Справа №705/6783/25
2/705/3866/25
11 грудня 2025 року м. Умань
Суддя Уманського міськрайонного суду Черкаської області Гудзенко Валентина Леонідівна, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,
В С Т А H О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» звернулося до Уманського міськрайонного суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості за Договором №5125223 від 21.11.2024 року.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 21.11.2024 року ОСОБА_1 уклав із Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №5125223 в електронній формі.
Після здійснення відповідачем реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі і заповнення електронної заявки на отримання споживчого кредиту, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» 21.11.2024 було здійснено ідентифікацію і верифікацію ОСОБА_1 , який надав згоду , погодившись з умовами договору (оферти). Відповідно до договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту №5125223 від 21.11.2024, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» надало ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 17 000 грн., шляхом їх перерахування на карту відповідача № НОМЕР_1 , що підтверджується документом від надавача платіжних послуг ТОВ «ПЕЙТЕК», яке надає послуги з переказу коштів. Кредит надавався строком на 360 днів, зі стандартною процентною ставкою 1% на день.
Відповідач виконував взяті на себе зобов'язання з істотним порушенням, сплачуючи поточні щомісячні платежі з простроченням дати їх сплати, сплачуючи платежі не в повному обсязі, що спричинило виникнення простроченої заборгованості, яка складала в загальному розмірі 60 517,93 грн..
В подальшому, 26.06.2025 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» укладено договір факторингу №01.02-14/25, відповідно до умов якого та відповідно до Реєстру боржників за договором факторингу №01.02-14/25 від 26.06.2025 ТОВ «Свеа Фінанс» набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором №5125223 від 21.11.2024 року на загальну суму 60 517,93 грн.
Станом на 05.11.2025 (дату подання позовної заяви) за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №5125223 від 21.11.2024 загальна заборгованість становить 60 517,93 грн., з яких: 16 999,99 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту; 35 017,94 - грн.сума заборгованості за відсотками; 8 500 грн. - пеня, штраф.
Ухвалою Уманського міськрайонного районного суду Черкаської області від 11.11.2025 року було відкрито провадження у справі, вирішено цивільну справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Одночасно сторонам було роз'яснено, що відповідно до частини 5 статті 279 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) за клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, а також зазначено строки подання такого клопотання.
Позивачу направлено копію ухвали про відкриття провадження, а відповідачу копію ухвали рекомендованим повідомленням. Поштове відправлення, яке було направлено відповідачу ОСОБА_1 повернулося на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Станом на день винесення рішення відповідач не скористався процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву, а також доказів на підтвердження своїх заперечень, та за відсутності доказів поважності причин неподання учасниками розгляду заяв по суті справи, суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що відповідає положенню частини восьмої статті 178 Цивільного процесуального кодексу України.
У відповідності до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог на підставі представлених доказів.
Суд, розглянувши подані документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, доходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 21.11.2024 між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНП» укладено договір №5125223 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями.
Після здійснення відповідачем реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі і заповнення електронної заявки на отримання споживчого кредиту, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» 21.11.2024 було здійснено ідентифікацію і верифікацію ОСОБА_1 , який надав згоду, ознайомившись з умовами договору (оферти).
Відповідно до договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту №5125223 від 21.11.2024, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» надало ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 17 000 грн., шляхом їх перерахування на карту відповідача № НОМЕР_1 , що підтверджується документом від надавача платіжних послуг ТОВ «ПЕЙТЕК», що включено до реєстру платіжної інфраструктури НБУ.
Відповідно до умов кредитного договору, строк кредиту складає 360 днів; періодичність платежів - кожні 15 днів; стандартна процентна ставка становить 1% за кожен день користування кредитом.
Відповідач виконував взяті на себе зобов'язання з істотним порушенням умов Договору, не здійснивши передбачені договором платежі вчасно, що спричинило виникнення простроченої заборгованості. Усвідомлюючи виникнення фінансових зобов'язань перед первісним кредитором, ОСОБА_1 здійснював часткові оплати в рахунок погашення заборгованості за Договором №5125223 від 21.11.2024 року, шляхом здійснення платежів зазначених у розрахунку заборгованості за кредитним договором, (останній платіж було здійснено 03.12.2024 о 23:21:57год. у сумі 2210.01 грн.). Сплачуючи кредит, ОСОБА_1 , вчинив конклюдентні дії, що свідчать про прийняття укладеного кредитного договору, який створив для нього певні цивільні права та обов'язки, частину з яких було реалізовано.
Відповідач не виконував взяті на себе зобов'язання належним чином, не сплачував поточні щомісячні платежі, що спричинило виникнення простроченої заборгованості, що вбачається з розрахунку заборгованості станом на 21.11.2024 року загальний розмір заборгованості складає 60 517,93 грн.
26.06.2025 між ТОВ «Лінеура України» і ТОВ «СВЕА ФІНАНС» укладено договір факторингу №01.02-14/25 відповідно до умов якого та відповідно до Реєстру боржників за вказаним договором факторингу ТОВ «Свеа Фінанс» набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором №5125223 від 21.11.2024 на загальну суму 60 517,93 грн.
Станом на 05.11.2025 року (дату подачі позовної заяви) за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №5125223 від 21.11.2024 загальна заборгованість відповідача становить 60 517,93 грн., з яких: 16 999,99 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту; 35 017,94 грн. - сума заборгованості за відсотками; 8 500 грн. - пеня, штраф.
Відповідач ОСОБА_1 порушив умови вищевказаного договору і тому має заборгованість. До теперішнього часу відповідач заборгованість за вищевказаним договором не сплатив, що підтверджується випискою з особового рахунку.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
В силу вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно з вимогами ст. 1049 цього Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідач відзив на позовну заяву не надав, заперечень проти розміру заборгованості не надав.
Аналізуючи досліджені докази, суд приходить до висновку, що позивачем надано достатньо доказів на підтвердження позовних вимог в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 16 999,99 грн. та заборгованості по відсотках у розмірі 35 017,94 грн. тому вони є підставними та підлягають задоволенню.
Щодо стягнення неустойки/штрафу у розмірі 8 500 грн. за кожен день прострочення, суд зазначає наступне.
У пунктах 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжено і триває по теперішній час.
Позивачем не враховано вищевказаних перехідних положень ЦК України та здійснено розрахунок штрафу в період її воєнного стану, а тому в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Враховуючи наявні докази у матеріалах справи у своїй сукупності та зважаючи на те, що майнове право позивача порушене відповідачем, а відтак підлягає захисту, суд вважає, що позов слід задовольнити частково, стягнувши з відповідача на користь позивача ТОВ «СВЕА ФІНАСН» заборгованість у сумі 52 017,93 грн.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Згідно з ч.1, п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позовна заява ТОВ «СВЕА ФІНАНС» подана через «Електронний суд». Тому при зверненні з позовом до суду позивачем сплачений судовий збір відповідно до ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» із застосуванням коефіцієнту 0,8, для пониження відповідного розміру ставки судового збору, в сумі 2 422,40 грн.
При розподілі судових витрат суд враховує пропорційність задоволених вимог. Позов заявлено з ціною 60 517,93 грн., а задоволено на суму 52 017,93 грн., тобто на 85,95% (52 017,93*100 : 60 517,93).
Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені судові витрати, а саме судовий збір в сумі 2 082,05 грн., пропорційно до задоволеної частини вимог (2 422,40 грн. х 85,95%), судового збору.
Керуючись ст.ст.2,12,13,81,89,141,142,247,259,263-265,268, 274, 354 ЦПК України, суд -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , (зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» (04070, м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8, ЄДРПОУ 37616221) заборгованість за кредитним договором №5125223 від 21.11.2024 року в розмірі 52 017,93 грн. (п'ятдесят дві тисячі сімнадцять гривень дев'яносто три копійки).
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , (зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» (04070, м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8, ЄДРПОУ 37616221) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2 082,05 грн. (одна тисяча чотириста вісімдесят дві гривні сімдесят п'ять копійок).
Копію рішення направити сторонам.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Суддя Валентина Леонідівна Гудзенко