ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
10.12.2025Справа № 910/9870/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ікс Рейл»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансстрім»
про стягнення 104864,44 грн.
без виклику представників сторін (без проведення судового засідання)
Товариство з обмеженою відповідальністю «Ікс Рейл» звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансстрім» про стягнення за договором транспортно-експедиторського обслуговування від 28.01.2025 № 28/01-25 основного боргу в розмірі 99000,36 грн., 792 грн. інфляційних втрат, 447,54 грн. трьох процентів річних та 4624,54 грн. пені.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, призначено судове засідання.
Дана ухвала суду доставлена відповідачу в його електронний кабінет, що підтверджується повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи. Разом із цим, у визначений судом строк відзив на позовну заяву відповідачем не подано.
За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.
Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.
При розгляді справи судом враховано частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка визначає право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
28.01.2025 між позивачем, як експедитором, та відповідачем, як клієнтом, укладено договір транспортно-експедиторського обслуговування № 28/01-25, відповідно до умов п. 1.1 якого Експедитор приймає на себе зобов'язання за плату і за рахунок Клієнта надати транспортно - експедиторські послуги відповідно вимогам чинного законодавства України і держав, по території яких транспортуються вантажі, згідно з переліком послуг, вказаних у правилах здійснення транспортно-експедиторській діяльності і цьому Договорі.
У пункті 1.2 Договору вказано, що відповідно до умов цього Договору Експедитор за дорученням Клієнта і на підставі наданих Клієнтом заявок надає визначені в пункті види транспортно-експедиторських послуг.
Згідно з пунктом 2.3.7 Договору Клієнт зобов'язаний приймати, затверджувати (підписувати) та повертати Експедитору Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) впродовж 5 (п'яти) робочих днів з дати їх отримання від Експедитора. У разі виникнення розбіжностей по Актам здачі-прийняття робіт (надання послуг), Клієнт зобов'язаний затвердити (підписати) Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) (у цей же строк) з розбіжностями і обов'язковим письмовим обґрунтуванням розбіжностей, інакше - Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) вважається прийнятим і підписаним Клієнтом без розбіжностей в повному об'ємі.
Відповідно до пункту 3.4. Договору сторони цього Договору щомісячно не пізніше 15 числа місяця, наступного за місяцем надання послуг, проводять звірки взаєморозрахунків. У разі наявності заперечень з боку Клієнта з приводу будь-яких документів, наданих Експедитором, що вимагають підписання або погодження Клієнта, останній впродовж 5 (п'яти) діб повинен повідомити Експедитора про свої мотивовані заперечення у письмовій формі. Якщо впродовж зазначеного строку письмових заперечень з боку Клієнта не надано, документи вважаються прийнятими Сторонами. Заборгованість Клієнта, що встановлена в процесі звірки взаємних розрахунків, зазначається в акті та сплачується впродовж 10 робочих днів з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін.
25.04.2025 відповідачем направлено позивачу заявку № 25-04/25 на отримання транспортно-експедиторських послуг щодо перевезення вантажу (фосфорити) загальною масою 840 тон, на 12 вагонів за маршрутами зі станції відправлення: Ізмаїл (код 404503) до станції призначення: Бахмач-Гомельський (код 326107) та Галка (код 428809).
На виконання умов договору позивачем сформовано та надіслано на електронну адресу відповідача (kaynaral3@ukr.net), що визначена в п. 9.11. Договору, рахунки на оплату: № 394 від 05.05.2025, № 396 від 06.05.2025 на загальну суму 99 000,36 грн., а також додатки (розшифрування наданих послуг) до рахунку №394 від 05.05.2025 про підтвердження організації перевезення 4 (чотирьох) вагонів вантажу «фосфорити» загальною вартістю 44 000,16 грн.; до рахунку №396 від 06.05.2025 на підтвердження організації перевезення 5 (п'яти) вагонів вантажу «фосфорити» загальною вартістю 55 000,20 грн.
Із матеріалів справи слідує, що 19.05.2025 позивачем через сервіс електронного документообігу «М.Е.Dос» складено та направлено відповідачу Акт наданих послуг №190501 від 19.05.2025 на загальну суму 99 000,36 грн. із додатком, в якому міститься детальний перелік 9 (дев'яти) перевезених вагонів, із зазначенням їхніх номерів, станцій відправлення та призначення, найменування вантажу, коду вантажу, а також ваги вантажу у кожному вагоні.
Крім того, позивач склав та направив відповідачу через сервіс електронного документообігу «М.Е.Dос» акт звіряння взаємних розрахунків за період 01.05.2025-19.05.2025, про що міститься відмітка «Документ доставлено контрагенту», відповідно до якого борг відповідача складає 99 000,36 грн.
Також, позивач звертався до відповідача з претензією (вимогою) від 18.06.2025 № 1 про сплату заборгованості, що направлена відповідачу засобами поштового зв'язку 24.06.2025 та повернута відправнику без вручення 09.07.2025 року.
Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).
Розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату (частина 1 статті 931 ЦК України).
Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Судом установлено, що факт надання позивачем за договором транспортно-експедиторського обслуговування від 28.01.2025 № 28/01-25 послуг підтверджується актом наданих послуг №190501 від 19.05.2025 на загальну суму 99 000,36 грн.
При цьому, даний акт згідно з пунктом 2.3.7 Договору вважається погодженим 27.05.2025, тобто впродовж п'яти робочих днів із дня його виставлення 19.05.2025 відповідачу через сервіс електронного документообігу «М.Е.Dос».
Доказів надання відповідачем зауважень щодо якості або обсягу наданих позивачем послуг матеріали справи не містять.
Ураховуючи викладене, оскільки сума боргу відповідача становить 99 000,36 грн. та підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовної вимоги про стягнення з відповідача вказаної суми боргу, у зв'язку з чим позов у цій частині підлягає задоволенню.
Крім того, позивач заявив до стягнення з відповідача за період із 07.06.2025 до 31.07.2025 інфляційних втрат у сумі 792 грн., 447,54 грн. трьох процентів річних та 4624,54 грн. пені.
Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 ЦК України).
Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.
Згідно зі статтями 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Відповідно до п. 4.3. Договору за порушення Клієнтом зобов'язань, передбачених Розділом 3 цього Договору в частині розрахунків, Клієнт зобов'язаний сплатити Експедиторові пеню у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочений, за кожен день прострочення від суми простроченого платежу.
Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.
Із наданого позивачем розрахунку слідує, що нарахування пені та трьох процентів річних здійснено без урахування пункту 3.4. Договору щодо оплати боргу по акту впродовж 10 робочих днів з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін.
Оскільки акт від 19.05.2025 на суму 99 000,36 грн. вважається погодженим 27.05.2025, то строк оплати за ним спливає 10.06.2025, відтак прострочення з оплати має місце з 11.06.2025 року.
Здійснивши арифметичний перерахунок, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача за період із 11.06.2025 до 31.07.2025 пені в сумі 4288,21 грн. та 414,99 грн. трьох процентів річних.
Щодо нарахування інфляційних втрат, суд зауважує наступне. Як убачається з розрахунку, позивач заявив до стягнення за період 07.06.2025-31.07.2025 інфляційні втрати в сумі 792 грн., проте до нарахування взято лише індекс інфляції за червень 2025 року.
Суд зауважує, що в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14.01.2020 у справі № 924/532/19.
Відтак, за арифметичним перерахунком суду, здійсненим з урахуванням індексу дефляції за липень 2025 року (99,80), розмір інфляційних втрат за визначений позивачем період 11.06.2025 до 31.07.2025 становить 592,42 грн.
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Понесені позивачем витрати по оплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Щодо розподілу витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 30000 грн. суд дійшов висновку про наступне.
На обґрунтування заявлених до розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката позивачем долучено до матеріалів справи в копіях договір про надання правової допомоги від 30.01.2025, рахунок-фактуру від 29.07.2025 № 1 на суму 30000 грн., акт приймання-передачі наданих послуг від 30.07.2025 № 1 на суму 30000 грн., платіжну інструкцію від 08.08.2025 № 4733 на суму 30000 грн.
Відповідно до постанови Об'єднаної палати Верховного суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 року по справі № 922/445/19 та постанови Об'єднаної палати Верховного суду у складі Касаційного господарського суду від 22.11.2019 року по справі № 902/347/18, для розподілу понесених судових витрат стороні необхідно подати лише договір про надання правничої допомоги та детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 ГПК України).
Частиною 6 статті 126 ГПК України встановлено, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Натомість, відповідачем клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката в порядку частин 5, 6 статті 126 ГПК України не заявлялося.
Відсутність клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу від іншої сторони виключає можливість суду самостійно (без указаного клопотання) зменшувати розмір витрат на професійну правничу допомогу. Дана правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 18.12.2018 у справі №910/4881/18.
Відповідно до пункту 3 частини 4 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, на відповідача покладаються витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 29837,37 грн.
Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241 ГПК України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ікс Рейл» задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансстрім» (03164, м. Київ, вул. Підлісна, буд. 1; ідентифікаційний код 37388051) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ікс Рейл» (01033, м. Київ, вул. Шота Руставелі, буд. 33-Б, прим. 27; ідентифікаційний код 44536145) 99 000 (дев'яносто дев'ять тисяч) грн. 36 коп. боргу, 4288 (чотири тисячі двісті вісімдесят вісім) грн. 21 коп. пені, 414 (чотириста чотирнадцять) грн. 99 коп. трьох процентів річних, 592 (п'ятсот дев'яносто дві) грн. 42 коп. інфляційних втрат, 29837 (двадцять дев'ять тисяч вісімсот тридцять сім) грн. 37 коп. витрат на професійну правничу допомогу адвоката, а також 3011 (три тисячі одинадцять) грн. 59 коп. витрат зі сплати судового збору.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя К.В. Полякова