ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
11.12.2025Справа № 910/11265/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Капцової Т.П., за участю секретаря судового засідання Баринової О.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу
за позовом Приватного акціонерного товариства «САВ Орбіко» (вул.Кирила Розумовського Гетьмана, буд.27, м.Київ, 03115; ідентифікаційний код 42903398)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Амлак Стерілокс Україна» (вул.Печенігівська, буд.1/7, оф.170, м.Київ, 04107; ідентифікаційний код 43593857)
про стягнення 161 067,77 грн
За участі представників:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Нерсесян А.С.;
Приватне акціонерне товариство «САВ Орбіко» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Амлак Стерілокс Україна» про стягнення 161 067,77 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що сума сплачених позивачем грошових коштів на виконання договору про постачання та дистриб'юцію товарів № 1908-01 від 19.08.2022 виявилася більшою за вартість товару, поставленого відповідачем за цим договором, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь суму переплати.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу визнано судом малозначною, постановлено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та, серед іншого, встановлено сторонам строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.
30.09.2025 від відповідача надійшла заява про вступ представника у справу, у якій представник відповідача просив надати йому доступ до матеріалів справи у підсистемі «Електронний суд» та поновити строки для подання заяви по суті справи з дня фактичного отримання ним доступу до матеріалів справи.
21.10.2025 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому викладено клопотання про поновлення строку його подання, яке мотивоване тим, що відповідач копію позовної заяви від позивача не отримав, доступ до матеріалів справи у підсистемі «Електронний суд» представник відповідача отримав лише 07.10.2025, при цьому матеріали справи у підсистемі «Електронний суд» не містять усіх доказів, що наведені у переліку додатків до позовної заяви.
23.10.2025 від позивача надійшла відповідь на відзив.
Частинами 1, 2, 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. Відзив підписується відповідачем або його представником. Відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.
Пунктом 2 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.09.2025 про відкриття провадження у справі було доставлено до електронного кабінету відповідача 17.09.2025 о 15:10, а 17.09.2025 о 16:14 судом отримано інформацію про таке доставлення, що підтверджується повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи.
Згідно з частинами 1, 4 статті 116 Господарського процесуального кодексу України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
У пункті 3 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 15.09.2025 відповідачу встановлено п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання до суду відзиву на позовну заяву.
З огляду на вищенаведене, останнім днем встановленого судом строку для подання відзиву на позовну заяву було 02.10.2025, тоді як відзив на позовну заяву відповідачем подано до суду 21.10.2025, тобто зі значним порушенням встановленого судом строку.
Відповідно до частин 1, 4 статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.
Зважаючи на викладене у суду були відсутні підстави для поновлення відповідачу строку для подання відзиву на позовну заяву на підставі поданої ним 30.09.2025 заяви. Більше того, станом на момент її подання процесуальний строк не закінчився.
У клопотанні про поновлення процесуального строку, що викладено у відзиві на позовну заяву, відповідач зазначає про те, що він не отримав від позивача примірник позовної заяви.
Суд критично оцінює наведені доводи відповідача, оскільки Автоматизована система документообігу суду містить інформацію про те, що позовну заяву було доставлено до електронного кабінету відповідача 08.09.2025.
Особа, яка зареєструвала електронний кабінет у підсистемі «Електронний суд» повинна з певною періодичністю вживати заходи для перевірки повідомлень, направлених до його електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд» та не може розраховувати на отримання будь-яких документів виключно у паперовому вигляді засобами поштового зв'язку.
Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 28.10.2025 у справі № 916/3625/24.
Також суд відхиляє доводи відповідача про те, що матеріали справи у підсистемі «Електронний суд» не містять усіх доказів, що наведені у переліку додатків до позовної заяви, оскільки позовна заява була подана в електронній формі через підсистему «Електронний суд», отже позовна заява і додані до неї документи, які отримали відповідач і суд є ідентичними та суд недоліків позовної заяви щодо неподання певних доказів не виявляв.
В аспекті викладеного суд зауважує, що представник відповідача не був позбавлений можливості ознайомитись з матеріалами справи у суді в паперовій формі.
Частиною 2 статті 118 Господарського процесуального кодексу України визначено, що заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
З огляду на те, що відзив на позовну заяву було подано відповідачем після закінчення строку на його подання, а також відсутність правових підстав для поновлення вказаного строку, суд, на підставі частини 2 статті 118 Господарського процесуального кодексу України, залишає відзив на позовну заяву без розгляду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.12.2025 у справі призначено судове засідання на 11.12.2025 та встановити сторонам строк - до 08.12.2025 для подання суду додаткових пояснень щодо наявності в матеріалах справи двох видаткових накладних № 172 від 18.07.2023 на суму 35 697,60 грн з однаковими реквізитами та змістом, які, однак, підписані різними представниками отримувача (позивача).
05.12.2025 від позивача надійшли додаткові пояснення, відповідно до яких дві видаткові накладні № 172 від 18.07.2023 на суму 35 697,60 грн, що містяться в матеріалах справи, є окремими, самостійними первинними документами, які підтверджують окремі господарські операції з постачання товару відповідачем позивачу.
У судове засідання 11.12.2025 з'явились представники сторін, водночас представник позивача не надав належних доказів на підтвердження своїх повноважень.
Представник відповідача надав суду усні пояснення по суті спору, проти позову заперечував.
У судовому засіданні 11.12.2025 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника відповідача, суд
19.08.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Амлак Стерілокс Україна» (постачальник) та Приватним акціонерним товариством «САВ 92» (найменування в подальшому змінено на Приватне акціонерне товариство «САВ Орбіко»; дистриб'ютор) було укладено договір про постачання та дистриб'юцію товарів № 1908-01 (далі - Договір), відповідно до умов якого постачальник приймає на себе зобов'язання поставити дистриб'ютору продукцію в порядку та на умовах, визначених цим Договором, а дистриб'ютор в свою чергу приймає на себе зобов'язання прийняти та оплатити продукцію на умовах, в строки та за ціною відповідно до цього Договору, а також розповсюджувати продукцію на території на умовах, визначених цим Договором (пункт 2.2 Договору).
У пункті 2.3 Договору зазначено, що при виконанні своїх зобов'язань за цим Договором дистриб'ютор виступає як самостійна організація, а не як агент постачальника.
Згідно з пунктом 4.1 Договору дистриб'ютор замовляє у постачальника продукцію шляхом надання письмового замовлення по електронній пошті згідно із узгодженою сторонами формою замовлення. В замовленні зазначаються відомості щодо кількості та асортименту партії продукції, поставка якої замовляється дистриб'ютором.
Пунктом 5.2 Договору встановлено, що право власності на товар і ризик випадкової загибелі товару переходить від постачальника до дистриб'ютора з моменту передачі товару дистриб'ютору і засвідчується видатковою накладною, підписаною уповноваженими представниками сторін.
Відповідно до пунктів 6.1, 6.2 Договору дистриб'ютор оплачує поставлену продукцію за цінами, що вказані в видаткових накладних та рахунках на оплату шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, що вказаний у цьому Договорі. Оплата здійснюється дистриб'ютором по факту реалізації поставленої продукції кінцевим споживачам, що підтверджується звітом, отриманим дистриб'ютором від торгових мереж, при цьому оплата здійснюється один раз на місяць, не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним.
Договір набуває чинності з дати його укладення та діє до 31.12.2027 (пункт 11.1 Договору).
Позивач зазначає, що відповідачем на виконання умов Договору було поставлено продукцію на суму 2 900 432,80 грн, частину з якої на суму 442 902,00 грн у подальшому було йому повернуто позивачем. Позивач у свою чергу сплатив відповідачу 2 618 598,57 грн за поставлену продукцію.
Отже, як зазначає позивач, при поверненні позивачем продукції відповідачу, більша частина повернутого товару була оплачена позивачем, внаслідок чого, загальна вартість продукції, яка була фактично поставлена відповідачем позивачу виявилася на 161 067,77 грн менше загальної суми грошових коштів, сплачених позивачем на користь відповідача, про що сторони також склали акт звіряння взаємних розрахунків № 276.
З метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача із претензіями № 15/07-ЮР від 15.07.2025, № 13/08-ЮР від 13.08.2025, проте відповідач відповіді на них не надав.
З огляду на те, що сума сплачених позивачем грошових коштів на виконання Договору виявилася більшою за вартість товару, поставленого відповідачем, позивач звернувся до суду з цим позовом, у якому просить стягнути з відповідача на свою користь 161 067,77 грн переплати.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступних висновків.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Укладений між сторонами Договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків, та за своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За приписами статті 669 Цивільного кодексу України кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Умова щодо кількості товару може бути погоджена шляхом встановлення у договорі купівлі-продажу порядку визначення цієї кількості.
Судом встановлено, що відповідач на виконання Договору поставив позивачу товар на суму 2 900 432,80 грн, про що свідчать видаткові накладні № 201 від 12.09.2022 на суму 665 568,00 грн, № 210 від 19.09.2022 на суму 550 080,00 грн, № 214 від 22.09.2022 на суму 483 168,00 грн, № 219 від 26.09.2022 на суму 347 616,00 грн, № 220 від 26.09.2022 на суму 17 400,00 грн,№ 278 від 14.11.2022 на суму 71 360,00 грн, № 19 від 02.02.2023 на суму 33 092,00 грн, № 20 від 13.02.2023 на суму 8 000,00 грн, № 99 від 16.05.2023 на суму 88 000,00 грн, № 111 від 26.05.2023 на суму 30 000,00 грн, № 164 від 17.07.2023 на суму 131 212,80 грн, № 171 від 18.07.2023 на суму 95 032,80 грн, № 172 від 18.07.2023 на суму 35 697,60 грн, № 172 від 18.07.2023 на суму 35 697,60 грн, № 294 від 29.09.2023 на суму 48 240,00 грн, № 317 від 09.10.2023 на суму 136 680,00 грн, № 319 від 10.10.2023 на суму 7 200,00 грн, № 495 від 22.12.2023 на суму 23 400,00 грн, № 27 від 23.01.2024 на суму 7 560,00 грн, № 29 від 24.01.2024 на суму 2 700,00 грн, № 164 від 18.04.2024 на суму 18 000,00 грн, № 317 від 09.08.2024 на суму 18 336,00 грн, № 451 від 11.10.2024 на суму 2 592,00 грн, № 499 від 27.11.2024 на суму 43 800,00 грн.
При цьому товар на суму 442 902,00 грн було повернуто позивачем відповідачу за прибутковими накладними № 8936836 від 31.05.2024 на суму 192 290,00 грн, № 8936838 від 31.05.2024 на суму 8 880,00 грн, № 8936835 від 31.05.2024 на суму 5 740,00 грн, № 8936839 від 31.05.2024 на суму 31 644,00 грн, № 8936837 від 31.05.2024 на суму 204 348,00 грн.
Вказані видаткові накладні містять найменування суб'єктів господарювання, а також підписи осіб, які передають та отримують товар, найменування товару, його кількість, вартість, та інші необхідні реквізити, тобто відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», тому є первинними документами, які фіксують факт здійснення господарської операції та є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунку за отриманий товар.
Відповідно до частини 1 статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
За приписами частин 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Платіжними інструкціями № 2516235 від 22.08.2022 на суму 2 046 432,00 грн, № 2518585 від 26.09.2022 на суму 17 400,00 грн, № 2523351 від 02.12.2022 на суму 26 084,88 грн, № 2526648 від 19.01.2023 на суму 3 045,41 грн, № 2531085 від 16.03.2023 на суму 12 962,98 грн, № 2535801 від 17.05.2023 на суму 70 358,73 грн, № 2537942 від 13.06.2023 на суму 118 000,00 грн, № 2541465 від 25.07.2023 на суму 54 436,44 грн, № 2543944 від 24.08.2023 на суму 11 241,56 грн, № 2545558 від 14.09.2023 на суму 85 456,46 грн, № 2548288 від 17.10.2023 на суму 43 112,53 грн, № 2551370 від 21.11.2023 на суму 19 160,83 грн, № 2553968 від 19.12.2023 на суму 80 000,00 грн, № 2556950 від 26.01.2024 на суму 30 906,75 грн підтверджується перерахування позивачем на рахунок відповідача грошових коштів у сумі 2 618 598,57 грн.
З урахуванням викладеного суд констатує, що сума сплачених позивачем грошових коштів на виконання Договору виявилася більшою за вартість товару, поставленого відповідачем на 161 067,77 грн (2 618 598,57 грн - (2 900 432,80 грн - 442 902,00 грн)).
Відповідно до частини 1 статті 670 Цивільного кодексу України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Отже, обов'язок із повернення грошової суми, сплаченої за кількість товару, яка не була поставлена покупцеві, врегульований нормами Глави 54 Цивільного кодексу України і тому як правова підстава такого повернення не може бути застосована стаття 1212 Цивільного кодексу України, на яку помилково посилається позивач.
Правова позиція щодо застосування наведених правових норм у подібних правовідносинах, викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до відповідача із претензіями №15/07-ЮР від 15.07.2025, №13/08-ЮР від 13.08.2025, у яких просив у семиденний строк з моменту їх пред'явлення сплатити грошові кошти у сумі 161 067,77 грн за непоставлений товар.
При цьому претензії у паперовій формі відповідач не отримав, у зв'язку з чим листи були повернуті позивачеві, а із претензією № 13/08-ЮР від 13.08.2025 в електронній формі відповідач ознайомився 14.08.2025 у системі електронного документообігу «Вчасно», однак у встановленій в ній строк грошові кошти не повернув.
За приписами статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
За приписом частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (частина 1 статті 525 Цивільного кодексу України).
Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Враховуючи відсутність доказів поставки відповідачем товару в обсязі, що відповідає здійсненій позивачем оплаті, позовна вимога про стягнення з відповідача отриманих грошових коштів у сумі 161 067,77 грн визнається судом обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідачем належними доказами обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, не спростовано.
Враховуючи викладене в сукупності, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, суд встановив обґрунтованість заявленого позову, у зв'язку з чим наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів у сумі 161 067,77 грн.
Витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 3 028,00 грн, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача, оскільки позов підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 129, 233, 237, 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Амлак Стерілокс Україна» (вул.Печенігівська, буд.1/7, оф.170, м.Київ, 04107; ідентифікаційний код 43593857) на користь Приватного акціонерного товариства «САВ Орбіко» (вул.Кирила Розумовського Гетьмана, буд.27, м.Київ, 03115; ідентифікаційний код 42903398) грошові кошти у сумі 161 067 (сто шістдесят одна тисяча шістдесят сім) грн 77 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 11.12.2025.
Суддя Т.П. Капцова