Справа № 711/4951/23 Провадження № 2/712/938/25
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 жовтня 2025 року м.Черкаси
Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:
головуючого судді - Токової С.Є.
за участю секретаря судового засідання Білик О.Ю. ,
представників сторін :
позивача - ОСОБА_1
відповідачів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Єфіменко- ОСОБА_4 до Черкаської міської ради, ОСОБА_5 , Головного управління Держгеокадастру Черкаській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: ОСОБА_6 про визнання незаконним та скасування рішення Черкаської міської ради від 02 жовтня 2019 року № 2-5205, скасування державної реєстрації права власності та державної реєстрації в Державному земельному кадастрі,
Позивач ОСОБА_7 звернулася до Придніпровського районного суду м. Черкаси із позовом до Черкаської міської ради, ОСОБА_5 , Головного управління Держгеокадастру Черкаській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: ОСОБА_6 про визнання незаконним та скасування рішення y Черкаської міської ради від 02 жовтня 2019 року № 2-5205, скасування державної реєстрації права власності та державної реєстрації в Державному земельному кадастрі.
Позовні вимоги обгрунтовує тим, що рішенням виконкому Черкаської ради трудящих від 12.05.1955 р. № 281-Б за домоволодінням по АДРЕСА_1 закріплено земельну ділянку на праві постійного користування площею 1468 кв.м.
06 листопада 2003 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 був укладений договір дарування частини будинку , посідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Фіщук В.Я. зареєстрованого за № 4534 відповідно до якого остання прийняла в дар 57/100 частин житлового будинку з відповідною частиною надвірних споруд, що знаходиться у АДРЕСА_1 , розташованого на земельній ділянці площею 1468, 0 кв.м. За даними технічного паспорут на житловий будинок садибного типу по АДРЕСА_1 від 2005 року загальна площа земельної ділянки по фактичному користуванню становить 1468 кв.м. (під житловими будівлями -156 кв.м, під службовими будівлями 56 кв.м, двір - 408 кв.м., сад 848 кв.м.) .
28.09.2005 року ОСОБА_8 відмовилась на користь ОСОБА_6 від земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , наданої їй в постійне користування на підставі Державного акту про право постійного користування землею серія ЧР-24-2-64 від 16.10.1997 року. 21 травня 2018 року міє ОСОБА_6 та ОСОБА_7 укладено договір про поділ житлового будинку в натурі та припинення спільної часткової власності, посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Фіщук С.О, реєстровий номер 2518 за умовами якого : ОСОБА_6 набуває право власності на окремий індивідуально визначений об"єкт нерухомості, а саме 43/100 частки житлового будинку з надвірними спорудами "А-1": кімната 2-3 площею 12,9 кв.м.; кімната 2-4 площею 14,1 кв.м.; кімната 2-5 площею 7,4 кв.м., прибудова літ " а": коридор 2-2, площею 4,5 кв.м.; кухня2-6 площею 50 кв.м; с/вузол 2-7 площею 3,2 кв.м., сарай літ "В", огорожа № 1. ОСОБА_7 набуває право власності на окремий індивідуально визначений об"єкт нерухомості, а саме 57/100 частки житлового будинку з надвірними спорудами "А-1", а саме - коридор 1-3 площею 5,0 кв.м, кімната 1-4 площею 13,5 кв.м., кімната 1-5 площею 14,0 кв.м; кімната 1-6 площею 13,2 кв.м.; котельня 1-7 площею 4,0 кв.м., прибудова літ " а 3": веранда 1-1 площею 5,9 кв.м.; прибудова літ "а2": санвузол 1-8 площею 5,5 кв.м.; прибудова літ "а": коридор 1-2 площею 5,4 кв.м.; сарай літ " Б"; огорожа № 2,4; водоколонка № 3. У цей же день між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 складено акт розподілу земельної ділянки, у відповідності до якого сторони дійшли згоди щодо розподілу присадибної земельної ділянки, що знаходиться під домоволодінням по АДРЕСА_1 , а саме - ОСОБА_6 - 388 кв.м.; ОСОБА_7 -1000 кв.м.
Зазначає, що у зв"язку із виокремленням нерухомого майна, яке утворилось в результаті поділу, 24.05.2018 року позивач звернулась до виконавчого комітету Черкаської міської ради про отримання адреси будинку- АДРЕСА_2 . Наказом Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради № 2480-а від 31.05.2018 року виділеному об"єкту нерухомості до складу якого входили вищевказані приміщення присвоєно адресу АДРЕСА_2 , а адреса АДРЕСА_1 залишена за об"єктом нерухомості, що залишився у власності ОСОБА_6 .
Згодом, користуючись своїм правом, визначеним ст.ст. 118,121 ЗК України ОСОБА_7 звернулась до Черкаської міської ради із заявою від 19.11.2018 року про передачу безоплатно у приватну власність присадибної земельної ділянки площею 0,1000 га для обслуговування будинку по АДРЕСА_2 .
Рішенням Черкаської міської ради від 31.01.2019 року № 2-4009 ОСОБА_7 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_2 орієнтовною площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування житлового будинку за адресою АДРЕСА_2 .
У квітні 2019 року позивачці стало відомо з інформації розміщеної на офіційному веб-сайті Черкаської міської ради, що 25.04.2019 року на засіданні сесії Черкаської міської ради повинно вирішуватись питання про передачу земельної ділянки орієнтовною площею 0,0430 га за кадастровим номером 7110136400:01:008:0266 по АДРЕСА_3 ) у власність ОСОБА_5 . Так , відповідно до даних Публічної кадастрової карти України, матеріалів топозйомки, витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 23.07.2019 року, вказана земельна ділянка знаходиться в межах присадибної земельної ділянки домоволодіння за адресою АДРЕСА_2 , кадастровий номер 7110136400:01:008:0267, зареєстрованої 23.07.2019 року. На запит адвоката Черкаська міська рада надала інформацію про те, що 10.10.2017 року ОСОБА_5 звернувся до Черкаської міської ради із заявою про надання йому безоплатно у приватну власність земельної ділянки площею 0,0430 га біля домоволодіння АДРЕСА_1 . 22.02.2018 року рішенням Черкаської міської ради за № 2-3081 ОСОБА_5 було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення йому земельної ділянки по АДРЕСА_1 ( вільна земельна ділянка), орієнтовною площею 0,0430 га безоплатно у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку. 21.06.2018 року наказом № 2536-а Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради надано земельній ділянці орієнтовною площею 0,0430 га по АДРЕСА_1 , що надається у власність для будівництва і обслуговування житловго будинку адресу : АДРЕСА_4 ( підстава- заява ОСОБА_5 про отримання адреси земельної ділянки від 13.06.2018 року. 22.03.2019 року Міськрайонним управлінням у Черкаському районі та м. Черкаси Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області було зареєстровано земельну ділянку за адресою АДРЕСА_4 кадастровий номер 7110136400:01:008:0266, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). 02.10.2019 року рішенням Черкаської міської ради № 2-5205 було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_4 громадянину ОСОБА_5 , передано йому земельну ділянку по АДРЕСА_4 площею 0,0430га (кадастровий номер 7110136400:01:008:0266 безоплатно у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку ( підстава заява ОСОБА_5 № 28091-3 від 08.04.2019 року).
Листами від 25.09.2019 року, 26.04.2019року ОСОБА_7 звернулась до Черкаської міської ради про виключення із порядку денного шістдесят шостого пленарного засідання Черкаської міської ради питання про передачу земельної ділянки з кадастровим номером 7110136400:01:008:0266 у власність ОСОБА_5 , на що отримала відповідь про те, що підставою для призупинення дій щодо передачі земельної ділянки у приватну власність може бути виключно ухвала суду про забезпечення позову у такий спосіб.
Водночас, 08.08.2019 року ОСОБА_7 звернулась до Черкаської міської ради про затвердження документації із землеутрою та надання земельної ділянки за адресою АДРЕСА_2 площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та споруд. Проте, 19.12.2019 року вказане питання було знято з розгляду засіданням у зв"язку із поданням Єфіменко-Задорожною В.Ю. 19.12.2019 року заяви про залишення без розгляду та повернення на доопрацювання справи № 62781-3 про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки за адресою АДРЕСА_2 площею 0,1000 га для будівнитва та обслуговування житлового будинку та споруд. Таку заяву вона не подавала, оскільки на той час перебувала за кордоном. У зв"язку з чим, рішення Черкаської міської ради від 02.10.2019 № 2-5205 та державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 7110136400:01:008:0266 площею 0,0430 га за адресою АДРЕСА_4 є незаконними та підлягають скасуванню.
При винесенні Черкаською міською радою рішення від 02.10.2019 року за № 2-5205 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_4 площею 0,0430 га Черкаською міською радою порушено право позивача на належну їй на праві користування земельну ділянку та яке полягає в тому, що земельна ділянка площею 0,0430 га за адресою АДРЕСА_3 ) за конфігурацією відповідає частині земельної ділянки з кадастровим номером 7110136400:01:008:0267 та фактично є частиною подвір"я за адресою АДРЕСА_2 на якому розташоване домоволодіння, належне ОСОБА_7 на праві власності.
У відзиві на позов представник відповідача Черкаської міської ради Слинько М.Г. позовні вимоги не визнав посилаючись на те, що оскаржуване рішення Черкаською міською радою прийнято в межах повноважень та у спосіб передбачений чинним законодавством. Так, звертаючись до суду, позивачка вказує, що до неї при переході права власності на будівлі та споруди перейшло право користування земельною ділянкою, на якій знаходиться нерухоме майно ( 53/100 частин житлового будинку ). При цьому, не зазначає підстав, на яких попередній власник користувався такою земельною ділянкою та в яких розмірах. В той же час, відповідно до ст.1,2,4 ЗК України ( в редакції на момент набуття права власності), при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди. При переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб, право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівель та споруд, якщо інше не передбачено у договорі відчудження будівлі і споруди. Позивач стверджує, що за поперднім співвласником будинковолодіння по АДРЕСА_1 земельна ділянка була закріплена у постійне користування. Проте, відповідно до ч.2 ст. 92 ЗК України (в редакції на момент набуття права власності) право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувати лише підприємства, установи та організації, що належать до державної або комунальної власності, тобто право постійного користування земельною ділянкою у фізичної особи не могло виникнути. Крім того, у відповідності до п. "г" ч.1 ст. 121 ЗК України громадяни України мають право на передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в містах - не більше 0,10 га. Отже, за домовлодінням за адресою АДРЕСА_1 могло бути вилілено для безоплатної приватизції 0,10 га. Враховуючитой факт, що позивач набула право на 53/100 частин будинку, а тому навіть у разі переходу права користування земельною ділянкою до позивача могло б перейти таке право лише на 530 кв.м. пропорційно до її частки у майні. Враховуючи, що ОСОБА_5 було передано у власність 430 кв.м. із земельної ділянки загальною площею 1 000 кв. м., яку мала намір в подальшому отримати позивач, її права в даному випадку не порушені., а тому не підлягають захисту.
Відповідно до ст. 125 ЗК України приступати до використанняземельної ділянки до встановлення її меж внатурі ( на місцевості), до одержання документа, що посвідчує право на неї та державної реєстрації забороняється. Тобто, право користування земельною ділянкою у позивача у розмірі 1000 кв.м. не виникало, оскільки не було оформлено, а відповіідно її права не можуть бути порушені.
Ввважає за необхідне зазначити, що 12.10.2020 року позивач звернулась із заявою про передачу у приватну власність земельної ділянки площею 0,0610 га, на підставі якої рішенням Черкаської міської ради від 25.02.2021 № 4-92 було надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою орієнтовною площею 0,0610 га по АДРЕСА_2 . Відповідно до рішення Черкаської міської ради від 09.02.2012 року № 3-582 "Про затвердження порядку оформлення прав на земельні ділянки у м. Черкаси" затверджено відповідний Порядок , п.2 якого визначає, що вільні земельні ділянки - землі міста, на яких відсутні об"єкти нерухомого майна. Відповідно до п. 9 Порядку, у межах міста Черкаси безоплатно у власність громадянам передаються земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, гоподарських будівель і споруд ( присадибна ділянка) у розмірі не більше 0,1000 га на одне домоволодіння незалежно від кількості співвласників у ньому .
Просить врахувати, що позивач 08.08.2019 року через представника ОСОБА_9 звернулась із заявою № 62871-з про затверддження документації із землеустрою на земельні ділянку за адресою АДРЕСА_2 площею 0,1000 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, але 19.12.2019 року було подано заяву про залишення без розгляду та повернення на доопрацювання справи, що знову вказує на відсутність порушеного права позивача. Також просить суд не брати до уваги доводи позивачки про відсутність волевиявлення на подання такої заяви у зв"язку із перебуванням за кордоном, оскільки заява подавалась представником, який мав обсяг повноважень, та які були перевірені посадовою особою Центру надання адміністративних послуг.
Звертає увагу суду, що позивач вже зверталась до Придніпровського районного суду м. Черкаси із аналогічним позовом, проте за заявою представника позвача ухвалою від 18.10.2022 року у справі № 711/195/22 була залишена без розгляду.
Крім того, позивачем не вірно обрано спосіб захисту порушеного на її думку права, виходячи з того, що оспорюване рішення Черкаської міської ради від 02.10.2019 року № 2-5205 стосується ОСОБА_5 , яке вичерпало свою дію після проведення відповідної державної реєстрації права власності за останнім, а відтак його скасування не породить жодних юридичних наслідків для зацікавлених осіб, тобто жодним чином не вплине на права та інтереси позивача, а тому у задоволенні вказаної вимоги слід відмовити.
У відзиві на позовну заяву відповідач ОСОБА_5 позовні вимоги не визнав посилаючись на наступні обставини.
Звертаючись до суду, позивач ОСОБА_7 не надає жодних доказів щодо наявності права власності або користування земельною ділянкою площею 1000 кв.м. Натомість, Державний акт про право власності ОСОБА_6 на земельну ділянку площею 388 кв.м. та Державний акт ОСОБА_8 і ОСОБА_10 на право постійного користування землею площею 262 кв.м. не відповідають площі, яку зазначає позивач . Підписання акта розподілу земельної ділянки 21 травня 2018 року між ОСОБА_11 і ОСОБА_7 самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав позивача на земельну ділянку, як і будь-яких прав у процедурі приватизації земельної ділянки.
У відповідності до витягу з Державного земельного кадастру від 23.07.2019 року про земельну ділянку площею 0,1000 га за адресою АДРЕСА_2 з кадастровим номером 7110136400:01:008:0267 форма власності землі - комунальна. При цьому, позивач не має правоустановлюючих документів на земельну ділянку, оскільки за нею право власності або користування на вказане майно не було оформлено. Крім того, попереднім власником нерухомого майна право власності або користування земельною ділянкою теж не було оформлено у встановленому законом порядку, а згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, будь-які відомості, які б свідчили про виникнення права власності ( користування) позивача на земельну ділянку плошею 0,1000 га за адресою АДРЕСА_2 в державному реєстрі відсутні. Отже, у позивача відсутні будь-які правоустановлюючі документи на земельну ділянку, оскільки земельна ділянка для обслуговування житлового будинку та господарських споруд позивача в натурі не виділялась.
Стверджує, що нерухомсть( частка житлового будинку з надвірними спорудами), яка належить на праві власності ОСОБА_7 згідно договору даврування від 06.11.2003 року та договору про поділ житлового будинку від 21.05.2018 року безпосередньо не знаходиться на земельній ділянці ОСОБА_5 з кадастровим номером 7110136400:01:008:0266 за адресою АДРЕСА_4 .
10.10.2017 року він звернувся до Черкаської міської ради із заявою про надання йому безоплатно у праватну власність земельної ділянки площею 0,0430 га біля домовлодіння по АДРЕСА_1 .
Рішенням Черкаської міської ради від 22.02.2018 року № 2-3081 йому надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 ( вільна земельна ділянка), орієнтовною площею 0,0430 га безоплатно у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку.
Наказом департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради від 21.06.2018 року № 2536-а надано земельній ділянці орієнтовною площею 0,0430 га по бул. Шевченка біля домовлодіння № НОМЕР_1 ( вільна земельна ділянка) орієнтовною площею 0, 0430 га по АДРЕСА_1 біля домовлодіння АДРЕСА_1 , що надається безоплатно у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку адресу АДРЕСА_4 . 22.03.2019 року Міськрайонним управлінням у Черкаському районі та м. Черкаси Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області було зареєстровано земельну ділянку за адресою АДРЕСА_4 кадастровий номер 7110136400:01:008:0266, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). 02.10.2019 року рішенням Черкаської міської ради № 2-5205 було затверджено проект із землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_4 площею ОСОБА_5 та передано йому земельну ділянку за вказаною адресою безоплатно у власність для будівництва та обслуговування жилого будинку. У 2020 році виготовлено технічну документацію із землеутрою щодо встановлення ( відновлення) меж земельної ділянки в натурі ( на місцевості) ОСОБА_5 площею 0,430 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою АДРЕСА_4 . У відповідності до плану встановлення меж , кадастрового плану земельної ділянки та акту встановлення меж земельної ділянки в натурі ( на місцевості) серед суміжних землевласників(землекористувачів) позивач не значиться. Отже, він у законний спосіб набув права власності на земельну ділянку по АДРЕСА_4 не порушуючи права позивача. Просить відмовити у задоволенні позову повністю.
У відзиві на позовну заяву представник Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області позовні вимоги не визнав, вважає, що позов не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав . За даними державного земельного кадастру інформація про земельну ділянку з кадастровим номером 7110136400:01:008:0266 по АДРЕСА_3 ) у власність ОСОБА_5 була внесена на підставі Проекту землеустрою. Проект розроблено згідно заяви ОСОБА_5 та рішення Черкаської міської ради № 2-3081 від 22.02.2018 року. Пояснювальна записка Технічної документації містить інформацію про те, що при проведенні обмірів, претензій з боку суміжних землекористувачів не виявлено. Технічна документація розроблена для винесення меж земельної ділянки в натурі . зазначає, що відповідно до статті 28 Закону України " Про землеустрій" саме розробники документації несуть відповідно до закону відповідальність за достовірність , якість і безпеку заходів, передбачених цією документацією. Інформація про незаконність рішення органу місцевого самоврядування при здійсненні державної реєстрації земельної- ділянки була відсутня. Крім того, в національній кадастровій системі відсутні дані щодо перетину спірної земельної ділянки з іншими земельними ділянками. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою судді Придніпровського районного суду міста Черкаси від 31 липня 2023 року цивільну справу передано для розгляду за територіальністю до Соснівського районного суду міста Черкаси.
Ухвалою від 29 серпня 2023 року справа прийнята до провадження суддею Токовою С.Є. та вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою від 12 вересня 2024 року задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_5 про передачу справи за підсудністю до Придніпровського районного суду м. Черкаси .
Постановою Черкаського апеляційного суду від 14 листопада 2024 року ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 12.09.2024 року скасовано, справу направлено для продовження судового розгляду до суду першої інстанції.
Ухвалою від 11 червня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача Стойко А.Ю. про призначення у справі земельно -технічної експертизи.
Ухвалою від 12 серпня 2025 року закрито підготовче провадження, справа призначена до розгляду по суті.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 підтримав позов з підстав, наведених у ньому. Додатково пояснив суду, що відповідач Черкаська міська рада протиправно вилучила земельну ділянки у позивача на користь відповідача, яка не була вільною, а була закріплена за будинковолодінням по АДРЕСА_1 . Просив суд визнати незаконним та скасувати рішення Черкаської міської ради від 02.10.2019 року " Про передачу земельної ділянки у власність по АДРЕСА_4 громадянину ОСОБА_5 ( вільна земельна ділянка)". Скасувати державну реєстрацію права власності зареєстровану за ОСОБА_5 в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 37896696 від 20.08.2020 на земельну ділянку загальною площею 0,043 га призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд ( присадибна ділянка), розташовану за адресою АДРЕСА_4 за кадастровим номером 7110136400:01:008:0266 з одночасним припиненням речового права на неї. Скасувати державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,043 га( кадастровий номер 7110136400:01:008:0266 ) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд ( присадибна ділянка) розташовану за адресою АДРЕСА_5 в Державному земельному кадастрі про право власності та речові права на земельну ділянку.
Представник відповідача ОСОБА_5 ОСОБА_3 в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала, підтримавши доводи, викладені у відзиві на позовну заяву. Звертала увагу суду на відсутність як предмету спору, так і порушеного права позивачки, яка не мала ані права користування, ані права власності на земельну ділянку передану органом місцевого саморядування у власність відповідача. Просила суд відмовити у задоволенні позову.
Представник відповідача Черкаської міської ради Слинько С.Г. проти позову заперечував посилаючись на докази вказані у відзиві на позовну заяву, зазначав, що Черкаська міська рада приймаючи оскаржуване рішення діяла в межах та у спосіб визначений чинном законодавством. При цьому, жодних порушень прав позивачки при його прийнятті не було порушено. Просив врахувати правові позиції Верховного Суду у справах даної категорії та відмовити у задоволенні позовних вимог.
Представник відповідача Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області в судове засідання не з"явився, про розгляд справи повідомлявсся належним чином.
Третя особа ОСОБА_6 в судове засідання не з"явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином, із заявами чи клопотаннями до суду не звертався.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Позивач ОСОБА_7 на підставі договору дарування частини будинку від 06 листопаад 2003 року набула права власності на 57/100 частини житлового будинку з відповідною частиною надвірних споруд , що знаходиться по АДРЕСА_1 ( т.1. а.с. 25).
Відповідно до договору про поділ житлового будинку в натурі та припинення спільної часткової власності від 21.05.2018 року укладеному між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 припинено право спільної часткової власності між співвласниками (т.1 а.с. 45).
Відповідно до наказу Департаменту архітектури та містобудівнання Черкаської міської ради від 31 травня 2018 року " Про присвоєння та зміну нумерації будинків та споруд" , враховуючи договір про поділ житлового будинку в натурі та припинення права спільної часткової власності присвоєно адресу приміщенням, які виділені в окремий об"єкт нерухомості та належать на праві власності ОСОБА_12 адресу АДРЕСА_2 .
04.09.2018 року ОСОБА_7 через центр надання адміністративних послуг департаменту управління справами Черкаської міської ради звернулась із заявою про передання їй безоплатно у приватну власність земельну ділянку по АДРЕСА_2 для обслуговування належного будинку, господарських будівель і споруд.
12.09.2018 року Департаментом архітектури та містобудування Черкаської міської ради повернуто дозвільну справу заведену відповідно до вищевказаної заяви для приведення змісту заяви у відповідності до поданих документів в частині зазначення площі ( т.1 а.с.156).
19.11.2018 року представником ОСОБА_7 подано заяву про передачу останній земельної ділянки площею 0,100 га по АДРЕСА_2 для будівництва та обслуговування жилого будинку будинку, господарських будівель і споруд, а земельну ділянку площею 0,0080 га просила надати в оренду строком на 5 років для будівництва та обслуговування житлового будинку з наступним викупом ( т.1 а.с.157) .
Рішенням Черкаської міської ради від 31.01.2019 року № 2-4009 ОСОБА_7 надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою на земельну ділянку по АДРЕСА_2 (існуюче домовлодіння) орієнтовною площею 0,1000га безоплатно у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд ( присадибна земельна ділянка). Земельну ділянку орієнтовною площею 0,0080 га в оренду строком на 5 років для будівіництва і обслуговування житлового будинку , господарських- будівель і споруд ( присадибна земельна ділянка).
Відповідач ОСОБА_5 10 жовтя 2017 року вернувся із заявою до Центру надання адміністративних послуг Департаменту управління справами Черкаської міської ради про передачу йому безоплатно у приватну власність земельну ділянку площею 0,0430 га розташованої по АДРЕСА_1 .
21.06.2018 року наказом № 2536-а Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради надано земельній ділянці орієнтовною площею 0,0430 га по АДРЕСА_1 , що надається у власність для будівництва і обслуговування житловго будинку адресу : АДРЕСА_4 ( підстава- заява ОСОБА_5 про отримання адреси земельної ділянки від 13.06.2018 року.
22.03.2019 року Міськрайонним управлінням у Черкаському районі та м. Черкаси Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області було зареєстровано земельну ділянку за адресою АДРЕСА_4 кадастровий номер 7110136400:01:008:0266, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
Рішенням Черкаської міської ради від 22.02.2018 року ОСОБА_5 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки біля домовлодіння АДРЕСА_1 (викопіювання від 21.09.2017 року) безоплатно у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд ( присадибна ділянка).
08.04.2019 року ОСОБА_5 звернувся до Черкаської міської ради із заявою про затвердження документації із землеустрою та надати земельну ділянку за адресою АДРЕСА_4 площею 0,0430 га для будівництва та обслуговування житлового будщинку, господарських будівель і споруд ( присадибна земельна ділянка) ( т.1 а.с.160).
02.10.2019 року Черкаська міська рада прийняла рішення № 2-5205 "Про передачу земельної ділянки у власність по АДРЕСА_4 громадянину ОСОБА_5 . Відповідно до рішення Черкаська міська рада затвердила проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_4 ОСОБА_5 та вирішила передати йому земельну ділянку площею 0,0430 га ( кадастровий номер 7110136400:01:008:0266) безоплатно у власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд ( присадибна ділянка) .
Позивачка ввжає вказане рішення незаконним та та просить скасувати його з тих підстав, що відповідачеві була надана земельна ділянка, яка не була вільною, а перебувала у її користуванні.
Відповідно до статті 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно статті 144 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території. Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.
Суб'єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Земельним Кодексом України та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.
Відповідно до статті 1 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні" Черкаська міська рада є представницьким органом місцевого самоврядування.
За нормою статті 25 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Нормами пункту 34 статті 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні передбачено, що виключно на пленарних засіданнях міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.
Відповідно до статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.
У відповідності до частини першої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Частиною шостою статті 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).
Згідно частини сьомої вказаної статті відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що вказаний перелік є вичерпний та закріплений в частині 7 статті 118 ЗК України.
Передача земельних ділянок в користування передбачає проходження певної процедури з виготовлення проекту землеустрою (або технічної документації у разі надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення), його погодження компетентними органами тощо, що в подальшому є підставою для прийняття відповідного рішення органом місцевого самоврядування з цього питання (стаття 123 ЗК України).
Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.
Зі змісту наведених вище норм закону, з урахування загальних принципів земельного законодавства, вбачається, що держава гарантує кожній особі, яка маючи право на отримання у користування чи власність земельної ділянки, виявила на це бажання, її отримання в кінцевому результаті, за умови наявності вільних земельних ділянок, дотримання їх норм та встановленого для цього порядку, а також не порушення прав інших осіб. Такий підхід, передбачає рівність прав всіх громадян, та забезпечується шляхом справедливого та об'єктивного розгляду таких питань органами уповноваженими на передачу земельних ділянок у власність чи користування.
Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина перша статті 21 ЦК України).
У статті 321 ЦК України встановлено непорушність права власності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до частини першої статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.
Встановлено, що ОСОБА_5 10.10.2017 року звернувся до Черкаської міської ради із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) біля домовлодіння № 283 орієнтовною площею 0,0430 га.
На підставі наданих ОСОБА_13 матеріалів було прийнято рішення Черкаської міської ради від 22 лютого 2018 року № 2-3081 «Про надання ОСОБА_5 дозволу на розроблення документації із землеустрою на земельну ділянку по АДРЕСА_1 ( вільна земельна ділянка). Вказаним рішенням ОСОБА_5 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 орієнтовною площею 0,0430 га безоплатно у власність для будівництва та осблуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд ( присадибна ділянка).
21.06.2018 року наказом № 2536-а Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради надано земельній ділянці орієнтовною площею 0,0430 га по АДРЕСА_1 , що надається у власність для будівництва і обслуговування житловго будинку адресу : АДРЕСА_4 ( підстава- заява ОСОБА_5 про отримання адреси земельної ділянки від 13.06.2018 року. 22.03.2019 року Міськрайонним управлінням у Черкаському районі та м. Черкаси Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області було зареєстровано земельну ділянку за адресою АДРЕСА_4 кадастровий номер 7110136400:01:008:0266, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
Дослідивши документи, які були надані при підготовці документації із землеустрою, ОСОБА_5 і землевпорядною організацією, суд вважає, що було вчинено достатню кількість дій, оформлення різноманітних довідок тощо. З відзиву представника Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області також вбачаєтьсся, що спірна земельна ділянка не перетинається із іншими земельними ділянками.
Так, зокрема, суд враховує, що самим рішення про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою було визначено, що такий дозвіл надається на земельну ділянку про яку міститься викопіювання від 21.09.2017 р. ( а.с.153 т. 1) та підтверджує , що під час відведення земельної ділянки площею 0,0430 га кадастровий номер 7110136400:01:008:0266) ОСОБА_5 , земельна ділянка була вільна від забудови, тобто від будь-якого нерухомого майна.
Розглянувши проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, клопотання ОСОБА_5 . Черкаською міською радою було прийнято рішення № 2-5205 від 02 жовтня 2019 року про передачу земельної ділянки за адресою АДРЕСА_4 плошею 0,0430 га у власність ОСОБА_5 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд. Отже жодних порушень з боку органів міської ради не вбачається.
ОСОБА_5 зареєстровано у встановленому законом порядку право власності на набуту ним земельну ділянку, що підтверджується витягами із державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 221496221 та витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-7114893902020 від 17.08.2020 року.
В той же час, позивач стверджує, що земельна ділянка, яка передана у власність відповідачу ОСОБА_5 перебувала у її користуванні та у незаконний спосіб була в неї вилучена.
Такі твердження обгрутовує наступним. Рішенням виконкому Черкаської ради трудящихся від 12.05.1955 р. № 281-Б за домоволодінням по АДРЕСА_1 закріплено земельну ділянку на праві постійного користування площею 1468 кв.м.
06 листопада 2003 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 був укладений договір дарування частини будинку , посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Фіщук В.Я. зареєстрованого за № 4534 відповідно до якого остання прийняла в дар 57/100 частин житлового будинку з відповідною частиною надвірних споруд, що знаходиться у АДРЕСА_1 , розташованого на земельній ділянці площею 1468, 0 кв.м. Загальна площа земельної ділянки по фактичному користуванню за даними технічного паспорту становить 1468 кв.м. (під житловими будівлями -156 кв.м, під службовими будівлями 56 кв.м, двір - 408 кв.м., сад 848 кв.м.) .
28.09.2005 року ОСОБА_8 відмовилась на користь ОСОБА_6 від земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , наданої їй в постійне користування на підставі Державного акту про право постійного користування землею серія ЧР-24-2-64 від 16.10.1997 року.
21 травня 2018 року між позивачкою та ОСОБА_6 укладено договір про поділ житлового будинку в натурі та припинення спільної часткової власності, посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Фіщук С.О. та відповідно до Наказу департаменту архітектури і містобудування Черкаської міської ради № 2480-а від 31.05.2018 року виділеному об"єкту нерухомості присвоєно адресу АДРЕСА_2 , адреса АДРЕСА_1 залишена за об"єктом нерухомості, що залишився у власності ОСОБА_6 .
Згодом, користуючись своїм правом, визначеним ст.ст. 118,121 ЗК України ОСОБА_7 звернулась до Черкаської міської ради із заявою від 19.11.2018 року про передачу безоплатно у приватну власність присадибної земельної ділянки площею 0,1000 га для обслуговування будинку по АДРЕСА_2 , яка своїм рішенням надала їй дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки та нею була розроблена відповідна технічна документація.
Суд вважає вказані доводи такими що не грунтуються на вимогах законодавства з наступних підстав.
Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Частинами першою, другою статті 78 ЗК України визначено, що право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.
Частиною першою статті 81 ЗК України передбачено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).
Положеннями частини першої статті 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Згідно з пунктом «в» частини третьої статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
За змістом пункту «г» частини першої статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 га, в селищах - не більше 0,15 га, в містах - не більше 0,10 га.
Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та повноваження органів виконавчої влади в частині погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок регулюється статтями 118, 186 ЗК України.
Згідно з частинами шостою, сьомою статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, клопотання подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Отже, перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є вичерпним, при цьому відповідний орган у випадку прийняття рішення про відмову у надані такого дозволу зобов'язаний належним чином мотивувати причини цієї відмови.
Частиною дев'ятою статті 118 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Згідно пункту 6 частини третьої статті 186 ЗК України проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади, або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
Згідно з частинами першою, третьою-п'ятою статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій-сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
У дозволі на виготовлення проекту землеустрою визначається лише приблизна площа земельної ділянки та орієнтовне місцезнаходження (наприклад, земельний масив, у межах якого вона буде знаходитись).
Конкретизується ж земельна ділянка у проекті землеустрою. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки включає інформацію щодо меж земельної ділянки та інформацію, важливу для визначення можливості використання земельної ділянки у той чи інший спосіб, зокрема перелік обмежень у використанні земельних ділянок (меж охоронних зон (наприклад, біля ліній електропередач), зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель); матеріали погодження проекту землеустрою тощо (стаття 50 Закону України «Про землеустрій»).
Отже, дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки означає дозвіл власника земельної ділянки здійснити певні дії на землі власника. Цей дозвіл наділяє заінтересовану особу повноваженням ідентифікувати на землі власника земельну ділянку, яку ця особа бажає отримати у власність в майбутньому.
Системний аналіз норм статей 22, 116, 118 ЗК України дає можливість дійти висновку, що законом передбачено певний алгоритм та поетапність процесу безоплатної передачі земельних ділянок державної та комунальної власності у власність громадян, а саме: 1) подання зацікавленою особою клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність; 2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні); 3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 186-1 Земельного кодексу України; 4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі; 5) подання зацікавленою особою погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов'язаний прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або рішення про відмову передання земельної ділянки у власність чи залишення клопотання без розгляду. Отже, отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність або у користування є лише першою стадією у процедурі вирішення питання про передачу земельної ділянки зацікавленій особі. Надання дозволу на розробку проекту землеустрою не є правовстановлюючим актом і не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття права власності чи користування на земельну ділянку.
Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 380/624/16-ц (провадження № 14-301цс18) та постанові Верховного Суду від 08 серпня 2022 року у справі № 240/16949/21 (провадження № К/9901/48479/21).
Отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність, а тому не створює правових наслідків, крім тих, що пов'язані з неправомірністю його прийняття, що узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 28 листопада 2018 року у справі № 826/5735/16 (провадження № 11-986апп18), від 17 жовтня 2018 року у справі № 380/624/16-ц (провадження № 14-301цс18) та постановах Верховного Суду від 10 січня 2023 року у справі № 607/19806/18 (провадження № 61-15223св21), від 04 жовтня 2023 року у справі № 187/919/21 (провадження № 61-494св23).
За змістом статті 118 ЗК України завершальним етапом процедури безоплатної приватизації земельних ділянок є саме затвердження проекту землеустрою та передача (надання) земельної ділянки у власність. Таким чином, реальні законні сподівання на оформлення права власності на земельну ділянку виникають не після отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою, чи погодження проекту у порядку статті 186-1 ЗК України, а саме з моменту звернення до відповідного органу виконавчої влади, чи органу місцевого самоврядування з проханням затвердити погоджений проект землеустрою та передання земельної ділянки у власність, оскільки до цього моменту особа повинна усвідомлювати, що земельна ділянка може бути надана у власність іншій особі (постанова Верховного Суду від 01 липня 2022 року у справі № 700/309/20, провадження № 61-11769св21).
Таким чином, учасники земельних відносин мають рівне право розробити проекти землеустрою, подальше затвердження яких відбувається із кінцевим визначенням особи, що отримає право власності або користування (оренду) на ділянку, а тому не має підстав зважати на пріоритетність того чи іншого заявника на стадії надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що виключає наявність порушеного права позивача.
Вказа правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 27 березня 2018 року у справі № 463/3375/15-а.
Як встановлено в судовому засіданні, Рішенням Черкаської міської ради від 31.01.2019 року № 2-4009 ОСОБА_7 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_2 орієнтовною площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування житлового будинку за адресою АДРЕСА_2 . Отримавши дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки за адресою АДРЕСА_2 , 08.08. 2019 року позивач звернулась до Черкаської міської ради із заявою про затверндження проекту землеустрою та надання земельної ділянки площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд(т.1а.с. 105), проте заявою від 19 грудня 2019 року просила залишити без розгляду та повернути на доопрацювання справу 62781-3 про затвердження проекту землеустрою (т.1 а.с. 106)
Твердження позивача про відсутність волевиявлення на подання вказаної заяви суд відхиляє, оскільки такі доводи не підтверджені належними та допуститми доказами, а зміст обох заяв свідчить що вони подані представником ОСОБА_7 .
Отже, що на момент прийняття оспорюваного рішення спірна земельна ділянка перебувала у комунальній власності, а тому міська рада мала право приймати рішення про надання її у приватну власність ОСОБА_5 , оскільки така була вільною від жодних забудов, а зареєстроване речове право інших осіб на неї відсутнє.
Крім того, у частинах першій, третій статті 12, частинах першій, п'ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Способи захисту прав на земельні ділянки визначені статтею 152 ЗК України.
За приписами наведеної норми держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, цивільне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб. Тобто, для задоволення позову суд повинен встановити, що в зв'язку з оспорюваним рішенням відповідача порушуються права позивача.
Позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями відповідача, зокрема у даному спорі суб'єктом владних повноважень. Проте це рішення повинне бути таким, яке породжує, змінює або припиняє права та обов'язки у сфері відносин, тобто у іншої особи вже виникло право на користування чи власність на земельну ділянку. При цьому захист прав позивача має бути нерозривно пов'язаним з таким фактом, що у особи існує правовий інтерес як власника або як користувача на цю земельну ділянку.
Отже, вирішуючи спір, суд повинен встановити, в чому полягає порушення прав позивача рішенням відповідача.
Звертаючись до суду з позовною заявою, позивачка ОСОБА_7 стверджувала, що у неї виникло право користування на спірну земельну ділянку у зв'язку з набуттям у власність об'єкта нерухомого майна - частини будинку, та який в результаті припинення права спільної власності набув статусу окремого об"єкта нерухомості із присвоєння окремої адреси і відповідно до неї перейшло право користування ділянкою, де вказане нерухоме майно розташоване. Позивачка посилається на статтю 120 ЗК України та рішення виконкому Черкаської ради депутатів трудящих від 12.05.1955 вважала, що набула право на користування саме цією земельною ділянкою, площа якої складає: 0,1 га на законних підставах.
Відповідно до офіційного тлумачення статті 58 Конституції України, яке міститься у пункті 2 Рішення Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 № 1-рп/99 (справа про зворотну дію у часі законів та інших нормативно-правових актів) - дію нормативно-правового акта в часі слід розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час якого вони настали або мали місце.
У пп.Ґ п.18 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», де зазначено, що до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду після 31 грудня 2003 року згідно зі статтею 377 ЦК (435-15), а з часу внесення змін до статті 120 ЗК Законом України від 27 квітня 2007 р. № 997-V (997-16) - і згідно зі статтею 120 ЗК, переходило право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором; а якщо договором це не було визначено, до набувача переходило право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для її обслуговування.
За аналізом тексту договору дарування частини будинку по АДРЕСА_1 укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 та договору купівлі-продажу частини будинку за цією ж адресою жилий будинок розміщений на земельній ділянці Черкаської міської ради площею 1468,0 кв.м.
При цьому, попередні співвласники будинку по АДРЕСА_1 - ОСОБА_14 та ОСОБА_8 набули права власності на земельну ділянку площею 388 кв.м. на підставі Державного акту на право приватної власності на землю, виданого, виданого Черкаською міською радою народних депутатів 16.10.1997 року, свідоцтва про право на спадщину, виданого Другою Черкаською державною нотаріальною конторою 19.09.2005 року за № 1- 4375.
Жодної інформації про площу та розмір земельної ділянки, на якій розташований виокремлений об'єкт нерухомого майна, що свідчить про перехід права користування земельною ділянкою матеріали справи не м істять.
Отже, матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_15 не набувала ані права користування, а ні права власності на спірну земельну ділянку та з урахуванням того, що у неї було відсутнє право на цю ділянку, суд доходить висновку про те, що позивачка навіть з урахуванням наявності договору про поділ житлового будинку та припинення спільної часткової власності від 21.05.2018 року, крім іншого не є належним власником земельної ділянки чи її користувачем на час розгляду справи.
Посилання позивачки на рішення районної ради народних депутатів від 25 грудня 1998 року № 731, акт відведення від 28 грудня 1998 року та план земельної ділянки, є безпідставним, оскільки вказані документи не підтверджують право користування земельною ділянкою, яка оформлена належним чином.
Відповідно до статті 22 ЗК України (в редакції станом на час прийняття рішення від 25 грудня 1998 року № 731) право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.
Рішення районної ради, і відповідно план та акт відведення є підставою для оформлення правовстановлюючих документів, а ніяким чином не є правовстановлюючими документами.
Крім того, відповідно до пункту 1 Перехідних положень чинного Земельного кодексу України рішення про надання в користування земельних ділянок, а також про вилучення (викуп) земель, прийняті відповідними органами, але не виконані на момент введення у дію цього Кодексу, підлягають виконанню відповідно до вимог цього Кодексу.
А положеннями статей 125, 126 ЗК України встановлено обов'язок оформити та зареєструвати державний акт (або договір оренди) і відповідно право користування.
Відповідно до частини першої статті 2, частини другої статті 3 Закону № 1952-ІV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, яка є обов'язковою.
Таким чином, враховуючи вказані норми матеріального права, встановлені обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, оцінивши подані докази, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки позивачкою не доведено порушення її прав при прийнятті Черкаською міською радою рішення № 205205 від 02.10.2019 року.
Згідно з частиною п'ятою статті 3 Закону № 1952-ІV державна реєстрація прав є публічною, проводиться органом державної реєстрації прав, який зобов'язаний надавати інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом
Крім того, відповідно до частини першої статті 15 Закону № 1952-ІV державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про зареєстровані права та/або їх обтяження.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованою Законом України від 17 липня 1997 року, визначено право на справедливий суд, згідно якого кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право на ефективний засіб юридичного захисту. Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
За відсутності підстав для задоволення вимоги позивача про визнання незаконним та скасування рішення Черкаської мської радщи про передачсу земельної ділянки у власність ОСОБА_5 через її необґрунтованість та недоведеність, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимоги про скасування рішення про державну реєстрацію права власності та скасування державної реєстрації земельної ділянки як похідної від основної вимоги у задоволенні якої суд відмовляє.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4,11,12,13,81,89, 141, 263-266, 273 ЦПК України суд,
У задоволенні позовних вимог Єфіменко- ОСОБА_4 до Черкаської міської ради, ОСОБА_5 , Головного управління Держгеокадастру Черкаській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_6 про визнання незаконним та скасування рішення Черкаської міської ради від 02 жовтня 2019 року № 2-5205, скасування державної реєстрації права власності та державної реєстрації в Державному земельному кадастрі відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом 30 днів. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення справи) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Головуючий:
Учасники справи можуть отримати інформацію, щодо розгляду справи на офіційному веб-порталі судова влада України http://court.gov.ua/sud2316/.