вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
09.12.2025м. ДніпроСправа № 904/4916/25
За позовом Керівника Самарівської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Личківської сільської ради, с. Личкове, Самарівський район, Дніпропетровська область
до Відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕНТ АГРО", м. Дніпро
Відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Ранок 2017", м. Київ
про скасування державної реєстрації права оренди та суборенди земельної ділянки
Суддя Красота О.І.
за участю секретаря судового засідання Куц І.І.
Представники:
від Прокуратури: Трубіцина В.Д., посв. № 069925 від 01.03.2023;
від Позивача: не з'явився;
від Відповідача-1: не з'явився;
від Відповідача-2: не з'явився;
Керівник Самарівської окружної прокуратури Дніпропетровської області звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Личківської сільської ради з позовом до Відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕНТ АГРО", Відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Ранок 2017" і просив суд:
- скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки із кадастровим номером 1222384000:01:002:1088, площею 72,0984 га, яка розташовується на території Личківської сільської ради Самарівського району, проведену за Товариством з обмеженою відповідальністю "РЕНТ АГРО" на підставі рішення державного реєстратора виконавчого комітету Глеюватської сільської ради Дніпропетровської області №78693046 (номер запису про інше речове право: 59714209);
- скасувати державну реєстрацію права суборенди земельної ділянки із кадастровим номером 1222384000:01:002:1088, площею 72,0984 га, яка розташовується на території Личківської сільської ради, проведену за Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма Ранок 2017" на підставі рішення приватного нотаріуса Самарівського районного нотаріального округу Дніпропетровської області №78826414 (номер запису про інше речове право 59820066).
Ухвалою суду від 08.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 23.09.2025 об 11:00 год.
Прокурор у підготовчому засіданні 23.09.2025 надав пояснення щодо позовних вимог.
Позивач у підготовче засідання 23.09.2025 не з'явився, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляв, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Відповідач-1 у підготовче засідання 23.09.2025 не з'явився, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляв, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином за його місцезнаходженням згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується конвертом АТ "Укрпошта", повернутим відділенням поштового зв'язку з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".
Відповідач-2 у підготовче засідання 23.09.2025 не з'явився, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляв, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується списком АТ "Укрпошта" № 1451/2025 згрупованих відправлень "Рекомендований лист" і Трекінгом АТ "Укрпошта".
Ухвалою суду від 23.09.2025 відкладено підготовче засідання на 04.11.2025 об 11:00 год.
Прокурор у підготовчому засіданні 04.11.2025 надав пояснення щодо позовних вимог.
Позивач у підготовче засідання 04.11.2025 не з'явився, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляв, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Відповідач-1 у підготовче засідання 04.11.2025 не з'явився, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляв, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином за його місцезнаходженням згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується конвертом АТ "Укрпошта", повернутим відділенням поштового зв'язку з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".
Відповідач-2 у підготовче засідання 04.11.2025 не з'явився, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляв, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0610283281844.
Ухвалою суду від 04.11.2025 закрито підготовче провадження; призначено справу до судового розгляду по суті на 09.12.2025 о 12:00 год.
08.12.2025 від Прокурора надійшла заява про допущення технічної описки, а саме у індексному номері рішення та номері запису про інше речове право, які стали підставою для внесення державним реєстратором відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію права оренди та права суборенди на спірну земельну ділянку, Прокурор просив вказану описку врахувати при розгляді справи.
Прокурор у судовому засіданні 09.12.2025 позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.
Позивач у судове засідання 09.12.2025 не з'явився, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляв, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Відповідач-1 у судове засідання 09.12.2025 не з'явився, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляв, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином за його місцезнаходженням згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується конвертом АТ "Укрпошта", повернутим відділенням поштового зв'язку з відміткою "адресат відсутній".
Відповідач-2 у судове засідання 09.12.2025 не з'явився, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляв, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № R067033651535.
У порядку ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 09.12.2025 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши пояснення Прокурора, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд
На підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 18.06.2019 № 4-1565/15-19-СГ, акту приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 18.06.2019 та додатку до нього Личківській сільській об'єднаній територіальній громаді в особі Личківської сільської ради Магдалинівського (на теперішній час - Самарівський) району Дніпропетровської області (далі - Позивач) передано із державної у комунальну власність, у тому числі земельну ділянку сільськогосподарського призначення (у тому числі) із кадастровим номером 1222384000:01:002:1088, площею 72,0984 га (зазначена інформація також підтверджується листом ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 26.06.2025 № 10-4-0.332-3330/2-25).
28.04.2025 державним реєстратором Глеюватської сільської ради Дніпропетровської області Волос О.В. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відомості про державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку із кадастровим номером 1222384000:01:002:1088, площею 72,0984 га, яка розташовується на території Личківської сільської ради Самарівського району Дніпропетровської області за Товариством з обмеженою відповідальністю "РЕНТ АГРО" (далі - Відповідач-1) (номер відомостей про інше речове право: 59711111).
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права оренди проведено на підставі Договору оренди землі № LRЕ001-UA-2020202-08739 від 21.04.2025, укладеного між Позивачем та Відповідачем-1.
За відсутності права розпорядження спірною земельною ділянкою Відповідачем-1 укладено Договір суборенди про надання земельної ділянки з кадастровим номером 1222384000:01:002:1088, площею 72,0984 га в суборенду Товариству з обмеженою відповідальністю "Фірма Ранок 2017" (далі - Відповідач-2), відомості про що 07.05.2025 приватним нотаріусом Самарівського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Працевич В.В. внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Державну реєстрацію права суборенди проведено на підставі Договору суборенди земельної ділянки № 0605-8 від 06.05.2025 (номер запису про інше речове право: 59820195).
Разом з цим, відповідно до листів Позивача № 1122 від 22.05.2025 та від 03.07.2025 № 1395 встановлено, що ним торги на отримання права користування вищевказаною земельною ділянкою не оголошувались та 18.04.2025 взагалі не проводились; протокол земельних торгів № LRЕ001-UA-2020202-08739 від 18.04.2025 не підписувався; договір оренди на вищевказану земельну ділянку не підписувався; посадові або уповноважені особи Відповідача-1 з приводу оформлення права оренди на спірну земельну ділянку або будь-якими іншими клопотаннями до Позивача не звертались.
Вказані обставини у сукупності свідчать про вибуття зазначеної земельної ділянки із користування Позивача без належних правовстановлюючих документів.
Таким чином, оскільки власник спірної земельної ділянки - Позивач не вчиняв жодних дій та не підписував жодних документів щодо надання цієї земельної ділянки у користування Відповідачу-1, то державну реєстрацію права оренди та суборенди земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 1222384000:01:002:1088 площею 72,0984 га, що розташована на території Личківської сільської ради Самарівського району, проведено за відсутності волі власника, що у свою чергу позбавило його можливості вільно розпоряджатись та користуватись нею.
Тому Прокурор вважає, що державна реєстрація права оренди та суборенди земельної ділянки є протиправною і підлягає скасуванню.
Окрім того, згідно з даними Національної кадастрової системи (Державного земельного кадастру) та публічної кадастрової карти, що розміщена на веб-порталі https://kadastr.live/, земельна ділянка із кадастровим номером 1222384000:01:002:1088, площею 72,0984 га знаходиться в межах ландшафтного заказника загальнодержавного значення "Приорільський".
Вказана інформація також підтверджується листом Позивача від 22.05.2025 № 1122.
Зазначений заказник створено на землях сільськогосподарського призначення.
Згідно з інформацією Національної кадастрової системи спірна земельна ділянка відноситься до категорії земель "Землі сільськогосподарського призначення".
Указом Президента України від 09.12.1998 № 1341/98 "Про території та об'єкти природно-заповідного фонду загальнодержавного значення" з метою збереження та відтворення цінних природних комплексів, генофонду рослинного і тваринного світу оголошено заказниками і пам'ятками природи загальнодержавного значення території та об'єкти, що мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну та пізнавальну цінність.
Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону України "Про природно-заповідний фонд" ландшафтний заказник загальнодержавного значення "Приорільський" створено без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об'єктів у його користувачів - колективних сільськогосподарських підприємств Новомосковського (КСП "Приорілля" - 709 га, КСП "Дружба" - 618 га, КСП "Зоря" - 435 га, АКП "Мир" - 467 га) та Магдалинівського (КСП "Суворова" - 2028 га, КСП "Росія" - 679 га, КСП "Вікторія" - 456 га, КСП "Котівка" -172 га, КСП "Оріль" - 744 га, КСП "Промінь" - 954 га, КСП "Ілліча" - 790 га) районів, а також Новомосковського держлісгоспу Держкомлісгоспу України - 325 га.
Вказані обставини стали підставою для звернення Прокурора з позовом до суду.
Ухвалюючи рішення, господарський суд виходив з таких підстав.
Відповідно до п. 6 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1127 від 25.12.2015, державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб'єкта державної реєстрації прав або нотаріуса, крім випадків, передбачених цим Порядком (далі - Порядок № 1127).
Пунктом 8 Порядку № 1127 визначено, що державний реєстратор за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав формує та реєструє заяву в базі даних заяв за умови відсутності підстав для її неприйняття, передбачених законом.
Відповідно до п. 12 Порядку № 1127 під час розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор використовує відомості Державного реєстру прав, зокрема його невід'ємної архівної складової частини, а також Державного земельного кадастру та Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, а також відомості інших реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, держателем (розпорядником, володільцем, адміністратором) яких є державні органи, шляхом безпосереднього доступу до них чи у порядку інформаційної взаємодії з Державним реєстром прав.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до ст. 20 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" заява на проведення реєстраційних дій подається заявником у паперовій формі, а у випадках, передбачених законодавством, - в електронній формі разом з оригіналами документів, необхідних для проведення реєстраційних дій, чи їх копіями, засвідченими державними органами, органами місцевого самоврядування (якщо оригінали таких документів відповідно до законодавства залишаються у справах державних органів, органів місцевого самоврядування).
Отже, право або інтерес Позивача, який є власником земельної ділянки, порушено внесенням до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про наявність права оренди, яке ним не укладалось, та суборенди.
Частина 1 статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлює, що державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку з урахуванням особливостей, визначених цим Законом: 1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв; 4) перевірка документів та/або відомостей Державного реєстру прав, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав); 6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав; 7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником; 8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.
Згідно з ч. 3 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор: встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; виконання вимог, визначених ст. 27-2 цього Закону, - у разі державної реєстрації спеціального майнового права на об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості (крім випадків автоматичної реєстрації такого права згідно із законом); перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Статтею 17 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що об'єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до листів Позивача від 22.05.2025 № 1122 та від 03.07.2025 № 1395 встановлено, що ним торги на отримання права користування вищевказаною земельною ділянкою не оголошувались та 18.04.2025 взагалі не проводились; протокол земельних торгів № LRЕ001-UA-2020202-08739 від 18.04.2025 не підписувався; договір оренди на вищевказану земельну ділянку не підписувався; посадові або уповноважені особи Відповідача-1 з приводу оформлення права оренди на спірну земельну ділянку або будь-якими іншими клопотаннями до Позивача не звертались, що свідчить про вибуття зазначеної земельної ділянки із користування Позивача без належних правовстановлюючих документів.
Вказане свідчить про відсутність у поданих для державної реєстрації Договору оренди землі від 21.04.2025, статусу документів, достатніх для здійснення державної реєстрації права користування. За відсутності права розпорядження спірною земельною ділянкою, Відповідачем-1 укладено Договір суборенди про надання спірної земельної ділянки в суборенду Відповідачу-2, відомості про які 07.05.2025 приватним нотаріусом Самарівського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Працевич В.В. внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Державну реєстрацію права суборенди проведено на підставі Договору суборенди земельної ділянки від 06.05.2025.
Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", у редакції з 03.05.2023, у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.
У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.
У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав, що здійснюється державним реєстратором.
Отже, у розумінні положень наведеної норми у чинній редакції ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про:
- скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав;
- визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав;
- судове рішення про скасування державної реєстрації прав.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 19.10.2022 у справі № 354/397/17.
Крім того, навіть у випадку якщо буде встановлено, що суб'єкт державної реєстрації прав правомірно прийняв рішення про державну реєстрацію права (зокрема, для державної реєстрації подані всі необхідні документи, які вимагаються відповідно до закону, та відсутні встановлені законом підстави для відмови в державній реєстрації права), то це не є перешкодою для задоволення позову.
Вказана позиція також викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц, від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, від 04.08.2018 у справі № 915/127/18.
Таким чином, оскільки документами, наявними в матеріалах справи, спростовано факт автентичності та достовірності укладання Позивачем Договору оренди земельної ділянки від 21.04.2025 з Відповідачем-1, що позбавило можливості власника землі вільно розпоряджатись та користуватись нею, державна реєстрація права оренди та суборенди земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 1222384000:01:002:1088, площею 72,0984 га, що розташовується на території Позивача, є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.
Щодо наявності підстав для представництва Прокурором інтересів держави у справі суд зазначає таке.
Статтею 131-1 Конституції України на прокуратуру покладено представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Згідно зі ст.ст. 4, 53 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.
Поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження процесуальної дії (відповідні функції). Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.
Аналіз положень ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у взаємозв'язку зі змістом ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.
Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
"Нездійснення захисту" має прояв в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Невжиття органом державної влади, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження, заходів щодо захисту та поновлення права власності держави на спірну земельну ділянку, свідчить про наявність підстав для вжиття прокуратурою представницьких повноважень в інтересах держави шляхом звернення до суду з відповідним позовом.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 08.02.2019 (справа № 915/20/18) дійшов однозначного висновку про можливість представництва органами прокуратури в суді органів місцевого самоврядування, а отже й інших органів державної влади. При цьому, відповідно до п.п. 5.6 постанови від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18 Верховним Судом встановлено, що прокурор не повинен встановлювати причини невиконання уповноваженими державою органами відповідних функцій у спірних відносинах.
Пунктами 4, 5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99 визначено, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, а отже прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах і може здійснювати представництво в порядку, передбаченому процесуальним законом.
"Інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17).
Розглядаючи питання обґрунтування прокурором підстав представництва інтересів держави у суді, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 наголошено, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу. При цьому, бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Відповідно до ст. 14 Конституції України, ст. 1 Земельного кодексу України, ст. 373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Згідно зі ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
Як вбачається з матеріалів справи, земельна ділянка із кадастровим номером 1222384000:01:002:1088, площею 72,0984 га перебуває у комунальній власності Личківської сільської об'єднаної територіальної громади в особі Личківської сільської ради, сформована за рахунок земель сільськогосподарського призначення, цільове призначення вказаної земельної ділянки не змінювалось, ландшафтний заказник загальнодержавного значення "Приорільський" створено без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об'єктів у його користувачів, і враховуючи Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" - з 27.05.2021 правом розпорядження вказаними вище земельними ділянками наділена саме Личківська сільська об'єднана територіальна громада в особі Личківської сільської ради.
Вказана позовна заява стосується питання права, яке має фундаментальне значення в умовах земельної реформи, а зазначена справа становить значний суспільний інтерес, оскільки незаконна реєстрація права оренди позбавляє Український народ (стаття 13 Конституції України) та територіальну громаду правомочностей власника землі із розпорядження землями. Право користування земельними ділянками повинно набуватись і реалізовуватись виключно відповідно до закону.
Суспільний інтерес звернення прокуратури до суду з цим позовом полягає у тому, що порушення встановленого законодавством порядку набуття прав на землю завдають значної шкоди інтересам держави та територіальної громади.
Пунктами 4, 5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99 визначено, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, а, отже, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах і може здійснювати представництво в порядку, передбаченому процесуальним законом.
"Інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17).
Розглядаючи питання обґрунтування прокурором підстав представництва інтересів держави у суді, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 наголошено, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу. При цьому, бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
У статях 13, 14 Конституції України визначено, що земля є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
За приписами ст.ст. 4, 5 Земельного кодексу України завданням земельного законодавства, яке включає в себе цей Кодекс та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема, поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.
З огляду на викладене, положення статті 1, частини 1 статті 83, частини 1 статі 84, статті 122 Земельного кодексу України, статей 1, 2, 6, 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", земля як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, є об'єктом права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності.
У сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст.ст. 14, 19 Конституції України).
У сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю.
Відповідно до ст. 41 Конституції України та ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Право власності та користування на землю набувається та реалізується фізичними та юридичними особами в порядку і на підставах, визначених Конституцією України, Земельним кодексом України, а також інших законів, що видаються відповідно до них.
Статтею 43 Земельного кодексу України визначено, що землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об'єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об'єктів природно-заповідного фонду.
Відповідно до ст. 44 Земельного кодексу України, ст. 3 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" до земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об'єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об'єкти.
Таким чином, заказники належать до земель природно-заповідного фонду України та відповідно до ст. 25 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" оголошуються з метою збереження і відтворення природних комплексів чи їх окремих компонентів.
Територіям природно-заповідного фонду, в тому числі заказникам, законодавець надав особливий, виключний статус.
Так, відповідно до ст. 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" території та об'єкти природно-заповідного фонду підлягають особливій державній охороні.
Частиною 3 статті 7 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" встановлено, що на землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об'єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.
Статтею 9 цього Закону визначено вичерпний перелік видів використання територій та об'єктів природно-заповідного фонду, зокрема, передбачено їх використання лише у природоохоронних, науково-дослідних, оздоровчих та інших рекреаційних цілях, в освітньо-виховних цілях, а також для потреб моніторингу навколишнього природного середовища.
При цьому, використання земель, територій та об'єктів природно-заповідного фонду можливе лише за умови, що така діяльність не суперечить їх цільовому призначенню, встановленим вимогам щодо охорони, відтворення та використання їх природних комплексів та окремих об'єктів.
Спірна земельна ділянка знаходиться в межах ландшафтного заказника загальнодержавного значення "Приорільський".
Вищезазначений заказник загальнодержавного значення створено Указом Президента України від 09.12.1998 № 1341/98 "Про території та об'єкти природно-заповідного фонду загальнодержавного значення" з метою збереження та відтворення цінних природних комплексів, генофонду рослинного і тваринного світу оголошено заказниками і пам'ятками природи загальнодержавного значення території та об'єкти, що мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну та пізнавальну цінність.
Зазначений заказник створено за рахунок земель сільськогосподарського призначення.
Відповідно до додатку № 1 до вищезазначеного Указу Президента України до природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, що має особливу природоохоронну, наукову, естетичну та пізнавальну цінність, віднесено ландшафтний заказник "Приорільський", загальною площею 8377 га, який включає 1602 га земель водного фонду, природні комплекси Приорілля на території Новомосковського ("Приорільський" с. Орелька, с. Перещепине) та Магдалинівського (с. Великозирщина, с. Михайлівка) районів, Котівського лісництва.
Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону України "Про природно-заповідний фонд" ландшафтний заказник загальнодержавного значення "Приорільський" створено без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об'єктів у його користувачів - колективних сільськогосподарських підприємств Новомосковського (КСП "Приорілля" - 709 га, КСП "Дружба" - 618 га, КСП "Зоря" - 435 га, АКП "Мир" - 467 га) та Магдалинівського (КСП "Суворова" - 2028 га, КСП "Росія" - 679 га, КСП "Вікторія" - 456 га, КСП "Котівка" -172 га, КСП "Оріль" - 744 га, КСП "Промінь" - 954 га, КСП "Ілліча" - 790 га) районів, а також Новомосковського держлісгоспу Держкомлісгоспу України - 325 га.
Таким чином, ландшафтний заказник загальнодержавного значення "Приорільський" перебуває на обліку територій та об'єктів природно-заповідного фонду України, охороняється як національне надбання і є складовою частиною системи природних територій та об'єктів, що перебувають під особливою охороною та включений до ключового елементу Екологічної мережі України.
Наведені докази, зокрема й картографічні матеріали, на яких доступно для візуального сприйняття зображено накладення площі спірної земельної ділянки на територію ландшафтного заказника загальнодержавного значення "Приорільський", у сукупності та взаємному зв'язку підтверджують, що земельна ділянка із кадастровим номером 1222384000:01:002:1088, площею 72,0984 га входить в межі зазначеного заказника загальнодержавного значення і за категорією належить до земель, на яких розташований об'єкт природно-заповідного фонду.
Статями 25, 26 Закону України "Про природно-заповідний фонд" визначено, що заказниками оголошуються природні території (акваторії) з метою збереження і відтворення природних комплексів чи їх окремих компонентів. На територіях заказників забороняється діяльність, що суперечить цілям і завданням, передбаченим положенням про заказник.
У даному випадку порушення інтересів держави відбулось через порушення норм законодавства під час державної реєстрації права оренди на земельні ділянки за юридичною особою та полягає у фактичному користуванні Відповідачами-1, 2 землею без законних підстав, за відсутності волі її власника.
Таким чином, за наявності загрози інтересам держави та не здійсненні їх захисту Позивачем як органом, до повноважень якого відноситься розпорядження спірною земельною ділянкою, найефективнішим правовим способом захисту, поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право, є саме представництво органами прокуратури інтересів держави в особі Личківської сільської ради.
Невжиття органом місцевого самоврядування, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження, заходів щодо захисту права власності міської ради на спірну земельну ділянку, свідчить про наявність підстав для вжиття прокуратурою представницьких повноважень в інтересах держави шляхом звернення до суду з відповідним позовом.
Позивачем заходи, спрямовані на захист порушених інтересів держави, не здійснені, претензійно-позовна робота, спрямована на скасування незаконного користування земельними ділянками, не проведена.
Самарівською окружною прокуратурою направлялись запити від 06.05.2025 № 62- 2111ВИХ-25, від 27.06.2025 № 62-3072ВИХ-25, від 08.08.2025 № 62-3813ВИХ-25 до Позивача, в яких повідомлялось про встановлені факти.
Згідно із відповідями Позивача від 22.05.2025 № 1122, від 03.07.2025 № 1395, від 11.08.2025 № 1650 заходи претензійно-позовного характеру, спрямовані на захист порушених інтересів держави, спричинених незаконним вибуттям із комунального користування спірної земельної ділянки, не здійснювались. Разом з цим, проти вжиття прокуратурою заходів представництва, відповідно до ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", Позивач не заперечує.
Невжиття органом, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження, заходів щодо захисту та поновлення права користування земельними ділянками у спірних правовідносинах свідчить про наявність підстав для вжиття прокуратурою представницьких повноважень в інтересах держави шляхом звернення до суду з відповідним позовом.
Так, дійсно інтереси держави повинні захищати насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, у тому числі шляхом подання відповідних позовних заяв, а не прокурор. Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
Проте, для того щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
Наведена правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, постановах Верховного Суду від 10.08.2021 у справі №923/833/20, від 20.07.2021 у справі № 908/2153/20.
У рішенні Європейського Суду з прав людини від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об'єднаного королівства» суд проголосив, що засіб захисту повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.
Крім того, є категорія справ, де ЄСПЛ зазначив, що підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі «Менчинська проти Російської Федерації» ЄСПЛ у рішенні висловив таку позицію (у неофіційному перекладі): «Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, у разі захисту інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідне правопорушення зачіпає інтереси значного числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави».
Звернення Керівника Самарівської окружної прокуратури до суду з позовом, у даному випадку, є єдиним ефективним засобом захисту порушених інтересів держави, враховуючи, що уповноважений орган самостійно не звернувся до суду з позовною заявою, оскільки лише орган прокуратури є тим суб'єктом, що має процесуальну можливість в даному випадку.
Отже, Керівником Самарівської окружної прокуратури належним чином обґрунтовано наявність підстав для представництва інтересів держави органами прокуратури у порядку ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".
Відповідно до вимог ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" Прокуратурою 30.07.2025 надіслано Позивачу лист-повідомлення від 30.07.2025 № 62-3653ВИХ-25 про наявність підстав для представництва інтересів держави шляхом подання позовної заяви.
З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання позовної заяви покладається на Відповідача-1 та Відповідача-2 порівну.
Крім того, суд звертає увагу на те, що 31.10.2025 відбулась державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу Відповідача-2 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма Ранок 2017" (ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 45518682), а саме змінено його місцезнаходження: 08134, Київська область, Бучанський район, м. Вишневе, вул. Лесі Українки, 86, офіс 5, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 08.12.2025.
При цьому, відповідно до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.
З огляду на викладене, суд врахував інформацію щодо зміни місцезнаходження Відповідача-2 під час ухвалення рішення.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ст.ст. 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити у повному обсязі.
Скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки із кадастровим номером 1222384000:01:002:1088, площею 72,0984 га, яка розташовується на території Личківської сільської ради Самарівського району, проведену за Товариством з обмеженою відповідальністю "РЕНТ АГРО" (49000, м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, 60, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 45884855) на підставі рішення державного реєстратора виконавчого комітету Глеюватської сільської ради Дніпропетровської області № 78689363 (номер запису про інше речове право: 59711111).
Скасувати державну реєстрацію права суборенди земельної ділянки із кадастровим номером 1222384000:01:002:1088, площею 72,0984 га, яка розташовується на території Личківської сільської ради, проведену за Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма Ранок 2017" (08134, Київська область, Бучанський район, м. Вишневе, вул. Лесі Українки, 86, офіс 5, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 45518682) на підставі рішення приватного нотаріуса Самарівського районного нотаріального округу Дніпропетровської області № 78826561 (номер запису про інше речове право 59820195).
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕНТ АГРО" (49000, м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, 60, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 45884855) на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (49044, м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, 38, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 02909938) судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Ранок 2017" (08134, Київська область, Бучанський район, м. Вишневе, вул. Лесі Українки, 86, офіс 5, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 45518682) на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (49044, м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, 38, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 02909938) судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Центрального апеляційного господарського суду.
Суддя О.І. Красота
Повне рішення складено
09.12.2025