ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/10175/22
провадження № 2-з/753/170/22
"16" березня 2023 р. Дарницький районний суд міста Києва у складі судді Якусика О.В., за участю секретаря судового засідання Боклач А.Є., представника позивача - адвоката Большакова Д.К., відповідача ОСОБА_1 , представника відповідача - адвоката Хоміча А.А., розглянувши заяву ОСОБА_2 , яка є законним представником ОСОБА_3 , про забезпечення позову у справі № 753/10175/22 за позовом ОСОБА_3 , поданого законним представником ОСОБА_2 , до ОСОБА_1 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Коберник Андрій Миколайович, державний нотаріус 16-ої Київської державної нотаріальної контори Шапченко Марія Іванівна, про визнання заповіту недійсним,
ОСОБА_2 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 звернулася до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить визнати недійсним заповіт, складений 13 січня 2021 року ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , посвідчений Шапченко М.І., державним нотаріусом 16-ої Київської державної нотаріальної контори, зареєстрований за № 2-15, на бланку НМК № 741896.
Позовна заява обґрунтована тим, що заповіт складно проти волі спадкодавця під впливом насильства з боку відповідача, оскільки на час складання заповіту ОСОБА_6 за своїм психічним станом не могла усвідомлювати значення своїх дій та не могла керувати ними, оскільки через хворобу приймала медикаменти, що підтверджується випискою з історії хвороби. Після смерті сина у 2015 році стан здоров'я ОСОБА_6 значно погіршився, під час перебування у лікарні вона здійснила спробу самогубства. Заповідач була у пригніченому стані на момент складання заповіту була безвольною і байдужою до життя, не могла розуміти значення своїх дій та керувати ними. Спадкодавець з 2001 року страждала на психічну хворобу, а саме їй був поставлений діагноз - біполярний афективний розлад, депресія середнього ступеню тяжкості з соматичними симптомами. З 2001 року спадкодавець знаходилась на обліку у КНП «Київська міська психоневрологічна лікарня № 2».
Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 9 вересня 2022 року позовну заяву було передано для розгляду судді Якусику О.В.
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 14 жовтня 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 753/10175/22 за правилами загального позовного провадження, призначено у справі підготовче судове засідання на 29 листопада 2022 року, залучено до участі у справі як третіх осіб, які не заявлять самостійних вимог щодо предмету спору приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Коберника Андрія Миколайовича, державного нотаріуса 16-ої Київської державної нотаріальної контори Шапченко Марію Іванівну, витребувано у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Коберника Андрія Миколайовича копію спадкової справи № 24/021, відкритої щодо померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , витребувано у КНП «Київська міська психоневрологічна лікарня № 2» медичну документацію про історію психічної хвороби ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в тому числі медичну карту, та інформації щодо строку перебування ОСОБА_6 на обліку.
У підготовчому засіданні представник позивача підтримав свою заяву про забезпечення позову, яка подана разом з позовною заявою, та просив накласти арешт на квартиру загальною площею 96,4 кв.м., яка складається з 3 кімнат, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 264815280000 та належить на праві приватної власності ОСОБА_6 , та накласти арешт на 1/6 частки квартири загальною площею 36 кв.м., яка складається з однієї кімнати, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 732304680000 та належить на праві власності ОСОБА_6 .
Вимоги заяви мотивовані тим, що на думку позивача оспорюваний заповіт є недійсним, оскільки внутрішня воля заповідача не відповідала його волевиявленню, заповідач при складанні заповіту діяв проти своєї волі під впливом насильства з боку відповідача, оскільки на час складання заповіту ОСОБА_6 за своїм психічним станом не могла усвідомлювати значення своїх дій та не могла керувати ними, оскільки через хворобу приймала медикаменти, що підтверджується випискою з історії хвороби. Після смерті сина у 2015 році стан здоров'я ОСОБА_6 значно погіршився, під час перебування у лікарні вона здійснила спробу самогубства. Заповідач була у пригніченому стані на момент складання заповіту була безвольною і байдужою до життя, не могла розуміти значення своїх дій та керувати ними. Спадкодавець з 2001 року страждала на психічну хворобу, а саме їй був поставлений діагноз - біполярний афективний розлад, депресія середнього ступеню тяжкості з соматичними симптомами. З 2001 року спадкодавець знаходилась на обліку у КНП «Київська міська психоневрологічна лікарня № 2». Позивач вказує, що видача свідоцтва на право на спадщину на підставі спірного заповіту може значно ускладнити розгляд справи, істотно ускладнити поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Повно та всебічно дослідивши наявні в матеріалах заяви докази у їх сукупності, суд дійшов такого висновку.
Згідно з ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частиною 1 ст. 151 ЦПК України визначено, що у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Відповідно до абз. 1 ч. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» суд (суддя), розглядаючи заяву про забезпечення позову, має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Окрім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
При поданні заяви про забезпечення позову не достатньо послатись на диспозицію відповідної норми процесуального права. Заява повинна бути належним чином мотивована, а її доводи - підтверджені. Не може бути задоволено клопотання про забезпечення позову, якщо заявник не надав докази, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до наслідків, передбачених ЦПК України.
У своєму правовому висновку, сформульованому у постанові від 13 січня 2020 року у справі №922/2163/17 Верховний Суд, зазначив, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Як слідує зі змісту оспорюваного заповіту, ОСОБА_6 заповіла на випадок її смерті:
- квартиру номер АДРЕСА_3 ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ;
- 2/3 частки квартири за номером АДРЕСА_4 ОСОБА_1 , 1/3 частку цієї квартири - ОСОБА_3 .
Згідно з витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на підставі виданих свідоцтв про право на спадщину за ОСОБА_1 зареєстровано 1/6 та 1/2 частки (всього 2/3) у квартирі за номером АДРЕСА_4 .
Дослідивши надані матеріали, суд вважає, що заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру загальною площею 96,4 кв.м., яка складається з 3 кімнат, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 264815280000 та встановлення заборони здійснювати реєстрацію (зняття з реєстрації) будь-яких осіб у спірній квартирі до моменту фактичного виконання рішення суду, задоволенню не підлягає у зв'язку із тим, що на цей час вказана квартира зареєстрована на праві приватної власності за ОСОБА_6 , а отже обставини, на які посилається позивач як на підстави для забезпечення позову не підтверджені.
Щодо накладення арешту на частку у квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , суд аналізуючи матеріали справи і доводи заяви про забезпечення позову, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову частково в частині накладення арешту на 2/3 частки квартири, оскільки відчуження даного об'єкту нерухомого майна відповідачем може ускладнити виконання рішення суду та потягне за собою притягнення до участі у справі інших учасників процесу.
Керуючись статтями 2, 149, 152, 153, 258, 260 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Заяву ОСОБА_2 , яка є законним представником ОСОБА_3 , про забезпечення позову у справі № 753/10175/22 задовольнити частково.
Накласти арешт на 2/3 частки квартири зальною площею 36 кв.м., житловою площею 18,8 кв.м., яка складається з однієї кімнати, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 732304680000, що зареєстрована на праві власності за ОСОБА_1 .
В іншій частині - у задоволенні заяви відмовити.
Стягувач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_5 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).
Боржник: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_6 ; РНОКПП НОМЕР_2 ).
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом і підлягає негайному виконанню у порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.
Ухвалу може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Строк пред'явлення до виконання ухвали суду про забезпечення позову - три роки.
Суддя О.В. Якусик