не долучено жодних первинних бухгалтерських документів на підтвердження здійснення нарахувань по Кредитному договору №1332331713978 від 19.11.2023. У зв'язку із відсутністю в матеріалах справи вказаних документів, відсутня можливість перевірити як факт наявності заборгованості у Відповідача, так і встановити її розмір. В матеріалах позовної заяви вказано, що на підтвердження надання грошових коштів у кредит, відповідно до умов кредитного договору №1332331713978 від 19.11.2023, Позивач надав довідку ТОВ «ФК «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ» за вих. №7/5657 від 04.09.2024, згідно якої останній повідомляє про надання послуг з переказу грошових коштів, відповідно до умов договору №М1805/1 від 18.05.2023, укладеного між ТОВ «ФК «ВІВА КАПІТАЛ» та ТОВ «ФК «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ» (сума 4300,00 грн., маска картки НОМЕР_1 ; номер транзакції в системі: 1326956618). Вказаний документ не є належним доказом для підтвердження факту надання Первісним кредитором і, відповідно, отримання Відповідачем грошових коштів на виконання умов кредитного договору №1332331713978 від 19.11.2023. З наданих суду документів слідує, що грошові кошти були перераховані через невстановленого посередника. Також, у наданому Позивачем кредитному договорі відсутні будь-які відомості про те, що кредитні кошти будуть перераховуватися іншою особою, яка не виступає стороною за кредитним договором. Дані листи не містять в собі інформації та доказів належності платіжної картки « НОМЕР_1 » саме Відповідачу, а не іншій особі. Більш того, реквізити повного карткового рахунку позичальника (на який мало бути здійснено перерахування кредитних коштів) в матеріалах справи не міститься. Ні в змісті кредитного договору, ні в будь-яких інших документах оформлених при наданні кредитних коштів, всупереч викладених вище вимог Закону, реквізити повного карткового рахунку відповідача не зазначено. Надана Позивачем Довідка ТОВ «ФК «ВІВА КАПІТАЛ» про ідентифікацію не є документом первісної бухгалтерської документації, в розумінні чинного законодавства.Товариство є небанківською (фінансовою) установою, відповідно не здійснює відкриття, обслуговування банківських рахунків фізичних осіб, та не має обов'язку формувати облікові документи за кредитними зобов'язаннями позичальників згідно Закону України «Про банки та банківську діяльність» Позивачем не надано платіжну інструкцію, на підставі якої мав відбуватись переказ коштів надавачем платіжних послуг, в результаті чого неможливо перевірити належне виконання платіжної операції, оскільки неможливо визначити відповідність унікального ідентифікатора, що має бути зазначений у платіжній інструкції, з ідентифікатором, що вказаний у довідці про переказ коштів. Належних доказів, які б підтверджували надання відповідачу кредитних коштів саме на виконання кредитного договору №1332331713978 позивачем не надано. Доказуванню в межах цієї цивільної справи підлягає саме факт передання коштів кредитодавцем, саме Відповідачу, саме у зв'язку з виконанням укладеного кредитного договору, а не отримання якихось коштів Відповідачем на свій картковий рахунок. В свою чергу, розрахунок заборгованості, на який посилається Позивач, не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані банком в позовній заяві, а отже не є належним доказом існування боргу. Вказаний розрахунок заборгованості містить лише суму заборгованості (незмінну) та не містить відомостей щодо розрахунку заборгованості за період з часу укладення кредитного договору, сум погашення заборгованості (в разі наявності та за умови їх належного підтвердження), які б дозволили суду перевірити, чи передавалися в дійсності кошти позичальнику в кредит, на який строк, правильність нарахування відсотків Позивачем. Таким чином, будь-які твердження Позивача стосовно розміру заборгованості, погашення її (в разі наявності) мають бути підтверджені належними доказами. Наданий Позивачем документ розрахунку кредитної заборгованості не підтверджений належними, в розумінні чинного законодавства, доказами, оскільки наявність або відсутність указаної Позивачем суми заборгованості має бути підтверджена виключно матеріалами первинної бухгалтерської документації. Доданий до позовної заяви розрахунок заборгованості Відповідача не може бути підтвердженням існування його заборгованості перед Позивачем, оскільки цей розрахунок не є первинним документом, він не відповідає вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а також п. 61 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого постановою Правління НБУ №75 від 04.07.2018. Оскільки Позивачем не надано доказів на підтвердження розміру наданих Відповідачеві кредиту, тому, відповідно, перевірити розмір нарахованої суми боргу, процентів не є можливим. Із наданих Позивачем розрахунків заборгованості вбачається, що, крім заборгованості за основою сумою боргу, Відповідачу була нарахована заборгованість по відсотках за кредитним договором №1332331713978 від 19.11.2023 в розмірі 12900,00 грн. Нарахування відсотків в розмірі більше 50% тіла кредиту Відповідач вважає незаконним та таким, що порушує вимоги чинного законодавства, оскільки така непропорційно велика сума компенсації не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Заявлена Позивачем до стягнення сума прострочених платежів процентах у розмірі 12900,00 грн. не є співрозмірною сумі заявленої заборгованості за тілом кредиту у розмірі 4300,00 грн. за договором №1332331713978 від 19.11.2023, оскільки суперечить ч.3 ст. 509, ч.ч. 1, 2 ст. 627 ЦПК України, принципам розумності та добросовісності, а відтак є наслідком дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми процентів у разі невиконання ним зобов'язань за кредитним договором.
Враховуючи вищезазначене, представник відповідача просив в задоволенні позову відмовити.
Позивачем не надано суду відповідь на відзив.
В судовому засіданні 10 грудня 2025 року представник відповідача адвокат Тальчук П.І. також просила відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на викладені у відзиві підстави щодо недоведенності позовних вимог належнимим та допустимими доказами, відсутності доказів волевиявлення відповідача на укладення договору та несправедливого нарахування відсотків за користування кредитом.
Суд, дослідивши матеріали даної цивільної справи, вивчивши правові норми, що регулюють дані правовідносини, заслухавши представника відповідача, приходить до переконання, що позовні вимоги слід задовольнити з наступних підстав.
Згідно ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до норм статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно з нормами параграфу 1 Глави 5 «Докази та доказування» ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Докази мають відповідати вимогам належності, допустимості, достовірності, достатності.
На підставі наданих суду доказів встановлено, що відповідно до умов договору ( а.с. 6 зворот -13 ) про надання фінансового кредиту продукту КРЕДИТНОЇ ЛІНІЇ СТАРТ" № 1332331713978 від 19.11.2023 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ВІВА КАПІТАЛ", Відповідач отримав на споживчі цілі кредит у розмірі 4300,00 грн. (чотири тисячі триста гривень) зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі від 900,00 % до 915,00% (1,75% (денна) перші 20 днів, 2.50% (денна) з 21 дня по дату повернення). Реальна річна процентна ставка становить від 94312,74% до 184361,03%.Згідно п. 1.3 Договору кредит надано строком на 120 днів з 19.11.2023 року по 18.03.2024 року. Відповідно до умов до п. 1.3.1. Договору відповідач зобов'язався здійснювати погашення кредиту відповідно до Графіку, що є додатком до кредитного договору ( а.с.13). Відповідач не повернув своєчасно кредитодавцю грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом та відсотками, відповідно до умов Договору, що має відображення у Розрахунку заборгованості за договором ( а.с. 21-23). Таким чином, у порушення умов договору Відповідач зобов'язання за казаним договором не виконав.
Даний кредитний договір було підписано сторонам методом накладення електронних підписів. Процедура укладення та підписання даного договору передбачає наступні дії.
З метою отримання Кредиту Клієнт, самостійно ознайомлюється з Правилами надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту продукту "Кредитна лінія старт" ТОВ "Фінансова компанія "Віва Капітал", створює особистий кабінет, заповнює Заявку, вказуючи всі дані, визначені в Заявці як обов'язкові. Клієнт у особистому кабінеті на сайті «dodam.com.ua» зобов'язаний вказати повні точні та достовірні особисті дані, які необхідні Кредитодавцю для прийняття рішення пре надання чи ненадання Кредиту, а також бажаний спосіб отримання Кредиту. Клієнт також зобов'язаний оновлювати ці дані в Особистому кабінеті не пізніше 3-х календарних днів дня виникнення змін в таких даних.
З урахуванням вимог законодавства про захист персональних даних, під час заповнення особистого кабінету, проставляючи відповідну відмітку у спеціальному полі Клієнт підтверджує, що ознайомлений з повідомленням про володільця персональних даних, склад та зміст зібраних персональних даних, права Клієнта, визначені законодавством про захист персональних даних, мету збору персональних даних та осіб яким передаються персональні дані, враховуючи також інформацію про транскордонну передачу персональних даних, про спосіб обробки персональних даних, а також про те, що Кредитодавець має право передавати персональні дані Клієнта, повністю або часткові третім особам без повідомлення про це Клієнта з метою належного виконання своїх обов'язків відповідно до норм чинного законодавства України.За результатами заповнення особистого кабінету здійснюється одночасна перевірка дійсності та аутентифікація Платіжної картки Клієнта відповідно до стандартів відповідни платіжних систем.
На підставі даних, зазначених у особистому кабінеті, інформаційно-комунікаційна система Кредитодавця здійснює ідентифікацію клієнта.
Кредитодавець має право також окремо запропонувати Клієнту, в тому числі засобами Інформаційно-омунікаційної системи, надати додаткову інформацію, документ та/або відомості, необхідні для підтвердження повноти, точності та достовірності інформації, зазначеної в особистому кабінеті.
Кредитодавець в якості суб'єкта первинного фінансового моніторингу до укладення Електронного договору та встановлення ділових відносин здійснює всі необхідні дії, спрямовані на виконання вимог законодавства про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму, фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, в тому числі здійснює заходи належної перевірки Клієнта, в тому числі Клієнту може бути запропоновано здійснити верифікацію засобами, що використовуються Кредитодавцем. Відмова Клієнта від проходження верифікації чи ненадання інформації та документів, необхідних для проведення верифікації, має наслідком відмову Кредитодавця від встановлення ділових відносин з Клієнтом та відмову від надання йому Кредиту.
Після заповнення особистого кабінету Клієнт заповнює заявку на отримання кредиту, вказуючи при цьому суму грошових коштів, яку він бажає отримати одразу після укладення Електронного договору.
Рішення про надання чи відмову у наданні Кредиту приймається Кредитодавцем на підставі обробки персональних даних Клієнта, зазначених в особистому кабінеті, та будь-якої додаткової інформації, наданої Клієнтом, чи отриманої Кредитодавцем з інших джерел.
У випадку наявності факту попереднього отримання Клієнтом Кредиту від Кредитодавця та належного його погашення, Заявка на новий Кредит розглядається Кредитодавцем за скороченою процедурою, без необхідності введення тих даних, які зазнали змін після отримання та виконання умов першого Кредиту, з дотриманням вимог законодавства про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.
Кредитодавець у строк від однієї хвилини до трьох днів з дати отримання Заявки приймає рішення про надання чи ненадання Кредиту.
Сума кредиту визначається Кредитодавцем на основі оцінки фінансового стану та кредитоспроможності Клієнта за діючою на момент оцінки внутрішньою методикою прийняття кредитного рішення.
Обробка Інформаційно-комунікаційною системою Кредитодавця Заявки не є укладенням Електронного договору і не має наслідком обов'язок Кредитодавця надати Кредит Клієнту, а також не обмежує права Кредитодавця зменшити розмір чи термін надання Кредиту, вказані в Заявці.
Кредитодавець інформує Клієнта про прийняте рішення щодо видачі Кредиту за допомогою рухомого (мобільного) зв'язку, а також відповідним повідомленням в Особистому кабінеті.
Клієнт проходить додаткову ідентифікацію через додаток BANK ID.
У випадку схвалення Заявки на отримання Кредиту, Інформаційно- комунікаційна система Кредитодавця генерує індивідуальну частину Електронного договору, що є Офертою та містить усі істотні умови, про що інформує Клієнта в Особистому кабінеті.
Клієнт, ознайомившись з усіма істотними умовами Оферти, надає згоду шляхом направлення повідомлення Кредитодавцю, яке підписується відповідно до абзацу 2 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», а саме: шляхом введення у спеціальному полі під акцептом, який містить усі істотні умови Електронного договору. Одноразового ідентифікатора, який відповідає вимогам п. З ч. 1 ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію" та натиснення іконки «відправити/підписати». Вказана іконка може стати активною лише після введення Одноразового ідентифікатора. Зазначений ідентифікатор генерується Кредитодавцем в Інформаційно- комунікаційній системі та надсилається Клієнтам в СМС-повідомленні.
Після підпису Електронного повідомлення Клієнтом у спосіб, передбачений Договором, зазначене повідомлення надходить в Інформаційно-комунікаційну систему Кредитодавця та свідчить/повідомляє Кредитодавця про те, що Клієнт надав згоду і акцептував) на пропозицію (Оферту) Кредитодавця щодо укладання Електронного договору з Клієнтом. Після зазначених дій Електронний договір (Договір) між Кредитодавцем та Клієнтом (Позичальником) вважається укладеним і Кредитодавець здійснює дії, передбачені умовами укладеного Електронного договору щодо надання Кредиту.
Вчинення Клієнтом вказаних вище дій по зміні даних в ІТС Кредитодавця та введення Одноразового ідентифікатора є проставленням Електронного підпису одноразовим ідентифікатором в Електронному Договорі його Сторонами, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».
Після успішного акцепту клієнтом, Кредитодавець накладає Електронну цифрову печатку на Договір з позначкою часу і відправляє Клієнту на електронну пошту, вказану в Особистому кабінеті.
Кредит надається шляхом перерахування суми Кредиту на банківський рахунок Клієнта, за реквізитами Платіжної картки, вказаної Клієнтом у особистому кабінеті, що відбувається до 3 (трьох) банківських днів з моменту укладення Електронного договору. За затримку перерахування коштів, що спричинена діями третіх осіб та/або з незалежних від Кредитодавця обставин (у тому числі але не виключно, обставини форс-мажору), Кредитодавець відповідальності не несе.
Як встановлено під час розгляду справи, відповідач звернувся з заявкою на отримання кредиту 19.11.2023 о 10:48, а в 10:57 19.11.2023 ним був підписаний кредитний договір шляхом введення в особистому кабінеті ЭТР паролю «Z9H3L3» ( а.с.6, 14, 15). TOB «Фінансова компанія «ВІВА КАПІТАЛ» свої зобов'язання за даним Договором виконало в повному обсязі, а саме надало Відповідачу кредит у розмірі, встановленому Договором, переказ коштів здійснено 19.11.2023 року, що підтверджується довідкою про переказ коштів ТОВ ФК «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ, а також довідкою про ідентифікацію ( а.с.15-19).
Перерахування кредитних коштів на банківські картки клієнтів ТОВ «Фінансова компанія «Віва Капітал» здійснює ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий дім» відповідно до договору №М 1805/1 від 18.05.2023 року про надання послуг з приймання та переказу платежів. Інформаційна взаємодія між компаніями здійснюється за захищеними протоколами HTTPS (HTTP over TLS), за посередництвом процесингового центру ВПС та/або оператора послуг платіжної інфраструктури ВПС. Відомості про факт перерахунку коштів передаються шляхом електронного обміну даними. ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий дім» було надано довідку від 04.09.2024 року вих. № 7/5657 про успішність операції згідно транзакції №1326956618 від 19.11.2023 р. в сумі 4300,00 грн на картку НОМЕР_1 (AT «ПУМБ») . Одночасно, ТОВ «Фінансова компанія «Віва Капітал» було сформовано довідку про ідентифікацію, як підтвердження переказу кредитних коштів за транзакцією №1326956618 від 19.11.2023 р. ( а.с.15).
Станом на 10.09.2024 року загальна сума заборгованості по кредиту Договором № 1332331713978 від 19.11.2023 становить 17200,00 грн, яка складається наступного: заборгованість за кредитом - 4300,00 грн.; заборгованість за відсотками - 12900,00 грн.
Відповідач, ухиляючись від виконання зобов'язання, порушує законні права ТОВ «Фінансова компанія «ВІВА КАПІТАЛ».
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно із частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
В силу положень ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України, позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів належних йому.
Згідно зі статями 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Згідно частини 1 статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Статтею 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Таким чином, позивач довів в суді своє право на стягнення боргу в розмірі 17200 грн. за договором фінансового кредиту від 19 листопада 2023 року №1332331713978. Доказів щодо сплати грошових коштів за договором позики позикодавцю, які б спростовували зазначені розрахунки заборгованості, відповідач суду не надав.
За загальним правилом ст. 15, 16 ЦК, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених ч.1 ст.16 ЦК, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Під час вирішення спірних правовідносин суд виходить з того, що їх правове регулювання здійснюється нормами Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 року (із змінами та доповненнями).
З огляду на положення частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України укладена між сторонами угода визнається правочином, тобто дією особи, спрямованою на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Положеннями ч. ч. 2 та 4 статті 202 Цивільного кодексу України передбачено, що двосторонні правочини є договорами, в яких погоджена дія двох або більше сторін.
Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.
Відповідно до частини 3 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (частина 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - частина 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію».
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
У постанові КЦС ВС від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19 Верховний суд зазначив, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК).
При цьому, під час вирішення спірних правовідносин суд виходить з того, що статтею 204 ЦК України регламентована презумпція правомірності правочину.
Так, відповідно до наведеної норми права правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Жодних судових рішень про визнання укладеного між сторонами правочину недійсним або встановлення його нікчемним суду не надано.
Між сторонами виник спір з приводу повернення грошових коштів, отриманих у позику та нарахованих відсотків.
Оскільки відповідач належними доказами не спростував доводи позивача, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, та враховуючи те, що умовами договору позики встановлено обов'язок позичальника повернути наданий кредит, сплатити проценти за користування кредитними коштами та інші платежі, визначені договором, а також те, що позичальник не виконує взятті на себе зобов'язання щодо своєчасного повернення кредиту та процентів, суд приходить до висновку, що у позивача виникло право вимоги повернення вказаної суми заборгованості. З вказаного розрахунку також слідує, що відповідач жодних коштів на погашення своїх боргових зобов'язань за вказаним договором не вносив.Правильність нарахувань розміру заборгованості відповідачем на час розгляду справи не оспорена та не спростована.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що відповідач після отримання кредитних коштів взяті на себе зобов'язання відповідно до укладеного договору не виконує, істотно їх порушує, до погашення заборгованості заходів не вживав, що є підставою для стягнення з нього заборгованості за кредитним договором.
При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що ухвалою суду від 21 листопада 2024 року постановлено відкрити провадження в даній цивільній справі, також вказаною ухвалою суду запропоновано відповідачу протягом 15 (п'ятнадцяти) днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду: відзив на позовну заяву та всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду). Запропоновано позивачу протягом 5 (п'яти) днів з дня отримання відзиву надати суду: відповідь на відзив, виклавши в ньому свої пояснення, міркування і аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень і мотиви їх визнання або відхилення. Запропоновано відповідачу протягом 5 (п'яти) днів з дня отримання відповіді на відзив надати суду: заперечення на відповідь, виклавши в них свої пояснення, міркування і аргументи щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень, міркувань і аргументів і мотиви їх визнання або відхилення.
Крім того вказаною ухвалою від 21 листопада 2024 року роз'яснено відповідачу, що докази по справі повинні бути подані разом з поданням відзиву; якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу; у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами; відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.
Копію вказаної ухвали суду від 21 листопада 2024 року та повістку про виклик до суду в судове засідання на 19 грудня 2024 року відповідачеві ОСОБА_1 було надіслано за встановленою судом адресою реєстрації місця проживання 21 листопада 2024 року ( а.с. 58) та отримано 10 січня 2025 року особисто ОСОБА_1 , про що свідчить її підпис в рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу № 06 902 746 52574 на а.с.65.
06 листопада 2025 року представник позивача адвокат Шелудько О.О. подала на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що відповідач вищевказану ухвалу суду про відкриття провадження по справі не отримував. 23.10.2025 представник відповідача адвокат Шелудько О.О. отримала доступ до матеріалів справи №130/2755/24 підсистеми «Електронний суд», що підтверджується повідомленням №93279 про надання адвокату доступу до справи за допомогою Електронного кабінету Користувача ЄСІТС. Враховуючи вищевказане, представник вважає, що строк для подання відзиву на позовну заяву до 06.11.2025, про поновлення пропущеного процесуального строку на подання відзиву не просила. В судовому засіданні представник відповідача адвокат Тальчук П.І. також вважала, що строк для подання відзиву не пропущений, про його поновлення не заявляла, вважаючи, що відповідач уклала угоду з адвокатам про надання правничої допомоги 23 жовтня 2025 року, представник отримав доступ до матеріалів справи 23 жовтня 2025 року, отже подання відзиву 06 листопада 2025 року відбулося у визначений судом строк.
Відповідно до ст. 191 ЦПК України у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати: суду - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову; позивачу, іншим відповідачам, а також третім особам - копію відзиву та доданих до нього документів. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідно до ч.ч. 1,3 ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.
Разом з тим, особливості процесуальних строків полягають у тому, що, по-перше, вони завжди носять імперативний характер; по-друге, встановлюються для здійснення певних процесуальних дій; по-третє, забезпечують оперативність і ефективність правосуддя та мають дисциплінуючий вплив на учасників процесу (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2024 року у справі № 756/11081/20, провадження № 14-25цс24).
Процесуальні строки роблять процес динамічним і прогнозованим. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 28 квітня 2021р. у справі № 640/3393/19, провадження № 11-24апп21).
Крім того, чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. Однак, для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного та необмеженого поновлення судами пропущеного строку, оскільки національним законодавством вирішення цього питання віднесено до дискреційних повноважень суду.
Обґрунтовуючи важливість дотримання принципу правової визначеності, ЄСПЛ сформовано практику, відповідно до якої національними судами пріоритетність має надаватися дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, а поновлення пропущеного строку допускається лише у виняткових випадках, коли мають місце не формальні та суб'єктивні, а об'єктивні та непереборні причини їх пропуску.
Отже, не заперечуючи наявності дискреційних повноважень у національних судів щодо вирішення питання про поновлення строку на звернення до суду, ЄСПЛ підкреслює, що останні повинні визначити, чи виправдовують підстави для подібного продовження строків втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує межі розсуду суду ні в тривалості, ні в підставах для визначеності подовжених строків (справа «Безруков проти Росії», п. 34).
Загалом, згідно з практикою ЄСПЛ при застосуванні процедурних правил варто уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом, та порушення принципу правової визначеності (справи «Волчлі проти Франції», «ТОВ «Фріда» проти України»).
Отже, забезпечення дотримання принципу правової визначеності потребує чіткого виконання сторонами та іншими учасниками справи вимог щодо строків звернення до суду, а від судів вимагається дотримуватися певних правил у процесі прийняття рішення про поновлення строку та оцінювати поважність причин пропуску строку, виходячи із критеріїв розумності, об'єктивності та непереборності обставин, що спричинили пропуск, значимості справи для сторін, наявності фундаментальної судової помилки.
Враховуючи наведене, суд розглянув справу за наявними матеріалами справи без врахування обставин, наведених у відзиві, який, як встановлено, подано з пропуском строку для його подання, про поновлення такого строку сторона відповідача не заявляла.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат між сторонами, суд враховує, що відповідно до ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача також слід стягнути сплачений ним судовий збір в розмірі 3028, 00 гривень.
Щодо стягнення вартості правничої допомоги на корист позивача суд зауважує наступне.
Ст.133 ЦПК України визначено види судових витрат, які складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України).
Відповідно до ч.1, 3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведення експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Таким чином, необхідною умовою для відшкодування витрат на правничу допомогу є подання стороною детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (ч.3 ст.141 ЦПК України).
Так, на підтвердження витрат на правову допомогу позивачем надано копію договору №1 про надання правової допомоги від 04 січня 2022 року, акту виконаних робіт від 10 вересня 2024 року відповідно до договору про надання правової допомоги №1 від 04 січня 2022 року, рахунок № 09/09-2 від 10 вересня 2024 року, платіжну інструкцію №LК117/20 від 10 вересня 2024 року, ордер про надання правничої допомоги.
Згідно з положеннями статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05 липня 2012 року №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка в силу приписів статті 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини" застосовується судами як джерело права, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України".
Також у постанові від 12.02.2020 року у справі №648/1102/19 Верховний Суд зазначив, що вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. Суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Суд має застосувати положення закону про завдання та принципи цивільного судочинства, пропорційність у цивільному судочинстві, а також конкретні обставини справи, вимоги, з якими заявник звернулася до суду, їх значення для заявника.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п.268).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, слід виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.
Так, з урахуванням складності справи, обсягу і складності виконаної адвокатом роботи у даній справі (надання консультації, розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, ненадходження відзиву на позовну заяву), враховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та спірних правовідносин, суд дійшов висновку про необхідність зменшити розмір заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу до розміру 5000,00 грн. Витрати на професійну правничу допомогу на вказану суму є співмірними з наданим адвокатом обсягом послуг, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.
Керуючись ст.ст. 512, 514, 525, 526, 530, 610, 612, 1048, 1050, 1054, 1056, ЦК України, ст.ст. 11, 13, 76-81, 137, 141, ч.8 ст. 178, 259, 263-265, 272, 273, 279-283, 289 ЦПК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Віва Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання фінансового кредиту № 1332331713978 від 19 листопада 2023 року, - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь ТОВ «Фінансова Компанія «ВІВА КАПІТАЛ» заборгованість у розмірі 17200,00 грн. за договором про надання фінансового кредиту № 1332331713978 від 19 листопада 2023 року.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь ТОВ «Фінансова Компанія «ВІВА КАПІТАЛ» судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 3028,00 грн та витрат на оплату правової допомоги в розмірі 5000 грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст.354, ст.355 ЦПК України).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду (ч.ч.1, 2 ст.273 ЦПК України).
Повне рішення складено 11 грудня 2025 року.
Сторони по справі:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ВІВА КАПІТАЛ», код 40860735; 20600, Черкаська область, м. Шпола, вул. Таранця, 20;
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 .
Суддя: