Справа № 526/1322/25 Номер провадження 22-ц/814/3548/25Головуючий у 1-й інстанції Черков В. Г. Доповідач ап. інст. Дорош А. І.
10 грудня 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого - судді - доповідача Дорош А. І.
Суддів: Лобова О. А., Триголова В. М.
при секретарі: Коротун І. В.
розглянувши в м. Полтава за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Зачепіло Зоряни Ярославівни
на рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 18 червня 2025 року, ухвалене суддею Черковим В. Г., повний текст рішення складений - 18 червня 2025 року
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальність «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
29.04.2025 ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просило суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» заборгованість за кредитним договором №91848 від 11.11.2019 у розмірі 9 918 грн, яка складається з: - простроченої заборгованості за сумою кредиту у розмірі 1900 грн; - простроченої заборгованості за процентами у розмірі 8 018 грн; стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 11.11.2019 між ТОВ «Займер» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №91848 з умовами: сума кредиту 1900 грн, строк кредиту 18 днів, стандартна процентна ставка 2% в день або 730% річних. У подальшому 28.10.2021 між ТОВ «Займер» та ТОВ ФК «КЕШ ТУ ГОУ» укладено договір факторингу №01-28/10/2021, за умовами якого відступлено право вимоги до боржників, зокрема, до відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ ФК «КЕШ ТУ ГОУ». Відповідач свої зобов'язання за кредитним договором не виконує, внаслідок чого виникла заборгованість станом на 13.01.2025 у загальному розмірі 9 918 грн, яка складається з наступного: - заборгованість за кредитом у розмірі 1900 грн; - заборгованість за процентами у розмірі 8 018 грн.
22.05.2025 до Гадяцького районного суду Полтавської області надійшла заява ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» про розподіл/відшкодування/компенсацію судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи, в якому просило суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» витрати на професійну правову допомогу у розмірі 10 500 грн (а.с. 51-53).
Рішенням Гадяцького районного суду Полтавської області від 18 червня 2025 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» заборгованість за кредитним договором від 11.11.2019 №91848 у загальному розмірі 2 584 грн, з них: - основний борг у розмірі 1900 грн, - відсотки у розмірі 684 грн.
В решті позовних вимог - відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» витрати, пов'язані з розглядом справи, а саме судовий збір у розмірі 629,77 грн та витрати на професійну правову допомоги у розмірі 10 500 грн, а всього 11 129,77 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів повернення отриманих коштів зі сплатою відсотків за користування кредитом, в межах визначеного сторонами строку кредитування. У той же час, суд першої інстанції не погодився з розрахунком представника позивача за договором, оскільки вони не відповідають умовам укладеного договору. Так, загальний розмір заборгованості складає - 2 584 грн, з них основний борг у розмірі 1900 грн + 684 грн відсотки (1900 грн Х 2%Х18 днів/100). Та обставина, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, не позбавляє позивача обов'язку надати суду належні та допустимі докази щодо розміру заборгованості за відсотками, оскільки саме таким чином діють принципи диспозитивності та змагальності сторін у цивільному процесі. Доводи відповідача щодо строку позовної давності суд першої інстанції оцінив критично. За матеріалами справи витрати на професійну правничу допомогу складають 10 500 грн, а тому з урахуванням критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони, відсутність заперечень з боку відповідача щодо розміру такої винагороди, суд першої інстанції погодився з вказаним розміром витрат на професійну правничу допомогу, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Зачепіло З.Я., посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції в частині стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу - скасувати і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні заяви про стягнення витрат на правничу допомогу.
Апеляційна скарга мотивована тим, що надані адвокатом послуги у вигляді зустрічі з клієнтом та визначення перспективи судового врегулювання кредитної заборгованості, пошуку та моніторингу судової практики з питань застосування законодавства у спірних правовідносинах, складання позовної заяви та подання до суду позовної заяви (підготовки доказів до позовної заяви (додатків до позову)) охоплюється однією послугою з підготовки позовної заяви та не може бути оцінено окремо. Крім того, подання позовної заяви до суду, моніторингу реєстру щодо процесуального статусу судової справи не є наданням правової допомоги, а носить технічних характер. Таким чином, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, ціну позову, обсяг та обгрунтованість підготовлених та поданих до суду документів, їх значення для вирішення спору, приймаючи до уваги малозначність справи та розгляд справи у спрощеному провадженні, вважає, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 10 500 грн є неспівмірним зі складністю справи, ціною позову, наданими адвокатом обсягом послуг, не відповідає критерію розумності та їх стягнення у повному обсязі, становить надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу таких витрат.
Таким чином, предметом даного апеляційного перегляду є законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в частині вирішення питання розподілу судових витрат - стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно встановлених судом першої інстанції обставин вбачається, що 11.11.2019 між ТОВ «Займер» та відповідачем було укладено кредитний договір №91848 з умовами: - сума кредиту 1900 грн, - строк кредиту 18 днів, - стандартна процентна ставка 2% в день або 730% річних. Договір укладений в електронній формі за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором (а.с. 14-16).
У подальшому 28.10.2021 між ТОВ «Займер» та ТОВ ФК «КЕШ ТУ ГОУ» укладено договір факторингу №01-28/10/2021, за умовами якого відступлено право вимоги до боржників, зокрема, до відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ ФК «КЕШ ТУ ГОУ» (а.с. 17-20).
Відповідач ОСОБА_1 свої зобов'язання за кредитним договором не виконує.
Судом першої інстанції встановлено, що договір №91848 укладено з умовами: - сума кредиту 1900 грн, - строк кредиту 18 днів, - стандартна процентна ставка 2% в день або 730% річних.
Відтак, сторони погодили істотні умови договору, а саме, розмір грошових коштів, строк їх повернення та строк дії договору, а також відсоткову ставку за цей період.
Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів повернення отриманих коштів зі сплатою відсотків за користування кредитом в межах визначеного сторонами строку кредитування.
Таким чином, отримавши кредит 11.11.2019, строк позовної давності повинен був спливти 11.11.2022, але строк позовної давності за вищевказаною вимогою з урахуванням період карантину з березня 2020 до 30.06.2023, введення на території України воєнного стану з 24.02.2022, який було неодноразово продовжено та який діє й на час розгляду справи, не сплив.
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Крім цього, суд першої інстанції встановив, що за матеріалами справи витрати позивача на професійну правничу допомогу складають 10 500 грн, а тому з урахуванням критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони, відсутність заперечень з боку відповідача щодо розміру такої винагороди, вони підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Норми права, які застосував суд першої інстанції при вирішенні питання розподілу судових витрат.
Для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом. Наведене відповідає позиції Верховного Суду, сформованій у справі №925/1545/20 від 18.02.2022.
У постанові Верховного Суду від 16.02.2023 у справі №824/9/22 зазначено, що при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини.
Відтак, відшкодування витрат на правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу, що узгоджується із позицією Верховного Суду у справі №127/9918/14-ц.
Також суд враховує висновки, викладені в постанові ВС від 13.03.2025 (справа №275/150/22), що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Апеляційний суд у складі колегії суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 500 грн, виходячи з наступного.
Предметом апеляційного перегляду є рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 18 червня 2025 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 500 грн.
В іншій частині рішення суду першої інстанції учасниками справи не оскаржується, а тому апеляційним судом не переглядається.
За результатами перегляду справи в апеляційному порядку, колегія суддів вважає, що ухвалюючи рішення про задоволення позову в частині стягнення витрат на правову допомогу, суд першої інстанції допустив невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, у зв'язку з чим прийшов до помилкового висновку про стягнення з ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» витрат на правову допомогу у розмірі 10 500 грн, виходячи з наступного.
Згідно ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України" (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно з п. 4, 6, 9 ч.1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
Відповідно ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: - надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; - складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; - представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону №5076-VI).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом із тим, чинне цивільне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: - розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; - розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно ч. 2 ст. 141 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Як встановлено ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Згідно пунктів 1, 2, 4, 5, 6, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України вбачається, що при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.
При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).
Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності.
Витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг (виконаних робіт) та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/ третьою особою, чи тільки має бути сплачено.
Зазначене відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 22.01.2021 у справі №925/1137/19.
Крім цього, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц наведено, що із запровадженням з 15.12.2017 змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.
Представництво інтересів ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» у суді першої інстанції здійснювалося адвокатом Пархомчуком С.В. на підставі договору про надання правової допомоги №б/н від 29.12.2023, сторони погодили наступне: клієнтом буде сплачено адвокату гонорар за виконану роботу, протягом 20 банківських днів з моменту підписання акту приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) (а.с. 11-12).
13.05.2025 клієнтом ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» та адвокатом Пархомчуком С.В. складено акт про отримання правової допомоги, за змістом якого до переліку наданих юридичних послуг виконавцем віднесено: 1) зустріч та консультація щодо перспективи судового врегулювання кредитної заборгованості, яка виникла між ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» та ОСОБА_1 в рамках кредитного договору №91848 від 11.11.2019 - 2 000 грн; складання та подання до суду позовної заяви (підготовка доказів/додатків до позовної заяви), моніторинг, аналіз судової практики - 5 000,00 грн, 4) інші клопотання, заяви до суду, складання процесуальних документів, моніторинг «Єдиного державного реєстру судових рішень» щодо процесуального статусу судової справи - 3 000 грн; 5) канцелярські витрати на виготовлення копій документів, відправка поштової кореспонденції - 500 грн, всього - 10 500 грн (а.с. 55).
При ухваленні рішення в оскаржуваній частині, суд першої інстанції виходив із того, що сума витрат на професійну правничу допомогу, заявлена позивачем, є співмірною зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, відповідає критерію реальності та розумності їх розміру.
Між тим, апеляційний суд у складі колегії суддів, враховуючи, що хоча умови оплати адвокатських послуг є договірними та погодженими на загальну суму 10 500 грн, застосуванню підлягає позиція Великої Палати Верховного Суду, сформована у справі №904/4507/18 від 12.05.2020, за змістом якої такі зобов'язання не є обов'язковими для суду у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат.
Тому, з огляду на малозначність спору та сформовану сталу судову позицію щодо вирішення заявлених позовних вимог ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» про стягнення заборгованості (у даній справі про стягнення всього у розмірі 2 584 грн), колегія суддів погоджується із доводами апеляційної скарги, що ухвалений до стягнення розмір витрат на правничу допомогу 10 500 грн є надмірним, а отже підлягає зменшенню до 2 000 грн, що відповідатиме принципу пропорційності, критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду в оскаржуваній частині слід змінити, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, ухвалених до стягнення із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ», з розміру 10 500 грн до розміру 2 000 грн.
В іншій частині рішення суду першої інстанції апеляційним судом не переглядалося.
Згідно п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно п. 3 ч.1, ч. 2 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
Керуючись ст. ст. 367 ч.1, 2, 368 ч.1, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п. 3, 381 - 384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Зачепіло Зоряни Ярославівни - задовольнити частково.
Рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 18 червня 2025 року змінити в частині стягнення з ОСОБА_1 Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 500 грн, зменшити їх до розміру 2 000 грн.
В іншій частині рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 18 червня 2025 року не оскаржувалося та не переглядалося.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, то касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 10 грудня 2025 року.
СУДДІ: А. І. Дорош О. А. Лобов В. М. Триголов