вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
про забезпечення позову
10.12.2025м. ДніпроСправа № 904/6069/25
За позовом Керівника Жовтоводської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Верхньодніпровської міської ради, м. Верхньодніпровськ, Кам'янський район, Дніпропетровська область
до Приватного підприємства агрофірми "Находка", м. Кам'янське, Дніпропетровська область
про усунення перешкод у здійсненні належного права користування та розпорядження майном, зобов'язання повернути майно
Суддя Красота О.І.
без участі представників учасників справи
Керівник Жовтоводської окружної прокуратури Дніпропетровської області звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Верхньодніпровської міської ради Кам'янського району Дніпропетровської області з позовом до Приватного підприємства агрофірми "Находка" і просив суд:
- усунути перешкоди у здійсненні Верхньодніпровською міською радою Кам'янського району Дніпропетровської області належного права користування та розпорядження своїм майном шляхом припинення права володіння Відповідачем на комунальне майно: причал, 8,9,10,11,12; напорний водогін XVIII; дамби з кам'яним настилом V, VI,VII,VIII; дамба земляна IX-XIV; сортувальні ставки XIX-XXI; карантинні ставки XXII, XXIII; нерестові ставки XXIV-XXIX; зимовальний ставок XXX-XXXVII; інкубаційний ставок XXXVIII-XXXXVI; літньоматочний ставок XXXXVII, XXXXVIII; виростний (нагульний) ставок XXXXIV-XXXXXIII; водопостачальний пристрій, 1,2,3,4,5,6,7,7а; донні водовипуски, 13 - 47; водопостачальний канал I-II; водовипускний канал III-IV, та скасування державної реєстрації речового права - права приватної власності на об'єкт нерухомого майна, складовими частинами якого є спірне комунальне майно - лиманне господарство загальною площею 374,8 кв.м, що розташоване на земельній ділянці з кадастровим номером 1221087000:01:096:0005 за адресою: Дніпропетровська обл., Кам'янський район, с. Мишурин Ріг, вул. Зелена, 3А (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 3000030612040);
- зобов'язати Відповідача повернути Верхньодніпровській міській раді Кам'янського району Дніпропетровської області майно: причал, 8,9,10,11,12; напорний водогін XVIII; дамби з кам'яним настилом V, VI,VII,VIII; дамба земляна IX-XIV; сортувальні ставки XIX-XXI; карантинні ставки XXII, XXIII; нерестові ставки XXIV-XXIX; зимовальний ставок XXX-XXXVII; інкубаційний ставок XXXVIII-XXXXVI; літньоматочний ставок XXXXVII, XXXXVIII; виростний (нагульний) ставок XXXXIV-XXXXXIII; водопостачальний пристрій, 1,2,3,4,5,6,7,7а; донні водовипуски, 13 - 47; водопостачальний канал I-II; водовипускний канал III-IV, що знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 1221087000:01:096:0005 за адресою: Дніпропетровська обл., Кам'янський район, с. Мишурин Ріг, вул. Зелена, 3А).
Ухвалою суду від 03.11.2025 позовну заяву залишено без руху; встановлено Прокурору семиденний строк з дня вручення цієї ухвали усунути недоліки позовної заяви, а саме надати письмові уточнення позовної заяви стосовно повного найменування Позивача.
03.11.2025 від Прокурора надійшла заява про забезпечення позову, в якій він просив суд:
- заборонити Відповідачу та будь-яким іншим особам, у тому числі суб'єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо відчуження та поділу нерухомого майна, що є предметом позову, а саме: лиманного господарства загальною площею 374,8 кв.м, що розташоване на земельній ділянці з кадастровим номером 1221087000:01:096:0005 за адресою: Дніпропетровська обл., Кам'янський район, с. Мишурин Ріг, вул. Зелена, 3А (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 3000030612040).
Ухвалою суду від 06.11.2025 повернуто Керівнику Жовтоводської окружної прокуратури Дніпропетровської області заяву про забезпечення позову за № 55-4448ВИХ-25 від 31.10.2025 з додатками, у т.ч. платіжну інструкцію № 3403 від 29.10.2025 (враховуючи, що заява сформована у системі Електронний суд, вона на адресу Заявника не повертається).
12.11.2025 від Прокурора надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, до якої долучено позовну заяву з уточненням повного найменування Позивача, в якій він просив суд:
- усунути перешкоди у здійсненні Верхньодніпровською міською радою належного права користування та розпорядження своїм майном шляхом припинення права володіння Відповідачем на комунальне майно: причал, 8,9,10,11,12; напорний водогін XVIII; дамби з кам'яним настилом V, VI,VII,VIII; дамба земляна IX-XIV; сортувальні ставки XIX-XXI; карантинні ставки XXII, XXIII; нерестові ставки XXIV-XXIX; зимовальний ставок XXX-XXXVII; інкубаційний ставок XXXVIII-XXXXVI; літньоматочний ставок XXXXVII, XXXXVIII; виростний (нагульний) ставок XXXXIV-XXXXXIII; водопостачальний пристрій, 1,2,3,4,5,6,7,7а; донні водовипуски, 13 - 47; водопостачальний канал I-II; водовипускний канал III-IV, та скасування державної реєстрації речового права - права приватної власності на об'єкт нерухомого майна, складовими частинами якого є спірне комунальне майно - лиманне господарство загальною площею 374,8 кв.м, що розташоване на земельній ділянці з кадастровим номером 1221087000:01:096:0005 за адресою: Дніпропетровська обл., Кам'янський район, с. Мишурин Ріг, вул. Зелена, 3А (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 3000030612040);
- зобов'язати Відповідача повернути Верхньодніпровській міській раді майно: причал, 8,9,10,11,12; напорний водогін XVIII; дамби з кам'яним настилом V, VI,VII,VIII; дамба земляна IX-XIV; сортувальні ставки XIX-XXI; карантинні ставки XXII, XXIII; нерестові ставки XXIV-XXIX; зимовальний ставок XXX-XXXVII; інкубаційний ставок XXXVIII-XXXXVI; літньоматочний ставок XXXXVII, XXXXVIII; виростний (нагульний) ставок XXXXIV-XXXXXIII; водопостачальний пристрій, 1,2,3,4,5,6,7,7а; донні водовипуски, 13 - 47; водопостачальний канал I-II; водовипускний канал III-IV, що знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 1221087000:01:096:0005 за адресою: Дніпропетровська обл., Кам'янський район, с. Мишурин Ріг, вул. Зелена, 3А).
Ухвалою суду від 17.11.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 16.12.2025 о 12:00 год.
05.12.2025 від Прокурора надійшла заява про забезпечення позову, в якій він просив суд:
- накласти арешт на нерухоме майно, що є предметом позову, а саме: лиманне господарство, загальною площею 374,8 кв.м, що розташоване на земельній ділянці з кадастровим номером 1221087000:01:096:0005, за адресою: Дніпропетровська обл., Кам'янський район, с. Мишурин Ріг, вул. Зелена, 3А (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 3000030612040).
Заява обґрунтована тим, що у 1983 році було завершено будівництво комплексу водних об'єктів і гідротехнічних споруд, призначених для ведення рибного господарства (далі - лиманне господарство), розташованого по вул. Жовтнева, 3А у с. Мишурин Ріг Верхньодніпровського району Дніпропетровської області. До складу цього комплексу входили сортувальні, карантинні, нерестові, зимувальні, інкубаційні, літньоматочні та виросні ставки, а також гідротехнічні споруди: дамби, водогони, канали, насосна, причали, донні водовипуски тощо. Вказані факти підтверджуються технічним паспортом комплексу будівель та споруд виробничого призначення реєстраційний номер TI01:6703-5279-6627-8920. Збудований комплекс, згідно з чинним на той час законодавством, мав статус державного майна та входив до складу єдиного державного водного фонду.
Відповідно до відомостей інвентарної справи лиманного господарства, яка знаходиться у володінні Комунального підприємства "Верхньодніпровське бюро технічної інвентаризації", а також копій документів, наданих Архівним відділом № 1 Архівного управління Кам'янської районної державної адміністрації, встановлено, що 10.12.1992 між Рибколгоспом "Придніпровець" (продавець) і Малим колективним господарством "Находка" (покупець), нібито, укладено договір купівлі-продажу, за яким Рибколгосп відчужив лиманне господарство та інші матеріальні цінності, необхідні для його функціонування, а 28.12.1992 сторони підписали акт приймання-передачі основних засобів. Водночас, ані в інвентарній справі, ані у фондах архіву не міститься оригіналів відповідних документів, а тільки їх копії, що ставить під сумнів настання юридичного факту відчуження лиманного господарства.
Згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, рішенням Верхньодніпровської районної ради народних депутатів від 05.05.1994 Малому колективному господарству "Находка" надано у постійне користування земельну ділянку площею 246,60 га для ведення рибного господарства.
У рішенні зазначено, що землю надано, нібито, у зв'язку з передачею Рибколгоспом "Придніпровець" на баланс Спеціалізованого підприємства "Находка" лиманного господарства. На підставі цього рішення Верхньодніпровською районною радою народних депутатів Малому колективному господарству "Находка" видано державний акт на право постійного користування землею серії ДП від 01.06.1994. Однак на дату, яка зазначена в копії договору купівлі-продажу від 10.12.1992, сторін такого договору не існувало, оскільки ППА "Находка" як юридична особа зареєстроване тільки 16.01.2001, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Крім того, жодні документи, які б підтверджували зміну організаційно-правової форми та/або назви підприємства з Малого колективного господарства "Находка" на Приватне підприємство агрофірма "Находка" до сільської ради не надавались. Відсутні такі документи й в архівних установах. Наявна копія свідоцтва про реєстрацію юридичної особи ППА "Находка" від 16.01.2001 сама по собі, без інших підтверджуючих документів, не доводить правонаступництва чи іншого зв'язку ППА "Находка" з МКГ "Находка". Більш того, за відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань Рибколгосп "Придніпровець" зареєстрований тільки 09.09.1993, тобто після укладання договору купівлі-продажу лиманного господарства від 10.12.1992. Це свідчить про відсутність правосуб'єктності у Рибколгоспу "Придніпровець" на момент укладення договору та ставить під сумнів дійсність самого правочину. Додатково, у копії договору купівлі-продажу не зазначено конкретний перелік рухомого та нерухомого майна, який входить до складу лиманного господарства, а також не визначено, які матеріальні цінності разом із лиманним господарством відчужуються за договором. Отже, копія договору купівлі-продажу від 10.12.1992 не підтверджує склад майна, право власності на яке визнане за Відповідачем на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 03.07.2008, та зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 03.09.2024. За таких умов відсутнє підтвердження волевиявлення належного власника на відчуження майна, що за своєю суттю є підставою для висновку про неукладеність договору. Надалі виконавчий комітет Мишуринрізької сільської ради ухвалив рішення № 32 від 24.06.2008 "Про визнання права власності на лиманне господарство", копію якого надано окружній прокуратурі Архівним відділом № 1 Архівного управління Кам'янської районної державної адміністрації. На підставі цього рішення 03.07.2008 Мишуринрізька сільська рада видала ППА "Находка" свідоцтво про право власності на нерухоме майно - лиманне господарство загальною площею 374,8 кв.м, розташоване за адресою: Дніпропетровська обл., Кам'янський р-н, с. Мишурин Ріг, вул. Зелена (раніше - Жовтнева), 3А. Відповідно до інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 09.06.2020 за ППА "Находка", на підставі зазначеного державного акта на право постійного користування землею серії ДП від 01.06.1994, проведено державну реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою комунальної форми власності з кадастровим номером 1221087000:01:096:0005, площею 246,60 га (номер запису про інше речове право: 36859657). Згідно з листом Регіонального офісу водних ресурсів у Дніпропетровській області № 2574/03-24 від 29.11.2024 встановлено, що відповідно до даних інвентаризації водних об'єктів Дніпропетровської області, проведеної у 2021-2023 роках, на земельній ділянці з кадастровим номером 1221087000:01:096:0005 обліковуються 24 водні об'єкти: рибогосподарська технологічна водойма - ставок з площею водного дзеркала 31,35 га, географічна прив'язка розміщення об'єкта за програмою Google Earth (десяткові координати широти та довготи по центру об'єкта) - 48.812202°, 33.964060°; рибогосподарська технологічна водойма з площею водного дзеркала 31,11 га, 48.808668°, 33.968824°; рибогосподарська технологічна водойма з площею водного дзеркала 34,77 га, 48.812804°, 33.959239°; рибогосподарська технологічна водойма з площею водного дзеркала 33,5 га, 48.802185°, 33.961861°; рибогосподарська технологічна водойма з площею водного дзеркала 24,67 га, 48.797483°, 33.959363°; рибогосподарська технологічна водойма з площею водного дзеркала 1,3 га, 48.815769°, 33.962871°; рибогосподарська технологічна водойма з площею водного дзеркала 1,57 га, 48.814359°, 33.962038°; рибогосподарська технологічна водойма з площею водного дзеркала 0,98 га, 48.812597°, 33.961495°; рибогосподарська технологічна водойма з площею водного дзеркала 0,73 га, 48.811807°, 33.961129°; рибогосподарська технологічна водойма з площею водного дзеркала 1,18 га, 48.810866°, 33.960774°; рибогосподарська технологічна водойма з площею водного дзеркала 1,1 га, 48.809698°, 33.960456°; рибогосподарська технологічна водойма з площею водного дзеркала 0,22 га, 48.808948°, 33.960492°; рибогосподарська технологічна водойма з площею водного дзеркала 0,03 га, 48.816042°, 33.964384°; рибогосподарська технологічна водойма з площею водного дзеркала 0,04 га, 48.815730°, 33.963935°; рибогосподарська технологічна водойма з площею водного дзеркала 0,05 га, 48.815574°, 33.963817°; рибогосподарська технологічна водойма з площею водного дзеркала 0,04 га, 48.815384°, 33.963767°; рибогосподарська технологічна водойма з площею водного дзеркала 0,21 га, 48.815003°, 33.963654°; рибогосподарська технологічна водойма з площею водного дзеркала 0,37 га, 48.814167°, 33.963217°; рибогосподарська технологічна водойма з площею водного дзеркала 0,3 га, 48.812514°, 33.962517°; рибогосподарська технологічна водойма з площею водного дзеркала 0,18 га, 48.811642°, 33.962127°; рибогосподарська технологічна водойма з площею водного дзеркала 0,15 га, 48.811001°, 33.961764°; рибогосподарська технологічна водойма з площею водного дзеркала 0,16 га, 48.810328°, 33.961623°; рибогосподарська технологічна водойма з площею водного дзеркала 0,13 га, 48.809687°, 33.961396°; рибогосподарська технологічна водойма з площею водного дзеркала 0,14 га, 48.809085°, 33.961260°. Відповідно до Національної кадастрової системи та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 1221087000:01:096:0005 належить до земель сільськогосподарського призначення (01.13 Для іншого сільськогосподарського призначення). Право власності на земельну ділянку з 26.03.2025 зареєстроване за Верхньодніпровською міською радою. Також відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно підтверджується, що 03.09.2024 за ППА "Находка", на підставі зазначеного вище свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 03.07.2008, проведено державну реєстрацію права приватної власності на нерухоме майно - лиманне господарство загальною площею 374,8 кв.м, що розташоване на земельній ділянці кадастровий номер 1221087000:01:096:0005 за адресою: Дніпропетровська обл., Кам'янський район, с. Мишурин Ріг, вул. Зелена (раніше - Жовтнева), 3А (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 3000030612040). Згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, лиманне господарство є цілісним закінченим будівництвом об'єктом із єдиним реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна - 3000030612040, до складу якого входять такі складові частини: основна будівля, А,а,а1 загальною площею 374,8 кв.м; ганок, а2; навіс, а3; склад, Б; навіс, В; причал, 8,9,10,11,12; насосна, 48; ворота, 49; напорний водогін XVIII; дамби з кам'яним настилом V, VI,VII,VIII; дамба земляна IX-XIV; сортувальні ставки XIX-XXI; карантинні ставки XXII, XXIII; нерестові ставки XXIVXXIX; зимовальний ставок XXX-XXXVII; інкубаційний ставок XXXVIII-XXXXVI; літньоматочний ставок XXXXVII, XXXXVIII; виростний (нагульний) ставок XXXXIVXXXXXIII; водопостачальний пристрій, 1,2,3,4,5,6,7,7а; донні водовипуски, 13 - 47; водопостачальний канал I-II; водовипускний канал III-IV; дорога з щебневим настилом XV, XVI; лінія електропередачі XVII. Для реєстрації права власності на лиманне господарство Відповідачем також надавався технічний паспорт комплексу будівель та споруд виробничого призначення реєстраційний номер TI01:6703-5279-6627-8920, виданий 08.07.2024 ТОВ "АН Експерт" (надалі - технічний паспорт). Витягом з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва за реєстраційним номером документа TI01:6703-5279-6627-8920 підтверджується, що об'єкт технічної інвентаризації лиманне господарство є комплексом (будова) та відноситься до будівель рибного господарства (код ДКБС: 1271.7). Згідно з відомостями технічної інвентаризації до складу лиманного господарства входять такі водні об'єкти, зазначені як споруди (далі - спірні водні об'єкти, ставки): сортувальні ставки - 3 шт. (літера: XIX-XXI); карантинні ставки - 2 шт. (літера: XXII, XXIII); нерестові ставки - 6 шт. (літера: XXIV-XXIX); зимувальні ставки - 8 шт. (літера: XXX-XXXVII); інкубаційні ставки - 9 шт. (літера: XXXVIII-XXXXVI); літньоматочні ставки - 2 шт. (літера: XXXXVII, XXXXVIII); виросні (нагульні) ставки - 5 шт. (літера: XXXXIV-XXXXXIII). Також за відомостями технічної інвентаризації до складу лиманного господарства входять наступні гідротехнічні споруди (далі - спірні гідротехнічні споруди): причали - 5 шт. (літера: № 8, № 9, № 10, № 11, № 12); насосна - 1 шт. (літера: № 48); напорний водогін - 1 шт. (літера: XVIII); дамби з кам'яним настилом - 4 шт. (літера: V,VI,VII,VIII); дамби земляні - 6 шт. (літера: IX-XIV); водопостачальний пристрій - 8 шт. (літера: № 1, № 2, № 3, № 4, № 5, № 6, № 7, № 7а); донні водовипуски - 35 шт. (літера: № 13-№ 47); водопостачальний канал- 2 шт. (літера: І, ІІ); водовипускний канал - 2 шт. (літера: ІІІ, ІV). Місце розташування на місцевості спірних водних об'єктів та гідротехнічних споруд підтверджується схемою розташування будівель та споруд, яка є додатком до технічного паспорту, а також відомостями Державного земельного кадастру. Отже, земельна ділянка з кадастровим номером 1221087000:01:096:0005, у межах якої розташовані рибогосподарські технологічні водойми (ставки) та гідротехнічні споруди, фактично належить до земель водного фонду. Відповідно до положень Земельного та Водного кодексів України такі землі не можуть перебувати у приватній власності, а право розпорядження ними належить органу місцевого самоврядування. Тому право власності на спірні водні об'єкти та гідротехнічні споруди має належати Верхньодніпровській міській територіальній громаді в особі міської ради, а перебування їх у приватній власності суперечить вимогам чинного законодавства України.
Право власності на гідротехнічну споруду не може бути зареєстроване ні за ким, оскільки гідротехнічна споруда як окремий об'єкт права власності насправді не існує. А тому, державна реєстрація права приватної власності ППА "Находка" на спірні гідротехнічні споруди здійснена всупереч законодавству та є неправомірною.
Таким чином, проведена за ППА "Находка" державна реєстрація прав на лиманне господарство, до складу якого входить комплекс водних об'єктів та гідротехнічних споруд, є незаконною та здійснена з метою, що суперечить інтересам Верхньодніпровської міської територіальної громади.
Крім того, Прокурор зазначає, що Відповідач розпочав демонтаж майна, яке знаходиться на спірній земельній ділянці, що свідчить про підготовку до забудови земельної ділянки. У Єдиній державній системі у сфері будівництва відсутні дозвільні документи, що дають право на виконання будівельних робіт. Оскільки право на забудову у Відповідача не виникало, тому заборона будівництва на вказаній земельній ділянці не може порушувати його права.
Пропозиції щодо зустрічного забезпечення позову у Прокурора відсутні, оскільки достатніх підстав вважати, що заходами забезпечення позову можуть бути спричинені збитки, немає.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та ст. 11 Господарського процесуального кодексу України суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено право на ефективний засіб юридичного захисту, встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" зазначено що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припинення порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
У рішенні Конституційного Суду України від 16.06.2011 №5-рп/2011 у справі №1-6/2011 зазначено, що судочинство охоплює, зокрема інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України.
Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, або забезпечити ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову (Такі висновки викладені в постанові Верховного Суду від 29.07.2019 у справі № 905/491/19).
Положеннями статті 136 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Згідно з ч. 4 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Забезпечення позову є процесуальним засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень, прийнятих за результатами розгляду спору. Учасник справи, який звертається із заявою про забезпечення позову, повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення.
Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення у майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.02.2020 у справі № 910/9498/19, від 17.09.2020 у справі № 910/72/20, від 15.01.2021 у справі № 914/1939/20, від 16.02.2021 у справі № 910/16866/20, від 15.04.2021 у справі № 910/16370/20, від 24.06.2022 у справі № 904/3783/21, від 26.09.2022 у справі № 911/3208/21 тощо.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві (іншим особам) вчиняти певні дії (висновки про застосування норм права, які викладені в постанові Верховного Суду від 25.05.2018 у справі № 916/2786/17).
Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу (іншим особам) здійснювати певні дії.
За таких обставин, обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Така правова позиція наведена в постановах Верховного Суду від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 15.01.2019 у справі № 915/870/18.
Господарський суд звертає увагу на те, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 висловлено позицію про те, що необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Верховний Суд звертав увагу, що можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін. Водночас, накладення арешту на майно не має стосуватися саме майна, яке належить до предмета спору.
При цьому, обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав Відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у його володінні, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.
Суд враховує, що обраний Заявником вид забезпечення позову не призводить до невиправданого обмеження майнових прав Відповідача, оскільки майно фактично залишиться у його володінні та користуванні, а буде обмежено лише можливість розпоряджатися ним.
Враховуючи викладене, суд вважає заявлений захід забезпечення позову обґрунтованим, адекватним та співмірним із позовними вимогами і таким, що забезпечує збалансованість інтересів сторін.
Отже, суд вбачає підстави для задоволення заяви про забезпечення позову.
Частиною 6 статті 140 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
Суд враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 06.12.2021 у справі № 910/4564/21, щодо того, що є виконанням пункту 6 частини 1 статті 139 Господарського процесуального кодексу України в частині надання пропозицій щодо зустрічного забезпечення.
Стаття 139 Господарського процесуального кодексу України містить обов'язкові вимоги до змісту заяви про забезпечення позову. Зокрема, пункт 6 частини 1 статті 139 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що така заява має містити пропозиції щодо зустрічного забезпечення.
Метою зустрічного забезпечення є забезпечення відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову. На відміну від забезпечення позову, метою якого є захист інтересів позивача, зустрічне забезпечення направлено, перш за все, на захист інтересів відповідача. Крім того, фактично цей інститут права зберігає існуючий status quo між сторонами до ухвалення рішення суду по суті спору (постанови Верховного Суду від 17.12.2020 у справі № 646/6171/18, від 17.02.2021 у справі № 760/19023/18, від 27.07.2021 у справі № 22-з/824/477/2021, 22-з/824/535/2021).
Частиною 1 статті 141 Господарського процесуального кодексу України передбачено право суду, а не обов'язок вимагати від особи, яка звернулась із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).
Зважаючи на частину 4 статті 141 Господарського процесуального кодексу України, постановлення ухвали про забезпечення позову без одночасного вирішення судом питання про зустрічного забезпечення не позбавляє заявника права звернутись до суду із клопотанням про зустрічне забезпечення, що може бути подано після застосування судом заходів забезпечення позову. Зазначене відповідає принципу змагальності сторін, закріпленому статтею 13 Господарського процесуального кодексу України (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 904/661/19, від 10.10.2019 у справі № 916/1572/19).
Тому розгляд судом заяви про забезпечення позову, яка не містить конкретних пропозицій щодо зустрічного забезпечення, не є порушенням наведених вимог законодавства та не свідчить про допущення судом істотних процесуальних порушень, достатніх для скасування ухвали, якою було вжито відповідні заходи забезпечення позову, оскільки з метою захисту своїх прав Відповідач не позбавлений можливості звернутись з клопотанням про зустрічне забезпечення.
Наведена позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.07.2018 у справі № 916/2851/17, від 26.11.2018 у справі № 904/2925/18, від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 18.06.2019 у справі № 904/661/19, від 24.06.2019 у справі № 916/2933/18, від 10.10.2019 у справі № 916/1572/19.
У даному випадку суд не вбачає підстав задля застосовування зустрічного забезпечення з огляду на те, що відповідні заходи не призведуть до негативних наслідків для Відповідача, оскільки обтяжене майно фактично перебуває у володінні Відповідача, а обмежується лише можливість розпоряджатись ним.
Вказані заходи спрямовані на те, щоб не допустити перехід права власності до третіх осіб, що унеможливить виконання можливого рішення у справі та призведе до необхідності звернення до суду з іншими позовами, більш того, такі заходи носять тимчасовий характер, що є адекватною мірою та балансом інтересів сторін у такій ситуації.
Аналогічні позиції щодо такого питання викладені у постановах Верховного Суду у справі № 916/870/18 від 15.01.2019 та № 916/73/19 від 27.06.2019.
Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Заяву Керівника Жовтоводської окружної прокуратури Дніпропетровської області - задовольнити.
Накласти арешт на нерухоме майно, що є предметом позову, а саме: лиманне господарство, загальною площею 374,8 кв.м, що розташоване на земельній ділянці з кадастровим номером 1221087000:01:096:0005, за адресою: Дніпропетровська обл., Кам'янський район, с. Мишурин Ріг, вул. Зелена, 3А (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 3000030612040).
Стягувач: Верхньодніпровська міська рада (51600, Дніпропетровська область, Кам'янський район, м. Верхньодніпровськ, пр. Шевченка, 21, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 04052595)
Боржник: Приватне підприємство агрофірма "Находка" (51900, Дніпропетровська область, м. Кам'янське, вул. Портова, 2К, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 20296327)
Ухвала набирає законної сили 10.12.2025 та може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала, як виконавчий документ, може бути пред'явлена до примусового виконання до 11.12.2028.
Суддя О.І. Красота