Справа №:755/21663/25
Провадження №: 1-кс/755/4465/25
"25" листопада 2025 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:
головуючої слідчої судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Дніпровського районного суду міста Києва клопотання слідчого СВ Дніпровського управління поліції ГУНП у місті Києві ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю міста Хрестинівка Черкаської області, громадянину України, з вищою освітою, одруженому, ФОП, не військовозобов'язаному, інваліду 3 групи, маючому на утриманні малолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_2 та неповнолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючому за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимому, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025100040002942 від 11 вересня 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України,
за участю учасників кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_6 ,
підозрюваного ОСОБА_4 ,
Слідчий СВ Дніпровського УП ГУНП у місті Києві ОСОБА_3 , за погодженням з прокурором Дніпровської окружної прокуратури ОСОБА_7 , звернулась до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025100040002942 від 11 вересня 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України.
Органом досудового розслідування встановлено, що орієнтовно в 2024 році (більш точну дату в ході досудового слідства не встановлено) ОСОБА_4 на пункту прийому вторинної сировини познайомився з ОСОБА_8 , який перебував у складних життєвих обставинах, зловживав алкоголем та хворів. В ході особистого спілкування ОСОБА_4 дізнався від ОСОБА_8 , що у власності останнього наявна квартира за адресою АДРЕСА_3 , яка належала останньому на підставі договору дарування від 27.04.2007 року, а також квартира за адресою АДРЕСА_4 , де останній проживав. Одночасно з цим ОСОБА_4 стало відомо про те, що зазначені квартири не зареєстровані в Єдиному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а документи на них були втрачені ОСОБА_8 ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_8 що він є фахівцем в галузі нерухомості та може надати допомогу з відновленням всіх документів, проведенням державної реєстрації права власності, та інших питань, що стосуватимуться розпорядженням нерухомим майном. Одночасно з цим, ОСОБА_8 висловив бажання продати належні йому на праві приватної власності квартири, купити собі краще житло, а залишок коштів використати для життя, оскільки останній не мав місця роботи, доходу та перебував у скрутних життєвих обставинах.
ОСОБА_4 запевнив ОСОБА_8 , що він може провести для нього ці дії, та для виконання його повноважень схилив ОСОБА_8 до видачі довіреності на його ім'я на право представництва інтересів ОСОБА_8 в усіх питаннях, що стосуватимуться представництва його інтересів в усіх органах без права відчуження, та довіреності на право продажу квартири за адресою АДРЕСА_3 .
27 вересня 2024 року перебуваючи в офісі приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9 , ОСОБА_8 видав довіреність на ОСОБА_4 на право представництва в усіх органах без права відчуження квартири, яка виконана на спеціальному бланку нотаріальних документів НМТ 628424, а також довіреність на право продажу квартири за адресою АДРЕСА_3 , яка виконана на спеціальному бланку нотаріальних документів НМТ 628425.
Реалізуючи свої повноваження, як представника за довіреністю, ОСОБА_4 зібрав всі необхідні документи, дублікати документів, після чого надав документи на підставі яких 05 березня 2025 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_10 було проведено державну реєстрацію квартири за адресою АДРЕСА_3 , за ОСОБА_8 (№ НОМЕР_1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 3102027680000).
01 квітня 2025 року ОСОБА_4 орієнтовно о 8 годині 30 хвилин у власних справах приїхав за місцем мешкання ОСОБА_8 , за адресою АДРЕСА_4 , та виявив ОСОБА_8 померлим, після чого о 08 годині 55 хвилин ОСОБА_4 здійснив виклик на спецлінію «102», повідомив про смерть останнього, та викликав СОГ Дніпровського УП ГУНП у м. Києві для фіксації факту смерті ОСОБА_8 .
В цей час у ОСОБА_4 виник злочинний умисел на заволодіння нерухомим майном, а саме квартирою за адресою АДРЕСА_3 , яка на праві власності належала покійному ОСОБА_8 , який помер цього самого дня, тобто 01 квітня 2025 року. Усвідомлюючи той факт, що згідно з п.7 ч. 1 ст.248 Цивільного кодексу України, його повноваження як представника за довіреністю припинені у зв'язку зі смертю довірителя, тобто ОСОБА_8 , маючи на меті заволодіти нерухомим майном, що належить останньому, вирішив здійснити відчуження вказаної квартири на користь підставної особи, а саме своєї дружини ОСОБА_11 , без сплати грошових коштів згідно договору. Внаслідок таких дій нерухоме майно, саме квартира за адресою АДРЕСА_3 , вибувала з власності покійного ОСОБА_8 , та відповідно зі складу спадкового майна.
Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном шляхом обману, 01 квітня 2025 року ОСОБА_4 , спільно зі своєю дружиною ОСОБА_11 прибули до офісу приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9 , офіс якої знаходиться за адресою АДРЕСА_5 , усвідомлюючи той факт, що відомості про смерть його довірителя ОСОБА_8 станом на 01 квітня 2025 року не можуть бути внесені в реєстр актів цивільного стану, а довіреність на право продажу квартири за адресою АДРЕСА_3 від 27 вересня 2024 року є нескасованою, вводячи в оману приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9 , що йому відомо про смерть ОСОБА_8 надав для проведення правочину, саме договору купівлі-продажу наступні документи: довіреність від 27 вересня 2024 року на право продажу квартири за адресою АДРЕСА_3 , яка виконана на спеціальному бланку нотаріальних документів НМТ 628425, договір дарування квартири за адресою АДРЕСА_3 від 10.04.2007 року (дублікат якого видано приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_12 10 жовтня 2024 року та зареєстрованого в реєстрі за №985), звіт про оцінку нерухомого майна виконаного суб'єктом оціночної діяльності ТОВ «СВМ Бізнес Груп» 01 квітня 2025 року згідно якого оціночна вартість об'єкта нерухомого майна становить 1 521 000 гривень, особисті документи.
Так, 01 квітня 2025 року, діючи згідно заздалегідь розробленого плану, маючи на меті заволодіння нерухомим майном покійного ОСОБА_8 , перебуваючи в офісі приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9 , діючи на підставі довіреності на право продажу квартири за адресою АДРЕСА_3 , яка виконана на спеціальному бланку нотаріальних документів НМТ 628425 (яка була недійсною в зв'язку зі смертю довірителя, тобто ОСОБА_13 ) на право представництва інтересів ОСОБА_8 , уклав правочин купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_3 зі своєю дружиною ОСОБА_11 , без сплати грошових коштів в сумі 1 521 000 гривень, що визначено договором. Цього самого дня, тобто 01 квітня 2025 року право власності на квартиру за адресою АДРЕСА_3 о год 12 год.58 хв. було зареєстровано в Єдиному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_14 .
Таким чином, ОСОБА_4 вчинив дії за для заволодіння квартирою за адресою: АДРЕСА_3 , яка належала покійному ОСОБА_8 , та після його смерті мала б входити до спадкового майна, завдавши тим самим матеріального збитку в розмірі вартості об'єкта нерухомого майна, тобто 1 521 000 грн, що є особливо великим.
У подальшому, спадкоємиця за майном померлого ОСОБА_8 , його рідна тітка ОСОБА_15 , яка займалась організацією поховання ОСОБА_8 дізналась, що за місцем проживання її покійного племінника ОСОБА_8 відсутній паспорт громадянина України на ім'я останнього, а також те, що вказаний паспорт може перебувати у ОСОБА_4 . Орієнтовно 07 квітня 2025 року особисто звернулась до останнього з метою отримання інформації стосовно місцезнаходження документів та повідомила, що вона є спадкоємицею покійного. Усвідомлюючи той факт, що остання буде звертатись з заявою про відкриття спадщини, чітко усвідомлюючи протиправність своїх дій, повідомив, ОСОБА_15 що квартира за адресою АДРЕСА_3 не може входити до спадкового майна, оскільки була реалізована 10.03.2025 року (тобто за життя ОСОБА_8 ), при цьому надав останній заздалегідь підготовлені копії договору купівлі продажу за адресою АДРЕСА_3 , текст якого ідентичний договору купівлі-продажу від 01 квітня 2025 року, заздалегідь змінивши дату укладення такого договору на першій сторінці, в п. 1.3 договору (перша сторінка договору), в п. 1.5 (перша сторінка договору), в п.1.8 договору, п.5.1.4, а також надав підроблений витяг з державного реєстру речових прав індексний номер 420569116, згідно якого витяг сформовано 10 березня 2025 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9 , згідно якого відчуження квартири відбулось 10 березня 2025 року.
Таким чином, ОСОБА_4 , своїми умисними діями вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 190 КК України, а саме заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене в особливо великих розмірах.
20 листопада 2025 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України.
У судовому засіданні прокурор заявлене клопотання підтримав у повному обсязі, просив його задовольнити мотивуючи тим, що підозрюваний ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, яке за ступенем тяжкості відноситься до тяжкого кримінального правопорушення, за яке законом передбачене покарання у вигляді позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна, та тому існують ризики, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується..
Захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_6 просила відмовити в задоволення клопотання прокурора, посилаючись на те, що її підзахисний раніше не судимий, активно співпрацює зі слідством, дає правдиві свідчення та має стабільне місце проживання, має міцні соціальні зв'язки, одружений, офіційно працевлаштований, інвалід 3 групи, має на утриманні малолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_2 та неповнолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_3 , ризики наведені прокурором непоґрунтовані, та нічим не підтверджуються, тому відсутні підстави для застосування найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, тому просила відмовити в задоволенні клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрати її підзахисному запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Підозрюваний ОСОБА_4 у судовому засіданні підтримав думку свого захисника, просив відмовити в задоволенні клопотання прокурора про обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та просив обрати йому запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
До матеріалів клопотання додані копії документів, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання, витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження та долучено розписки підозрюваного та адвоката щодо вручення їм копії клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а також копії матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу. Таким чином, слідчою виконані вимоги ч. 3 ст. 184 КПК України.
Вирішуючи питання про наявність підстав обрання запобіжного заходу - тримання під вартою, слідча суддя враховує вимоги ст. 177 КПК України.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним кримінальним правопорушенням і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення, що у даному випадку стороною обвинувачення дотримано, оскільки наявні, на цей час докази у провадженні свідчать про об'єктивний зв'язок підозрюваного з цим злочином, тобто виправдовують необхідність подальшого розслідування у цьому провадженні з метою дотримання вимог ст. 2 КПК України.
Дослідивши матеріали клопотання, слідча суддя у висновках, які зробив орган досудового розслідування відносно ОСОБА_4 , чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого не встановила.
У судовому засіданні, на думку слідчої судді, встановлена наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України, наявними у справі доказами, а саме: заявою про вчинення кримінального правопорушення від ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_4. з додатками; протоколом допиту потерпілої ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_4.; протколом допиту свідка ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_5.; протколом допиту свідка ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_6.; протоколом прослуховування аудіозапису від 07.10.2025; протоколами проведення обшуку за місцем мешкання та роботи ОСОБА_4 , у ході яких вилучено мобільні телефони, картки операторів мобільного зв'язку, ноутбуки, документи, чорнові записи тощо; протоколами огляду документів, серед яких: оригінал розписки від 21.01.2025, оригінал догору позики №1 від 21.01.2025, оригінал інформаційної довідки БТІ на квартиру за адресою АДРЕСА_3 ; іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
Вивчивши клопотання, долучені до нього документи, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання, вислухавши думку прокурора, який підтримав клопотання з мотивів викладених у клопотанні та вказав відповідні доводи у судовому засіданні, думку адвоката та підозрюваного, які заперечували у задоволенні клопотання, слідча суддя приходить до наступного.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим, покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам : 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зав'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання ; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
За правилами ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 6, ч. 8 ст. 176 цього Кодексу.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Водночас ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. П. 1 ст. 5 Європейської конвенції з прав людини визначає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
При вирішенні питання про обрання ОСОБА_4 запобіжного заходу, відповідно до ст. 178 КПК України, слідча суддя враховує, крім іншого, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі доведеності його вини в інкримінованому кримінальному правопорушенні, майновий стан підозрюваного, його вік, наявність соціальних зав'язків, той факт, що він є ФОП, одружений, інвалід 3 групи, має на утриманні малолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_2 та неповнолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_3 , має місце реєстрації та постійне місце проживання, раніше не судимий.
З огляду на вищезазначені обставини, враховуючи поряд з цим, що підозрюваний ОСОБА_4 має постійне місце реєстрації та проживання, має міцні соціальні зв'язки, слідча суддя приходить до висновку, що обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є надмірним запобіжним заходом, який покликаний забезпечити його належну поведінку та виконання ним процесуальних обов'язків.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
За таких обставин, на підставі викладеного, слідча суддя вважає за необхідне застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту на певний період доби, який з урахуванням вищезазначених ризиків у кримінальному провадженні, обставин кримінальних правопорушень та даних про особу підозрюваного, на даний час забезпечить належну його процесуальну поведінку та виконання останнім, покладених на нього процесуальних обов'язків.
Крім того, одночасно з цим, слідча суддя вважає за необхідне, згідно з положеннями ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти на підозрюваного ОСОБА_4 відповідні обов'язки.
Відповідно до вимог ст. 198 КПК України висловлені в ухвалі слідчої судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.
На підставі наведеного та, керуючись, ст.ст. 176 - 178, 182 - 184, 194, 196, 309 КПК України, слідча суддя, -
Відмовити слідчому СВ Дніпровського управління поліції ГУНП у місті Києві ОСОБА_3 у задоволенні її клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025100040002942 від 11 вересня 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України.
Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді домашнього арешту на певний період доби строком на 60 днів, тобто до 23 січня 2026 року (включно), з забороною залишати житло за адресою:АДРЕСА_2 , з 22 години по 06 годину наступного дня, за виключенням випадків необхідності отримання медичної допомоги та прибуття до укриття чи бомбосховища, обумовленого сиреною та/або повідомленням «Повітряна тривога» в регіоні проживання підозрюваного.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти на ОСОБА_4 , наступні обов'язки:
- прибувати за кожною вимогою слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду, залежно від стадії кримінального провадження;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає (м. Київ), без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду, залежно від стадії кримінального провадження;
- повідомляти слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду, залежно від стадії кримінального провадження про зміну свого місця проживання, залежно від стадії кримінального провадження;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_4 , що у разі невиконання покладених на нього обов'язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід; крім того, працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за поведінкою підозрюваного, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань.
Ухвалу про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передати через прокурора для виконання органу внутрішніх справ за місцем проживання підозрюваного та зобов'язати останніх негайно поставити його на облік і повідомити про це суд.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Дніпровської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_5 .
Копію ухвали про застосування запобіжного заходу вручити підозрюваному негайно після її оголошення та довести до відома виконавців.
Роз'яснити виконавцям, що навмисне невиконання службовою особою ухвали суду або здійснення перешкод їх виконання тягне кримінальну відповідальність за ст. 382 КК України.
Будь-які твердження чи заяви підозрюваного, зроблені під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, не можуть бути використані на доведення його винуватості у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, або у будь-якому іншому правопорушенні.
Ухвала слідчої судді, щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала слідчої судді може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідча суддя ОСОБА_1