номер провадження справи 15/177/25
08.12.2025 Справа № 908/3331/25
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Горохова Ігоря Сергійовича, за участю секретаря судового засідання Пікалова І.С., розглянувши матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», 01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, буд. 26, офіс 411
до відповідача Фізичної особи - підприємця Лінника Микити Віталійовича, АДРЕСА_1
про стягнення коштів
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Корсік Я.І., адвокат, ордер АР № 1227213 від 10.03.2025;
установив
30.10.2025 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до відповідача Фізичної особи - підприємця Лінника Микити Віталійовича про стягнення заборгованості за договором № 485178-КС-004 про надання кредиту від 05.06.2024 в сумі 173 185,54 грн, що складається з: сума прострочених платежів по тілу кредиту в розмірі 48 000,00 грн, сума прострочених платежів по процентах в розмірі 117 985,54 грн, сума прострочених платежів за комісією в розмірі 7200,00 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.10.2025, справу № 908/3331/25 передано на розгляд судді Горохову І.С.
Ухвалою суду від 06.11.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/3331/25, присвоєно справі номер провадження 15/177/25. Постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Запропоновано відповідачу надати відзив із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача (якщо такі докази не надані позивачем) та документами, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження по даній справі; у строк до 05.12.2025 заперечення на відповідь з викладенням своїх пояснень, міркувань та аргументів щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень, міркувань та аргументів і мотиви їх визнання або відхилення.
Докази, які підтверджують обставини на які йде посилання в запереченнях з доказами надсилання (надання) заперечень і доданих до них доказів учасникам справи.
Позивачу в строк до 28.11.2025 надати відповідь на відзив із зазначенням своїх пояснень, міркувань та аргументів щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та наведенням мотивів їх визнання або відхилення. До відповіді на відзив надати докази, на які йде посилання в відповіді. Документи, що підтверджують надіслання (надання) відповіді і доданих до неї доказів іншим учасникам справи.
06.11.2025 постановлено ухвалу про задоволення клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» про витребування доказів, частково. Витребувано у АТ «Універсал банк», документи, що містять банківську таємницю, а саме: банківську виписку щодо зарахування грошових кишів у розмірі 48 000,00 грн на банківську карту № НОМЕР_1 видану на ім'я Лінник Микити Віталійовича у період часу з 05.06.2024 по 20.11.2024.
25.11.2025 до суду від АТ «Універсал Банк» надішли банківські виписки щодо рахунку коштів по банківській картці НОМЕР_1 .
У судовому засіданні відбувалася технічна фіксація за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку: vkz.court.gov.ua.
Судом перевірено повноваження представника відповідача. Відводів складу суду не заявлено.
Позов заявлено з тих підстав, що з відповідачем було укладено договір про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». На виконання умов кредитного договору позивач перерахував на картку відповідачу кошти в сумі 48 000,00 грн. За період часу користування кредитними коштами виникла заборгованість по тілу кредиту, прострочених платежів по процентах та комісією. Просить заборгованість стягнути, справу розглянути за відсутності представника позивача.
Представник відповідача щодо позову заперечив, подав клопотання про закриття провадження у справі.
В обґрунтування клопотання про закриття провадження у справі зазначив, що правовідносини між позивачем та відповідачем щодо укладання та виконання договору є цивільно-правовими, а не господарсько-правовими. Кошти зараховуються не по реквізитах, а через платіжну систему, тому у Банку відсутня інформація щодо призначення та рахунків відправників, відповідно підтвердити чи спростувати факт того, що платежі надходили від Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», АТ «Універсал Банк» не може. Платіжну картку та рахунок на який було зараховано кошти, відкрито на ім'я Лінник Микити Віталійовича без статусу фізичної-особи підприємця. Виписка по рахунку підтверджує, що він використовується та використовувався відповідачем для задоволення власних побутових потреб, а не для здійснення підприємницької діяльності. У позові відповідачем зазначено Лінник М.В. без статусу підприємця, підписував договір відповідач як фізична особа. Просить закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України, оскільки спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Суд не погоджується з представником відповідача щодо закриття провадження у справі з наступних підстав.
Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Статтею 125 Конституції України встановлено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.
Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних інтересів.
Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.
При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі (постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 911/1834/18, від 11.01.2022 у справі № 904/1448/20).
Тобто юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу суб'єкта звернення та предмета позовних вимог, а право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві.
Відповідно до положень статті 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ здійснюється в порядку іншого судочинства.
Учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи (частина перша статті 2 ЦК України).
У свою чергу відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення ДО господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Предметна та суб'єктна юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України, частиною першою якої унормовано, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.
Подання позовної заяви за правилами Господарського процесуального кодексу України означає, що позовна заява повинна бути подана за правилами предметної та суб'єктної юрисдикції справ відповідно до статті 20 цього Кодексу.
Критеріями розмежування між справами цивільного та господарського судочинства є одночасно суб'єктний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин.
З огляду на положення частини першої статті 20 ГПК України, а також статей 4, 45 цього Кодексу для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб'єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (аналогічна правова позиція щодо розмежування господарської та цивільної юрисдикції наведена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 904/1083/18).
Ознаками господарського спору є, зокрема: участь у спорі суб'єкта господарювання (1); наявність між сторонами господарських відносин (2), урегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції (така правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.02.2020 у справі № 916/385/19, від 13.02.2019 у справі № 910/8729/18).
Разом з тим відповідно до частини першої статті 24 ЦК України людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою.
Статтями 25, 26 ЦК України передбачено, що здатність мати цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті. Усі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов'язки. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов'язки як учасник цивільних відносин.
Кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (стаття 42 Конституції України). Це право закріплено й у статті 50 ЦК України, у якій передбачено, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.
Відповідно до статті 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Відповідно до частини другої статті 50 ЦК України фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.
Фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур не позбавляється статусу фізичної особи, а набуває до свого статусу фізичної особи нової ознаки - суб'єкта господарювання.
У свою чергу наявність статусу підприємця не свідчить про те, що з моменту державної реєстрації фізичної особи підприємця така особа виступає як підприємець у всіх правовідносинах (постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.03.2018 у справі № 2-7615/10, від 05.06.2018 у справі № 522/7909/16-ц).
Вирішення питання про юрисдикційність спору залежить від того, чи виступає фізична особа - сторона у відповідних правовідносинах - як суб'єкт господарювання, та від визначення цих правовідносин як господарських (такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 916/1261/18).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.06.2018 у справі № 548/981/15-ц також звернула увагу, що наявність такого статусу (ФОП) в особи, яка є стороною в справі, не підтверджує те, що з моменту державної реєстрації фізичної особи підприємцем вона виступає в такій якості у всіх правовідносинах.
Отже, вирішення питання про юрисдикційність спору за участю фізичної особи-підприємця залежить від того, виступає чи не виступає фізична особа як сторона у спірних правовідносинах суб'єктом господарювання, та чи є ці правовідносини господарськими.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти - ч. 1 ст. 1054 ЦК України.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору, ч. 2 ст. 1054 ЦК України.
Кредитний договір укладається у письмовій формі - ч. 1 ст. 1055 ЦК України.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Позивачем у позові визначено статус відповідача Фізична особа-підприємець Лінник Микита Віталійович.
До позовної заяви додано договір про надання кредиту (Електронна форма) від 05.06.2024 № 485178-КС-004 (договір), відповідно до преамбули якого він укладений з Фізичною особою-підприємцем Лінник Микитою Віталійовичем.
Пунктом 1 договору передбачено, що кредитодавець надає позичальнику грошові кошти в розмірі 48 000,00 грн на засадах строковості, повороткості, платності (кредит), а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором про надання кредиту, та Правилами про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям.
Цілі (мета) кредиту: для придбання товарів (робіт, послуг) для здійснення підприємницької, господарської діяльності, незалежної професійної діяльності або будь-якої іншої не забороненої законом діяльності. Цей кредит не є споживчим кредитом.
Грошові кошти у кредит надаються позичальнику у порядку та у строки, передбачені Правилами про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям.
Пунктом 18 договору передбачені реквізити сторін, де позичальником зазначено Фізична особа-підприємець Лінник Микита Віталійович, у реквізитах позичальника зазначено «Номер електронного платіжного засобу НОМЕР_2 ».
У пропозиції укласти договір (оферта) № 485178-КС-004 про надання кредиту (електрона форма) від 05.06.2024 та в прийнятті (акцепт) пропозиції (оферти) щодо укладення договору № 485178-КС-004 про надання кредиту (електронна форма) від 05.06.2024, візуальній формі послідовності дій клієнта, анкеті клієнта від 22.10.2025, найменування клієнта позичальника визначено як фізична особа-підприємець Лінник Микита Віталійович.
За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками, ст. 1046 ЦК України.
Як свідчать наявні документи у справі, відповідач обізнаний із змістом підписаних документів, цільовим використання коштів та іншими умовами кредитного договору.
Номер електронного платіжного засобу на який було зараховано кредитні кошти, надано самим відповідачем.
Відповідно до абзацу 3 пункту 24 розділу І Інструкції про порядок відкриття та закриття рахунків користувачам надавачами платіжних послуг з обслуговування рахунків, затвердженої постановою Правління Національного Банку України від 29.07.2022 № 162, забороняється використовувати поточні, платіжні рахунки фізичних осіб, що відкриваються для власних потреб, для проведення операцій, пов'язаних із здійсненням підприємницької та незалежної професійної діяльності. За поточними, платіжними рахунками в національній валюті фізичних осіб-резидентів здійснюються платіжні операції відповідно до умов договору та вимог законодавства України, які не пов'язані зі здійсненням підприємницької та незалежної професійної діяльності.
Одержання фізичною особою-підприємцем грошових коштів на картковий рахунок фізичної особи та використання кредитних коштів не за цільовим призначенням, відноситься до податкового контролю та має відповідні наслідки податкового законодавства пов'язані з оподаткуванням для особи, яка одержала такі кредитні кошти, однак не свідчить, що даний спір відносить до цивільно-правового.
З урахуванням наведеного, підстав для закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України суд не вбачає, клопотання задоволенню не підлягає.
Судом проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд щодо спору зазначає наступне.
05.06.2024 Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (ТОВ «Бізпозика») направлено Фізичній особі - підприємцю Ліпник Микиті Віталійовичу пропозицію (оферту) укласти договір № 485178-КС-004 про надання кредиту.
05.06.2024 Фізична особа - підприємець Лінник Микита Віталійович, прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договору № 485178-КС-004 про надання кредиту, на умовах визначених офертою.
ТОВ «Бізпозика» направлено Фізичній особі - підприємцю Лінник Микиті Віталійовичу, через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UА-2066, на номер телефону НОМЕР_3 (що зазначено позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), який було введено/відправлено позичальником.
Фізична особа - підприємець Лінник Микита Віталійович, через веб-сайт кредитодавця шляхом введення логіну особистого кабінету та паролю особистого кабінету, ввійшов до особистого кабінету та з особистого кабінету через Інформаційно-телекомунікаційну систему (ІТС) подав Заявку на отримання кредиту, де відповідно вказує номер свого поточного (карткового) рахунку.
Відповідно до п. п. 3.1.1. Правил, після отримання заявником від кредитодавця повідомлення про прийняте рішення щодо можливості надання кредиту в Особистому кабінеті заявника розміщається оферта, яка є пропозицією в розумінні ч. 4 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію». Після отримання оферти заявнику надсилається одноразовий ідентифікатор.
У випадку відмови від укладення заявником договору чи не підписання його шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, оферта вважається не акцептованою заявником і втрачає силу (п. п. 3.1.2, 3.1.3 Правил).
Згідно з п. п. 4.4.4. Правил, позичальник підтверджує, що вказаний ним (з метою отримання кредиту) поточний (картковий) рахунок належать саме йому і треті особи не мають до нього доступу.
У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних праві обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення Формуляра заяви (Форми) про прийняття такої пропозиції в електронній Формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Важливо, щоб електронний договір містив усі істотні умови для відповідного виду договору, необхідно розуміти, в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації.
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання:
- електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди;
- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним ним Законом;
- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Згідно з п. 6, 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору;
одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.
Отже, із змісту вищеведених положень Закону випливає, що електронний договір може бути підписаний стороною за допомогою одноразового ідентифікатора, отримання якого є неможливим без прийняття особою пропозиції укласти електронний договір (оферти).
Правильно застосувавши норми матеріального права, слід дійти обґрунтованого висновку про те, що Кредитний договір підписаний Боржником за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між заявником/кредитором та боржником/позичальником не був би укладений.
Отже сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину.
Вказана вище правова позиція наведена в постанові Верховного Суду у справі № 524/5556/19 від 12.01.2021 (провадження № 61-16243 св 20). Подібна правова позиція міститься і у постанові Верховного Суду у справі № 127/33824/19 від 07.10.2020.
Таким чином, 05.06.2024 між ТОВ «Бізпозика» та Фізичною особою - підприємцем Лінник Микита Віталійович було укладено договір № 485178-КС-004 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до п. 1 договору кредиту, ТОВ «Бізпозика» надає позичальнику грошові кошти у розмірі 48 000,00 грн, на засадах строковості, поворотності, платності (кредит), а позичальник зобов'язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та правил про надання грошових коштів у кредит (Правила, разом - договір).
Згідно з умовами договору кредиту, сторони визначили, що плата за користування кредитом є фіксованою та становить 1,15013542 процентів за кожен день користування кредитом. Комісія за надання кредиту 7200,00 грн термін дії договору до 20.11.2024.
Цілі (мета) Кредиту: для придбання товарів (робіт, послуг) для здійснення підприємницької, господарської діяльності, незалежної професійної діяльності або будь-якої іншої не забороненої законом діяльності. Цей кредит не є споживчим.
Пунктом 2. кредитного договору визначено, що протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом (проценти за користування кредитом), нараховуються на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, із урахуванням дня видачі кредиту та дня повернення кредиту згідно із Графіку платежів. За графіком платежів, останній платіж датовано 20.11.2024 в сумі 8959,05 грн, проценти 1440,95 грн, загальна сума платежу по кредиту з урахуванням суми кредиту, процентів, комісії становить 124 800,00 грн.
Пунктом 3 кредитного договору встановлений графік платежів, які має здійснювати позичальник для належного виконання умов кредитного договору.
ТОВ «Бізпозика» грошові кошти в розмірі 48 000,00 грн перерахувало на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 (позичальником вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті), що підтверджується довідкою про перерахування коштів (або платіжним дорученням).
АТ «Універсал банк» на виконання вимог ухвали суду від 06.11.2025 про витребування доказів надано банківську виписку про рух коштів по банківській картці № НОМЕР_1 видану на ім'я Лінник Микити Віталійовича (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ). За даними банківської виписки на вказану карту 05.06.2024 о 21:45:55 проведено зарахування коштів в сумі 48 000,00 грн.
Відповідно до пункту 2 договору протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом (надалі за текстом - «проценти за користування кредитом»), нараховуються на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, із урахуванням дня видачі кредиту та дня повернення кредиту згідно із Графіком платежів.
Відповідно до п. 5.1. Правил, які відповідно до пункту 10 кредитного договору є його невід'ємною частиною, обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за користування кредитом за договором про надання кредиту здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом з урахуванням умов кредитного договору. Таким чином, проценти за користування кредитом щоденно нараховуються на неповернену сумукредиту, станом на початок доби, з першого дня перерахування суми кредиту позичальнику до закінчення терміну дії договору про надання кредиту (включно), тобто, протягом всього строку кредитування.
Фізична особа - підприємець Лінник Микита Віталійович не належним чином виконує свої зобов'язання за кредитним договором та у відповідача станом на 22.10.2025 утворилась заборгованість за договором № 485178-КС-004 про надання кредиту в розмірі 173 185,54 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 48 000,00 грн; суми прострочених платежів по процентах - 117 985,54 грн (проценти нараховані по 20.11.2024); суми заборгованості по штрафам - 0,00 грн; суми прострочених платежів за комісією - 7200,00 грн
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Згідно із ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно піддягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, то встановлені договором.
Згідно із ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов'язань.
Згідно із ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. ст. 73, 77 ГПК України).
Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Позивачем надано належні та допустимі докази на підтвердження своїх вимог.
Відповідач не надав належних та допустимих доказів належного виконання умов кредитного договору та сплати заборгованості.
На підставі викладеного, позов задовольняється повністю.
Згідно із ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця Лінник Микити Віталійовича ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , паспорт серія НОМЕР_5 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес-Позика» (б. Лесі Українки, буд. 26, офіс 411, місто Київ, 01133, Україна, ідентифікаційний код юридичної особи 41084239) заборгованість за договором № 485178-КС-004 про надання кредиту від 05.06.2024 з прострочених платежів по тілу кредиту 48 000,00 грн (сорок вісім тисяч гривень 00 коп.), прострочених платежів по процентах 117 985,54 грн (сто сімнадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят п'ясть гривень 554 коп.), прострочених платежів по комісії 7200,00 грн (сім тисяч двісті гривень 00 коп.). Видати наказ.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця Лінник Микити Віталійовича ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , паспорт серія НОМЕР_5 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес-Позика» (б. Лесі Українки, буд. 26, офіс 411, місто Київ, 01133, Україна, ідентифікаційний код юридичної особи 41084239) судовий збір у розмірі 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 коп.). Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 11 грудня 2025 року.
Суддя І. С. Горохов