ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
про відвід судді
м. Київ
09.12.2025Справа № 910/4378/24 (910/14151/25)
Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., розглянувши матеріали заяви
б/н від 01.12.2025 року гр. ОСОБА_1
про відвід судді Івченка А.М.
від розгляду справи № 910/4378/24 (910/14151/25)
за позовом гр. ОСОБА_1
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Імперіум"
2. ОСОБА_2
3. ОСОБА_3
4. Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Техімпекс"
про переведення прав та обов'язків покупця за договорами купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, визначення розміру статутного капіталу та складу його учасників
в межах справи № 910/4378/24
Представники сторін: без виклику.
Фізична особа-підприємець Ткаченко Станіслав Геннадійович звернувся до Господарського суду міста Києва з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Імперіум" у зв'язку із наявною та непогашеною заборгованістю.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.04.2024 року прийнято до розгляду заяву Ткаченка Станіслава Геннадійовича про відкриття провадження у справі № 910/43278/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Імперіум" та призначено підготовче засідання суду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.05.2024 року відкрито провадження у справі № 910/4378/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Імперіум" (код ЄДРПОУ 43426181, 01103, м. Київ, вул. Менделєєва, 12, офіс 94/1, код ЄДРПОУ 31862449), визнано вимоги кредитора - Фізичної особи-підприємця Ткаченка Станіслава Геннадійовича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Імперіум" на загальну суму 10 101 900,00 грн., введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника з 15.05.2024 року, введено процедуру розпорядження майном ТОВ "Науково-виробнича компанія "Імперіум" з 15.05.2024 року, призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Комлика Іллю Сергійовича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого від 04.02.2013 № 130), призначено попереднє засідання та, зокрема, оприлюднено повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Науково-виробнича компанія "Імперіум" (код ЄДРПОУ 43426181) у встановленому законодавством порядку.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.09.2025 року затверджено звіт розпорядника майна за наслідками процедури розпорядження майном боржника ТОВ "Науково-виробнича компанія "Імперіум" (код ЄДРПОУ 43426181) та звіт розпорядника майна ТОВ "НВК "Імперіум" про нарахування та сплату грошової винагороди розпорядника майна , понесення та відшкодування витрат.
Ухвалою Господарського суду міста Києва 24.09.2025 року у справі № 910/4378/24 припинено процедуру розпорядження майном ТОВ "Науково-виробнича компанія "Імперіум" та повноваження розпорядника майна ТОВ "Науково-виробнича компанія "Імперіум" арбітражного керуючого Комлика Іллю Сергійовича; визнано банкрутом Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Імперіум" (код ЄДРПОУ 43426181, 01103, м. Київ, вул. Менделєєва, 12, офіс 94/1); відкрито ліквідаційну процедур; призначено ліквідатором банкрута ТОВ "Науково-виробнича компанія "Імперіум" арбітражного керуючого Комлика Іллю Сергійовича.
Через канцелярію суду 14.11.2025 року надійшла заява гр. ОСОБА_1 про переведення прав та обов'язків покупця за договорами купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, визначення розміру статутного капіталу та складу його учасників в межах справи № 910/4378/24.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.11.2025 року прийнято позовну заяву гр. ОСОБА_1 до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/4378/24 (910/14151/25) в межах справи про банкрутство; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.11.2025 року за клопотанням відповідача 1 позовну заяву вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Поряд із цим через систему "Електронний суд" 01.12.2025 року від представника позивача - гр. ОСОБА_1 надійшла заява б/н від 01.12.2025 року про відвід судді Івченка Анатолія Миколайовича від розгляду справи № 910/4378/24 (910/14151/25), в обґрунтування якої заявник посилається на обставини, які дають підстави стверджувати про наявність сумнівів в об'єктивності та неупередженості судді Івченка А.М., що є підставою для відводу судді від розгляду справи згідно п. 5 ч. 1 ст. 35 ГПК України.
При цьому представником позивача вказано, що підставами, які викликають сумнів у неупередженості та об'єктивності судді, є невірне внесення до Єдиного державного реєстру судових рішень дати набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва від 15.08.2024 року у справі № 910/4378/24 (910/8138/24), що, на переконання заявника, мало наслідком незаконну реєстрацію змін до відомостей щодо складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Техімпекс" в ЄДР.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.12.2025 року у справі № 910/4378/24 (910/8138/24) (суддя Івченко А.М.) визнано заявлений відвід необґрунтованим; постановлено матеріали справи № 910/4378/24 (910/14151/25) за заявою ОСОБА_1 про переведення прав та обов'язків покупця за договорами купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, визначення розміру статутного капіталу та складу його учасників в межах справи № 910/4378/24, передати уповноваженій особі для вирішення питання щодо визнання складу суду для розгляду заяви про відвід судді.
Положеннями частини 7 статті 39 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.
Суд вирішує питання про відвід без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід (частина 8 статті 39 Господарського процесуального кодексу України).
Розглянувши заяву гр. ОСОБА_1 про відвід судді Івченка А.М. від розгляду справи № 910/4378/24 (910/14151/25) суд зазначає, що згідно статті 38 Господарського процесуального кодексу України з підстав, зазначених у статтях 35, 36 і 37 цього Кодексу, судді, секретарю судового засідання, експерту, спеціалісту, перекладачу може бути заявлено відвід учасниками справи.
Відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Згідно положень частини 1 статті 39 Господарського процесуального кодексу України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
Питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження (ч. 7 ст. 39 ГПК України).
За приписами частини 2 статті 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суддя розглядає справи, одержані згідно з порядком розподілу судових справ, установленим відповідно до закону. На розподіл судових справ між суддями не може впливати бажання судді чи будь-яких інших осіб.
Порядок визначення складу господарського суду здійснюється за допомогою автоматизованої системи документообігу суду відповідно до положень статті 32 Господарського процесуального кодексу (з урахуванням пункту 17.4 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України).
Статтею 35 Господарського процесуального кодексу України передбачені підстави, за наявності яких суддя не може брати участі в розгляді справи і підлягає відводу.
Так, згідно з ч. 1 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:
1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;
3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;
4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;
5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Згідно ч.3 ст. 39 Господарського процесуального кодексу України якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
Суд зазначає, що головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.
Згідно ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
За приписами ст.9 Конституції України, статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України" і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами документів, ратифікованих законами України.
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції" Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.
Водночас ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Суд наголошує, що право на подання заяви про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об'єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її позову в національному суді і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Визначення юридичного змісту оціночної категорії "безсторонній суд" зумовлює необхідність врахування суб'єктивного та об'єктивного критеріїв безсторонності. Перший з них означає, що суддя має бути суб'єктивно вільним від упередженості при розгляді справи; другий - що суддя має забезпечити достатні гарантії для усунення будь-яких обґрунтованих сумнівів щодо його неупередженості.
Конкретизуючи суб'єктивний критерій, Європейський суд підкреслює, що поки не доведено інше, діє презумпція особистої безсторонності судді. Таку презумпцію спростувати досить складно. Критерієм суб'єктивної безсторонності є відсутність з боку судді умисних або необережних дій чи висловлювань, які б свідчили про пряму чи опосередковану особисту зацікавленість у вирішенні справи або іншим давали б підстави сумніватися в його неупередженості. У світлі прецедентної практики Суду об'єктивно безстороннім є судовий орган, діяльність якого відповідає таким критеріям: забезпечується не лише здійснення правосуддя, а й зовнішній вияв того, що відбувається; суддею створено достатні гарантії для усунення об'єктивно виправданих підстав (і навіть потенційної можливості) побоюватися, що він, незалежно від особистої поведінки, не є безстороннім.
Неупередженість зазвичай означає відсутність упередженості або суб'єктивного ставлення, що може бути оцінене багатьма способами (рішення ЄСПЛ у справі "Ветштайн проти Швейцарії").
Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що при об'єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Коли це стосується органу, який засідає як суд присяжних, то визначається, окремо від персональної поведінки його членів, чи існують явні факти, що ставлять під сумнів неупередженість органу в цілому. Так само й у вирішенні питання щодо існування легітимних причин сумнівів у неупередженості конкретного судді ("Морель проти Франції", пункти 45-50; "Пескадор Валеро проти Іспанії", пункт 23) або органу, що засідає у вигляді суду присяжних ("Лука проти Румунії", пункт 40), позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є наявність обґрунтованості сумніву в неупередженості суду ("Ветштайн проти Швейцарії", пункт 44; "Пабла Кю проти Фінляндії", пункт 30; "Мікалефф проти Мальти", пункт 96).
У рішенні в справі "Білуха проти України" від 9 листопада 2006 року Європейський суд з прав людини з посиланням на його усталену практику вказав, що наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (пункт 49).
Стосовно об'єктивного критерію Європейський суд з прав людини указує на те, що при вирішенні питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (пункт 52 рішення у справі "Білуха проти України").
При цьому, як зазначає Європейський суд з прав людини, найголовніше - це довіра, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості. Наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначається за допомогою суб'єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об'єктивного критерію, тобто з'ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого законного сумніву з цього приводу (рішення від 24.05.1989 у справі №11/1987/134/188 "Hauschildt v. Denmark", пункт 48).
Тобто, заявлений учасником відвід складу суду від розгляду справи має ґрунтуватися не на особистих переконаннях заявника щодо обставин спірних правовідносин, а саме на оцінці особистих переконань конкретного судді у конкретній справі та його фактичної поведінки при вирішенні такої справи.
Як зазначалось судом вище, в обґрунтування наявності підстав для відводу судді Івченка А.М. від розгляду справи № 910/4378/24 (910/14151/25) внаслідок наявності сумнівів в неупередженості та об'єктивності судді позивач посилається на протиправне внесення до Єдиного державного реєстру судових рішень дати набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва від 15.08.2024 року у справі № 910/4378/24 (910/8138/24) - 04.09.2024 року, замість 05.09.2024 року, враховуючи дату ухвалення рішення 15.08.2024 року та приписи ст. 241 ГПК України щодо набрання рішенням господарського суду законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано; у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Отже, заявник наголошує на тому, що останнім днем апеляційного оскарження рішення суду від 15.08.2024 року у справі № 910/4378/24 (910/8138/24) було 04.09.2024 року (включно), що має істотне значення для заявника як для особи, яку виключено зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Техімпекс", позаяк прямим наслідком такого внесення стало скасування наказом Міністерства юстиції України № 557/5 від 26.02.2025 року реєстраційних дій від 28.11.2024 року № 1003551070059000245 "Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу" щодо ТОВ "НВК "Техімпекс", зокрема, на підставі висновку Центральної колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції України від 10.02.2025 року, згідно п. 13 якого зазначено про встановлення Колегією на час проведення оскаржуваної реєстраційної дії у реєстрі рішення у справі № 910/4378/24 (910/8138/24) від 15.08.2024 року, оприлюдненого 16.08.2024 року та з відміткою про набрання законної сили 04.09.2024 року, а відтак, як вказує заявник, свідчить про упередженість судді Івченка А.М. під час розгляду даної справи.
Суд звертає увагу відповідача на те, що згідно ч.4 ст.35 Господарського процесуального кодексу України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Як визначено статтею 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
В контексті вищезазначеного суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що у ч.1 ст.6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" вказано, що суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права.
Частиною 3 ст.2 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є:
1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов'язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Кожен суддя об'єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно, справедливо та кваліфіковано здійснює правосуддя, керуючись принципом верховенства права, підкоряючись лише закону, чесно і сумлінно здійснює повноваження та виконує обов'язки судді, дотримуючись етичних принципів і правил поведінки судді, підвищує свій професійний рівень, не вчиняє дій, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя.
В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Білуха проти України" (Заява №33949/02) від 9 листопада 2006 року зазначено: "стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного".
Суд зазначає, що відповідно до ст. 126 Конституції України суддю не може бути притягнуто до відповідальності за ухвалене ним судове рішення, за винятком вчинення злочину або дисциплінарного проступку.
Аналогічна норма також міститься в ст. 49 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", відповідно до якої суддю не може бути притягнуто до відповідальності за ухвалене ним судове рішення, за винятком вчинення злочину або дисциплінарного проступку.
Разом з цим суд наголошує, що однією з засад господарського судочинства є неприпустимість зловживання процесуальними правами (п. 11 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України).
Одночасно, застосовуючи при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Приписами п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи.
Згідно частин 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства.
Наразі, під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов'язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов'язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами тощо.
Господарський процесуальний обов'язок сторони - це належна поведінка сторони в господарському судочинстві, що вимагається та забезпечується процесуальним законом, а також кореспондує суб'єктивному процесуальному праву суду.
Представником позивача у заяві про відвід судді Івченка А.М. не наведено, в чому саме полягає необ'єктивність та упередженість судді під час розгляду справи № 910/4378/24 (910/8138/24), як і не наведено мотивованих підстав здійснення розгляду справи виключно в інтересах однієї із сторін.
Поряд із цим суд звертає увагу на обставини реалізації позивачем права на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 15.08.2024 року у справі № 910/4378/24 (910/8138/24) шляхом звернення ОСОБА_1 з апеляційною скаргою, за якою ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.11.2024 року відкрито апеляційне провадження та в подальшому ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2025 року за клопотанням розпорядника майна ТОВ "Науково-виробнича компанія "Імперіум" арбітражного керуючого Комлика І.С. закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 15.08.2024 року у справі №910/4378/24(910/8138/24) на підставі п.3 ч.1 ст.264 ГПК України, оскільки скаржник не має статусу сторони чи учасника у справі та права чи інтереси апелянта оскаржуваним рішенням не порушені, а відтак, відповідно, він не наділений процесуальний правом на апеляційне оскарження прийнятих у справі №910/4378/24(910/8138/24) процесуальних документів.
В контексті вищенаведеного суд наголошує, що процесуальні права надані законом тим особам, які беруть участь у процесі для сприяння суду при розгляді справ, для сприяння їх правильному вирішенню, і кожного разу, коли сторона у справі вчиняє будь-яку процесуальну дію не з цією метою, а задля досягнення якихось сторонніх цілей (для введення суду в оману, для затягування розгляду, для створення перешкод опоненту) вона виходить за межі дійсного змісту свого права, тобто зловживає ним.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (рішення Суду у справі "Шульга проти України", no. 16652/04, від 02.12.2010) і запобігання неналежній та такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі є завданням саме державних органів (див. рішення Суду у справі "Мусієнко проти України", no. 26976/06, від 20.01.2011).
За висновками суду, наявності будь - яких підстав, які б викликали сумніви у неупередженості та об'єктивності судді не встановлено, позаяк зі змісту поданої представником позивача заяви про відвід судді не можливо дійти висновків про наявність будь - яких, окрім суб'єктивних, підстав для відводу, що свідчить про бажання заявника лише відвести від розгляду суддю з особистих мотивів. З процесуальних дій судді в даній справі не простежується жодної залежності чи взаємозв'язку, що прямо чи опосередковано вказували б на упередженість або необ'єктивність судді, якому заявлено відвід.
Фактично у поданій заяві відповідач надає суб'єктивну оцінку діям судді, у тому числі, висловлює незгоду з діями судді щодо прийнятих процесуальних рішень у іншій справі №910/4378/24(910/8138/24) та вирішенні питань, пов'язаних з функціоналом автоматизованої системи документообігу суду, зокрема, в частині внесення відомостей про набрання судовим рішенням законної сили та надсилання їх до Реєстру засобами АСДС, та оцінює такі дії, оскільки зі змісту поданої заяви гр. ОСОБА_1 про відвід судді вбачається, що підстави відповідача для відводу судді Івченка А.М. зводяться виключно до оцінки застосування судом норм законодавства України, обґрунтованості судового рішення у іншій господарській справі № 910/4378/24(910/8138/24) та порядку набрання таким судовим рішенням законної сили, що не може свідчити про наявність упередженості та необ'єктивності судді в розгляді даної справи та бути підставою для його відводу, а відтак свідчать про відсутність підстав, передбачених статтею 35 Господарського процесуального кодексу України для відводу судді.
При цьому, наявності інших підстав, які б викликали сумніви у неупередженості та необ'єктивності судді, не встановлено.
Наразі, посилання заявника на наявність зв'язку між фактом внесення до ЄДР відомостей про набрання рішенням Господарського суду міста Києва від 15.08.2024 року у справі № 910/4378/24(910/8138/24) та реєстрацією змін до відомостей щодо ТОВ «НВК «Техімпекс» в ЄДР, які, на переконання гр. ОСОБА_1 , є незаконними та вчиненими в інтересах зацікавленої особи - ТОВ «НВК «Імперіум», жодними доказами не підтверджені та не можуть були підставою для відводу судді від розгляду справи, відтак до уваги не приймаються як безпідставні та такі, що не відповідають визначенню обставин для відводу згідно ст. 35 ГПК України.
Окрім цього суд зазначає, що нормами чинного законодавства визначено засади та окремі механізми реалізації прав всіх учасників судового процесу, в тому числі, забезпечення права на апеляційне та касаційне оскарження судових рішень, що може бути реалізовано у передбаченому чинним господарським процесуальним законодавством порядку у разі непогодження з процесуальними рішеннями судді.
Наразі, оцінка процесуальних дій суду при прийнятті рішень по справі відноситься до компетенції вищестоящих судів, і не може бути здійснена суддею, визначеним у порядку, встановленому частиною першою статті 32 Господарського процесуального кодексу України для розгляду заяви про відвід.
З огляду на викладене, посилання заявника на упередженість судді та необ'єктивність під час розгляду справи № 910/4378/24 (910/14151/25) суд розцінює як безпідставні.
Таким чином, враховуючи приписи ст. 35 ГПК України, суд доходить висновку про необґрунтованість та безпідставність заявленого позивачем гр. ОСОБА_1 відводу судді Івченка А.М. від розгляду справи № 910/4378/24 (910/14151/25).
Керуючись ст.ст. 32, 35-39, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. У задоволенні заяви позивача - гр. ОСОБА_1 про відвід судді Господарського суду міста Києва Івченка А.М. від розгляду справи №910/4378/24 (910/14151/25) відмовити.
Ухвала набирає законної сили з негайно з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя А.М. Селівон