вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"28" листопада 2025 р. Cправа № 902/207/25(902/1101/25)
Господарський суд Вінницької області у складі
головуючого судді Лабунської Т.І.
за участю: секретаря судового засідання - Марчук А.П.
арбітражного керуючого Бобрука Т.В.
представника ТОВ "САНПАРК - В" - Світлицького А.В.
розглянувши у відкритому судовому справу
за заявою: розпорядника майна ТОВ "НЕМИРІВ НАФТОБАЗА" (вул. Литвиненко-Вельгемут Марії, буд. 31А, м. Вінниця, 21018, код 24898750) арбітражного керуючого Бобрука Тараса Володимировича (вул. Пирогова, 131, м. Вінниця, 21037)
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "САНПАРК - В" (вул. Литвиненко-Вольгемут Марії, буд. 31-А, м. Вінниця, 21018, код 42777749)
про визнання недійсним правочину
в межах справи № 902/207/25
за заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРОІЛСИСТЕМ" (вул. Велика Кільцева, буд. 4Б, с. Петропавлівська Борщагівка, Бучанський рн., Київська обл., 08130, код 45488700)
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕМИРІВ НАФТОБАЗА" (вул. Литвиненко-Вельгемут Марії, буд. 31А, м. Вінниця, 21018, код 24898750)
про банкрутство
В провадженні Господарського суду Вінницької області знаходиться справа № 902/207/25 за заявою ТОВ "УКРОІЛСИСТЕМ" про банкрутство ТОВ "НЕМИРІВ НАФТОБАЗА".
Ухвалою суду від 17.04.2024 відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ "НЕМИРІВ НАФТОБАЗА", введено процедуру розпорядження майном боржника, призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Бобрука Т.В.
08.08.2025 до суду від розпорядника майна ТОВ "НЕМИРІВ НАФТОБАЗА", арбітражного керуючого Бобрука Т.В. надійшла заява про визнання недійсним правочину, в порядку ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства, згідно якої останній просить:
- Визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 09.12.2024, укладений між ТОВ "НЕМИРІВ НАФТОБАЗА" та ТОВ «САНПАРК-В», що посвідчений приватним нотаріусом Безпалюк Л.С. та зареєстрований в реєстрі за № 1422.
- Витребувати у власність ТОВ "НЕМИРІВ НАФТОБАЗА" з незаконного володіння ТОВ «САНПАРК-В» комплекс будівель та споруд, що розташований за номером 3 (третім) по вул. Польова в місті Немирів, Вінницького району (колишній Немирівський район), Вінницької області, загальною площею 617.1 кв.м., (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1629009305230).
Разом з вказаною заявою арбітражним керуючим також подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову.
Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду (з присвоєним єдиним унікальним номером судової справи № 902/207/25(902/1101/25), вказану заяву передано на розгляд судді Лабунській Т.І.
Ухвалою суду від 11.08.2025 за вказаною заявою відкрито провадження у справі № 902/207/25(902/1101/25), визначено, що розгляд заяви підлягає здійсненню за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначено на 03.10.2025.
Ухвалою суду від 22.08.2025 заяву арбітражного керуючого Бобрука Т.В. від 08.08.2025 про забезпечення позову задоволено. Вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на об'єкт нерухомого майна, а саме: комплекс будівель та споруд загальною площею 617.1 кв.м., розташований за адресою: вул. Польова. 3. м. Немирів, Вінницький район, Вінницька область (зареєстрований номер об'єкта нерухомого майна: 1629009305230). право власності на яке зареєстровано за ТОВ "САНПАРК-В" (код ЄДРПОУ 42777749).
12.09.2025 до суду від ТОВ "САНПАРК-В" надійшов відзив на заяву розпорядника майна про визнання недійсним правочину боржника.
30.09.2025 до суду від арбітражного керуючого Бобрука Т.В. надійшло клопотання № 17/09 від 30.09.2025 про витребування доказів.
Ухвалою суду від 03.10.2025 розгляд справи по суті відкладено на 14.10.2025.
14.10.2025 судове засідання не відбулося з об'єктивних причин.
Ухвалою суду від 15.10.2025 розгляд справи по суті призначено на 27.10.2025.
В судовому засіданні 27.10.2025 арбітражний керуючий заявив усне клопотання про залишення без розгляду клопотання № 17/09 від 30.09.2025 про витребування доказів.
Вказане клопотання задоволено судом, про що постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання від 27.10.2025.
27.10.2025 арбітражним керуючим Бобруком Т.В. подано доповнення № 12/10 від 27.10.2025 до матеріалів справи до якого долучено копії банківських виписок.
Ухвалою суду від 27.10.2025 розгляд справи по суті відкладено на 28.11.2025.
Ухвалою суду від 27.11.2025 поновлено ТОВ «САНПАРК-В» строк для подання відзиву на заяву розпорядника майна про визнання недійсним правочину та долучено його до матеріалів справи.
В судовому засіданні 28.11.2025 судом відмовлено у задоволенні клопотання арбітражного керуючого Бобрука Т.В. від 27.10.2025 про поновлення строку на подання додаткових письмових доказів та долучення до матеріалів справи поданого 27.10.2025 доповнення до матеріалів справи, яке містить копії отриманих банківських документів, про що постановлено відповідну ухвалу.
В судовому засіданні арбітражний керуючий Бобрук Т.В. підтримав подану заяву та просив суд її задовольнити.
Представник ТОВ «САНПАРК-В» заперечив щодо задоволення заяви розпорядника майна та просив суд відмовити в її задоволенні.
В судовому засіданні 28.11.2025 суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та проголосив вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення учасників судового процесу, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується заява, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.
Стислий виклад процесуальних позицій сторін.
Зі змісту заяви вбачається, що 09.12.2024 між ТОВ «НЕМИРІВ НАФТОБАЗА» (Продавець) та ТОВ «САНПАРК-В» (Покупець) був укладений Договір купівлі-продажу нерухомого майна, відповідно до умов якого Продавець продав, а Покупець купив комплекс будівель та споруд, що розташований за номером 3 по вул. Польовій у м. Немирів, Немирівського району Вінницької області.
Пунктом 2.1. договору за домовленістю сторін продаж нерухомості вчинено за 5 548 385,64 грн.
Відповідно до п. 2.3 договору Розрахунок за цим договором сторони передбачили до 01 грудня 2025.
Позивач вказує, що внаслідок укладання вказаного договору, нерухоме майно вибуло з власності боржника в момент укладання договору та реєстрації права власності покупця, в той же час продавець кошти за договором має отримати в строк, що становить більше 1 року з моменту продажу, та які, станом на день звернення до суду з даною заявою, так і не були отримані ТОВ «НЕМИРІВ НАФТОБАЗА».
При цьому слід зазначити, що на момент укладення вказаного договору купівлі- продажу боржник ТОВ «НЕМИРІВ НАФТОБАЗА» було обізнане про наявність у товариства невиконаних грошових зобов'язань перед низкою своїх контрагентів, так зокрема перед ПП «КТ ТРЕЙДИНГ», ТОВ «КУСТО АГРО ФАРМІНГ» та ПП «АЙ-ЕНД-Ю ЕНЕРГО».
Як вказує арбітражний керуючий, відповідно до умов оскаржуваного договору купівлі-продажу вартість продажу нерухомого майна боржника становила 5 548 385,64 грн., однак вказана вартість суттєво відрізняється від ринкової вартості аналогічних об'єктів нерухомості.
Так, арбітражним керуючим було здійснено запит до ТОВ «ДІМ.РІА МАРКЕТПЛЕЙС» щодо надання інформації стосовно оголошень з продажу комерційної нерухомості, розташованої в межах території Вінницької області, площею від 600 до 700 кв.м., що були розміщені користувачами сайту DOM.RlA.com. на який було отримано відповідь за № 05/08/2025-01 від 05.06.2025 року з переліком об'єктів нерухомості та їх вартості.
Слід зазначити, що аналіз наданої інформації дає підстави стверджувати, що протягом 2024 року комерційна нерухомість, розташована безпосередньо у м. Вінниця, площею від 600 до 700 кв.м. мала середньоринкову вартість від 16 300 000.00грн. до 53 300 000.00 грн., що в декілька разів перевищує вартість продажу нерухомого майна за оскаржуваним договором.
В ході процедури, арбітражним керуючим була здійснена інвентаризація майна боржника ТОВ «НЕМИРІВ НАФТОБАЗА» - на момент подання цієї заяви залишкова вартість матеріальних активів боржника складає лише - 2 828 439.39 грн.
У той же час сума заявлених вимог кредиторів до боржника у справі складає 88 294 996,00 грн., з яких визнано боржником та арбітражним керуючим - 41 162 588.40 грн.. ще розглядаються судом - 47 132 408.50 грн.
Отже сума заявлених вимог кредиторів на багато перевищує суми активів боржника, що створює реальну загрозу неможливості задоволення вимог кредиторів у подальшому та свідчить про умисне та свідоме вчинення боржником дій (у вигляді відчуження належного йому нерухомого майна), спрямованих на унеможливлення задоволення вимог кредиторів.
Вказані дії боржника суперечать принципам цивільного обороту та свідчать про спрямованість та використання спірного договору на цілі, відмінні від отримання прибутку, що в свою чергу доводить фраудаторність оспорюваного договору.
Опираючись на вищевикладені фактичні обставини, арбітражний керуючий стверджує, що оскаржуваний правочин є фраудаторним.
Враховуючи вищевикладене та зважаючи на ту обставину, що правочин був укладений ТОВ "НЕМИРІВ НАФТОБАЗА" у період існування у нього невиконаних зобов'язань з погашення заборгованості перед кредиторами та був спрямований на зменшення розміру активів боржника, з єдиною метою виведення майна, то відповідно така угода повинна бути кваліфікована як фраудаторний правочин, що вчинений боржником на шкоду кредиторам, а отже позовні вимоги підлягають задоволенню.
Таким чином, договір купівлі-продажу майна від 09.12.2024 року:
- має ознаки фраудаторного правочину, тобто такого, що вчинений на шкоду кредиторам боржника з порушенням добросовісності (ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 13, 203, 215 ЦК України);
- укладено менше ніж за рік до відкриття провадження у справі про банкрутство при наявності істотної заборгованості перед кредиторами;
- укладено з особою, яка є заінтересованою (пов'язаною);
- укладено на умовах, що явно суперечать ринковим.
У відзиві від 12.09.2025 на заяву розпорядника майна про визнання недійсним правочину ТОВ "САНПАРК-В" проти задоволення позову заперечує з тих підстав, що договір купівлі-продажу нерухомого майна від 09.12.2024 укладено між двома сторонами: ТОВ «НЕМИРІВ НАФТОБАЗА» та ТОВ «САНПАРК- В». Негативними наслідками визнання договору недійсним, зокрема, для ТОВ «САНПАРК-В», яке є добросовісним набувачем майна, стане не лише припинення права власності поза його волею, а й неможливість повернути оплачені грошові кошти та відшкодувати шкоду, завдану такою втратою від особи, щодо якої відкрито справу про банкрутство.
Наявність зазначених розпорядником судових справ не свідчить про безумовність та безспірність наявності заборгованості боржника на момент вчинення Договору.
Твердження розпорядника на невідповідність ціни продажу майна за Договором ринковим цінам є неправдивим, а наведений доказ (відповідь № 05/08/2025-01 від 05.06.2025) - неналежним та недопустимим.
По-перше, ТОВ «ДІМ.РІА МАРКЕТПЛЕЙС» не є експертом у сфері ціноутворення на нерухомість.
По-друге, з наведеного списку об'єктів, лише один знаходиться в місті Немирів Вінницької області. Більшість об'єктів зазначено з міста Вінниця, яке є обласним центром і, відповідно, вартість нерухомих об'єктів у ньому значно вище, що є нормальною і сталою тенденцією.
При цьому, якщо звернутися до того єдиного об'єкту в місті Немирів (вул. Івана Франка, 34), то видно, що площа нерухомості майже ідентична нерухомості за Договором (614,6 кв.м в оголошенні проти 617.1 кв.м. в Договорі). Однак, вартість запропонованого об'єкту в оголошенні (4 916 800 грн.) нижча за вартість Договору (5 548 385,64 грн.).
Таким чином, виходить, що ринкова вартість нерухомості на території міста Немирів приблизно складає аналогічний з договором рівень. Порівнювати ціни у місті Вінниця та місті Немирів не можна з різних причин, зокрема, комфорт, умови, зовнішні фактори, що застосовуються оцінювачами та формують ринок тощо.
Щодо начебто пов'язаності осіб боржника та відповідача, то не лише жодним доказом розпорядник вказаного не довів, а й навіть не повідомив на чому базується таке твердження.
Підсумовуючи наведене, ТОВ "САНПАРК -В" зазначає, що :
1) Майно придбане за відповідності вартості ринковим цінам.
2) Особи, що вчинили правочин не є пов'язаними.
3) Незважаючи на умови договору про відстрочення оплати за придбаний об'єкт нерухомості, відповідач сплатив за нього 11.12.2024 повну вартість достроково, про що надаємо відповідні письмові докази.
При цьому, розпорядником не наведено жодних доказів неоплати вартості об'єкту, про що він стверджує у своїй заяві.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходив із наступного.
Матеріали справи свідчать, що 09.12.2024 між ТОВ "НЕМИРІВ НАФТОБАЗА" (Продавець) та ТОВ "САНПАРК-В" (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна.
Відповідно до п. 1.1. договору Продавець продав, а Покупець купив комплекс будівель та споруд, що розташований за номером 3 по вул. Польовій у м. Немирів, Вінницького району (колишній Немирівський район), Вінницької області.
Відповідно до п. 1.2. договору вищезазначене нерухоме майно належить Продавцю на праві приватної власності на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Виконавчим комітетом Немирівської міської ради 14 грудня 2011 року, згідно рішення № 215 від 12.12.2011 року. Право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 23 серпня 2018 року, номер запису про право власності 27625337, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1629009305230.
Відповідно до документу, який посвідчує право власності та інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 09.12.2024, загальна площа об'єкта нерухомого майна становить 617.1 кв.м.
Опис об'єкта: Адміністративний будинок А. загальна площа 170.4 кв.м.; тамбур, а, загальна площа 18.7 кв.м.: ганок, а1, ганок, а2, підвал. A/під. загальна площа 59.4 кв.м.; вхід в підвал, а3, насосна, Б, загальна площа 21.3 кв.м.; ангар, В, загальна площа 347.3 кв.м.; цистерна, 400 м3, 1; цистерна, 400 м3, 2; цистерна, 400 м3, 3; цистерна, 75 м3, 4; цистерна, 75 м3, 5: цистерна, 75 м3, 6: цистерна, 75 м3. 7; цистерна, 75 м3, 8; цистерна, 75 м3, 9; цистерна, 75 м3, 11; цистерна, 75 м3, 12; цистерна, 75 м3, 13: огорожа, 378,3 п.м.14.
Вищезазначене нерухоме майно розташоване на земельній ділянці площею 0,6813 га. кадастровий помер 0523083800:02:001:0729, яка перебуває в користуванні Продавця (п. 1.3. договору).
Пунктом 2.1. договору передбачено, що за домовленістю сторін продаж цей вчинено за 5 548 385,64 грн.
Відповідно до п. 2.2. договору згідно довідки ТОВ "НЕМИРІВ НАФТОБАЗА" залишкова балансова вартість об"єкта нерухомості станом на 09.12.2024 становить 5 548 385,64 грн.
Розрахунок за цим договором, ми сторони договору, здійснюємо в безготівковій формі шляхом перерахування коштів, зазначених в п. 2.1. цього договору на розрахунковий рахунок Продавця, який зазначений в розділі 9 цього договору "підписи сторін", в строк до 01 грудня 2025 (п. 2.3. договору).
Відповідно до п. 2.5. договору Продавець зобов'язується передати Покупцеві нерухоме майно, яке є предметом цього договору , а також технічну документацію на нього по акту приймання-передачі після отримання повного розрахунку за цим договором.
Згідно п. 2.6. договору підписання акту приймання-передачі буде свідчити про те, що розрахунки за нерухоме майно здійснені повністю та про відсутність зі сторони Продавця до Покупця будь-яких претензій майнового та фінансового характеру.
Право власності на відчужуване за цим договором нерухоме майно переходить до Покупця у відповідності до ст. 334 Цивільного кодексу України - з моменту державної реєстрації цих прав. Сторони погоджуються, що реєстрація права власності на нерухоме майно, зазначене в п. 1 договору, відбувається до проведення повних розрахунків, в день укладення та посвідчення цього договору (п. 3.1. договору).
Відповідно до п. 8.1. договору цей договір набирає чинності з моменту його нотаріального посвідчення та є підставою для реєстрації права власності на нерухоме майно.
Вказаний договір посвідчено приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Безпалюк Л.С. та зареєстровано в реєстрі за № 1422.
З огляду на встановлені обставини справи, суд враховує таке.
Згідно ч. 1 ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, поданою в порядку, визначеному статтею 7 цього Кодексу, може визнати недійсними правочини або спростувати майнові дії, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, якщо вони порушили права боржника або кредиторів з таких підстав:
- боржник виконав майнові зобов'язання раніше встановленого строку;
- боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим;
- боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов'язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів;
- боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна;
- боржник узяв на себе заставні зобов'язання для забезпечення виконання грошових вимог.
Правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав:
- взяв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог;
- боржник уклав договір із заінтересованою особою;
- боржник уклав договір дарування.
За наведеною нормою недійсними можуть бути визнані не всі без винятку правочини боржника, укладені у підозрілий період, а лише ті, підставність визнання недійсними яких передбачено частинами першою, другою ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства.
Що стосується твердження заявника про неотримання ТОВ "НЕМИРІВ НАФТОБАЗА" коштів за договором.
Відповідно до п. 2.1. договору за домовленістю сторін продаж нерухомості вчинено за 5 548 385,64 грн.
Відповідно до п. 2.3 договору розрахунок за цим договором сторони передбачили до 01 грудня 2025.
Як вбачається з доданої до відзиву фільтрованої виписки за період з 01.01.2024 по 31.12.2024 ТОВ "САНПАРК-В" 11.12.2024 перераховано на рахунок ТОВ "НЕМИРІВ НАФТОБАЗА" 508 062,77 грн., 450 000,00 грн., 550 000,0 грн., 400 000,00 грн., 390 000,00 грн., 380 000,00 грн., 400 000,00 грн., 360 000,00 грн., 400 000,00 грн., 400 000,00 грн., 350 000,00 грн., 400 000,00 грн., 380 000,00 грн., 390 000,00 грн., 400 000,00 грн., 400 000,00 грн., 100 000,00 грн. з призначенням платежу "купівля комплексу будівель та споруд, згідно договору № НТР 275233 від 09.12.2024, що розташований за номером 3 по вул.. Польовій в місті Немирів, Вінницького району (колишній Немирівський район) Вінницької області".
Тобто факт проведення розрахунку по договору підтверджується платіжним документом, більше того, в межах строку, визначеного договором.
Що стосується відчуження майна за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових.
Розпорядник майна вказує, що відповідно до умов оскаржуваного договору купівлі-продажу вартість продажу нерухомого майна боржника становила 5 548 385,64 грн., однак вказана вартість суттєво відрізняється від ринкової вартості аналогічних об'єктів нерухомості.
Так, арбітражним керуючим було здійснено запит до ТОВ "ДІМ.РІА МАРКЕТПЛЕЙС" щодо надання інформації стосовно оголошень з продажу комерційної нерухомості, розташованої в межах території Вінницької області, площею від 600 до 700 кв.м.. що були розміщені користувачами сайту DOM.RІA.com. на який було отримано відповідь за № 05/08/2025-01 від 05.06.2025 року з переліком об'єктів нерухомості та їх вартості.
Аналіз наданої інформації на думку розпорядника майна дає підстави стверджувати, що протягом 2024 року комерційна нерухомість, розташована безпосередньо у м. Вінниця, площею від 600 до 700 кв.м. мала середньоринкову вартість від 16 300 000.00грн. до 53 300 000.00 грн., що в декілька разів перевищує вартість продажу нерухомого майна за оскаржуваним договором.
З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити, що єдиним доказом на який посилається позивач є лист ТОВ "ДІМ.РІА МАРКЕТПЛЕЙС» з переліком оголошень з продажу комерційної нерухомості, розташованої в межах території Вінницької області, площею від 600 до 700 кв. м., що були розміщені користувачами сайту ДОМ.РІА, в період з 01.01.2014 по 25.07.2025.
Проте такі відомості:
- не підтверджують реальної вартості нерухомого майна, оскільки оголошення в мережі інтернет є лише інформаційними повідомленнями та виражають суб'єктивні побажання продавців, а не фактичну ціну укладених правочинів.
- не є офіційними даними щодо ринкової або оціночної вартості майна й самі по собі не можуть слугувати доказом заниження ціни.
- не містять підтвердження тотожності об'єктів (площа, технічний стан, місцезнаходження, інфраструктура, стан ремонту, правовий статус, тощо), що унеможливлює їх використання для порівняння.
Розпорядник майна не подав жодного експертного висновку, оціночного звіту, або інших документів, які могли б достовірно підтвердити, що ціна оспорюваного договору не відповідає ринковій.
Таким чином, належних доказів заниження ціни договору суду не надано, а відтак твердження позивача щодо заниження ціни договору купівлі-продажу нерухомого майна, порівняно з ринковою вартістю об'єкту нерухомого майна не знайшло свого підтвердження.
Наведені обставини спростовують доводи позивача щодо того, що відчуження майна було здійснено за цінами, суттєво нижчими від ринкових.
Що стосується твердження розпорядника майна, про те, що на момент укладення спірного договору боржник був обізнаний про наявність невиконаних грошових зобов'язань, зокрема перед ПП «КТ ТРЕЙДИНГ», ТОВ «КУСТО АГРО ФАРМІНГ» та ПП «АЙ-ЕНД-Ю ЕНЕРГО».
Судом встановлено, що договір купівлі-продажу нерухомого майна між ТОВ "НЕМИРІВ НАФТОБАЗА" та ТОВ "САНПАРК-В" укладено 09.12.2024.
Станом на 09.12.2024 (момент укладення спірного правочину) ТОВ "НЕМИРІВ НАФТОБАЗА" не перебувало у стані неплатоспроможності.
Що стосується справи № 902/1151/24 за позовом ПП «КТ ГРЕЙДИНГ» до ТОВ "НЕМИРІВ НАФТОБАЗА" про стягнення 3 670 929, 58 грн., то позов у вказаній справі був поданий 04.11.2024, а рішення у вказаній справі прийнято лише 23.01.2025
Що стосується справи № 902/1184/24 за позовом ТОВ "КУСТО АГРО ФАРМІНГ» до ТОВ "НЕМИРІВ НАФТОБАЗА" про стягнення 9807961, 55 грн., то позов був поданий 13.11.2024, а рішення прийнято 04.02.2025.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що наявність позовних заяв в суді не означає, що існує підтверджена заборгованість, оскільки це лише початок процесу: позивач заявляє вимогу, а відповідач має право її оспорювати, подавати заперечення, суд має дослідити всі докази, перш ніж ухвалити остаточне рішення про наявність чи відсутність боргу.
Що стосується справи № 902/1324/24 за позовом ПП "АЙ-ЕНД-Ю ЕНЕРГО" про стягнення 5020190,58 грн. позов подано 12.12.2025, тобто вже після підписання спірного договору від 09.12.2024, а рішення прийнято 12.02.2025.
Більш того, розпорядник майна не наводить жодних фактів, які б свідчили про порушення прав боржника або кредиторів внаслідок укладення спірного договору, а також про те, що в результаті укладання саме вказаного договору боржник став неплатоспроможним, виконання зобов'язань перед кредиторами стало неможливим тощо.
Що стосується укладення боржником правочину із заінтересованою особою.
Відповідно до ч. 2 ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора якщо боржник уклав договір із заінтересованою особою.
Ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутство передбачено, що заінтересованими особами стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими; для цілей цього Кодексу заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого чи кредиторів визнаються особи в такому самому переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника.
Розпорядник майна в позовній заяві взагалі не обгрунтовує в чому полягає та чим підтверджується пов'язаність осіб.
Разом з тим, до позовної заяви додає копію ухвали слідчого судді Чернівецького районного суду міста Чернівці Стоцької Л.А. від 03.06.2025 у справі № 725/4683/25, яка постановлена за наслідком розгляду клопотання слідчого СВ ЧРУП ГУНП в Чернівецькій області Сачик Д.В. про надання дозволу на проведення обшуку за місцем здійснення господарської діяльності ТОВ "Санпарк-В" та ТОВ "Немирів Нафтобаза".
В тексті ухвали зазначено: "Поряд з цим до СУ ГУНП в Чернівецькій області на виконання доручення надійшли оперативні матеріали перевірки УСР в Чернівецькій області ДСР НП України, відповідно до яких встановлено, що ОСОБА_1 контролює діяльність ряду підприємств, зокрема ПП "Трім", ТОВ "ГлобалЕнерджи Транс", ТОВ "Глобаленерджи, ПП "Біонафтобуд", ПП "Нафтіма", ТОВ "Газбон", ТОВ "Маркет Енерджи", ТОВ "Санпарк-В", ФГ "Блек Даймонд", ТОВ "Немирів Нафтобаза", ТОВ "Ярд-2021", ПП "ТінікОіл", які останній використовує для створення видимості законної господарської діяльності у сфері придбання, зберігання та реалізації нафтопродуктів, однак в дійсності, залучивши у якості номінальних директорів та засновників осіб - ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 . ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_6 . ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_9 . ІНФОРМАЦІЯ_8 , які на виконання вказівок ОСОБА_1 укладають від імені юридичних осіб цивільно-правові угоди щодо поставки та зберігання нафтопродуктів, отримуючи на рахунки зазначених підприємств кошти у якості оплати товарів та послуг, однак, в подальшому, під приводом дії правового режиму воєнного стану, логістичних проблем, змін в податковій політиці та державного регулювання цін повідомляють контрагентам про неможливість виконання підконтрольними юридичними особами взятих на себе домовленостей, чим накопичують вказаними юридичними особами значні суми фінансових зобов'язань, не маючи наміру їх виконувати".
При цьому судом не надано жодної оцінки цьому твердженню та не підтверджено факту, щодо заінтересованих осіб.
Крім того, ухвала слідчого судді не є доказом укладення договору із заінтересованими особами.
Ухвала слідчого судді - це документ, який дає дозвіл на проведення певної слідчої (розшукової) дії, у даному випадку - обшуку.
Разом з тим, вказана ухвала сама по собі не містить відомостей, які можуть бути використані як докази, на відміну від результатів слідчих дій, що проводяться на її основі.
Інших доказів, які могли би підтвердити факт укладення договору заінтересованими особами розпорядником майна не надано.
Що стосується ознак фраудаторності у вчиненому правочині.
Правочин - це дія, яка вчиняється для досягнення дозволеної законом мети (набуття майна тощо), яка характеризується такими ознаками: це завжди вольовий акт, тобто дії свідомі; це правомірні дії, тобто вчиняються відповідно до закону; спеціальна спрямованість на виникнення, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків, тобто в правочину завжди присутня правова мета.
Фраудаторними правочинами називають договори, що вчиняються з метою завдати шкоди кредитору.
Категорія фраудаторності у процедурі банкрутства спрямована на недопущення недобросовісного виведення активів з метою уникнення відповідальності цим майном перед кредиторами. Тому можливість оспорення правочину боржника у межах справи про банкрутство є одним із юридичних інструментів гарантування збільшення ліквідаційної маси боржника та як результат захисту інтересів кредиторів шляхом максимально можливого задоволення їх вимог.
Правочини, які укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною.
Договір, який укладений з метою уникнути виконання наявного зобов'язання зі сплати боргу, є зловживанням правом на укладання договору та розпорядження власністю, оскільки унеможливлює виконання зобов'язання і завдає шкоди кредитору. Такий договір може вважатися фраудаторним та може бути визнаний судом недійсним за позовом особи, право якої порушено, тобто кредитора.
Що ж до фраудаторного правочину як зловживання правом, то намір заподіяти зло є неодмінним і єдиним надійним критерієм шикани (зловживання правом).
Фраудаторні угоди - це угоди, що завдали шкоди боржнику (як приклад, угода з метою виведення майна). Мета такого правочину в момент його укладання є прихованою, але проявляється через дії або бездіяльність, що вчиняються боржником як до, так і після настання строку виконання зобов'язання цілеспрямовано на ухилення від виконання обов'язку.
Договір, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторний договір), може бути як оплатним, так і безоплатним, а також як одностороннім, так і багатостороннім за складом учасників, які об'єднуються спільною метою щодо вчинення юридично значимих дій.
Формулювання критеріїв фраудаторності правочину залежить від того, який правочин на шкоду кредитору використовує боржник для уникнення задоволення їх вимог. Зокрема, але не виключно, такими критеріями можуть бути: момент вчинення оплатного відчуження майна або дарування (вчинення правочину в підозрілий період, упродовж 3-х років до порушення провадження у справі про банкрутство, після відкриття провадження судової справи, відмови в забезпеченні позову і до першого судового засіданні у справі); контрагент, з яким боржник вчинив оспорювані договори (родичі боржника, пов'язані або афілійовані юридичні особи); щодо оплатних цивільно-правових договорів важливе значення має ціна (ринкова, неринкова ціна), і цей критерій має враховуватися (висновок, викладений у постановах Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16, від 24.11.2021 у справі № 905/2030/19 (905/2445/19).
Боржник, який відчужує майно, вчиняє інші дії, пов'язані, із зменшенням його платоспроможності, після виникнення у нього зобов'язання діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора.
Такі дії боржника можуть свідчити про намір ухилення від розрахунків із контрагентами та спрямовані на завдання шкоди кредиторам.
Отже будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов'язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину - правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам (висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 922/3796/16, від 04.08.2020 у справі № 04/14-10/5026/2337/2011, від 17.09.2020 у справі № 904/4262/17, від 22.04.2021 у справі № 908/794/19 (905/1646/17), від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16).
У той же час, добросовісність є однією з основоположних засад цивільного законодавства та імперативним принципом щодо дій усіх учасників цивільних правовідносин (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Добросовісність - це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість.
Для класифікації правочину як фраудаторного має значення фактична участь боржника у ньому як одного з учасників вольових дій, направлених на виведення майна боржника з метою незадоволення вимог одного або декількох його кредиторів у легальній судовій процедурі.
Обираючи варіант добросовісної поведінки, боржник має піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника, має відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов'язання, яке виникло правомірно, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов'язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані.
Доброчесний боржник повинен мати на меті добросовісно виконати усі свої зобов'язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення (сатисфакцію) прав та правомірних інтересів кредитора (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18).
У разі невстановлення недобросовісної поведінки сторін оскаржуваного договору, недоведення, що його укладено в період настання у боржника зобов'язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого він перестав бути платоспроможним, підстав вважати оскаржуваний правочин фраудаторним та таким, що укладений на шкоду кредитору, немає (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 08.11.2022 у справі № 902/1023/19(902/508/20) та від 23.11.2022 у справі № 918/1174/20 (918/559/21).
Судом встановлено, що 09.12.2024 між ТОВ «НЕМИРІВ НАФТОБАЗА» (Продавець) та ТОВ «САНПАРК-В» (Покупець) був укладений Договір купівлі-продажу нерухомого майна, відповідно до умов якого Продавець продав, а Покупець купив комплекс будівель та споруд, що розташований за номером 3 по вул. Польовій у м. Немирів, Немирівського району Вінницької області.
Покупець - ТОВ «САНПАРК-В», юридична особа, щодо якої не встановлено жодної правової пов'язаності з боржником. Оплата за майно відбулася, правочин належно оформлений і зареєстрований. Ці обставини свідчать про легальність і дійсність укладеного договору.
В підтвердження проведення оплати ТОВ "САНПАРК-В" на користь ТОВ "НЕМИРІВ НАФТОБАЗА" за придбаний комплекс будівель та споруд надано банківську виписку.
Також, розпорядник майна зазначав, що продаж майна було здійснено за цінами, суттєво нижчими від ринкових. Однак, суд зауважує, що належних доказів заниження ціни заявником до матеріалів справи додано не було.
Крім того, розпорядником майна не надано відповідних доказів на підтвердження доводів, що оскаржуваний договір, укладений боржником у період настання у нього зобов'язання з погашення заборгованості перед кредиторами (наявність позовних заяв в суді не означає автоматично, що існує підтверджена заборгованість).
Водночас, сам лише факт укладення договору купівлі-продажу в період існування заборгованості перед кредитором не може свідчити про наявність підстав для визнання такого правочину недійсним як фраудаторного, оскільки необхідним є доведення того, що мета укладення цього договору була очевидно неправомірною та недобросовісною, а саме, що внаслідок укладення такого правочину боржник перестав бути платоспроможним, а правочин був вчинений з метою ухилення від виконання зобов'язань перед кредиторами.
Суд звертає увагу, що право власності та свобода договору, захищені як на національному рівні, так і в системі Європейської конвенції з прав людини, передбачають, що втручання у дійсність правочинів можливе лише за наявності беззаперечних доказів порушення закону, недобросовісної поведінки або наявності умислу на завдання шкоди іншим особам. Відсутність таких доказів виключає можливість визнання правочину недійсним.
Відтак, враховуючи наведені вище обставини, положення закону та судову практику, на переконання суду, в даному конкретному випадку за наведених обставин та доданих до заяви доказів, відсутні підстави вважати оскаржуваний договір купівлі-продажу нерухомого майна фраудаторними та таким, що укладений на шкоду кредиторам.
Отже, оскільки розпорядником майна не доведено обставин щодо неправомірності укладення оспорюваного договору та не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність ознак фраудаторності такого договору, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання договору недійсним, а тому вимоги у цій частині задоволенню не підлягають.
Водночас, з огляду на наведені вище обставини та відмову в задоволенні вимоги про визнання недійсним договору договір купівлі-продажу нерухомого майна, суд дійшов висновку і про відмову в задоволенні вимоги про витребування з незаконного володіння ТОВ "САНПАРК-В на користь ТОВ "НЕМИРІВ НАФТОБАЗА" комплексу будівель та споруд.
Аналізуючи встановлені обставини у справі та правові норми суд дійшов висновку, що ТОВ "САНПАРК-В" є добросовісним набувачем.
Розпорядником майна не подано належних доказів недобросовісності ТОВ "САНПАРК-В" як набувача спірного майна.
Задоволення позову про витребування майна у добросовісного набувача призведе до порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції.
При винесенні даного рішення суд врахував висновки, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
З урахуванням висновків, до яких дійшов суд при вирішенні даного спору, суду не вбачається за необхідне надавати правову оцінку кожному із доводів, наведених учасниками судового процесу в обґрунтування власних правових позицій.
Ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно ст. 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
У відповідності до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стандарт доказування «вірогідності доказів» на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020.
Ст. 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи викладене та встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Згідно із п. 5 ч. 1 ст. 237 ГПК України при ухвалені рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.
Ухвалою суду від 11.08.2025 у справі № 902/207/25(902/1101/25) відстрочено заявнику сплату судового збору за звернення з позовом до суду до ухвалення судового рішення по даному спору.
Відповідно до підпунктів 3, 4 пункту 2-1 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду у справі про банкрутство (неплатоспроможність) позовної заяви майнового характеру в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) встановлено ставку судового збору в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" станом на 01.01.2025 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розрахунку на місяць складає 3028,00 грн.
За подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру (ч. 3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір").
Зі змісту позовної заяви слідує, що позивачем при зверненні до суду заявлено 2 вимоги немайнового характеру (про визнання недійсними договорів купівлі-продажу), а також 1 вимогу майнового характеру (про витребування комплексу будівель та споруд).
Отже, розпорядник майна при зверненні з даною заявою до суду повинен сплатити судовий збір в загальному розмірі 86 253,78 грн., що включає 3 028,00 грн. за немайнову вимогу та 83 225,78 грн. за майнову вимогу (5 548 385,64 грн. х 1,5 % ).
Тобто, розпорядник майна повинен був сплатити 86 253,78грн. судового збору.
Приписами п. 3.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21 лютого 2013 року 7 (чинної на даний час) визначено, якщо строк (строки), на який (які) судом було відстрочено або розстрочено сплату судового збору, закінчився, а таку сплату не здійснено, господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи може своєю ухвалою продовжити цей строк (але не довше ніж до прийняття судового рішення по суті справи), або звільнити сторону від сплати судового збору, або стягнути несплачену суму судового збору у прийнятті судового рішення.
Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 129 ГПК України у разі відмови в позові судовий збір покладається на позивача.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про покладення судових витрат зі сплати судового збору в сумі 86 253,78 грн на заявника, згідно вимог ст. 129 ГПК України та стягнення відповідних витрат із ТОВ «НЕМИРІВ НАФТОБАЗА» в дохід Державного бюджету України.
Крім того, ухвалою суду від 22.08.2025 заяву арбітражного керуючого Бобрука Т.В. від 08.08.2025 про забезпечення позову задоволено. Вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на об'єкт нерухомого майна, а саме: комплекс будівель та споруд загальною площею 617.1 кв.м., розташований за адресою: вул. Польова. 3. м. Немирів, Вінницький район, Вінницька область (зареєстрований номер об'єкта нерухомого майна: 1629009305230). право власності на яке зареєстровано за ТОВ "САНПАРК-В" (код 42777749).
Згідно ч. 9 ст. 145 ГПК України, у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.
З огляду на вказане та беручи до уваги, що судом відмовлено у задоволенні вищевказаного позову, суд дійшов висновку про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою господарського суду Вінницької області від 08.08.2025 у справі № 902/207/25(902/1101/25).
Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 2, 7, 42 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 2, 3, 11, 12, 13, 18, 73, 74, 76-79, 86, 123, 126, 129, 145, 196, 210, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 252, 255, 256, 326, 327 ГПК України -
1. Відмовити у задоволенні заяви розпорядника майна ТОВ "НЕМИРІВ НАФТОБАЗА" арбітражного керуючого Бобрука Т.В. про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 09.12.2024, укладеного між ТОВ "НЕМИРІВ НАФТОБАЗА" та ТОВ "САНПАРК - В", в порядку ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства та витребування у власність ТОВ "НЕМИРІВ НАФТОБАЗА" з незаконного володіння ТОВ "САНПАРК - В" комплексу будівель і споруд.
2. Скасувати заходити забезпечення позову, застосовані ухвалою господарського суду Вінницької області від 22.08.2025 у справі № 902/207/25(902/1101/25) шляхом накладення арешту на об'єкт нерухомого майна, а саме: комплекс будівель та споруд загальною площею 617.1 кв.м., розташований за адресою: вул. Польова. 3. м. Немирів, Вінницький район, Вінницька область (зареєстрований номер об'єкта нерухомого майна: 1629009305230), право власності на яке зареєстровано за ТОВ «САНПАРК-В» (код ЄДРПОУ 42777749).
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕМИРІВ НАФТОБАЗА" (вул. Литвиненко-Вельгемут Марії, буд. 31А, м. Вінниця, 21018, код 24898750) в дохід Державного бюджету України 86 253,78 грн. судового збору (Отримувач коштів: ГУК у м. Києві / м. Київ / 22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; Код класифікації доходів бюджету: 22030106).
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
5. Згідно з приписами ч. 1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
6. Згідно з положеннями ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
7. Копію рішення надіслати сторонам до електронних кабінетів у системі ЄСІТС та на електронну адресу: ТОВ "НЕМИРІВ НАФТОБАЗА" - nvnbaza@ukr.net; арбітражному керуючому - Бобруку Т.В. - ІНФОРМАЦІЯ_9 ; ІНФОРМАЦІЯ_10 ; ТОВ "САНПАРК - В" - ІНФОРМАЦІЯ_11.
Повне рішення складено 10 грудня 2025 р.
Суддя Лабунська Т.І.
віддрук. прим.:
1 - до справи.