вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"10" грудня 2025 р. Справа№ 910/6223/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Михальської Ю.Б.
суддів: Тищенко А.І.
Мальченко А.О.
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестбудгаличина»
на рішення Господарського суду міста Києва від 28.07.2025
у справі №910/6223/25 (суддя Блажівська О.Є.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Акрон Сервіс»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестбудгаличина»
про стягнення 54 000 грн 00 коп, -
Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю «Акрон Сервіс» (далі, позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою (із урахуванням заяви від 18.06.2025 про зменшення розміру позовних вимог) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестбудгаличина» (далі, відповідач) про стягнення 54 000,00 грн заборгованості.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань по Договору про надання послуг з обслуговування та ремонту обладнання системи контролю доступу до ліфта №2.07/19 від 02.07.2019 та по Договору про надання послуг з обслуговування та ремонту обладнання системи контролю доступу до ліфта №23.09/19 від 23.09.2019 у частині оплати вартості виконаних позивачем робіт та наданих послуг.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.07.2025 у справі №910/6223/25 позов задоволено повністю.
Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестбудгаличина» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Акрон Сервіс» суму основного боргу 49 200 грн 00 коп. за Договором про надання послуг з обслуговування та ремонту обладнання системи контролю доступу до ліфта №2.07/19 від 02.07.2019, суму основного боргу 4 800 грн 00 коп. за Договором про надання послуг з обслуговування та ремонту обладнання системи контролю доступу до ліфта №23.09/19 від 23.09.2019.
Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестбудгаличина» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Акрон Сервіс» витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 422 грн 40 коп.
Приймаючи вказане рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку, що сума основного боргу відповідача за Договором №2.07/19 від 02.07.2019, яка складає 49 200,00 грн та сума основного боргу за Договором №23.09/19 від 23.09.2019, яка складає 4 800,00 грн, підтверджені належними доказами, наявними у матеріалах справи, у тому числі підписаними сторонами та скріпленим відбитками їх печаток актами звірки взаєморозрахунків, а також наявними в матеріалах справи розрахунками заборгованості основного боргу. Відповідач не надав суду докази, які свідчать про погашення наведеної заборгованості перед позивачем, а тому суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестбудгаличина» суми основної заборгованості у розмірі 54 000,00 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись із прийнятим судовим рішенням, 18.08.2025 через підсистему «Електронний суд» Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестбудгаличина» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 28.07.2025 у справі №910/6223/25 про стягнення заборгованості та ухвалити нове рішення.
Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до такого:
- таблиці розрахунку основного боргу не є первинними документами у розумінні частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а такими документами є: видаткові накладні, податкові накладні, акцизні накладні, товарно-транспортні накладні, акти виконаних робіт, акти наданих послуг, авансові звіти, прибуткові касові ордери, видаткові касові ордери тощо. Первинні документи на підприємстві є основою для здійснення записів у бухгалтерському обліку (бухгалтерських проведень). Навіть якщо немає зовнішнього первинного документа, то складається внутрішній, який містить дані про господарську операцію. Разом із тим, позивачем надано як первинні документи за період 2021 року тільки Акт звірки взаєморозрахунків за договором №2.07/19 від 02.07.2019, підписаний 31.12.2021, та Акт звірки взаєморозрахунків за договором від №23.09/19 від 23.09.2019, підписаний 31.12.2021. Однак, позивачем не надано жодного доказу, а саме Актів виконаних робіт, Актів звірки взаєморозрахунків саме за 2022 рік, при цьому позивачем не надано та відповідно не вказано причини їх відсутності в матеріалах справи;
- позивачем не було додержано вимог статті 201 Податкового кодексу України, згідно з якою на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін;
- позивач та відповідач досягли умов про розірвання договорів, чим фактично припинили дію вищезазначених договорів з 01 жовтня 2022 року. Тому долучені позивачем Таблиця №1 та Таблиця №2 з розрахунком основного боргу не відповідають дійсності, адже позивач відповідно до умов договорів фактично не міг виконувати роботи після 01.10.2022;
- відповідачем долучено Акт звірки взаємних розрахунків по стану за період Січень 2022 - Квітень 2025, який складений та підписаний Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестбудгаличина» за Договором №23.09/19 від 23.09.2019, у відповідності до якого заборгованість станом на 30.04.2025 складає 9 600, 00 грн та Акт звірки взаємних розрахунків по стану за період Січень 2022 - Квітень 2025, який складений та підписаний Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестбудгаличина» за Договором №02.07/19 від 02.07.2019, у відповідності до якого заборгованість станом на 30.04.2025 складає 49 200,00 грн. Зазначені суми сплачені відповідачем у повному обсязі. Однак, судом визнано борг за відповідачем - 49 200,00 грн сума основного боргу за Договором про надання послуг з обслуговування та ремонту обладнання системи контролю доступу до ліфта №2.07/19 від 02.07.2019 та 4 800,00 грн сума основного боргу за Договором про надання послуг з обслуговування та ремонту обладнання системи контролю доступу до ліфта №23.09/19 від 23.09.2019, що не підтверджено жодним доказом, а виключно розрахунком позивача;
- судом першої інстанції відмовлено у задоволенні клопотання про розгляд справи із викликом сторін, що залишило відповідача без можливості надати пояснення та свої доводи у справі.
В апеляційній скарзі наведено також попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс, і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи: витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 500,00 грн. Остаточний розмір витрат на професійну правничу допомогу, як наголошує скаржник, буде визначений відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
22.09.2025 від позивача через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу з проханням залишити її без задоволення, а оскаржене рішення суду без змін.
У відзиві позивач наголосив на тому, що умовами спірних правочинів не передбачено складання відповідних актів приймання-передачі наданих послуг, видаткових накладних на підтвердження факту надання послуг. При цьому, відповідачем здійснена часткова оплата за надані послуги, а тому останній своїми конклюдентними діями із здійснення часткової оплати підтвердив факт надання й отримання даних послуг з урахуванням того, що з моменту укладення спірних договорів останній не звертався до позивача з вимогами про неналежне виконання умов договорів й наявності будь-яких зауважень та заперечень, в тому числі й про розірвання договорів. Таким чином, доводи відповідача про відсутність доказів наявності боргу є безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами справи.
Відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що позивачем не було додержано вимог статті 201 Податкового кодексу України, однак умови Договору про надання послуг з обслуговування та ремонту обладнання системи контролю доступу до ліфта № 2.07/19 від 2.07.2019 року та Договору про надання послуг з обслуговування та ремонту обладнання системи контролю доступу до ліфта № 23.09/19 від 23 вересня 2019 року не містять посилань про наявність у відповідача обов'язку сплатити вартість виконаних позивачем робіт лише після реєстрації відповідної податкової накладної, що свідчить про необґрунтованість заперечень відповідача проти позову з посиланням на порушення виконавцем вимог статті 201 Податкового кодексу України та не звільняє Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестбудгаличина» від обов'язку сплатити вартість наданих послуг.
Також у відзиві позивач повідомив суд, що орієнтовний розмір судових витрат, які позивач очікує понести під час розгляду справи Північним апеляційним господарським судом, становить 7 000,00 грн. Докази, які підтверджують розмір понесених судових витрат, будуть надані суду протягом 5-ти днів з дня проголошення рішення, оскільки завершення надання професійної правничої допомоги у справі №910/6223/25 безпосередньо пов'язано з датою винесення судом апеляційної інстанції рішення, оскільки після його винесення АБ «Дмитра Штепи» складає та підписує акт надання послуг з професійної правничої допомоги та передає його на підпис позивачу. Цей акт виступає одним із доказів щодо обсягів наданих послуг, а тому може бути наданий суду лише протягом 5-ти днів після винесення рішення по суті спору.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги
Згідно з витягом із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.08.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестбудгаличина» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.07.2025 у справі №910/6223/25 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Мальченко А.О.
18.08.2025 через підсистему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестбудгаличина» до Північного апеляційного господарського суду надійшла ще одна апеляційна скарга, відповідно до якої апелянт просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 28.07.2025 у справі №910/6223/25 та ухвалити нове рішення.
Згідно з протоколом передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 18.08.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестбудгаличина» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.07.2025 у справі №910/6223/25 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Мальченко А.О.
Судом встановлено, що подані відповідачем апеляційні скарги повністю ідентичні за змістом, а тому розцінюються судом як одна.
Судом також встановлено, що апеляційні скарги були подані скаржником безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.08.2025 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/6223/25; відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.
01.09.2025 матеріали справи №910/6223/25 надійшли до суду апеляційної інстанції та були передані судді-доповідачу.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестбудгаличина» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.07.2025 у справі №910/6223/25 залишено без руху. Роз'яснено Товариству з обмеженою відповідальністю «Інвестбудгаличина», що протягом 10 (десяти) днів з дня вручення даної ухвали про залишення апеляційної скарги без руху скаржник має право усунути вказані недоліки, надавши суду апеляційної інстанції докази сплати судового збору у розмірі 3 633,00 грн.
11.09.2025 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестбудгаличина» надійшла заява про усунення недоліків, до якої долучено платіжну інструкцію №1567529581 від 10.09.2025 про доплату судового збору.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестбудгаличина» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.07.2025 у справі №910/6223/25, розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання), враховуючи, що предметом розгляду у справі є вимога про стягнення 54 000,00 грн, а отже вказана справа відноситься до малозначних у розумінні Господарського процесуального кодексу України, встановлено учасникам справи строки на подання відзиву, заперечення на відзив, заяв, клопотань.
Враховуючи наявність у матеріалах справи доказів повідомлення сторін про розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження (довідок про доставку копії ухвали від 16.09.2025 до електронних кабінетів сторін в підсистемі «Електронний суд»), а також закінчення встановлених ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2025 строків на подання учасниками справи документів, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги по суті у розумний строк, застосувавши статті 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статтю 3 Конституції України та статті 2, 11 Господарського процесуального кодексу України.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Акрон Сервіс» (далі - Позивач, Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестбудгаличина» (далі - Відповідач, Абонент) був укладений Договір про надання послуг з обслуговування та ремонту обладнання системи контролю доступу до ліфта №2.07/19 від 02.07.2019 (далі - Договір №2.07/19), який підписаний сторонами та скріплений печатками, пунктом 1.1. якого визначено, що Абонент доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання з технічного обслуговування і ремонту устаткування контролю доступу до ліфтів, підтримки ключів (далі - Система), встановлена за адресою: місто Київ, пр. Перемоги, 67А, 67Б, 67 В.
Відповідно до пунктів 1.2., 1.3. Договору №2.07/19 устаткування підлягає ремонту і технічного обслуговування, складається з: блоки електроніки і комутації, блок живлення, дротова мережа встановлені Виконавцем, далі «Система». Технічне обслуговування включає: прийом дзвінків (заявок), налаштування ПЗ, ремонт, профілактику устаткування контролю доступу до ліфтів, проведення планових профілактичних оглядів, технічну підтримку електронних ключів користувачів, тощо.
Розділом ІІ Договору №2.07/19 визначено права та обов'язки сторін, зокрема, згідно з пунктами 2.1., 2.1.1., 2.1.2., 2.1.3. Виконавець зобов'язаний надати можливість Абоненту користуватися Системою; сповіщати абонента про зміну тарифів за 30 календарних днів; здійснювати технічне обслуговування і необхідний ремонт Системи протягом трьох робочих днів з моменту надходження заявки, у випадках навмисних поломок, крадіжок або несанкціонованих дії третіх осіб протягом 14 робочих днів.
Відповідно до пунктів 2.2., 2.2.1. Договору №2.07/19 Абонент зобов'язаний у повному обсязі в терміни зазначені в Договорі оплачувати абонентську плату за обслуговування Системи.
Згідно з пунктом 3.1. Договору №2.07/19 цей Договір не знімає відповідальності з Абонента за неправильну експлуатацію Системи.
Відповідно до пункту 3.2. Договору №2.07/19 відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим Договором визначається відповідно до чинного Законодавства України
Пунктом 4.1. Договору №2.07/19 визначено, що вартість робіт з технічного обслуговування Системи на момент підписання даного договору становить 16 400 грн з ПДВ/Місяць.
Відповідно до пунктів 4.2., 4.3. Договору №2.07/19 оплата робіт здійснюється щомісячно Абонентом, не пізніше 25-го числа місяця. Допускається попередня оплата за обслуговування. При збільшенні плати за обслуговування дана сума індексації не підлягає.
Цей договір вступає в силу з моменту підписання та вважається дійсним протягом календарного року. Якщо за 30 календарних днів до закінчення терміну дії договору жодна із сторін не заявила в письмовому вигляді про його розірвання, договір вважається пролонгованим на кожний наступний календарний рік (пункт 5.1. Договору №2.07/19).
Договір може бути розірваний з ініціативи однієї зі сторін тільки в тому випадку, якщо одна із сторін письмово попередила іншу за три календарні місяці з обов'язковим зазначенням причини розірвання, пов'язаної з порушенням однієї із сторін умов Договору (пункт 5.2. Договору №2.07/19).
Відповідно до копій платіжних доручень на виконання умов Договору №2.07/19 від 02.07.2019 відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестбудгаличина» була здійснена часткова оплата за технічне обслуговування системи контролю доступу до ліфтів, а саме: від 29.07.2022 №15471 на суму 16 400, 00 грн, від 29.07.2022 №15516 на суму 16 400, 00 грн, від 22.06.2022 №15038 на суму 16 400, 00 грн, від 21.06.2022 №14986 на суму 16 400, 00 грн, від 15.06.2022 №14940 на суму 16 400, 00 грн, від 23.02.2022 №14356 на суму 16 400, 00 грн, від 24.01.2022 №13765 на суму 16 400, 00 грн, від 30.12.2021 №13496 на суму 16 400, 00 грн, від 19.11.2021 №12957 на суму 16 400, 00 грн, від 22.10.202 №12619 на суму 16 400, 00 грн, від 22.10.2021 №12616 на суму 16 400, 00 грн, від 29.06.2021 №10948 на суму 16 400, 00 грн, від 31.05.2021 №10498 на суму 16 400, 00 грн, від 28.04.2021 №10022 на суму 16 400, 00 грн, від 29.03.2021 №9505 на суму 16 400, 00 грн, від 10.03.2021 №9180 на суму 16 400, 00 грн, від 23.02.2021 №8926 на суму 16 400, 00 грн, №8197 від 29.12.2020 на суму 16 400, 00 грн, від 23.12.2020 №8048 на суму 16 400, 00 грн, від 23.12.2020 38044 на суму 16 400, 00 грн, від 29.09.2020 №6966 на суму 16 400, 00 грн, від 28.08.2020 №6512 на суму 16 400, 00 грн, від 16.04.2020 №5246 на суму 16 400, 00 грн, від 08.01.2020 №4146 на суму 16 400, 00 грн, від 06.07.2020 №5920 на суму 16 400, 00 грн, від 05.06.2020 №5641 на суму 16 400, 00 грн, від 08.05.2020 №5353 на суму 16 400, 00 грн, від 18.03.2020 №4948 на суму 16 400, 00 грн, від 07.02.2020 №4496 на суму 16 400, 00 грн.
Відповідно до копії акту звірки взаєморозрахунків, який підписаний сторонами та скріплений печатками, по стану за період: 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Акрон Сервіс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестбудгаличина» за Договором №02.07./19 від 02.07.2019, заборгованість станом на 31.12.2021 за Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестбудгаличина» становить 98 400, 00 грн.
Додатковою угодою від 01.10.2022 про внесення змін до Договору №2.07/19 від 02.07.2019, яка підписана сторонами та скріплена печатками, Товариство з обмеженою відповідальністю «Акрон Сервіс» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестбудгаличина» дійшли згоди розірвати Договір №2.07/19 з 01.10.2022. Ця Угода набирає чинності з 01.10.2022. Ця Угода з моменту підписання - є невід'ємною частиною Договору.
Відповідно до Таблиці 1 розрахунку основного боргу за Договором про надання послуг з обслуговування та ремонту обладнання системи контролю доступу до ліфта №2.07/19 від 02.07.2019 станом на 12.05.2025 розмір заборгованості становить 98 400,00 грн.
Крім того, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Акрон Сервіс» (далі - Позивач, Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестбудгаличина» (далі - Відповідач, Абонент) був укладений Договір про надання послуг з обслуговування та ремонту обладнання системи контролю доступу до ліфта №23.09/19 від 23.09.2019 (далі - Договір №23.09/19), який підписаний сторонами та скріплений печатками, пунктом 1.1 якого визначено, що Абонент доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання з технічного обслуговування і ремонту устаткування контролю доступу до ліфтів, підтримки ключів (далі - Система), встановлена за адресою: місто Київ, пр. Перемоги, 67Г.
Відповідно до пунктів 1.2., 1.3. Договору №23.09/19 устаткування підлягає ремонту і технічного обслуговування, складається з: блоки електроніки і комутації, блок живлення, дротова мережа встановлені Виконавцем, далі «Система». Технічне обслуговування включає: прийом дзвінків (заявок), налаштування ПЗ, ремонт, профілактику устаткування контролю доступу до ліфтів, проведення планових профілактичних оглядів, технічну підтримку електронних ключів користувачів, тощо.
Розділом ІІ Договору №23.09/19 визначено права та обов'язки сторін, зокрема, згідно з пунктами 2.1.1., 2.1.2., 2.1.3. Виконавець зобов'язаний надати можливість Абоненту користуватися Системою; сповіщати абонента про зміну тарифів за 30 календарних днів; здійснювати технічне обслуговування і необхідний ремонт Системи протягом трьох робочих днів з моменту надходження заявки, у випадках навмисних поломок, крадіжок або несанкціонованих дії третіх осіб протягом 14 робочих днів.
Відповідно до пункту 2.2.1. Договору №23.09/19 Абонент зобов'язаний у повному обсязі в терміни зазначені в Договорі оплачувати абонентську плату за обслуговування Системи.
Згідно з пунктом 3.1. Договору №23.09/19 цей Договір не знімає відповідальності з Абонента за неправильну експлуатацію Системи.
Відповідно до пункту 3.2. Договору №23.09/19 відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим Договором визначається відповідно до чинного законодавства України
Пунктом 4.1. Договору визначено, що вартість робіт з технічного обслуговування Системи на момент підписання даного договору становить 4 800,00 грн з ПДВ/Місяць.
Відповідно до пунктів 4.2., 4.3. Договору №23.09/19 оплата робіт здійснюється щомісячно Абонентом, не пізніше 25-го числа місяця. Допускається попередня оплата за обслуговування. При збільшенні плати за обслуговування дана сума індексації не підлягає.
Цей договір вступає в силу з моменту підписання та вважається дійсним протягом календарного року. Якщо за 30 календарних днів до закінчення терміну дії договору жодна із сторін не заявила в письмовому вигляді про його розірвання, договір вважається пролонгованим на кожний наступний календарний рік (пункт 5.1. Договору №23.09/19).
Договір може бути розірваний з ініціативи однієї зі сторін тільки в тому випадку, якщо одна із сторін письмово попередила іншу за три календарні місяці з обов'язковим зазначенням причини розірвання, пов'язаної з порушенням однієї із сторін умов Договору (пункт 5.2. Договору №23.09/19).
Відповідно до копій платіжних доручень на виконання умов Договору №23.09/19 відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестбудгаличина» була здійснена часткова оплата за технічне обслуговування системи контролю доступу до ліфтів, а саме: від 28.10.2022 №16638 на суму 4 800,00 грн, від 09.07.2022 №15468 на суму 4 800,00 грн, від 29.07.2022 №15467 на суму 4 800,00 грн, від 29.07.2022 №15514 на суму 4 800,00 грн, від 22.06.2022 №15037 на суму 4 800,00 грн, від 15.06.2022 №14949 на суму 4 800,00 грн, від 22.02.2022 №14322 на суму 4 800,00 грн, від 24.01.2022 №13768 на суму 4 800,00 грн, від 30.12.2021 №13494 на суму 4 800,00 грн, від 19.11.2021 №12958 на суму 4 800,00 грн, від 22.10.2021 №12617 на суму 4 800,00 грн, від 22.10.2021 №12615 на суму 4 800,00 грн, від 29.06.2021 №1045 на суму 4 800,00 грн, від 10.06.2021 №10690 на суму 4 800,00 грн, від 31.05.2021 №10500 на суму 4 800,00 грн, від 28.04.2021№10023 на суму 4 800,00 грн, від 29.03.2021 №3502 на суму 4 800,00 грн, від 10.03.2021 №9185 на суму 4 800,00 грн, від 23.02.2021 №8925 на суму 4 800,00 грн, від 29.12.2020 №8196 на суму 4 800,00 грн, від 25.11.2020 №7638 на суму 4 800,00 грн, від 10.03.2020 №7429 на суму 4 800,00 грн, від 16.09.2020 №6767 на суму 4 800,00 грн, від 10.09.2020 №6660 на суму 4 800,00 грн, від 16.07.2020 №6088 на суму 4 800,00 грн, від 05.06.2020 №5649 на суму 4 800,00 грн, від 08.05.2020 №5355 на суму 4 800,00 грн, від 14.04.2020 №5213 на суму 4 800,00 грн, від 18.03.2020 №4953 на суму 4 800,00 грн, від 18.02.2020 №4608 на суму 4 800,00 грн, від 08.01.2020 №4148 на суму 4 800,00 грн.
Відповідно до копії акту звірки взаєморозрахунків, який підписаний сторонами та скріплений печатками, по стану за період: 2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Акрон Сервіс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестбудгаличина» за Договором №23.09/19 від 23.09.2019, заборгованість станом на 31.12.2021 за Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестбудгаличина» становить 9 600,00 грн.
Додатковою угодою від 01.10.2022 про внесення змін до Договору №23.09/19 від 01.09.2019, яка підписана сторонами та скріплена печатками, Товариство з обмеженою відповідальністю «Акрон Сервіс» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестбудгаличина» дійшли згоди розірвати Договір №23.09/19 з 01.10.2022. Ця Угода набирає чинності з 01.10.2022. Ця Угода з моменту підписання - є невід'ємною частиною Договору.
Відповідно до розрахунку основного боргу за Договором про надання послуг з обслуговування та ремонту обладнання системи контролю доступу до ліфта №23.09/19 від 23.09.2019 станом на 12.05.2025 розмір заборгованості становить 14 400, 00 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, після звернення позивача в суд з позовом відповідачем у рахунок погашення заборгованості за Договором №2.07/19 від 02.07.2019 сплачено 49 200,00 грн (платіжна інструкція №1567529435 від 20.05.2025), та за Договором №23.09/19 від 23.09.2019 сплачено 9 600,00 грн (платіжна інструкція №1567529434 від 20.05.2025).
18.06.2025 позивачем подано до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої зазначено, що після подання позовної заяви заборгованість була частково сплачена, а саме: - за Договором про надання послуг з обслуговування та ремонту обладнання системи контролю доступу до ліфта №2.07/19 від 02.07.2019 - 49 200,00 грн (платіжна інструкція 1567529435 від 20.05.2025); за Договором про надання послуг з обслуговування та ремонту обладнання системи контролю доступу до ліфта №23.09/19 від 23.09.2019 - 9 600,00 грн (платіжна інструкція 1567529434 від 20.05.2025).
Враховуючи часткове визнання розміру позовних вимог та часткове погашення боргу після подання позовної заяви, позивач вважає, що розмір позовних вимог підлягає зменшенню, а тому позивач просить суд стягнути з відповідача - 49 200,00 грн - основного боргу за договором про надання послуг з обслуговування та ремонту обладнання системи контролю доступу до ліфта №2.07/19 від 02.07.2019; - 4 800,00 грн - основного боргу за договором про надання послуг з обслуговування та ремонту обладнання системи контролю доступу до ліфта №23.09/19 від 23.09.2019.
Позивач до заяви про зменшення розміру позовних вимог долучив Таблицю 1 розрахунок основного боргу за Договором про надання послуг з обслуговування та ремонту обладнання системи контролю доступу до ліфта №2.07/19 від 02.07.2019, відповідно до якої розмір заборгованості станом на 18.06.2025 складає - 49 200, 00 грн, Таблицю 2 розрахунок основного боргу за Договором про надання послуг з обслуговування та ремонту обладнання системи контролю доступу до ліфта №23.09/19 від 23.09.2019, відповідно до якої розмір заборгованості станом на 18.06.2025 складає - 4 800,00 грн.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи
У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін з огляду на таке.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Правовідносини між сторонами спору виникли на підставі договорів, які за своєю правовою природою є змішаними договорами, які містять елементи як договору підряду, так і елементи договору про надання послуг.
За приписами частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України передбачений обов'язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
За змістом статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Договір є підставою для виникнення господарських зобов'язань, які згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Положеннями статті 631 Цивільного кодексу України визначено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Отже, закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов'язань, оскільки згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України, частиною 1 статті 202 Господарського кодексу України такою підставою є виконання, проведене належним чином.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 року в справі №910/9072/17.
Крім того, у цій постанові, з огляду на те, що закон не передбачає такої підстави, як закінчення строку дії договору, для припинення зобов'язання, яке лишилося невиконаним, Велика Палата Верховного Суду відхилила доводи скаржника про те, що після закінчення строку дії укладеного між сторонами договору є неможливим виконання відповідачем робіт за цим договором та їх прийняття позивачем.
Припинення зобов'язання слід відрізняти від закінчення строку дії договору. Закінчення строку дії договору означає, що між його сторонами у майбутньому не будуть виникати взаємні права та обов'язки, що випливали із цього договору. Але ті зобов'язання, які вже існують на момент закінчення строку дії договору, будуть існувати і після його закінчення доти, доки вони не будуть припинені на підставах, встановлених договором або законом (пункт 68 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.02.2021 у справі №908/288/20).
Так, матеріалами справи підтверджується, що у період з 02.07.2019 по 30.09.2022 (включно), враховуючи додаткову угоду від 01.10.2022 про внесення змін до Договору №23.09/19 від 01.09.2019, та з 23.09.2019 по 30.09.2022 (включно), враховуючи додаткову угоду від 01.10.2022 про внесення змін до Договору №2.07/19 від 02.07.2019, між сторонами існували господарські правовідносини у межах відповідних договорів №2.07/19 від 02.07.2019 та №23.09/19 від 23.09.2019.
Згідно зі статями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Судом під час розгляду справи було досліджено докази, якими позивач та відповідач обґрунтовують свої доводи та заперечення, та встановлено таке.
На виконання умов договорів про надання послуг з обслуговування та ремонту обладнання системи контролю доступу до ліфта № 2.07/19 від 02.07.2019 та №23.09/19 від 23.09.2019 позивач, до моменту розірвання останніх за згодою сторін, надавав відповідачу послуги з технічного обслуговування та ремонту устаткування контролю доступу до ліфтів, а саме:
- за договором №2.07/19 від 02.07.2019 протягом 39 місяців на загальну суму 639 600,00 грн (39 х 16 400,00 грн);
- за договором №23.09/19 від 23.09.2019 протягом 36 місяців на загальну суму 172 800,00 грн (36 х 4 800,00 грн).
На підтвердження надання послуг на вказані суми позивачем долучено до матеріалів справи платіжні доручення, якими відповідач оплачував послуги за договорами, акт звірки взаєморозрахунків за договором від №02.07/19 від 02.07.2019, підписаний сторонами 31.12.2021, акт звірки взаєморозрахунків за договором №23.09/19 від 23.09.2019, підписаний сторонами 31.12.2021.
Суд відхиляє посилання відповідача в апеляційній скарзі на відсутність у матеріалах справи первинних бухгалтерських документів, які б підтверджували факт надання послуг/виконання робіт за договорами у спірному періоді, зокрема, актів виконаних робіт/наданих послуг, актів звірки взаєморозрахунків за 2022 рік, й, як наслідок, на відсутність підстав для оплати таких послуг, оскільки умовами пункту 4.2. договору №02.07/19 від 02.07.2019 та пункту 4.2. договору №23.09/19 від 23.09.2019 передбачено, що оплата робіт здійснюється щомісячно, а пунктами 4.1. договорів визначена фіксована вартість робіт з технічного обслуговування, а саме 16 400,00 грн за договором №02.07/19 від 02.07.2019 та 4 800,00 грн за договором №23.09/19 від 23.09.2019.
Умови договорів не передбачають, що надання відповідних послуг має підтверджуватися актами/накладними, тощо. Відповідач згідно з умовами пунктів 4.2. договорів має здійснювати оплату послуг до 25-го числа місяця.
У період з дат укладення договорів до 30.09.2022 включно такі договори були чинними, відповідні послуги надавалися, про що у тому числі свідчить відсутність висловлених відповідачем заперечень щодо якості надання таких послуг, дати укладення угод про розірвання цих договорів, а також відповідні оплати, що за аналогічних обставин проводились відповідачем без підписання між сторонами будь-яких актів надання послуг або інших фіксуючих документів.
Як вбачається з долучених до матеріалів справи платіжних доручень, станом на дату подання позову в даній справі послуги за договорами були оплачені відповідачем частково на суму 541 200,00 грн за договором №2.07/19 від 02.07.2019 та на суму 158 400,00 грн за договором №23.09/19 від 23.09.2019.
Відповідно, заборгованість за договором №2.07/19 станом на дату подання позову до суду становила 98 400,00 грн, а за договором №23.09/19 - 14 400,00 грн.
Водночас, матеріалами справи підтверджується, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестбудгаличина» визнало заборгованість по Договору №2.07/19 від 02.07.2019 на загальну суму 49 200,00 грн, яка була оплачена 20.05.2025, тобто після подання 16.05.2025 позовної заяви в даній справі, що підтверджується платіжними інструкціями №1567529435 від 20.05.2025 (призначення платежу: погашення заборгованості за сервісні послуги за Договором №02.07/19 від 02.07.2019) та за Договором №23.09/19 від 23.09.2019 на загальну суму 9 600,00 грн, яка була оплачена 20.05.2025, що підтверджується платіжним дорученням №1567529434 від 20.05.2025 (призначення платежу: погашення заборгованості за сервісні послуги за Договором №23.09/19 від 23.09.2019).
Враховуючи здійснені відповідачем 20.05.2025 оплати, позивач подав до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог від 18.06.2025 до 49 200,00 грн за договором №2.07/19 та 4 800,00 грн за договором №23.09/19.
Колегією суддів установлено, що станом на дату прийняття рішення судом першої інстанції у справі №910/6223/25 та даної постанови несплаченими залишаються 49 200,00 грн основного боргу за Договором про надання послуг з обслуговування та ремонту обладнання системи контролю доступу до ліфта №2.07/19 від 02.07.2019 та 4 800,00 грн основного боргу за Договором про надання послуг з обслуговування та ремонту обладнання системи контрою доступу до ліфта №23.09/19 від 23.09.2019.
Доказів протилежного відповідачем суду не надано.
Акти звірки взаємних розрахунків, надані до суду першої інстанції відповідачем разом із відзивом на позовну заяву, згідно з якими по стану за період Січень 2022 - Квітень 2025 за Договором №23.09/19 від 23.09.2019 заборгованість станом на 30.04.2025 складає 9 600,00 грн, а за Договором №02.07/19 від 02.07.2019 - станом на 30.04.2025 складає 49 200,00 грн, то суд не приймає їх до уваги, оскільки такі акти підписані відповідачем в односторонньому порядку.
Незрозумілими для суду є посилання скаржника на те, що позивач та відповідач досягли умов про розірвання договорів, чим фактично припинили дію вищезазначених договорів з 01 жовтня 2022 року, а тому долучені позивачем до позову Таблиця №1 та Таблиця №2 з розрахунком основного боргу не відповідають дійсності, адже позивач відповідно до умов договорів фактично не міг виконувати роботи після 01.10.2022.
У цьому контексті колегія суддів наголошує на тому, що у наданих позивачем до суду таблицях №1 та №2 розрахунку основного боргу за договорами останнім місяцем, за який нараховувалася оплата, є вересень 2022 року, тобто позивач не здійснював нарахувань відповідачу за періоди після розірвання сторонами в добровільному порядку договорів.
За умовами частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Враховуючи те, що сума основного боргу відповідача за Договором №2.07/19 від 02.07.2019, яка складає 49 200,00 грн, та сума основного боргу за Договором №23.09/19 від 23.09.2019, яка складає 4 800,00 грн, підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, у тому числі наданими позивачем підписаними сторонами та скріпленим відбитками їх печаток актами звірки взаєморозрахунків, а також наявними в матеріалах справи розрахунками заборгованості основного боргу, строк виконання зобов'язань з оплати, враховуючи умови пунктів 4.2. договорів, є таким, що настав, а відповідач не надав суду доказів, які б свідчили про погашення наведеної заборгованості перед позивачем, суд доходить висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестбудгаличина» означеної загальної основної суми заборгованості (54 000,00 грн).
Враховуючи викладене вище, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог позивача (із урахуванням заяви про їх зменшення) у даній справі в повному обсязі.
Стосовно посилань скаржника на порушення судом першої інстанції норм процесуального права з огляду на відмову у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи із викликом сторін, що позбавило відповідача можливості надати пояснення та свої доводи у справі, то колегія суддів зазначає таке.
10.06.2025 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.06.2025 у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін відмовлено.
Колегія суддів не вбачає у таких діях суду першої інстанції порушень норм процесуального права з огляду на таке.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку, зокрема, позовного провадження (загального або спрощеного).
Згідно з частиною 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Частиною 5 зазначеної статті визначено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є, зокрема, справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Частиною 3 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Згідно з частиною 6 статті 252 Господарського процесуального кодексу України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов: 1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Колегія суддів зазначає, що предметом позову в даній справі (до подання заяви про зменшення розміру позовних вимог) було стягнення з відповідача основної заборгованості у сумі 112 800,00 грн, тобто суми, яка не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Крім того, характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Колегія суддів зазначає, що відповідач у клопотанні від 10.06.2025 лише в загальному послався на необхідність виклику сторін для надання пояснень у справі та доказів з метою повного та всебічного розгляду справи, не вказуючи при цьому, враховуючи, у тому числі, подання ним письмового відзиву на позовну заяву, в чому саме полягає необхідність розгляду справи в судовому засіданні з викликом сторін.
Не зазначає відповідач і в апеляційній скарзі, враховуючи її зміст, який по факту є ідентичним запереченням, висловленим під час розгляду справи судом першої інстанції, які саме пояснення та доводи відповідач не зміг подати/навести суду з огляду на розгляд справи в спрощеному позовному провадженні без виклику сторін.
Таким чином, враховуючи предмет та підстави позову, подані докази, а також те, що відповідач скористався повним обсягом передбачених законом процесуальних прав та можливостей, пов'язаних з розглядом спору, суд доходить висновку про відсутність у діях суду першої інстанції порушень норм процесуального права під час розгляду справи.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно з частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.
Заперечення скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки останні не спростовують висновків суду першої інстанції.
При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі «Серявін проти України» від 10 лютого 2010 року, пункт 58).
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно зі статтею 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестбудгаличина» необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, рішення Господарського суду міста Києва від 11.08.2025 у даній справі підлягає залишенню без змін.
Порушень норм процесуального права, які могли бути підставою для скасування або зміни оскарженого рішення у відповідності до норм статті 277 Господарського процесуального кодексу України, судом апеляційної інстанції не виявлено.
Судовий збір за подання зазначеної апеляційної скарги згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестбудгаличина» на рішення Господарського суду міста Києва від 11.08.2025 у справі №910/6223/25 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 11.08.2025 у справі №910/6223/25 залишити без змін.
Судовий збір за розгляд справи судом апеляційної інстанції покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестбудгаличина».
Матеріали справи №910/6223/25 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених статтею 287 Господарського процесуального кодексу України, та у строки, встановлені статтею 288 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Ю.Б. Михальська
Судді А.І. Тищенко
А.О. Мальченко