ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
01.12.2025Справа № 910/987/23
За заявою ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )
про неплатоспроможність
Суддя Чеберяк П.П.
Представники сторін:
Від заявника (боржника) Антоненко А.Ю. - представник
Від ОСОБА_2 Федько Т.В. - представник
Заявник звернувся до суду з заявою про відкриття провадження у справі відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, оскільки він неспроможний сплатити борг.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.01.2023 прийнято заяву до розгляду та призначено підготовче засідання суду на 02.02.2023.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.02.2023 відкрито провадження у справі № 910/987/23 та призначено керуючими реструктуризацією боргів боржника арбітражного керуючого Винниченка Юрія Валентиновича.
Ухвалою попереднього засідання від 04.04.2023 визнано кредитором по відношенню до боржника ОСОБА_2 на суму 13 991 815,44 грн. - вимоги другої черги. Відмовлено у визнанні кредиторами по відношенню до фізичної особи ОСОБА_1 : ГУ ДПС у м. Києві на суму 1 340,00 грн. та ОСОБА_2 на суму 220 632,28 грн.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.06.2023 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.04.2023 у справі № 910/987/23 в частині визнання ОСОБА_2 кредитором боржника на суму 13 991 815,44 грн. другої черги скасовано та прийнято в цій частині нове рішення, яким визнано ОСОБА_2 кредитором боржника в сумі 13 991 815,44 грн., з яких: 12 685 708,84 грн. - вимоги другої черги; 1 306 106,60 грн. - вимоги третьої черги.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.06.2023 частково задоволено клопотання представника ОСОБА_2 про застосування до боржника обмеження у праві виїзду за межі України.
07.07.2023 від ОСОБА_1 надійшла заява про відвід судді Паська М.В у справі № 910/987/23.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.07.2023 визнано відвід судді необґрунтованим, заяву ОСОБА_1 про відвід судді Паська М.В у справі № 910/987/23 передано для визначення судді в порядку, встановленому ч. 1 ст. 32 ГПК України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.07.2023 заяву ОСОБА_1 про відвід судді Паська М.В. від участі у справі № 910/987/23 - задоволено; відведено суддю Господарського суду міста Києва Паська М.В. від розгляду справи № 910/987/23 про неплатоспроможність ОСОБА_1 ; справу № 910/987/23 передано уповноваженому працівнику Господарського суду міста Києва для вирішення питання про повторний автоматизований розподіл даної справи.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.07.2023, справу 910/987/23 передано судді Івченко А.М.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2023 прийнято та призначено до розгляду справу № 910/987/23 на 26.07.2023.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.07.2023 задоволено клопотання керуючого реструктуризацією про виплату основної грошової винагороди, витребування доказів, а також задоволено клопотання боржника про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.
Ухвалами Господарського суду міста Києва від 01.11.2023 задоволено клопотання керуючого реструктуризацією про виплату основної грошової винагороди, а також відмовлено у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Златобанк", в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Златобанк" про визнання грошових вимог до боржника.
Постановою Господарського суду міста Києва від 01.11.2023 припинено процедуру реструктуризації боргів боржника; визнано банкрутом фізичну особу ОСОБА_1 ; введено процедуру погашення боргів; призначено керуючим реалізацією майна боржника фізичної особи ОСОБА_1 арбітражного керуючого Винниченка Юрія Валентиновича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 1658 від 24.07.2013).
17.11.2023 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання керуючого реалізацією майна боржника про скасування арештів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.11.2023 призначено розгляд справи на 13.12.2023.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.12.2023 розгляд клопотання керуючого реалізацією майна боржника про скасування арештів та клопотання ОСОБА_2 про застосування до боржника обмеження у праві виїзду за межі України відкладено на 24.01.2024.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.01.2024 розгляд клопотання керуючого реалізацією майна боржника про скасування арештів відкладено на 06.03.2024. Задоволено клопотання про витребування доказів, а також відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_2 про застосування до боржника обмеження у праві виїзду за межі України.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.02.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, постанову Господарського суду міста Києва від 01.11.2023 року у справі №910/987/23 - без змін.
05.03.2024 до Господарського суду міста Києва надійшли клопотання ОСОБА_2 про припинення повноважень керуючого реалізацією майна боржника арбітражного керуючого Винниченка Ю.В., призначення керуючим реалізацією майна боржника арбітражного керуючого Демчана О.І., а також заява арбітражного керуючого Демчана О.І. про участь у справі.
Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.04.2024 касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, постанову Господарського суду міста Києва від 01.11.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.02.2024 у справі № 910/987/23 скасовано, справу передано на новий розгляд Господарського суду міста Києва.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.06.2024 визначено суддю Чеберяка П.П. для розгляду справи № 910/987/23.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.09.2024 прийнято до свого провадження справу № 910/987/23 та призначено розгляд справи на 25.11.2024.
25.11.2024 до Господарського суду міста Києва надійшли додаткові пояснення боржника.
Протокольними ухвалами від 25.11.2024 залишено без розгляду клопотання арбітражного керуючого Винниченка Ю.В. про скасування арештів, а також відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_2 про припинення повноважень керуючого реалізацією майна боржника арбітражного керуючого Винниченка Ю.В.
У судовому засіданні 25.11.2024 оголошено перерву до 13.01.2025.
10.01.2025 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання ОСОБА_2 про припинення повноважень керуючого реструктуризацією боргів боржника арбітражного керуючого Винниченка Ю.В. та призначення керуючим реструктуризацією боргів боржника арбітражного керуючого Демчана О.І.
13.01.2025 до Господарського суду міста Києва надійшла заява арбітражного керуючого Демчана О.І. про участь у справі.
У судовому засіданні 13.01.2025 оголошено перерву до 03.02.2025.
31.01.2025 до Господарського суду міста Києва надійшла заява боржника про визнання ОСОБА_1 банкрутом та відкриття процедури погашення боргів.
У судовому засіданні 03.02.2025 оголошено перерву до 10.02.2025.
07.02.2025 до Господарського суду міста Києва надійшли заперечення керуючого реструктуризацією арбітражного керуючого Винниченка Ю.В. на клопотання ОСОБА_2 про припинення повноважень керуючого реструктуризацією.
07.02.2025 до Господарського суду міста Києва надійшли заперечення ОСОБА_2 на заяву про визнання боржника банкрутом та відкриття процедури прошення боргів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.02.2025 відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_2 про припинення повноважень керуючого реструктуризацією боргів боржника арбітражного керуючого Винниченка Ю.В.
Постановою Господарського суду міста Києва від 10.02.2025 припинено процедуру реструктуризації боргів фізичної особи ОСОБА_1 , визнано банкрутом фізичну особу ОСОБА_1 , введено процедуру погашення боргів, керуючим реалізацією майна призначено арбітражного керуючого Винниченка Юрія Валентиновича.
Повідомлення про визнання фізичної особи ОСОБА_1 банкрутом оприлюднене на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України 14.02.2025 за № 75303.
Постановою Північного апеляційного господарського суду м. Києва від 28.04.2025 постанову Господарського суду м. Києва від 10.02.2025 та ухвалу Господарського суду м. Києва від 10.02.2025 по справі №910/987/23 залишено без змін.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.08.2025 постанову Господарського суду міста Києва від 10.02.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.04.2025 у справі № 910/987/23 залишено без змін.
Матеріали справи № 910/987/23 повернулись до Господарського суду м. Києва.
До Господарського суду міста Києва надійшли: клопотання кредитора про закриття провадження у справі, заперечення боржника на заяву кредитора про закриття провадження у справі, клопотання керуючого реалізацією майна боржника про скасуванням арештів, накладених на грошові кошти та майно боржника, а також клопотання керуючого реалізацією майна боржника про долучення доказів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.10.2025 розгляд справи призначено на 01.12.2025.
У судовому засіданні 01.12.2025 розглядалось клопотання ОСОБА_2 про закриття провадження у справі.
Представник ОСОБА_2 надав пояснення по суті поданого клопотання.
Представник заявника (боржника) щодо задоволення поданого клопотання заперечив.
Вказане клопотання мотивоване тим, що боржником не було відображено у деклараціях про майновий стан, а також у виправлених деклараціях повної та достовірної інформації про наявні майнові активи.
Таким чином, вказані обставини, за переконанням кредитора, є підставою для закриття провадження у даній справі на підставі ст. 123 Кодексу України з процедур банкрутства.
Частиною сьомою статті 123 КУзПБ визначено, що суд приймає рішення про закриття провадження у справі за клопотанням зборів кредиторів, сторони у справі або з власної ініціативи, якщо:
1) боржником у декларації про майновий стан зазначена неповна та/або недостовірна інформація про майно, доходи і витрати боржника та членів його сім'ї, якщо боржник упродовж семи днів після отримання звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки такої декларації не надав суду виправлену декларацію про майновий стан з повною та достовірною інформацією щодо майна, доходів і витрат боржника та членів його сім'ї;
2) майно членів сім'ї боржника було придбано за кошти боржника та/або зареєстровано на іншого члена сім'ї з метою ухилення боржника від погашення боргу перед кредиторами;
3) судовим рішенням, що набрало законної сили та не було скасоване, боржник був притягнутий до адміністративної або кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов'язані з неплатоспроможністю.
Відповідно до частини одинадцятої статті 126 КУзПБ якщо протягом трьох місяців з дня постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність і введення процедури реструктуризації боргів боржника до господарського суду не поданий погоджений боржником і схвалений кредиторами план реструктуризації боргів боржника, господарський суд має право прийняти рішення про визнання боржника банкрутом і відкриття процедури погашення боргів боржника відповідно до цього Кодексу або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Порівняльний аналіз положень частини одинадцятої статті 126 КУзПБ з частиною сьомою статті 123 цього Кодексу свідчить, що хоча ці норми частково кореспондуються між собою, проте не є тотожними за ступенем імперативності, колом ініціаторів та передумовами їх застосування.
Такі відмінності дають підстави для висновку, що неподання погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника протягом трьох місяців з дня введення процедури реструктуризації боргів може бути самостійною підставою для закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи відповідно до частини одинадцятої статті 126 КУзПБ.
Водночас сам по собі факт недосягнення мети судової процедури реструктуризації боргів не є обов'язковою підставою для припинення реабілітації боржника у справі про відновлення платоспроможності фізичної особи, адже за змістом частини одинадцятої статті 126 КУзПБ у такому випадку закриття провадження у справі про неплатоспроможність є лише одним з варіантів вирішення господарським судом питання щодо подальшого руху такої справи, поряд з визнанням боржника банкрутом та переходом до процедури погашення його боргів.
За загальним правилом закриття провадження у справі є формою завершення судового розгляду без прийняття рішення по суті справи через виявлення після відкриття провадження таких обставин, з якими закон пов'язує неможливість її судового розгляду.
При цьому очевидним є те, що неподання до господарського суду протягом трьох місяців з введення процедури реструктуризації боргів погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника може бути зумовлене як недобросовісною поведінкою боржника, так і неналежною реалізацією кредиторами власних правомочностей.
За таких обставин, однією з процесуальних гарантій захисту інтересів сторін та ухвалення справедливого рішення за частиною одинадцятою статті 126 КУзПБ є закріплена у цій нормі дискреція господарського суду - можливість обрати з варіантів рішення (про визнання боржника банкрутом і відкриття процедури погашення боргів боржника або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність) такий, що є найбільш оптимальним у правових і фактичних умовах вирішення конкретної справи, з урахуванням принципів добросовісної поведінки боржника, неналежної реалізації кредиторами власних правомочностей та судового контролю у відносинах неплатоспроможності, а також відповідно до основної мети провадження у справі про неплатоспроможність фізичних осіб.
Щодо застосування частини одинадцятої статті 126 КУзПБ Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20 сформував висновок, за яким у випадку неподання до господарського суду протягом трьох місяців погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника, суд, через призму судового контролю, повинен за своїм внутрішнім переконанням оцінити за наявними у матеріалах справи доказами причини неподання погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів, які можуть полягати за одних обставин у діях/бездіяльності кредиторів, за інших обставин - у діях/бездіяльності боржника, при цьому враховуючи добросовісність поведінки учасників провадження у справі про неплатоспроможність.
У розвиток цієї правової позиції Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 26.05.2022 у справі № 903/806/20 наголосив, що добросовісність боржника - фізичної особи є визначальним критерієм для оцінки обставин і підстав якими КУзПБ зумовлює вирішення судом питання щодо подальшого руху справи, зокрема закриття провадження про неплатоспроможність фізичної особи у випадках, передбачених статтями 123, 126, 128 КУзПБ. Тому, обставини, що свідчать про недобросовісну поведінку боржника у сукупності з іншими обставинами справи підлягають врахуванню господарським судом як підстави для ухвалення рішення про закриття провадження у справі, замість переходу до процедури погашення боргів боржника.
Норми частини одинадцятої статті 126 КУзПБ кореспондуються з частиною першою статті 130 цього Кодексу, згідно якої господарський суд ухвалює постанову про визнання боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів боржника у разі, якщо протягом 120-ти днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність зборами кредиторів не прийнято рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів боржника.
Системне тлумачення частини одинадцятої статті 126 КУзПБ у взаємозв'язку з пунктом 2 частини четвертої статті 122 цього Кодексу приводить до висновку, що за їх приписами на господарський суд покладено обов'язок розглянути та вирішити питання щодо подальшого руху справи після спливу тримісячного строку з дня введення процедури реструктуризації боргів боржника, зокрема у разі неподання на затвердження плану реструктуризації боргів боржника, а словосполучення «має право прийняти рішення» вказує на дискрецію господарського суду при вирішенні цього питання в межах диспозиції частини одинадцятої статті 126 КУзПБ.
При цьому за змістом частини першої статті 130 КУзПБ господарський суд ухвалює постанову про визнання боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів боржника у двох випадках, якщо: протягом 120 днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність зборами кредиторів не прийнято рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника; зборами кредиторів прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів боржника.
Приписи частини одинадцятої статті 126 та частини першої статті 130 КУзПБ у їх системному зв'язку є послідовністю процесуальних засобів, де дискреція господарського суду у вирішенні питання про перехід до наступної судової процедури чи закриття провадження у справі за частиною одинадцятою статті 126 цього Кодексу є основним процесуальним інструментом, що застосовується крізь призму судового контролю та відповідно до мети провадження про неплатоспроможність фізичної особи, а частина перша статті 130 КУзПБ формалізує початок судової процедури погашення боргів боржника та є спеціальною процесуальною гарантією для добросовісного боржника у разі зволікання зборів кредиторів із прийняттям рішення щодо плану реструктуризації його боргів.
Такі висновки узгоджуються із правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 01.11.2022 у справі № 904/6042/20, від 17.01.2023 у справі №914/3085/21, від 08.12.2022 у справі № 916/1941/21, у постановах Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 26.05.2022 у справі № 903/806/20 та від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20.
Як вбачається з матеріалів даної справи, з клопотанням про закриття провадження у справі кредитор звернувся 11.02.2025 тобто на наступний день після прийняття судом постанови про визнання ОСОБА_1 банкрутом та відкриття процедури погашення боргів боржника.
Ураховуючи відсутність схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника протягом 120 днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність (процедура реструктуризації боргів у цій справі триває вже понад два роки), встановлену судами добросовісну процесуальну поведінку боржника, Верховний Суд, залишаючи без змін постанову суду першої інстанції, визнав правомірним висновок судів про наявність підстав згідно вимог частини першої статті 130 КУзПБ для визнання боржника банкрутом та введення процедури погашення боргів.
Щодо доводів кредитора про володіння боржником часткою в статутному капіталі ТОВ «ОЛВІС с.р.о.», яка не відображена у деклараціях про майновий стан боржника, суд зазначає наступне.
Як вбачається із заперечень боржника, протягом тривалого часу компанія «ОЛВІС с.р.о.» господарську діяльність, направлену на отримання прибутку не здійснювала, в неї відсутнє майно, будь-які активи та зобов'язання, що підтверджується офіційною звітністю компанії, яка подавалась до уповноважених органів Чеської Республіки, зокрема, звітом про прибутки та збитки станом на 31.12.2020, звітом про прибутки та збитки станом на 31.12.2022, бухгалтерським балансом для підприємців, у скороченому об'ємі для мікробухгалтерської одиниці, яка не має зобов'язання з ведення фінансової звітності посвідчену аудитором станом на 31.12.2022, бухгалтерським балансом для підприємців, у скороченому об'ємі для мікробухгалтерської одиниці, яка не має зобов'язання з ведення фінансової звітності посвідчену аудитором станом на 31.12.2023, бухгалтерським балансом для підприємців, у скороченому об'ємі для мікробухгалтерської одиниці, яка не має зобов'язання з ведення фінансової звітності посвідчену аудитором станом на 31.12.2024, копії якої містяться в матеріалах справи.
Таким чином, зважаючи на відсутність у ТОВ «ОЛВІС с.р.о.» будь-якого майна чи активів, володіння ОСОБА_1 часткою в статутному капіталі вказаної компанії жодним чином не змінює майнового стану боржника.
Відповідно до ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно із ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, як: не стосуються предмета доказування.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 78 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Зважаючи на встановлені обставини та наведені норми клопотання ОСОБА_2 про закриття провадження у справі залишається судом без задоволення.
Керуючись ст. 123, 130 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
В задоволенні клопотання ОСОБА_2 про закриття провадження у справі відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом чи Кодексом України з процедур банкрутства та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя П.П. Чеберяк