Справа №:755/21663/25
Провадження №: 1-кс/755/4417/25
"25" листопада 2025 р. Слідча суддя Дніпровського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю слідчої ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Дніпровського районного суду м. Києва клопотання слідчої СВ Дніпровського УП ГУНП в місті Києві ОСОБА_3 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12025100040002942 від 11 вересня 2025 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України,
До слідчої судді Дніпровського районного суду м. Києва надійшло клопотання слідчої СВ Дніпровського УП ГУНП в м. Києві ОСОБА_3 погоджене прокурором Дніпровської окружної прокуратури ОСОБА_4 про арешт тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025100040002942 від 11 вересня 2025 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України.
Мотивуючи клопотання слідча посилається на те, що в провадженні слідчого відділу Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві перебуваються матеріали кримінального провадження №12025100040002942 від 11 вересня 2025 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що надійшла заява від ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5., про те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 , спільно з ОСОБА_7 шляхом обману, з використанням підроблених документів заволоділи квартирою, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , яка на праві приватної власності належала її покійному племіннику ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 за місцем свого мешкання, що за адресою: АДРЕСА_2 , вказане майно входить до складу спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_8 (ЖЄО 71402 від 10.09.2025).
Разом з тим встановлено, що ОСОБА_5 є спадкоємцем третьої черги після смерті свого племінника ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1., який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою проживання: АДРЕСА_2 , також останньому на праві власності належала квартира АДРЕСА_3 , що була набута на підставі договору дарування квартири посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9 , 27.04.2007 року.
ОСОБА_8 , зловживав спиртними напоями та заробляв на життя тим що допомагав на пункті вторсировини загружати товари, та останні пів року проживав разом з сусідом ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1., з яким користувались одним мобільним телефоном з номером НОМЕР_1 , що належить сусіду. ІНФОРМАЦІЯ_2 зранку до ОСОБА_8 за місцем мешкання прийшов знайомий ОСОБА_11 на прізвисько « ОСОБА_12 », який виявив та пересвідчився, що ОСОБА_8 помер та з номеру телефону сусіда ОСОБА_10 о 08 год. 59 хв. викликав поліцію, де повідомив про факт смерті останнього, не дочекавшись приїзду працівників поліції, поїхав по своїм справам.
Окрім цього, 27 вересня 2024 року ОСОБА_8 видав довіреність на ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4., посвідчену приватним нотаріусом ОСОБА_13 на бланці НТМ 628424. На підставі якої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 перебуваючи у офісі приватного нотаріуса ОСОБА_13 , діючи як представник ОСОБА_8 , достовірно знаючи, що останній помер за місцем власного мешкання, у зв'язку з чим його повноваження як представника по довіреності були припинені та відомості про його смерть не внесені до державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть, реалізував квартиру АДРЕСА_3 своїй дружині ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3., вказаний правочин посвідчений договором купівлі-продажу квартири на бланках НТС 730715, НТС 730716, дата та час реєстрації квартири ІНФОРМАЦІЯ_2 12 год. 58 хв. чим вчинив недійсний правочин. Пунктом 1.9 Договору є застереження, що купівля квартири ОСОБА_7 , проводиться за згодою чоловіка - ОСОБА_6 ,ІНФОРМАЦІЯ_4., та пунтком 2.1 сумою продажу квартири визначено 1 521 000 (один мільйон п'ятсот двадцять одна тисяча) гривень 00 копійок, який був сплачений Покупцем до підписання цього Договору, з чого випливає, що грошові кошти отримані за продаж квартири передані власнику не були.
Надалі, ОСОБА_5 не змогла знайти за місцем мешкання документів ОСОБА_8 , та в подальшому зустрілась з ОСОБА_6 , за адресою місцязнаходження його офісу, що у АДРЕСА_4 , вхід в який з вулиці через сходинки на другий поверх, який повідомив, що останній діючи як представник ОСОБА_8 по довіреності, уклав договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 з ОСОБА_7 , надавши потерпілій копію договіру КП квартири, де на першій та третій сторінці вказана дата 10 березня 2025 року, а на останній сторінці дата ІНФОРМАЦІЯ_2, яка співпадає з датою смерті ОСОБА_8 , а також копію витягу з державного реєстру речових прав, де право власності на квартиру зареєстровано 10 березня 2025 року за ОСОБА_7 .. Тобто з метою невикриття потерпілою факту продажу ОСОБА_6 за довіреністю квартири в день смерті ОСОБА_14 , останній підробив договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 та витяг з державного реєстру речових прав на дату, яка передувала смерті ОСОБА_8 , тобто 10 березня 2025 року. Також, 07 квітня 2025 року ОСОБА_6 звернувся до ОСОБА_5 та повідомив, що готовий сплатити останній 500 000 (п'ятсот тисяч) гривень, якщо ОСОБА_5 не буде вступати в спадщину і на підтвердження цього написав розписку, де зазначено, що останній зобов'язується сплатити 500 000 грн після продажу квартири що за адресою: АДРЕСА_1 , не пізніше 01 вересня 2025 року.
Однак, 01 травня 2025 року ОСОБА_5 звернулась до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_15 з заявою про прийняття спадщини.
23 червня 2025 року ОСОБА_6 направлено до нотаріуса ОСОБА_15 та долучено до спадкової справи заяву, згідно якої останній виступає кредитором померлого ОСОБА_8 , разом з договором позики № 1 від 21 січня 2025 року, де зазначено, що ОСОБА_6 передав у власність ОСОБА_8 грошові кошти у сумі 2 300 000 (два мільйони триста тисяч) грн, а позичальник зобов'язується повернути вказану суму коштів до 22 січня 2026 року та розписку про отримання грошей ОСОБА_8 від ОСОБА_6 у сумі 2 300 000 грн, що скоріш за все є підробленими.
У подальшому, 20 листопада 2025 року слідчим Дніпровського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_3 , на підставі ухвали слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 11 листопада 2025 року № 755/21663/25 було проведено обшук за адресою фактичного місця проживання ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме АДРЕСА_6 , в ході проведення якого було виявлено та вилучено мобільний телефон марки Samsung, модель - S24, чорного кольору, в чохлі чорного кольору, IMEI1 НОМЕР_2 , IMEI2 НОМЕР_3 , номер телефону - НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 .
Враховуючи вищевикладене, а також те, що вилучений мобільний телефон має значення речового доказу в понятті ст. 98 КПК України, а саме являється матеріальним об'єктом, який є знаряддям вчинення кримінального правопорушення та зберіг на собі його сліди, а також може містити інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тому необхідно накласти арешт шляхом заборони використання, розпорядження, відчуження майна.
Слідча у судовому засіданні клопотання підтримала в повному обсязі та просила його задовільнити з підстав викладених у клопотанні.
Вивчивши клопотання, дослідивши долучені до нього документи, якими прокурор обґрунтовує доводи клопотання, слідча суддя приходить до наступного.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Отже, майно, яке за обґрунтованої підозри органу досудового розслідування, має одну або декілька ознак, наведених у ст. 98 КПК України, може набути статусу речового доказу за рішенням слідчого, яке відповідно до вимог ч. 3 ст. 110 КПК України приймається у формі постанови і з наведенням мотивів такого рішення.
Таким чином, слідча суддя приходить до висновку, що на даний час у органу досудового розслідування є об'єктивна потреба встановлення обставин вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України, для чого необхідним є належне зберігання речових доказів з метою проведення необхідних слідчих дій, тому накладення арешту на вказане вилучене майно є необхідним для запобігання можливості їх подальшого приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати. Вилучення вказаних речових доказів є необхідним для забезпечення їх зберігання до вирішення питання про долю речових доказів у порядку ст. 100 КПК України з метою недопущення знищення, пошкодження, яке може перешкоджати всебічному, повному та об'єктивному дослідженню обставин кримінального провадження, а тому, з урахуванням наведених слідчою підстав, на зазначене майно може бути накладений арешт на підставі ст. 170 КПК України, так як існує сукупність розумних підозр вважати, що дані речі мають значення доказів вчинення кримінального правопорушення, а отже з метою збереження доказів від пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження існує потреба в їх арешті.
На підставі наведеного та, керуючись ст.ст. 98, 170-173, 175, 208, 309, 372, 392, 532 КПК України, слідча суддя, -
Клопотання слідчої СВ Дніпровського УП ГУНП в місті Києві ОСОБА_3 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12025100040002942 від 11 вересня 2025 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України - задовольнити.
Накласти арешт на майно у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12025100040002942 від 11 вересня 2025 року, яке було вилучено результаті проведення обшуку квартири за адресою: АДРЕСА_6 , з метою збереження речового доказу, із забороною користування, розпорядження, відчуження вказаного майна, а саме: на мобільний телефон марки Samsung, модель - S24, чорного кольору. в чохлі чорного кольору, IMЕI1-НОМЕР_2, IMEI2- НОМЕР_3 , номер телефону - НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 .
Ухвала про арешт майна підлягає негайному виконанню.
Ухвалу про арешт майна через прокурора передати для негайного виконання уповноваженому на це органу.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Дніпровської окружної прокуратури міста Києва.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п?яти днів з дня її оголошення.
Слідча суддя ОСОБА_1