вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
11 грудня 2025 р. м. Ужгород Справа № 907/1108/25
Господарський суд Закарпатської області у складі судді Пригузи П.Д.,
за участю секретаря судового засідання Повідайчик Т.В.,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін справу
за позовом: Акціонерного товариства "Банк Альянс", код ЄДРПОУ - 14360506, 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 50,
до відповідача: Фізичної особи - підприємця Дешка Романа Васильовича, РНОКПП - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ,
про стягнення коштів,
Зміст позовних вимог.
Акціонерне товариство "Банк Альянс", код ЄДРПОУ - 14360506, звернулось до Господарського суду Закарпатської області з позовом до відповідача Фізичної особи - підприємця Дешка Романа Васильовича, РНОКПП - НОМЕР_1 , про стягнення заборгованості в розмірі 227 530.24 грн. з них: сума строкової заборгованості по кредиту - 127 777.72 грн.; сума простроченої заборгованості по кредиту - 50 000.04 грн.; сума строкової заборгованості по процентам - 5817.28 грн. і сума простроченої заборгованості за процентами - 43 935.20 грн.
Обґрунтування позовних вимог:
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на таке.
1. 17.07.2024 між сторонами спору було укладено договір про надання кредиту шляхом приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів АТ "Банк Альянс", заява договір №ID6261235 про приєднання до правил обслуговування корпоративних клієнтів (надалі - кредитний договір).
Відповідно до умов кредитного договору банком було надано позичальнику кредит у розмірі 200 000.00 грн з щомісячною сплатою процентів за користування кредитними коштами в розмірі 38.0% річних. з кінцевим терміном повернення кредиту до "16" липня 2027 року та на інших умовах, визначених таким кредитним договором.
Згідно п. 2.4.1.2. кредитного договору за умови забезпечення позичальником надходження загальних оборотів за своїми поточними рахунками, відкритими в Банку, в сумі не менше 100 000.00 грн в місяць, розмір процентної ставки складає - 34%, починаючи з першого числа наступного календарного місяця після виконання позичальником зобов'язань із забезпечення загальних оборотів. В разі незабезпечення таких надходжень, розмір процентної ставки складає 38%, починаючи з першого числа наступного календарного місяця після незабезпечення позичальником загальних оборотів.
2. За твердженням позивача, банк виконав свої зобов'язання у повному обсязі, надавши ФОП Дешко Р.В. кошти в розмірі та на умовах, визначених кредитним договором, що підтверджується банківською випискою по рахунку. В порушення умов кредитного договору, позичальником взяті на себе зобов'язання по кредитного договору не виконано, кредит у визначений кредитним договором термін не погашений, проценти за користування кредитними коштами не сплачені.
На підставі вищевикладеного, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь: суму строкової заборгованості по кредиту - 127 777.72 грн; суму простроченої заборгованості по кредиту - 50 000.04 грн; суму строкової заборгованості по процентам - 5817.28 грн та суму простроченої заборгованості за процентами - 43 935.20 грн, а відтак в загальному розмірі заборгованість - 227 530.24 грн.
Правова позиція відповідача у справі.
Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, хоча був своєчасно та в належний спосіб повідомлений про відкриття провадження у справі. Так, ухвала суду від 26.09.2025 була направлена відповідачу рекомендованою міською поштою з повідомленням. Однак поштове відправлення разом з ухвалою суду повернулось за зворотною адресою суду - 16.10.2025 року, що підтверджується доказами, які містяться в матеріалах справи.
Суд зазначає, що приписами ч. 2 ст. 14 ГПК України передбачено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 13 ГПК України).
Відповідно до частин третьої та сьомої ст.120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п'ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 15.05.2018 у справі №904/6063/17, отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення особи і на неї, як на суб'єкта господарської діяльності, покладається обов'язок належної організації отримання поштової кореспонденції, пов'язаної із здійснюваною господарською діяльністю. Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (аналогічна позиція викладена в постановах КГС ВС від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).
Отже, судом виконані всі можливі заходи щодо сповіщення відповідача про відкриття провадження та необхідність подання заяв по суті справи.
Відповідно до правової доктрини та ст. 2 та ст. 14 ГПК України суд керується засадами диспозитивності при здійсненні господарського судочинства.
Учасникам справи процесуальний закон покладає тягар доказування на сторони, надаючи їм право виявляти процесуальну активність та ініціативу у розвитку процесу для досягнення мети правосуддя.
Кожна сторона справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).
Відтак, відповідно до положень ч. ч. 8, 9 ст. 165, ч. 1 ст. 251 ГПК України у зв'язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами справи, яких суд вважає достатніми для ухвалення судового рішення.
Суд виходить з презумпції правомірності правочину на підставі якого виникли правовідносини та обставин, оскільки відповідач, не зважаючи на вимоги господарського суду, без поважних причин відзиву не подав та не заперечив обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги. Відповідач згідно правил ст. 165 ГПК України позбавляється права заперечувати проти таких обставини під час розгляду справи по суті.
Процесуальні дії суду.
Ухвалою суду від 26.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.
Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Рішення та постанови ухвалюються, складаються і підписуються складом суду, який розглянув справу.
Згідно з частиною 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Стислий виклад обставин справи, встановлених судом.
Судом встановлено, що дійсно 12.06.2025 на той момент ФОП Дешко Романом Васильовичем було підписано заяву-договір №ID 6261235 про приєднання до правил обслуговування корпоративних клієнтів. Згідно п. 1.1. договору, банк в порядку та на умовах, визначених в даному договорі та правилах, за наявності вільних коштів надає позичальнику кредит, а позичальник зобов'язується прийняти кредит, використати відповідно до цільового призначення та повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі відповідно до умов цього договору.
Пунктом 2.1. кредитного договору передбачено, що розмір кредиту складає - 130 000.00 грн.
Строк кредиту - 36 місяців (п. 2.3. договору).
Приписами п. 2.4. договору вартість кредиту складає: розмір процентної ставки за користування кредитом - 38 % річних.
Терміни погашення кредиту: погашення основної суми кредиту, сплата процентів - щомісячно, починаючи з місяця, наступного за місяцем укладення договору згідно з графіком погашення кредиту до даного договору (п. 2.5.1. договору).
Остаточне погашення за кредитом позичальник повинен здійснити не пізніше терміну згідно п. 2.3. цього договору (п. 3.2. договору).
Додатком №1 до вказаної вище долучений графік погашення кредиту.
Дана заява та графік погашення підписані кваліфікованими електронними підписами, що підтверджується зокрема протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису, який міститься в матеріалах справи.
Випискою по особовому рахунку за період з 17.07.2024 по 22.09.2025, яка міститься в матеріалах справи (а. с. 14 - 28) підтверджується надання кредитором банком (позивачем у справі) відповідачу у справі кредитних коштів на погоджених договором умовах.
Також судом встановлено, що 28.05.2025 позивачем направлялась відповідачу лист - вимога про усунення порушення, якою позивач просив та попереджав про необхідність погашення суми заборгованості за кредитним договором.
Розрахунком заборгованості боржника ФОП Дешка Романа Васильовича перед АТ "Банк Альянс" за кредитним договором №ID6261235 від 17.07.2024 станом на 04.09.2025 підтверджується заборгованість відповідача перед позивачем у розмірі - 127 777.72 грн - сума строкової заборгованості по кредиту; 50 000.04 грн - сума простроченої заборгованості по кредиту; 5817.28 грн - сума строкової заборгованості за процентами; 43 935.20 грн - сума простроченої заборгованості за процентами. Всього сума заборгованості складає - 227 530.24 грн.
Мотивувальна частина.
Правове обґрунтування і оцінка (висновки) суду.
Згідно з частиною 1 статті 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За приписами статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно ч. 1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно частин 1 та 2 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (“Позика»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ч.1 ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Основні організаційно-правові засади електронного документообігу та використання електронних документів врегульовано Законом України “Про електронні документи та електронний документообіг», згідно статті 6 якого для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладенням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Відносини, пов'язані з використанням удосконалених та кваліфікованих електронних підписів, права та обов'язки суб'єктів відносин у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг регулюються Законом України “Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» електронний підпис - це електронні дані, що додаються до інших електронних даних або логічно з ними пов'язуються і використовуються підписувачем як підпис; кваліфікований електронний підпис - удосконалений електронний підпис, який створюється з використанням засобу кваліфікованого електронного підпису і базується на кваліфікованому сертифікаті відкритого ключа.
Згідно з положеннями статті 3 Закону України “Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Частина 7 статті 11 Закону України “Про електронну комерцію» передбачає, що електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому ЦКУ та ГКУ, а також іншими актами законодавства.
Приписами статті 12 Закону України “Про електронну комерцію» передбачено поняття “підпис у сфері електронної комерції». Так, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину.
Мотивована оцінка судом аргументів учасників справи.
Отже, підписавши 12.06.2025 з використанням електронного підпису заяву №ID 6261235 про приєднання до договору банківського обслуговування корпоративних клієнтів АТ “Банк Альянс», яка містить усі істотні умови кредитного договору, таким чином відповідач, як Позичальник, уклав кредитний договір та взяв на себе зобов'язання про повернення Банку кредиту в сумі 200 000.00 гривень зі сплатою 38% річних за користування кредитом впродовж 36 місяців згідно Графіку погашення Кредиту.
Згідно з ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
За умовами ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Як передбачено ч. ч.1, 3 ст.1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Як встановлено судом, відповідачем прострочено виконання зобов'язання перед позивачем щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за їх користування, що в свою чергу є підставою для стягнення з відповідача суми боргу, оскільки одностороння відмова від виконання договору не допускається.
Висновки суду.
Враховуючи наведене, перевіривши розрахунки позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості Позичальника перед Банком за Кредитним договором, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення, становить 227 530.24 грн, з якої: 127 777.72 грн - сума строкової заборгованості по кредиту; 50 000.04 грн - сума простроченої заборгованості по кредиту; 5817.28 грн - сума строкової заборгованості за процентами; 43 935.20 грн - сума простроченої заборгованості за процентами.
Згідно ч.2, 3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд.
Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 81 ГПК України сторонами доказів.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч.1 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України», зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відтак з урахуванням усіх встановлених обставин та зроблених правових висновків, враховуючи аргументи позивача та подані ним докази, суд вказує, що існують підстави для задоволення позовних вимог позивача у повному обсязі.
Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших обставин ніж ті, що досліджені судом, а відтак, зважаючи на зазначене вище, позовні вимоги як обґрунтовано заявлені, підтверджені належними та допустимими доказами підлягають до повного задоволення судом.
Розподіл судових витрат.
Судові витрати на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відтак, на Відповідача покладаються витрати зі сплати судового збору у розмірі 2730.36 грн. повністю.
Відповідно до ч. 5 ст. 240 ГПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 11, 13, 14, 73 - 79, 86, 129, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Дешка Романа Васильовича, РНОКПП - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства "Банк Альянс", код ЄДРПОУ - 14360506, 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 50, заборгованість у загальному розмірі 227 530.24 грн (двісті двадцять сім тисяч п'ятсот тридцять гривень 24 копійок), з якої: 127 777.72 грн (сто двадцять сім тисяч сімсот сімдесят сім гривень 72 копійок) - сума строкової заборгованості по кредиту; 50 000.04 грн (п'ятдесят тисяч гривень 04 копійок) - сума простроченої заборгованості по кредиту; 5817.28 грн (п'ять тисяч вісімсот сімнадцять гривень 28 копійок) - сума строкової заборгованості за процентами; 43 935.20 грн (сорок три тисячі дев'ятсот тридцять п'ять гривень 20 копійок) - сума простроченої заборгованості за процентами.
3. Судові витрати покласти на відповідача у справі.
4. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Дешка Романа Васильовича, РНОКПП - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства "Банк Альянс", код ЄДРПОУ - 14360506, 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 50, сплачений судовий збір у розмірі 2730.36 грн (дві тисячі сімсот тридцять гривень 36 копійок).
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.
Повне судове рішення складено та підписано 11.12.2025 року.
Суддя Пригуза П.Д.