Справа № 161/24687/25 Провадження №11-сс/802/671/25 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
10 грудня 2025 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
представника власника майна - адвоката ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02 грудня 2025 року,
Старший слідчий Третього СВ (з дислокацією у місті Луцьку) ТУ ДБР, розташованого у місті Львові ОСОБА_9 звернувся до суду з клопотанням про накладення арешту на майно, яке було вилучено 27.11.2025 у ході проведення санкціонованого обшуку квартири за місцем проживання ОСОБА_8 , що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на: мобільний телефон марки «OPPO RENO 10» IMEI 1: НОМЕР_1 IMEI 2: НОМЕР_2 із сім-картою НОМЕР_3 , мобільний телефон марки «Iphone 16 Pro» IMEI 1: НОМЕР_4 IMEI 2: НОМЕР_5 із сім-картою НОМЕР_6 , із забороною на його відчуження, використання та розпорядження.
Клопотання мотивоване тим, що Третім СВ (з дислокацією у м.Луцьку) ТУ ДБР, розташованого у м.Львові проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №42025030000000054 від 08.10.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.246 КК України.
У ході проведення обшуку 27.11.2025 було виявлено та вилучено вищевказані мобільні телефони, які, на думку сторони обвинувачення, відповідають критеріям речових доказів, визначених у ст.98 КПК України, а тому слідчий, просить накласти арешт на них.
Ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02.12.2025 клопотання слідчого задоволено та накладено арешт на вищевказані мобільні телефони, із забороною користування, відчуження та розпорядження.
Слідчий суддя місцевого суду накладаючи арешт на вищевказане майно у своєму судовому рішенні зазначив, що слідчим та прокурором доведено наявність передбачених кримінальним процесуальним законом підстав для накладення арешту на нього з метою збереження речових доказів.
Не погодившись із таким судовим рішенням, представник власника майна ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу в якій просить його скасувати, оскільки воно є необґрунтованим та незаконним. Зазначає про те, що підставою для внесення відомостей до ЄРДР стало те, що в ході вибіркової санітарної рубки у Сокиричівському лісництві Ківерцівського надлісництва філії «Поліський лісовий фонд» ДП «Ліси України» під виглядом пошкоджених, сухостійних та уражених хворобою дерев, невстановленими особами здійснюється незаконна порубка «здорових» дерев породи дуб, що сприщило тяжкі наслідки. Попередня кваліфікація злочину - ч.4 ст.246 КК України. При цьому вказує, що в ході розгляду клопотання про арешт майна, прокурор пояснював, що підставою внесення таких відомостей став самостійний перегляд відеосюжету ТРК «Аверс» про незаконну порубку дерев. Однак, пояснень, яким чином слідчий або ж прокурор встановив «тяжкі наслідки», не надав. Також прокурор пояснив, що у відеосюжеті був присутній лісничий, а мобільні телефони належать ОСОБА_8 , який обіймає посаду помічника начальника Ківерцівського надлісництва філії «Поліський лісовий офіс». Апелянт переконаний, що матеріли клопотання не містять будь-яких доказів про ймовірну причетність ОСОБА_8 до незаконних порубок. А тому, посилання слідчого судді в оскаржуваній ухвалі на те, що мобільні телефони можуть відповідати критеріям, визначеним у ст.98 КПК України є неправильним. Відповідно судове рішення є незаконним і необґрунтованим.
Власник майна ОСОБА_8 будучи належним чином повідомленою про час, дату та місце апеляційного розгляду в судове засідання не з'явився, і не повідомив суд про причини своєї неявки. Також він будь-яких клопотань чи заяв про відкладення розгляду справи не подавав. Тому апеляційний суд вважає, що розгляд апеляційної скарги можливо провести у відсутності вказаної особи.
Заслухавши доповідача, який виклав суть ухвали та доводи апеляційної скарги, представника власника майна, який скаргу підтримав та просив задовольнити, а також не заперечив щодо судового розгляду у відсутності його довірителя, прокурора, який апеляційні доводи вважав безпідставними та просив залишити без задоволення скаргу, а оскаржуване судове рішення, - без змін, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Пунктом 7 ч.2 ст.131 КПК України передбачено, що арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження.
Речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення (ст.98 КПК).
Відповідно до ч.2 ст.167 КПК України тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.
Арештом майна відповідно до ч.1 ст.170 КПК України є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Згідно із п.1 ч.2, ч.3 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів . У цьому випадку, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 цього Кодексу.
З аналізу положень вищевказаних процесуальних норм закону вбачається, що слідчий, прокурор повинні довести, що майно, яке на їх думку підлягає арешту, повинно відповідати критеріям, визначеним у ст.98 КПК України. При цьому, доведеними повинні бути і ризики щодо такого майна, передбачені ст.170 КПК України і, зокрема щодо збереження речових доказів.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку ст.170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати усі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Нормами ст.41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, право приватної власності є непорушним.
Колегія суддів апеляційного суду проаналізувавши матеріали клопотання наряду з апеляційними доводами вважає, що за наслідками розгляду поданого слідчим клопотання про арешт майна, слідчий суддя дійшов до неправильного висновку про наявність передбачених кримінальним процесуальним законом підстав для накладення арешту на майно з огляду на таке.
Так, з матеріалів клопотання вбачається, що Третім СВ (з дислокацією у місті Луцьку) ТУ ДБР, розташованого у місті Львові проводиться досудове розслідування в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 42025030000000054 від 08.10.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.246 КК України.
Підставою для реєстрації таких відомостей в ЄРДР стало повідомлення в засобах масової інформації. Виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення: «В ході проведення вибіркової санітарної рубки у Сокиричівському лісництві Ківерцівського надлісництва філії «Поліський лісовий фонд» ДП «Ліси України» під виглядом пошкоджених, сухостійних та уражених хворобою дерев, невстановленими особами здійснюється незаконна порубка «здорових» дерев породи дуб, що сприщило тяжкі наслідки». Правова кваліфікація кримінального правопорушення - ч.4 ст.246 КК України.
Також з матеріалів провадження встановлено, що 27.11.2025 на підставі ухвали слідчого судді Луцького міськрайонного суду від 18.11.2025 в межах вказаного кримінального провадження було проведено обшук за місцем проживання помічника директора Ківерцівського надлісництва філії «Поліський лісовий офіс» ДП «Ліси України» ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого було виявлено та вилучено мобільний телефон марки «OPPO RENO 10» IMEI 1: НОМЕР_1 IMEI 2: НОМЕР_2 із сім-картою НОМЕР_3 , та мобільний телефон марки «Iphone 16 Pro» IMEI 1: НОМЕР_4 IMEI 2: НОМЕР_5 із сім-картою НОМЕР_6 .
Вищевказане майно - мобільні телефони постановою старшого слідчого Третього СВ (з дислокацією у м.Луцьку) ТУ ДБР, розташованого у м.Львові ОСОБА_9 від 27.11.2025 визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №42025030000000054.
Доводячи підставність поданого клопотання слідчий вказував про те, що вищевказане майно (мобільні телефони) відповідає критеріям зазначеним у ст.98 КПК України і, зокрема може містити сліди та інформацію про вчинене кримінальне правопорушення, та по яких в подальшому заплановано проведення судових експертиз, а тому з метою збереження речових доказів, підлягає арешту.
Проте, такі доводи не заслуговують на увагу виходячи з наступного.
Представник власника майна - адвокат ОСОБА_7 пояснив, що його довіритель ОСОБА_8 , який обіймає посаду помічника директора Ківерцівського надлісництва філії «Поліський лісовий офіс» ДП «Ліси України», жодним чином не причетний до вчинення кримінального правопорушення, відомості про яке внесено до ЄРДР під №42025030000000054. При цьому, мобільні телефони, які вилучені в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_8 являються його особистою власністю.
Сторона обвинувачення такого твердження представника власника майна на даному етапі не спростувала, оскільки не навела та не надала будь-яких доказів з цього приводу.
Судом встановлено, що будь-якій особі, у тому числі ОСОБА_8 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.246 КК України щодо якого проводиться досудове розслідування, не оголошено. Також не було призначено жодних експертиз в даному провадженні.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що матеріали клопотання не містять жодних доказів, а сторона обвинувачення в ході його розгляду не навела достатніх обґрунтувань та не надала належних і допустимих доказів, які б давали підстави вважати, що таке майно як вищевказані мобільні телефони, котрі, як встановлено є особистою власністю ОСОБА_8 , відповідають критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України в кримінальному провадженні №42025030000000054, окрім як визнання цього майна речовими доказами постановою слідчого та підозр, які фактично нічим не підтверджені.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд не може погодитись з висновком місцевого суду про доведення стороною обвинувачення наявності законних підстав для накладення арешту на майно, так як слідчий суддя належним чином не з'ясував усіх обставин, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Таким чином, на переконання колегії суддів, клопотання про арешт майна не містить належних обґрунтувань, а його матеріали відповідних доказів, які підтверджували б необхідність накладення арешту на майно, як того вимагає ст.171 КПК України.
Відповідно до ч.1 ст.173 КПК України слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абз.1 ч.1 ст.170 цього Кодексу.
А тому, апеляційний суд приходить до висновку, що слідчий суддя належним чином не врахувавши усі обставини провадження у їх сукупності, прийшов до неправильного висновку про задоволення клопотання.
Таким чином, оскаржувана ухвала слідчого судді на підставі п.4 ч.1 ст.407 КПК України підлягає скасуванню з постановленням нової, - про відмову в задоволенні клопотання слідчого.
З огляду на викладене, апеляційну скаргу в даному провадженні слід задовольнити.
Керуючись ст.98, 170, 407, 376, 422 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02 грудня 2025 року про накладення арешту на майно скасувати та постановити нову.
Відмовити в задоволенні клопотання старшого слідчого Третього СВ (з дислокацією у місті Луцьку) ТУ ДБР, розташованого у місті Львові ОСОБА_9 про накладення арешту на майно в рамках кримінального провадження №42025030000000054 від 08.10.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.246 КК України, а саме - мобільний телефон марки «OPPO RENO 10» IMEI 1: НОМЕР_1 IMEI 2: НОМЕР_2 із сім-картою № НОМЕР_3 , та мобільний телефон марки «Iphone 16 Pro» IMEI 1: НОМЕР_4 IMEI 2: НОМЕР_5 із сім-картою № НОМЕР_6 , які були вилучені в ході проведення обшуку 27.11.2025.
Ухвала остаточна й оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді