Подільський районний суд міста Києва
Справа № 758/18743/25
02 грудня 2025 року м. Київ
Подільський районний суд міста Києва
у складі слідчого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора Подільської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №12025105070000813, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15.11.20245 за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, -
Прокурор Подільської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 звернулася до слідчого судді з клопотанням про арешт майна у кримінальному провадженні№12025105070000813, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15.11.20245 за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, в якому просить накласти арешт на майно, що було вилучене 15.11.2025 під час проведення обшуку в належному ОСОБА_4 транспортному засобі «Subaru Outback» д.н.з. НОМЕР_1 .
Перед початком судового засідання прокурор подала заяву про розгляд клопотання без її участі.
Відповідно до ч.1 ст. 172 КПК України неприбуття прокурора не перешкоджає розгляду клопотання, а тому слідчий суддя вважає за можливе проводити розгляд клопотання без участі прокурора та з урахуванням ч.4 ст. 107 КПК України без фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів фіксування кримінального провадження.
Вивчивши клопотання, дослідивши матеріали, що обґрунтовують клопотання, слідчий суддя вважає, що клопотання не що підлягає задоволенню із наступних підстав.
Пунктом 7 ч. 1 ст. 131 КПК України передбачено, що заходами забезпечення кримінального провадження є арешт майна.
Згідно з ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні.
Статтею 16 КПК України визначено, що позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
Для оцінки потреб досудового розслідування слідчий суддя або суд зобов'язаний врахувати можливість без застосованого заходу забезпечення кримінального провадження отримати речі і документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні (ч. 4 ст. 132 КПК України).
Згідно з ч. 5 ст. 132 КПК України під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.
Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню (ст. 84 КПК України).
Частиною 1 ст. 92 КПК України визначено, що обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.
Згідно з ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Відповідно до статті 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Крім цього, згідно з вимогами ч. 2 ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинні бути зазначена, зокрема, достатня, належна, допустима, достовірна сукупність доказів, що майно, щодо якого здійснюється клопотання, є предметом, засобом чи знаряддям його вчинення, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого кримінального правопорушення, отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину.
Як встановлено слідчим суддею, у поданому клопотанні прокурор просить накласти арешт на майно, що було вилучене дізнавачем ВД Подільського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_5 15.11.2025 в ході проведення обшуку в транспортному засобі «Subaru Outback» д.н.з. НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_4 .
Вказана слідча дія проводилася до постановлення ухвали слідчого судді згідно з ч. 3 ст. 233 КПК України.
У подальшому прокурор Подільської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 звернулася до слідчого судді Подільського районного суду міста Києва з клопотанням про надання дозволу на проведення такого обшуку.
Однак, ухвалою слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 21.11.2025, постановленою у справі №758/18550/25 за клопотанням про надання дозволу на проведення обшуку у кримінальному провадженні №12025105070000813, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15.11.20245 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, у задоволенні вказаного клопотання було відмовлено.
Враховуючи наведене, слідчий суддя вважає, що правові підстави для накладення вилученого в ході обшуку майна відсутні, у зв'язку з чим клопотання прокурора не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 167-169, 170-173, 309 КПК України, -
У задоволенні клопотання прокурора Подільської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №12025105070000813, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15.11.20245 за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, відмовити.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Cлідчий суддя Подільського районного суду м. Києва ОСОБА_1