вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"09" грудня 2025 р. Справа№911/3103/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Владимиренко С.В.
суддів: Ходаківської І.П.
Демидової А.М.
за участю секретаря судового засідання Невмержицької О.В.
за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 09.12.2025
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційні скарги Ірпінської міської ради та Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Еверест-10»
на рішення Господарського суду Київської області від 30.05.2025 (повний текст складено 12.09.2025)
у справі №911/3103/24 (суддя Мальована Л.Я.)
за позовом Фізичної особи-підприємця Іванова Павла Сергійовича
до Ірпінської міської ради
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Публічне акціонерне товариство «Чорноморський банк реконструкції та розвитку» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Матвієнка Андрія Анатолійовича
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Еверест-10»
про визнання недійсними актів органів місцевого самоврядування
16.11.2024 Фізична особа-підприємець Іванов Павло Сергійович (далі - позивач) звернувся до Господарського суду Київської області із позовною заявою до Ірпінської міської ради (далі - відповідач) про визнання недійсним рішення Ірпінської міської ради №778-14-VII від 19.05.2016.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Публічне акціонерне товариство «Чорноморський банк реконструкції та розвитку» набуло на підставі договорів купівлі-продажу майнових прав №№ 22, 23 від 28.12.2008 майнові права на нерухоме майно і набуло первинне право власності на об'єкти нерухомого майна, в тому числі нежитлові приміщення №№ 174, 175, 177, 179, 180, 182 в будинку №10 по вул. Тургенівській в м. Ірпінь.
На підставі сукупності юридичних фактів, до якої, в тому числі, увійшли договори купівлі-продажу майнових прав №№ 22, 23 від 28.12.2008, рішення виконкому Ірпінської міської ради від 28.09.2010 №197/61 та рішення виконкому Ірпінської міської ради від 12.07.2011 №170/32 в редакції рішення виконкому Ірпінської міської ради від 03.07.2012 №132/8 зареєстровані об'єкти нерухомого майна набули оборотоздатності в цивільному обороті, зокрема здатність бути предметом договорів купівлі-продажу, а у Публічного акціонерного товариства «Чорноморський банк реконструкції та розвитку» виникли правомочності власника щодо цього майна.
Однак, Ірпінська міська рада Київської області рішенням №778-14-VII від 19.05.2016 скасувала рішення виконкому Ірпінської міської ради від 28.09.2010 №197/61 «Про надання дозволу АКБ «ЧБРР» на виділення нежитлових приміщень в окремі об'єкти власності у будинку №10 по вул. Тургенівській в м. Ірпінь», та від 12.07.2011 №170/32 «Про визнання права власності за ПАТ «Чорноморський банк розвитку та реконструкції» на нежитлові приміщення в м. Ірпінь по вул. Тургенівській, 10» в редакції рішення виконкому Ірпінської міської ради від 03.07.2012 №132/8.
Оскільки позивач є власником нерухомого майна - групи нежитлових приміщень, що складаються з нежитлових приміщень №№ 174, 175, 177, 179, 180, 182, розташованих за адресою: вул. Тургенівська, б. 10, м. Ірпінь, Бучанський р-н, Київська обл., і згідно рішенню власника використовуються у його підприємницькій діяльності та яке набуте позивачем від його первинного власника - ПАТ «Чорноморський банк розвитку і реконструкції» (надалі - ПАТ «ЧБРР») на підставі договорів купівлі-продажу, укладених за наслідками відкритих торгів (електронного аукціону), організованих уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, з продажу майна виведеного з ринку збанкрутілого банку, здійснюючи своє право власності, позивач звернувся з листом б/н від 16.01.2022 до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Еверест-10» (далі - ОСББ «Еверест-10»), на балансі якого знаходиться житловий будинок з розташованими в ньому нежитловими приміщеннями, належними позивачеві, із заявою про надання доступу до цих приміщень та укладання договору на компенсацію витрат на утримання прибудинкової території та загального і спільного майна.
Однак, позивач зазначив, що з отриманої на його заяву відповіді ОСББ «Еверест-10» від 21.01.2022 №237 довідався, що останнє не визнає його право власності на придбане майно з тих підстав, що рішенням Ірпінської міської ради №778-14-VII від 19.05.2016 були скасовані рішення виконкому Ірпінської міської ради від 28.09.2010 №197/61 та від 12.07.2011 №170/32, які в своїй сукупності утворювали юридичний склад, на підставі яких первинно було зареєстроване нерухоме майно як об'єкти нерухомого майна та здійснена первинна реєстрація права власності на нього за ПАТ «ЧБРР».
Скасування зазначених рішень призвело до припинення юридичного складу, з наявністю якого законодавство пов'язує первинне набуття нерухомою річчю оборотоздатності в цивільному обороті, а - відтак втрати їх оборотоздатності.
Позивач вважає, що визнання незаконним оскаржуваного рішення відповідача усуне юридичну невизначеність у відносинах власності, а разом з нею також умови і підстави для оскарження набуття позивачем права власності і витребування майна з його володіння за віндикаційним позовом ОСББ «Еверест-10» (розпочате провадження у справі №367/116/17), а відтак поверне легітимність набутому ПАТ «ЧБРР» праву власності, а відповідно, підтвердить законність наступного продажу і набуття позивачем такого права від ПАТ «ЧБРР», що, в підсумку, сприятиме збереженню цього права за позивачем, тому є належним та ефективним засобом правового захисту, що убезпечить позивача від необхідності повторного звернення до суду з метою захисту свого права.
Господарський суд Київської області рішенням від 30.05.2025 у справі №911/3103/24 позовні вимоги задовольнив повністю. Визнав недійсним рішення Ірпінської міської ради №778-14-VІІ від 19.05.2016. Стягнув з Ірпінської міської ради на користь Фізичної особи - підприємця Іванова Павла Сергійовича 2 422, 40 грн судового збору.
Ухвалюючи вказане рішення суд першої інстанції встановив, що на підставі рішень виконкому Ірпінської міської ради від 28.09.2010 №197/61 та від 12.07.2011 №170/32 в редакції рішення виконкому Ірпінської міської ради від 03.07.2012 №132/8 виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією ПАТ «ЧБРР» права власності на належне йому майно; ці рішення після видачі свідоцтв про право власності та здійснення державної реєстрації вичерпали свою дію фактом їх повного виконання, а тому Ірпінська міська рада не мала повноважень для їх самостійного скасування.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Ірпінська міська рада звернулась до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 30.05.2025 у справі №911/3103/24 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги відповідач зазначає, що судом не дана належна правова оцінка рішенню виконавчого комітету Ірпінської міської ради від 28.09.2010 №197/61 і підставам державної реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 29.10.2013, висновки суду щодо неправомірності рішення Ірпінської міської ради Київської області від 19.05.2016 № 778-14-VII, яке просить скасувати позивач, є безпідставними.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.09.2025 апеляційну скаргу Ірпінської міської ради на рішення Господарського суду Київської області від 30.05.2025 у справі №911/3103/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Демидова А.М., Ходаківська І.П.
Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 06.10.2025 апеляційну скаргу Ірпінської міської ради на рішення Господарського суду Київської області від 30.05.2025 у справі №911/3103/24 залишив без руху, надав скаржнику строк на усунення недоліків апеляційної скарги, а саме: надавши суду апеляційної інстанції докази доплати судового збору в розмірі 3 633, 60 грн за подання апеляційної скарги.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Еверест-10» звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк на подання апеляційної скарги; скасувати рішення Господарського суду Київської області від 30.05.2025 у справі №911/3103/24 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Еверест-10» зазначає, що вирішуючи господарський спір, суд з'ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.
На переконання ОСББ «Еверест-10», позов поданий ФОП Івановим П. С., не відповідає жодному з наведених вище критеріїв, необхідних для його задоволення, що не було враховано судом першої інстанції.
Відповідно до протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу)(складу суду) від 07.10.2025 апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Еверест-10» на рішення Господарського суду Київської області від 30.05.2025 у справі №911/3103/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Демидова А.М., Ходаківська І.П.
В апеляційній скарзі, скаржник просив поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 30.05.2025 у справі №911/3103/24. Клопотання скаржника мотивоване тим, що повний текст оскаржуваного рішення до Єдиного державного реєстру судових рішень надіслано судом першої інстанції 12.09.2025 та оприлюднено 15.09.2025, а тому апеляційна скарга подається в межах двадцятиденного строку з дня його оприлюднення. Скаржником зауважено, що Господарський суд Київської області не повідомляв скаржника в Електронний кабінет ЄСІТС про ухвалене рішення, шляхом його направлення скаржнику.
Суд апеляційної інстанції перевірив зазначені доводи та встановив, що дані обставини підтверджуються інформацією наявною в системі Діловодство спеціалізованого суду.
Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 13.10.2025 задовольнив клопотання та поновив Об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку «Еверест-10» пропущений строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 30.05.2025 у справі №911/3103/24. Відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Еверест-10» на рішення Господарського суду Київської області від 30.05.2025 у справі №911/3103/24. Зупинив дію рішення Господарського суду Київської області від 30.05.2025 у справі №911/3103/24 на час апеляційного провадження. Розгляд апеляційної скарги призначив на 25.11.2025 о 12 год. 00 хв. Витребував матеріали справи №911/3103/24 з Господарського суду Київської області.
Матеріали справи №911/3103/24 надійшли на адресу Північного апеляційного господарського суду 15.10.2025.
Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 20.10.2025 після усунення Ірпінською міською радою недоліків апеляційної скарги, шляхом подання відповідного клопотання, відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Ірпінської міської ради на рішення Господарського суду Київської області від 30.05.2025 у справі №911/3103/24. Об'єднав апеляційні скарги Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Еверест-10» на рішення Господарського суду Київської області від 30.05.2025 у справі №911/3103/24 та Ірпінської міської ради на рішення Господарського суду Київської області від 30.05.2025 у справі №911/3103/24 до спільного провадження. Розгляд апеляційних скарг призначив на 25.11.2025 о 12 год. 00 хв.
03.11.2025 Публічним акціонерним товариством «Чорноморський банк реконструкції та розвитку» подано відзив на апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Еверест-10», в якому останній заперечує проти її задоволення, зазначаючи, що оскаржуване рішення є нікчемним в силу рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 № 7-рп/2009 у справі № 1-9/2009 за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) (далі - Рішення КСУ № 7-рп/2009), про що прямо вказано в рішенні суду першої інстанції.
03.11.2025 позивачем подано відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому останній заперечує проти її задоволення, зазначаючи, що незалежно від наявності підстав для скасування оскаржуваного рішення, відповідач не мав на це право, в силу самого лише обмеження власної компетенції скасовувати свої попередні рішення, навіть вважаючи їх незаконними.
10.11.2025 Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Еверест-10» подано відповідь на відзив позивача, за якою останній наголошує, що оскаржуване рішення не порушує жодним чином права ОСОБА_1 як фізичної особи-підприємця.
10.11.2025 Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Еверест-10» подано відповідь на заперечення Публічного акціонерного товариства «Чорноморський банк реконструкції та розвитку», згідно якої ОСББ «Еверест-10» наголошує, що за встановлених у цій справі обставин, суд першої інстанції, з урахуванням спрямованості заявлених позовних вимог скасування рішення органу місцевого самоврядування, дійшов помилкового висновку, що заявлена вимога про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування є не ефективною, оскільки її задоволення не призведе до відновлення права, яке позивач вважає порушеним.
10.11.2025 позивачем подано відзив на апеляційні скарги, в якому додатково наголошено на тому, що оскільки на підставі скасованих рішень у ПАТ «Чорноморський банк реконструкції та розвитку» виникло право власності на нерухоме майно, яке він згодом передав позивачеві, відповідач вже не мав право в подальшому самостійно їх скасовувати, а тому, суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи і вирішив спір відповідно до правильно застосованих та витлумачених норм матеріального права, на підставі висновку Конституційного суду та правозастосовної практики Верховного суду, відповідно до яких органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.
21.11.2025 Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Еверест-10» подано відповідь на відзив позивача, в якій додатково наголошено на відсутності підстав для задоволення позову.
У судовому засіданні 25.11.2025 оголошено перерву до 09.12.2025 до 12 год. 45 хв.
У судовому засіданні 09.12.2025 представник відповідача підтримав доводи та вимоги своєї апеляційної скарги та апеляційної скарги Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Еверест-10», просив суд апеляційної інстанції їх задовольнити, рішення Господарського суду Київської області від 30.05.2025 у справі №911/3103/24 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
У судовому засіданні 09.12.2025 представник Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Еверест-10» підтримав доводи та вимоги своєї апеляційної скарги та апеляційної скарги позивача, просив суд апеляційної інстанції їх задовольнити, рішення Господарського суду Київської області від 30.05.2025 у справі №911/3103/24 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
У судовому засіданні 09.12.2025 представник позивача заперечив проти задоволення апеляційних скарг, просив суд апеляційної інстанції відмовити у їх задоволенні, а рішення Господарського суду Київської області від 30.05.2025 у справі №911/3103/24 залишити без змін.
У судовому засіданні 09.12.2025 представник Публічного акціонерного товариства «Чорноморський банк реконструкції та розвитку» заперечив проти задоволення апеляційних скарг, просив суд апеляційної інстанції відмовити у їх задоволенні, а рішення Господарського суду Київської області від 30.05.2025 у справі №911/3103/24 залишити без змін.
Розглянувши доводи та вимоги апеляційних скарг, відзивів, відповідей на відзиви, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, за наслідками відкритих торгів (електронного аукціону), організованих уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, з продажу майна виведеного з ринку збанкрутілого банку (ПАТ «Чорноморський банк розвитку і реконструкції» ) Іванов Павло Сергійович на підставі договорів купівлі-продажу, укладених з ПАТ «Чорноморський банк розвитку і реконструкції» придбано:
- нежитлове приміщення № 174, площею 94,90 кв. м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 207347332109, на підставі договору купівлі-продажу від 21.09.2021, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Садовніченко В.М. та зареєстрованого в реєстрі за №4987 та акту приймання-передачі нерухомості від 21.09.2021, укладених відповідно до протоколу відкритих торгів (електронного аукціону) №GFD001-UA-20210809-89972 від 31.08.2021;
- нежитлове приміщення №175, площею 310,50 кв. м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 207322832109, на підставі договору купівлі-продажу від 05.08.2021, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Садовніченко В.М. та зареєстрованого в реєстрі за №4044 та акту приймання-передачі нерухомості від 05.08.2021, укладених відповідно до протоколу відкритих торгів (електронного аукціону) № GFD001-UA-20210623-22803 від 15.07.2021.
- нежитлове приміщення № 177, площею 61,70 кв. м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 207358132109, на підставі договору купівлі-продажу від 21.09.2021, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Садовніченко В.М. та зареєстрованого в реєстрі за №4988 та акту приймання-передачі нерухомості від 21.09.2021, укладених відповідно до протоколу відкритих торгів (електронного аукціону) № GFD001-UA-20210809-39465 від 31.08.2021.
- нежитлове приміщення № 179, площею 95,60 кв. м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 207321632109, на підставі договору купівлі-продажу від 21.09.2021, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Садовніченко В.М. та зареєстрованого в реєстрі за №4989 та акту приймання-передачі нерухомості від 21.09.2021, укладених відповідно до протоколу відкритих торгів (електронного аукціону) №GFD001-UA-20210809-39257 від 31.08.2021.
- нежитлове приміщення №180, площею 312,20 кв. м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 207352332109, на підставі договору купівлі-продажу від 21.09.2021, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Садовніченко В.М. та зареєстрованого в реєстрі за №4990 та акту приймання-передачі нерухомості від 21.09.2021, укладених відповідно до протоколу відкритих торгів (електронного аукціону) № GFD001-UA-20210809-50453 від 31.08.2021.
- нежитлове приміщення №182, площею 61,90 кв. м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 207358432109, на підставі договору купівлі-продажу від 21.09.2021, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Садовніченко В.М. та зареєстрованого в реєстрі за №4991 та акту приймання-передачі нерухомості від 21.09.2021, укладених відповідно до протоколу відкритих торгів (електронного аукціону) № GFD001-UA-20210809-01677 від 31.08.2021.
Первинним власником нерухомого майна, від якого право власності перейшло до ОСОБА_1 , було ПАТ «ЧБРР» (правонаступник Акціонерного комерційного банку «Чорноморський банк розвитку та реконструкції»).
Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до наявної в матеріалах справи інформаційної довідки №255846858 від 11.05.2021 з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна за реєстраційним номером 207347332109 (нежитлове приміщення № 174, площею 94,90 кв. м) у розділі «інформація про зміни об'єкта нерухомого майна» підставою для державної реєстрації зазначено: договір купівлі-продажу майнових прав, серія та номер: 22, виданий 28.12.2008, видавник: сторони у договорі: рішення виконавчого комітету місцевої Ради депутатів, серія та номер: 352/8, виданий 03.08.2012, видавник Виконавчий комітет Ірпінської міської ради Київської області; у розділі «Актуальна інформація про право власності» підставою для державної реєстрації права власності зазначено: свідоцтво про право власності, серія та номер: 12498653, виданий 08.11.2013, видавник: Реєстраційна служба Ірпінського міського управління юстиції.
Відповідно до наявної в матеріалах справи інформаційної довідки №255849399 від 11.05.2021 з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна за реєстраційним номером 207322832109 (нежитлове приміщення № 175, площею 310,5 кв. м) у розділі «Актуальна інформація про право власності» підставою для державної реєстрації права власності зазначено: свідоцтво про право власності, серія та номер: 12497290, виданий 08.11.2013, видавник: Реєстраційна служба Ірпінського міського управління юстиції.
Відповідно до наявної в матеріалах справи інформаційної довідки №255855452 від 11.05.2021 з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна за реєстраційним номером 207358132109 (нежитлове приміщення № 177, площею 61,7 кв. м) у розділі «Актуальна інформація про право власності» підставою для державної реєстрації права власності зазначено: свідоцтво про право власності, серія та номер: 12499245, виданий 08.11.2013, видавник: Реєстраційна служба Ірпінського міського управління юстиції.
Відповідно до наявної в матеріалах справи інформаційної довідки №255854257 від 11.05.2021 з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна за реєстраційним номером 207321632109 (нежитлове приміщення №179, площею 95,6 кв. м) у розділі «інформація про зміни об'єкта нерухомого майна» підставою для державної реєстрації зазначено: договір купівлі-продажу майнових прав, серія та номер: 22, виданий 28.12.2008, видавник: сторони у договорі: рішення виконавчого комітету місцевої Ради депутатів, серія та номер: 188/12, виданий 02.07.2007, видавник Виконавчий комітет Ірпінської міської ради Київської області; у розділі «Актуальна інформація про право власності» підставою для державної реєстрації права власності зазначено: свідоцтво про право власності, серія та номер: 12497118, виданий 08.11.2013, видавник: Реєстраційна служба Ірпінського міського управління юстиції.
Відповідно до наявної в матеріалах справи інформаційної довідки №255857840 від 11.05.2021 з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна за реєстраційним номером 207352332109 (нежитлове приміщення №180, площею 312, 2 кв. м) у розділі «інформація про зміни об'єкта нерухомого майна» підставою для державної реєстрації зазначено: договір купівлі-продажу майнових прав, серія та номер: 22, виданий 28.12.2008, видавник: сторони у договорі: рішення виконавчого комітету місцевої Ради депутатів, серія та номер: 352/8, виданий 03.08.2012, видавник Виконавчий комітет Ірпінської міської ради Київської області; у розділі «Актуальна інформація про право власності» підставою для державної реєстрації права власності зазначено: свідоцтво про право власності, серія та номер: 12498894, виданий 08.11.2013, видавник: Реєстраційна служба Ірпінського міського управління юстиції.
Відповідно до наявної в матеріалах справи інформаційної довідки №255859540 від 11.05.2021 з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна за реєстраційним номером 207358432109 (нежитлове приміщення №182, площею 61, 9 кв. м) у розділі «інформація про зміни об'єкта нерухомого майна» підставою для державної реєстрації зазначено: договір купівлі-продажу майнових прав, серія та номер: 22, виданий 28.12.2008, видавник: сторони у договорі: рішення виконавчого комітету місцевої Ради депутатів, серія та номер: 352/8, виданий 03.08.2012, видавник Виконавчий комітет Ірпінської міської ради Київської області; у розділі «Актуальна інформація про право власності» підставою для державної реєстрації права власності зазначено: свідоцтво про право власності, серія та номер: 12499230, виданий 08.11.2013, видавник: Реєстраційна служба Ірпінського міського управління юстиції.
28.09.2010 Виконавчий комітет Ірпінської міської ради прийняв рішення №197/61 «Про надання дозволу АКБ «ЧБРР» на виділення нежитлових приміщень в окремі об'єкти власності у будинку №10 по вул. Тургенівській в м. Ірпінь». У вказаному рішенні виконком Ірпінської міськради вирішив виділити нежитлові приміщення в окремі об'єкти власності із присвоєнням відповідних номерів, зокрема приміщення №175, 177, 179, 180, 182. Доручено КП КОР «Ірпінське бюро технічної інвентаризації» взамін попереднього правовстановлюючого документа оформити та видати свідоцтво про право власності на групу нежитлових технічних приміщень у будинку №10 по вул. Тургенівській в м. Ірпінь загальною площею 1 336,6 кв.м за АКБ «Чорноморський банк розвитку та реконструкції».
12.07.2011 Виконавчий комітет Ірпінської міської ради рішенням №170/32 визнав право власності на нежитлові приміщення у будинку №10 по вулиці Тургенівській в м. Ірпінь за ПАТ «Чорноморський банк розвитку та реконструкції» згідно договору купівлі-продажу майнових прав за №22 та №23 від 28.12.2008 (пункт 1). Доручив КП КОР «Ірпінське бюро технічної інвентаризації» взамін попередніх правовстановлюючих документів оформити та видати свідоцтво про право власності за ПАТ «Чорноморський банк розвитку та реконструкції» на групу нежитлових підвальних приміщень по вул. Тургенівській 10, у м. Ірпінь (пункт 2,3). Зобов'язав ПАТ «Чорноморський банк розвитку та реконструкції» внести зміни в оригінал інвентаризаційної справи через КП КОР «Ірпінське бюро технічної інвентаризації» (пункт 5).
03.07.2012 Виконавчий комітет Ірпінської міської ради прийняв рішення №132/8, яким вніс зміни до п. 2 та п. 3 рішення №170/32 від 12.07.2011, доручив КП КОР «Ірпінське бюро технічної інвентаризації» оформити та видати свідоцтво про право власності на групу нежитлових приміщень з присвоєнням відповідних номерів за ПАТ «ЧБРР» по вул. Тургенівській, 10 в м. Ірпінь, зокрема присвоїти номер приміщення №№174, 175, 177, 179, 180, 182. Зобов'язав ПАТ «Чорноморський банк розвитку та реконструкції» внести відповідні зміни в оригінал інвентаризаційної справи через КП КОР «Ірпінське бюро технічної інвентаризації».
Рішенням №778-14-VII від 19.05.2016 Ірпінська міська рада Київської області скасувала рішення виконкому Ірпінської міської ради від 28.09.2010 №197/61 «Про надання дозволу АКБ «ЧБРР» на виділення нежитлових приміщень в окремі об'єкти власності у будинку №10 по вул. Тургенівській в м. Ірпінь», та від 12.07.2011 №170/32 «Про визнання права власності за ПАТ «Чорноморський банк розвитку та реконструкції» на нежитлові приміщення в м. Ірпінь по вул. Тургенівській, 10», у зв'язку з невідповідністю прийнятого рішення виконкому Ірпінської міської ради від 28.09.2010 №197/61 статті 31 Закону України «Про місцеве самоврядування» та відсутність обґрунтування у прийнятих рішеннях виконкому №170/32 від 12.07.2011 та недоцільність та неефективність даних рішень у регулюванні певних майнових відносин.
Щодо доводів ОСББ «Еверест-10», що оскільки спірне нерухоме майно ОСОБА_1 придбано як фізичною особою, то оскарження рішення Ірпінської міської ради № 778-14-VII від 19.05.2016 має здійснюватися у порядку цивільного судочинства, а не господарського, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Вирішуючи питання щодо визначення юрисдикції, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 у справі №916/1261/18 дійшла наступних висновків.
Відповідно до частини першої статті 24 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою.
У статтях 25, 26 цього ж Кодексу передбачено, що здатність мати цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті. Усі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов'язки. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов'язки як учасник цивільних відносин.
Згідно із частиною другою статті 4 ГПК України юридичні особи та ФОП, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.
Критеріями належності справи до господарського судочинства за загальними правилами є одночасно суб'єктний склад учасників спору та характер спірних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Ознаками господарського спору є, зокрема: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (стаття 42 Конституції України). Це право закріплено й у статті 50 ЦК України, у якій передбачено, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.
Тобто фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємця. При цьому правовий статус ФОП сам по собі не впливає на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною право- і дієздатністю, та не обмежує їх.
Відповідно до частини другої статті 50 ЦК України фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.
Фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур не позбавляється статусу фізичної особи, а набуває до свого статусу фізичної особи нової ознаки - суб'єкта господарювання. Вирішення питання про юрисдикційність спору залежить від того, чи виступає фізична особа - сторона у відповідних правовідносинах - як суб'єкт господарювання, та від визначення цих правовідносин як господарських.
Відповідно до інформації наявної з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань Іванов Павло Сергійович (РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстрований як ФОП з 19.05.2008. Відомостей про припинення його підприємницької діяльності станом на дату звернення з позовом немає.
За положеннями статей 316, 317, 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до пункту 1 статті 320 ЦК України, власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності.
Матеріали даної справи містять рішення №1 від 04.01.2022 власника ( ОСОБА_1 ) про використання придбаних у банка приміщень у власній підприємницькій діяльності у зв'язку із виробничою необхідністю, однак за поясненнями позивача, ОСББ «Еверест-10» (юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна за адресою, 08200, Київська обл., місто Ірпінь, вулиця Тургенівська, будинок 10) перешкоджає позивачеві самостійно користуватись власним майном (використовувати під офіс, виробництво, складські приміщення, тощо) або використовувати його іншим чином (наприклад отримувати дохід від передачі в оренду), оскільки не визнає право власності позивача на придбане майно та вважає це майно допоміжними приміщеннями, які є спільним майном багатоквартирного будинку.
На переконання суду апеляційної інстанції, позивач довів намір використання свого майна з метою здійснення господарської діяльності.
За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що спір у цій справі за суб'єктним складом учасників та характером правовідносин підлягає вирішенню в господарському суді.
Водночас, законодавець, визначивши Україну правовою державою у статті 1 Основного Закону, першим принципом права у тексті Конституції передбачив та закріпив, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх осіб перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.
За змістом ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Реалізація права на захист цивільних прав здійснюється за допомогою способів захисту, якими є закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).
Тобто це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц, від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18).
У кожного способу є свій об'єкт захисту та свої умови застосування. Захист цивільних прав та інтересів відбувається у відповідний спосіб.
Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів визначено у частині другій статті 16 ЦК України.
До них відносяться, зокрема: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Наведений перелік способів захисту порушених прав та інтересів не є вичерпним.
Таке речове право, як право власності захищається загальними (гл. 3 ЦК України) і спеціальними способами захисту (гл. 29 ЦК України). Право власності є об'єктом судового захисту як одне із основоположних речових прав.
Відповідно до частин 1, 2 статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Зважаючи на загальновідомі ознаки, властивості індивідуального акта та зміст спірного рішенням він є актом індивідуальної дії.
Суд першої інстанції визнав недійсним рішення №778-14-VII від 19.05.2016 Ірпінської міської ради врахувавши висновки, викладені у рішенні Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року №7-рп/2009 (у справі №1-9/2009 за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частини першої, десятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування), за яким органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є гарантією стабільності суспільних відносин між органами місцевого самоврядування та громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення. Тому, на думку Конституційного Суду України, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Ненормативні правові акти місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вони вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а тому не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.
Тоді як, згідно частини 1 статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Відповідно до статті 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Якщо інше не встановлено законом, власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.
Тому, при вирішенні спорів про визнання незаконним та скасування акту індивідуальної дії виданого органом місцевого самоврядування, судом підлягає дослідженню суперечність акту індивідуальної дії виданим органом місцевого самоврядування актам цивільного законодавства і наявність порушення таким актом цивільних прав або інтересів позивача - власника майна.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що судовий захист прав, свобод або інтересів шляхом повного чи часткового задоволення позову можливий виключно відносно тієї особи, права, свободи або інтереси якої порушено з боку конкретного суб'єкта органу місцевого самоврядування та за умови порушення її прав.
Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом органу місцевого самоврядування прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Наведені положення не дозволяють скаржитися щодо певних обставин абстрактно, лише тому, що заявники вважають, що начебто певні обставини впливають на їх правове становище.
Саме до такого правового висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 15.12.2015 у справі №800/206/15. Крім того, зазначена позиція суду повністю узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 16.10.2018 у справі №9901/415/18.
Таким чином, до кола обставин, що підлягають доказуванню у цій справі, належать обставини щодо невідповідності законові оспорюваного акта органу місцевого самоврядування та наявності порушеного права позивача в результаті прийняття оскаржуваного рішення, адже за результатами розгляду такого спору вирішується питання чи було порушене внаслідок прийняття незаконного акта органу місцевого самоврядування цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.
При цьому відсутність (недоведеність) порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.
У постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.10.2019 у справі №910/6642/18 зроблено висновок про стадійність захисту права, зокрема вказано на те, що під час вирішення господарського спору суд з'ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорення відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.
Отже, відсутність порушеного права у позивача зумовлює прийняття рішення про відмову у задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин.
Із наведеного слідує, що на позивача покладається обов'язок довести, яким чином порушується його право або законний інтерес, а суд лише після підтвердження таких доводів може надавати оцінку усім обставинам спірних відносин, оскільки відсутність порушених прав чи інтересів є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. Крім того, суди мають надавати оцінку щодо можливості поновлення права/захисту інтересу в обраний позивачем спосіб
Таким чином, практика Верховного Суду щодо необхідності першочергового встановлення порушеного права позивача є усталеною. У зазначеній ситуації заявлення вимог щодо скасування рішення не скасовує обов'язку суду надати оцінку аргументам позивача щодо того, яке право позивача порушено і чи може воно бути захищеним у заявлений спосіб.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що оскаржуване позивачем рішення Ірпінською міською радою №№778-14-VІІ від 19.05.2016 не порушує права власності позивача на нерухоме майно набуте позивачем у ПАТ «Чорноморський банк розвитку та реконструкції» 05.08.2021 та 21.09.2021 за договорами купівлі-продажу (нерухомого майна), а стосується ПАТ «Чорноморський банк розвитку та реконструкції», оскільки останнє було прийнято 19.05.2016 та станом на дату прийняття рішення Ірпінською міською радою №№778-14-VІІ приміщення №№174, 175, 177, 179, 180, 182 по вул. Тургенівській, 10 в м. Ірпінь належали ПАТ «Чорноморський банк розвитку та реконструкції», як і станом на момент укладення 05.08.2021 та 21.09.2021 договорів купівлі-продажу (нерухомого майна) за результатами прилюдних торгів (електронному аукціоні) з продажу майна виведеного з ринку ПАТ «Чорноморський банк розвитку та реконструкції».
При цьому, як вже зазначено судом апеляційної інстанції, згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна підставою для державної реєстрації права власності за ПАТ «Чорноморський банк розвитку та реконструкції» на зазначені об'єкти нерухомого майна були свідоцтва про право власності видані Реєстраційною службою Ірпінського міського управління юстиції Київської області 08.11.2013.
Необхідно зазначити, що матеріали даної справи не містять інформації на підставі яких саме документів Реєстраційною службою Ірпінського міського управління юстиції Київської області були видані свідоцтва про право власності на спірні приміщення за ПАТ «Чорноморський банк розвитку та реконструкції».
Також, суд апеляційної інстанції зазначає, що предметом спору у даній справі не є встановлення обставин права власності на спірні приміщення за позивачем чи ПАТ «Чорноморський банк розвитку та реконструкції».
Висновок суду першої інстанції, що Ірпінська міська рада не мала повноважень для самостійного скасування своїх рішень відповідає положенням частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частини першої, десятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та рішенню Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року №7-рп/2009 (у справі №1-9/2009), з чим погоджується суд апеляційної інстанції, оскільки орган місцевого самоврядування не мав права самостійно скасовувати свої попередні рішення за якими виникли правовідносини пов'язані із реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.
Однак, суд першої інстанції визнавши недійсним оспорюване рішення органу місцевого самоврядування не врахував приписи частини 1 статті 21 ЦК України та частини 1 статті 393 ЦК України за якими, акти органів місцевого самоврядування визнаються судом незаконними та скасовуються у разі невідповідності вимогам закону та при порушенні ними прав власника майна за його позовом.
За змістом положень статей 14, 269 ГПК передбачено обов'язок господарського суду при здійсненні правосуддя керуватися принципом диспозитивності, суть якого полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.
Відповідно до статті 86 ГПК суди оцінюють докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Позивач, звертаючись до суду з позовною заявою, на виконання у тому числі приписів статті 74 ГПК України, зобов'язаний довести наявність порушення його прав та законних інтересів, а суд, у свою чергу, перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для захисту прав позивача.
При цьому відсутність (недоведеність) порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що з урахуванням всіх встановлених обставин, позивач не довів, що оскаржуваним рішенням Ірпінської міської ради №778-14-VІІ від 19.05.2016 порушено його права власності на нерухоме майно придбане ним 05.08.2021 та 21.09.2021 у ПАТ «Чорноморський банк реконструкції та розвитку».
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки не з'ясував обставин відсутності у позивача права власності на нерухоме майно на момент прийняття оскаржуваного рішення.
Вищевикладене спростовують доводи позивача, що визнання незаконним оскаржуваного рішення відповідача усуне юридичну невизначеність у відносинах власності, а разом з нею також умови і підстави для оскарження набуття позивачем права власності і витребування майна з його володіння за віндикаційним позовом ОСББ «Еверест-10» (розпочате провадження у справі №367/116/17), а відтак поверне легітимність набутому ПАТ «ЧБРР» праву власності, а відповідно, підтвердить законність наступного продажу і набуття позивачем такого права від ПАТ «ЧБРР», що, в підсумку, сприятиме збереженню цього право за позивачем.
Доводи Публічного акціонерного товариства «Чорноморський банк реконструкції та розвитку», що оскаржуване рішення є нікчемним в силу рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 № 7-рп/2009 у справі № 1-9/2009 за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) (далі - Рішення КСУ № 7-рп/2009) не заслуговують на увагу з урахуванням приписів ст. 202 ЦК України та частини 2 статті 215 ЦК України, оскільки оспорюване рішення органу місцевого самоврядування не є правочином нікчемність якого визначена законом.
Згідно із частинами 4, 5 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно із статтями 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.
У справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.
У пункті 53 рішення ЄСПЛ у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.
Апеляційним господарським судом при винесені даної постанови було надано обґрунтовані та вичерпні висновки доводам сторін із посиланням на норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню для вирішення спірних правовідносин.
Відповідно до частини 1 статті 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно із статтею 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Враховуючи неправильне застосування норм матеріального права судом першої інстанції, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційні скарги Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Еверест-10» та Ірпінської міської ради підлягають задоволенню, а рішення Господарського суду Київської області від 30.05.2025 у справі №911/3103/24 скасуванню, з ухваленням нового рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
За змістом статті 244 Господарського процесуального кодексу України додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, є його невід'ємною складовою. Додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення. Тобто додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, яке не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. Отже, додаткове рішення є невід'ємною частиною рішення у справі. У разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу. Такі висновки викладені, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 904/8884/21, у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 17.10.2025 у справі № 908/2136/23, у постановах Верховного Суду від 04.11.2025 у справі № 913/353/23, від 04.11.2025 у справі № 911/2133/24, від 02.09.2025 у справі 910/9950/24, від 29.09.2025 у справі 910/13912/23, від 23.10.2025 у справі 910/12875/23, від 29.10.2025 у справі № 911/1718/24 та багатьох інших.
Оскільки суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність скасування рішення суду першої інстанції у цій справі, яке ухвалене по суті спору, то додаткове рішення (ухвала) суду першої інстанції, яке є похідними від первісного судового рішення, також слід скасувати, незалежно від вимог та доводів апеляційної скарги, які стали підставою для відкриття апеляційного провадження.
Згідно статті 129 ГПК України судові витрати (судовий збір) за подання апеляційних скарг покладаються на позивача.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційні скарги Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Еверест-10» та Ірпінської міської ради на рішення Господарського суду Київської області від 30.05.2025 у справі №911/3103/24 задовольнити.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 30.05.2025 у справі №911/3103/24 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
3. Додаткову ухвалу Господарського суду Київської області від 11.06.2025 у справі №911/3103/24 скасувати.
4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Іванова Павла Сергійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Ірпінської міської ради (08200, Київська обл., Бучанський р-н, м. Ірпінь, вул. Шевченка, 2А, код ЄДРПОУ 33800777) 3 633, 60 грн (три тисячі шістсот тридцять три гривні) 60 копійок судового збору за подання апеляційної скарги.
5. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Іванова Павла Сергійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Еверест-10» (08200, Київська обл., місто Ірпінь, вулиця Тургенівська, будинок 10, код ЄДРПОУ 37075438) 3 633, 60 грн (три тисячі шістсот тридцять три гривні) 60 копійок судового збору за подання апеляційної скарги.
6. Судові витрати за подання позову покласти на Фізичну особу-підприємця Іванова Павла Сергійовича.
7. Видачу наказів доручити Господарському суду Київської області.
8. Матеріали справи №911/3103/24 повернути до Господарського суду Київської області.
9. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст. ст. 287, 288, 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена та підписана суддями 11.12.2025.
Головуючий суддя С.В. Владимиренко
Судді І.П. Ходаківська
А.М. Демидова