пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
01 грудня 2025 року Справа № 903/918/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ШТАРКШАФТ СЕРВІС"
до відповідача: Приватно - орендного сільськогосподарського підприємства "ім. Івана Франка "
про стягнення 347 663,52 грн.
Суддя Шум М.С.
Без виклику представників сторін
встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю "ШТАРКШАФТ СЕРВІС" просить суд стягнути з відповідача - Приватно - орендного сільськогосподарського підприємства "ім. Івана Франка " 347 663,52 грн., в тому числі 267 246.61 грн. основного боргу, 12 165.25 грн. пені, 68 224.66 грн. штрафу, а також судові витрати у справі в розмірі 5 214,95 грн. судового збору.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем зобов'язань згідно з договору оренди техніки з екіпажем №03/07/25 від 03.07.2025.
Ухвалою суду від 19.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
02.10.2025 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній вважає, що позовна заява є необґрунтованою, оскільки не підтверджена належними та допустимими доказами, а у її задоволенні слід відмовити.
Також представник відповідача ставить під сумнів усі копії документів, що додані до позовної заяви, в силу імперативного припису абз. 2 ч. 6 ст. 91 ГПК України, наполягає на поданні позивачем оригіналів усіх копій документів, що додані до позовної заяви.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача просив суд: витребувати від позивача оригінали усіх копій доказів, що були долучені до позовної заяви у копіях на підставі ч. 6 ст. 91 ГПК України; не брати до уваги додатки (надані у копіях) до позовної заяви на підставі абз. 2 ч. 6 ст. 91 ГПК та/або ч. 9 ст. 80 ГПК України; у задоволенні позовної заяви позивача відмовити повністю. Щодо заявленого позивачем розміру понесених судових витрат у справі, представник відповідача надав заперечення у відзиві та зазначив, що розмір витрат неспівмірний із складністю справи, а тому у разі задоволення позовних вимог просить суд зменшити розмір витрат на правову допомогу до 5 000,00 грн.
06.11.2025 представник позивача подав до суду відповідь на відзив, в якій вважає відзив ПОСП ім. Івана Франка необґрунтованим.
06.11.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю "ШТАРКШАФТ СЕРВІС" надійшло клопотання про долучення доказів в якому просить суд долучити до матеріалів справи Договір про надання правничої допомоги №ШШС/03012025 від 03.01.2025; додаткову угоду №1 від 11.09.2025 до Договору про надання правничої допомоги №ШШС/03012025 від 03.01.2025; Акт №1 передачі - прийому наданих юридичних послуг від 06.10.2025 до Договору про надання правничої допомоги №ШШС/03012025 від 03.01.2025.
При вирішенні клопотання відповідача про витребування доказів суд відмовляє в його задоволенні виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1, 3, 4 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 81 ГПК України передбачено право учасника справи, у разі неможливості самостійно надати докази, подати клопотання про витребування доказів судом. Відповідне клопотання такого учасника повинно містити вказівку на те: який доказ витребовується; обставини, які може підтвердити цей доказ або може спростувати; підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; заходи, яких особа, що подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно; докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.
Виходячи з наведених норм чинного законодавства, однією з необхідних умов задоволення клопотання про витребування доказів є надання суду доказів щодо дій, які вживались учасником справи з метою самостійного отримання доказів, про витребування яких він заявляє до суду.
У той же час, відповідачем не вказано, яких заходів він вжив для отримання заявлених ним доказів у відповідача самостійно, не надав доказів вжиття таких заходів.
Суд зауважує, що оскільки однією зі сторін витребуваних доказів є відповідач, то йому має бути достеменно відомо, які правочини та господарські операції від його імені вчинялись, оскільки між сторонами відповідно до умов п.10.2.2 Договору оренди техніки з екіпажем № 03/07/25 від 03.07.2025 узгоджено, що цей договір, додатки та додаткові угоди до нього, можуть підписуватись, шляхом накладання кваліфікованого електронного підпису та кваліфікованої електронної печатки (у разі наявності) сторін, що прирівняні до власноручного підпису уповноважених осіб сторін. Сторони домовились, що такий обмін може здійснюватися через сервіси «М.Е.Dос» та/або «ВЧАСНО». Всі правові наслідки щодо надсилання, отримання, підписання документів шляхом накладання кваліфікованого електронного підпису прирівнюються до надсилання, отримання, підписання в паперовій формі та не потребують дублювання в паперовій формі.
Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов'язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, відсутність відзиву з відповідними вказівками на незгоду відповідача з будь-якою із обставин справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, що позбавляє відповідача відповідно до ч. 4 ст. 165 ГПК України заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи, суд вважає, що в межах наданих повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.
Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
В силу вимог ч. ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, встановив:
Між товариством з обмеженою відповідальністю «ШТАРКШАФТ СЕРВІС» (Орендодавець,Позивач) та приватно- орендним сільськогосподарським підприємством «ім. Івана Франка» (Орендар,Відповідач) укладено Договір оренди техніки з екіпажем № 03/07/25 від 03.07.2025 та Додатки до нього (надалі - Договір).
Відповідно до п.1.1. Договору визначено, що Орендодавець зобов'язується передати за плату Орендареві у строкове користування‚ а Орендар зобов'язується прийняти у строкове користування сільськогосподарську техніку та самохідні машини чи механізми (далі - Техніка) з екіпажем та зобов'язується сплачувати Орендодавцеві орендну плату.
Згідно з п. 1.2. Договору, кількість, ознаки, технічні характеристики Техніки тощо, в розрізі кожної одиниці відображаються в Актах приймання - передачі техніки в оренду (з оренди), що є Додатками до цього Договору.
Додатком № 1 до Договору (Технічне завдання), та Актом приймання -передачі техніки в оренду від 04.07.2025 Сторони Договору погодили, що в оренду передається обприскувач самохідний JOHN DEERE R4045, 2018 р.в., реєстраційний номер 50366ВХ та екіпаж в кількості 2-ох чоловік.
Відповідно до п.3.3. Договору Термін оренди техніки встановлюється з дати підписання Сторонами відповідного Акту приймання-передачі, який є невід'ємною частиною Договору та триває до моменту повернення техніки.
Пунктом 3.4. Договору Сторони визначили, що надання послуг з оренди сільськогосподарської техніки здійснюється в період з « 04» липня 2025р. по « 04» серпня 2025р.. В межах цього Договору допускається неодноразова передача Техніки в оренду та з оренди, що відображається у відповідних Актах приймання-передачі.
На виконання умов Договору Орендодавець передав Орендарю в оренду обприскувач самохідний JOHN DEERE R4045, 2018 р.в., реєстраційний номер 50366ВХ та екіпаж в кількості 2-ох чоловік.
Відповідно до п.4.1. Договору Сторони домовилися, що оплата за цим Договором здійснюється Орендарем в національній валюті України, в порядку, в розмірі та в строки, передбачені цим Договором та Технічним завданням, що є Додатком до цього Договору. Сторони, відповідно до ст. 524 ЦК України можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті. Для курсу перерахунку Сторони керуються даними курсу продажу Долара США в Національному банку України, який опублікований на сайті https://bank.gov.ua/ua/markets/exchangerates станом на день, що передують дню формуванню Акту приймання-передачі наданих послуг.
В п.1 Технічного завдання (Додаток № 1 до Договору) визначено розмір орендної плати який становить гривневий еквівалент 8,0 доларів США за 1 га обробленої площі екіпажем Орендодавця. Курс долара США на дату укладення Договору згідно даних інтернет-сторінки https://bank.gov.ua/ua/markets/exchangerates становив 41,8191 гривень за 1 долар США (п. 7 Технічного завдання). Спосіб обрахунку обсягу площ здійснюється за даними GPS - моніторингу (п. 3 Технічного завдання).
Пунктом 4.2. Договору визначено, що загальна вартість договору складає суму, визначену шляхом складання всіх сум, які вказані в Актах приймання-передачі наданих послуг.
Позивач зазначає, що екіпажем Орендодавця оброблено площі Орендаря загальною площею 2039,00 га, що підтверджується актами виконаних робіт (наданих послуг) №29 від 10.07.2025; № 32 від 18.07.2025; № 33 від 21.07.2025; № 44 від 25.07.2025, які підписані Орендодавцем та Орендарем через сервіс електронного документообігу "Вчасно".
Відповідно до способу обрахунку орендної плати, встановленого умовами Договору та п. 1 Технічного завдання, загальний розмір орендної плати становить 682 246,61 гривень, з розрахунку за актами виконаних робіт (наданих послуг), а саме:
1) За актом виконаних робіт (наданих послуг) № 10 від 10.07.2025 орендна плата становить 268 150,45 грн, з розрахунку: 801,00 га х 8 дол. США х 41,8462 = 268 150,45 грн, де:- 801,00 га - обсяг площі обробленої екіпажем Орендаря станом на 10.08.2024;- 8,0 дол. США - вартість 1 га обробленої площі екіпажем Орендаря;- 41,8462 - курс долара США відносно української гривні на дату, що передує формуванню акту наданих послуг, тобто на 09.07.2025 за даними інтернет-сторінки https://bank.gov.ua/ua/markets/exchangerates.
2) За актом виконаних робіт (наданих послуг) № 32 від 18.07.2025 орендна плата становить 360 594,45 гривень, з розрахунку: 1078,00 га х 8 дол. США х 41,8129 = 360 594,45 грн, де:- 1078,00 га - обсяг площі обробленої екіпажем Орендаря станом на 18.07.2025;- 8,0 дол. США - вартість 1 га обробленої площі екіпажем Орендаря;- 41,1977 - курс долара США відносно української гривні на дату, що передує формуванню акту наданих послуг, тобто на 17.07.2025 за даними інтернет-сторінки https://bank.gov.ua/ua/markets/exchangerates.
3) За актом виконаних робіт (наданих послуг) № 33 від 21.07.2025 орендна плата становить 17 416,67 гривень, з розрахунку: 52,00 га х 8 дол. США х 41,8670 = 17 416,67 грн, де:- 52,00 га - обсяг площі обробленої екіпажем Орендаря станом на 21.07.2024;- 8,0 дол. США - вартість 1 га обробленої площі екіпажем Орендаря;- 41,8670 - курс долара США відносно української гривні на дату, що передує формуванню акту наданих послуг, тобто на 20.07.2025 за даними інтернет-сторінки https://bank.gov.ua/ua/markets/exchangerates.
4) За актом виконаних робіт (наданих послуг) № 44 від 25.07.2025 орендна плата становить 36 085,04 гривень, з розрахунку: 108,00 га х 8 дол. США х 41,7651= 36 085,04 грн, де:- 108,00 га - обсяг площі обробленої екіпажем Орендаря станом на 25.07.2025;- 8,0 дол. США - вартість 1 га обробленої площі екіпажем Орендаря;- 41,7651 - курс долара США відносно української гривні на дату, що передує формуванню акту наданих послуг, тобто на 24.07.2025 за даними інтернет-сторінки https://bank.gov.ua/ua/markets/exchangerates.
Відповідачем здійснено часткову оплату орендних платежів в сумі 415 000,00 гривень, що підтверджується наступними документами :- платіжною інструкцією № 4807 від 15.07.2025 на суму 35 000,00 грн, що підтверджує повну оплату заборгованості за Актом виконаних робіт (наданих послуг) № 29 від 10.07.2025;- платіжною інструкцією № 4857 від 18.07.2025 на суму 50 000,00 грн, що підтверджує повну оплату заборгованості за Актом виконаних робіт (наданих послуг) № № 29 від 10.07.2025; - платіжною інструкцією № 4921 від 23.07.2025 на суму 50 000,00 грн, що підтверджує повну оплату заборгованості за Актом виконаних робіт (наданих послуг) № 29 від 10.07.2025;- платіжною інструкцією № 5057 від 05.08.2025 на суму 20 000,00 грн, що підтверджує повну оплату заборгованості за Актом виконаних робіт (наданих послуг) № 29 від 10.07.2025;- платіжною інструкцією № 5075 від 06.08.2025 на суму 20 000,00 грн, що підтверджує часткову оплату заборгованості за Актом виконаних робіт (наданих послуг) № 29 від 10.07.2025;- платіжною інструкцією № 5131 від 11.08.2025 на суму 50 000,00 грн, що підтверджує часткову оплату заборгованості за Актом виконаних робіт (наданих послуг) № 29 від 10.07.2025;- платіжною інструкцією № 5249 від 18.08.2025 на суму 30 000,00 грн, що підтверджує часткову оплату заборгованості за Актом виконаних робіт (наданих послуг) № 29 від 10.07.2025;- платіжною інструкцією № 5325 від 21.08.2025 на суму 100 000,00 грн, що підтверджує часткову оплату заборгованості за Актом виконаних робіт (наданих послуг) № 29 від 10.07.2025 в сумі 13 150, 45 грн та за актом виконаних робіт (наданих послуг) № 32 від 18.07.2025 в сумі 86 849,55 грн;- платіжною інструкцією № 5360 від 25.08.2025 на суму 30 000,00 грн, що підтверджує часткову оплату заборгованості за Актом виконаних робіт (наданих послуг) № 32 від 18.07.2025;- платіжною інструкцією № 5391 від 26.08.2025 на суму 30 000,00 грн, що підтверджує часткову оплату заборгованості за Актом виконаних робіт (наданих послуг) № 32 від 18.07.2025.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами, що передбачено статтею 629 ЦК України.
Враховуючи вищевикладене, основна сума заборгованості Відповідача перед Позивачем становить 267 246,61 грн. в тому числі ПДВ, що складається з неоплаченої заборгованості за Актами виконаних робіт (наданих послуг) № 32 від 18.07.2025 в сумі 213744,90 грн; № 33 від 21.07.2025 в сумі 17 416,67 грн; № 44 від 25.07.2025 в сумі 36 085,04 грн. підтверджена матеріалами справи, відповідачем не оспорена, підставна і підлягає до стягнення .
Позивач на підставі пункту 7.2 Договору нарахував та просить стягнути з Відповідача пеню з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу в сумі 12 162,25 грн. та на підставі п. 7.4 Договору, просить суд стягнути з ПОСП ім. Івана Франка штраф в розмірі 10% від загальної вартості Договору, що становить 68 224,66 грн.
В силу ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 ЦК України).
У відповідності до ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 4.2 Договору сторони узгодили, що загальна вартість договору складає суму, визначену шляхом складання всіх сум, які вказані в Актах приймання - передачі наданих послуг.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Матеріалами справи підтверджується факт прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати оренди техніки з екіпажем згідно Договору № 03/07/25 від 03.07.2025, а тому вимога про стягнення з відповідача пені в розмірі 12 162,25 грн. та 68 224,66 грн. 10% штрафу підлягає до задоволення.
Беручи до уваги наявні в матеріалах справи докази, господарський суд, оцінюючи за своїм переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню, а саме з Відповідача на користь Позивача слід стягнути 347 663,52 грн. заборгованості, в тому числі 267 246.61 грн основного боргу, 12 165.25 грн. пені, 68 224.66 грн. 10% штрафу.
Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 5 214,95 грн. відповідно до ст.ст. 129-130 ГПК України слід віднести на нього.
Згідно із ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Водночас п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України передбачено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).
За змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом з тим у ч. 5 ст. 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, також визначені положеннями ч. ч. 6, 7 та 9 ст. 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України).
Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7 та 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначає гонорар як форму винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Частинами 1, 2 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Отже, гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати.
Вказані форми відрізняються порядком обчислення: при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених договором умов платежу конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку (подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (аналогічні висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 30.07.2019 у справі № 911/1394/18).
У позовній заяві, заяві про ухвалення додаткового рішення товариством з обмеженою відповідальністю «ШТАРКШАФТ СЕРВІС» визначили розмір правничої допомоги в сумі 10 000,00 грн.
03.01.2025 між адвокатом Зінкевичем Володимиром Богдановичем та ТОВ «ШТАРКШАФТ СЕРВІС» (клієнт) укладено договір №ШШС/03012025 про надання правничої допомоги, згідно умов якого клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов'язання надати клієнту правничу допомогу (п. 2.1.1). Гонорар адвоката погоджується за взаємною угодою сторін та оформляється додатковою угодою до цього Договору (п. 4.2).
Додатковою угодою №1 від 11.09.2025 до Договору №ШШС/03012025 про надання правничої допомоги сторони визначили, що гонорар адвоката за супроводження справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ШТАРКШАФТ СЕРВІС" до Приватно - орендного сільськогосподарського підприємства "ім. Івана Франка " про стягнення 347 663,52 грн. в суді становить 10 000.00 грн .
Факт надання послуг з надання правової допомоги щодо супроводу спору в суді першої інстанції на суму 10 000,00 грн. підтверджується Актом про надані послуги від 06.10.2025 №1 .
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 07.11.2019 по справі № 905/1795/18 вказала, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи».
Беручи до уваги викладене, заперечення відповідача щодо заявленої до стягнення суми на правничу допомогу адвоката, оцінюючи витрати відповідача із урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, а також час, який міг би витратити адвокат, враховуючи обґрунтованість та пропорційність розміру судових витрат, а також те, що адвокат прийняв участь в трьох судових засіданнях в суді першої інстанції, суд дійшов висновку про наявність підстав для відшкодування витрат позивача на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції в сумі 10 000,00 грн за рахунок відповідача.
Зазначена сума витрат на професійну правничу допомогу є співмірною з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи зважаючи на складність справи, обсяг наданих адвокатських послуг. Судом не встановлено обставин того, що дана сума витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції не відповідає критеріям необхідності, обґрунтованості та розумності або ж вказані витрати завищені.
Суд враховує, що кожна справа має свою специфіку, а тому враховуючи всі аспекти даної справи, суд вважає, що для належного представлення інтересів відповідача у цій справі заявлені витрати в частині послуг, наданих на стадії розгляду справи в суді першої інстанції, відповідають критеріям реальності та розумності, та не спростовані позивачем.
Також суд вказує, що втручання суду в договірні відносини між адвокатом та його клієнтом в частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч. 5 ст. 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст. 627 ЦК України, принципу "pacta sunt servanda" та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому в ст. 43 Конституції України (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.02.2022 у справі № 922/1372/21).
З огляду на викладене, суд, виходячи із вищенаведених критеріїв та обставин даної справи, керуючись статтями 126, 129 ГПК України, дійшов висновку про її задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 232, 237, 238, 241, 247- 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
вирішив:
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка (45726, Волинська область, Горохівський район, село Губин Перший, код ЄДРПОУ 03373842) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ШТАРКШАФТ СЕРВІС» (вул. Тернопільська, 19 офіс 2, м. Хмельницький, Хмельницька обл., код ЄДРПОУ 44287917) 347 663,52 грн., в тому числі 267 246.61 грн основного боргу, 12 165.25 грн. пені, 68 224.66 грн. 10% штрафу, а також 5 214,95 грн. витрат по сплаті судового збору та 10 000,00 грн. витрат на правову допомогу,
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Суддя Микола ШУМ