ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
03.12.2025Справа № 910/10192/25
За позовом Державного підприємства "Медичні закупівлі України"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦЕНТЕРРА ФАРМ"
про стягнення 5111192,19 грн.
Суддя Сташків Р.Б.
Секретар судового засідання Гарашко Т.В.
Представники сторін:
від позивача - Шпінь В.І.,
від відповідача - Бегейович Р.В.
На розгляд Господарського суду міста Києва передано указану позовну заяву про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦЕНТЕРРА ФАРМ" (далі - відповідач) на користь Державного підприємства "Медичні закупівлі України" (далі - позивач) штрафу за договором про закупівлю №09/550-12/2024 від 03.07.2024 у сумі, що дорівнює вказаній вище ціні позову, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за цим договором.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначене підготовче засідання на 06.10.2025.
Ухвалою суду від 06.10.2025 розгляд справи у підготовчому судовому засіданні відкладено на 19.11.2025.
Ухвалою суду від 19.11.2025 підготовче провадження закрито та призначено справу до розгляду по суті на 03.12.2025.
02.12.2025 відповідачем було подано відзив на позовну заяву.
У судовому засіданні суд повідомив сторні, про подання відповідачем відзиву вже на стадії розгляду справи по суті, фактично поза встановлених судом строків на подання відзиву.
Представник позивача не заперечував та вважає за можливо прийнято до уваги надані відповідачем пояснення у відзиві.
Так, у своєму відзиві на позов, відповідач заперечив проти позову. Відповідач зазначає, що порушення терміну надання реєстраційного посвідчення відбулося не з вини відповідача, оскільки виконання обов'язку щодо реєстрації продукції було поставлено у залежність від здійснення своїх повноважень щодо реєстрації лікарських засобів Державним підприємством «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров'я України» та Міністерством охорони здоров'я України. При цьому відповідач зі свого боку, вчинив усі дії, які залежали від нього та подав необхідні документи щодо реєстрації лікарських засобів.
Представник позивача у судовому засіданні 03.12.2025 просив суд задовольнити позов повністю.
Представник відповідача у судовому засіданні 03.12.2025 просив суд відмовити в задоволенні позову, а також усно клопотав про зменшення розміру нарахованої неустойки.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позов та заперечення відповідача, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
03.12.2024 за результатами проведення публічної закупівлі № UA-2024-10-24-015763-а між позивачем як замовником та відповідачем як постачальником було укладено договір про закупівлю №09/550-12/2024 (далі - Договір), за умовами якого відповідач зобов'язався поставити позивачу фармацевтичну продукцію, асортимент, ціна та обсяг якої вказується в специфікації (додаток № 1 до договору), а позивач - прийняти й оплатити цю продукцію в порядку та на умовах, визначених цим договором.
Вказаний Договір, а також додаток № 1 до нього (специфікація) підписані уповноваженими представниками сторін за допомогою електронних цифрових підписів, а також скріплені електронною печаткою Товариства.
Згідно з пунктом 2.1 Договору поставка продукції здійснюється відповідно до Incoterms 2020.
За умовами п 3.1 Договору його загальна ціна та ціна за одиницю продукції вказується в специфікації (додаток № 1) та складає 25555960,96 грн з ПДВ.
Якщо інше не передбачено цією угодою, за загальним правилом оплата продукції здійснюється замовником на умовах попередньої оплати з урахуванням положень бюджетного законодавства й нормативно-правових актів, що регулюють питання здійснення попередньої оплати (пункт 3.4 Договору).
Пунктом 4 додатку № 1 до Договору (специфікації) передбачений обов'язок постачальника відповідно до пункту 4.1 Договору здійснити поставку продукції у строк до 15 липня 2025 року включно.
За пунктом 5.1 Договору постачальник не менше ніж за 14 робочих днів до дати запланованої відправки продукції в пункт призначення зобов'язаний надати замовнику засобами електронної пошти та/або шляхом заповнення електронних форм в електронному кабінеті постачальника, створеному в інформаційно-аналітичній системі замовника, у порядку, визначеному цим договором, скановані копії документів, зокрема реєстраційного посвідчення та усіх наявних вкладок до нього (за наявності), яке видається Міністерством охорони здоров'я України (далі - Міністерство) для кожного виду продукції, що постачається, а у випадку, коли незареєстрована продукція може ввозитись на митну територію України в порядку та на умовах, визначених чинним законодавством - документ, що підтверджує реєстрацію продукції у Сполучених Штатах Америки, Швейцарській Конфедерації, Японії, Австралії, Канаді, або реєстрацію компетентним органом Європейського Союзу за централізованою процедурою та застосування на території однієї з таких країн.
У підпункті 7.1.1 Договору сторони погодили, що у разі, якщо на дату укладення цього правочину продукція є незареєстрованою в Україні та не має реєстраційного посвідчення, свідоцтва про державну реєстрацію (крім випадку, коли незареєстрована продукція може ввозитись на митну територію України в порядку та на умовах, визначених чинним законодавством), постачальник зобов'язується належним чином зареєструвати продукцію в Україні та на підтвердження цього не пізніше ніж протягом 60 календарних днів з дати укладення договору (або не пізніше строку, передбаченого у пункті 5.1 Договору, якщо цей строк настане раніше) надати замовнику засобами електронної пошти та/або шляхом заповнення електронних форм в електронному кабінеті постачальника, створеному в інформаційно-аналітичній системі замовника, у порядку, визначеному цим договором, скановану копію реєстраційного посвідчення, яке видається Міністерством для кожного виду продукції, що постачається.
Пунктом 8.1 Договору встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань, що виникають з цього правочину, сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством України.
У підпункті 8.3.1 Договору сторони погодили, що у разі недотримання постачальником вимог підпунктів 7.1.1, 7.1.2 пункту 7.1 цього договору, з постачальника крім пені та/або штрафу, зазначених у пункті 8.2 договору, стягується штраф у розмірі 20 відсотків вартості непоставленої (неприйнятої) продукції.
Пунктом 6 додатку № 1 до Договору (специфікації) визначено, що відповідно до пункту 10.1 Договору останній діє до 15 серпня 2025 року включно, а в частині виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором, у тому числі в частині штрафних санкцій та поставки продукції - до повного виконання.
З наявної у матеріалах справи копії платіжної інструкції від 23.12.2024 № 8891 вбачається, що позивач на виконання умов Договору здійснив попередню оплату погодженого сторонами товару на суму 25555960,96 грн.
01.02.2025 закінчився термін 60 календарних днів з дати укладення Договору, визначених пунктом 7.1.1 Договору для надання сканованої копії реєстраційного посвідчення, яке видається Міністерством охорони здоров'я України.
16.07.2025 сторони уклали додаткову угоду № 1 до Договору, якою було продовжено строк поставки продукції до 15 серпня 2025 року.
Вказана додаткова угода також підписана електронними цифровими підписами уповноважених представників обох сторін.
Як зазначає позивач, станом на дату подання позовної заяви поставку продукції не здійснено.
Позивач також звертає увагу, що відповідач, беручи участь у процедурі закупівлі, був належним чином ознайомлений з тендерною документацією, яка містила проєкт договору про закупівлю.
Крім того, відповідачем до тендерної документації надано згоду від 01.11.2024 № 10/24 з вимогами щодо реєстрації незареєстрованого в Україні лікарського засобу, що є Додатком 1 до тендерної документації, де передбачено, що постачальник повинен не пізніше, ніж протягом 60 (шістдесят) календарних днів з дати укладення Договору про закупівлю (або не пізніше строку, передбаченого у пункті 5.1 Договору про закупівлю, якщо цей строк настане раніше), надати Замовнику скановану копію реєстраційного посвідчення, виданого Міністерством охорони здоров'я України, для кожного виду продукції, що постачається/планується до постачання. За невиконання цієї вимоги замовником, крім пені та/або штрафу, зазначених у пункті 8.2 Договору, буде нарахований штраф у розмірі 20 (двадцять) відсотків вартості непоставленої (неприйнятої) продукції)) та може бути розірвано Договір в односторонньому порядку.
Підписанням вказаного Додатка 1 до тендерної документації та наданням його в складі тендерної пропозиції відповідач підтвердив достовірність зазначеної в ньому інформації та надав згоду з дотриманням і виконанням зазначених в ньому умов та вимог.
Зважаючи на порушення відповідачем встановленого пунктом 7.1.1 Договору 60-денного строку для подання сканованої копії реєстраційного посвідчення продукції, яке видається Міністерством, позивач на підставі пункту 8.2 Договору нарахував відповідачу штраф у сумі 5111192,19 грн та звернулося до останнього з претензією від 08.04.2025 № 05/1383-04/2025 про сплату вищевказаної суми неустойки за Договором.
У відповідь на претензію відповідач направив лист від 28.04.2025, яким повідомив про незгоду з претензію та висловив свої аргументи.
Позивач направив відповідачу лист від 02.05.2025 № 05/1846-05/2025, яким акцентував увагу постачальника на важливості чинного реєстраційного посвідчення, що засвідчує проходження лікарським засобом державної експертизи щодо якості, безпечності та ефективності. Цим листом було наголошено, що завчасне отримання такого посвідчення є не лише передумовою до початку постачання, а й елементом належного виконання зобов'язань відповідачем, спрямованих на забезпечення безперебійного доступу пацієнтів до препаратів у рамках бюджетних закупівель, що мають підвищене суспільне значення (препарат для онкохфорих).
Відповідач у свою чергу направив відповідь від 12.05.2025 № 12022025-17 з проханням внести зміни до Договору в частині строку державної реєстрації лікарських засобів.
Листом від 13.05.2025 №05/1977-05/2025 роз'яснено постачальнику, що на момент надходження відповідної ініціативи строки державної реєстрації лікарських засобів, передбачені умовами чинного Договору, вже були порушені, у зв'язку з чим, підстави для внесення змін до Договору шляхом укладення додаткової угоди відсутні.
Оскільки відповідач суму штрафу не сплатив, позивач був змушений звернутися до суду з указаним позовом.
Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори й інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до частини 1 статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Матеріалами справи підтверджується і відповідачем не спростовано факту неналежного виконання взятих на себе за Договором спірних зобов'язань.
Оскільки матеріали справи не містять доказів надання відповідачем позивачу в строк, встановлений пунктом 5.1 Договору, сканованих копій документів, зокрема реєстраційного посвідчення та усіх наявних вкладок до нього, суд дійшов висновку про обґрунтованість розрахунку 60-денного календарного строку саме з дати укладення спірного правочину.
Відтак, з огляду на положення пункту 7.1.1 Договору відповідачу необхідно було надати позивачу скановану копію реєстраційного посвідчення на продукцію до 01.02.2025.
Однак, судом встановлено, що відповідач вказане зобов'язання у визначений Договором строк не виконав й скановану копію реєстраційного посвідчення у визначеному порядку позивачу не надав. Поставку обумовленого товару до 15.08.2025 відповідач також не здійснив.
При цьому, відповідач, підписуючи спірний договір, був обізнаний з усіма його положеннями та умовами, зокрема щодо необхідності звернення до Міністерства для отримання реєстраційного посвідчення на продукцію та відповідальності за порушення договірних умов.
Твердження відповідача, що порушення терміну надання реєстраційного посвідчення відбулося не з його вини, судом відхиляються, оскільки відповідач не надав жодного доказу на підтвердження того, що ним були вчинені дії спрямовані на отримання реєстраційного посвідчення.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Частиною 1 статті 546 ЦК України визначено, що виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
За змістом частин 1, 2 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України).
Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.
Приписами статті 230 ГК України (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Враховуючи факт невиконання відповідачем зобов'язань з подання сканованої копії реєстраційного посвідчення на продукцію у встановлений Договором строк, а також те, що заявлена позивачем до стягнення сума штрафу є арифметично правильною, відповідає вимогам чинного законодавства та положенням Договору, суд дійшов висновку про обґрунтованість вказаної позовної вимоги.
Що ж стосується клопотання відповідача про зменшення суми неустойки, то суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
За змістом наведеної норми зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе її зменшення.
Тобто, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
Судом оцінено конкретну ситуацію, що виникла у цьому спору, враховано наступні обставини:
- відповідач так і не поставив продукцію за Договором, про що повідомив позивач (доказів протилежного справа не містить):
- замовлена фармацевтична продукція (Гемцитабін) за Договором має підвищене суспільне значення, оскільки відносяться до препаратів для лікування онкохворих людей;
- підписавши згоду з вимогами щодо реєстрації незареєстрованого в Україні лікарського засобу, що є Додатком 1 до тендерної документації, відповідач фактично підтвердив свою обізнаність щодо положень Договору, у тому числі щодо відповідальності за порушення договірних умов;
- матеріали справи не містять доказів на підтвердження поважних причин не виконання відповідачем умов Договору;
- умови Договору є обов'язковими для виконання.
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 617 ЦК України не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Боржник відповідає за порушення зобов'язання іншими особами, на яких було покладено його виконання (стаття 528 цього Кодексу), якщо договором або законом не встановлено відповідальність безпосереднього виконавця (ст. 618 ЦК України).
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення неустойки за порушення зобов'язання за Договором.
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦЕНТЕРРА ФАРМ" (04119, місто Київ, вул. Джонса Гарета, будинок 8, офіс 7; ідентифікаційний код 45308005) на користь Державного підприємства "Медичні закупівлі України" (01601, місто Київ, вул. Грушевського, будинок 7; ідентифікаційний код 42574629) 5111192 (п'ять мільйонів сто одинадцять тисяч сто дев'яносто дві) грн 19 коп. штрафу та 61334 (шістдесят одну тисячу триста тридцять чотири) грн 30 коп. судового збору.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення складено 11.12.2025.
Суддя Р.Б. Сташків