28.08.2025 року м.Дніпро Справа № 904/9266/21
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),
суддів: Верхогляд Т.А., Паруснікова Ю.Б.,
при секретарі судового засідання: Логвиненко І.Г.
представники учасників провадження:
від скаржника: Препелиця Ю.В. (в залі суду);
від боржника: Лихопьок Д.П. (в залі суду);
інші учасники не з'явились;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 26.11.2024 (суддя Мартинюк С.В., повний текст якої підписаний 02.12.2024) у справі №904/9266/21
за заявою Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро", м. Київ
до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮМІН", с. Любимівська
про визнання банкрутом,
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 26.11.2024 у справі №904/9266/21 у задоволенні заяви (вх.№49576/24 від 28.10.2024) АТ "Банк Кредит Дніпро" про покладення солідарної відповідальності на керівника ТОВ "ЮМІН" ОСОБА_1 - відмовлено.
Не погодившись із зазначеною ухвалою, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Акціонерне товариство "Банк Кредит Дніпро", в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та ухвалити нове рішення, яким заяву АТ "Банк Кредит Дніпро" про покладення солідарної відповідальності на керівника ТОВ "ЮМІН" ОСОБА_1 задовольнити.
При цьому заявник апеляційної скарги посилається на те, що Аналізом заявлених до Боржника грошових вимог кредиторів, було встановлено, що задовго до відкриття провадження у справі розмір грошових зобов'язань, строк виконання яких настав, суттєво перевищував розмір активів ТОВ «Юмін», що є ознакою неплатоспроможності.
Зокрема, у Банкрута станом на 28.12.2021 настав строк виконання наступних грошових зобов'язань (включено лише вимоги, які визнані господарським судом:
А) АТ «ЗНВКІФ «ІНВЕСТОХІЛЛС ХЕЛІАНТУС» (правонаступник ПАТ «ВТБ БАНК») на підставі рішення Господарського суду Дніпропетровської області №904/8884/15 від 17.12.2015 в сумі 295 334 222,09 , строк виконання зобов'язання 17.12.2015;
Б) АТ «ЗНВКІФ «ІНВЕСТОХІЛЛС ХЕЛІАНТУС» (правонаступник ПАТ «ВТБ БАНК») на підставі рішення Господарського суду Дніпропетровської області №904/8312/15 від 17.03.2016 в розмірі 6 344 637,80 доларів США та 13 645 159.60 гривень, строк виконання зобов'язання 17.03.2016;
В) ТОВ «ФК «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» (правонаступник АТ «Альфа-Банк») (кінцева дата погашення заборгованості за Кредитним договором №085/12/13-010 (Додаткова угода №4 від 15.08.2013) в сумі 238 108 409,96 гривень, строк виконання настав 31.07.2018;
Г) АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» виникла заборгованість на підставі рішень Господарського суду Дніпропетровської області від 14.08.2017 №904/6460/16, від 17.01.2017 по справі №904/7904/16, від 12.04.2017 по справі №904/8048/16, від 28.03.2017 по справі №904/7942/16 в сумі 256 886 278,70 гривень, строк виконання яких настав 14.08.2017.
Отже, наявні у матеріалах справи заяви з грошовими вимогами до ТОВ «ЮМІН» свідчать про те, що у період 2015-2021 років Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮМІН» фактично перебувало у стані загрози неплатоспроможності (майнової кризи), зокрема в такому стані, що задоволення вимог одного або кількох кредиторів призводило до неможливості виконання грошових зобов'язань ТОВ «ЮМІН» в повному обсязі перед іншими кредиторами.
Таким чином, загроза неплатоспроможності (майнова криза) ТОВ «ЮМІН» виникла починаючи з 2015 року і тривала до 30.11.2021, момент звернення АТ «Банк Кредит Дніпро» до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство ТОВ «ЮМІН».
Отже, керівником боржника було порушено вимоги абз.1 ч.6 ст. 34 КУзБП, що, в свою чергу, є підставою для подальшого звернення кредиторів зі своїми вимогами до зазначеної особи.
Наведене є підставою для покладення на нього солідарної відповідальності за зобов'язаннями боржника.
Таким чином, керівником ТОВ «ЮМІН» - ОСОБА_1 допущено порушення норм ч.6 ст.34 КУПБ, а саме у місячний строк (з дня набрання чинності КУзПБ України) він не звернувся до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство. Зазначені порушення керівником товариства є підставою для покладання на керівника солідарної відповідальності у відповідності до норм ч. 6 ст. 34 КУзПБ.
Інші учасники провадження у справі наданими їм процесуальними правами не скористались та не направили відзив на апеляційну скаргу, що відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду судового рішення.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 06.12.2024 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Іванова О.Г. (доповідач), судді - Парусніков Ю.Б., Верхогляд Т.А.
З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 13.12.2024 здійснено запит матеріалів необхідних для розгляду скарги із Господарського суду Дніпропетровської області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.
18.12.2024 матеріали справи надійшли до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 20.12.2024 у складі: головуючого судді - Іванова О.Г. (доповідач), суддів - Паруснікова Ю.Б., Верхогляд Т.А. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 26.11.2024 у справі №904/9266/21; розгляд справи призначено в судовому засіданні на 24.04.2025.
18.04.2025 до суду від представника ініціюючого кредитора - ОСОБА_2 , надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке мотивоване неможливістю явки у засідання та зайнятістю інших представників.
Зважаючи на поважність підстав неприбуття у судове засідання апелянта, ухвалою суду від 24.04.2025 розгляд апеляційної скарги відкладено на 28.08.2025.
В судовому засіданні 28.08.2025 Центральним апеляційним господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.
Ухвалою від 28.12.2021 Господарський суд Дніпропетровської області відкрив провадження у справі № 904/9266/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮМІН» (52042, Дніпропетровська область, Дніпровський район, сільрада Любимівська, вул. Чаплинська, б. 1-а; ідентифікаційний номер юридичної особи 34823177).
Постановою господарського суду від 06.06.2023 припинено процедуру розпорядження майном ТОВ "ЮМІН". Припинено повноваження розпорядника майна арбітражного керуючого Юрченко В.Я. Визнано ТОВ "ЮМІН" - банкрутом. Відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на 12 місяців, до 06.06.2024. Ліквідатором ТОВ "ЮМІН" призначено арбітражного керуючого Юрченко Володимира Ярославовича.
28.10.2024 до господарського суду через систему "Електронний суд" від АТ "Банк Кредит Дніпро" надійшла заява про покладення солідарної відповідальності на керівника боржника.
У поданій заяві АТ "Банк Кредит Дніпро" просить суд стягнути з ОСОБА_1 , як з особи, яка має понести солідарну відповідальність за незадоволення вимог кредиторів Боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю “ЮМІН» на користь АТ "Банк Кредит Дніпро" 341 573 824, 40 грн. заборгованості за зобов'язаннями Боржника.
В обґрунтування поданої заяви кредитор зазначає, що згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб, підприємців та громадських формувань керівником боржника з 30.04.2015 був ОСОБА_1 .
Заявник зазначає, що керівник ТОВ "ЮМІН" ОСОБА_1 мав перевіряти, чи призводитиме задоволення вимог одного або кількох кредиторів до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами, тобто виникнення загрози неплатоспроможності (майнової кризи) боржника, і у разі виявлення таких ознак - у місячний строк звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство за правилами ст. 34 КУзПБ.
Аналізуючи заявлені вимоги кредиторів в межах справи №904/9266/21 до ТОВ “ЮМІН» свідчать про те, що у період 2015-2021 років ТОВ “ЮМІН» перебувало у стані загрози неплатоспроможності (майнової кризи), зокрема в такому стані, що задоволення вимог одного або кількох кредиторів призводило до неможливості виконання грошових зобов'язань ТОВ “ЮМІН» в повному обсязі перед іншими кредиторами.
Зокрема, АТ "Банк Кредит Дніпро" звертає увагу на наявну заборгованість перед кредитором АТ “ЗНВКІФ “ІНВЕСТОХІЛЛС ХЕЛІАНТУС» (правонаступник ПАТ “ВТБ БАНК»), вимоги якого виникли 17.12.2015 на підставі рішення Господарського суду Дніпропетровської області №904/8884/15 та 17.03.2016 на підставі рішення Господарського суду Дніпропетровської області №904/8312/15.
Перед кредитором ТОВ “ФК “ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» виникла заборгованість 31.07.2018 - кінцева дата погашення заборгованості за Кредитним договором №085/12/13-010 (Додаткова угода №4 від 15.08.2013).
Перед кредитором АТ “БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» виникла заборгованість 14.08.2017 на підставі рішення Господарського суду Дніпропетровської області №904/6460/16.
Факт наявності грошових зобов'язань підтверджується виконавчими провадженнями №№49264140, 49553901, 49804296, 49804530, 50964425, 52503494, 52503599, 53503968, 53949157, 54363612,56797604, 60647259, 61307473, 61470924, 61864688, 61864739, 62178439, 62423647 відкритими за період з 03.11.2015 по 26.06.2020 на загальну суму 549 503 411,8 гривень та 6 344 638,61 доларів США.
Таким чином, заявник зазначає, що загроза неплатоспроможності (майнова криза) ТОВ “ЮМІН» виникла починаючи з 2015 року і тривала до 30.11.2021 (момент звернення АТ “Банк Кредит Дніпро» до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство ТОВ “ЮМІН»).
Оскільки відповідно до Реєстру вимог кредиторів загальний розмір кредиторських вимог перед банкрутом складає 1 184 716 052,41 грн., кредитор вважає, що загроза неплатоспроможності ТОВ “ЮМІН» виникла починаючи з 2015 року, а 30.04.2015 директором ТОВ “ЮМІН» було призначено Поволоцького Владислава Леонідовича.
Враховуючи викладете, кредитор АТ "Банк Кредит Дніпро" просить суд визнати факт порушення керівником ТОВ “Юмін» ОСОБА_1 приписів ч. 6 ст. 34 КУзПБ; покласти на ОСОБА_1 солідарну відповідальність за незадоволення вимог кредиторів у справі №904/9266/21 про банкрутство ТОВ “Юмін»; стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ "Банк Кредит Дніпро" суму задоволених грошових вимог заявника в загальному розмірі 341 573 824, 40 грн.
Матеріалами справи підтверджено, що протягом 2015 - 2018 років Боржник ТОВ "ЮМІН" мав заборгованість, зокрема, перед трьома кредиторами, строк виконання зобов'язань за якою настав:
- АТ “ЗНВКІФ “ІНВЕСТОХІЛЛС ХЕЛІАНТУС» (правонаступник ПАТ “ВТБ БАНК») - 17.12.2015;
- ТОВ “ФК “ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» - 31.07.2018;
- АТ “БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» - 14.08.2017.
Факт наявності безспірних грошових зобов'язань підтверджується виконавчими провадженнями №№49264140, 49553901, 49804296, 49804530, 50964425, 52503494, 52503599, 53503968, 53949157, 54363612, 56797604, 60647259, 61307473, 61470924, 61864688, 61864739, 62178439, 62423647 відкритими за період з 03.11.2015 по 26.06.2020 на загальну суму 549 503 411,8 гривень та 6 344 638,61 доларів США.
Таким чином, загроза неплатоспроможності (майнова криза) ТОВ «ЮМІН» виникла починаючи з 2015 року і тривала до 30.11.2021, момент звернення АТ «Банк Кредит Дніпро» до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство ТОВ «ЮМІН».
Станом на 26.06.2020 боржник мав безспірні (підтверджені судовими рішеннями, які набрали законної сили) грошові зобов'язання на суму 549 503 411,8 гривень та 6 344 638,61 доларів США.
Відповідно до Реєстру вимог кредиторів загальний розмір кредиторських вимог перед банкрутом складає (1 165 712 311, 25 грн. за розділом 2 + 19 003 741,16 грн. за розділом 3, які задовольняються позачергово) = 1 184 716 052,41 грн.
Оскаржувана ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 26.11.2024 у цій справі, якою відмовлено у задоволенні заяви АТ "Банк Кредит Дніпро" про покладення солідарної відповідальності на керівника ТОВ "ЮМІН" ОСОБА_1 мотивована наступним.
Кодекс України з процедур банкрутства набрав чинність 21.10.2019, тобто солідарну відповідальність за незадоволення вимог кредиторів для керівника боржника, у випадку невиконання ним у місячний строк обов'язку звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство, було запроваджено починаючи з 21.10.2019.
Беручи до уваги принцип конкурсного імунітету, що діє разом із принципом судового контролю процедури банкрутства, не допускається стягнення кредитором або кредиторами з керівника / органів боржника коштів у рахунок індивідуального погашення заявлених вимог поза межами конкретної конкурсної процедури.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.
Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань керівником боржника з 30.04.2015 був ОСОБА_1 .
У вказаний період діяли положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", який містив умови, за яких боржник був зобов'язаний звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі (частина п'ята статті 11 та стаття 95 цього Закону).
Так, положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", який втратив чинність з введенням в дію з 21.10.2019 КУзПБ, містили умови, за яких боржник був зобов'язаний звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі (частина п'ята статті 11 та стаття 95 цього Закону), та встановлювали солідарну відповідальність за незадоволення вимог кредиторів, але у випадку недотримання вимог щодо особливостей застосування процедури банкрутства до боржника, що ліквідується власником згідно з ч. 1 ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (ч. 6 ст. 95 цього Закону).
Водночас, Закон не містив положень про відповідальність за не звернення боржника до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі у разі загрози неплатоспроможності.
В положеннях КУзПБ законодавець передбачив єдиний порядок провадження у справі про банкрутство, тим самим відмовившись від здійснення провадження у справі за відмінним від єдиного - особливим (скороченим, спрощеним тощо) порядком здійснення провадження у справі про банкрутство, який допускався згідно із Законом про банкрутство.
Отже, з введенням в дію з 21.10.2019 КУзПБ законодавець як новелу у спеціальному нормативному акті з питань банкрутства запровадив солідарну відповідальність у разі порушення вимоги цього Кодексу щодо обов'язку та строку для звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство (зокрема, у разі загрози неплатоспроможності), визначивши суб'єктом цієї відповідальності лише керівника боржника, та встановивши строк для виконання боржником відповідного обов'язку - один місяць.
Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 з моменту призначення його керівником Товариства 30.04.2015 і впродовж місяця не звертався до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі з підстав загрози неплатоспроможності.
Разом з тим, як вже було зазначено, ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не містив положень про відповідальність за не звернення боржника до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі у разі загрози неплатоспроможності.
При цьому, ст. 11 та інші положення Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції, що діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин) не визначали можливість покладення солідарної відповідальності за незадоволення вимог кредиторів, зокрема, на керівника боржника у випадку невиконання ним у місячний строк обов'язку звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство.
Статтею 5 ЦК України "Дія актів цивільного законодавства у часі" визначено, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Отже, за загальним правилом до події, факту застосовується закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або мали місце.
Принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, є гарантією безпеки людини і громадянина, довіри до держави. Винятки з цього конституційного принципу, тобто надання закону або іншому нормативно-правовому акту зворотної сили, передбачено частиною першою статті 58 Конституції України, а саме: коли закони або інші нормативно-правові акти пом'якшують або скасовують відповідальність особи (пункт 4 рішення Конституційного Суду України від 05.04.2001 №3-рп/2001).
Конституційний Суд України дійшов висновку, що конституційний принцип про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів може поширюватись на закони та інші нормативно-правові акти, які пом'якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб, проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті (абзац 4 пункту 3 рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 №1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів).
В рішеннях Конституційного Суду України неодноразово досліджувалися випадки застосування статті 58 Конституції України про зворотню дію в часі законів та інших нормативно-правових актів. Так, відповідно до висновку Конституційного Суду, викладеного у Рішенні від 09.02.1999 №1-рп/99, зазначений конституційний принцип про зворотню дію в часі законів та інших нормативно-правових актів стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб, у випадках коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Але це не означає, що цей конституційний принцип не може поширюватись на закони та інші нормативно-правові акти, які пом'якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб. Проте, надання зворотньої дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.
Подібні за змістом висновки наведені в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.11.2020 у справі № 911/956/17.
Як вже було зазначено, Кодекс України з процедур банкрутства набрав чинність 21.10.2019, тобто солідарну відповідальність за незадоволення вимог кредиторів для керівника боржника, у випадку невиконання ним у місячний строк обов'язку звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство, було запроваджено починаючи з 21.10.2019.
Подібний висновок щодо неможливості застосування ч. 6 ст. 34 КУзПБ до оцінки подій (обставин загрози неплатоспроможності), що мали місце до введення в дію КУзПБ, викладений в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.07.2022 у справі № 902/1023/19, від 09.03.2023 у справі № 904/6900/20.
З огляду на що, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про відсутність підстав для покладення на колишнього керівника ТОВ "ЮМІН" ОСОБА_1 солідарної відповідальності за вимогами кредиторів у справі №904/9266/21 про банкрутство ТОВ "ЮМІН" за не звернення боржника до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі у разі загрози неплатоспроможності за період з 30.04.2015 (дата призначення на посаду) по 20.10.2019 (втрата чинності Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»).
Щодо можливості покладення солідарної відповідальності на керівника боржника ОСОБА_1 на підставі ч. 6 ст. 34 КУзПБ за не звернення керівника боржника до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі за період з 21.10.2019 колегія суддів зазначає наступне.
За приписами абзацу першого частини шостої статті 34 КУзПБ (тут і далі застосовується в редакції цього Кодексу, чинної на момент звернення кредитора, АТ "Банк Кредит Дніпро" із заявою про покладення солідарної відповідальності у спірних правовідносинах) боржник зобов'язаний у місячний строк звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі у разі, якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами (загроза неплатоспроможності), та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно з абзацом другим частини шостої цієї статті КУзПБ, якщо керівник (а згідно зі змінами, внесеними Законом України від 20.03.2023 №2971-IX, - органи управління боржника) допустив порушення цих вимог, то він несе солідарну відповідальність за незадоволення вимог кредиторів. Питання щодо порушення керівником боржника (згідно зі змінами, внесеними Законом України від 20.03.2023 № 2971-IX, - органами управління боржника) зазначених вимог підлягає розгляду господарським судом під час здійснення провадження у справі. У разі виявлення такого порушення про це зазначається в ухвалі господарського суду, що є підставою для подальшого звернення кредиторів своїх вимог до зазначеної особи (зазначених осіб).
Отже, солідарна відповідальність полягає у залученні третіх осіб - керівника боржника (органів управління боржника), який (які) не звернувся (звернулися) до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство в місячний термін у разі наявності загрози неплатоспроможності юридичної особи, щодо якої в подальшому відкрито та здійснюється провадження у справі про банкрутство, до солідарного обов'язку з виконання грошових зобов'язань боржника.
Тобто, солідарна відповідальність є правовим механізмом захисту та відновлення прав кредиторів (які були необізнані з вини боржника про стан його неплатоспроможності як під час вступу з ним у господарські відносини, так й після цього, під час погіршення платоспроможності боржника до стану загрози неплатоспроможності) за рахунок особистого майна керівника (органів управління) боржника, тобто майна, відмінного від майна боржника (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.03.2021 у справі № 910/3191/20, від 15.06.2021 у справі № 910/2971/20, від 14.09.2021 у справі № 902/1023/19, від 30.03.2023 у справі № 910/13909/20, від 20.07.2023 у справі № 924/408/21).
Суд звертається до правової позиції, сформульованої Верховним Судом у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду в постанові від 04.09.2024 у справі № 908/3236/21, у якій наведені наступні правові висновки:
« 10.15. Крім того, Суд зазначає, що у справі про банкрутство солідарна відповідальність покладається за таке порушення (неподання боржником, який перебував у стані загрози неплатоспроможності, заяви про відкриття справи про банкрутство), наслідком якого є такі негативні наслідки, як неможливість виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами у разі задоволення вимог одного або кількох кредиторів боржника.
У зв'язку із цим Суд дійшов висновку, що солідарна відповідальність має деліктну природу, що узгоджується із частиною першою статті 1166 ЦК України, якою встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
10.17. Відмінність полягає в тому, що у першому випадку боржник не був неплатоспроможним, але став таким внаслідок зменшення його майнової сфери через дії чи бездіяльність винних осіб (унаслідок чого боржник не може повністю задовольнити вимоги кредиторів за рахунок наявного майна); а в другому - боржник вже був неплатоспроможним, але через бездіяльність (недбалість) органів управління боржника майновий стан боржника має очевидні ризики погіршитися, внаслідок чого боржник втратить можливість або може меншою мірою задовольнити вимоги кредиторів за рахунок наявного майна.
10.18. Подібність полягає в тому, що в обох випадках негативні наслідки настають у зв'язку із зменшенням майнової сфери боржника через дії чи бездіяльність винних осіб. За правовою природою зазначене зменшення майнової сфери боржника є збитками (частина друга статті 22 ЦК України), які завдані боржнику такими особами.
Отже, попри застосування законодавцем терміна "субсидіарна відповідальність за зобов'язаннями боржника", йдеться про відшкодування збитків на користь самого боржника, а його кредитори мають похідний інтерес у стягненні збитків з винних осіб на користь боржника, оскільки збільшення майнової сфери боржника підвищує їх можливість більш повно задовольнити свої вимоги (з дотриманням принципів черговості та пропорційності задоволення вимог в межах однієї черги), тоді як кредитори боржника не є кредиторами щодо винних осіб.
10.19. Таким чином, у КУзПБ не лише термін "субсидіарна відповідальність за зобов'язаннями боржника" застосовується в іншому значенні, ніж згідно з положеннями ЦК України (на що вказала Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц (провадження № 14-122цс20, пункт 80)), а й термін "солідарна відповідальність за незадоволення вимог кредиторів" у частині шостій статті 34 КУзПБ.
А тому положення частини шостої статті 34 КУзПБ з урахуванням статті 22 ЦК України та mutatis mutandis наведених висновків Великої Палати Верховного Суду слід розуміти як відповідальність порушника за збитки, завдані боржнику, а відповідно, і його кредиторам.
10.24. За змістом положень частини шостої статті 34 КУзПБ порушення, яке є умовою покладення солідарної відповідальності, є допущене керівником боржника (а з 20.03.2023 - органами управління боржника) порушення місячного строку звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство у разі загрози неплатоспроможності боржника та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
10.28. Умовами для встановлення щодо боржника такого складного за своїм змістом юридичного факту, як загроза неплатоспроможності боржника, є одночасна (зокрема, протягом місячного періоду, визначеного частиною шостою статті 34 КУзПБ) наявність таких юридичних фактів:
1) існування у боржника щонайменше перед двома кредиторами зобов'язань, строк виконання яких настав та визначається за правилами закону, що регулює відповідні правовідносини (купівлі-продажу, поставки, підряду, позики, бюджетні та податкові тощо);
2) розмір всіх активів боржника є меншим, ніж сумарний розмір зобов'язань перед всіма кредиторами боржника, строк виконання яких настав за правилами закону, що регулює відповідні правовідносини (купівлі-продажу, поставки, підряду, позики, бюджетні та податкові тощо), тобто такий майновий стан боржника за всіма його показниками (основними фондами, дебіторською заборгованістю, строк виконання зобов'язань щодо якої настав, тощо), який за оцінкою сукупної вартості всіх активів боржника очевидно не здатний забезпечити задоволення вимог виконання зобов'язань перед всіма кредиторами, строк виконання яких настав, ні у добровільному, ні у передбаченому законом примусовому порядку.
При цьому зобов'язання, що підтверджують виникнення загрози неплатоспроможності, мають бути реальними та документально підтвердженими.
Для визначення ознак загрози неплатоспроможності правове значення має сукупний розмір боргових зобов'язань, а не їх структура, оскільки при аналізі фінансового стану боржника із загального переліку зобов'язань не виключаються ті, які не дають змогу кредитору ініціювати процедуру банкрутства.
10.31. Таким чином, якщо:
- звернення або незвернення із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство жодним чином не впливає і не змінює стану та порядку розрахунків з кредиторами, не призводить до порушення їхніх прав на задоволення вимог до боржника (інших негативних наслідків для кредиторів: простій, збитки, штрафні санкції внаслідок невиконання боржником зобов'язання перед кредиторами);
- внаслідок неподання боржником відповідної заяви не змінились / не погіршились його розрахункові можливості (можливості відповідати за зобов'язаннями, зокрема і належними йому активами: майном, коштами, правом вимоги до третіх осіб тощо),
- Суд зазначає про очевидну відсутність загрози неплатоспроможності боржника.».
З огляду на що, колегія суддів бере до уваги те, що грошові суми солідарної відповідальностіфактично є сумою збитків, завданих боржнику його керівником (членом органу управління) неподанням (несвоєчасним поданням) заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, попри загрозу неплатоспроможності боржника.
Колегія суддів зауважує, що в межах справи №904/9266/21 про банкрутство ТОВ "ЮМІН" вже розглядалась заява ліквідатора ТОВ "ЮМІН" арбітражного керуючого Юрченка В.Я. (вх.№20272/24 від 23.04.2024) про покладення солідарної відповідальності на керівника ТОВ "ЮМІН" Поволоцького В.Л.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 01.07.2024 у справі №904/9266/21 відмовлено у задоволенні вказаної заяви ліквідатора ТОВ "ЮМІН".
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 06.03.2025 у справі №904/9266/21 вказана ухвала була залишена без змін, а апеляційна скарга АТ "Банк Кредит Дніпро" (як кредитора у справі) - без задоволення.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.08.2025 у справі №904/9266/21 залишено без задоволення касаційну скаргу АТ "Банк Кредит Дніпро" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.03.2025 та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 01.07.2024, залишено без змін оскаржувані судові рішення.
Колегія суддів констатує, що правові підстави та обґрунтування вимог АТ "Банк Кредит Дніпро", викладені в його заяві (вх.№49576/24 від 28.10.2024) та, відповідно, в його апеляційній скарзі, що зараз розглядається, тотожні правовій позиції ліквідатора ТОВ "ЮМІН" в його заяві (вх.№20272/24 від 23.04.2024) та АТ "Банк Кредит Дніпро" в його апеляційній та касаційній скаргах, які були повністю відхилені відповідними судами.
Також колегія суддів зауважує, що в даному випадку кредитор АТ "Банк Кредит Дніпро" у поданій заяві просить суд стягнути з колишнього керівника банкрута лише суму визнаних грошових вимог АТ "Банк Кредит Дніпро" до ТОВ "ЮМІН" на користь кредитора АТ "Банк Кредит Дніпро".
З цього приводу колегія суддів зазначає, що провадження у справі про банкрутство за своєю суттю є конкурсним процесом, основною метою якого є, зокрема, почергове, пропорційне у межах черги і справедливе задоволення вимог всієї сукупності кредиторів неплатоспроможного боржника. Досягнення цієї мети є можливим за умови гарантування: 1) охорони інтересів кредиторів від протизаконних дій інших кредиторів; 2) охорони інтересів кредиторів від недобросовісних дій боржника; 3) охорони боржника від протизаконних дій кредиторів.
Внаслідок конкуренції прав кредиторів за умови недостатності майна боржника виникає необхідність у спеціальному правовому регулюванні.
Для належного забезпечення погашення різних категорій вимог у конкурсному процесі визначальним є саме принцип конкурсного імунітету, за якого після порушення справи про неплатоспроможність майнові активи боржника підпадають під захист закону від стягнень основної маси його кредиторів. За цим принципом забороняється задоволення вимог з майна боржника поза межами конкурсного процесу, а вимоги виявлених кредиторів задовольняються на колективній основі за правилами, що визначають пропорційний розподіл майнових активів боржника на користь усієї сукупності кредиторів з урахуванням черговості цих вимог.
Отже, зміст конкурсного імунітету полягає в забезпеченні виключно колективного задоволення вимог сукупності усіх виявлених кредиторів та унеможливленні задоволення індивідуальних вимог окремих конкурсних кредиторів до неплатоспроможного боржника. Цей принцип закріплює усю конструкцію провадження у справі про банкрутство і спрямований на попередження або усунення будь-яких переваг або преференцій одних кредиторів на шкоду іншим. Колективний характер задоволення вимог сукупності кредиторів реалізується в межах та за правилами провадження у справі про банкрутство.
Тож принцип конкурсного імунітету полягає у недопущенні задоволення вимог одних кредиторів за рахунок майнових активів боржника на шкоду іншим кредиторам та поширюється на майно, що належить саме боржнику.
Забезпечення реалізації принципу конкурсного імунітету, а також судового контролю у відносинах неплатоспроможності та банкрутства, за яким усі рішення чи дії, що можуть вплинути на майнові активи боржника, мають бути підконтрольні суду, який здійснює провадження у справі про банкрутство, покликано нівелювати негативний вплив на зміну розміру або складу ліквідаційної маси боржника задля задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника.
А тому принцип конкурсного імунітету кредиторів означає, що кредитор не має права задовольнити свої вимоги до боржника інакше як у межах відкритого провадження у справі про банкрутство, кредитори можуть задовольнити свої вимоги за правилами конкретної конкурсної процедури, що здійснюється під судовим контролем суду, який здійснює провадження у справі про банкрутство відповідного боржника.
Колегія суддів зауважує, що задоволення кредитором або кредиторами своїх вимог за рахунок солідарної відповідальності керівника та/або органів управління боржника, тобто інших осіб, ніж боржник, не призводить до зміни розміру або складу ліквідаційної маси боржника у бік зменшення активів, за рахунок яких підлягають задоволенню кредиторські вимоги, а навпаки, має наслідком зменшення сукупного розміру кредиторських вимог і, як наслідок, більш ефективне задоволення таких кредиторських вимог.
Проте, таке задоволення вимог кредиторів, в обхід встановленої КУзПБ процедури та порядку їх задоволення, суперечить самій процедурі та меті здійснення провадження у справі про банкрутство, відкриття якого передбачає пріоритет колективного задоволення вимог кредиторів боржника (за рахунок його активів у межах відповідної конкурсної процедури з пропорційним, у межах черги, розподіленням, відповідно до закону, цих активів з метою задоволення вимог кредиторів) над індивідуальним задоволенням вимог окремого кредитора (кредиторів) у межах покладення солідарної відповідальності на керівника/органи управління боржника.
Таким чином, беручи до уваги принцип конкурсного імунітету, що діє разом із принципом судового контролю процедури банкрутства, не допускається стягнення кредитором або кредиторами з керівника / органів боржника коштів у рахунок індивідуального погашення заявлених вимог поза межами конкретної конкурсної процедури.
Уявлення щодо застосування положень частини шостої статті 34 КУзПБ, відповідно до якого стягнення з винних осіб відбувається на користь кредиторів, а не боржника, не відповідає природі правовідносин, які, як зазначено вище, полягають у заподіянні збитків саме боржнику. Крім того, таке уявлення не відповідає духу КУзПБ, який спрямований на погашення вимог кредиторів з дотриманням принципів черговості та пропорційності задоволення вимог в межах однієї черги і недопущення порушення принципу конкурсного імунітету. Таке порушення призвело б до очевидно несправедливих результатів. Адже, якщо з члена органу управління боржника будуть стягнуті кошти на користь окремого кредитора, інші кредитори можуть не отримати задоволення своїх вимог через брак коштів у такого члена органу управління боржника. Тоді кредитор, який першим отримав на свою користь судове рішення, яке набрало законної сили, матиме можливість позачергово задовольнити свої вимоги на шкоду іншим кредиторам, у тому числі і тим, які належать до вищих черг, встановлених законом.
Отже, стягнення коштів із члена органу управління боржника на підставі частини шостої статті 34 КУзПБ має здійснюватися на користь боржника з подальшим зарахуванням цих коштів до ліквідаційної маси.
При цьому колегія суддів враховує, що арбітражний керуючий, діючи від імені боржника і захищаючи його інтереси, опосередковано діє і в інтересах кредиторів, оскільки кошти, стягнуті на користь боржника, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів. Отже, відповідно до тлумачення виразу "подальше звернення кредиторів своїх вимог" у частині шостій статті 34 КУзПБ цю норму слід розуміти, у тому числі, і як звернення боржника з метою подальшого задоволення вимог кредиторів.
В даному випадку кредитор АТ "Банк Кредит Дніпро" просить суд стягнути з колишнього керівника банкрута суму визнаних грошових вимог АТ "Банк Кредит Дніпро" до ТОВ "ЮМІН" у рахунок індивідуального погашення задоволених вимог АТ "Банк Кредит Дніпро" як кредитора.
З огляду на що, господарський суд прийшов до правильного висновку, що такі дії є порушенням принципу конкурсного імунітету, які б призвели до негативних наслідків для всіх кредиторів банкрута.
Колегія суддів зазначає, що задоволення заявлених вимог не тільки не призведе до зміни розміру або складу ліквідаційної маси боржника у бік зменшення активів, за рахунок яких підлягають задоволенню кредиторські вимоги, а і порушить пріоритет колективного задоволення вимог кредиторів боржника (за рахунок його активів у межах відповідної конкурсної процедури з пропорційним у межах черги розподіленням, відповідно до закону, цих активів з метою задоволення вимог кредиторів) над індивідуальним задоволенням вимог окремого кредитора (кредиторів) у межах покладення солідарної відповідальності на керівника/органи управління боржника.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.09.2024 у справі № 908/3236/21.
Отже, керуючись принципом незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, колегія суддів вважає неправомірним покладення на колишнього керівника ТОВ "ЮМІН" ОСОБА_1 солідарної відповідальності за вимогами кредиторів у справі №904/9266/21 про банкрутство ТОВ "ЮМІН" та визнання його таким, що порушив приписи ч. 6 ст. 34 КУзПБ.
Враховуючи викладене, кредитором АТ "Банк Кредит Дніпро" порушено принцип конкурсного імунітету, з огляду на що господарським судом правомірно відмовлено у задоволенні заяви (вх.№49576/24 від 28.10.2024) АТ "Банк Кредит Дніпро" про покладення солідарної відповідальності на керівника боржника.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції при вирішенні даної справи правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини сторін, прийняв законне та обґрунтоване рішення, тому у відповідності до ст. 276 ГПК України в задоволенні скарги слід відмовити, а оскаржуване судове рішення слід залишити без змін.
Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв'язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, суд,
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 26.11.2024 у справі №904/9266/21 - залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 26.11.2024 у справі №904/9266/21 - залишити без змін.
Судові витрати Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" за подання апеляційної скарги на ухвалу суду покласти на заявника апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст.288, 289 Господарського процесуального кодексу України, ст.9 Кодексу України з процедур банкрутства.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 11.12.2025.
Головуючий суддя О.Г. Іванов
Суддя Т.А. Верхогляд
Суддя Ю.Б. Парусніков