Справа № 165/1340/18 Провадження №11-кп/802/706/25 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
11 грудня 2025 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового
засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №12017030000000208 від 18.06.2017 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Нововолинського міського суду Волинської області від 19 вересня 2025 року, яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Хренів, Іваничівського району, Волинської області, громадянина України, який одружений, тимчасово не працює, зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,
визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.
Строк відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_7 визначено обчислювати з моменту приведення даного вироку до виконання.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_9 в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_10 до обвинуваченого ОСОБА_7 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням задоволено.
Стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_7 на користь потерпілої ОСОБА_9 4 974 (чотири тисячі дев'ятсот сімдесят чотири) грн на відшкодування майнової шкоди завданої кримінальним правопорушенням.
Стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_7 на користь потерпілої ОСОБА_9 200 000 (двісті тисяч) грн на відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
Стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_7 на користь неповнолітнього ОСОБА_10 100 000 (сто тисяч) грн на відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
Вироком вирішено питання речових доказів, арештованого майна та процесуальних витрат.
Згідно із вироком суду, ОСОБА_7 визнано винуватим за те, що він, 17 червня 2017 року близько 18 години 00 хвилин, у стані алкогольного сп'яніння (вміст алкоголю становив - 1,56 проміле), керуючи технічно справним автомобілем марки «Mitsubishi Galant», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись автодорогою сполученням «Ковель-Жовква», у населеному пункті м. Нововолинськ по вул. Дорошенка зі сторони м. Володимир-Волинський в напрямку смт. Іваничі, Волинської області із перевищенням максимально допустимої швидкості руху у населеному пункті (близько 140 км/год.), чим порушив вимогу пункту 12,9 б) Правил дорожнього руху України, поблизу будинку № 72, що по вул. Дорошенка м. Нововолинськ, Волинської області, всупереч вимогам Правил дорожнього руху України, передбачаючи можливість настання суспільно-небезпечних наслідків своїх дій, але легковажно розраховуючи на їх відвернення, не впорався з керуванням транспортного засобу, внаслідок чого виїхав на праве, відносно руху транспортного засобу, узбіччя і кювет, де допустив його перекидання.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля марки «Mitsubishi Galant» реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно висновку судово-медичної експертизи № 79 від 11.07.2017 отримав наступні тілесні ушкодження: численна поєднана травма тіла; подряпини, садна синці на обличчі, шиї, грудній клітці, руках, гематома в лівій скроневій ділянці, травматична ампутація лівої вушної раковини, закритий перелом кісток правого передпліччя, крововилив під м'якою мозковою оболонкою в ділянці скронево-тім'яних звивин лівої півкулі мозку, крововилив в середостіння, крововилив в корені обох легень та під плевру на реберних поверхнях легень, чисельні тріщини та надриви правої долі печінки, в черевній порожнині біля 1,5 літрів крові.
Комплекс даних тілесних ушкоджень виник від контактів потерпілого із тупими твердими предметами. Дані тілесні ушкодження стосовно живих осіб належать до тяжких, як небезпечних для життя в момент спричинення і в даному конкретному випадку спричинили смерть потерпілого.
Причиною смерті ОСОБА_11 є отримана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди численна поєднана травма тіла та шок, що наступив в результаті травми.
У прямому причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди і наслідками, що настали, стало грубе порушення водієм ОСОБА_7 вимог пунктів 2.3, 12.1, 12.4, 12.9 (б) Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року, а саме:
-п. 2.3 для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну...;
-п. 12.1 під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним;
-п. 12.4 у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 60 км/год.;
-п. 12.9 водієві забороняється: б) перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7.
У поданій апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_7 вважає оскаржуваний вирок незаконним та необґрунтованим, а висновки щодо доведеності його винуватості такими, що не відповідають дійсності. Вказує, що висновок експерта № 79 від 11.07.2017 є недопустимим доказом, оскільки дані, покладені в його основу, отримано поза межами компетенції експерта та з неперевіреними припущеннями, зокрема, питання щодо наявності у обвинуваченого тілесних ушкоджень, які б свідчили про те, що він на момент ДТП знаходився за кермом, належить до компетенції комплексної судово-медичної та інженерної транспортно-трасологічної експертизи, у проведенні якої слідчим було відмовлено. При цьому, на спростування вказаного висновку стороною захисту було подано висновок судово-медичного експерта ОСОБА_12 , який долучений до матеріалів справи, однак у допиті самого експерта було відмовлено. Крім того, апелянт зауважує, що в подальшому, ухвалою від 29.09.2021 було призначено комплексну інженерно-транспортну транспортно-трасологічну та судово-медичну експертизу, але на виконання даної ухвали, висновком № 8807/25 від 26.05.2022 було встановлено, що така не виконана через відсутність (втрату) речового доказу - автомобіля, а відтак висновок є неповним. Відповідно, недопустимими є також висновки комісійної судово-медичної експертизи № 63 та № 64 від 20.10.2017 та висновки додаткової комісійної судово-медичної експертизи № 21 та № 22 від 14.05.2018, які є похідними від вказаного висновку. Також, апелянт вказує, що суд не надав належної оцінки показам свідків сторони обвинувачення та не усунув протиріччя між ними, адже жоден з цих свідків не був очевидцем події та не бачив хто керував автомобілем на момент ДТП. Крім того, допитані свідки ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 підтвердили, що обвинувачений лежав збоку від автомобіля та постійно запитував що з водієм, а в карті виїзду швидкої медичної допомоги зазначено, що ОСОБА_7 «отримав травми в ДТП, будучи пасажиром…». Враховуючи викладене, апелянт просить оскаржуваний вирок скасувати та ухвалити новий, яким ОСОБА_7 виправдати у зв'язку з недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення. Також, у поданому клопотанні просить повторно дослідити докази.
Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, обвинуваченого та його захисника, які, кожен зокрема, підтримали вказані доводи та просили апеляційну скаргу задовольнити, думку прокурора, який заперечив проти її задоволення, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів доходить такого висновку.
У відповідності до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно із ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. При цьому, законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що судом першої інстанції під час розгляду цього кримінального провадження дотримано наведені вище вимоги кримінального процесуального закону, спрямовані на встановлення об'єктивної істини у справі, а його висновки про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, тобто необережних діях, котрі виразилися у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілого, відповідають фактичним обставинам і підтверджені зібраними у встановленому порядку доказами, дослідженими під час судового розгляду й оціненими згідно з положеннями ст.94 КПК України в їх сукупності та взаємозв'язку.
В основу обвинувального вироку суд першої інстанції обґрунтовано поклав покази свідків, а також дані, які були встановлені із аналізу сукупності зібраних у ході досудового розслідування письмових доказів, досліджених місцевим судом.
Так, обвинувачений ОСОБА_7 , допитаний в судовому засіданні місцевим судом, вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні не визнав та показав, що в день події повертався з роботи, коли йому зателефонував ОСОБА_11 та запропонував зустрітися. На місце зустрічі, біля автостанції, до нього під'їхав ОСОБА_11 разом з ОСОБА_16 , який купив три пляшки алкогольного пива. При цьому ОСОБА_11 повідомив, що треба забрати автомобіль «Форд транзит», за кермо якого сів ОСОБА_16 , а обвинувачений сів на пасажирське сидіння авто ОСОБА_11 .. В подальшому, він з ОСОБА_11 , на пропозицію останнього, поїхали у бар «Грінфорд», де випили пляшку горілки та з'їли піцу. Коли вони мали їхати з бару, ОСОБА_7 пропонував товаришу не їхати, однак ОСОБА_11 сів за кермо, а обвинувачений на пасажирське сидіння спереду. Під час поїздки, за четвертою шахтою автомобіль пішов в занос, з?їхав вправо у кювет та відбувся удар в праву сторону автомобіля і він декілька разів перекинувся. Пасками безпеки пристебнуті вони не були, а після ДТП автомобіль стояв на колесах, двері були закриті. ОСОБА_7 вибрався з автомобіля через ліве бокове скло дверей водія, оскільки після ДТП він лежав в автомобілі ногами в напрямку до вікна дверей пасажира а тілом і головою в напрямку до дверей водія. Потім хтось викликав швидку і його забрали до лікарні і вже в автомобілі швидкої допомоги повідомили, що ОСОБА_11 загинув. Також обвинувачений додав, що на момент ДТП не перебував за кермом автомобіля, а перебував на передньому сидінні пасажира та заперечив висновки експертиз, згідно яких експерти вказали, що саме він був за кермом автомобіля в момент ДТП, пояснивши, що автомобіль під час ДТП кілька разів перевертався.
Незважаючи на невизнання обвинуваченим ОСОБА_7 своєї вини у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, його доводи спростовуються сукупністю наявних у матеріалах кримінального провадження доказів, які у повній мірі були дослідженні судом першої інстанції, у розумінні ст.ст. 85, 86 КПК України є належними та допустимими та з оцінкою яких погоджується й колегія суддів апеляційного суду.
Зокрема, допитна судом першої інстанції потерпіла ОСОБА_9 , дружина померлого, показала, що, приїхавши на місце дорожньо-транспортної пригоди, на якому вже перебували працівники поліції, до автомобіля її не пускали, але слідчий повідомив, що водій живий та знаходиться у лікарні. Як виявилося пізніше, саме її чоловік, ОСОБА_9 , лежав з правої сторони від автомобіля на місці ДТП. В автомобілі було вибито скло у передніх дверях водія та пасажира, а в її чоловіка як, виявилося пізніше, була зламана права ключиця, що на її думку свідчить, що він був пасажиром, а не водієм і удар був в праву сторону. Крім того, потерпіла звернула увагу, що на місці ДТП всі говорили, що водій автомобіля живий.
Водночас, з метою установлення обставин події та перевірки винуватості обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, судом також було допитано ряд свідків, серед яких: ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_15 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , які хоча й безпосередніми очевидцями події не були, про що вказує обвинувачений у поданій апеляційній скарзі, проте свідчили стосовно обставин, очевидцями яких були, їх покази узгоджуються між собою та в сукупності з іншими доводами, дають можливість відтворити повну картину подій.
Зазначені свідки попереджені про кримінальну відповідальність за дачу неправдивих показань, будь-яких неприязних відносин між ними і обвинуваченим, як і підстав його оговорювати, судом не установлено.
Так, свідок ОСОБА_18 , яка станом на вказану в обвинувальному акті дату працювала у кафе «Грінфорд», ствердила, що у червні 2017 року до кафе приїхали ОСОБА_11 з ОСОБА_7 , двоє випивали. В подальшому, коли вони вийшли з кафе, бачила як за кермо автомобіля «Mitsubishi» сів ОСОБА_7 , а ОСОБА_11 сів збоку на переднє сидіння пасажира. Моменту, коли вони від'їжджали не бачила, але між тим та моментом, коли вони сіли в автомобіль пройшло не більше 1-2 хвилин.
Крім того, свідки ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 вказали, що саме особа, яка не подавала ознак життя - ОСОБА_11 - лежала зі сторони переднього пасажирського сидіння автомобіля. У свою чергу, свідки ОСОБА_22 та ОСОБА_23 вказали на ОСОБА_7 , як на особу, яка вилазила з пошкодженого автомобіля через вікно дверей водія.
Зокрема, свідок ОСОБА_20 вказав, між іншим, що прийшовши на місце дорожньо-транспортної пригоди побачив, що ОСОБА_11 лежить зі сторони переднього пасажирського сидіння автомобіля, а ОСОБА_7 лежить зі сторони дверей водія автомобіля, які були відкритими.
Свідок ОСОБА_22 повідомив, що, підійшовши до перекинутого автомобіля, бачив як потерпілий лежить спереду біля транспортного засобу, а обвинувачений вилазить з пошкодженого авто через вікно водійських дверей.
Такі ж самі за змістом покази в частині місцезнаходження потерпілого та обвинуваченого відносно пошкодженого автомобіля, надав свідок ОСОБА_23 , вказавши, що той потерпілий, який перебував на місці водія «вивалився» з автомобіля на землю через вікно дверки водія.
Водночас, у поданій апеляційній скарзі обвинувачений акцентує увагу на тому, що свідки ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 підтвердили, що обвинувачений лежав збоку від автомобіля та постійно запитував що з водієм, а в карті виїзду швидкої медичної допомоги зазначено, що ОСОБА_7 «отримав травми в ДТП, будучи пасажиром…».
Так, свідок сторони захисту ОСОБА_13 , лікар швидкої допомоги, показала, що прибувши на місце ДТП, біля автомобіля було виявлено двох потерпілих, один з яких не подавав ознак життя. Той потерпілий, що був живий ( ОСОБА_7 ) перебував у стані сп'яніння, що й сам підтвердив, та постійно запитував чи живий водій, вказавши при цьому, що був пасажиром.
Такі ж за змістом покази надавали свідки ОСОБА_15 та ОСОБА_14 , які приїхали на виклик разом з лікарем ОСОБА_13 ..
Між тим, колегія суддів апеляційного суду звертає увагу, що покази вказаних свідків були належно оцінені місцевим судом. При цьому, інформація, внесена до карти виїзду швидкої допомоги в частині перебування за кермом ОСОБА_11 , а на пасажирському сидінні ОСОБА_7 , як вбачається з показів свідка ОСОБА_13 , базується лише на словах обвинуваченого.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, висновком судової інженерно-транспортної експертизи № 287 від 31.07.2017 встановлено технічний стан транспортного засобу марки «Mitsubishi Galant» д.н.з. НОМЕР_2 . Зокрема, на момент експертного огляду, з технічної точки зору система рульового керування досліджуваного автомобіля знаходились в працездатному стані, а робоча гальмова система та ходова частина знаходилась в несправному та непрацездатному стані. Технічні несправності робочої гальмової системи та ходової частини виникли під час дорожньо-транспортної пригоди.
Що стосується доводів апеляційної скарги про недопустимість висновку експерта №79 від 11.07.2017, оскільки дані, покладені в його основу, отримано поза межами компетенції експерта та з неперевіреними припущеннями, апеляційний суд зазначає наступне.
Висновком експерта № 79 від 11.07.2017 встановлено які саме тілесні ушкодження були виявлені під час судово-медичного дослідження трупа ОСОБА_24 , морфологічні особливості виявлених ушкоджень та від дії якого предмета вони могли утворитися.
Зокрема, на тілі ОСОБА_24 виявлено численну, поєднану травму тіла: подряпини, садна, синці на обличчі, на шиї, на грудній клітці, руках; гематома в лівій скроневій ділянці; травматична ампутація лівої вушної раковини; закритий перелом кісток правого передпліччя; крововилив під м'якою мозковою оболонкою в ділянці скронево-тім'яних звилин лівої півкулі мозку; крововилив в середостіння; крововиливи в корені обох легень та під плевру на реберних поверхнях легень; чисельні тріщини та надриви правої долі печінки; в черевній порожнині біля 1,5 літрів крові.
Враховуючи локалізацію, характер тілесних ушкоджень, вони утворилися від травмувальної дії тупих предметів, а смерть ОСОБА_11 наступила від шоку, внаслідок отриманої численної, поєднаної травми тіла, що підтверджується виявленими морфологічними ознаками цього.
Згідно Акту № 801 від 05.07.2017 судово-токсикологічного дослідження крові та сечі із трупа гр. ОСОБА_11 - в момент настання смерті останній був в стані алкогольної інтоксикації, що відповідає тяжкому ступеню сп'яніння (показник етилового спирту: в крові 2,43 ‰, в сечі 3,36 ‰).
Крім того, із вказаного висновку вбачається, що при проведенні експертизи в ОСОБА_11 не виявлені специфічні ушкодження для водіїв автомобіля, які утворюються при ударі об кермове колесо, проте виявлені чисельні подряпини, садна синці на тілі, що може свідчити про вільне переміщення тіла в салоні автомобіля - все це дає підставу припустити, що гр. ОСОБА_11 під час отримання ушкоджень не знаходився за кермом автомобіля.
Відтак, вбачається, що судово-медична експертиза була проведена у відповідності до положень ст.242 КПК України, компетентною експертною установою, експерт попереджався про кримінальну відповідальність за ст.ст.384, 385 КК України за завідомо неправдивий висновок та відмову без поважних причини від виконання покладених на нього обов'язків.
Вказаний висновок експерта відповідає вимогам ст.ст.101, 102 КПК України та базується на відомостях, наданих та необхідних для проведення такої експертизи, а також був підтверджений експертом ОСОБА_25 в ході судового розгляду місцевим судом.
З огляду на викладене, суд першої інстанції підставно дійшов висновку про допустимість вказаного доказу, отриманого в порядку, встановленому КПК України.
При цьому, апелянт не ставить під сумнів висновок судово-медичної експертизи № 976 від 03.10.2017, яким встановлено тілесні ушкодження, виявлені згідно даних представленої медичної документації у ОСОБА_7 ..
Згідно даних представленої медичної карти стаціонарного хворого № 1744 з Нововолинської ЦМЛ відомо, що у ОСОБА_7 при проведенні алкотесту 6810/17.06.17р./ виявлено 1,56 ‰ етанолу.
Разом з тим, відомості, отримані із висновку № 79 від 11.07.2017 підтверджуються також іншими письмовими доказами, які в розумінні ст.ст.85, 86 КПК України є належними та допустимими.
Так, із висновку комісійної судово-медичної експертизи № 63 від 20.10.2017 слідує, що «…враховуючи патоморфологічні характеристики виявлених на трупі ОСОБА_11 тілесних ушкоджень - комплекс їх утворився внаслідок контактів тіла потерпілого із тупими твердими предметами, якими є виступаючі частини салону автомобіля, при цьому на момент вказаної дорожньо-транспортної пригоди потерпілий, найбільш вірогідно, перебував на передньому пасажирському сидінні причетного автомобіля».
Також, із висновку комісійної судово-медичної експертизи № 64 від 20.10.2017 вбачається, що «…враховуючи патоморфологічну характеристику та анатомічну локалізацію наявних у підекспертного тілесних ушкоджень, комплекс їх утворився внаслідок контакту тіла потерпілого із виступаючими частинами салону автомобіля, при цьому, найбільш вірогідно, на момент дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_7 перебував на місці водія причетного автомобіля».
Більше того, з аналізу п.п.4,5 висновку судової молекулярно-генетичної експертизи № 10/168 від 27.04.2018 слідує, що генетичні ознаки слідів крові на фрагменті тканини (об?єкт № 1), а саме фрагменті тканини для обшивки стелі (потолка) з водійської сторони над головою, вилученого, згідно протоколу огляду від 23.10.2017, під час огляду автомобіля «Mitsubishi Galant» р.н. НОМЕР_3 та на якому ( висновок судової імунологічної експертизи № 207 від 30.11.2017) при встановлені видової належності виявлено кров людини, збігаються з генетичним ознаками зразка букального епітелію ОСОБА_7 .. Ймовірність випадкового збігу генетичних ознак слідів крові на фрагменті тканини (об?єкт N? 1) та зразка букального епітелію ОСОБА_7 (об?єкт N? 2) складає 1,39 х 10-21. Сукупність генетичних ознак, встановлених у вказаних об?єктах, зустрічається не частіше, ніж у 1 з 714 квінтильйонів осіб. ОСОБА_26 , зразок букального епітелію якої надано на дослідження (об?єкт N? 3), не може бути біологічною матір?ю особи чоловічої статі, сліди крові якої виявлено на фрагменті тканини (об?єкт N? 1).
Таким чином, за результатами вказаного висновку, генетичні ознаки слідів крові на фрагменті тканини для обшивки салону автомобіля з водійської сторони над головою збігаються з генетичними ознаками зразка букального епітелію ОСОБА_7 ..
Згідно висновку додаткової судово-медичної експертизи № 21 від 14.05.2018 встановлено, що: «….Співставивши наявні у ОСОБА_7 тілесні ушкодження («Висновок експерта № 976» від 03.10.2017 Волинського ОБСМЕ, Медична карта стаціонарного хворого № 1744 Нововолинської ЦМЛ) із результатами судової молекулярно-генетичної експертизи («Висновок експерта № 10/168» від 27.04.2018 Львівського НДЕКЦ) комісія виводить: на момент дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_7 перебував на місці водія причетного автомобіля».
Вказаний висновок повністю узгоджується з висновком додаткової судово-медичної експертизи № 22 від 14.05.2018, яким встановлено, що «….Співставивши наявні у підекспертного тілесні ушкодження («Висновок експерта № 79» від 11.07.2017 Волинського ОБСМЕ) із результатами судової молекулярно-генетичної експертизи («Висновок експерта № 10/168» від 27.04.2018 Львівського НДЕКЦ), комісія виводить: на момент дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_11 перебував на місці пасажира переднього сидіння причетного автомобіля».
Між тим, щодо доводів апеляційної скарги про неповноту висновку комплексної судово-медичної та інженерно-транспортної транспортно-трасологічної експертизи № 8807/25 від 26.05.2022, апеляційний суд зазначає наступне.
Так, ухвалою Нововолинського міського суду Волинської області від 29.09.2021 у даному кримінальному провадженні за клопотанням сторони захисту було призначено судову комплексну інженерно-транспортну транспортно-трасологічну та судово-медичну експертизу на вирішення якої було поставлено ряд питань.
Згідно п.1 зазначеного висновку, на питання «Який маршрут (етапи) переміщення транспортного засобу під час дорожньо-транспортної пригоди і послідовність утворення механічних пошкоджень ТЗ на кожному етапі?», дати відповідь не представляється можливим, оскільки необхідно було провести дослідження пошкоджень автомобіля марки «Mitsubishi Galant» р.н. НОМЕР_1 , однак даний автомобіль експерту, який прибув на його огляд 13.05.2022 посадовими особами ВП N? 1 (м. Нововолинськ) Володимир-Волинського ОРВП ГУНП у Волинській області наданий не був, оскільки, як повідомили останні, на території відділення поліції даний автомобіль відсутній і не може бути наданий для огляду.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, за фактом можливого порушення службової дисципліни окремими працівниками ГУНП у Волинській області було проведено службове розслідування, за результатами якого надано висновок від 23.05.2025, яким встановлено, що внаслідок неналежного зберігання, автомобіль марки «Mitsubishi Galant» д.н.з. НОМЕР_1 , який визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 12017030000000208 від 18.06.2017 є зниклим чи знищеним.
Однак, колегія суддів апеляційного суду звертає увагу, що для проведення експертизи у розпорядження експертної установи, окрім речового доказу - автомобіля марки «Mitsubishi Galant» д.н.з. НОМЕР_1 , було надано усі наявні матеріали кримінального провадження, серед яких, окрім іншого, протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 17.06.2017 з додатками до нього - схемою ДТП, відеозаписом та фототаблицями, у яких детально зафіксовано загальний вигляд місця пригоди, а також протокол огляду від 23.10.2017, яким зафіксовано наявні пошкодження автомобіля. Тож, на усі інші питання, поставлені на вирішення експертизи, експертом було надано найбільш повно можливу, з врахуванням виниклої обставини, відповідь, яка повністю відповідає даним матеріалів кримінального провадження та узгоджується з висновками інших проведених експертиз.
Відтак, зазначені висновки є науково-обґрунтованими, складеними особами належної кваліфікації, які мають тривалий експертний стаж і здобуті у встановленому кримінальним процесуальним законом порядку та цілком спростовують доводи апелянта в частині його перебування на пасажирському сидінні під час дорожньо-транспортної пригоди.
Водночас, колегія суддів погоджується із критичною оцінкою місцевим судом показань обвинуваченого, як таких, що не узгоджуються із матеріалами кримінального провадження та спростовуються сукупністю інших наявних у провадженні належних та допустимих доказів, які обґрунтовано взяті до уваги судом.
Аналізуючи наведені докази у їх сукупності, суд апеляційної інстанції вбачає у діях ОСОБА_7 порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого і вважає правильною кваліфікацію його дій за ч. 2 ст. 286 КК України.
Стратегія захисту, вибрана обвинуваченим та його захисником, спростована судом першої інстанції та, на думку апеляційного суду, є способом уникнення обвинуваченим ОСОБА_7 кримінальної відповідальності за інкримінований йому злочин.
Поміж тим, колегією апеляційного суду відмовлено в задоволенні клопотання обвинуваченого про повторне дослідження доказів, оскільки обвинуваченим не вказано як ці вимоги кореспондуються з приписами ч. 3 ст. 404 КПК України.
Крім того, згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, в постанові Великої Палати від 16 жовтня 2019 року (провадження № 13-43 кс19), під час апеляційного провадження повторне дослідження доказів є правом, а не обов'язком суду.
Між тим, при призначенні покарання, суд врахував вимоги Закону та роз'яснення, що містяться у п. 1 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2003 № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержуватись вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Судом першої інстанції в повній мірі враховано характер і ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_7 кримінального правопорушення, яке згідно ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжкого злочину, враховано дані про його особу, а саме, що обвинувачений не судимий, до кримінальної відповідальності раніше не притягувався, на обліку в лікаря нарколога та психіатра не перебуває, був призваний на військову службу за призовом під час мобілізації 11.03.2022 та перебував на службі до 08.06.2023.
Обставин, що пом'якшують покарання, судом не встановлено, а до обставин, що обтяжують покарання, віднесено вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп'яніння.
Крім того, при призначенні обвинуваченому покарання, бралася до уваги підвищена суспільна небезпека злочину проти безпеки дорожнього руху, конкретні обставини вчинення злочину та його невідворотні наслідки у вигляді смерті людини.
Таким чином, колегія суддів апеляційного суду повністю погоджується з висновками суду першої інстанції щодо доведеності винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, виду і строку призначеного обвинуваченому покарання, яке не є максимальною межею санкції статті, та вважає його необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Зважаючи на викладене, апеляційні доводи обвинуваченого, при їх перевірці апеляційним судом свого підтвердження не знайшли і підстав ставити під сумнів обґрунтованість та законність оскарженого вироку не встановлено, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а вирок суду першої інстанції без зміни.
На підставі наведеного і керуючись ст.ст. 404, 405, 407 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення, а вирок Нововолинського міського суду Волинської області від 19 вересня 2025 року стосовно нього, - без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення апеляційним судом.
Головуючий
Судді: