вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"16" жовтня 2025 р. Справа№ 911/1385/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Михальської Ю.Б.
суддів: Мальченко А.О.
Тищенко А.І.
секретар судового засідання: Ніконенко Ю.А.
за участю представників: не з'явились,
розглянувши апеляційні скарги Київської обласної прокуратури та Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Прем'єр-Альянс»
на рішення Господарського суду Київської області від 23.11.2023 (повний текст рішення складено 13.03.2024)
у справі №911/1385/23 (суддя Третьякова О.О.)
за позовом Керівника Обухівської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Опіка-капітал»
2) Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Саламандра»
3) Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Прем'єр-Альянс»
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України»
про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельними ділянками, -
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2023 року Керівник Обухівської окружної прокуратури Київської області (далі, прокурор) в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації (далі, позивач або Київська ОДА) звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Опіка-капітал» (далі, відповідач-1), Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Саламандра» (далі, відповідач-2) та Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Прем'єр-Альянс» (далі, відповідач-3) про усунення перешкод позивачу у здійсненні права користування та розпорядження земельними ділянками лісогосподарського призначення загальною площею 1,9900 га шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень:
- №30899298 від 11.08.2016 Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Саламандра» (код ЄДРПОУ 21870998) на земельну ділянку площею 0,4 га з кадастровим номером 3222282800:05:316:0050;
- №30921427 від 12.08.2016 Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Прем?єр Альянс» (код ЄДРПОУ 13934129) на земельну ділянку площею 0,4 га з кадастровим номером 3222282800:05:316:0051;
- №41039738 від 11.05.2018 Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Опіка-капітал» (код ЄДРПОУ 33804530) на земельну ділянку площею 0,4 га з кадастровим номером 3222282800:05:316:0052;
- №41040000 від 11.05.2018 Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Опіка-капітал» (код ЄДРПОУ 33804530) на земельну ділянку площею 0,4 га з кадастровим номером 3222282800:05:316:0053;
- №30919094 від 12.08.2016 Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Прем?єр Альянс» (код ЄДРПОУ 13934129) на земельну ділянку площею 0,39 га з кадастровим номером 3222282800:05:316:0054.
Усунення перешкоди у здійсненні Київською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельними ділянками лісогосподарського призначення шляхом повернення на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації з незаконного володіння від:
- Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Саламандра» (код ЄДРПОУ 21870998) земельної ділянки площею 0,4 га з кадастровим номером 3222282800:05:316:0050;
- №30921427 від 12.08.2016 Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Прем?єр Альянс» (код ЄДРПОУ 13934129) земельної ділянки площею 0,4 га з кадастровим номером 3222282800:05:316:0051 та земельної ділянки площею 0,39 га з кадастровим номером 3222282800:05:316:0054;
- Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Опіка-капітал» (код ЄДРПОУ 33804530) земельної ділянки площею 0,4 га з кадастровим номером 3222282800:05:316:0052, земельної ділянки площею 0,4 га з кадастровим номером 3222282800:05:316:0053.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.05.2023 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» (далі, третя особа).
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням вимог земельного та лісового законодавства при виділенні із земель лісового фонду земельної ділянки з кадастровим номером 3222282800:05:316:0020 у приватну власність з наступним її поділом на п'ять земельних ділянок, а саме земельну ділянку з кадастровим номером 3222282800:05:316:0050 (право власності на яку на момент подання позову зареєстровано за відповідачем-2), земельні ділянки з кадастровими номерами 3222282800:05:316:0051 та 3222282800:05:316:0054 (право власності на які на момент подання позову зареєстровано за відповідачем-3) та земельні ділянки з кадастровими номерами 3222282800:05:316:0052 та 3222282800:05:316:0053 (право власності на які на момент подання позову зареєстровано за відповідачем-1).
Із наведених підстав прокурор зазначає, що способом захисту порушеного права є пред'явлення негаторного позову у порядку, визначеному статтею 152 Земельного кодексу України, до відповідачів з метою усунення перешкод, які останні створюють власнику в особі позивача, про скасування рішень про державну реєстрацію прав на спірні земельні ділянки та повернення спірних земельних ділянок позивачу.
Короткий зміст оскаржуваного рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду Київської області від 23.11.2023 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд установив, що наявними у матеріалах справи матеріалами лісовпорядкування кварталу №8 Ржищівського лісництва підтверджується, що земля кварталу №8 Ржищівського лісництва, в т.ч. частина цього кварталу, за рахунок якої розпорядженням Кагарлицької районної державної адміністрації від 27.06.2008 №503 була утворена та передана у власність земельна ділянка з кадастровим номером 3222282800:05:316:0020 з наступним її поділом на 5 спірних земельних ділянок з кадастровими номерами 3222282800:05:316:0050, 3222282800:05:316:0051, 3222282800:05:316:0052, 3222282800:05:316:0053 та 3222282800:05:316:0054, відносилась до земель державної власності лісогосподарського призначення та перебувала у постійному користуванні Державного підприємства «Ржищівське лісове господарство», правонаступником якого є третя особа. Протилежного належними та допустимими доказами відповідачами суду не доведено.
Суд зазначив, що у матеріалах справи відсутні рішення уповноважених органів лісового господарства Київської області про переведення спірних земельних ділянок із земель державного лісового фонду до категорії земель нелісових для використання у цілях, не пов'язаних з веденням лісового господарства. Водночас, вилучення та зміна цільового призначення земельної ділянки лісогосподарського призначення кварталу №8 Ржищівського лісництва у 2008 році не належало до повноважень Кагарлицької районної державної адміністрації та, крім того, потребувало згоди Державного підприємства «Ржищівське лісове господарство» та державного органу лісового господарства.
При цьому суд зазначив, що факт незаконності розпорядження Кагарлицької районної державної адміністрації від 27.06.2008 №503 в частині відведення у приватну власність земельної ділянки з кадастровим номером 3222282800:05:316:0020 встановлений судами при розгляді справи №368/178/20 за позовом заступника керівника Кагарлицької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства до Кагарлицької районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування розпорядження.
Отже, за висновками суду, розпорядження землею лісогосподарського призначення державної власності кварталу №8 Ржищівського лісництва Державного підприємства «Ржищівське лісове господарство» шляхом прийняття розпорядження Кагарлицької районної державної адміністрації від 27.06.2008 №503 в частині відведення у приватну власність земельної ділянки з кадастровим номером 3222282800:05:316:0020 з наступним її поділом на 5-ть спірних земельних ділянок та наступне набуття відповідачами у приватну власність утворених земельних ділянок (а саме набуття земельної ділянки з кадастровим номером 3222282800:05:316:0050 відповідачем-2, набуття земельних ділянок з кадастровими номерами 3222282800:05:316:0051 та 3222282800:05:316:0054 відповідачем-3, та набуття земельних ділянок з кадастровими номерами 3222282800:05:316:0052 та 3222282800:05:316:0053 відповідачем-1) було незаконним та порушує право державної власності на землі лісогосподарського призначення.
Поруч із цим, суд першої інстанції, посилаючись на правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц, в оскаржуваному рішенні вказав, що прокурором обрано неправильний спосіб захисту порушеного права державної власності на землі лісогосподарського призначення, що є підставою для відмови в задоволенні позову.
За висновками суду, враховуючи, що спірні земельні ділянки з кадастровими номерами зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за відповідачами (а саме земельна ділянка з кадастровим номером 3222282800:05:316:0050 за відповідачем-2, земельні ділянки з кадастровими номерами 3222282800:05:316:0051 та 3222282800:05:316:0054 за відповідачем-3 та земельні ділянки з кадастровими номерами 3222282800:05:316:0052 та 3222282800:05:316:0053 за відповідачем-1), у спірних правовідносинах належним способом захисту є заявлення вимоги про витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення з незаконного володіння (віндикаційний позов) в порядку статті 387 Цивільного кодексу України, однак Керівник Обухівської окружної прокуратури Київської області позовних вимог про витребування спірних земельних ділянок не заявив, тому позовні вимоги про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельними ділянками не є ефективним способом захисту порушеного права.
Короткий зміст вимог апеляційних скарг та узагальнення їх доводів
Не погодившись із прийнятим рішенням, Київська обласна прокуратура звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 23.11.2023 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Узагальнені доводи апеляційної скарги прокурора зводяться до того, що оскаржуване рішення ухвалено з недотриманням норм процесуального права (статей 2, 3, 76-79, 86, 236, 237 Господарського процесуального кодексу України), що призвело до неправильного застосування норм матеріального права (статей 15, 16, 328, 373, 387, 388, 391, 658 Цивільного кодексу України, статей 149, 152, 155 Земельного кодексу України та статей 1, 5, 7-9, 31, 57, 63, пункту 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України), у зв'язку з чим відповідно до вимог статей 275, 277 Господарського процесуального кодексу України таке рішення підлягає скасуванню.
Прокурор наголошує на тому, що законом не передбачена можливість набуття особою у приватну власність земель певної категорії.
Зайняття земельних лісових ділянок лісогосподарського призначення, які були вилучені з порушенням положень Земельного та Лісового кодексів України, а саме з порушенням права власності держави чи відповідної територіальної громади з позбавленням правомочності володіння, слід розглядати як порушення права власності держави, не пов?язане з позбавленням титульного володіння. Власник нерухомого майна не втрачає права володіння ним навіть тоді, коли таке майно протиправно або на підставі відповідного титулу використовує інша особа.
Відповідно до статей 330, 387, 658 Цивільного кодексу України право власності дійсного власника майна презюмується і не припиняється із втратою майна, це право підлягає захисту протягом усього часу наявності в особи титулу власника майна.
Так, з метою підтвердження належними та допустимими доказами наявності у держави титульного володіння спірною земельною ділянкою до матеріалів позову додано інформацію Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства №04-48/1599 від 18.07.2018, ДП «Ржищівське лісове господарство» ДСГП «Ліси України» №01-176 від 17.07.2018, ВО «Укрдержліспроект» за №110 від 23.02.2018 з долученими фрагментами публічної кадастрової карти, відповідно до яких спірні земельні ділянки відносяться до земель лісогосподарського призначення і перебувають у єдиному лісовому масиві та в постійному користуванні ДП «Ржищівське лісове господарство» ДСГП «Ліси України» для потреб ведення лісового господарства, а згода на вилучення і зміну цільового призначення жодним уповноваженим органом не надавалась.
Отже, фактичні обставини справи №911/1385/23 вказують на неможливість виникнення у відповідача права приватної власності на спірні земельну ділянки лісогосподарського призначення.
Таким чином судом першої інстанції невірно визначено характер спірних правовідносин, титульним володільцем спірних земельних ділянок залишається ДП «Ржищівське лісове господарство», а тому висновки про обрання прокурором неефективного способу захисту інтересів держави у спірних правовідносинах є помилковими.
Відновлення порушеного права у справі №911/1385/23 має бути захищено у спосіб, визначений статтею 391 Цивільного кодексу України та частиною 2 статті 152 Земельного кодексу України шляхом пред'явлення позову про повернення земельної ділянки, а не шляхом витребування спірної земельної ділянки на підставі статей 387, 388 Цивільного кодексу України, як про це вказав суд першої інстанції.
Також прокурор наголосив на тому, що обов?язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу jura novit curia.
Натомість, відмовляючи у задоволенні позову виключно з підстав обрання неефективного способу захисту інтересів держави суд першої інстанції самоусунувся від дотримання вказаного принципу, проігнорувавши необхідність вибору і застосування до спірних правовідносин відповідних норм права.
За твердженнями прокурора навіть за умови, що суд дійшов висновку про неефективність обраного прокурором способу захисту інтересів держави у даних правовідносинах, встановивши факт приналежності спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення, суд, виходячи з принципу jura novit curia («суд знає закони»), мав застосувати до спірних правовідносин норми статті 387 Цивільного кодексу України та дійти висновку про обґрунтованість позовних вимог прокурора щодо витребування спірних земельних ділянок у власність держави.
При цьому прокурор зауважує, що самостійна кваліфікація судом спірних правовідносин не мала б своїм наслідком порушення права сторін на справедливий суд, оскільки фактичними правовими підставами позову слугує неправомірне відчуження земельної ділянки лісогосподарського призначення, яке здійснено поза волею держави - без прийняття нею відповідного законного рішення, а отже перекваліфікація судом спірних правовідносин з негаторного на віндикаційний характер жодним чином не впливає на аргументацію сторонами своєї позиції в умовах нової кваліфікації правовідносин, оскільки як віндикаційний, так і негаторний позови спрямовані на відновлення єдиного законного статусу спірної земельної ділянки - земель лісогосподарського призначення державної власності.
Також, не погодившись із прийнятим рішенням, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Прем'єр-Альянс» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити мотивувальну частину рішення Господарського суду Київської області від 23.11.2023 в частині встановлення судом обставин справи про те, що межі земельної ділянки з кадастровим номером 3222282800:05:316:0020 накладалися на землі кварталу 8 ДП «Ржищівське лісове господарство» шляхом викладення її в новій редакції, а саме: «суд встановив, що позивачем не доведено обставину про те, що межі земельної ділянки з кадастровим номером 3222282800:05:316:0020 накладалися на землі кварталу 8 ДП «Ржищівське лісове господарство».
Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача-3 зводяться до того, що суд першої інстанції необґрунтовано та незаконно встановив обставину про те, що межі земельної ділянки з кадастровим номером 3222282800:05:316:0020 накладалися на землі кварталу 8 ДП «Ржищівське лісове господарство».
У мотивувальній частині оскаржуваного рішення суд першої інстанції посилається на низку доказів, зокрема фрагмент публічної кадастрової карти 2003 року, лист ДП «Ржищівське лісове господарство» та планшет лісовпорядкування 2014 року, начебто досліджених судом та наявних у матеріалах справи. Проте, жодного з цих доказів, на які спираються висновки суду про накладення меж земельних ділянок, у матеріалах справи фактично немає. Наявні чорно-білі ксерокопії, які не дають можливості прочитати та побачити основні умовні позначення, зроблені на картах в кольорі.
Суд необґрунтовано вважав докази, на які послався, належними та допустимими для встановлення факту накладення земельних ділянок й фактично визнав обставини встановленими на основі власних припущень.
Позивачем та прокурором не були надані докази, які б підтверджували координати на місцевості перетину меж спірних земельних ділянок, площі накладення меж спірних, суміжних земельних ділянок, у свою чергу суд самостійно не мав можливості встановлювати межі земельних ділянок в натурі.
У прокурора за твердженнями відповідача-3 відсутні повноваження на подання позову в інтересах Київської обласної державної адміністрації.
Матеріали справи не містять доказів, отриманих у порядку, визначеному абз. 1 частини 3, абз. 4 частини 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру».
Між прокурором та позивачем наявна суперечність (конфлікт) щодо наявності у прокурора підстав для представництва інтересів позивача,оскільки Київська ОДА у листі №5510/2601/26.03.03-2022 від 15.09.2023 повідомила Обухівську окружну прокуратуру про те, що у зв'язку з відсутністю доступу до Державного земельного кадастру на даний час відсутня можливість встановити, що розпорядження зазначеною земельною ділянкою належить до повноважень Київської ОДА.
Також відповідач-3 вказав, що суд першої інстанції не вирішив питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу.
Узагальнені доводи та заперечення учасників справи
30.05.2024 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Саламандра» надійшов відзив на апеляційні скарги, в якому відповідач-2 він просить суд залишити апеляційну скаргу прокурора без задоволення, а апеляційну скаргу відповідача задовольнити у повному обсязі.
Узагальнені доводи відзиву відповідача-2 на апеляційні скарги зводяться до такого:
- в апеляційній скарзі прокуратура безпідставно ставить під сумніви правильність висновків суду першої інстанції щодо неналежного способу захисту через вимогу скасувати державну реєстрацію права власності відповідач на спірні земельні ділянки;
- відповідно до постанови Верховного Суду від 08.11.2022 у справі №904/4487/20 титульними володільцями вважаються особи, які володіють майном за цивільно-правовими договорами (майнового найму (оренди), підряду, зберігання, застави), особи, які володіють майном на праві господарського відання, оперативного управління або на іншій підставі, передбаченій законом. Однак, відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав право власності на спірні земельні ділянки належить відповідачам на підставі договорів купівлі-продажу, а тому саме відповідачі є їх законними власниками. Доводи позивача щодо титульного володіння спростовуються наявними правовстановлюючими документами відповідачів.
Позивача, відповідач-1 та третя особа письмових відзивів на апеляційну скаргу суду не надали, що у відповідності до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.
16.05.2025 від відповідача-1 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду надійшли пояснення у справі, в яких він наголосив на неналежності обраного прокурором способу захисту порушеного права, а також вказав на те, що для визначення правового режиму спірних земельних ділянок необхідним є проведення судової земельно-технічної та оціночно-земельної експертизи.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційних скарг
Згідно з витягом із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.04.2024 апеляційну скаргу Київської обласної прокуратури у справі №911/1385/23 передано для розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Козир Т.П., Мальченко А.О.
Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 17.04.2024 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Прем'єр-Альянс» передано для розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Козир Т.П., Мальченко А.О.
17.04.2024 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду з Господарського суду Київської області надійшли матеріали справи №911/1385/23.
29.04.2024 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Прем'єр-Альянс» надійшла заява на виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду з доказами сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.05.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Прем'єр-Альянс» на рішення Господарського суду Київської області від 23.11.2023, розгляд справи призначено на 12.06.2024.
06.05.2024 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від Київської обласної прокуратури надійшла заява про продовження строку для надання доказів сплати судового збору у зв'язку з необхідністю більшого часу для виконання вимог ухвали та підготовкою платіжного документу для оплати судового збору до управління казначейської служби.
15.05.2024 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від Київської обласної прокуратури надійшла заява на виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду з доказами сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2025 клопотання Київської обласної прокуратури про продовження строку для надання доказів сплати судового збору задоволено, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Київської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Київської області від 23.11.2023 у справі №911/1385/23, об'єднано апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Прем'єр-Альянс» та Київської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Київської області від 23.11.2023 у справі №911/1385/23 в одне апеляційне провадження, розгляд справи №911/1385/23 призначено на 12.06.2024.
У судове засідання 12.06.2024 з'явився прокурор та представник відповідача-3.
Представники позивача, відповідача-1, відповідача-2 та третьої особи не з'явилися, про дату та час були повідомлені належним чином.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2024 відкладено розгляд апеляційних скарг Київської обласної прокуратури та Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Прем'єр-Альянс» на рішення Господарського суду Київської області від 23.11.2023 у справі №911/1385/23 на 26.06.2024.
26.06.2024 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Саламандра», відповідача-2 у справі, надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення справи №917/943/24.
У судове засідання 26.06.2024 з'явився прокурор.
Представники позивача, відповідача-1, відповідача-2, відповідача-3 та третьої особи не з'явилися, про дату та час були повідомлені належним чином.
У судовому засіданні прокурор просив надати час для надання вмотивованих заперечень щодо поданого клопотання про зупинення провадження у справі.
Враховуючи неявку представників позивача, відповідача-1, відповідача-2, відповідача-3 та третьої особи, а також клопотання прокурора про надання часу для підготовки заперечень на клопотання про зупинення провадження у справі, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.06.2024 відкладено розгляд апеляційних скарг Київської обласної прокуратури та Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Прем'єр-Альянс» на рішення Господарського суду Київської області від 23.11.2023 у справі №911/1385/23 на 04.09.2024.
04.09.2024 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Прем'єр-Альянс» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
У судове засідання 04.09.2024 з'явився прокурор та представник позивача. Представники відповідачів та третьої особи не з'явилися, про дату та час були повідомлені належним чином.
Враховуючи те, що в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суд першої інстанції посилається на докази, зокрема на фрагмент публічної кадастрової карти 2003 року, лист ДП «Ржищівське лісове господарство» та планшет лісовпорядкування 2014 року, а також наявність сумнівів у Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Прем'єр-Альянс», висловлених останнім в апеляційній скарзі, колегія суддів у судовому засіданні 04.09.2024 для належного встановлення та підтвердження всіх фактичних обставин справи, дійшла висновку про витребування для огляду оригіналів зазначених доказів.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2024 відкладено розгляд апеляційних скарг Київської обласної прокуратури та Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Прем'єр-Альянс» на рішення Господарського суду Київської області від 23.11.2023 у справі №911/1385/23 на 18.09.2024, витребувано у Обухівської окружної прокуратури для огляду оригінали документів, а саме: лист ВО «Укрдержліспроект» №110 від 23.02.2018 року з додатком, а саме: фрагмент із публічної кадастрової карти України з нанесеними межами кварталу №8 Ржищівського лісництва Державного підприємства «Ржищівське лісове господарство»; лист Державного Підприємства «Ржищівське лісове господарство» №01-176 від 17.09.2018, з додатком, а саме: планшетом Ржищівського лісництва лісовпорядкування 2014 року.
18.09.2024 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від Обухівської окружної прокуратури надійшло клопотання на виконання вимог ухвали суду від 04.09.2024 про долучення до матеріалів справи належним чином завірених копій листа ВО «Укрдержліспроект» №110 від 23.02.2018 з додатком, а саме: фрагментом із публічної кадастрової карти України з нанесеними межами кварталу №8 Ржищівського лісництва Державного підприємства «Ржищівське лісове господарство» та листа Державного підприємства «Ржищівське лісове господарство» №01-176 від 17.09.2018, з додатком, а саме планшетом Ржищівського лісництва лісовпорядкування 2014 року.
У поданому клопотанні прокуратура пояснила суду, що нею було здійснено перевірку архівних матеріалів, що перебувають на зберіганні в Обухівській окружній прокуратурі після реорганізації Кагарлицької місцевої прокуратури, й в архівних матеріалах оригіналів витребуваних судом документів не знайдено, а тому прокуратурою на виконання вимог ухвали суду надані належним чином завірені копії цих документів.
Крім того, прокуратура зазначила, що у провадженні Господарського суду Київської області перебувала справа № 911/2258/18 за позовом заступника керівника Кагарлицької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, ДП «Ржищівське лісове господарство» до Кагарлицької районної державної адміністрації, ПрАТ «Страхова компанія» «Дім страхування», ПрАТ «Страхова компанія «Саламандра-Україна», ТОВ «Компанія з управління активами «Опіка-капітал» про визнання незаконним розпорядження, скасування державної реєстрації та витребування земельних ділянок. У матеріалах вказаної судової справи можуть знаходитися оригінали документів, зазначених в ухвалі Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2024 у справі №911/1385/23, у зв'язку з чим Обухівською окружною прокуратурою 17.09.2024 до Господарського суду Київської області направлено заяву про ознайомлення з матеріалами судової справи №911/2258/18. Поряд із цим, Обухівська окружна прокуратура зверталася до ВО «Укрдержліспроект» для отримання другого примірнику оригіналу відповіді листа ВО «Укрдержліспроект» № 110 від 23.02.2018 року з додатком. Однак, останнім повідомлено, що адміністративна будівля об'єднання, в якій знаходилися матеріали лісовпорядкування за 2003 рік та інші документи, знищена внаслідок пожежі через бойові дії, що підтверджується актом про пожежу. Також встановлено, що оригінал планшету Ржищівського лісництва лісовпорядкування 2014 року на даний час знаходиться у правонаступника ДП «Ржищівське лісове господарство» - філії «Богуславське лісове господарство» ДП «Ліси України».
18.09.2024 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Прем'єр-Альянс» надійшло клопотання, в якому воно просить суд долучити до матеріалів справи оригінали витребуваних документів, судове засідання проводити без участі представника відповідача-3.
У судове засідання 18.09.2024 з'явився прокурор та представник позивача. Представники відповідачів та третьої особи не з'явилися, про дату та час були повідомлені належним чином. Прокурор у справі просив відкласти розгляд справи для надання можливості підготувати витребувані судом документи.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.09.2024 відкладено розгляд апеляційних скарг Київської обласної прокуратури та Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Прем'єр-Альянс» на рішення Господарського суду Київської області від 23.11.2023 у справі №911/1385/23 на 23.10.2024.
22.10.2024 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від Обухівської окружної прокуратури надійшло клопотання про витребування у Господарського суду міста Києва матеріалів справи №911/2258/18 для огляду. Дане клопотання мотивоване тим, що оригінали витребуваних судом ухвалою від 04.09.2024 документів наявні у матеріалах справи №911/2258/18.
У судове засідання 23.10.2024 з'явився прокурор та представник позивача. Представники відповідачів та третьої особи не з'явилися, про дату та час були повідомлені належним чином.
Прокурор у справі заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості отримання оригіналів документів зі справи №911/2258/18.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.09.2024 відкладено розгляд апеляційних скарг Київської обласної прокуратури та Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Прем'єр-Альянс» на рішення Господарського суду Київської області від 23.11.2023 у справі №911/1385/23 на 27.11.2024.
У судове засідання 27.11.2024 з'явився прокурор. Представники позивача, відповідачів та третьої особи не з'явилися, про дату та час були повідомлені належним чином. Прокурор у справі просив відкласти розгляд справи.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2024 відкладено розгляд апеляційних скарг Київської обласної прокуратури та Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Прем'єр-Альянс» на рішення Господарського суду Київської області від 23.11.2023 у справі №911/1385/23 на 15.01.2025.
Згідно з розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2025 у справі №911/1385/23 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи у зв'язку з перебуванням судді Агрикової О.В. на лікарняному.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.01.2025 справу № 911/1385/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя ОСОБА_2., судді: Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами Київської обласної прокуратури та Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Прем'єр-Альянс» на рішення Господарського суду Київської області від 23.11.2023 у справі №911/1385/23 колегією суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді (судді-доповідача) ОСОБА_2., суддів: Михальської Ю.Б., Тищенко А.І.; запропоновано учасникам справи висловити письмово свою позицію стосовно клопотання про зупинення провадження у справі № 911/1385/23 до вирішення справи №917/943/24, розгляд справи призначено на 12.03.2025.
У судове засідання 12.03.2025 учасники апеляційного провадження не з'явилися.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.03.2025 розгляд справи №911/1385/23 відкладено на 16.04.2025.
У судове засідання 16.04.2025 з'явилися прокурор та представник позивача.
Представники відповідачів та третьої особи у судове засідання не з'явилися.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.04.2025 розгляд справи №911/1385/23 відкладено на 28.05.2025, запропоновано учасникам у справі надати до суду апеляційної інстанції практику судів вищих інстанцій щодо розгляду справ з подібних правовідносин.
28.05.2025 судове засідання не відбулося у зв'язку з перебуванням головуючого судді ОСОБА_2. у відпустці.
Після виходу головуючого судді ОСОБА_2. з відпустки ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2025 призначено справу №911/1385/23 до розгляду на 16.07.2025.
У судове засідання 16.07.2025 з'явився прокурор. Представники позивача, відповідачів та третьої особи в судове засідання не з'явилися.
Представник позивача 15.07.2025 подав до суду через підсистему «Електронний суд» клопотання про розгляд справи за його відсутності, апеляційну скаргу прокуратури просив задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.07.2025 розгляд справи відкладено на 10.09.2025.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду №09.1-07/494/25 від 21.08.2025 у зв'язку зі звільненням судді ОСОБА_2 з посади судді Північного апеляційного господарського суду у відставку призначено повторний автоматизований розподіл справи №911/1385/23.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.08.2025 та протоколу передачі судової справи раніше визначеному головуючому судді від 21.08.2025 апеляційні скарги Київської обласної прокуратури та Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Прем'єр-Альянс» на рішення Господарського суду Київської області від 23.11.2023 у справі №911/1385/23 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Мальченко А.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.08.2025 апеляційні скарги Київської обласної прокуратури та Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Прем'єр-Альянс» на рішення Господарського суду Київської області від 23.11.2023 у справі №911/1385/23 прийнято до провадження колегією суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Михальської Ю.Б., суддів: Тищенко А.І., Мальченко А.О., розгляд апеляційних скарг призначено на 30.09.2025.
24.09.2025 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Опіка-капітал» Магдалінової А.В. надійшла заява про її участь у судовому засіданні, яке призначене на 30.09.2025 о 10 год. 20 хв. у справі №911/1385/23, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. На підтвердження наявності повноважень у Магдалінової Ангеліни Вадимівни приймати участь у судовому засіданні 30.09.2025 у справі №911/1385/23 додано довіреність від 25.07.2025 №01/2507-25, відповідно до якої Магдалінова Ангеліна Вадимівна представляє інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Опіка-капітал» у справі №911/1385/23, для чого їй надаються наступні повноваження, зокрема, але не виключно: підписувати, подавати та отримувати всі необхідні документи, знайомитися з матеріалами справи, брати участь в судових засіданням, вчиняти інші дії з метою представництва інтересів Товариства.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.09.2025 клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Опіка-капітал» Магдалінової А.В. про її участь у судовому засіданні, яке призначене на 30.09.2025 о 10 год. 20 хв. у справі №911/1385/23, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів залишено без розгляду з огляду на те, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази, які свідчать про наявність у Магдалінової Ангеліни Вадимівни повноважень представляти інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Опіка-капітал» в порядку самопредставництва у розумінні положень статей 56, 58 Господарського процесуального кодексу України або того, що Магдалінова А.В. є адвокатом та може представляти інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Опіка-капітал» у відповідності до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
29.09.2025 через підсистему «Електронний суд» від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Опіка-капітал» до Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з необхідністю надання часу для належної підготовки до судового засідання представника відповідача-1 - адвоката Більчука О.О.
У судове засідання, призначене на 30.09.2025, до суду апеляційної інстанції з'явився представник Київської обласної прокуратури.
Враховуючи клопотання представника відповідача-1 про відкладення розгляду справи, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.09.2025 розгляд даної справи відкладено на 16.10.2025.
Щодо наявного у матеріалах справи клопотання ПрАТ «СК «Саламандра» від 26.06.2024 про зупинення провадження у справі суд зазначає таке.
Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначені права та обов'язки учасників справи, зокрема: подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
Звернення до суду передбачає, зокрема, надання суду належних доказів дійсної волі учасника справи на уповноваження певної особи на представництво та відображенні даної волі у проставленому на заяві представником власноручного підпису. Зазначене дає змогу суду виключити будь-які сумніви стосовно справжності та чинності такого волевиявлення на звернення до суду із відповідною заявою.
Так, згідно з частиною 8 статті 42 Господарського процесуального кодексу України, якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, на такі документи накладається кваліфікований електронний підпис учасника справи (його представника) відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги». Якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в паперовій формі, такі документи скріплюються власноручним підписом учасника справи (його представника).
Таким чином, відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України заява повинна містити підпис особи, яка відповідно до установчих документів правомочна діяти в інтересах юридичної особи або підпис особи, яка відповідно до вимог закону наділена правом підписання відповідних документів.
Відповідно до статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством.
Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму.
Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Згідно зі статтею 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».
Стаття 1 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» визначає, що електронний підпис - електронні дані, що додаються до інших електронних даних або логічно з ними пов'язуються і використовуються підписувачем як підпис.
Судом установлено, що клопотання про зупинення провадження у справі від імені ПрАТ «СК «Саламандра», яке надіслане на електронну пошту Північного апеляційного господарського суду, не скріплено електронним цифровим підписом особи, яка значиться її підписантом (тимчасовий адміністратор ПрАТ «СК «Саламандра» - В.М. Шкурко), водночас, представником позивача не надіслано суду оригінал заяви в паперовій формі, а тому подане клопотання не приймається судом до розгляду.
У судовому засіданні 16.10.2025 суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови.
Явка представників учасників справи
У судове засідання 16.10.2025 представники прокуратури, позивача, відповідачів та третьої особи не з'явилися.
16.10.2025 від представника відповідача-1 адвоката Більчука О.О. через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання про проведення судового засідання, призначеного на 16.10.2025, без участі представників Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Опіка-капітал».
Інші учасники справи про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується довідками про доставку електронного документа (ухвали суду від 30.09.2025) до електронних кабінетів учасників справи в підсистемі «Електронний суд».
Відповідно до частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи зазначене, а також тривалість розгляду даної справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду апеляційних скарг без участі представників учасників справи.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції
Державне підприємство «Ржищівське лісове господарство» (код ЄДРПОУ 00992148) було державним лісогосподарським підприємством, засновником якого було Київське обласне та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, дата державної реєстрації в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - 30.06.1998.
У подальшому Державне підприємство «Ржищівське лісове господарство» на підставі наказу Державного агентства лісових ресурсів України «Про припинення державного підприємства «Ржищівське лісове господарство» та затвердження складу Комісії з припинення» від 09.06.2021 №347 було припинено шляхом реорганізації, а саме приєднанням до Державного підприємства «Богуславське лісове господарство» (код ЄДРПОУ 00992042), яке в свою чергу на момент розгляду справи №911/1385/23 також є припиненим шляхом реорганізації на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 07.09.2022 №1003 «Деякі питання реформування управління лісової галузі», якою було утворене Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» (третя особа) шляхом злиття спеціалізованих державних лісогосподарських підприємств сфери управління Державного агентства лісових ресурсів.
Таким чином, Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» (код ЄДРПОУ 44768034 дата державної реєстрації в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - 26.10.2022) на момент розгляду справи №911/1385/23 є правонаступником Державного підприємства «Богуславське лісове господарство», яке, в свою чергу, було правонаступником Державного підприємство «Ржищівське лісове господарство».
На території Обухівського району (раніше - Кагарлицького району, який був ліквідований у ході адміністративної реформи відповідно до Постанови Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів» від 17.07.2020 із утворенням Обухівського району) Київської області розташоване Ржищівське лісництво.
За змістом позовної заяви під час опрацювання інформації органів державної влади Обухівською окружною прокуратурою виявлені порушення вимог земельного та лісового законодавства під час виділення земельних ділянок на території колишньої Гребенівської сільської ради Кагарлицього району Київської області.
Як зазначає прокурор, землі Ржищівського лісництва Обухівського району Київської області, зокрема, кварталу №8 Ржищівського лісництва, перебували у постійному користуванні Державного підприємства «Ржищівське лісове господарство». Зазначене за доводами прокурора підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування, які наявні в матеріалах справи (в копіях), а саме фрагментом з публічної кадастрової карти з нанесеними межами кварталу №8 Ржищівського лісництва Державного підприємства «Ржищівське лісове господарство» лісовпорядкування 2003 року та планшетом Ржищівського лісництва лісовпорядкування 2014 року.
Акт на право постійного користування земельними лісовими ділянками Ржищівського лісництва Державне підприємство «Ржищівське лісове господарство» не оформлювало.
На момент розгляду справи №911/1385/23 Ржищівське лісництво входить до держлісфонду філії «Богуславське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України».
Розпорядженням Кагарлицької районної державної адміністрації від 27.06.2008 №503 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок загальною площею 44,142 га у приватну власність 30 громадянам України для ведення особистого селянського господарства на території Гребенівської сільської ради за межами населеного пункту, в т.ч. щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки площею 1,99 га, кадастровий номер 3222282800:05:316:0020, для ведення особистого селянського господарства.
У довідці Кагарлицького районного відділу земельних ресурсів, яка міститься в складі вказаного проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, зазначено, що вказані земельні ділянки загальною площею 44,142 га відводяться у власність громадян із земель запасу Гребенівської сільської ради (пасовища).
Також у вказаному проекті землеустрою щодо відведення земельних ділянок міститься, зокрема, кадастровий план земельної ділянки, яка відводиться громадянці ОСОБА_1 (кадастровий номер 3222282800:05:316:0020), відповідно до якого площа земельної ділянки становить 1,99 га, з яких пасовища - 1,99 га. Відповідно до вказаного кадастрового плану та опису меж земельна ділянка (кадастровий номер 3222282800:05:316:0020) межує із такими землекористувачами (землевласниками): А-Б - це землі ДП «Ржищівський лісгосп», Б-А - це землі загального користування (проїзд).
У проекті землеустрою, який затверджений вказаним розпорядженням Кагарлицької районної державної адміністрації від 27.06.2008 №503, міститься також Акт про встановлення (відновлення) в натурі (на місцевості) меж земельних ділянок та меж обмежень на використання земельних ділянок та передачу на зберігання межових знаків від травня 2008 року (число місяця не вказано), який підписаний зі сторони громадянки ОСОБА_3 та представника Гребенівської сільської ради. Підпису представника суміжного землекористувача - Державного підприємства «Ржищівське лісове господарство», яке в цьому акті в абрисі меж земельної ділянки зазначено суміжним землекористувачем, вказаний акт не містить.
У вказаному проекті землеустрою міститься також висновок державної експертизи землевпорядної документації від 04.06.2008 №12-33е, який був складений Головним управлінням Держкомзему в Київській області на замовлення Товариства з обмеженою відповідальністю «Еталон-Т», та у якому зазначено (пункт 11), що поданий на експертизу проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок відповідає вимогам чинного законодавства України, встановленим нормам і правилам, та оцінюється позитивно.
У пункті 9 вказаного висновку державної експертизи землевпорядної документації від 04.06.2008 №12-33е перелічені органи та установи, які погоджували вказаний проект землеустрою, а саме проект землеустрою був погоджений: Управлінням земельних ресурсів у Кагарлицькому районі від 04.02.2008 №72, Кагарлицьким районним відділом містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства від 23.11.2007 №836/07, Кагарлицькою районною санепідемстанцією від 23.11.2007 №1899/2, Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Київській області від 29.02.2008 №06-13/894, Управлінням культури і туризму від 20.12.2007 №11/7088/02, Обухівським міжрайонним управлінням водного господарства від 19.02.2008 №107.
Докази погодження вказаного проекту землеустрою органом лісового господарства у матеріалах справи відсутні.
На підставі вказаного розпорядження Кагарлицької районної державної адміністрації від 27.06.2008 №503 громадянці ОСОБА_1 оформлено 19.11.2008 державний акт на право власності на земельну ділянку площею 1,99 га з кадастровим номером 3222282800:05:316:0020, цільове призначення земельної ділянки - для ведення особистого селянського господарства.
У той же час, як стверджує прокурор, фрагментом із публічної кадастрової карти України з нанесеними межами кварталу №8 Ржищівського лісництва Державного підприємства «Ржищівське лісове господарство» лісовпорядкування 2003 року, листом ВО «Укрдержліспроект» №110 від 23.02.2018, планшетом Ржищівського лісництва лісовпорядкування 2014 року та листом Державного підприємства «Ржищівське лісове господарство» №01-176 від 17.08.2018 підтверджується те, що вказана земельна ділянка з кадастровим номером 3222282800:05:316:0020 накладається на землі лісогосподарського призначення Ржищівського лісового господарства, які перебували в постійному користуванні Державного підприємства «Ржищівське лісове господарство», правонаступником якого є Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», а саме на землі кварталу №8 Ржищівського лісового господарства. При цьому із листа Державного підприємства «Ржищівське лісове господарство» №01-176 від 17.08.2018 та листа Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства від 18.07.2018 №04-48/1599 вбачається, що орган лісового господарства не погоджував передачу, припинення, вилучення чи зміну цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером 3222282800:05:316:0020.
У подальшому, на підставі договору купівлі-продажу №82 від 29.01.2016, вказана земельна ділянка з кадастровим номером 3222282800:05:316:0020 була передана у власність Публічному акціонерному товариству «Страхова компанія «Скайд», про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис від 29.01.2016, індексний номер рішення 27995706.
Надалі право власності на вказану земельну ділянку на підставі договору купівлі-продажу №845 від 01.06.2016 перейшло від ПАТ «Страхова компанія «Скайд» до ТОВ «Компанія з управління активами «Опіка-капітал», що діяло від свого імені та в інтересах і за рахунок активів Пайового закритого недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду «Кепітал Девелопмент Фонд», про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис від 01.06.2016, індексний номер рішення 29858876.
Надалі вказана земельна ділянка з кадастровим номером 3222282800:05:316:0020 площею 1,99 га на підставі заяви про поділ №874 від 06.06.2016 була поділена на 5 земельних ділянок, а саме:
- земельну ділянку з кадастровим номером 3222282800:05:316:0050 площею 0,4 га,
- земельну ділянку з кадастровим номером 3222282800:05:316:0051 площею 0,4 га,
- земельну ділянку з кадастровим номером 3222282800:05:316:0052 площею 0,4 га,
- земельну ділянку з кадастровим номером 3222282800:05:316:0053 площею 0,4 га,
- земельну ділянку з кадастровим номером 3222282800:05:316:0054 площею 0,39 га,
про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис від 03.08.2016, індексний номер рішення 30771334, про поділ об'єкта нерухомого майна та погашення права власності на земельну ділянку з підстав її поділу.
У подальшому вказані 5-ть земельних ділянок були передані Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Опіка-капітал», що діяло від свого імені та в інтересах і за рахунок активів Пайового закритого недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду «Кепітал Девелопмент Фонд», у власність наступних осіб за наступних обставин, а саме:
- земельна ділянка з кадастровим номером 3222282800:05:316:0050 на підставі договору купівлі-продажу №1417 від 10.08.2016 була передана у власність ПРИВАТНОМУ АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВУ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ДІМ СТРАХУВАННЯ», код ЄДРПОУ 21870998, про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис від 11.08.2016, індексний номер рішення 30899298. На момент розгляду справи №911/1385/23 вказане ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ДІМ СТРАХУВАННЯ», код ЄДРПОУ 21870998, змінило своє найменування на Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Саламандра» (відповідач-2 у справі), що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 24.04.2023 №366419100060;
- земельна ділянка з кадастровим номером 3222282800:05:316:0051 на підставі договору купівлі-продажу №1452 від 12.08.2016 була передана у власність ПРИВАТНОМУ АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВУ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «САЛАМАНДРА-УКРАЇНА, код ЄДРПОУ 13934129, про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис від 12.08.2016, індексний номер рішення 30921427. На момент розгляду справи №911/1385/23 вказане ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «САЛАМАНДРА-УКРАЇНА, код ЄДРПОУ 13934129, змінило своє найменування на Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Прем'єр Альянс» (відповідач-3 у справі), що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 24.04.2023 №24427956804;
- земельна ділянка з кадастровим номером 3222282800:05:316:0052 на підставі договору купівлі-продажу №4519 від 17.11.2017 була передана у власність Відкритому недержавному пенсійному фонду «Ніка», яке в свою чергу вказану земельну ділянку на підставі договору купівлі-продажу №1124 від 10.05.2018 передало у власність Товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Опіка-капітал», код ЄДРПОУ 33804530 (відповідач-1 у справі), що діяло від свого імені та в інтересах і за рахунок активів Пайового закритого недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду «Страховий резерв», про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис від 11.05.2018, індексний номер рішення 41039738;
- земельна ділянка з кадастровим номером 3222282800:05:316:0053 на підставі договору купівлі-продажу №4525 від 17.11.2017 була передана у власність Відкритому недержавному пенсійному фонду «Ніка», яке в свою чергу вказану земельну ділянку на підставі договору купівлі-продажу №1125 від 10.05.2018 передало у власність Товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Опіка-капітал», код ЄДРПОУ 33804530 (відповідач-1 у справі), що діяло від свого імені та в інтересах і за рахунок активів Пайового закритого недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду «Страховий резерв», про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис від 11.05.2018, індексний номер рішення 41040000;
- земельна ділянка з кадастровим номером 3222282800:05:316:0054 на підставі договору купівлі-продажу №1455 від 12.08.2016 була передана у власність ПРИВАТНОМУ АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВУ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «САЛАМАНДРА-УКРАЇНА, код ЄДРПОУ 13934129, про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис від 12.08.2016, індексний номер рішення 30919094. На момент розгляду справи №911/1385/23 вказане ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «САЛАМАНДРА-УКРАЇНА, код ЄДРПОУ 13934129, змінило своє найменування на Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Прем'єр Альянс» (відповідач-3 у справі), що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 24.04.2023 №24427956804.
Зазначені обставини передачі земельної ділянки з кадастровим номером 3222282800:05:316:0020 площею 1,99 га у власність, наступний її поділ на 5-ть земельних ділянок (а саме на земельні ділянки з кадастровими номерами 3222282800:05:316:0050, 3222282800:05:316:0051, 3222282800:05:316:0052, 3222282800:05:316:0053 та 3222282800:05:316:0054) та подальше набуття вказаних 5 земельних ділянок відповідачами у власність, як зазначено вище, підтверджуються наявними у матеріалах справи витягами (інформацією) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 05.10.2022 щодо вказаних земельних ділянок із деталізованою інформацією про право власності на вказані земельні ділянки (том 1, а.с.87-99).
У лютому 2020 заступник керівника Кагарлицької місцевої прокуратури звернувся до Кагарлицького районного суду Київської області з позовом в інтересах держави в особі: Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства та Державного підприємства «Ржищівське лісове господарство» до Кагарлицької районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_1 , треті особи: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Дім страхування», Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Саламандра», Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Опіка-капітал», Публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Скайд», Відкритий недержавний пенсійний фонд «Ніка», про визнання незаконним та скасування розпорядження Кагарлицької районної державної адміністрації Київської області від 27.06.2008 №503 в частині відведення у приватну власність ОСОБА_3 земельної ділянки з кадастровим номером 3222282800:05:316:0020 площею 1,99 га у власність ОСОБА_3 (судова справа №368/178/20).
Постановою Верховного Суду від 01.12.2021 у справі №368/178/20 відмовлено у задоволенні позовних вимог заступника керівника Кагарлицької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства до Кагарлицької районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_1 , треті особи: ПрАТ «Страхова компанія «Дім страхування», ПрАТ «Страхова компанія «Саламандра», ТОВ «Компанія з управління активами «Опіка-капітал», ПАТ «Страхова компанія «Скайд», Відкритий недержавний пенсійний фонд «Ніка», про визнання незаконним та скасування розпорядження. Залишено без розгляду позовні вимоги заступника керівника Кагарлицької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державного підприємства «Ржищівське лісове господарство» до Кагарлицької районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_1 , треті особи: ПрАТ «Страхова компанія «Дім страхування», ПрАТ «Страхова компанія «Саламандра», ТОВ «Компанія з управління активами «Опіка-капітал», ПАТ «Страхова компанія «Скайд», Відкритий недержавний пенсійний фонд «Ніка», про визнання незаконним та скасування розпорядження. Стягнуто з Кагарлицької місцевої прокуратури на користь ПрАТ «Страхова компанія «Саламандра» 7357,00 грн судового збору (том 2, а.с.33-43).
Постанова Верховного Суду мотивована тим, що на момент звернення прокурора з позовом до суду про визнання незаконним та скасування розпорядженням Кагарлицької районної державної адміністрації №503 від 27 червня 2008 року про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення у власність 30 громадянам земельних ділянок, в тому числі ОСОБА_1 , спірна земельна ділянка площею 1,9900 га, кадастровий номер 3222282800:05:316:0020, на підставі цивільно-правових угод була відчужена на користь третіх осіб та поділена на п'ять земельних ділянок кадастрові номери: 3222282800:05:316:0050, 3222282800:05:316:0051, 3222282800:05:316:0052, 3222282800:05:316:0053, 3222282800:05:316:0054, а тому задоволення вимоги прокурора про визнання оспорюваного розпорядження незаконним та його скасування не може призвести до захисту або відновлення порушеного речового права власника чи землекористувача, зокрема повернення у власність держави спірної земельної ділянки, а отже, такі вимоги не є ефективним способом захисту порушеного права.
Суд зазначив, що ефективним способом захисту права держави, як власника спірної земельної ділянки, буде звернення до суду з вимогами про витребування майна із чужого незаконного володіння, якщо власник був позбавлений права володіння земельною ділянкою поза його волею, або усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, якщо власнику чиняться перешкоди в реалізації цих прав.
Із урахуванням наведеного, Верховний Суд дійшов висновку, що позовні вимоги заступника керівника Кагарлицької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Київського обласного та по місту Києву управління лісового господарства задоволенню не підлягають у зв'язку з обранням неефективного способу захисту.
Щодо позовних вимог заступника керівника Кагарлицької місцевої прокуратури, який діє в інтересах держави в особі ДП «Ржищівське лісове господарство», то Верховний Суд у справі №368/178/20 вказав, що заступник керівника Кагарлицької місцевої прокуратури, звернувшись до суду з позовом в інтересах держави в особі ДП «Ржищівське лісове господарство», фактично здійснює представництво інтересів державного підприємства, а не інтересів держави, що суперечить положенням чинного законодавства, а тому позов заступника керівника Кагарлицької місцевої прокуратури, який діє в інтересах держави в особі ДП «Ржищівське лісове господарство» у цій частині підлягає залишенню без розгляду на підставі пункту 2 частини першої статті 257 ЦПК України як такий, що поданий від імені заінтересованої особи, особою, яка не має повноважень на ведення справи.
У травні 2023 року керівник Обухівської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації звернувся до Господарського суду Київської області з негаторним позовом (про усунення перешкод у здійсненні позивачем права користування та розпорядження земельними ділянками шляхом скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на земельні ділянки за відповідачами та, як похідною, вимогою про повернення на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації спірних земельних ділянок).
Прокурор у позові посилається на те, що первинна земельна ділянка, яка була надана у власність ОСОБА_1 з кадастровим номером 3222282800:05:316:0020 та земельні ділянки, що утворилися у результаті поділу з кадастровими номерами 3222282800:05:316:0050, 3222282800:05:316:0051, 3222282800:05:316:0052, 3222282800:05:316:0053, 3222282800:05:316:0054, перебували у постійному користуванні ДП «Ржищівське лісове господарство» та відносяться до земель державної власності лісогосподарського призначення і використовуються для ведення лісового господарства в порядку, визначеному Лісовим кодексом України.
Прокурор посилається на положення пункту 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин), якими було передбачено, що до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування, в даному випадку - проект організації і розвитку лісового господарства ДП «Ржищівське лісове господарство» 2005 року, який затверджений протоколом другої лісовпорядної наради від 14.04.2005 та погоджений Державним управлінням екології та природних ресурсів Київської області та Київським обласним управлінням лісового господарства в Київській області.
Як на докази накладення спірних земельних ділянок на землі лісогосподарського призначення, а саме на землі 8 кварталу Ржищівського лісництва ДП «Ржищівський лісгосп», прокурор посилається на лист ДП «Ржищівське лісове господарство» ДСГП «Ліси України» №01-176 від 17.07.2018, лист Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства №04-48/1599 від 18.07.2018, лист ВО «Укрдержліспроект» за №110 від 23.02.2018 з долученими фрагментами публічної кадастрової карти.
Прокурор зазначає, що передача спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_1 проведена усупереч частині 5 статті 116, частині 2 статті 149 Земельного кодексу України без попереднього припинення права постійного користування ДП «Ржищівський лісгосп» та з порушенням порядку вилучення та зміни цільового призначення земельної ділянки лісогосподарського призначення (без згоди Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства).
Зайняття спірної земельної ділянки лісового фонду з порушенням Земельного та Лісового кодексів України, за доводами прокурора, слід розглядати як не пов'язане з позбавленням володіння порушення права власності держави, адже землі лісового фонду перебувають під особливою охороною держави, мають обмежений режим господарювання та не можуть передаватись у приватну власність в силу положень статті 84 Земельного кодексу України.
Прокурор у поданому позові наголошує, що розпорядження земельними ділянками державної власності лісогосподарського призначення на цей час покладено на Київську обласну державну адміністрацію у відповідності до вимог частини 5 статті 122, пункту 24 Перехідних положень Земельного кодексу України.
Листом №56-6381вих-22 від 08.09.2022 Обухівська окружна прокуратура звернулася до Київської ОДА з проханням вжити заходів, спрямованих на захист інтересів держави з метою повернення у державну власність спірної земельної ділянки, або повідомити про неможливість звернення до суду з вказаних питань з метою вжиття заходів представницького характеру обласною прокуратурою в порядку, визначеному статтею 23 Закону України «Про прокуратуру».
Листом №5510/26.01/26.0-3.03-22 від 15.09.2022 Київська обласна державна адміністрація повідомила прокуратуру, що заходи цивільно-правового характеру не вживались і до суду з позовом про повернення вказаної у запиті земельної ділянки лісогосподарського призначення адміністрація не зверталась. Також Київська ОДА зазначила про відсутність у неї необхідних документів для обґрунтування позовної заяви.
У порядку частини 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» Обухівська окружна прокуратура попередньо, до звернення до суду, повідомила позивача листом від 25.04.2023 №56/3-4804вих-23 про намір подати позов в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельними ділянками.
Позивач у справі №911/1385/23 (Київська обласна державна адміністрація) підтримав негаторний позов прокурора.
Відповідачі у справі №911/1385/23 проти позовних вимог заперечували, посилаючись на: 1) недоведеність прокурором обставини того, що спірні земельні ділянки накладаються на землі лісогосподарського призначення ДП «Ржищівське лісове господарство». Відповідачі при цьому також стверджували, що встановлення меж земельної ділянки не є компетенцією суду, а наявні у справі матеріали технічної документації щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 3222282800:05:316:0020 та висновок державної експертизи землевпорядної документації від 04.06.2008 №12-33е підтверджують, що вказана земельна ділянка не накладається на землі лісогосподарського призначення ДП «Ржищівське лісове господарство», а надані прокурором докази одержані з порушенням закону невідомими способами; 2) відсутність підстав для представництва інтересів позивача у даній справі прокурором; 3) необхідність застосування строку позовної давності до позовних вимог; 4) обрання прокурором неналежного способу захисту порушеного права.
Третя особа в суді першої інстанції просила суд справу розглянути без її участі.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи
У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційних скарг та заперечень на них, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційні скарги прокурора та відповідача-3 не підлягають задоволенню, водночас, мотивувальна частина оскаржуваного рішення місцевого господарського суду підлягає зміні з таких підстав.
У першу чергу колегія суддів вважає за необхідне надати оцінку доводам апеляційної скарги відповідача-3 щодо відсутності у прокурора в даній справі повноважень на подання позову в інтересах Київської обласної державної адміністрації.
Так, скаржник наголошує, що між прокурором та позивачем наявна суперечність (конфлікт) щодо наявності у прокурора підстав для представництва інтересів позивача, оскільки Київська ОДА у листі №5510/2601/26.03.03-2022 від 15.09.2023 повідомила Обухівську окружну прокуратуру про те, що у зв'язку з відсутністю доступу до Державного земельного кадастру на даний час відсутня можливість встановити, що розпорядження зазначеною земельною ділянкою належить до повноважень Київської ОДА.
Колегія суддів не приймає до уваги зазначені доводи відповідача-3 з огляду на таке.
Право на звернення до господарського суду гарантовано статтею 4 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до частин 2 та 3 цієї статті юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Згідно з частинами 3 та 5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Частиною 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст.174 цього Кодексу.
Пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України «Про прокуратуру». Частина 1 статті 23 цього Закону визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Згідно з частиною 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
У листі юридичного департаменту позивача від 15.09.2023 №5510/26.01/26.03.03-2022, на який посилається відповідач-3, не йдеться про наявність суперечності (конфлікту) між прокурором та позивачем щодо представництва прокурором інтересів позивача, а зазначається про те, що у юридичного департаменту позивача відсутній доступ до Державного земельного кадастру і тому юридичний департамент позивача вважає, що він не може встановити, чи належить розпорядження спірними земельними ділянками до повноважень позивача. Водночас, вказаним листом юридичний департамент позивача також підтверджує, що ним не вживались заходи цивільно-правового характеру шляхом пред'явлення до суду позовної заяви з метою повернення у державну власність земельних ділянок лісогосподарського призначення.
Таким чином, оскільки прокурор при поданні позову посилається на факт порушення права державної власності на землі лісового фонду, а виходячи зі змісту частини 5 статті 122 Земельного кодексу України (в редакції станом на момент звернення прокурора з позовом у справі №911/1385/23) та пункту 24 Перехідних положень Земельного кодексу України повноваження з розпорядження земельними ділянками державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, за межами населених пунктів на території Київської області належить до повноважень саме Київської обласної державної адміністрації (позивача), яка, як вбачається зі змісту листу від 15.09.2023 №5510/26.01/26.03.03-2022 заходів щодо повернення у державну власність земельних ділянок лісогосподарського призначення не вживає, посилання відповідача-3 на те, що прокурор належним чином не обґрунтував підстави для представництва держави у цій справі не приймаються судом до уваги при вирішенні спору та відхиляються з огляду те, що прокурор обґрунтував наявність порушення інтересів держави та необхідність представництва таких інтересів у суді прокуратурою в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації та дотримався порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру».
При цьому суд не вбачає наявності суперечності (конфлікту) між прокурором та позивачем у даній справі, враховуючи, що позивач у даній справі заявлені прокурором позовні вимоги підтримав.
Посилання відповідача-3 на позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від 01.12.2021 у справі №368/178/20, щодо відсутності у прокурора повноважень на представництво інтересів державного підприємства, що є підставою для залишення позовних вимог без розгляду, судом до уваги не приймаються, оскільки позов у даній справі заявлено в інтересах Київської ОДА як розпорядника земель державної власності лісогосподарського призначення, а не в інтересах державного підприємства.
Щодо суті заявлених прокурором позовних вимог у даній справі колегія суддів зазначає таке.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив із того, що розпорядження землею лісогосподарського призначення державної власності кварталу №8 Ржищівського лісництва Державного підприємства «Ржищівське лісове господарство» шляхом прийняття розпорядження Кагарлицької районної державної адміністрації від 27.06.2008 №503 в частині відведення у приватну власність земельної ділянки з кадастровим номером 3222282800:05:316:0020 з наступним її поділом на 5-ть спірних земельних ділянок та наступне набуття відповідачами у приватну власність утворених земельних ділянок (а саме набуття земельної ділянки з кадастровим номером 3222282800:05:316:0050 відповідачем-2, набуття земельних ділянок з кадастровими номерами 3222282800:05:316:0051 та 3222282800:05:316:0054 відповідачем-3, та набуття земельних ділянок з кадастровими номерами 3222282800:05:316:0052 та 3222282800:05:316:0053 відповідачем-1) було незаконним та порушує право державної власності в особі Київської ОДА на землі лісогосподарського призначення.
Поруч із цим, суд першої інстанції, посилаючись на правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц, в оскаржуваному рішенні вказав, що прокурором обрано неправильний спосіб захисту порушеного права державної власності на землі лісогосподарського призначення шляхом подання негаторного, а не віндикаційного позову, що є підставою для відмови в задоволенні позову.
Прокурор в апеляційній скарзі не погоджується з такими висновками суду, наголошуючи, що порушене право у справі №911/1385/23 має бути захищено саме у спосіб, визначений статтею 391 Цивільного кодексу України та частиною 2 статті 152 Земельного кодексу України, шляхом пред'явлення негаторного позову, а не шляхом витребування спірної земельної ділянки на підставі статей 387, 388 Цивільного кодексу України, як про це вказав суд першої інстанції.
За результатами апеляційного перегляду справи суд апеляційної інстанції зазначає таке.
Відповідно до частини 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарських судів, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
У силу приписів статей 15, 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України (тут і надалі чинного на момент виникнення спірних правовідносин) способи захисту цивільного права чи інтересу - це закріплені законом матеріально-правові заходи правоохоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених оспорюваних прав, інтересів та вплив на правопорушника.
Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 зі справи №925/1265/16.
Іншими словами це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 зі справи №310/11024/15-ц.
Виходячи з приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб'єктивного права або інтересу, порушення такого суб'єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.
Відповідно до усталеної позиції Великої Палати Верховного Суду застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі №905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі №487/10132/14-ц (пункт 89), від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц (пункт 7.23)).
Таким чином, розглядаючи справу, суд має з'ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.
Отже, спосіб захисту повинен відповідати змісту порушеного права та природі спірних правовідносин.
Такий висновок викладений, зокрема у постанові Верховного Суду від 14.05.2025 у справі №910/6752/21.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові (аналогічну правову позицію викладено, зокрема у постановах Верховного Суду від 14.08.2018 у справі №910/1972/17, від 23.05.2019 у справі №920/301/18, від 25.06.2019 у справі №922/1500/18, від 24.12.2019 у справі №902/377/19).
Реалізація принципу виконуваності судового рішення є гарантією забезпечення його остаточності та виконання, адже спосіб виконання судового рішення є одночасно способом реалізації та здійснення способу захисту.
При цьому судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту (такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №910/3009/18).
Рішення суду має остаточно вирішувати спір по суті та захищати порушене право чи інтерес. Якщо для реалізації рішення суду необхідно ще раз звертатися до іншого суду й отримувати ще одне рішення це означає, що обраний спосіб захисту є неефективним.
Інакше кажучи, застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії). Саме в такому значенні має розумітися ефективний захист порушених прав особи.
Відповідно до частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією із засад (принципів) господарського судочинства є диспозитивність.
Згідно зі статтею 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Колегія суддів наголошує, щовизначення предмета та підстав позову є правом позивача, у той час, як встановлення його обґрунтованості - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, і саме у такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики Європейського Суду з прав людини включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом. Отже, обрання позивачем способу захисту, який не відповідає ні змісту правовідносин, не здатний відновити порушені права з огляду на відсутність механізму виконання такого рішення, є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні позову.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 08.11.2022 у справі №917/304/21, від 19.01.2022 у справі №910/6899/21.
У справі №911/1385/23 предметом розгляду є позовні вимоги прокурора в інтересах держави в особі Київської ОДА про усунення перешкод у користуванні і розпорядженні земельними ділянками лісогосподарського призначення загальною площею 1,9900 га шляхом скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на спірні земельні ділянки за відповідачами та їх повернення позивачу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що земельні ділянки накладаються на землі лісового фонду, які є власністю держави та перебувають у постійному користуванні ДП «Ржищівський лісгосп».
У контексті спірних правовідносин колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про неналежність обраного прокурором способу захисту шляхом подання до суду негаторного позову та з цього приводу зазначає таке.
Відповідно до статті 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Віндикаційний позов - це вимога про витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння. Тобто позов неволодіючого власника до володіючого невласника.
Заволодіння земельними ділянками, які перебувають під посиленою правовою охороною держави, всупереч чинному законодавству, може зумовлювати конфлікт між гарантованим статтею 1 Першого протоколу до Конвенції правом мирно володіти майном і правами інших осіб та всього суспільства на безпечне довкілля, особливо коли в силу об'єктивних, видимих природних властивостей земельної ділянки відповідач, проявивши розумну обачність, міг та повинен був знати про те, що спірні земельні ділянки належать до земель лісогосподарського призначення (близькі за змістом висновки висловлені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2018 у справі №372/2180/15-ц, від 22.05.2018 у справі № 469/1203/15-ц, від 30.05.2018 у справі № 469/1393/ 16-ц, від 14.11.2018 у справі 183/1617/16).
Відомості державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тобто державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 48/340, від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17, від 19.01.2021 у справі №916/1415/19). Наявність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей про право іпотеки чи іншого речового права створює презумпцію належності права особі, яка ним володіє внаслідок державної реєстрації (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц).
Із урахуванням зазначеної специфіки обороту нерухомого майна володіння ним досягається без його фізичного утримання або зайняття, як це властиво для багатьох видів рухомого майна (крім бездокументарних цінних паперів, часток у статутному капіталі ТОВ, інших нематеріальних об'єктів тощо), а державна реєстрація права власності на нерухоме майно підтверджує фактичне володіння ним. Тобто суб'єкт, за яким зареєстроване право власності, визнається фактичним володільцем нерухомого майна. При цьому державна реєстрація права власності на нерухоме майно створює спростовувану презумпцію наявності в суб'єкта і права володіння цим майном (як складової права власності).
Особа, за якою зареєстроване право власності на нерухоме майно, є його володільцем. У випадку незаконного, без відповідної правової підстави заволодіння нею таким майном, право власності (включаючи права володіння, користування та розпорядження) насправді і далі належатиме іншій особі - власникові. Останній має право витребувати це майно з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності.
Тому заволодіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на нього ще не означає, що такий володілець набув право власності (права володіння, користування та розпорядження) на це майно. Власник, якого незаконно, без відповідної правової підстави, позбавили володіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на це майно за іншою особою, не втрачає право володіння нерухомим майном. Така інша особа внаслідок державної реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає його фактичним володільцем (бо про неї є відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно). Але не набуває право володіння на відповідне майно, бо воно, будучи складовою права власності, і далі належить власникові. Саме тому власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави, ним заволоділа.
З огляду на викладене, володіння нерухомим майном, яке посвідчується державною реєстрацією права власності, може бути правомірним або неправомірним (законним або незаконним). Натомість право володіння як складова права власності неправомірним (незаконним) бути не може. Право володіння як складова права власності на нерухоме майно завжди належить власникові майна.
Отже особа, за якою зареєстроване право власності, є володільцем нерухомого майна, але право власності (включаючи право володіння як складову права власності) може насправді належати іншій особі. Тому заволодіння земельною ділянкою шляхом державної реєстрації права власності є можливим незалежно від того, набув володілець право власності (і право володіння) на таку ділянку чи ні.
Набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою. Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно; такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. Близькі за змістом висновки наведені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №488/5027/14-ц, від 14.11.2018 у справі №183/1617/16, від 19.05.2020 у справі №916/1608/18, від 30.06.2020 у справі №19/028-10/13, від 22.06.2021 у справі №200/606/18.
У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 Цивільного кодексу України, є неефективними. Власник з дотриманням вимог статей 387, 388 Цивільного кодексу України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16).
Якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту є віндикаційний позов, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (п.п. 84, 85 постанови Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 466/8649/16-ц).
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів, враховуючи, що спірні земельні ділянки з кадастровими номерами зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за відповідачами (а саме земельна ділянка з кадастровим номером 3222282800:05:316:0050 за відповідачем-2, земельні ділянки з кадастровими номерами 3222282800:05:316:0051 та 3222282800:05:316:0054 за відповідачем-3 та земельні ділянки з кадастровими номерами 3222282800:05:316:0052 та 3222282800:05:316:0053 за відповідачем-1), а керівник Обухівської окружної прокуратури Київської області позовних вимог про витребування спірних земельних ділянок не заявив, погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельними ділянками не є ефективним способом захисту порушеного права.
Наведене повністю узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц, який суд першої інстанції правомірно врахував з огляду на положення частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України.
Так, Велика Палата Верховного Суду у пункті 56 постанови від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц зазначила, що саме вимога про витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення з незаконного володіння (віндикаційний позов) в порядку статті 387 Цивільного кодексу України є ефективним способом захисту права власності.
Також Велика Палата Верховного Суду у пункті 72 зазначеної постанови вказала на те, що визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є відсутність або наявність у позивача володіння майном; відсутність або наявність в особи володіння нерухомим майном визначається виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння; особа, до якої перейшло право власності на об'єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правоможності власника, включаючи право володіння.
Вирішуючи питання про належні способи захисту прав власника земельної ділянки лісогосподарського призначення, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц нагадала про свої висновки щодо способу захисту прав власника земельної ділянки водного фонду, право власності на яку неправомірно зареєстровано за фізичною чи юридичною особою, або якщо земельна ділянка зайнята такою особою.
Як вказано в пункті 51 зазначеної постанови, заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду (перехід до них володіння цими землями) всупереч вимогам Земельного кодексу України є неможливим, розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у статті 59 цього Кодексу. Такі висновки зроблені Великою Палатою Верховного Суду виходячи з того, що в силу зовнішніх, об'єктивних, явних і видимих природних ознак таких земельних ділянок особа, проявивши розумну обачність, може і повинна знати про те, що ділянки належать до водного фонду, набуття приватної власності на них є неможливим. Якщо в принципі, за жодних умов не може виникнути право власності, то і володіння є неможливим. Тому ані наявність державної реєстрації права власності за порушником, ані фізичне зайняття ним земельної ділянки водного фонду не приводять до заволодіння порушником такою ділянкою.
Водночас, у пункті 53 постанови від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц Велика Палата Верховного Суду наголосила, що володіння приватними особами лісовими ділянками цілком можливе, оскільки вони можуть мати такі ділянки на праві власності. Так, відповідно до ч. 1 ст. 8, ч. 1 ст. 9 Лісового кодексу України (ЛК України) у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності; у комунальній власності перебувають ліси в межах населених пунктів, крім лісів, що перебувають у державній або приватній власності. Згідно зі ст. 10 ЛК України ліси в Україні можуть перебувати у приватній власності; суб'єктами права приватної власності на ліси є громадяни та юридичні особи України. Відповідно до ст. 12 ЛК України громадяни та юридичні особи України можуть безоплатно або за плату набувати у власність у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств замкнені земельні лісові ділянки загальною площею до 5 гектарів; ця площа може бути збільшена в разі успадкування лісів згідно із законом; громадяни та юридичні особи можуть мати у власності ліси, створені ними на набутих у власність у встановленому порядку земельних ділянках деградованих і малопродуктивних угідь, без обмеження їх площі; ліси, створені громадянами та юридичними особами на земельних ділянках, що належать їм на праві власності, перебувають у приватній власності цих громадян і юридичних осіб. Відповідно до ч. 5 ст. 1 ЛК України лісові ділянки можуть бути вкриті лісовою рослинністю, а також постійно або тимчасово не вкриті лісовою рослинністю (внаслідок неоднорідності лісових природних комплексів, лісогосподарської діяльності або стихійного лиха тощо). До не вкритих лісовою рослинністю лісових ділянок належать лісові ділянки, зайняті незамкнутими лісовими культурами, лісовими розсадниками і плантаціями, а також лісовими шляхами та просіками, лісовими протипожежними розривами, лісовими осушувальними канавами і дренажними системами. Отже, в силу зовнішніх, об'єктивних, явних і видимих природних ознак таких земельних ділянок (якщо такі ознаки наявні) особа, проявивши розумну обачність, може і повинна знати про те, що земельна ділянка є лісовою земельною ділянкою. Це може свідчити про недобросовісність такої особи і впливати на вирішення спору, зокрема про витребування лісової земельної ділянки, але не може свідчити про неможливість володіння (законного чи незаконного) приватною особою такою земельною ділянкою. Тому Велика Палата Верховного Суду підтверджує свій висновок про те, що вимога про витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення з незаконного володіння (віндикаційний позов) в порядку статті 387 ЦК України є ефективним способом захисту права власності (п.51-56 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц).
Ураховуючи викладене, з огляду на предмет і підстави заявленого прокурором позову, суд апеляційної інстанції зауважує, що належним способом захисту порушеного права у справі, що розглядається, є віндикаційний позов, а саме позов про витребування у відповідачів спірних земельних ділянок загальною площею 1,9900 га.
За таких обставин, заявлені прокурором у справі, що розглядається, позовні вимоги про усунення перешкод у користуванні і розпорядженні земельною ділянкою в порядку статті 391 Цивільного кодексу України не є належним способом захисту прав держави в особі Київської ОДА.
Обрання неналежного та неефективного способу захисту порушеного права є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову, про що вірно вказав суд першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги прокурора зазначених висновків суду не спростовують та фактично ґрунтуються не невірному тлумаченні прокурором змісту постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц.
Щодо посилань прокурора на те, що у разі, якщо суд дійшов висновку про те, що негаторний позов прокурора не є належним способом захисту, то він (суд) у такому випадку повинен був самостійно застосувати необхідні норми закону та розглянути і задовольнити у справі №911/1385/23 віндикаційний позов, виходячи із принципу «jura novit curia», то колегія суддів зазначає таке.
Виходячи з принципу судочинства «jura novit curia» - «суд знає закони», неправильна юридична кваліфікація позивачем спірних правовідносин не звільняє суд від обов'язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм, у зв'язку з чим суди мають самостійно перевіряти доводи сторін щодо застосування закону, який регулює спірні правовідносини, та надати правильну правову кваліфікацію цим відносинам і зобов'язанням сторін (правова позиція, викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі №487/10128/14-ц, від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц та у постановах Верховного Суду від 06.11.2019 у справі №905/2419/18 та від 13.02.2020 у справі №921/109/19).
Разом із цим, суд зауважує, що необхідно відрізняти юридичну кваліфікацію обставин справи та обраний позивачем спосіб захисту порушеного права.
Предметом розгляду у справі №911/1385/23 є негаторний позов. Так, негаторним є позов власника про усунення будь-яких перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження майном, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння (стаття 391 Цивільного кодексу України).
У той же час, як наголошувалось вище, віндикаційний позов - це інший спосіб захисту права, а саме - вимога неволодіючого власника до незаконного володільця про витребування майна (стаття 387 Цивільного кодексу України).
При цьому, виходячи із принципу диспозитивності господарського судочинства, відповідно до статті 14 Господарського процесуального кодексу України, обрання способу захисту порушеного права (предмет позову) є правом самого позивача і суд відповідно до частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України не може виходити за межі позовних вимог.
Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Тобто суд не може перебирати на себе функції прокурора або позивача, оскільки це порушило б принципи змагальності та рівності учасників процесу перед судом.
Застосування принципу «jura novit curia» не є безмежним, оскільки може порушити право на справедливий суд як щодо відповідача (відповідачів), так і щодо самого позивача (прокурора). Як вказувалось у цьому контексті в рішенні Європейського суду з прав людини від 14.01.2021 у справі «Гусєв проти України» (скарга № 25531/12), у таких умовах слід зважати на принцип змагальності та рівності сторін; сторін не можна позбавляти права на аргументування своєї позиції й надання доказів в умовах нової кваліфікації судом правовідносин.
Із цього приводу суд також відмічає, що розгляд віндикаційного позову пов'язаний із дослідженням додаткових обставин, які не підлягають встановленню при розгляді негаторного позову. Так, обґрунтовуючи негаторний позов у справі №911/1385/23, прокурор посилався на належність спірних земельних ділянок до земель лісового фонду та заявляв вимоги про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження цими земельними ділянками. При цьому прокурор в позовній заяві не посилався на те, чи вкриті вказані лісові земельні ділянки лісовими культурами, чи ні, тобто чи в силу зовнішніх, об'єктивних, явних і видимих природних ознак таких земельних ділянок (якщо такі ознаки наявні) особа, проявивши розумну обачність, могла і повинна була знати про те, що земельна ділянка є лісовою земельною ділянкою, чи ні. Зокрема, таксаційних описів та інших доказів з цього приводу ні прокурор, ні інші учасники справи не подавали, хоча ця обставина про добросовісність або недобросовісність набувача може мати значення для правильного вирішення віндикаційного позову. Так само, для правильного вирішення віндикаційного позову можуть мати значення й інші обставини, які не досліджуються при розгляді негаторного позову, зокрема, чи був пропущений строк позовної давності для подання віндикаційного позову, чи не був цей строк перерваний поданням інших позовів або з інших підстав, чи наявні підстави для його поновлення тощо. Тобто, виходячи із принципу пропорційності та змагальності господарського судочинства (ст.ст.13 та 15 Господарського процесуального кодексу України), обсяг обставин та доказів, які підлягають встановленню та дослідженню, при розгляді негаторного позову та при розгляді віндикаційного позову не є однаковим, що також вказує на неможливість самостійної перекваліфікації судом предмета позову.
Таким чином, доводи апеляційної скарги прокурора про можливість самостійної зміни судом предмета позову у справі №911/1385/23 є помилковими та судом апеляційної інстанції відхиляються.
З огляду на наведене у сукупності, обґрунтованими та правильними є висновки суду першої інстанції про наявність підстав для відмови у задоволенні позову з огляду на неналежно обраний прокурором спосіб захисту порушеного права, про яке він стверджує.
Щодо апеляційної скарги відповідача-3, то суд зазначає таке.
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Прем'єр-Альянс» просить суд в апеляційній скарзі змінити мотивувальну частину рішення Господарського суду Київської області від 23.11.2023 в частині встановлення судом обставин справи про те, що межі земельної ділянки з кадастровим номером 3222282800:05:316:0020 накладалися на землі кварталу 8 ДП «Ржищівське лісове господарство» шляхом викладення її в новій редакції, а саме: «суд встановив, що позивачем не доведено обставину про те, що межі земельної ділянки з кадастровим номером 3222282800:05:316:0020 накладалися на землі кварталу 8 ДП «Ржищівське лісове господарство».
Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача-3 зводяться до того, що суд першої інстанції необґрунтовано та незаконно встановив обставину про те, що межі земельної ділянки з кадастровим номером 3222282800:05:316:0020 накладалися на землі кварталу 8 ДП «Ржищівське лісове господарство», оскільки такі обставини не підтверджені прокурором належними та допустимими доказами.
Прокурор, у свою чергу, стверджує, що такі обставини підтверджуються, зокрема, інформацією Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства №04-48/1599 від 18.07.2018, ДП «Ржищівське лісове господарство» ДСГП «Ліси України» №01-176 від 17.07.2018, ВО «Укрдержліспроект» за №110 від 23.02.2018 з долученими фрагментами публічної кадастрової карти.
Колегія суддів зазначає, що обрання позивачем неналежного або неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові незалежно від інших встановлених судом обставин (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19, від 02.02.2021 у справі №925/642/19, від 06.04.2021 у справі №910/10011/19, від 22.06.2021 у справі №200/606/18, від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц, від 15.09.2022 у справі №910/12525/20).
Як встановлено вище, обґрунтованими є висновки Господарського суду Київської області щодо відмови у задоволенні позову з огляду на неналежно обраний прокурором спосіб захисту шляхом подання до суду негаторного, а не віндикаційного позову.
Поруч із цим, на переконання колегії суддів, місцевий господарський суд помилково вдався до оцінки правовідносин по суті спору, не врахувавши, що невірно обраний спосіб захисту порушеного права виключає дослідження та вирішення судом спору по суті.
Подібних правових висновків щодо виключення необхідності подальшого дослідження судом підстав позову, надання оцінки спірним правовідносинам по суті спору в разі наявності підстав для відмови у задоволенні позову з огляду на невірно обраний позивачем спосіб захисту дійшов Верховний Суд у постановах від 17.09.2025 у справі №911/3363/24, від 03.09.2025 у справі №915/792/24, від 14.08.2025 у справі №920/327/24 й такі висновки враховуються судом з огляду на положення частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову, але помилково виходив, в тому числі, з інших підстав, пов'язаних з оцінкою спірних правовідносин по суті спору, зокрема щодо приналежності спірної земельної ділянки до земель лісового фонду, перебування її у постійному користуванні ДСГП «Ліси України» як правонаступника ДП «Ржищівське лісове господарство», накладання спірної земельної ділянки на землі лісового фонду.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідний аналіз доводів учасників справи у частині, що стосується суті спору, має бути зроблений судом у мотивувальній частині судового рішення у справі із застосуванням належного та ефективного способу захисту шляхом заявлення віндикаційного позову, а не в межах даного спору, де прокурором обрано неналежний спосіб захисту шляхом подання негаторного позову.
Відповідно, оцінка судом спірних правовідносин по суті спору, зокрема і висновки стосовно того, що межі земельної ділянки з кадастровим номером 3222282800:05:316:0020 накладалися на землі кварталу 8 ДП «Ржищівське лісове господарство» тощо підлягають виключенню з мотивувальної частини рішення суду першої інстанції, однак з підстав, наведених судом апеляційної інстанції, а не з огляду на обґрунтованість у цій частині доводів відповідача-3 по суті спору.
З огляду на це та підстави апеляційної скарги відповідача-3, остання задоволенню не підлягає, втім мотивувальна частина оскаржуваного рішення підлягає зміні шляхом виключенням з неї відповідних висновків місцевого господарського суду щодо оцінки спірних правовідносин по суті спору.
Позовні вимоги прокурора, пред'явлені в порядку статті 391 Цивільного кодексу України, не відповідають належному способу захисту, що є самостійною підставою для відмови в їх задоволенні.
Усі інші доводи та міркування скаржників, окрім зазначених у мотивувальній частині постанови, взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду про відсутність підстав для задоволення позову з мотивів обрання прокурором неналежного способу захисту прав.
При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі «Серявін проти України» від 10 лютого 2010 року, пункт 58).
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційних скарг
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з пунктами 1, 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Відповідно до частини 4 статті 277 Господарського процесуального кодексу України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
З огляду на вищевикладене, оскільки колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість рішення суду у даній справі в частині, що стосується відмови у задоволенні позову з огляду на невірно обраний прокурором спосіб захисту, що виключає подальше дослідження судом підстав позову та надання оцінки спірним правовідносинам по суті спору, суд вважає за необхідне змінити рішення суду першої інстанції, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови, а в решті - залишити без змін.
Апеляційній скарги прокурора та відповідача-3, у свою чергу, з наведених у них підстав задоволенню не підлягають.
Судовий збір за подання зазначених апеляційних скарг згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на скаржників.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 2 частини 1 статті 275, статтями 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
Апеляційні скарги Київської обласної прокуратури та Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Прем'єр-Альянс» на рішення Господарського суду Київської області від 23.11.2023 у справі №911/1385/23 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Київської області від 23.11.2023 у справі №911/1385/23 змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Судовий збір за подання апеляційних скарг у відповідних частинах покласти на Київську обласну прокуратуру та Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Прем'єр-Альянс».
Матеріали справи №911/1385/23 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 10.12.2025 після повернення головуючого судді Михальської Ю.Б. та судді Тищенко А.І. з відрядження.
Головуючий суддя Ю.Б. Михальська
Судді А.О. Мальченко
А.І. Тищенко