Житомирський апеляційний суд
Справа №295/15632/24 Головуючий у 1-й інст. Воробйова Т. А.
Категорія 39 Доповідач Шевчук А. М.
04 грудня 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючої судді Шевчук А.М.,
суддів: Борисюка Р.М., Павицької Т.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи) у м.Житомирі
цивільну справу №295/15632/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “Юніт Капітал»
на рішення Богунського районного суду м.Житомира від 13 травня 2025 року, яке ухвалене під головуванням судді Воробйової Т.А. у м. Житомирі,
У жовтні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (далі - ТзОВ «Юніт Капітал») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 . Просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором від 11 червня 2021 року №264176605 в сумі 42 992 грн, яка складається із: тіла кредиту - 20 000 грн та процентів за користування кредитом - 22 992 грн, судовий збір та витрати на правничу допомогу.
Позов обґрунтований тим, що 11 червня 2021 між ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір №264176605 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Відповідач за допомогою мережі Інтернет перейшов на офіційний сайт кредитодавця www.moneyveo.ua, ознайомився з правилами надання грошових коштів у позику, які є невід'ємною частиною кредитного договору. Після чого добровільно без примусу чи тиску відповідач заявив про бажання отримання коштів, подавши відповідну заявку, в якій вказав свої персональні дані. ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перед тим, як погоджувати заявку на кредитування, перевірило особисті дані відповідача і платіжну картку, з метою ідентифікації, тобто перевірило, чи дійсно платіжна картка належить позичальнику. Відповідач підписав кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора MNV9А9С4. Відповідач ввів ідентифікатор у відповідне поле інформаційно-телекомунікаційної системи та натиснув кнопку «так», що є підтвердженням підписання договору. Заповненням анкети-заяви позичальник підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчив, що він повідомлений кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства. Відповідно до п.1.1 договору, кредитодавець зобов'язується надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії, в розмірі кредитного ліміту на суму 20 000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правилах надання грошових коштів у позику. Між ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТзОВ «Таліон Плюс» 28 листопада 2018 року був укладений договір факторингу №28/1118-01, та 28 листопада 2019 року, 31 грудня 2020 року, 31 грудня 2021 року, 31 грудня 2022 року та 31 грудня 2023 року укладені додаткові угоди до нього, якими продовжений строк дії договору факторингу №28/1118-01, відповідно до умов якого до ТзОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором від 11 червня 2021 року №264176605. Між ТзОВ «Таліон Плюс» та ТзОВ «ФК «Онлайн Фінанс» 05 серпня 2020 року був укладений договір факторингу №05/0820-01, відповідно до умов якого до ТзОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором від 11 червня 2021 року №264176605. Між ТзОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТзОВ «Юніт Капітал» 14 лютого 2022 року укладений договір факторингу №14/02/2022-01, за умовами якого позивач набув права вимоги до відповідача кредитним договором від 11 червня 2021 року №264176605.
Рішенням Богунського районного суду м.Житомира від 13 травня 2025 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач ТзОВ «Юніт Капітал» подало апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити у повному обсязі. про задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги аргументовані тим, що ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) та ТзОВ «Таліон Плюс» (фактор) уклали договір факторингу №28/1118-01, строк дії якого закінчується 28 листопада 2019 року. В подальшому ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТзОВ «Таліон Плюс» уклали низку додаткових угод: №19 від 28 листопада 2019 року, №26 від 31 грудня 2020 року, №27 від 31 грудня 2021 року, №31 від 31 грудня 2022 року, №32 від 31 грудня 2023 року - якими продовжено строк дії договору до 31 грудня 2024 року. Пунктом 2.1 розділу 2 (предмет договору) договору факторингу №28/1118- 01 від 28 листопада 2018 року, передбачено, що згідно з умовами договору «клієнт» зобов'язується відступити «фактору» права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги. Тобто, предметом договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року є відступлення прав вимоги до боржників, зазначених у відповідних реєстрах прав вимоги. Відповідно до п.1.3 договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року визначено, що під правом вимоги розуміються всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому. Пунктом 1.2 договору визначено, що перелік кредитних договорів наводиться у відповідних додатках до договору, а саме, реєстрах прав вимоги. У той же час, відповідно до п.1.5 договору факторингу, реєстр прав вимоги - означає перелік прав вимоги до боржників, що відступається за договором. Форма вказаного реєстру наведена в додатку №1 до договору. Тобто, реєстр не є разовим документом, оскільки договір факторингу передбачає (не забороняє) можливість їх укладення множинну кількість разів у випадку бажання та необхідності сторін. Згідно з п. 4.1 договору факторингу, право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог по формі, встановленій у відповідному додатку. Договір №28/1118-01 є рамковою угодою, адже він підтверджує згоду двох сторін співпрацювати протягом визначеного проміжку часу, а саме, 28 листопада 2018 року - 31 грудня 2024 року. ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило дійсне право вимоги до ТзОВ «Таліон Плюс», оскільки з урахуванням визначених строків дії цього договору, його виконання здійснювалося не одномоментно, а упродовж усього часу його дії. Право вимоги за кредитним договором №264176605 від 11 червня 2021 року перейшло до ТзОВ «Таліон Плюс» - 14 вересня 2021 року, відповідно до підписання сторонами реєстру прав вимоги №151. Підписанням реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників у повному обсязі за відповідним реєстром права вимоги. Підписаний 14 вересня 2021 року реєстр прав вимог №151, тобто вже після укладення кредитного договору між ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем 11 червня 2021 року. Відповідно до п.5.3.3 договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року (в редакції з урахуванням додаткових угод до нього) визначено, що фактор (ТзОВ «Таліон Плюс») має право розпоряджатися правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі відступати право вимоги на користь третіх осіб. Перехід права вимоги за кредитним договором стосувався чинного зобов'язання на момент його передачі і відбувся на законних підставах, оскільки реєстр прав вимоги підписано після укладення кредитного договору. Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, не врахував усі матеріали справи та помилково визначив, що передача права вимоги відбулася в момент укладення договору факторингу. Відповідно до умов договору факторингу, передача права вимоги здійснюється не за самим договором, а за реєстрами, які є додатками до нього. Реєстр №151 від 14 вересня 2021 року, що містить інформацію про боржника, підтверджує факт переходу права вимоги у визначений момент (дату його підписання). Важливо зазначити, що даний реєстр укладено після виникнення кредитних правовідносин з відповідачем, що судом першої інстанції не враховано належним чином. Висновки суду щодо відсутності правових підстав для задоволення позову потребують перегляду з урахуванням зазначених вище обставин. Суд першої інстанції зробив помилковий висновок, що на момент укладення договору факторингу в 2018 році ще не виникло зобов'язання між первісним кредитором ТзОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та боржником, тобто у первісного кредитора не виникло право вимоги за зобов'язанням, яке він міг би передати ТзОВ "Таліон Плюс" на підставі договору факторингу від 28 листопада 2018 року. Сутність договору факторингу №28/1118-01 полягає не у відступленні права вимоги за договором факторингу, а у відступленні права вимоги, зазначених у відповідних реєстрах прав вимоги. Згідно з п.2.1 якого було передбачено, що клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. Згідно термінів, наведених в розділі І зазначеного вище договору: кредитний договір - кредитний договір, укладений між клієнтом та боржником, права вимоги за яким відступаються; право вимоги - означає всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому; реєстр прав вимоги - означає перелік прав вимог до боржників, що відступається за цим договором. Згідно з умовами договору факторингу, клієнт зобов'язувався передати фактору всі права вимоги, які зазначені в реєстрах прав вимоги. Це означає, що фактичне відступлення прав вимоги не прив'язується виключно до моменту укладення кредитного договору, а відбувається на підставі реєстру, який містить перелік прав вимоги, що можуть виникати як до, так і після укладення договору факторингу. У цьому контексті, важливим є те, що реєстр прав вимоги, до якого включений кредитний договір №264176605 від 11 червня 2021 року, укладений 14 вересня 2021 року, тобто через три місяці після укладення кредитного договору. На момент включення цього кредитного договору до реєстру, право вимоги вже існувало, а не виникло в майбутньому, як помилково стверджує суд. Суд першої інстанції неправильно трактував положення договору та зробив помилковий висновок щодо предмету факторингу, що вплинуло на відмову в задоволенні позову. Укладання договорів факторингу між ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТзОВ «Таліон Плюс», а також між ТзОВ «Таліон Плюс» та ТзОВ «Онлайн фінанс» до моменту виникнення кредитних правовідносин із боржником, не свідчить про недійсність переходу прав вимоги новому кредитору, оскільки перехід прав вимоги відбувається саме у момент підписання реєстрів прав вимоги. Станом на момент укладення кредитного договору зазначені договори факторингу були чинними, а тому могли бути підставою для подальшої передачі прав вимоги.
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило. Відповідно до частини третьої ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Із матеріалів справи вбачається та апеляційним судом установлено, що 11 червня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладений договір №264176605, за умовами якого, кредитодавець зобов'язується надати позичальникові кредит на суму 20 000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Комфорт» ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога (а.с.12-15).
Кредит надається строком на 126 (тридцять) днів. Строк дії договору обчислюється з моменту його укладення сторонами та до закінчення строку на який наданий кредит, але в будь-якому разі договір діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.
Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється в розмірі 251,85% річних, що становить 0,69% а день від суми кредиту за час користування ним (далі - «Дисконтна процентна ставка») (пункт 1.4 договору).
На умовах, викладених у п.1.6 договору, до відносин між сторонами застосовуються умови нарахування процентів за ставкою 474,50% річних, що становить 1,30% в день від суми кредиту за час користування ним (пункт 1.5 договору).
Відповідно до пункту 1.6 договору, умови нарахування процентів за дисконтною процентною ставкою застосовуються за умови, що кожен з чергових платежів здійснений не пізніше строку вказаного в графіку платежів за цим договором. Сторони погодили, що у разі прострочення повернення будь-якого з платежів за цим договором умови про нарахування процентів за дисконтною процентною ставкою скасовуються і до відносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за базовою процентною ставкою, починаючи з наступного дня, що слідує датою платежу. У разі, якщо позичальник погасить прострочену заборгованість за договором, умови у вигляді нарахування процентів за дисконтною процентною ставкою застосовуються знову, починаючи з наступного дня за днем повного погашення простроченої заборгованості.
Договір від 11 червня 2021 року №264176605 підписаний ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором MNV9А9С4.
Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» сформовано заявку на отримання грошових коштів у кредит від 11 червня 2021 року: ОСОБА_1 , договір №264176605, дата укладення договору 11 червня 2021 року, сума кредиту 20 000 грн, строк кредиту 126 днів, номер карти: 5168-75ХХ-ХХХХ-3662 (а.с.22).
Відповідно до довідки щодо дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога»: позичальник ОСОБА_1 , сума кредиту - 20 000 грн, строк кредитування 126 днів, процентна ставка 0,69% в день, заявка подана - 11 червня 2021 року о 18:20 годині, акцепт оферти позичальником - одноразовий ідентифікатор MNV9А9С4; ідентифікатор відправлено позичальнику 11 червня 2021 року 18:22:27; номер телефону НОМЕР_1 ; ідентифікатор введено позичальником 11 червня 2021 року 18:23:04; перерахування грошових коштів позичальнику 11 червня 2021 18:23:15 (а.с.23).
Згідно з платіжним дорученням від 11 червня 2021 року, Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» перераховані кошти в розмірі 20 000 грн отримувачу ОСОБА_1 на картку 5168-75ХХ-ХХХХ-3662, призначення платежу - переказ коштів згідно з договором №264176605 від 11 червня 2021 року (а.с.32).
Відповідно до електронного повідомлення АТ «Таскомбанк», 11 червня 2021 року на картку 5168-75ХХ-ХХХХ-3662 надійшли кошти в розмірі 20 000 грн (а.с.33).
Між Фактором - Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» та Клієнтом - Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» 28 листопада 2018 року укладений договір факторингу №28/1118-01, у п.4.1 якого визначено, що право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог по формі, встановленій у відповідному додатку. Підписанням реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу прав вимоги до боржників у повному обсязі за відповідним реєстром права вимоги (а.с.35-38).
В укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога»: додатковій угоді №19 до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року від 28 листопада 2019 року визначено, що строк дії цього договору закінчується 31 грудня 2020 року; додатковій угоді №26 до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року від 31 грудня 2020 року, викладено текст договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року в новій редакції та визначено, що строк дії цього договору закінчується 31 грудня 2021 року; додатковій угоді №27 до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року від 31 грудня 2021 року визначено, що строк дії цього договору продовжено до 31 грудня 2022 року; додатковій угоді №31 до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року від 31 грудня 2022 року визначено, що строк дії цього договору продовжено до 31 грудня 2023 року; додатковій угоді №32 до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року від 31 грудня 2023 року, визначено, що строк дії цього договору продовжено до 31 грудня 2024 року включно (а.с.41-49).
Згідно з реєстром прав вимоги №151 від 14 вересня 2021 року ТзОВ «Таліон Плюс» та ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на виконання договору факторингу 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року підписали реєстр прав вимоги, в якому під №935 вказаний ОСОБА_1 , кредитний договір №264176605 від 11 червня 2021 року, заборгованість по основному боргу - 20 000 грн, заборгованість за процентами - 19 872 грн, всього - 39 872 грн.
Між фактором - Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» та клієнтом - Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» 05 серпня 2020 року укладений договір факторингу №05/0820-01, у п.4.1 якого визначено, що право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог по формі, встановленій у відповідному додатку (а.с.52-56).
Додатковою угодою №2 до договору факторингу №05/0820-01 від 05 серпня 2020 року від 03 серпня 2021 року, укладеною між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс», строк дії договору продовжено до 31 грудня 2022 року. Додатковою угодою №3 до договору факторингу №05/0820-01 від 05 серпня 2020 року від 30 грудня 2022 року, укладеною між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс», строк дії договору продовжено до 30 грудня 2024 року (а.с.57-58).
Згідно з реєстром прав вимоги №7 від 28 жовтня 2021 року, фактор - ТзОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та клієнт - ТзОВ «Таліон Плюс» на виконання договору факторингу 05/0820-01 від 05 серпня 2020 року підписали реєстр прав вимоги та на умовах договору клієнт відступає фактору наступні права вимоги до боржників: №16642, ОСОБА_1 , номер кредитного договору - 264176605 від 11 червня 2021 року, заборгованість по основному боргу (тілу) - 20 000 грн, заборгованість за процентами - 22 992 грн, всього - 42 992 грн (а.с.59-60).
Між фактором - Товариством з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» та клієнтом - Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс»14 лютого 2022 року укладений договір факторингу №14/02/2022-01, за умовами п.1.1 якого, фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому (а.с.61-64).
Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу №14/02/2022-01 від 14 лютого 2022 року, укладеного між фактором - Товариством з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» та клієнтом - Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», клієнт відступає факторові право вимоги заборгованостей до боржників - позичальників на умовах передбачених договором факторингу №№14/02/2022-01 від 14 лютого 2022 року згідно з наступним Реєстром боржників: №17433, ОСОБА_1 , номер кредитного договору 264176605 від 11 червня 2021 року, заборгованість за основним боргом - 20 000 грн, заборгованість за процентами - 22 992 грн, всього - 42 992 грн (а.с.65-66).
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що на момент укладення договору факторингу 28 листопада 2018 року первинний кредитний договір, право вимоги за яким відступається, мав би бути укладеним між первинним кредитором та боржником, а тому ТзОВ «Таліон плюс» не могло набути права вимоги за договором кредиту №264176605 від 11 червня 2021 року на підставі договору факторингу, оскільки на момент його укладення будь-яких зобов'язальних відносин між первинним кредитором ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 не існувало. Права кредитора за договором №264176605 від 11 червня 2021 року до позивача не перейшли, внаслідок чого позивач не набув прав кредитора по відношенню до позичальника ОСОБА_1 .
Колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Статтею 512 ЦК України визначені підстави заміни кредитора у зобов'язанні, зокрема, пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно з ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини першої ст.517 ЦК України, первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша ст.519 ЦК України).
Із системного аналізу можливо дійти висновку, що відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. У справах про визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з'ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора та чи існують ці права на момент переходу.
Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року в справі №752/8842/14-ц.
Відповідно до ст.1077 ЦК України, за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Пунктом 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 06 лютого 2014 року №352 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03 квітня 2009 року №231» до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів - суб'єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі, права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі, шляхом дисконтування суми боргу, розподілу процентів, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.
Щодо договору факторингу від 28 листопада 2018 року №28/1118-01, укладеного між ТзОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ТзОВ "Таліон Плюс".
Вбачається, що 28 листопада 2018 року між фактором - Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» та клієнтом - Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» укладено договір факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, в п.4.1 якого визначено, що право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку. Підписанням реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу прав вимоги до боржників в повному обсязі за відповідним реєстром права вимоги.
В укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога»: додатковій угоді №19 до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року від 28 листопада 2019 року, визначено, що строк дії цього договору закінчується 31 грудня 2020 року; додатковій угоді №26 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року від 31 грудня 2020 року, викладено текст договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року в новій редакції та визначено, що строк дії цього договору закінчується 31 грудня 2021 року; додатковій угоді № 27 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року від 31 грудня 2021 року, визначено, що строк дії цього договору продовжено до 31 грудня 2022 року; додатковій угоді №31 до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року від 31 грудня 2022 року, визначено, що строк дії цього договору продовжено до 31 грудня 2023 року; додатковій угоді № 32 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року від 31 грудня 2023 року, визначено, що строк дії цього договору продовжено до 31 грудня 2024 року.
Згідно з реєстром прав вимоги №151 від 14 вересня 2021 року ТзОВ «Таліон Плюс» та ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на виконання договору факторингу 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року підписали реєстр прав вимоги, в якому під №935 вказаний ОСОБА_1 , кредитний договір №264176605 від 11 червня 2021 року, заборгованість за основним боргом - 20 000 грн, заборгованість за процентами - 19 872 грн, всього - 39 872 грн.
Із урахуванням визначених строків дії цього договору та додаткових угод до нього, його виконання здійснювалося не одномоментно, а впродовж всього часу його дії.
Пунктом 2.1 Розділу 2 (предмет договору) договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року передбачено, що згідно з умовами договору клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги.
Тобто, предметом договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року є відступлення прав вимоги до боржників, зазначених у відповідних Реєстрах прав вимоги. Відповідно до п.1.3 договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року визначено, що під правом вимоги розуміється всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі, права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
Відтак, сторони договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року неодноразово укладали додаткові угоди про продовження дії вказаного договору факторингу до 31 грудня 2024 року.
Відповідно до п. 1.4 договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, «Борг» - означає суми грошових коштів, належні до сплати клієнту боржниками за кредитними договорами, включаючи суми кредиту, процентів за користування кредитом, та будь-які інші суми, що належать до сплати клієнту за кредитними договорами, які нараховані або можуть бути нараховані клієнтом на день набуття цим договором зобов'язальної сили.
Відповідно до п.п.5.3.3 договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, фактор ТОВ «Таліон Плюс» має право розпоряджатися правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі, відступати право вимоги на користь третіх осіб. За таких обставин, договором передбачено право ТОВ «Таліон Плюс» відступити право вимоги за кредитними договорами.
Відповідно до п.п.1.3 договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, під правом вимоги розуміється всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі, права грошових вимог до боржників зі сплати суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
Розділом 2 зазначеного вище договору регламентований порядок відступлення права вимоги: згідно п. 4.1 право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог по формі, встановленій у відповідному додатку. Підписанням реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників у повному обсязі за відповідним реєстром права вимоги.
Надана копія договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року містить підписи сторін, які підтверджують укладення договору та перехід права вимоги від клієнта, ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога», до фактора, ТзОВ «Таліон Плюс».
Копія договору факторингу №05/0820-01 від 05 серпня 2020 року містить підписи сторін, які підтверджують укладення договору та перехід права вимоги від ТзОВ «Таліон Плюс» до ТзОВ «ФК «Онлайн Фінанс».
Аналогічним чином право вимоги за кредитним договором відступлено ТзОВ «ФК «Онлайн Фінанс» на користь ТзОВ «Юніт Капітал».
У постанові Верховного Суду від 29 червня 2021 року в справі №753/20537/18 відображений правовий висновок згідно з яким, належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.
Матеріали справи не містять доказів визнання у судовому порядку договору факторингу від 28 листопада 2018 року за №28/1118-01 недійсним. За таких обставин, діє презумпція правомірності правочину, оскільки його недійсність прямо законом також не встановлена.
Отже, колегія суддів визнає, що копії договорів факторингу, реєстри прав вимоги є належними та допустимими доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах. Відтак, позивач набув право вимоги до відповідача на підставі та у порядку, передбаченому чинним законодавством, за договором факторингу від 28 листопада 2018 за №28/1118-01.
За змістом ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша ст.626 ЦК України).
В силу частини першої ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з частиною першою ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Із положень частини першої ст.634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст.639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст.205,207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року в справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року в справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.
Відповідно до ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (частина дванадцята ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до п.6 частини першої ст.3 вказаного Закону, електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Згідно з частиною першою ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
В силу частини першої ст.1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
За приписами ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року в справі №2-383/2010 зроблено висновок, що ст.204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Отже, за встановлених обставин справи та досліджених доказів, колегія суддів дійшла висновку про укладеність договору №264176605 від 11 червня 2021 року між ОСОБА_1 та ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» .
Згідно ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 251 ЦК України встановлено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Відповідно до ст.251 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
За змістом частини першої ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з частиною першою ст.631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Аналіз вказаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов'язки відповідно до цього договору.
Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.
При цьому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу, визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою ст.1050 ЦК України.
Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та 31 жовтня 2018 року (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої ст.263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (частина перша ст.599 ЦК України).
Відповідно до частини першої ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Судом встановлено, що 11 червня 2021 року між ТзОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ОСОБА_1 укладений договір №264176605. Так, згідно умов договору визначено строк кредитування - 126 днів, дисконтна процентна ставка 251,85% річних, що становить 0,69% від суми кредиту за кожний день користування ним, з наступного дня після закінчення дисконтного періоду позичальник зобов'язаний щоденно сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 474,50% річних, що становить 1,30 % в день від суми кредиту за кожен день користування ним.
Вказаний договір про надання кредиту підписаний ОСОБА_1 електронним підписом із одноразовим ідентифікатором.
За приписами ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
На підтвердження перерахування коштів ОСОБА_1 у матеріалах справи міститься платіжне доручення від 11 червня 2021 року, згідно з яким Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» перераховано кошти в розмірі 20 000 грн отримувачу ОСОБА_1 на картку 5168-75ХХ-ХХХХ-3662, призначення платежу - переказ коштів згідно договору №264176605 від 11 червня 2021 року.
Згідно норм ст.46 Закону України «Про платіжні послуги»: а) порядок виконання платіжних операцій, у тому числі обмеження щодо виконання платіжних операцій з використанням конкретних платіжних інструментів, визначається цим Законом та нормативно-правовими актами НБУ; б) виконання платіжних операцій у платіжній системі здійснюється відповідно до правил такої платіжної системи з урахуванням вимог цього Закону; в) надавач платіжних послуг має право виконувати платіжні операції користувачів за допомогою/з використанням однієї чи кількох платіжних систем, учасником яких він є, або залучати для виконання платіжних операцій інших надавачів платіжних послуг як посередників г) надавач платіжних послуг отримувача під час виконання платіжної операції з метою встановлення належного отримувача коштів за платіжною операцією зобов'язаний перевірити в платіжній інструкції відповідність: - номера рахунку отримувача та коду отримувача (коду юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України/податкового номера або серії (за наявності) та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); або - унікального ідентифікатора отримувача. д) надавач платіжних послуг отримувача зараховує кошти за платіжною операцією на рахунок отримувача лише у разі, якщо зазначена у пункті 1 або 2 цієї частини інформація, яку він перевіряє відповідно до вимог цієї частини, відповідає тій інформації про отримувача, що зберігається у такого надавача платіжних послуг. У разі невідповідності номера рахунку та/або коду отримувача надавач платіжних послуг отримувача має право: 1) зупинити проведення платіжної операції на строк до чотирьох робочих днів та зарахувати кошти на відповідний рахунок для встановлення належного отримувача. У разі неможливості встановлення належного отримувача надавач платіжних послуг отримувача зобов'язаний не пізніше четвертого робочого дня після надходження коштів повернути їх надавачу платіжних послуг платника із зазначенням причини повернення; 2) не уточнювати номер рахунку та/або код отримувача. У такому разі надавач платіжних послуг отримувача зобов'язаний повернути кошти надавачу платіжних послуг платника не пізніше наступного робочого дня після їх надходження із зазначенням причини повернення.
Зважаючи на наведені вище норми Закону про платіжні послуги у разі, якщо б під час виконання платіжної операції щодо перерахування кредитних коштів відповідачу, відомості про нього, як про належного отримувача кредиту не підтвердилися, то операція із зарахування таких коштів взагалі б не відбулася.
Таким чином, перерахування кредитних коштів відбувалося на картковий рахунок, вказаний ОСОБА_1 під час заповнення заявки.
Із розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 26 вересня 2021 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором становить 42 992 грн, яка складається із: 20 000 грн - заборгованості за тілом кредиту та 22 992 грн - заборгованості за процентами (а.с.67-69).
Разом із тим, колегія суддів не погоджується із розміром нарахованих процентів за користування кредитом з огляду на наступне.
Згідно з умовами договору на період дисконтного періоду, а саме, кожні 14 днів розмір заборгованості за процентами нараховувався за процентною ставкою 0,69% в день на суму кредиту, що підтверджується і розрахунком заборгованості. Тобто, 20 000 грн х 0,69% = 138 грн у день*26 днів = 3 588 грн. Позичальником сплачено 1 656 грн, які зараховані на оплату процентів, а тому заборгованість за процентами - дисконтний період становить 1 932 грн (3 588-1 656 = 1 932).
У зв'язку з тим, що ОСОБА_1 не виконував умови договору в строк, передбачений договором, подальше нарахування заборгованості здійснювалося за базовою процентною ставкою, тобто 1,3%.
Відтак, після дисконтного періоду необхідно було нараховувати заборгованість за базовою процентною ставкою 1,3% у день. Із розрахунку вбачається, що за кредитним договором здійсненні нарахування по 26 вересня 2021 року, хоча договір з позичальником на 126 днів, тобто по 15 жовтня 2021 року. За період із 11 липня 2021 року по 26 вересня 2021 року розмір заборгованості за процентами за 63 дні = 20 000 грн*1,3% = 260 грн у день*63 дні = 16 380 грн.
Отже, заборгованість за процентами за пред'явлений до стягнення період кредитування становить 18 312 грн (1 932 + 16 380 = 18 312).
Матеріали справи містять кредитний договір, який підписаний ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором, тобто погоджено умови отримання кредитних коштів та відповідальність за порушення погоджених умов, а також підтверджено отримання відповідачем кредитних коштів, відповідачем здійснено часткове повернення отриманого кредиту в сумі 1 656 грн, які зараховані на погашення процентів, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, із розрахунку: 20 000 грн - заборгованість за тілом кредиту; 18 312 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом у період із 11 червня по 26 вересня 2021 року, а всього 38 312 грн.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу, надану в суді першої інстанції, то представником ТОВ «Юніт Капітал» Тараненком А.І. на підтвердження заявлених витрат надано суду першої інстанції: договір про надання правничої допомоги №09/09/24-02, укладений між Адвокатським бюро «Тараненко та Партнери» та ТзОВ «Юніт Капітал» від 09 вересня 2024 року; протокол погодження вартості послуг до договору про надання правничої допомоги; додаткову угоду №9 до договору про надання правничої допомоги від 09 вересня 2024 року; акт прийому-передачі наданих послуг на суму 6 000 грн від 09 вересня 2024 року; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, довіреність.
Відтак, позивачем доведено в суді першої інстанції належними доказами понесені витрати за надання професійної правничої допомоги.
Згідно з ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача. Якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
За звернення до суду з позовом ТзОВ «Юніт Капітал» сплатило 2 422,40 грн судового збору та за подання апеляційної скарги - 3 633,60 грн судового збору.
Оскільки позов та апеляційна скарга задоволені частково на 89%, то відповідно до п.3 частини другої ст.141 ЦПК України із ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Юніт Капітал» підлягає стягненню судовий збір у сумі 5 389,48 грн та 5 340 грн (6 000 грн х 89%) витрат на професійну правничу допомогу надану в суді першої інстанції.
Згідно з ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Оскільки висновки суду першої інстанції зроблені без належного з'ясування дійсних обставин справи, дослідження та оцінки наданих сторонами доказів, то згідно зі ст.376 ЦПК України це є підставою скасування судового та ухвалення нового рішення про часткове задоволення позову.
Відповідно до п.2 частини третьої ст.389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними, зокрема, є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 частина шоста ст.19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в силу вимог закону.
Керуючись ст.ст.268,367,368,374,376,381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт-Капітал» задовольнити частково.
Рішення Богунського районного суду м.Житомира від 13 травня 2025 року скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за договором від 11 червня 2021 року №264176605 у сумі 38 312 грн, яка складається із: 20 000 грн - заборгованість за кредитом; 18 312 грн - заборгованість за процентами.
У задоволенні решти позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» витрати на професійну правничу допомогу, надану в суді першої інстанції, у сумі 5 340 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» судовий збір за звернення до суду із позовом та апеляційною скаргою в сумі 5 389 грн 48 коп.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої ст.389 ЦПК України.
Головуюча Судді