ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
11 грудня 2025 року м. ОдесаСправа № 916/3469/25
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Богацької Н.С.
суддів: Діброви Г.І., Принцевської Н.М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг»
на рішення Господарського суду Одеської області від 08.10.2025, ухвалене суддею Литвиновою В.В., м. Одеса
у справі № 916/3469/25
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг»
до відповідача: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Добробут-1»
про: стягнення 96 681,73 грн,
У серпні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (далі ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг») звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Добробут-1» (далі ОСББ), в якому просило суд стягнути з останнього загалом 96681,73 грн, з яких: 56615,10 грн пені, 11864,86 грн 3% річних та 28201,77 грн інфляційних втрат.
Позов мотивований неналежним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за укладеним між сторонами договором постачання природного газу від 13.10.2021 № 7466-НГТ-33 (далі договір) в частині повної та своєчасної сплати вартості поставленого позивачем в період листопад-грудень 2021, січень-квітень та грудень 2022 природного газу.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 08.10.2025 у справі № 916/3469/25 у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Місцевий господарський суд виходив з того, що на спірні правовідносини розповсюджуються положення пп. 4 п. 3 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17.03.2020 № 530 (далі Закон № 530) та положення постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» (далі Постанова № 206), а саме заборона нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги. Натомість, нарахування позивачем пені, 3% річних та інфляційних за період дії карантину та воєнного стану, не узгоджуються з положеннями названих нормативно-правових актів та свідчить про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, як таких, що порушують права співвласників як побутових споживачів житлово-комунальних послуг.
Не погодившись з рішенням суду, позивач подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги позивач посилається на те, що суд першої інстанції неправильно здійснив тлумачення Закону №530 та Постанови № 206, в результаті чого суд ототожнив відносини «щодо несвоєчасних розрахунків ОСББ за поставлений газ за договором постачання газу з ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» з відносинами «за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням».
Скаржник зазначає, що укладений між сторонами договір не належить до договору, за яким відповідачу надаються житлово-комунальні послуги, а є договором постачання природного газу. Поняття «побутового споживача» чи «споживача» у розумінні Закону України «Про ринок природного газу» не допускає посередників (у тому числі, ОССБ - юридичних осіб), адже споживання газу повинно відбуватися для власних потреб. В даному випадку позивач не надавав, а відповідач не отримував житлово-комунальні послуги за спірним договором, оскільки останній регулює правовідносини між сторонами, в результаті яких позивач як постачальник поставляє споживачеві природний газ (тобто, товар) для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, з огляду на що підстави для застосування до спірних правовідносин положень Закону №530 та Постанови № 206 відсутні.
Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України за результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, оформленого протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для розгляду справи визначено судову колегію у складі головуючого судді Богацької Н.С., Діброви Г.І., Принцевської Н.М.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.10.2025 витребувано у Господарського суду Одеської області матеріали даної справи, вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою відкладено до надходження матеріалів з суду першої інстанції.
23.10.2025 матеріали даної справи надійшли до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.10.2025 за апеляційною скаргою ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» на рішення Господарського суду Одеської області від 08.10.2025 у справі № 916/3469/25 відкрито апеляційне провадження, вирішено здійснювати її розгляд в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, встановлено відповідачу строк до 14.11.2025 для подання відзиву на апеляційну скаргу (з належними доказами його направлення позивачу) та роз'яснено учасникам справи про їх право у цей же строк подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до ст. 170 ГПК України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншим учасникам справи.
12.11.2025 від ОСББ надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено про її безпідставність та необґрунтованості, зокрема, що скаржником не спростовані висновки суду про розповсюдження на спірні правовідносини положень Закону № 530 та Постанови № 206.
Будь-яких інших заяв чи клопотань від учасників справи не надходило.
Дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія зазначає наступне.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1 ст. 269 ГПК України).
Враховуючи приписи вищевказаної норми, колегія суддів у даному випадку переглядає рішення Господарського суду Одеської області від 08.10.2025 у справі № 916/3469/25 лише в частині доводів та вимог ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг».
Колегія суддів зазначає, що сторони не заперечують факт укладення договору, постачання позивачем відповідачу природного газу в період листопад-грудень 2021, січень-квітень та грудень 2022, як і не заперечують той факт, що відповідач несвоєчасно розрахувався з позивачем за поставлений товар.
Фактично, доводи скаржника (позивача) зводяться до того, що на спірні правовідносини не розповсюджуються положення Закону № 530 та Постанови № 206, оскільки укладений між сторонами договір не належить до договору, за яким відповідачу надаються житлово-комунальні послуги, а є договором постачання природного газу.
Колегія суддів не погоджується з доводами та аргументами позивача, водночас погоджується висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.
Щодо пені.
Частинами 1, 2 ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).
Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Відповідно умов п. 7.2. договору у разі прострочення Споживачем строків остаточного розрахунку згідно п. 5.1. та/або строків оплати за пунктом 8.4. цього Договору, Споживач зобов'язаний сплатити Постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Разом з тим, згідно зі ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець комунальної послуги - суб'єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору; житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що колективний споживач - юридична особа, що об'єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги.
За змістом ст. 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.
Згідно ст. 4 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» об'єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Об'єднання створюється як непідприємницьке товариство для здійснення функцій, визначених законом. Основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання. Господарче забезпечення діяльності об'єднання може здійснюватися власними силами об'єднання (шляхом самозабезпечення) або шляхом залучення на договірних засадах суб'єктів господарювання. Об'єднання є юридичною особою, що створюється відповідно до закону. Об'єднання є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між співвласниками. Об'єднання відповідає за своїми зобов'язаннями коштами і майном об'єднання, від свого імені набуває майнові і немайнові права та обов'язки, виступає позивачем та відповідачем у суді. Об'єднання не несе відповідальності за зобов'язаннями співвласників.
Як свідчать матеріали справи, власниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, що розташований за адресою: 73000, Херсонська обл., місто Херсон, провулок Смоленський, будинок 61, створили неприбуткову обслуговуючу організацію - ОСББ.
Предметом діяльності об'єднання є зокрема комплексне обслуговування об'єктів, утримання житлових будинків інших об'єктів нерухомого майна і придомових територій об'єктів кооперативу, забезпечення сприяння членам кооперативу в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю кооперативу, надання послуг по водопостачанню і водовідведенню кооперативу, надання послуг по електропостачанню членам кооперативу тощо.
ОСББ не є фізичною особою чи фізичною особою-підприємцем, а як юридична особа ОСББ не має свого власного споживання. ОСББ, згідно з нормами чинного законодавства, сприяє отриманню співвласниками багатоквартирного будинку комунальних послуг.
ОСББ має особливий статус, відмінний від інших юридичних осіб, оскільки створюється та функціонує як непідприємницьке товариство згідно з окремим Законом України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», має статус неприбутковості, та не є суб'єктом господарювання, не використовує природний газ для власних потреб.
Отже, відповідач у справі виступає у спірних відносинах з позивачем саме як колективний побутовий споживач (від імені всіх фізичних осіб співвласників) та договір укладений для забезпечення та сприяння співвласникам будинку в отриманні житлово-комунальних послуг належної якості та у встановлений строк.
Схожа за змістом правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.02.2024 у справі №922/1717/23.
Крім того, п. 2.2 договору зазначено, що природний газ використовується споживачем для потреб виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.
Отже, предметом договору постачання природного газу є фактично постачання теплової енергії, як комунальної послуги, безпосередніми споживачами якої є мешканці будинку (населення), а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що між сторонами виникли правовідносини у сфері житлово-комунальних послуг.
Щодо наявності підстав для стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат, та застосування Постанови № 206 у відносинах з ОСББ, Верховний Суд у постанові від 16.10.2025 у справі № 914/2380/24 зазначив наступне:
«Відповідач згідно з нормами чинного законодавства є юридичною особою, яка утворена шляхом об'єднання співвласників багатоквартирних будинків, з метою сприяння в отриманні співвласниками багатоквартирного будинку, зокрема, комунальних послуг, які включають в себе і постачання та розподіл природного газу (теплової енергії). При цьому така теплова енергія постачається у багатоквартирний будинок (будинки) виключно для задоволення побутових (спільно-побутових) потреб співвласників будинків.
Відповідач, як юридична особа, що створена шляхом об'єднання власників квартир, зокрема фізичних осіб, які у розумінні Закону України «Про ринок природного газу» є побутовими споживачами, споживаючи природний газ для вироблення теплової енергії виключно для забезпечення потреб таких осіб, є колективним побутовим споживачем.
Положення постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 №206 прямо не забороняють нарахування ОСББ, які є юридичними особами, неустойки, 3% річних та інфляційних втрат.
Проте Суд звертає увагу, що ОСББ є неприбутковою організацією, створеною мешканцями будинку (населенням) для забезпечення таких мешканців комунальними послугами та оплата таких комунальних платежів здійснюється за рахунок мешканців та за тарифами для населення.
Крім того відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» співвласники зобов'язані разом з іншим забезпечувати належне утримання та належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна. Згідно зі статтею 12 вказаного Закону, витрати на управління багатоквартирним будинком включають, зокрема: витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку, а також витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про застосування постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 №206 у даному випадку».
В свою чергу, доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновки суду про те, що договір постачання природного газу направлений саме на постачання теплової енергії для побутових споживачів, тобто на надання комунальних послуг таким споживачам.
Підпунктом 4 пункту 3 розділу ІІ Прикінцеві положення Закону № 530 встановлено, що з 17.03.2020 на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється, зокрема, нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.
11.03.2020, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-Cov-2, була прийнята постанова Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 (з подальшими змінами), якою з 12.03.2020 на усій території України встановлено карантин, який Постановою Кабінету Міністрів України «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 27.06.2023 № 651 був відмінений з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 на всій території України.
24.02.2022 Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, в Україні введено воєнний стан, який триває і на даний час.
Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» визначено, що в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні», до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.
Отже, оскільки з 12.03.2020 по 30.06.2023 діяв карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, а також на даний час діє воєнний стан, введений з 24.02.2022 в Україні Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, та враховуючи норми Закону, а також Постанови № 206, приписи яких забороняють нарахування та стягнення з населення (які є мешканцями ОСББ) неустойки (штрафів, пені), нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги, суд дійшов вірного висновку, що вимога позивача про стягнення суми пені задоволенню не підлягає, адже у позивача було відсутнє право нараховувати пеню ОСББ.
Щодо 3 % річних та інфляційних втрат.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Вказані інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування за загальним правилом здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи із суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Разом з тим, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже при нарахуванні інфляційних та річних основними складовими частинами нарахування є сума заборгованості, період заборгованості та розмір процентів та коефіцієнтів, які діють у такий період.
Як вже було зазначено судом, 24.02.2022 Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, в Україні введено воєнний стан, який триває і на даний час.
Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» визначено, що в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні», до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки у період з 24.02.2022 та станом на 31.05.2024 в Україні продовжував діяти воєнний стан, введений з 24.02.2022 в Україні Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, та враховуючи норми Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану», приписи яких забороняють нарахування та стягнення з населення (які є мешканцями ОСББ) інфляційних нарахувань та процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги, суд дійшов вірного висновку, що в даному випадку правомірним буде відмовити у нарахуванні 3% річних та інфляційних втрат.
З огляду на викладене вище, суд першої інстанції вірно відмовив у задоволенні позовних вимог як в частині стягнення пені, так і в частині інфляційних втрат та 3% річних.
Доводи і вимоги апеляційної скарги не підтверджують наявність обставин, які згідно зі ст. 277 ГПК України визначені в якості підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати, пов'язані з апеляційним переглядом, підлягають віднесенню на скаржника.
Керуючись статтями 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 08.10.2025 у справі № 916/3469/25 - без змін.
Постанова суду є остаточною і не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Головуючий суддя Н.С. Богацька
Судді Г.І. Діброва
Н.М. Принцевська