вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
про поновлення процесуального строку та скасування судового наказу
10.12.2025м. Дніпро№ 904/5072/25
Суддя Фещенко Ю.В., розглянувши
заяву Фізичної особи - підприємця Семенчук Тетяни Володимирівни (м. Кривий Ріг Дніпропетровська область)
про скасування судового наказу від 08.09.2025, виданого
за заявою Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" (м. Київ)
про видачу судового наказу про стягнення з Фізичної особи - підприємця Семенчук Тетяни Володимирівни (м. Кривий Ріг Дніпропетровська область) заборгованості за кредитним договором "Кредит "всеБізнес" № 79808826496 від 26.06.2024 у загальному розмірі 53 629 грн. 84 коп.
У вересні 2025 року до Господарського суду Дніпропетровської області за допомогою системи "Електронний суд" надійшла заява Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" (вх. суду № 4786/25 від 05.09.2025) про видачу судового наказу про стягнення з Фізичної особи - підприємця Семенчук Тетяни Володимирівни заборгованості за кредитним договором "Кредит "всеБізнес" № 79808826496 від 26.06.2024 у загальному розмірі 53 629 грн. 84 коп.
Заявлені вимоги обґрунтовані неналежним виконанням боржником - Фізичною особою - підприємцем Семенчук Тетяною Володимирівною умов кредитного договору "Кредит "всеБізнес" № 79808826496 від 26.06.2024 в частині повного та своєчасного повернення наданого кредиту. Так, відповідно до договору відповідачу було надано строковий кредит із відповідним графіком погашення, проте відповідач за умовами договору свої зобов'язання належним чином не виконав, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем в загальній сумі 53 629 грн. 84 коп., з якої: 46 778 грн. 34 коп. за сумою кредиту (тіло), включаючи прострочену заборгованість за сумою кредиту в розмірі 9 657 грн. 58 коп. та строкову заборгованість за сумою кредиту в розмірі 37 120 грн. 76 коп., а також, 6 851 грн. 50 коп. - простроченої заборгованості за комісією.
Під час звернення до суду Акціонерним товариством "Перший Український Міжнародний Банк" сплачено судовий збір у сумі 302 грн. 80 коп. (0,1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що на 60 грн. 56 коп. більше від належного до сплати - 242 грн. 24 коп., з урахуванням приписів частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" про застосування коефіцієнта 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору у разі подання до суду процесуальних документів в електронній формі та висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 16.11.2022 у справі № 916/228/22 (провадження № 12-26гс22).
Розглянувши заяву, суд 08.09.2025 задовольнив вимоги Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" та видав судовий наказ у справі № 904/5072/25.
Копію зазначеного наказу від 08.09.2025 із заявою про видачу судового наказу та доданими до неї документами 09.09.2025 було направлено засобами поштового зв'язку на юридичну адресу боржника, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців, фізичних осіб та громадських формувань.
Так, судом долучено до матеріалів справи Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, відповідно до якого Фізична особа - підприємець Семенчук Тетяна Володимирівна зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.30), на яку і були направлені копія судового наказу від 08.09.2025 із заявою про видачу судового наказу та доданими до неї документами.
Слід відзначити, що поштове відправлення на адресу боржника, в якому містилися копія судового наказу від 08.09.2025 із заявою про видачу судового наказу та доданими до неї документами, було повернуто за зворотною адресою з довідкою АТ "Укрпошта" форми 20 від 26.09.2025 "За закінченням терміну зберігання" (а.с. 33-56).
При цьому судом враховані положення Правил надання послуг поштового зв'язку, визначені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 10.10.2023 № 1071) (далі - Правила), які визначають порядок надання послуг поштового зв'язку, права та обов'язки операторів поштового зв'язку і користувачів послуг поштового зв'язку та регулюють відносини між ними.
Відповідно до пункту 76 Правил для отримання поштових відправлень користувачі послуг поштового зв'язку повинні забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв'язок", цих Правил.
За вказаного вбачається, що повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на юридичну особу, фізичну особу - підприємця, фізичну особу.
Відповідно до пунктів 82, 83 Правил рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка", адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу), а в разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім'ї, який проживає разом з адресатом (одержувачем). У разі відсутності адресата (одержувача), будь-кого з повнолітніх членів його сім'ї за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об'єкта поштового зв'язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв'язку адресат (одержувач) не з'явився для одержання рекомендованого (реєстрованого) листа з позначкою "Судова повістка", працівник об'єкта поштового зв'язку робить позначку "адресат відсутній за зазначеною адресою", яка засвідчується підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв'язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до суду. Рекомендовані поштові відправлення з позначкою "Судова повістка", адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання поштових відправлень, під розпис. У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об'єкта поштового зв'язку робить позначку "адресат відсутній за зазначеною адресою", яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв'язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до суду.
Враховуючи викладене вбачається, що неперебування боржника за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду.
При цьому відповідно до частин 6, 7 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:
1) день вручення судового рішення під розписку;
2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи;
3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;
4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;
5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє.
Отже, в розумінні частини 3 статті 120 та пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, копія судового наказу від 08.09.2025 із заявою про видачу судового наказу та доданими до неї документами вважаються врученими боржнику у паперовому вигляді 26.09.2025 (а.с.33).
За вказаних обставин вбачається, що встановлений законом п'ятнадцятиденний строк на подання заяви про скасування судового наказу закінчився 13.10.2025.
Враховуючи вказане, а також відсутність заяви боржника про скасування судового наказу, зазначений судовий наказ, відповідно до положень статті 159 Господарського процесуального кодексу України, набрав законної сили 10.11.2025 та 11.11.2025 був направлений стягувачу рекомендованим листом, який згідно з наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення був отриманий АТ "Перший Український Міжнародний Банк" - 17.11.2025.
У подальшому, від Фізичної особи - підприємця Семенчук Тетяни Володимирівни за допомогою системи "Електронний суд" надійшла заява про скасування судового наказу (вх. суду № 54085/25 від 08.12.2025), в якій вона просить суд поновити строк для подання заяви про скасування судового наказу та скасувати судовий наказ Господарського суду Дніпропетровської області від 08.09.2025 у справі №904/5072/25.
В обґрунтування поданої заяви Фізична особа - підприємець Семенчук Тетяна Володимирівна посилається на те, що вона дізналася про існування судового наказу лише 03.12.2025, а саме після отримання постанови приватного виконавця від 03.12.2025 у виконавчому провадженні № 79733893. Боржник зауважує, що оригінал судового наказу нею не отримувався, у зв'язку з чим наказ не набрав законної сили, а строк на подання заяви про його скасування не розпочав свого перебігу. Разом з тим, з огляду на зміст судового наказу та з метою належного процесуального оформлення, заявником подано прохання про поновлення строку на подання заяви про його скасування. Боржник вважає вимоги Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" про видачу судового наказу необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи і умовам укладеного кредитного договору "Кредит "всеБізнес" № 79808826496 від 26.06.2024, оскільки, по-перше, відповідно до умов зазначеного кредитного договору строк кредитування встановлений сторонами до 2027 року включно, тому вимога банку про дострокове стягнення всієї суми кредитної заборгованості є передчасною та суперечить досягнутим домовленостям сторін; по-друге, боржник категорично не погоджується із зазначеним банком розміром заборгованості, так як розрахунок, наведений у заяві стягувача, є помилковим та завищеним, оскільки згідно з платіжними документами боржника основна сума кредиту була погашена частково у більшому розмірі, ніж це зазначено у вимогах банку; по-третє, боржник вважає безпідставними вимоги стягувача щодо стягнення комісії та зазначає, що банк не має права неправомірно нараховувати та стягувати комісії за кредитом, а також стягувати відсотки чи інші додаткові платежі після звернення до суду, якщо це прямо не передбачено умовами кредитного договору або чинним законодавством. Враховуючи викладене, боржник вважає, що вимоги АТ "Перший український міжнародний банк" про стягнення кредитної заборгованості у розмірі 53 629 грн. 84 коп. є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Розглянувши заяву Фізичної особи - підприємця Семенчук Тетяни Володимирівни про поновлення пропущеного строку та про скасування судового наказу, суд дійшов до таких висновків.
Відповідно до приписів частини 1 статті 157 Господарського процесуального кодексу України боржник має право протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав. Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Відповідно до частини 2 статті 158 Господарського процесуального кодексу України заява боржника про скасування судового наказу, подана після закінчення строку, встановленого частиною першою статті 157 цього Кодексу, повертається, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку для подання цієї заяви.
Судом враховано, що згідно зі статтею 113 Господарського процесуального кодексу України, строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
Частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або встановленого судом строку.
У разі ненадходження до суду заяви від боржника про скасування судового наказу протягом п'яти днів після закінчення строку на її подання судовий наказ набирає законної сили (частина 1 стаття 159 Господарського процесуального кодексу України).
Як було встановлено судом вище, поштове відправлення на адресу боржника, в якому містилися копія судового наказу від 08.09.2025 із заявою про видачу судового наказу та доданими до неї документами, було повернуто за зворотною адресою з довідкою АТ "Укрпошта" форми 20 від 26.09.2025 "За закінченням терміну зберігання" (а.с. 33-56), отже фактично боржником отримане не було.
При цьому приписами частини 1, 3, 4 статті 119 Господарського процесуального кодексу України внормовано, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.
Так, боржник в клопотанні про поновлення процесуального строку зазначив, що про факт видачі судового наказу не був обізнаним, у зв'язку з ненадходженням копії судового наказу на його адресу.
З приводу вказаного суд зазначає, що відповідно до рекомендацій Ради суддів України щодо роботи суддів в умовах воєнного стану від 02.03.2022 суддям необхідно виважено підходити до питань, пов'язаних з поверненням різного роду процесуальних документів, залишення їх без руху, встановлення різного роду строків та по можливості продовжувати їх щонайменше до закінчення воєнного стану.
На переконання суду, в умовах введення в Україні воєнного стану слід уникати надмірного формалізму та з розумінням ставитись до пропуску процесуальних строків учасниками справи, надаючи оцінку поважності причин пропуску відповідних строків з урахуванням усіх обставин справи.
Слід відзначити, що відповідно до частин 1, 2 статті 12 Господарського процесуального кодексу України господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: наказного провадження та позовного провадження (загального або спрощеного). Наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Відповідно до частини 1 статті 148 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Норми Господарського процесуального кодексу України не ставлять в залежність скасування судового наказу за заявою боржника від обґрунтованості його доводів, викладених у такій заяві, а лише передбачають необхідність зазначення в ній про повну або часткову необґрунтованість вимог стягувача. Таким чином, істотною особливістю розгляду справ у порядку наказного провадження є відсутність спору. Подану заяву про скасування судового наказу суд розцінює як незгоду із заявленими вимогами, а тому вважає, що між сторонами виникли правовідносини, які мають спірний характер.
Також, згідно з частиною 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави.
Конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об'ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі стпттею 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.
У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Іліан проти Туреччини" зазначено правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку, звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.
Практика Європейського суду з прав людини при застосуванні положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує кожному право на звернення до суду, акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції").
У пункті 1 статті 6 Конвенції закріплене право на суд разом з правом на доступ до суду, тобто правом звертатися до суду з цивільними скаргами, що складають єдине ціле (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 21 лютого 1975 року у справі Ґолдер проти Сполученого Королівства, заява № 4451/70, пункт 36). Проте такі права не є абсолютними та можуть бути обмежені, але лише таким способом і до такої міри, що не порушує сутності цих прав (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 17 січня 2012 року у справі Станєв проти Болгарії, заява № 36760/06, пункт 230).
Згідно зі статтею 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Крім того, як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Таким чином, суд приходить до висновку, що суть наказаного провадження полягає у видачі судового наказу за вимогами, які не заперечуються боржником. В іншому випадку, такі вимоги мають розглядатися у позовному провадженні, з метою надання сторонам доступу до правосуддя і дотримання основних засадах судочинства, в тому числі змагальності судового процесу.
З урахуванням вищевикладеного та враховуючи те, що боржник не визнає вимог стягувача, суд, з метою забезпечення боржнику доступу до правосуддя та враховуючи, що стягувач не позбавлений можливості звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку позовного провадження, вважає можливим поновити заявнику пропущений процесуальний строк для подачі заяви про скасування судового наказу у справі № 904/5072/25, а також задовольнити заяву боржника та скасувати виданий Господарським судом Дніпропетровської області судовий наказ від 08.09.2025 у справі № 904/5072/25.
Судом також враховано, що скасування судового наказу не позбавляє права стягувача - Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк", звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження, що свідчить про дотримання балансу інтересів учасників справи під час розгляду заяви боржника.
Відповідно до частини 3 статті 158 Господарського процесуального кодексу України у разі відсутності підстав для повернення заяви про скасування судового наказу, суддя не пізніше двох днів після її подання постановляє ухвалу про скасування судового наказу, в якій роз'яснює заявнику (стягувачу) його право звернутись до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження. В ухвалі про скасування судового наказу суд за клопотанням боржника вирішує питання про поворот виконання судового наказу в порядку, встановленому статтею 333 цього Кодексу.
Крім того, положеннями статті 151 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.
Керуючись статтями 119, 151, 157, 158, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Поновити Фізичній особі - підприємцю Семенчук Тетяні Володимирівні строк на подання заяви про скасування судового наказу у справі № 904/5072/25.
Скасувати судовий наказ, виданий 08.09.2025 Господарським судом Дніпропетровської області за наказним провадженням у справі № 904/5072/25 про стягнення з Фізичної особи - підприємця Семенчук Тетяни Володимирівни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" (вулиця Андріївська, будинок 4, м. Київ, 04070; ідентифікаційний код 14282829) - 53 629 грн. 84 коп. - заборгованості за кредитним договором та 242 грн. 24 коп. - витрат по сплаті судового збору.
Роз'яснити Акціонерному товариству "Перший Український Міжнародний Банк" його право звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання - 10.12.2025.
Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 254-259 Господарського процесуального кодексу України.
Повна ухвала складена та підписана - 10.12.2025.
Суддя Ю.В. Фещенко