3/130/1015/2025
130/2840/25
09.12.2025 р. м. Жмеринка
Суддя Жмеринського міськрайонного суду
Вінницької області Костянтин Шепель,
за участі особи, яка притягається до адміністративної ОСОБА_1 ,
захисника Марини Сазонової,
потерпілого ОСОБА_2 ,
представника потерпілого Тамари Ткаченко,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі № 1 Жмеринського міськрайонного суду матеріали справи, що надійшли від Жмеринського РВП ГУНП у Вінницькій області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, мешканця АДРЕСА_1 , за статтею 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 667472 від 15 вересня 2025 року, складеним інспектором СРПП Жмеринського РВП Кушнір А.Д., 8 вересня 2025 року, близько 18-00 год, в м. Жмеринка по вул. Б. Олійника, ОСОБА_3 виражався нецензурною лайкою в громадському місці, чим порушив громадський порядок та спокій громадян.
Відповідно до протоколу своїми діями ОСОБА_3 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене статтею 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення - дрібне хуліганство, тобто нецензурна лайка в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян
Відповідно до статті 129 Конституції України розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 в судовому засіданні вини у вчиненому правопорушенні не визнає, пояснює, що 8 вересня 2025 року він їхав з сином в автомобілі та на прохання сина йому потрібно було заїхати у туалет на привокзальну площу, де на проїжджій частині в переходах між тунелями по середині дороги стояв ОСОБА_4 та дивився в телефон. Він зупинився, вийшов з авто і крикнув: «чи ти йдеш, чи не йдеш», сів до автомобіля та поїхав далі. Пізніше йому зателефонували з поліції та повідомили, що є заява на його неправомірні дії. Вважає, що в його діях не було жодних ознак хуліганства.
Захисник ОСОБА_3 - Сазонова М.М. в судовому засіданні пояснює, що в діях ОСОБА_3 відсутні подія і склад адміністративного правопорушення, а сам протокол про адміністративне правопорушення складено з порушеннями, оскільки відповідно до статті 254 Кодексу України про адміністративні правопорушення, протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення. Як видно з протоколу, подія сталася 8 вересня 2025 року, а протокол складено 15 вересня 2025 року. Також відповідно до статті 261 Кодексу України про адміністративні правопорушення про адміністративне затримання складається протокол. Про місце перебування особи, затриманої за вчинення адміністративного правопорушення, негайно повідомляються її родичі. Органи (посадові особи), правомочні здійснювати адміністративне затримання, про кожний випадок адміністративного затримання осіб інформують у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги, крім випадків, якщо особа захищає себе особисто чи запросила захисника. Протоколу затримання матеріали справи не містять, центр безоплатної правової допомоги ніхто не повідомляв. Чим порушено право ОСОБА_3 на захист. В протоколі містяться виправлення по батькові ОСОБА_5 і по тексту, де зазначається склад адміністративного правопорушення, тому він є неналежним доказом. Просить не брати до уваги пояснення свідка ОСОБА_6 , який сам підтвердив, що стояв під дверима зали судових засідань і слухав пояснення учасників процесу. Також враховуючи, що подія сталась 8 вересня 2025 року, то на момент розгляду справи закінчились строки притягнення до адміністративної відповідальності, і тому справу просить закрити за статтею 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Потерпілий ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснює, що водій автомобіля «Ауді» порушив пункти 1.3, 1.5 та 1.10 Правил дорожнього руху України та частину першу статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Коли він 8 вересня 2025 року переходив дорогу з одного тунелю в інший, то його ледь не збив автомобілем ОСОБА_3 , через що він був змушений змінити рух та зробив йому зауваження, сказав «ви мене чуть не збили», а ОСОБА_3 сказав, «якщо йдеш, то йди», а далі виражався нецензурно. Щоб припинити конфлікт батько його забрав і вони з батьком пішли далі в аптеку. Після аптеки вони повернулись на то місце події, однак водія та автомобіля там не було. Через цю подію у нього піднявся тиск і він звернувся до лікарні, де йому надали допомогу і встановили діагноз «гіпертонічний криз». Він не викликав поліцію одразу, оскільки ОСОБА_3 залишив автомобіль та пішов в місто. Наступного дня вони з батьком пішли до поліції та написали заяву.
Представник потерпілого ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснює, що дійсно працівники поліції не завжди вчасно і вірно складають протоколи про адміністративні правопорушення та правильно кваліфікують дії осіб. Однак в даному випадку немає підстав визнавати його неналежним доказом. Підстави для закриття провадження у даній справі дійсно є, оскільки закінчились строки притягнення до адміністративної відповідальності, однак просить врахувати, що це сталось з вини ОСОБА_3 , який в попередньому засіданні просив розгляд справи відкласти саме на 9 грудня 2025 року, пояснивши це тим, що 8 грудня йому потрібно їхати з сином до лікарні, а на її запитання свідок ОСОБА_8 відповів, що вчора з батьками до лікарні вони не їздили, оскільки батько був у відрядженні. Просить встановити вину ОСОБА_3 і той факт, що з його сторони мала місце подія образливої поведінки відносно її довірителя.
В судовому засіданні за клопотанням ОСОБА_3 надав пояснення його син ОСОБА_8 , який пояснив, що 8 вересня 2025 року вони з батьком їхали в автомобілі по вулиці Шевченка і він захотів до вбиральні, тому батько звернув на привокзальну площу, де на дорозі стояв чоловік, батько його запитав, - «ти йдеш чи не йдеш», сів в машину і вони поїхали далі.
Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснив, що 8 вересня 2025 року близько 9-00 год ранку вони з сином переходили тунель, були на площадці і водій чорного автомобіля наїхав на бордюр, якби його син не відскочив, то сталась би ДТП і він би його збив. Потім водій вийшов з автомобіля і почав грубо кричати «дивись куди йдеш, якщо йдеш, то йди». Щоб уникнути конфлікту він забрав сина. Чув, як водії таксі між собою спілкувались та говорили, що водій автомобіля не правий. Вважає, що ОСОБА_3 мав би вибачитись, а не так агресивно реагувати. Далі водій вийшов з автомобіля і пішов в сторону тунелю, а в машині залишився його син, тому не правда, те що син хотів до туалету. Ці пояснення він чув, оскільки стояв під дверима зали судових засідань і слухав.
Потім він з сином пішов до аптеки, а коли йому стало не добре, то вони наступного дня звернулись до лікарні. Його син отримав стрес та шок від дій водія, тому вони в подальшому звернулись до поліції.
Суддя дослідив матеріали справи, а саме протокол про адміністративне правопорушення від 15 вересня 2025 року, де вказано, що подія сталась 8 вересня 2025 року, містяться виправлення, а в графі пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності вказано «з порушенням категорично не згоден, протиправних дій не вчиняв»; рапорт про надходження повідомлення 9 вересня 2025 року о 18-05 год через СЕД про те, що 8 вересня 2025 року від ОСОБА_4 надійшла заява про те, що на площі малої тунелі в м. Жмеринка водій автомобіля «Ауді» чорного кольору грубо порушив ПДР та норми громадського порядку, що створило загрозу його життю та здоров'ю; заяву-повідомлення ОСОБА_4 , у якій він вказує, що водій автомобіля «AUDI Q5» своїми умисними діями грубо порушив ПДР та норми громадського порядку, що створило безпосередню загрозу його життю та здоров'ю, а тому просить встановити його особу та притягнути до адміністративної відповідальності; виписку з КНП «Жмеринська ЦРЛ» від 8 вересня 2025 року, у якій вказано, що у пацієнта ОСОБА_4 діагноз головний біль та гіпертензивна (гіпертонічна) хвороба серця без (застійної) серцевої недостатності; письмові пояснення ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , які відповідають поясненням, наданим в судовому засіданні; копію посвідчення водія ОСОБА_3 з застосунку ДІЯ; письмове пояснення ОСОБА_9 , якого було допитано в судовому засіданні; клопотання ОСОБА_4 про відкладення розгляду справи, які надійшли до суду 15, 30 жовтня та 3 листопада 2025 року; клопотання ОСОБА_3 про допит в якості свідка ОСОБА_8 ; клопотання про виклик та допит свідка ОСОБА_9 ..
Відповідно до статті 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення при розгляді справи про адміністративне правопорушення суддя зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Щодо правопорушення, передбаченого статтею 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення, то його об'єктом є суспільні відносини у сфері охорони громадського порядку, об'єктивна сторона правопорушення виражається у нецензурній лайці в громадських місцях, образливому чіплянні до громадян та інших подібних діях, що порушують громадський порядок і спокій громадян (формальний склад); суб'єкт адміністративного проступку - загальний; суб'єктивна сторона цього правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого або непрямого умислу. Особа усвідомлює, що її дії протиправні, вона передбачає, що в результаті їх здійснення буде порушено громадський порядок і прагне саме до цього. Зазначені дії не зумовлені особистими мотивами й конкретною метою, а за своїми внутрішніми чинниками фокусуються в напрямку неповаги до суспільства.
Громадський порядок - це обумовлена потребами суспільства система врегульованих правовими та іншими соціальними нормами система відносин, що складаються у громадських місцях в процесі спілкування людей, і яка має на меті забезпечення спокійної обстановки суспільного життя, нормальних умов для праці і відпочинку людей, для діяльності державних органів, а також підприємств, установ та організацій.
Посягання на ці відносини здійснюються в активній формі, безпричинно, в основному з ініціативи правопорушника, як правило, відбуваються в публічних (громадських, людних) місцях, супроводжуються ненормативною (брутальною, нецензурною) лексикою.
Домінування у свідомості особи саме такого внутрішнього спонукання і відсутність особистого мотиву посягання є головним критерієм відмежування дрібного хуліганства як адміністративного правопорушення проти громадського порядку та моральності від інших адміністративних правопорушень.
Не доведення або відсутність в діянні конкретної особи будь-якого з цих елементів, виключає склад відповідного правопорушення, а значить і адміністративну відповідальність за вчинення такого діяння.
З пояснень учасників конфлікту та свідків установлено, що ОСОБА_3 крикнув до ОСОБА_4 «чи ти йдеш чи не йдеш», або «дивись куди йдеш, якщо йдеш, то йди», і в цьому виразі, на думку суду, немає ознак умисних протиправних дій, що порушують громадський порядок і спокій громадян з мотивів явної неповаги до суспільства чи до потерпілого.
Верховний Суд України у постанові N 5-17кс12 від 4 жовтня 2012 року надав висновок, згідно з яким хуліганські дії завжди посягають на громадський порядок та інші зазначені вище об'єкти захисту. Зміст та спрямованість цього діяння висновуються із характеру дій особи, яка їх вчиняє, а також із стосунків, які склалися між такою особою та потерпілим. Особливість мотиву хуліганства полягає у причинній зумовленості. Спонуки вчинити такі дії можуть бути різні. Суди мають відрізняти хуліганство від інших злочинів (правопорушень) залежно від спрямованості умислу, мотивів, цілей винного та обставин учинення ним караних дій. Як хуліганство дії кваліфікують лише у тих випадках, коли вони були поєднані з очевидним для винного грубим порушенням громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства. Головним критерієм розмежування хуліганства від інших діянь є відсутність мотиву на вчинення хуліганських дій.
Пленум Верховного Суду України у своїй Постанові "Про судову практику у справах про хуліганство" від 22 грудня 2006 року № 10 узагальнив судову практику щодо розгляду, зокрема, адміністративних справ про хуліганство, і дійшов наступних висновку, що своєчасний і правильний розгляд кримінальних та адміністративних справ про хуліганство є дієвим засобом захисту нормальних умов життя людей, поновлення порушених прав потерпілих.
В даному випадку, з'ясувавши всі обставини події, яка відбулась 8 вересня 2025 року, заслухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, свідків та дослідивши матеріали справи, суддя не вбачає в діях ОСОБА_3 ознак дрібного хуліганства і підстави зробити висновок про наявність його складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення, відсутні.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 8 липня 2020 року у справі №463/1352/16-а в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягається до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Враховуючи, що подія сталась 8 вересня 2025 року, то станом на день розгляду справи закінчились строки притягнення до адміністративної відповідальності і суддя дійшов висновку про необхідність закриття провадження у справі, однак не у зв'язку з закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності, а через відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Згідно зі статтею 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, справа підлягає закриттю за наявності обставин, передбачених статтею 247 даного Кодексу.
Статтею 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено обов'язок суду з'ясовувати при розгляді справи про адміністративне правопорушення, поміж іншого, і чи винна дана особа в його вчиненні. При цьому, норм щодо відсутності у суду повноважень на встановлення обставин щодо вчинення адміністративного правопорушення, наявності вини особи у його вчиненні у разі винесення постанови про закриття провадження за пунктом 7 частини першої статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення вказаний Кодекс не містить. Водночас, зі змісту частини першої статті 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення вбачається, що закриття провадження на зазначеній підставі можливе за одночасної наявності таких умов: вчинення (виявлення) адміністративного правопорушення; сплив встановленого законом строку. Тобто для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення з підстав закінчення строків, передбачених статтею 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення, можливо лише за умови встановлення факту вчинення особою протиправної дії чи бездіяльності, що підпадають під визначені законом ознаки адміністративного правопорушення.
У постанові Верховного Суду у складі колегії Касаційного господарського суду від 16 квітня 2019 року у справі 927/623/18 вказано, що з правового аналізу пункту 7 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення вбачається, що її застосування можливе лише у випадку наявності вини особи у вчиненні правопорушення, адже у разі відсутності вини особи провадження у справі підлягає припиненню на підставі пункту 1 частини першої статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення - через відсутність події і складу адміністративного правопорушення, відтак така обставина як закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених статтею 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення, не є реабілітуючою, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи.
Відповідно до статей 9, 245, 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях події та складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений суддею тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.
Враховуючи викладене, аналізуючи докази по справі з точки зору їх допустимості, об'єктивності та достатності, за відсутності будь-яких суперечностей, вважаю вину ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення, недоведеною.
Частина перша статті 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку встановлених законом. Особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку.
Відповідно до статті 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно з пунктом 1 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі вищевикладеного, провадження у справі підлягає закриттю у зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі наведеного та керуючись статтями 38, 173, 247, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя
Провадження у справі відносно ОСОБА_3 , закрити на підставі пункту 1 частини першої статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення - у зв'язку із відсутністю події і складу адміністративних правопорушень.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Вінницького апеляційного суду.
Суддя Костянтин ШЕПЕЛЬ