Постанова від 21.10.2025 по справі 910/11651/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" жовтня 2025 р. Справа№ 910/11651/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Тищенко А.І.

Мальченко А.О.

секретар судового засідання: Ніконенко Ю.А.

за участю представників: згідно з протоколом судового засідання від 21.10.2025,

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства «АЗС Онлайн»

на рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2025 (повне судове рішення складено10.02.2025)

у справі №910/11651/24 (суддя Грєхова О.А.)

за позовом Приватного підприємства «АЗС Онлайн»

до Поліської митниці Держмитслужби, Державної митної служби України та Державної казначейської служби України

про відшкодування шкоди в розмірі 2 006 187,19 грн, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Приватне підприємство «АЗС Онлайн» (далі, позивач або Приватне підприємство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Поліської митниці Держмитслужби (далі, відповідач-1), Державної митної служби України (далі, відповідач-2) та Державної казначейської служби України (далі, відповідач-3) про стягнення збитків у розмірі 2 006 187,19 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неправомірною бездіяльністю відповідача-1, що підтверджена рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 03.06.2023 у справі №460/5936/20, яка призвела до понаднормативного простою товару, внаслідок чого позивач зазнав збитків на загальну суму 2 006 187,19 грн.

Короткий зміст оскарженого рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.01.2025 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення збитків у розмірі 1 069 726,39 грн (712 800,00 грн штрафних санкцій за Договором + 303 937,80 грн інфляційне збільшення + 52 988,59 грн 3% річних) у зв'язку з простоєм ТЗ з партією товару кількістю 150 тонн за шістьма МД від 16.11.2019 №UA204040/2019/015319, №UA204040/2019/015320, №UA204040/2019/015321, №UA204040/2019/015322, №UA204040/2019/015323, №UA204040/2019/015324 задоволенню не підлягають з огляду на встановлені рішенням Господарського суду міста Києва від 13.07.2023 у справі №910/5011/23, яке набрало законної сили, преюдиційні для даної справи обставини того, що протягом строку простою автомобілів 99 календарних днів (з 17.12.2019 по 24.03.2020) транспортні засоби не перебували у розпорядженні митних органів і будь-які дії з ними вчинялися з дозволу судових та слідчих органів України, оскільки транспортні засоби були вилучені у період з 03-05.12.2019 слідчим ГУ ДФС у Рівненській області під час проведення обшуків у межах кримінального провадження №32019180000000040 від 28.11.2019, а 17.12.2019 ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області у справі №1-кс/569/9560/19 накладено арешт на ТЗ та Товар.

Щодо вимог про стягнення збитків у розмірі 936 460,80 грн (624 000 грн за понаднормативний простій + 266 073,49 грн інфляційне збільшення + 46 387,31 грн 3% річних), то суд відмовив у їх задоволенні, оскільки позивачем при здійсненні відповідного розрахунку збитку за понаднормативний простій не враховано, що Транспортні засоби були вилучені у період з 03-05.12.2019 слідчим ГУ ДФС у Рівненській області під час проведення обшуків, а 17.12.2019 ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області у справі №1-кс/569/9560/19 накладено арешт на транспортні засоби та товар відповідно до ч. 1 ст. 170 Кримінального процесуального кодексу України, а отже ні транспортні засоби з напівпричепами, ні товари, які у них знаходилися в цей час, не перебували у розпорядженні митних органів та митні органи не мали повноважень щодо прийняття рішень відносно цих товарів та транспортних засобів. Оскільки протягом строку простою автомобілів транспортні засоби не перебували у розпорядженні митних органів і будь-які дії з ними вчинялися з дозволу судових та слідчих органів України, тому за наведених позивачем доводів та обґрунтувань відсутні підстави для відшкодування заявлених позивачем до стягнення збитків державою в особі визначених позивачем відповідачів. Водночас, на момент виникнення правовідносин між сторонами договору перевезення не було передбачено нарахування інфляційного збільшення та 3% річних, а доповнення були внесені через 14 місяців після визнання Претензії ПП «Транс Петроль» позивачем та узгодження суми боргу сторонами, а саме, 01.08.2021 шляхом укладання змін № 1 до Угоди про розстрочення та відтермінування сплати штрафних санкцій.

Щодо заявлених відповідачами -1, -2 клопотань про застосування строку позовної давності, то суд зазначив про відсутність підстав для застосування позовної давності, оскільки позивачем не доведено факту порушення його охоронюваних законом прав.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із прийнятим судовим рішенням, Приватне підприємство «АЗС онлайн» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2025 у справі №910/11651/24 та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Узагальнені доводи апеляційної скарги позивача зводяться до такого:

- суд першої інстанції, посилаючись на частину 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, дійшов помилкового висновку про преюдиціальність обставин, встановлених у справі №910/5011/23. Так, у судових рішеннях у справі №910/5011/23 зазначено, що факти бездіяльності допущені Поліською митницею Держмитслужби, а не особою, визначеною позивачем як такою, що повинна відповідати за позовом - Рівненською митницею Державної митної служби України (відповідачем-1 у справі №910/5011/23), що стало підставою для відмови у позові до відповідача-1 у наведеній справі. Позивач зазначає, що відмова в задоволенні позову з підстав неналежного суб'єктного складу не перешкоджає повторному зверненню до суду із позовом до належних відповідачів, що і зробив позивач, заявляючи позов у межах справи №910/11651/24;

- у справі №910/5011/23, на преюдиціальність обставин якої послався суд першої інстанції, та у даній справі (№910/11654/24) особи, які беруть участь у справі (відповідачі), є відмінними, а отже обставини, встановлені у справі №910/5011/23, не можуть вважатися преюдиціальними для справи №910/11654/24;

- обґрунтовуючи відмову у задоволенні позову у даній справі, суд першої інстанції зазначив, що у справі №910/5011/23 судами встановлено обставини щодо того, що протягом строку простою автомобілів 99 календарних днів (з 17.12.2019 по 24.03.2020) транспортні засоби не перебували у розпорядженні митних органів і будь-які дії з ними вчинялися з дозволу судових та слідчих органів України. Однак, як стверджує позивач, проведення обшуку, накладення арешту, скасування арешту та передача товару на зберігання власнику є встановленими обставинами (фактами), однак у межах справи №460/5936/20 за позовом Приватного підприємства «АЗС Онлайн» до Поліської митниці Держмитслужби про визнання протиправною бездіяльності. Судами ж у справі №910/5011/23 здійснено виключно посилання на встановлені обставини у справі №460/5936/20 з посиланням на преюдиціальність таких обставин. Отже, висновки судів у справі №910/5011/23 щодо відсутності у розпорядженні митних органів транспортних засобів та можливість вчинення ними будь-яких дій з дозволу судових та слідчих органів, є виключно правовою оцінкою, наданою судами обставинам (юридичним фактам), встановленим у справі №460/5936/20, тобто не є обов'язковими для господарського суду, зокрема, у даній справі (№910/11654/24);

- враховуючи приписи частини 4 статті 255 Митного кодексу України, суд першої інстанції мав дослідити та встановити обставини того, у зв'язку з чим накладався арешт на Транспортні засоби та Товари, тобто чи здійснювалися такі арешти в рамках виконання процедур митного контролю, однак вказаного зроблено не було. В обґрунтування заявлених вимог позивачем було наголошено на приписах частини 4 статті 255 Митного кодексу України, однак судом першої інстанції не було надано жодної оцінки таким доводам, не зазначено мотивів, правового обґрунтування їх відхилення. Матеріали справи не містять жодного доказу на підтвердження того, що повноваження митного органу на здійснення митного оформлення Товару обмежувались правоохоронним органом, а потім такі обмеження знімались;

- висновки суду не відповідають фактичним обставинам, встановленим у справі №460/5936/20. Так, 17.12.2019 ухвалою суду було накладено арешт на Товар та Транспортні засоби, а вже 15.01.2020 вказаний арешт був скасований, однак лише в період з 20.03.2020 по 24.03.2020 митницею було завершено митне оформлення. Отже, ніщо не заважало митному органу після скасування арешту у період з 16.01.2020 завершити митне оформлення товарів позивача;

- жодних обмежень з боку правоохоронних органів у здійсненні митних формальностей співробітниками митниці з товарами, що знаходились під митним контролем, не було, як і не міститься жодних посилань на неможливість митного оформлення з підстав відсутності товару та транспортних засобів у розпорядженні митниці. Натомість, як зазначалось самою митницею, затримка у здійсненні митного оформлення Товару була пов'язана з очікуванням митницею від слідчих органів додаткових висновків експертних установ. Однак, як було встановлено у справі №460/5936/20, станом на 16.12.2019 митницею було отримано висновки Дніпропетровського відділу з питань експертиз та досліджень Департаменту податкових та митних експертиз ДФС та Управління експертиз та досліджень хімічної та промислової продукції Департаменту податкових та митних експертиз ДФС. Зазначені висновки були підставою для завершення митного оформлення та прийняття відповідачем з дотриманням вимог Митного кодексу України рішення про визначення коду Товару. Отже, висновки суду першої інстанції суперечать дійсним обставинам справи та спростовуються доказами, які містяться в матеріалах справи;

- у разі належного виконання Поліською митницею Держмитслужби своїх обов'язків щодо дотримання строків митного оформлення Товару, у ПП «АЗС Онлайн» не виникло б зобов'язання зі сплати кредитору ПП «Транс Петроль» штрафних санкцій. Сплачений ПП «АЗС Онлайн» штраф є його збитком. Збитки повинні відшкодовуватися потерпілому у повному обсязі особою, яка своїми діями, бездіяльністю їх спричинила. Прострочення ПП «АЗС Онлайн» виконання господарського зобов'язання перед ПП «Транс Петроль» було обумовлено виключно наслідками обставин щодо перевищення строків митного оформлення Товару, тобто товару, за рахунок якого у позивача з'являється прибуток, а не обставинами, що виникли після отримання та погодження ПП «АЗС Онлайн» претензії ПП «Транс Петроль» зі сплати штрафу за простої транспортних засобів.

Також в апеляційній скарзі позивач зазначив, що витрати апелянта, пов'язані з розглядом справи, складаються з витрат на професійну правничу допомогу в сумі, яка орієнтовно складатиме 13 000,00 грн. Докази на підтвердження понесених апелянтом витрат на правничу допомогу будуть долучені до матеріалів справи у відповідності до вимог процесуального законодавства.

Узагальнені доводи та заперечення учасників справи

04.04.2025 через підсистему «Електронний суд» від відповідача-1 до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому останній просить суд залишити рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2025 у справі №910/11651/24 без змін, а апеляційну скаргу позивача без задоволення.

В обґрунтування заперечень проти апеляційної скарги відповідач-1 посилається як на преюдиційні на обставини, встановлені Господарським судом міста Києва у межах справи №910/5011/23. Також відповідач-1 звертає увагу на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 18 березня 2025 року у справі №910/11334/23 про те, що платіж на користь Приватного підприємства «Транс Петроль» не може бути кваліфікований як збитки, оскільки ці кошти, визначені сторонами в Договорі як неустойка, a priori не підлягали сплаті позивачем (пункти 90-97 цієї постанови). Сплата неустойки, попри відсутність у позивача вказаного обов'язку, спростовує факт завдання йому шкоди. Вказане є самостійною підставою для відмови в позові з огляду на відсутність усіх елементів складу цивільного правопорушення, які підлягають доказуванню у спорах про відшкодування державою шкоди, завданої органом державної влади, його посадовою чи службовою особою.

08.04.2025 позивач через підсистему «Електронний суд» подав до Північного апеляційного господарського суду відповідь на відзив на апеляційну скаргу відповідача-1, в якій позивач, посилаючись на висновки Верховного Суду, наведені у постанові від 07 лютого 2018 року у справі №910/49/17, наголошує на тому, що сплата за наднормативні простої ТЗ в зоні митного контролю є штрафом (неустойкою) передбаченою Договором, що покладається на Експедитора, у випадках якщо простої ТЗ відбулися за незалежних від перевізника причин, простіше кажучи за відсутністю його вини. Наднормативний простій вважається невиконанням/порушенням зобов'язань у встановлені договором нормативні строки. Тому плату за наднормативні простій ТЗ слід вважати мірою відповідальності (штрафною санкцією), за відсутності вини особи, якщо це прямо встановлено договором. Пунктом 4.5. Договору перевезення від 01.04.2019, друге речення, зазначено, що Експедитор має право у порядку регресу звернутися з претензією чи позовом до третіх осіб, за наявністю підстав вважати, що сплачені ним Перевізнику штрафні санкції були обумовлені діями або бездіяльністю третіх осіб. Позивач, за зверненням з позовом до відповідачів, реалізував своє право на відшкодування коштів, сплачених перевізнику за відсутністю своєї вини у наднормативному простої ТЗ в зоні митного контролю.

08.04.2025 від відповідача-2 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу позивача з проханням залишити її без задоволення.

Узагальнені доводи відзиву відповідача-2 зводяться до того, що під час проведення розрахунку завданої шкоди позивачем безпідставно здійснено ототожнення дій посадових осіб митниці по здійсненню митних процедур з товаром «олива мастильна технічна OP-400…» та простою автомобілів з напівпричепами НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_7, НОМЕР_8, НОМЕР_9, НОМЕР_10. Митні органи України не затримували та не здійснювали жодних обмежень щодо вказаних транспортних засобів. Позивачем не надано суду жодного доказу прийняття чи не прийняття митницею рішення щодо обмеження користування ПП «ТРАНС ПЕТРОЛЬ» належними йому транспортними засобами. У Розрахунку шкоди позивача зазначено, що перевищення строку проведення митних формальностей становило 99 календарних днів (з 17.12.2019 по 24.03.2020). Внаслідок вказаного висновку позивачем визначено збитки, завдані бездіяльністю Поліської митниці Держмитслужби, у розмірі 712 800 грн (99 днів х 6 ТЗ х 1200 грн за добу). Разом із тим, слід врахувати, що транспортні засоби були вилучені у період з 03-05.12.2019 року слідчим ГУ ДФС у Рівненській області під час проведення обшуків. Ухвалою Рівненського міського суду від 17 грудня 2019 року у справі №1-кс/569/9560/19 накладено арешт на транспортні засоби з напівпричепами: НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_7, НОМЕР_8, НОМЕР_9, НОМЕР_10. Лише 23.01.2020 ГУ ДФС у Рівненській області листом №202/9/37-00-23-02 проінформувало Поліську митницю Держмитслужби про те, що ухвалою Рівненського міського суду №569/21958/19 (1-кс/569/52/20) від 15.01.2020 скасовано арешт на транспортні засоби з напівпричепами-цистернами з рідиною невідомого походження, та про передачу даного майна на відповідальне зберігання директору ПП «АЗС Онлайн» Тиць Ю.В. Таким чином, протягом строку проведення митних формальностей 99 календарних днів (з 17.12.2019 по 24.03.2020) транспортні засоби не перебували у розпорядженні митних органів і будь-які дії з ними вчинялися позивачем з дозволу судових та слідчих органів України. Наведений позивачем Розрахунок днів простою ТЗ по договору на підставі якого сторонами Договору перевезення проведено визначення «терміну простою» жодним чином не свідчить про простій даних транспортних засобів з вини митних органів.

10.04.2025 через підсистему «Електронний суд» від позивача до Північного апеляційного господарського суду надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу відповідача-2, в якій позивач наголошує на тому, що будь-яких обґрунтованих пояснень щодо зволікань Поліської митниці у митному оформленні Товару вагою 250 тонн за 10-ма деклараціями типу ІМ 40 ДЕ від 20.03.2020, понад строком, встановленим частиною 1 статті 255 Митного кодексу України, Держмитслужбою не надано. Посилання Держмитслужби, що «протягом строку проведення митних формальностей 99 календарних днів (з 17.12.2019 по 24.03.2020) транспортні засоби не перебували у розпорядженні митних органів і будь-які дії з ними вчинялися позивачем з дозволу судових та слідчих органів України» (сторінка 8 Відзиву), є підміною понять між наслідком протиправних дій та об'єктом цих дій. ТЗ не були об'єктом митного контролю і митні декларації на них не подавалися. ТЗ перевозили Товар, який був об'єктом/предметом митних формальностей. У зв'язку зі взяттям Товару при перетині автотранспортним засобом митного кордону України під митний контроль і до завершення митного оформлення (отримання МД на Товар з відміткою Митниці, ПМК) подальший проїзд ТЗ з Товаром за маршрутом був неможливий. За затриманням митного оформлення Товару - причина, як наслідок, відбулись наднормативні простої ТЗ.

17.09.2025 від позивача через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду надійшли письмові пояснення, в яких позивач просить суд врахувати, що згідно з положеннями статей 325, 338 Митного кодексу України обов'язок відшкодування вантажовідправнику (власнику вантажу) витрат, понесених останнім внаслідок проведення митних процедур, що мало наслідком затримання вантажу, у разі відсутності встановлення в результаті проведення таких митних процедур порушення вимог законодавства України покладений саме на орган, за ініціативою якого проведено вказані операції.

23.09.2025 від позивача через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів понесених витрат на правничу допомогу (рахунків на оплату, платіжних інструкцій, актів приймання-передачі наданих послуг.

26.09.2025 від відповідача-1 підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Згідно з витягом із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.03.2025, апеляційну скаргу Приватного підприємства «АЗС Онлайн» на рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2025 у справі № 910/11651/24 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя ОСОБА_1., судді: Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.03.2025 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/11651/24.

20.03.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/11651/24.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства «АЗС Онлайн» на рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2025 у справі №910/11651/24, апеляційну скаргу призначено до розгляду на 30.04.2025.

22.04.2025 від Поліської митниці Держмитслужби через підсистему «Електронний суд» до суду апеляційної інстанції надійшла заява про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2025 заяву Поліської митниці Держмитслужби про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №910/11651/24 задоволено.

У судове засідання 30.04.2025 з'явилися представники позивача, відповідача-1 та відповідача-2.

Представник відповідача-3 в судове засідання не з'явився, про розгляд апеляційної скарги був повідомлений за допомогою підсистеми «Електронний суд», що підтверджується відповідною довідкою, яка долучена до матеріалів справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.04.2025 розгляд справи №910/11651/24 відкладено на 18.06.2025.

10.06.2025 від Приватного підприємства «АЗС Онлайн» через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2025 заяву Приватного підприємства «АЗС Онлайн» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №910/11651/24 задоволено.

У судове засідання, яке відбулося 18.06.2025 в режимі відеоконференції, з'явилися представники позивача, відповідача-1 та відповідача-2. Представник відповідача-3 в судове засідання не з'явився.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2025 розгляд справи відкладено на 23.07.2025.

Згідно з розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 25.07.2025 у справі № 910/11651/24 призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв'язку з перебуванням суддів Тищенко А.І. та Михальської Ю.Б. у відпустках.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.07.2025 справу № 910/11651/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя ОСОБА_1., судді: Кравчук Г.А., Коробенко Г.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.07.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства «АЗС Онлайн» на рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2025 у справі №910/11651/24 колегією суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді (судді-доповідача) ОСОБА_1., суддів: Кравчук Г.А., Коробенко Г.П., розгляд справи №910/11651/24 призначено на 03.09.2025.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду №09.1-07/481/25 від 20.08.2025 у зв'язку зі звільненням судді ОСОБА_1 з посади судді Північного апеляційного господарського суду у відставку відповідно до підпункту 2.3.43, 2.3.44 пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/11651/24.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.08.2025 апеляційну скаргу Приватного підприємства «АЗС Онлайн» на рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2025 у справі №910/11651/24 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Мальченко А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.08.2025 апеляційну скаргу Приватного підприємства «АЗС Онлайн» на рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2025 у справі №910/11651/24 прийнято до провадження колегією суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Михальської Ю.Б., суддів: Тищенко А.І., Мальченко А.О., розгляд апеляційної скарги Приватного підприємства «АЗС Онлайн» на рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2025 у справі №910/11651/24 призначено на 23.09.2025 о 14 год. 20 хв. в режимі відеоконференції.

У судове засідання, призначене на 23.09.2025, з'явилися представники Приватного підприємства «АЗС Онлайн» та Державної митної служби України. Представник Поліської митниці Держмитслужби брав участь в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду. Представник Державної казначейської служби України до суду апеляційної інстанції не з'явився, про дату, час та місце повідомлений належним чином.

Суд у судовому засіданні 23.09.2025 розпочав розгляд справи по суті, заслухавши пояснення представників сторін.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2025 у розгляді апеляційної скарги Приватного підприємства «АЗС Онлайн» на рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2025 у справі №910/11651/24 оголошено перерву до 21.10.2025.

У судовому засіданні 21.10.2025 суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови.

Явка представників учасників справи

У судове засідання, призначене на 21.10.2025, з'явилися представники відповідачів -1 та -2.

Представники позивача та відповідача-3 у судове засідання не з'явилися.

Від представника позивача 21.10.2025 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання про проведення судового засідання без його участі. У поданому клопотанні представник позивача зазначив, що підтримує подану ним апеляційну скаргу в повному обсязі та просить суд її задовольнити.

Представник відповідача-3 про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою про доставку ухвали суду від 23.09.2025 до електронного кабінету відповідача-3 в підсистемі «Електронний суд».

З огляду на викладене, колегія суддів, враховуючи доказове наповнення матеріалів справи, дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представників позивача та відповідача-3.

Представники відповідачів у судовому засіданні заперечували про доводів апеляційної скарги позивача, просили залишити її без задоволення.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

01 квітня 2019 року між Приватним підприємством «Транс Петроль» (далі - перевізник) та Приватним підприємством «АЗС Онлайн» (далі - експедитор, позивач) укладено Договір на перевезення вантажів №AZC-01-06/19, за умовами якого експедитор доручає, а перевізник, діючи на підставі замовлень та вказівок першого, зобов'язується здійснити перевезення автотранспортними засобами (тягач з автоцистерною) вантажів (нафтопродуктів), надалі - послуги з перевезення вантажу (товару), а експедитор зі своєї сторони зобов'язуються розрахуватися з перевізником за надані послуги. Перевізник приступає до перевезення вантажу за отриманням письмового замовлення експедитора оформлено у вигляді заявки.

Згідно з пунктом 6.4. Договору експедитор за понаднормативні простої транспортного засобу під завантаженням, розвантаженням, перетину державних кордонів країни (імпорту, експорту, транзиту переміщення товарів / вантажу), якщо вони сталися не з вини перевізника, сплачує перевізнику штрафні санкції / штраф із розрахунку 150 грн за одну годину, але не більше ніж 1 200,00 грн за добу понаднормативного простою транспортних засобів під завантаженням, розвантаженням, перетину кордону, визначений пунктами 2.6, 2.7 Договору.

Відповідно до пункту 6.5. Договору експедитор за понаднормативні простої транспортного засобу при здійсненні митних процедур у режимі експорту, імпорту (випуску з-під митного контролю), якщо ці простої сталися не з вини перевізника, сплачує перевізнику штрафні санкції / штраф із розрахунку 1 200 грн за одну добу понаднормативного простою одного транспортного засобу. Строк нормативного простою транспортних засобів при проходженні митних процедур щодо товару визначений у пункті 2.8 Договору.

Як стверджує позивач, 01.11.2019 перевізник отримав від ПП «АЗС Онлайн» Заявку №11/8 від 01.11.2019 на перевезення вантажу - олива технічна ОР-400, вагою до 250 тон (далі - Товар), за маршрутом: місто Рига, Латвійська Республіка - селище Широка Балка, Кіровоградська область, Україна. Кількість задіяних транспортних засобів (сідловий тягач з напівпричепом цистерною) для перевезення вантажу - 10 одиниць. Подача транспортних засобів: 08, 11 та 16 листопада 2019 року, трьома групами в кількості та порядку: 3+3+4 одиниці. Адреса місця навантаження: st. Maskavas 461, Riga, Latvija, (далі - Заявка).

За доводами позивача, перевізником на виконання Заявки, до місця навантаження в обумовлені строки та порядку подачі були надані відповідні транспортні засоби. Усього 10 (десять) одиниць (далі - Транспортні засоби, Т3).

Як зазначає позивач, ПП «АЗС Онлайн» придбало товар у компанії SIA «D&P» (адреса: вул. Тріядібас 2A-6, Pura, LV-1048, Латвійська республіка) за контрактом №15819 від 22.10.2019.

Компанією SIA «D&P» (далі - вантажовідправник) на перевезення товару транспортними засобами були оформлені товаро-транспортні документи (CMR) №AN57519 від 08.11.2019, №AN57619 від 08.11.2019, №AN57719 від 08.11.2019, №AN58019 від 11.11.2019, №AN58119 від 11.11.2019, №AN57919 від 11.11.2019, №AN59219 від 16.11.2019, №AN59119 від 16.11.2019, №AN58919 від 16.11.2019, №AN59019 від 16.11.2019.

08, 11 та 16 листопада 2019 року, після проходження митних формальностей з товаром в режимі експорту у Латвійській Республіці, перевізник розпочав його перевезення через Литовську та Білоруську республіку до України.

11, 13, 17 та 18 листопада 2019 року транспортні засоби з товаром в'їхали на територію України в пункті пропуску/переходу «Городище-Верхній Теребежів», митний пост «Городище».

На товар, за його переміщенням між митними постами (Городище - Сарни) Рівненської митниці ДФС, були виписані документи контролю за доставкою (ДКД)-ЕЕ №UA204040/2019/14947 від 11.11.2019, №UA204040/2019/14950 від 11.11.2019, №UA204040/2019/14949 від 11.11.2019, №UA204040/2019/15019 від 13.11.2019, №UA204040/2019/15020 від 13.11.2019, №UA204040/2019/15005 від 13.11.2019, №UA204040/2019/15339 від 17.11.2019, №UA204040/2019/15340 від 17.11.2019, №UA204040/2019/15338 від 17.11.2019, №UA204040/2019/15337 від 18.11.2019, на яких проставлено штамп Рівненської митниці ДФС, що товар узято під митний контроль.

ПП «АЗС Онлайн» для проходження митних процедур з товаром, ввезеного в режимі імпорту через декларанта ПП «Сарниброк», до Рівненської митниці ДФС були подані митні декларації (МД) на Товар: №UA204040/2019/015319, №UA204040/2019/015320, №UA204040/2019/015321, №UA204040/2019/015322, №UA204040/2019/015323, №UA204040/2019/015324, №UA204040/2019/015340, №UA204040/2019/015338, №UA204040/2019/015337, №UA204040/2019/015339.

16.11.2019 Рівненською митницею ДФС на етапі класифікації товару (визначення коду УКТЗЕД) митне оформлення товару було зупинене за ПМК 72/204.

На час призупинення митних формальностей з товаром транспортні засоби (тягач з напівпричепом-цистерною), у яких знаходився товар, були поставлені на митний майданчик в зоні митного поста «Сарни» Рівненської митниці ДФС за адресом: м. Сарни, вул. Технічна 2, Рівненська обл.

Рівненська митниця ДФС звернулася до слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Рівненській області з підстав придбання, транспортування з метою збуту незаконно виготовленого дизельного пального та службового підроблення офіційних документів посадовими особами ПП «АЗС Онлайн» за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 204, ч. 1 ст. 366 КК України.

У період з 03 по 05 грудня 2019 року відповідно до ухвал Рівненського міського суду в межах досудового розслідування у кримінальному провадженні №32019180000000040 від 28.11.2019 стосовно посадових осіб ПП «АЗС Онлайн» проведено обшуки в зоні митного поста «Сарни» Рівненської митниці ДФС та за їх результатами вилучено товар і транспортні засоби.

17.12.2019 ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області у справі №569/21958/19 (1-кс/569/52/20) накладено арешт на автотранспортні засоби перевізника та Товар (перемішений на митну територію України ПП «АЗС Онлайн»), що перебували в зоні митного контролю митного поста «Сарни» Рівненської митниці ДФС.

15.01.2020 ухвалою Рівненського міського суду у справі №569/21958/19 (1-кс/569/52/20) скасовано арешт Товару та Транспортних засобів. Товар і Транспортні засоби під розписку були передані на відповідальне зберігання директору ПП «АЗС Онлайн» Тиць Ю.В. (лист ГУ ДФС у Рівненській обл. №202/9/37-00-23-02 від 23.01.2020 на адресу Поліської митниці Держмитслужби).

Позивач зазначає, що оскільки митний пост «Сарни» Рівненської/Поліської митниці, на якому були зупинені транспортні засоби з товаром, не має резервуарів для зберігання нафтопродуктів, то саме на ПП «АЗС Онлайн» Рівненською/Поліською митницею та слідчими органами СУФР ГУ ДФС у Рівненській області було покладено тягар/витрати по збереженню та утриманню майна (товару та транспортних засобів) на період призупинення митних процедур з товаром.

20.03.2020 відділом ККТ та ЗЗМТР Поліської митниці Держмитслужби були прийняті рішення про визначення коду Товару №KT-UA204040-0018-2020, №KT-UA204040-0019-2020, №KT-UA204040-0020-2020, №KT-UA204040-0021-2020, №KT-UA204040-0022-2020, №KT-UA204040-0023-2020.

Вважаючи, що відповідачем-1 допущено протиправну бездіяльність щодо своєчасного прийняття рішення про визначення коду товару, позивач звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з відповідним позовом.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 03.06.2023 у справі №460/5936/20 позовні вимоги Приватного підприємства «АЗС Онлайн» до Поліської митниці Держмитслужби про визнання бездіяльності протиправною задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Поліської митниці Держмитслужби щодо несвоєчасного прийняття рішень про визначення коду товару, заявленого до митного контролю за митними деклараціями від 16.11.2019 №UA204040/2019/015319, від 16.11.2019 №UA204040/2019/015320, від 16.11.2019 №UA204040/2019/015321, від 16.11.2019 №UA204040/2019/015322, від 16.11.2019 №UA204040/2019/015323, від 16.11.2019 №UA204040/2019/015324.

Ухвалою від 04.04.2022 Восьмий апеляційний адміністративний суд відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Митниці на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 3 червня 2021 року, мотивуючи своє рішення тим, що у встановлений судом строк недоліків апеляційної скарги скаржник не усунув. Вказану ухвалу залишено без змін постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12.01.2023.

Звертаючись з позовом до суду, ПП «АЗС Онлайн» зазначає, що Поліська митниця Держмитслужби закінчила митне оформлення Товару за МД, IM 40 ДЕ: №UA204040/2020/004656, №UA204040/2020/004659, №UA204040/2020/004652, №UA204040/2020/004654, №UA204040/2020/004660, №UА204040/2020/004661, №UA204040/2020/004653, №UA204040/2020/004657, №UA204040/2020/004655, №UA204040/2020/004658, за ОНП 77/204, та випустила його з під митного контролю у вільний обіг лише 24.03.2020, що підтверджується митними деклараціями (МД).

29.03.2020 та 30.03.2020 перевізник доставив товар у пункт призначення та передав його замовнику. Сторонами для відображення у бухгалтерському обліку послуг з перевезення товару за договором №АZC-01-06/19 від 01.04.2019, заявка №11/8 від 01.11.2019, у відповідних календарних періодах, були складені акти надання послуг на перевезення вантажів № 27 від 30.11.2019 (частина перша маршруту) та №3 від 31.03.2020 (частина друга маршруту), а також акти простою транспортних засобів №№ 1-10 від 24.03.2020.

30.04.2020 Приватне підприємство «Транс Петроль» звернулося до позивача з претензією №30-01/04 щодо сплати штрафних санкцій на суму 1 567 200,00 грн, нарахованих внаслідок наднормативного простою Транспортних засобів на підставі пункту 6.5. Договору.

Приватне підприємство «АЗС Онлайн» надіслало Приватному підприємству «Транс Петроль» повідомлення про згоду з претензією у повному обсязі.

Разом із тим, 10.08.2020 між позивачем (сторона 1) та Приватним підприємством «Транс Петроль» (сторона 2) було укладено Угоду про розстрочення та відтермінування сплати штрафних санкцій.

Відповідно до пунктів 1, 2, 4 розділу «Предмет Угоди» цієї Угоди сторона 1 визначає, що за прийняттям нею претензії сторони 2 у неї виникли зобов'язання зі сплати стороні 2 штрафу в сумі 1 567 200,00 грн у строки, визначені пунктом 5.8. Договору. Сторона 2, враховуючи, що понаднормативні простої транспортних засобів відбулися за протиправною і незаконною бездіяльністю Рівненської/Поліської митниці з метою отримання її посадовими особами неправомірної вигоди, вина замовника відсутня, погоджується на розстрочення та відтермінування сплати стороною 1 штрафу. Погашення/припинення зобов'язань стороною 1 за п. 1 Угоди може відбуватися частинами та наступним чином: перерахування грошових коштів на рахунок сторони 2, оплати рахунків третіх осіб за сторону 2, наданням стороні 2: послуг, поставки запчастин для транспортних засобів, пального, тощо протягом терміну дії Угоди, зазначеного п. 3 Угоди.

Згідно з пунктом 2 «Прикінцевих положень» Угоди остання набирає чинності з моменту її підписання та скріплення печатками сторін.

01.08.2021 між сторони підписані Зміни №1 до Угоди про розстрочення та відтермінування сплати штрафних санкцій від 10.08.2020, якими доповнено пункт 8 розділ Предмет угоди:

п.8. Сторона 1 додатково сплачує стороні 2 - 3% річних та інфляційні втрати з суми штрафу за п. 1 Угоди, що обраховуються за період з дня. Наступного за днем прийняття/згоди сторони 1 з претензією сторони 2, тобто виникнення у сторони 1 зобов'язання зі сплати штрафних санкцій і до дня повного розрахунку сторони 1 з стороною 2. Сторони погодили, що додаткові зобов'язання сторони 1 за абз. 1 цього пункту є відповідним способом захисту майнового права сторони 2 від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від сторони 1 за користування нею грошовими коштами, що підлягають сплаті стороні 2.

Як зазначає позивач, 04.01.2022 між Приватним підприємством «Транс Петроль» та Приватним підприємством «АЗС Онлайн» було укладено договір поставки дизельного палива №АЗС-2022/2, згідно з яким постачальник на умовах, визначених цим Договором, зобов'язується передати у власність (продати) покупцю паливо дизельне для автотранспортних засобів, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити Товар.

ПП «АЗС Онлайн» зазначає, що за Договором №АЗС-2022/2 від 04.01.2022 здійснило поставку партії дизельного пального ПП «Транс Петроль», пункт розвантаження автотранспортних засобів: Житомирська обл. м. Коростень (промислова база, частину якої орендує ПП «Транс Петроль» для розміщення та обслуговування автотранспортних засобів).

На дизельне пальне були виставлені рахунки на сплату №№ 189, 190 від 06 та 09 грудня 2022 року, та виписані видаткові накладні №№ 213, 215 від 06 та 09 грудня 2022 року та податкові накладні №№ 12, 13 від 06 та 09 грудня 2022 року, які були зареєстровані у ЄРПН.

За наслідками виконання зобов'язань за Договором на перевезення вантажів №AZC-01-06/19 від 01.04.2019 та Договором поставки дизельного палива №АЗС - 2022/2 від 04.01.2022, та Угод до цих Договорів, між ПП «Транс Петроль» та ПП «АЗС Онлайн» виникли зустрічні однорідні вимоги зі сплати грошових коштів.

09.12.2022 ПП «АЗС Онлайн» (далі - Сторона 1) та ПП «Транс Петроль» (далі - Сторона 2) склали акт №2 про припинення зобов'язань заліком на суму: 2 351 957 (два мільйона триста п'ятдесят одну тисячу дев'ятсот п'ятдесят сім) гривень 34 коп. (далі - Акт).

За здійсненням заліку Сторони визнали таке:

1) Сторона 1 має перед Стороною 2 непогашене грошове зобов'язання у сумі 1 567 200, 00 (один мільйон п'ятсот шістдесят сім тисяч двісті) гривень 00 коп. за Договором перевезення вантажів №AZC-01-06/19 від 01.04.2019 (пункт 1 Акту).

2) Сторона 1 має перед Стороною 2 непогашене грошове зобов'язання зі сплати 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на суму основного зобов'язання за п. 8 Угоди, яке за розрахунком становить: інфляційне збільшення за період з 15.06.2020 по 06.12.2022 = 668 253,81 грн, 3% річних за період з 15.06.2020 по 06.12.2022 - 25 691,80 грн (2020 рік); 90 811 73, грн (2021-2022 роки). Усього додаткове зобов'язання - 668 253,81 грн + 116 503,53 грн = 784 757,34 грн.

3) Сторона 2 має перед Стороною 1 непогашене зобов'язання зі сплаті грошових коштів за пальне, отримане по договору №А3С-2022/2 від 04.01.2022, укладеного Сторонами:

- видаткова накладна Сторони 1 №213 від 06 грудня 2022 у сумі 1 410 000,00 грн;

- видаткова накладна Сторони 1 №215 від 09 грудня 2022 у сумі 1 410 000,00 грн.

Усього: 2 820 000,00 (два мільйона вісімсот двадцять тисяч) гривень 00 коп. (пункт 3 Акту).

Сторони, керуючись приписами статті 601 Цивільного кодексу України, здійснюють зарахування зустрічних однорідних вимог за зобов'язаннями у сумі: 1 567 200 (один мільйон п'ятсот шістдесят сім тисяч двісті) гривень 00 коп./основне зобов'язання + 784 757 (сімсот вісімдесят чотири тисячі сімсот п'ятдесят сім) грн. 34 коп./додаткове зобов'язання, що загалом становить = 2 351 957 (два мільйона триста п'ятдесят одну тисячу дев'ятсот п'ятдесят сім) гривень 34 коп. (пункт 5 Акту).

У пункті 6 Акту погоджено, що зобов'язання, основне та додаткове Сторони 1 перед Стороною 2 за Угодою в сумі 2 351 957,34 грн є припиненим; зобов'язання Сторони 2 перед Стороною 1 зі сплати грошових коштів за пальне по договору №А3С - 2022/2 від 04.01.2022 у сумі: 2 351 957,34 грн є припиненим, тобто оплата за отримане пальне у цій сумі відбулась. Залишок у сумі 468 042 (чотириста шістдесят вісім тисяч сорок дві) грн 66 коп., за видатковою накладною №215 від 09.12.2022 підлягає сплаті Стороні 1 в порядку та терміни, обумовлені договором №А3С - 2022/2 від 04.01.2022.

При цьому позивач зазначає, що пальне, зобов'язання з розрахунку/сплати за яке ПП «Транс Петроль» стало підставою здійснення заліку зобов'язань по Акту, було придбано ПП «АЗС Онлайн» у ТОВ «ТИТАН+» за договором №15/01 від 15.07.2022 зі сплатою грошових коштів.

ПП «АЗС Онлайн» відповідно до рахунку ТОВ «ТИТАН+» №000488 від 05.12.2022 здійснило 05.12.2022 оплату за придбане ним пальне двома платежами: у сумі 2 600 000 (два мільйона шістсот тисяч) грн 00 коп. згідно платіжного доручення №1582 та у сумі 112 000 (сто дванадцять тисяч) грн 00 коп. згідно платіжного доручення №1583, усього 2 712 000 (два мільйона сімсот дванадцять тисяч) грн. 00 коп. на банківський рахунок останнього.

Обґрунтовуючи заявлений позов, ПП «АЗС Онлайн» зазначає, що через неправомірні дії/бездіяльність відповідача-1 внаслідок понаднормативного простою товару, ПП «АЗС Онлайн» зазнало збитків на загальну суму 2 006 187,19 грн, що становить розмір сплачених позивачем з вини Митниці штрафних санкцій за наднормативний простій Транспортних засобів перевізника, а саме:

1) простій ТЗ з партією товару кількістю 150 тонн за шістьма МД від 16.11.2019 №UA204040/2019/015319, №UA204040/2019/015320, №UA204040/2019/015321, №UA204040/2019/015322, №UA 204040/2019/015323, № UA204040/2019/015324:

- 712 800,00 грн (сума штрафних санкцій за договором, обрахованих за 594 дні понаднормативного строку розмитнення товару (6 транспортних засобів х за період простою 99 днів (з 17.12.2019 по 24.03.2020)) х 1 200,00 грн - розмір штрафної санкції за добу прострочення);

- 303 937,80 грн (інфляційні втрати за період з 15.06.2020 по 06.12.2022);

- 52 988,59 грн (3% річних за період з 15.06.2020 по 06.12.2022);

2) простій ТЗ з партією товару кількістю 100 тонн за чотирма МД: №UA204040/2019/015340, №UA204040/2019/015338, №UA204040/2019/015337, №UA204040/2019/015339:

- 624 000,00 грн (сума штрафних санкцій за договором, обрахованих за 520 днів понаднормативного строку розмитнення товару (4 транспортні засоби х за період простою 130 днів (з 16.11.2019 по 24.03.2020)) х 1 200,00 грн - розмір штрафної санкції за добу прострочення);

- 266 073,49 грн (інфляційні втрати за період з 15.06.2020 по 06.12.2022);

- 46 387,31 грн (3 % річних за період з 15.06.2020 по 06.12.2022).

Заперечуючи проти позову, відповідачі -1 та -2 зазначили, що 03-05.12.2019 року в межах досудового розслідування у кримінальному провадженні №32019180000000040 від 28.11.2019 слідчими ГУ ДФС у Рівненській області проведено обшуки в зоні митного контролю митного поста «Сарни» Рівненської митниці ДФС, за результатами яких вилучено як речові докази товари і транспортні засоби, у яких переміщувалися товари «олива мастильна технічна OP-400». Відповідачі зазначають, що транспортні засоби, внаслідок простою яких виникли збитки, не перебували у розпорядженні митних органів, не затримувалися (не вилучалися) митними органами, будь-які дії з ними вчинялися позивачем з дозволу судових та слідчих органів України, а отже відсутній причинно-наслідковий зв'язок між протиправною (на думку позивача) поведінкою боржника та збитками.

Також у провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа №910/5011/23 за позовом Приватного підприємства «АЗС Онлайн» до Рівненської митниці, Державної казначейської служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Управління державної казначейської служби України у м. Рівному Рівненської області про відшкодування шкоди 1 069 726,39 грн, за результатами розгляду якої рішенням Господарського суду міста Києва від 13.07.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 30 січня 2024 року у задоволенні позову відмовлено. Ухвалою Верховного Суду від 25 березня 2024 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Приватного підприємства «АЗС Онлайн» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2023 у справі №910/5011/23. Таким чином, відповідач-2 зазначав, що спір між цими ж сторонами з цим предметом та цими ж підставами був розглянутий та вирішений судом по суті, а отже, заявляючи позов у даній справі, яка фактично є тотожною справі №910/5011/23, позивач намагається переглянути остаточні рішення судів апеляційної та касаційної інстанції з того ж самого спору.

Щодо розрахунку шкоди завданої позивачу митними органами (простій з партією товару кількістю 100 тонн) від 16.11.2019 №UA204040/2019/015340, від 16.11.2019 №UA204040/2019/015338, від 16.11.2019 №UA204040/2019/015337, від 16.11.2019 №UA204040/2019/015339 відповідачі зазначали, що товар переміщувався за попередніми митними деклараціями типу «ІМ ЕЕ» під митним контролем від пункту ввезення на кордоні України до митниці призначення для завершення митного оформлення у відповідний режим та формою заявлення точних відомостей про товар є додаткова митна декларація типу ІМ 40 ДЕ, яку позивач в подальшому по МД №UA204040/2019/015340, № UA204040/2019/015338, №UA204040/2019/015337, від 16.11.2019 №UA204040/2019/015339 для завершення митного оформлення подав лише 23.03.2020, а отже митниця не відмовляла у оформленні товарів по вищевказаних МД, а відповідно відсутні підстави для нарахування штрафних санкцій. Крім того, відповідачем-1 заявлено про застосування строків позовної давності.

Також у матеріалах справи міститься відзив відповідача-3 на позовну заяву, в якому останній наголошує на відсутності правових підстав для стягнення збитків з Державного бюджету України, оскільки відповідальність за завдані позивачу збитки повинен нести митний орган, тобто Поліська митниця.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги позивача та відзивів відповідачів -1 та -2 на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін із таких підстав.

У силу приписів статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Стаття 22 Цивільного кодексу України визначає, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками у відповідності до частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Визначення поняття збитків наводяться також у частині 2 статті 224 Господарського кодексу України, відповідно до якої під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

У силу положень статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (частина 3 статті 22 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статті 1173, 1174 Цивільного кодексу України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов'язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов'язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов'язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.

Таким чином, необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою.

Причинний зв'язок як обов'язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, а отже, доведенню підлягає факт того, що його протиправні дії є причиною, а збитки - наслідком такої протиправної поведінки.

У разі відсутності хоча б одного з елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.01.2020 у справі №925/101/19).

За змістом статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі статтями 73, 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Виходячи з викладеного, позивач повинен належними, допустимими та достовірними доказами довести неправомірність дій державного органу/його посадової чи службової особи, факт спричинення такими діями збитків, обґрунтувати їх розмір, довести безпосередній причинний зв'язок між неправомірними діями та заподіянням збитків, що виражається в тому, що збитки мають виступати об'єктивним наслідком поведінки заподіювача збитків, і розмір їх відшкодування.

Так, позовні вимоги у даній справі обґрунтовані, зокрема, підтвердженою рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 03.06.2023 у справі №460/5936/20 протиправною бездіяльністю Поліської митниці Держмитслужби щодо несвоєчасного прийняття рішень про визначення коду товару, заявленого до митного контролю за митними деклараціями від 16.11.2019 №UA204040/2019/015319, від 16.11.2019 №UA204040/2019/015320, від 16.11.2019 №UA204040/2019/015321, від 16.11.2019 №UA204040/2019/015322, від 16.11.2019 №UA204040/2019/015323, від 16.11.2019 №UA204040/2019/015324, що спричинила збитки позивачу у вигляді сплати ним, як експедитором, штрафу перевізнику у відповідності до пункту 6.5. Договору на перевезення вантажів №AZC-01-06/19 від 01.04.2019 за понаднормативний простій транспортних засобів при здійснення митних процедур із товаром.

За приписами статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 03.06.2023 у справі №460/5936/20, яке набрало законної сили, не може бути поставлене під сумнів, а інші рішення, в тому числі й у даній справі, не можуть йому суперечити.

Порядок здійснення митних формальностей на митній території України визначено Митним кодексом України (у редакції, чинній на час виникнення між сторонами спірних правовідносин).

Згідно пунктів 23, 24 частини першої статті 4 Митного кодексу України, митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Відповідно до статті 7 Митного кодексу України встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.

Відповідно до частини першої статті 199 Митного кодексу України граничний строк перебування товарів, транспортних засобів комерційного призначення у пунктах пропуску через державний кордон України не може перевищувати 30 днів, а для автомобільного транспорту - п'ять днів з моменту прибуття у пункт пропуску через державний кордон України для здійснення митних процедур.

Згідно з положеннями статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Відповідно до статті 321 Митного кодексу України товари, транспортні засоби комерційного призначення перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно із заявленим митним режимом. У разі вивезення товарів, транспортних засобів комерційного призначення за межі митної території України митний контроль розпочинається з моменту пред'явлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення для митного оформлення та їх декларування в установленому цим Кодексом порядку. Граничний строк перебування товарів, транспортних засобів комерційного призначення під митним контролем до моменту поміщення цих товарів, транспортних засобів у відповідний митний режим не може перевищувати 180 календарних днів. Товари, транспортні засоби комерційного призначення, які перебувають під митним контролем і за якими власник або уповноважена ним особа не звернулися до закінчення граничного строку, встановленого цією статтею, набувають статусу таких, що зберігаються на складі органу доходів і зборів. Перебування товарів, транспортних засобів комерційного призначення під митним контролем закінчується: у разі вивезення за межі митної території України - після здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення та перетинання ними митного кордону України, за винятком митних режимів, які передбачають перебування під митним контролем протягом усього часу дії митного режиму.

Згідно з частиною другою статті 71 Митного кодексу України поміщення товарів в митний режим здійснюється шляхом їх декларування та виконання митних формальностей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 68 Митного кодексу України ведення УКТЗЕД здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну митну політику, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Ведення УКТЗЕД передбачає, зокрема, прийняття рішень відносно класифікації товарів та їх кодування.

Класифікація товарів для цілей митного оформлення здійснюється згідно з вимогами УКТЗЕД, що є товарною номенклатурою Митного тарифу України, затвердженого Законом України «Про Митний тариф України» від 19.09.2013 №584-VII, а саме з врахуванням Основних правил інтерпретації класифікації товарів, відповідних приміток до розділів та груп, текстового опису товарних позицій та тих характеристик товару, які є визначальними для класифікації.

Згідно з положеннями частини 1 статті 257 Митного кодексу України декларування товарів здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Учасниками спору не заперечувались наступні обставини, які встановлені в тому числі у рішенні Рівненського окружного адміністративного суду від 3 червня 2021 року у справі №460/5936/20, а саме.

16.11.2019 декларантом ПП «САРНИБРОК» подано до митного оформлення товар «Продукти, з вмістом 70 мас.% або більше нафти чи нафтопродуктів, одержаних з бітумінозних порід (мінералів), які є основними складовими частинами цих продуктів, що забезпечують необхідні змащувальні властивості: олива мастильна технічна ОР-400» за митними деклараціями типу ІМ40ДЕ №UА204040/2019/015319, №UА204040/2019/015320, №UА204040/2019/015321, №UА204040/2019/015322, №UА204040/2019/015323, №UА204040/2019/015324 (далі також - МД), і з метою перевірки характеристик товару необхідних для класифікації, та у зв'язку із виникненням складного питання класифікації товару, проведено відбір зразків Товару, та направлено на дослідження до експертного підрозділу ДПМЕ ДФС.

Відповідно до висновків Дніпропетровського відділу з питань експертизи та досліджень ДПМЕ ДФС України від 29.11.2019 №143008200-1746, №143008200-1747, №143008200-1749, №143008200-1749, №143008200-1750 та №143008200-1751, на Товар «продукти, з вмістом 70 мас.% або більше нафти чи нафтопродуктів, одержаних з бітумінозних порід (мінералів), які є основними складовими частинами цих продуктів, що забезпечують необхідні змащувальні властивості: олива мастильна технічна ОР-400 відповідає ТУ 20.2-002:2019. Торгівельна марка - немає даних. Виробник - SІА "D&Р", країна виробництва - ЕU, товар являє собою сумішевий продукт, який складається із важкої нафтової фракції - «газойль», з доданням масляної фракції переробки нафти та триацетину. Вміст нафтопродуктів більше 70% (96,0-96,2 +/-0,2 мас%), в якості основного складового. Вміст ароматичних вуглеводнів складає (14,6-15,0 +/-02) мас%. За температури 2500С випаровується (32,0-33,0+/-05%), за температури 3500С випаровується (81,0- 82,0 +/-05%). За фракційним складом проба відноситься до важких дистилятів, проте не відноситься до «газойлів». У складі проби дисульфіду молібдену не виявлено.

Проте, як вказував відповідач-1, Висновки не містили інформації про певні характеристики Товару, необхідні для його однозначної класифікації, а саме: не визначено колориметричну характеристику, кінематичну в'язкість за температури 500С, вміст сульфатної золи та числа омилення проби. Причиною не встановлення перерахованих показників вказано відсутність відповідного обладнання для проведення даних досліджень у Дніпропетровському відділі з питань експертизи та досліджень.

За результатами лабораторних досліджень підрозділу ДПМЕ ДФС в м. Київ (Висновки від 05.12.2019 №№142005701-0855 - 142005701-0860) встановлено, що товар «олива мастильна технічна ОР-400» наданий у вигляді оливоподібної рідини жовтого кольору є сумішшю неароматичних вуглеводнів (у тому числі парафінів) ароматичних вуглеводнів та триацетину. Визначений вміст суміші неароматичних та ароматичних вуглеводнів складає 95,7-95,8 мас.%, з яких вміст ароматичних вуглеводнів складає 14,6-14,8 мас.%.

На вимогу Відділу боротьби з корупцією та організованою злочинністю Служби безпеки України, Рівненською митницею ДФС надано зразки Товару «олива мастильна технічна ОР-400...» для проведення експертного дослідження у Волинському науково-дослідному експертно-криміналістичному центрі Міністерства внутрішніх справ України.

За результатами експертного дослідження (Висновок від 25.11.2019 №160), встановлено, що надані на дослідження зразки рідини жовтого кольору у п'яти скляних банках із наклеєними аркушами паперу з написом « АА4246МЕ АА7488ХО », « АА1571МІ АА7403ХО », « АА5826МЕ АА6506ХО », « АА4625НН АА6515ХО », « АА2091МН АА65ЮХО» (реєстраційні номери транспортних засобів) являють собою світлий нафтопродукт - дизельне пальне.

У зв'язку із складністю питання віднесення Товару «олива мастильне технічна ОР-4СЮ...» до відповідної товарної під категорії УКТ ЗЕД, направлено запит до Департаменту адміністрування митних платежів та митно-тарифного регулювання ДФС України «Про складний випадок класифікації товару» від 06.12.2019 №10546/34/17-70-19.

Держмитслужба листом від 27.12.2019 №16/16-02/7/1549 проінформувала Поліську митницю Держмитслужби про те, що зазначені у запиті Товари необхідно відносити до товарної позиції 2710, з врахуванням встановленого лабораторними дослідженнями характеристик товару.

Разом із тим, у період здійснення митними органами України заходів з перевірки правильності класифікації товару згідно з УКТЗЕД та встановлення повних характеристик Товарів ввезених на митну територію України, у період 03-05.12.2019 в межах досудового розслідування у кримінальному провадженні №32019180000000040 від 28.11.2019 слідчими ГУ ДФС у Рівненській області проведено обшуки в зоні митного контролю митного поста «Сарни» Рівненської митниці ДФС, за результатами яких вилучено, як речові докази, Товари і Транспортні засоби у яких переміщувалися Товари «олива мастильна технічна ОР-400...».

Також, у зв'язку зі здійсненням досудового розслідування у кримінальному провадженні №32019180000000040 від 28.11.2019 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 204, ч. 1 ст. 366 КК України, ухвалою Рівненського міського суду від 17.12.2019 у справі №569/21958/19 (1-кс/569/52/20) накладено арешт на Транспортні засоби з напівпричепами: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , НОМЕР_8 , НОМЕР_9 , НОМЕР_10 та Товари подані до митного оформлення за митними деклараціями: №UА204040/2019/015319, №UА204040/2019/015320, №UА204040/2019/015321, №UА204040/2019/015322, №UА204040/2019/015323, №UА204040/2019/015324, №UА204040/2019/016136, №UА204040/2019/016139, №UА204040/2019/016141, №UА204040/2019/016142.

У зв'язку з вищевикладеним Поліською митницею Держмитслужби направлено лист старшому слідчому з ОВС 2-го ВРКП СУФР ГУ ДФС у Рівненській області (вих. № 7.13-56/6-35/216 від 11.01.2020), щодо надання інформації про хід проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №32019180000000040 від 28.11.2019 та прийнятими у цій справі рішеннями, та чи можливе виконання будь-яких митних формальностей співробітниками митниці з Товарами, що знаходяться під митним контролем, на які накладений арешт ухвалою Рівненського міського суду від 17.12.2019 №1-кс/569/9560/19.

У відповідь Головне управління ДФС у Рівненській області (вих. № 146/9/17-00-23-02 від 17.01.2020) проінформувало Поліську митницю про те, що ухвалою Рівненського міського суду №569/21958/19 (1-кс/569/52/20) від 15.01.2020 скасовано арешт на транспортні засоби з рідиною невідомого походження та повідомлено про передачу даного майна на відповідальне зберігання директору ПП «АЗС Онлайн» Тиць Ю.В.

Листом від 23.01.2020 №202/9/37-00-23-02 Головне управління ДФС у Рівненській області надано Поліській митниці копію письмової розписки про передачу даного майна на відповідальне зберігання директору ПП «АЗС Онлайн» Тиць Ю.В .

Як зазначив позивач у позові і що не заперечувалось відповідачем-1, старшим слідчим з ОВС 2-го ВРКП СУФР ГУ ДФС у Рівненській області повідомлено, що з метою встановлення точного виду ввезеного Товару, відповідно до вимог статей 242, 243 КПК України, по відібраних зразках рідини, які знаходяться в причепах цистернах, митне оформлення яких не завершено по вищезазначеним митним деклараціям, призначено ряд експертиз в межах кримінального провадження від 28.11.2019 № 32019180000000040, і станом на 25.02.2020 висновки про лабораторні дослідження саме до Поліської митниці - не надходили.

З метою встановлення правового статусу Товару «олива мастильна технічна ОР-400...» Поліською митницею Держмитслужби направлено листи до ГУ ДФС у Рівненській області (від 27.02.2020 №7.13-1/15-3/8.16-35/1637, від 28.02.2020 №7.13-1/15-3/8.16-15/1688) щодо надання інформації про правовий статус Товарів, та чи є речовими доказами вищезазначені товари в межах кримінального провадження №32019180000000040.

У відповідь старшим слідчим з ОВС 2-го ВРКП СУФР ГУ ДФС у Рівненській області листом від 04.03.2020 №543/9/17-00-23-02, проінформовано Поліську митницю Держмитслужби про те, що транспортні засоби з напівпричепами-цистернами з рідиною невідомого походження визнано речовими доказами та приєднано до матеріалів кримінального провадження №32019180000000040.

Листом СУФР ГУ ДФС у Рівненській області 13.03.2020 № 2856/6-35 повідомлено митницю, що експертизу зразків вищезазначеного Товару, який перебуває на дослідженні в Київському НДІСЕ, станом на 10.03.2020 не проведено, і, зважаючи на завантаженість експертів та в межах технічних можливостей, експертиза буде виконана в порядку черговості у найкоротші терміни.

Разом із тим, слідчим надано Поліській митниці Держмитслужби копії протоколів випробувань Товару «паливно-мастильні матеріали».

У висновках протоколів випробувань від 03.01.2020 №06/01-2020/К, від 03.01.2020 №02/01-2020, від 03.01.2020 №05/01-2020, від 03.01.2020 №04/01- 2020, від 03.01.2020 №08/01-2020, від 03.01.2020 №09/01-2020 зазначено, що за визначеними показниками представлені зразки паливо мастильних матеріалів не відповідають вимогам Технічного регламенту щодо вимог до автомобільних бензинів, дизельного, суднових та котельних палив, затвердженого Постановою КМУ від 01 серпня 2013 № 927, додаток 3 та ДСТУ 7688:2015 «Паливо дизельне ЄВРО. Технічні умови».

Враховуючи вищевикладене, із урахуванням характеристик Товару, зазначених у Висновках Дніпропетровського відділу з питань експертизи та досліджень ДПМЕ ДФС України від 29.11.2019 за №№ 143008200-1746, 143008200-1747, 143008200-1749, 143008200-1749, 143008200-1750 та 143008200-1751, Висновках ДПМЕ ДФС (м. Київ) від 05.12.2019 №№ 142005701-0855 - 142005701-0860 та Протоколах випробувань від 03.01.2020 № 06/01-2020/К, від 03.01.2020 №02/01-2020, від 03.01.2020 №05/01- 2020, від 03.01.2020 № 04/01-2020, від 03.01.2020 № 08/01-2020, від 03.01.2020 № 09/01-2020, відділом кодування, класифікації товарів та здійснення заходів митно-тарифного регулювання УКМВКПТ та ПН Поліської митниці Держмитслужби прийняті рішення про визначення коду Товару «олива мастильна технічна ОР-400...» згідно з УКТЗЕД від 20.03.2020 № КТ-UА204000- 0018-2020, від 20.03.2020 № КТ-UА204000-0019-2020, від 20.03.2020 № КТ-UА204000-0020-2020, від 20.03.2020 № КТ-UА204000-0021-2020, від 20.03.2020 № КТ-UА204000-0022-2020, від 20.03.2020 № КТ-UА204000-0023-2020 в товарній категорії 2710199900 згідно з УКТЗЕД.

24.03.2020 відділом митного оформлення № 1 митного поста «Сарни» Поліської митниці Держмитслужби здійснено митне оформлення вантажу «олива мастильна технічна ОР-400» за поданими декларантом ПП «АЗС ОНЛАЙН» митними деклараціями типу ІМ40ДЕ: №UА204060/2020/004652, №UА204060/2020/004653, №UА204060/2020/004654, №UА204060/2020/004655, №UА204060/2020/004656, №UА204060/2020/004657, №UА204060/2020/004658, №UА204060/2020/004659, №UА204060/2020/004660, №UА204060/2020/004661.

Окрім наведених обставин, встановлених у тому числі в рішенні Рівненського окружного адміністративного суду від 3 червня 2021 року у справі №460/5936/20, судом встановлено, що Приватне підприємство «АЗС Онлайн» зверталось до господарського суду з позовом до Рівненської митниці Державної митної служби України та Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди 1 069 726,39 грн.

Позивач посилався на те, що через неправомірні дії/бездіяльність Рівненської митниці Державної митної служби України внаслідок понаднормативного простою Товару ПП «АЗС Онлайн» зазнало збитків на загальну суму 1 069 726,39 грн, з яких 712 800,00 грн (сума штрафних санкцій за договором, обрахованих за 594 дні понаднормативного строку розмитнення товару (6 транспортних засобів х за період простою 99 днів (з 17.12.2019 по 24.03.2020)) х 1200,00 грн - розмір штрафної санкції за добу прострочення), 303 937,80 грн (інфляційне збільшення за період з 15.06.2020 по 06.12.2022), 52 988,59 грн (3 % річних за період з 15.06.2020 по 06.12.2022).

Отже, як вірно наголосив місцевий господарський суд, як у даній справі, так і у справі №910/5011/23, в частині вимог про стягнення збитків у розмірі 1 069 726,39 грн у зв'язку з простоєм ТЗ з партією товару кількістю 150 тонн за шістьма МД від 16.11.2019 №UA204040/2019/015319, №UA204040/2019/015320, №UA204040/2019/015321, №UA204040/2019/015322, №UA 204040/2019/015323, №UA204040/2019/015324, позивач зазначав одні й ті самі підстави позову, проте до різних відповідачів.

Судом встановлено, що рішенням Господарського суду міста Києва від 13.07.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 30 січня 2024 року у справі №910/5011/23, у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Верховного Суду від 25 березня 2024 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Приватного підприємства «АЗС Онлайн» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2023 у справі №910/5011/23.

При цьому рішенням Господарського суду міста Києва від 13.07.2023 у справі №910/5011/23 встановлено таке:

- у рішенні Рівненського окружного адміністративного суду від 3 червня 2021 року у справі №460/5936/20, яке набрало законної сили, встановлений факт перевищення строків проведення митних формальностей за Товаром. Але, у вказаному рішенні визнано бездіяльність Поліської митниці Держмитслужби, а не відповідача-1 (Рівненської митниці Державної митної служби України);

- разом з тим, позивачем не враховано у Розрахунку, що Транспортні засоби були вилучені у період з 03-05.12.2019 слідчим ГУ ДФС у Рівненській області під час проведення обшуків. А 17.12.2019 ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області у справі № 1-кс/569/9560/19 накладено арешт на ТЗ та Товар;

- таким чином, ні Транспортні засоби з напівпричепами: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , НОМЕР_8 , НОМЕР_9 , НОМЕР_10 , ні Товари, які у них знаходилися, в цей час не перебували у розпорядженні митних органів та митні органи не мали повноважень щодо прийняття рішень відносно цих Товарів та Транспортних засобів;

- таким чином, протягом строку простою автомобілів 99 календарних днів (з 17.12.2019 по 24.03.2020) Транспортні засоби не перебували у розпорядженні митних органів і будь-які дії з ними вчинялися з дозволу судових та слідчих органів України;

- на момент виникнення правовідносин між сторонами договору перевезення не було передбачено нарахування інфляційного збільшення та 3% річних, а доповнення були внесені через 14 місяців після визнання Претензії та узгодження суми боргу сторонами, а саме, 01.08.2021 року шляхом укладання змін № 1 до Угоди, після набрання чинності рішенням у справі №460/5936/20;

- у даному випадку саме ПП «АЗС ОНЛАЙН» прострочило виконання зобов'язання перед кредитором ПП «ТРАНС ПЕТРОЛЬ» на 905 днів і повинно нести відповідальність за свої дії.

Залишаючи без змін означене рішення, Північний апеляційний господарський суд у своїй постанові від 30.01.2024 у справі №910/5011/23 зазначив таке:

- з урахуванням наведеного, враховуючи ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції зазначає, що дійсно, в рішенні Рівненського окружного адміністративного суду від 03.06.2021 у справі №460/5936/20, яке набрало законної сили, встановлено факт перевищення строків проведення митних формальностей за Товаром, проте, встановлено, що відповідні факти бездіяльності допущені Поліською митницею Держмитслужби, а не особою, визначеною позивачем як такою, що повинна відповідати за позовом - відповідачем-1 - Рівненською митницею Державної митної служби України;

- таким чином, суд апеляційної інстанції погодився з правомірними висновками суду першої інстанції про те, що факти бездіяльності допущені Поліською митницею Держмитслужби, а не особою, визначеною позивачем як такою, що повинна відповідати за позовом - відповідачем-1 - Рівненською митницею Державної митної служби України, що є підставою для відмови у позові до відповідача -1, за наведених підстав. Аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, і що не було спростовано скаржником в апеляційній скарзі;

- обґрунтовуючи розмір завданих збитків, позивач посилався на те, що ним визначено збитки завдані бездіяльністю митниці у розмірі 712 800 грн (99 днів простою (з 17.12.2019 по 24.03.2020) х 6 ТЗ х 1200 грн за добу). В свою чергу, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, з висновками якого погоджується і суд апеляційної інстанції, що позивачем при здійсненні відповідного розрахунку не враховано, що Транспортні засоби були вилучені у період з 03-05.12.2019 слідчим ГУ ДФС у Рівненській області під час проведення обшуків, а 17.12.2019 ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області у справі №1-кс/569/9560/19 накладено арешт на транспортні засоби та товар відповідно до ч. 1 ст. 170 Кримінального процесуального кодексу України. Таким чином, протягом строку простою автомобілів 99 календарних днів (з 17.12.2019 по 24.03.2020) Транспортні засоби не перебували у розпорядженні митних органів і будь-які дії з ними вчинялися з дозволу судових та слідчих органів України, а тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відсутні підстави для відшкодування заявлених позивачем до стягнення збитків державою в особі визначених позивачем відповідачів, за наведених позивачем доводів та обґрунтувань;

- в свою чергу, як обґрунтовано встановив суд першої інстанції, і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, на момент виникнення правовідносин між сторонами договору перевезення не було передбачено нарахування інфляційного збільшення та 3% річних, а доповнення були внесені через 14 місяців після визнання Претензії та узгодження суми боргу сторонами, а саме, 01.08.2021 шляхом укладання змін №1 до Угоди, після набрання чинності рішенням у справі № 460/5936/20;

- крім того, відповідні обов'язки з відшкодування зокрема і 303 937,80 грн (інфляційне збільшення за період з 15.06.2020 по 06.12.2022), 52 988,59 грн (3% річних за період з 15.06.2020 по 06.12.2022) виникли саме у позивача перед іншою юридичною особою, з якою у позивач існують певні господарські правовідносини на підставі укладених правочинів, і відповідно, в силу приписів ч. 1 ст. 220 Господарського кодексу України, саме позивач, як особа, яка прострочила виконання таких зобов'язань, відповідає перед кредитором за збитки, завдані простроченням, і за неможливість виконання, що випадково виникла після прострочення, а отже, обумовлені законом підстави для визначення нарахованих позивачем до стягнення показників 303 937,80 грн (інфляційне збільшення за період з 15.06.2020 по 06.12.2022), 52 988,59 грн (3% річних за період з 15.06.2020 по 06.12.2022), саме як збитків - відсутні, адже вказані показники не є такими як за своєю правовою природою, так і відсутні підстави для їх покладення на державу в особі визначених позивачем відповідачів, саме як збитків.

Як уже зазначалося, частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У постанові Верховного Суду від 19.12.2019 у справі №520/11429/17 викладено висновок про те, що преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і означається його суб'єктивними і об'єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини. Преюдиційні обставини є обов'язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені неправильно. Таким чином, законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №910/11287/16.

У постанові Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №910/6356/19 викладено висновок про те, що преюдиційність - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає у неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Правило про преюдицію спрямовано не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження та оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було би не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17.08.2023 у справі №910/4316/22, від 16.05.2023 у справі №910/17367/20, від 29.06.2021 у справі №910/11287/16.

Відповідно до частини 7 статті 75 Господарського процесуального кодексу України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для господарського суду.

Згідно з пунктом 138 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

Колегія суддів зауважує, що у пункті 7.10. постанови від 01.09.2020 у справі №907/29/19 Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що обставини, які підлягають встановленню судом у справі, - це юридичні факти, тобто життєві обставини (дії, події), з якими правом пов'язується виникнення юридичних наслідків. Натомість правова оцінка - це висновок щодо застосування права за певних життєвих обставин. Правова оцінка може полягати, зокрема, у висновках, зроблених у зв'язку з установленими судом життєвими обставинами, про те, чи виникли юридичні наслідки та які саме, чи порушене право особи, чи виконане зобов'язання належним чином відповідно до закону та договору, чи певна поведінка є правомірною або неправомірною, чи додержано стороною вимог закону тощо.

Враховуючи наведені положення та судову практику, колегія суддів доходить висновку, що преюдиціальними для даної справи є встановлені у межах справи №910/5011/23 обставини стосовно того, що, по-перше, ПП «АЗС Онлайн» невірно визначено особу, до якої у справі №910/5011/23 пред'явлено позов, оскільки бездіяльність допущена Поліською митницею Держмитслужби, а не особою, визначеною позивачем як такою, що повинна відповідати за позовом - відповідачем-1 - Рівненською митницею Державної митної служби України, а по-друге, що відсутні усі визначені приписами статті 1173 Цивільного кодексу України елементи цивільного правопорушення для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди, оскільки протягом строку простою автомобілів 99 календарних днів (з 17.12.2019 по 24.03.2020) Транспортні засоби не перебували у розпорядженні митних органів і будь-які дії з ними вчинялися з дозволу судових та слідчих органів України.

Отже, звернення позивача до суду з позовом до суду в даній справі та визначення позивачем як такою, що повинна відповідати за позовом - Поліську митницю Держмитслужби, не нівелює встановлених у справі №910/5011/23 обставин того, що протягом строку простою автомобілів 99 календарних днів (з 17.12.2019 по 24.03.2020) транспортні засоби не перебували у розпорядженні митних органів і будь-які дії з ними вчинялися з дозволу судових та слідчих органів України.

Посилання скаржника на нетотожність складу учасників справи №910/11654/24 та учасників у межах справи №910/5011/23 як на обставину, що свідчить про неможливість врахуванням судом при вирішенні даного спору встановлених у межах справи №910/5011/23 обставин як преюдиціальних не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги, оскільки ключовим у даному випадку є те, що в обох справах позивачем є ПП «АЗС Онлайн» й саме стосовно нього встановлені відповідні обставини, а як Рівненська митниця у справі №910/5011/23, так і Поліська митниця у даній справі посилаються на відсутність у них обов'язку відшкодовувати збитки позивачу з огляду на те, що транспортні засоби не перебували у розпорядженні митних органів у заявлений позивачем період.

Крім того, у даному контексті суд враховує, що відповідно до пунктів 33, 34 рішення Європейського суду з прав людини від 19.02.2009 у справі «Христов проти України» одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів. Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі.

Також суд відхиляє доводи скаржника стосовно того, що насправді обставини, на які посилаються відповідачі -1 та -2 і суд в оскаржуваному рішенні як на преюдиціальні, не мають преюдиціального значення, а є лише правовою оцінкою судом таких обставин.

Так, як уже зазначалося, преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення.

Як вбачається зі змісту судових рішень у справі №910/5011/23, суди, з огляду на заявлені предмет позову про стягнення збитків та його підстави (неправомірність дій митниці), у межах предмету доказування у мотивувальних частинах вдалися саме до дослідження й встановлення наявності чи відсутності в цілому підстав для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди й за наслідками такого дослідження встановили, що протягом строку простою автомобілів 99 календарних днів (з 17.12.2019 по 24.03.2020) Транспортні засоби не перебували у розпорядженні митних органів і будь-які дії з ними вчинялися з дозволу судових та слідчих органів України, як наслідок, відсутні підстави для відшкодування заявлених позивачем до стягнення збитків державою в особі визначених позивачем відповідачів за наведених позивачем доводів та обґрунтувань, які є ідентичними висловленим позивачем у справі №910/11651/24.

З огляду на наведене у сукупності, колегія суддів не може взяти до уваги доводи скаржника про порушення місцевим господарськими судом норм процесуального законодавства, а саме положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення збитків у розмірі 1 069 726,39 грн у зв'язку з простоєм ТЗ з партією товару кількістю 150 тонн за шістьма МД від 16.11.2019 №UA204040/2019/015319, №UA204040/2019/015320, №UA204040/2019/015321, №UA204040/2019/015322, №UA204040/2019/015323, №UA204040/2019/015324 задоволенню не підлягають, висновки суду першої інстанції з приводу чого є правильними.

Щодо вимог позивача про стягнення збитків у розмірі 936 460,80 грн у зв'язку з простоєм ТЗ з партією товару кількістю 100 тонн за чотирма МД: №UA204040/2019/015340, №UA204040/2019/015338, №UA204040/2019/015337, №UA204040/2019/015339, то суд апеляційної інстанції також погоджується з висновками місцевого господарського суду про відмову в їх задоволенні та з цього приводу зазначає таке.

Обґрунтовуючи розмір завданих збитків, позивач посилався на те, що ним визначено збитки, завдані бездіяльністю митниці, у розмірі 624 000,00 грн (130 днів простою (з 16.11.2019 по 24.03.2020) х 5 ТЗ х 1 200 грн за добу).

Відповідно до частини 1 статті 170 Кримінального процесуального кодексу України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном.

Позивачем при здійсненні зазначеного розрахунку не враховано, що Транспортні засоби були вилучені у період з 03-05.12.2019 слідчим ГУ ДФС у Рівненській області під час проведення обшуків, а 17.12.2019 ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області у справі №1-кс/569/9560/19 накладено арешт на транспортні засоби та товар відповідно до ч. 1 ст. 170 Кримінального процесуального кодексу України, а отже ні транспортні засоби з напівпричепами, ні товари, які у них знаходилися в цей час, не перебували у розпорядженні митних органів та митні органи не мали повноважень щодо прийняття рішень відносно цих товарів та транспортних засобів.

Таким чином, протягом строку простою автомобілів транспортні засоби не перебували у розпорядженні митних органів і будь-які дії з ними вчинялися з дозволу судових та слідчих органів України, а тому, за наведених позивачем доводів та обґрунтувань, відсутні підстави для відшкодування заявлених позивачем до стягнення збитків державою в особі визначених позивачем відповідачів, оскільки не доведено причинно-наслідкового зв'язку між збитками, про понесення яких стверджує позивач, та протиправною бездіяльністю відповідача-1 у визначеному позивачем періоді.

Крім того, як вірно наголосив суд першої інстанції, на відміну від обставин за шістьма МД від 16.11.2019 №UA204040/2019/015319, №UA204040/2019/015320, №UA204040/2019/015321, №UA204040/2019/015322, №UA204040/2019/015323, №UA204040/2019/015324, за якими позивач звертався до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправною бездіяльності, яка полягає у несвоєчасному прийнятті рішень №KT-UA204040-0018-2020, №KT-UA204040-0019-2020, №KT-UA204040-0020-2020, №KT-UA204040-0021-2020, №KT-UA204040-0022-2020, №KT-UA204040-0023-2020 від 20.03.2020 про визначення коду УКТ ЗЕД товару "олива мастильна (технічна) «ОР-400», заявленого до митного контролю за митними деклараціями №UA204040/2019/015319, №UA204040/2019/015320, №UA204040/2019/015321, №UA204040/2019/015322, №UA204040/2019/015323, №UA204040/2019/015324 від 16.11.2019, за митними деклараціями №UA204040/2019/015340, №UA204040/2019/015338, №UA204040/2019/015337, №UA204040/2019/015339 позивач не звертався до суду з позовом про визнання протиправною бездіяльності, яка полягає у несвоєчасному прийнятті рішень за означеними МД.

Також у склад збитків позивачем включено 266 073,49 грн (інфляційне збільшення за період з 15.06.2020 по 06.12.2022), 46 387,31 грн (3 % річних за період з 15.06.2020 по 06.12.2022), які нараховані на підставі пункту 8 Угоди про розстрочення та відтермінування сплати штрафних санкцій від 10.08.2020 за період з 15.06.2020 по 06.12.2022 (в редакції змін №1 до Угоди від 01.08.2021).

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У силу приписів частини 1 статті 220 Господарського кодексу України боржник, який прострочив виконання господарського зобов'язання, відповідає перед кредитором за збитки, завдані простроченням, і за неможливість виконання, що випадково виникла після прострочення.

Частиною 5 статті 225 Господарського кодексу України встановлено, що сторони господарського зобов'язання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок.

Однак, як вірно зазначив суд першої інстанції, на момент виникнення правовідносин між сторонами Договору перевезення не було передбачено нарахування інфляційного збільшення та 3% річних, а доповнення були внесені через 14 місяців після визнання Претензії та узгодження суми боргу сторонами, а саме 01.08.2021 шляхом укладання змін №1 до Угоди.

При цьому, відповідні обов'язки з відшкодування 3% річних та інфляційних втрат виникли саме у позивача перед іншою юридичною особою, з якою у позивач існують певні господарські правовідносини на підставі укладених правочинів, і відповідно, в силу приписів частини 1 статті 220 Господарського кодексу України, саме позивач, як особа, яка прострочила виконання таких зобов'язань, відповідає перед кредитором за збитки, завдані простроченням, і за неможливість виконання, що випадково виникла після прострочення, а отже, обумовлені законом підстави для визначення нарахованих позивачем до стягнення інфляційних втрат та 3% річних, саме як збитків - відсутні, адже вказані показники не є такими як за своєю правовою природою, так і відсутні підстави для їх покладення на державу в особі визначених позивачем відповідачів, саме як збитків.

З огляду на встановлені судом обставини відсутні також підстави для стягнення з відповідачів збитків у розмірі 936 460,80 грн у зв'язку з простоєм ТЗ з партією товару кількістю 100 тонн за чотирма МД: №UA204040/2019/015340, №UA204040/2019/015338, №UA204040/2019/015337, №UA204040/2019/015339.

Поруч із встановленим вище, колегія суддів вважає також за необхідне звернути увагу на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 18.03.2025 у справі №910/11334/23 за позовом Приватного підприємства «АЗС Онлайн» до Київської митниці та Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої неправомірними діями державного митного органу.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що позовні вимоги у справі №910/11334/23 були обґрунтовані тим, що митне оформлення товару на етапі його класифікації (визначення коду товару) було зупинене, а транспортні засоби з придбаним позивачем товаром розміщені в зоні митного посту. Надалі рішення відповідача-1 про визначення коду товару визнані протиправними та скасовані в судовому порядку. Внаслідок неправомірних дій відповідача-1 позивачу завдано шкоди на суму 7 944 000 грн - розмір сплачених ним штрафних санкцій на користь Приватного підприємства «ТРАНС ПЕТРОЛЬ» унаслідок понаднормового простою транспортних засобів перевізника за загальний період з 20 листопада 2020 року до 24 лютого 2022 року.

У постанові Верховного Суду від 18.03.2025 у справі №910/11334/23 зазначено таке:

- …однією з умов притягнення до відповідальності за статтями 1173, 1174 Цивільного кодексу України є наявність шкоди. Лише за фактом завдання шкоди виникають підстави покласти цивільну відповідальність на державу, Автономну Республіку Крим чи орган місцевого самоврядування (пункт 77);

- отже, в цій справі суди насамперед мали з'ясувати, чи був загалом зобов'язаний позивач сплатити перевізнику спірну суму грошових коштів, зважаючи, зокрема, на правову природу відповідальності (санкції), встановленої умовами Договору (пункт 78);

- у постанові від 15.11.2024 у справі №904/1553/23 Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду наголосив, що в разі узгодження сторонами санкції у вигляді штрафу та закріплення її в договорі суд не має вдаватися до її перекваліфікації за відсутності ознак зловживання свободою договору чи прямої законодавчої заборони. Перекваліфікація судом платежу на випадок невиконання, який сторони дійсно чітко та недвозначно позначили в договорі як штраф, на збитки, заздалегідь визначені збитки (і навпаки) не може вважатися припустимим (пункт 82);

- неустойка має подвійну правову природу - є одночасно способом забезпечення виконання зобов'язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов'язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання боржником (постанова Верховного Суду від 18.01.2024 у справі №914/2994/22) (пункт 83);

- таким чином, сплата неустойки (зокрема, штрафу) є формою (мірою) цивільно-правової відповідальності, що застосовується до сторони, яка не виконала / неналежним чином виконала свої договірні зобов'язання (пункт 84);

- виходячи зі змісту Договору, умови якого були досліджені судами попередніх інстанцій, сторони не виокремили в ньому застережень, згідно з якими відповідальність у вигляді сплати неустойки могла б наставати, у тому числі, за відсутності вини Позивача (експедитора). Вказівка на те, що простої мають відбутися не з вини перевізника, вочевидь, не виключає потребу встановлення вини Позивача (пункт 86);

- оскільки умовою притягнення до відповідальності за статтями 1173, 1174 ЦК України є наявність шкоди, факт і розмір якої Позивач безпосередньо пов'язує зі сплатою неустойки, у цій справі підлягало встановленню, чи існували підстави для перерахування грошових коштів на користь Приватного підприємства «Транс Петроль» як штрафних санкцій (пункт 90);

- від відповіді на вказане питання залежить, чи обґрунтовано Позивач поніс відповідні витрати, чи були такі витрати неминучими, зокрема, чи існувала вина Позивача як умова для сплати неустойки (пункт 91);

- покладення на державу обов'язку з відшкодування шкоди, завданої фізичній або юридичній особі внаслідок втрат, які a priori не мали бути понесені такою особою (за відсутності першопричини - causa prima), не може вважатися законним;

- без елементу вини Позивача неможливо встановити склад цивільного правопорушення, що також логічно виключає його відповідальність перед іншою стороною Договору у виді сплати неустойки.

- функціональне призначення неустойки, зокрема, полягає у стимулюванні боржника належним чином виконати свої договірні зобов'язання. Водночас умова, передбачена пунктом 6.5 Договору, змістовно не є такою, що стимулює Позивача до виконання конкретного(их) обов'язку(ів); пов'язується з фактом простою транспортного засобу при здійсненні митних процедур у режимі експорту, імпорту (випуску з-під митного контролю), який, однак, може виникнути незалежно від виконання / невиконання своїх обов'язків Позивачем (пункт 98);

- платіж на користь Приватного підприємства «Транс Петроль» не може бути кваліфікований як збитки, оскільки ці кошти, визначені сторонами в Договорі як неустойка, a priori не підлягали сплаті Позивачем (пункти 90-97 цієї постанови). Сплата неустойки, попри відсутність у Позивача вказаного обов'язку, спростовує факт завдання йому шкоди (пункт 100).

Відповідно до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Колегія суддів зазначає, що умовами пункту 6.5. Договору, аналогічно як і умовами пункту 6.5. Договору, який досліджувався у межах справи №910/11334/23, передбачено, що експедитор за понаднормативні простої транспортного засобу при здійсненні митних процедур у режимі експорту, імпорту (випуску з-під митного контролю), якщо ці простої сталися не з вини перевізника, сплачує перевізнику штрафні санкції / штраф із розрахунку 1 200 грн за одну добу понаднормативного простою одного транспортного засобу.

Цивільно-правова відповідальність у вигляді неустойки застосовується за наявності вини особи, яка порушила зобов'язання (стаття 614 ЦК України).

Однак, Приватне підприємство «Транс Петроль» і позивач, підписуючи Угоду про розстрочення та відтермінування сплати штрафних санкцій від 10.08.2020, погодилися з тим, що понаднормативні простої транспортних засобів відбулися за протиправною і незаконною бездіяльністю Рівненської/Поліської митниці з метою отримання її посадовими особами неправомірної вигоди, вина замовника відсутня.

Отже, оскільки Приватне підприємство «Транс Петроль» і позивач визнали відсутність вини експедитора у простої, сплата неустойки ПП «Транс Петроль» (шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог) за обставинами цієї справи відбулася без достатніх правових підстав та складу цивільного правопорушення.

Таким чином, враховуючи зазначені обставини, а також те, що згідно з висновками Верховного Суду, наведеними у постанові від 18.03.2025 у справі №910/11334/23, платіж на користь Приватного підприємства «Транс Петроль» не може бути кваліфікований як збитки, оскільки ці кошти, визначені сторонами в Договорі як неустойка, a priori не підлягали сплаті позивачем (пункти 90-97 цієї постанови), колегія суддів, окрім встановлених місцевим господарським судом підстав для відмови у задоволенні позову, також враховує і ці обставини, які є самостійною підставою для відмови в позові з огляду на відсутність усіх елементів складу цивільного правопорушення, які підлягають доказуванню у спорах про відшкодування державою шкоди, завданої органом державної влади, його посадовою чи службовою особою.

Стосовно заперечень скаржника проти врахування судом у даній справі правових висновків, наведених у постанові від 18.03.2025 у справі №910/11334/23, з огляду на висновки Верховного Суду, наведені у постанові від 07.02.2018 у справі №910/49/17, колегія суддів зазначає, що правовідносини, які склалися між сторонами у справі №910/49/17, не є подібними до даних.

Так, спір у справі №910/49/17 безпосередньо стосувався стягнення неустойки з замовника на користь перевізника за Договором-заявкою на надання транспортно-експедиційних послуг при перевезеннях вантажів у міжнародному автомобільному сполученні від 29.08.2016, у той час як у даній справі предметом позову є стягнення збитків експедитором з митниці й правові висновки у справі №910/11334/23 зроблені судом саме з урахуванням правової природи збитків.

З урахуванням наведеного у сукупності, колегія суддів вважає, що позовні вимоги Приватного підприємства «АЗС Онлайн» у даній справі задоволенню не підлягають, а доводи апеляційної скарги позивача є необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Усі інші доводи та міркування скаржника, окрім зазначених у мотивувальній частині постанови, взяті судом до уваги, однак не спростовують наведених висновків суду про відсутність підстав для задоволення позову.

При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі «Серявін проти України» від 10 лютого 2010 року, пункт 58).

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Доводи апеляційної скарги Приватного підприємства «АЗС Онлайн» не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову в даній справі.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене вище, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі обґрунтованим, прийнятим з додержанням норм матеріального та процесуального права та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Приватного підприємства «АЗС Онлайн» є необґрунтованою та задоволенню не підлягає з підстав, наведених у мотивувальній частині постанови.

Порушень норм процесуального права, які могли бути підставою для скасування або зміни оскарженого рішення у відповідності до норм статті 277 Господарського процесуального кодексу України, судом апеляційної інстанції не виявлено.

Судові витрати за подання зазначеної апеляційної скарги згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «АЗС онлайн» на рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2025 у справі №910/11651/24 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2025 у справі №910/11651/24 залишити без змін.

Матеріали справи №910/11651/24 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 11.12.2025 після виходу головуючого судді Михальської Ю.Б. та судді Тищенко А.І. з відпустки.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді А.І. Тищенко

А.О. Мальченко